# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 917/918/26

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 917/918/26
Дата ухвалення: 2026-10-27
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141028198
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141028198
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141028198

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 917/918/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» та Полтавської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 (головуючий - Шутенко І. А., судді: Гребенюк Н. В., Слободін М. М.) і ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.06.2026 (суддя Солодюк О. В.) у справі
за позовом заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави
до: (1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат»; (2) Полтавської міської ради; (3) Управління з питань містобудування містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради
про визнання недійсними договорів та зобов`язання повернути земельні ділянки
Короткий зміст поданої заяви
1. Заступник керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» (далі - ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат», відповідач-1), Полтавської міської ради (далі - Рада, відповідач- 2) та Управління з питань містобудування містобудування та архітектури Виконавчого комітету Полтавської міської ради про: (1) визнання протиправними і скасування трьох паспортів прив`язки від 19.03.2026; (2) визнання недійсними трьох договорів земельного сервітуту від 27.12.2024; (3) зобов`язання відповідача-1 повернути земельні ділянки площею 28 кв м з кадастровим номером 5310137000:15:012:0158, площею 18 кв м з кадастровим номером 5310137000:15:012:0167, площею 9 кв м з кадастровим номером 5310137000:15:012:0148 за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 65 (далі разом - спірні земельні ділянки) у придатному для використання стані шляхом їх звільнення від тимчасової споруди.
2. Разом і з позовною заявою прокурор подав заяву про забезпечення позову, в якій просив: (1) накласти арешт на спірні земельні ділянки; (2) заборонити будь - яким суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам, вчиняти будь - які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, щодо спірних земельних ділянок; (3) заборонити вчиняти дії, спрямовані на відчуження, поділ/об`єднання, присвоєння інших кадастрових номерів та внесення будь - яких змін до Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок; (4) заборонити відповідачу-1 чи за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь - яких будівельних та монтажних робіт, реконструкції споруд на спірних земельних ділянках.
3. Прокурор посилається на вчинення відповідачем-1 дій із забудови спірних земельних ділянок шляхом проведення робіт із реконструкції тимчасових споруд, які становлять собою єдину конструкцію. Зведення таких об`єктів змінить фізичні характеристики земельних ділянок та створить перешкоди власнику (державі) у вільному користуванні і розпорядженні цими ділянками або їх частинами. У зв`язку з чим до розгляду судом справи по суті обраний прокурором спосіб захисту втратить свою ефективність, що позбавить можливості захистити інтереси держави в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Короткий зміст оскаржуваних ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Господарський суд Полтавської області ухвалою від 11.06.2026, яку залишив без змін Східний апеляційний господарський суд постановою від 18.08.2026, заяву прокурора задовольнив. Наклав арешт на спірні земельні ділянки; заборонив будь - яким суб`єктам державної реєстрації та державним реєстраторам, іншим особам, вчиняти будь - які дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, щодо спірних земельних ділянок; заборонив вчиняти дії, спрямовані на відчуження, поділ/об`єднання, присвоєння інших кадастрових номерів та внесення будь - яких змін до Державного земельного кадастру щодо спірних земельних ділянок; заборонив вдповідачу-1 чи за його замовленням іншим фізичним та/або юридичним особам (генеральним підрядникам) проведення будь - яких будівельних та монтажних робіт, реконструкції споруд на земельних ділянках.
5. З посиланням на положення статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суди обох інстанцій дійшли висновку, що вчинення відповідачем-1 дій щодо встановлення та розміщення на спірних земельних ділянках тимчасових споруд, які прокурор вважає незаконними, дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів держави, за захистом яких він звернувся до суду. Вказане є також підставами для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони щодо проведення будь-яких будівельних та монтажних робіт, реконструкції споруд на спірних земельних ділянках і такі заходи є виправданими, ефективними та співмірними із позовними вимогами.
6. Також суди визнали обґрунтованими, адекватними та співмірними заходи забезпечення позову шляхом та заборони вчинення реєстраційних дій та дій спрямованих на відчуження поділ/об`єднання спірних земельних ділянок, оскільки забудова земельних ділянок та остаточне завершення робіт зі встановлення тимчасових споруд (монтажних, робіт із реконструкції, будівельних), які становлять єдину конструкцію, остаточно змінить фізичні характеристики земельної ділянки та створить перешкоди власнику (державі) у вільному користуванні і розпорядженні цими землями або її частинами. Зазначене може утруднити відновлення порушеного права власника землі та призвести до нових судових спорів.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
7. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, віповідач-1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
8. Стверджує про порушення судами приписів статей 136, 137 ГПК України. Вказує, що суд апеляційної інстанції без наявності належних та допустимих доказів, що підтверджують обґрунтованість заяви про забезпечення позову, обмежився посиланням на те, що наявність права власності у особи передбачає вільне розпорядження майном, а відтак зумовлює наявність ризиків реалізувати його у будь-який час. Такий висновок суперечить усталеним правовим висновкам Верховного Суду щодо співмірності заходу щодо забезпечення позову заявленим позовним вимогам. Суд не врахував, що відповідач розмістив на спірних земельних ділянках виключно тимчасових споруд і таке розміщення відбулося за наявності всіх дозвільних документів. Водночас договори про встановлення земельних сервітутів не передбачають можливість розпорядження ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат» спірними земельними ділянками, а отже вони залишаються у власності територіальної громади.
9. Відповідач-1 вважає, що суди першої та апеляційної інстанції з порушенням вимог ГПК України застосували заходи забезпечення позову за відсутності ризиків, які б обґрунтовували необхідність їх застосування для забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача. Скасування паспортів прив`язок є підставою для знесення тимчасових споруд та повернення Раді земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат».
10. Рада також звернулася з касаційною скаргою на зазначені вище рішення судів попередніх інстанцій, в якій просить їх скасувати та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.
11. Указує, що суди не встановили: існування реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду в разі задоволення позову прокурора; ймовірності порушення прав та охоронюваних законом інтересів держави в разі невжиття заходів забезпечення позову, оскільки земельні ділянки на яких розташовані спірні об`єкти, не вибули з володіння власника - територіальної громади. При цьому вжиття судами заходів забезпечення позову відбулося без застосування принципів співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами, внаслідок чого створено перешкоди господарській діяльності ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат».
12. Суди при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову встановили наявність фактичних обставин, які можуть бути встановлені судом виключно за наслідками розгляду справи по суті, а саме, що тимчасові споруди розташовані на спірних земельних ділянках становлять собою єдину конструкцію. При цьому суди безпідставно ототожнили різні за своїм змістом правові дефініції «забудова земельної ділянки» та «розміщення тимчасової споруди на земельній ділянці», внаслідок чого помилково встановили, що за відсутності вжиття заходів забезпечення позову будуть змінені фізичні характеристики земельних ділянок та створено перешкоди власнику (державі) у вільному користуванні і розпорядженні цими землями. Полтавська міська територіальна громада, як власник спірних земельних ділянок, внаслідок укладення з відповідачем-1 договорів строкових земельних сервітутів не була позбавлена права володіння, користування та розпорядження зазначеними земельними ділянками і дії відповідача-1 з розміщення тимчасових споруд не здатні створити перешкоди щодо вказаних правомочностей власника, з чого безпідставно виходили суди. Зазначене в сукупності свідчить про порушення судами приписів статей 136, 137, 140, 144 ГПК України.
Позиція прокурора у відзиві на касаційні скарги
13. Заперечує проти доводів касаційних скарг, вказує про те, що невжиття заходів забезпечення позову надасть відповідачам можливість завершити забудову земельних ділянок, про повернення яких заявлено одну з позовних вимог у цій справі, а також ймовірним є поділ земельних ділянок, що ускладнить виконання судового рішення у цій справі. Погоджується з висновками судів про те, що запропоновані заходи забезпечення позову є адекватними і співмірними з предметом позову. Натомість доводи касаційних скарг ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені доказами.
Позиція Верховного Суду
14. Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення, тобто, це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
15. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
16. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №915/1912/19).
17. Колегія суддів зазначає, що гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (ухвала Верховного Суду від 22.11.2021 у справі №344/14718/20).
18. Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 ГПК України.
19. Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.
20. За змістом статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
21. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
22. Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у частині другій статті 136 ГПК України.
23. У постанові Верховного Суду від 24.05.2021 у справі №910/3158/20 міститься висновок, що за змістом пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України, під час розгляду заяви про накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, а тому може застосовуватися в справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.
24. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина четверта статті 137 ГПК України).
25. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати у результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
26. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
27. Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
28. Передумовою забезпечення позову є обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову, що гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову заявленим позивачем вимогам, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (заявника). Аналогічні висновки наводяться у постановах Верховного Суду від 21.12.2021 у справі №910/10598/21, від 28.08.2023 у справі №906/304/23 та інших.
29. У цій справі прокурор заявив позовні вимоги про визнання недійсними виданих відповідачу-1 паспортів прив`язки та укладених між Радою та відповідачем-1 договорів земельного сервітуту для розміщення тимчасових споруд - торгівельних павільйонів, а також про зобов`язання відповідача-1 повернути земельні ділянки у придатному для використання стані шляхом звільнення від тимчасової споруди. Предметом спору у цій справі є правомірність користування ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат» земельними ділянками комунальної власності шляхом розміщення на них тимчасових споруд торгівельного призначення, а обраний прокурором спосіб захисту спрямований на відновлення стану спірних земельних ділянок шляхом знесення розміщених на них тимчасових споруд.
30. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на спірні земельні ділянки, не врахував, що такий захід забезпечення позову не узгоджується з предметом та підставами позову прокурора; позовні вимоги у цій справі не стосуються витребування земельних ділянок на користь позивача, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом накладення арешту на відповідні земельні ділянки; накладення арешту на земельні ділянки не є співмірним заходом забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру, які стосуються усунення перешкод у користуванні земельними ділянками.
31. Крім цього вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельні ділянки з огляду на предмет позову прокурора у цій справі призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника цих ділянок - Ради.
32. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
33. Однак суди обох інстанцій не встановили жодних обставин, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову щодо заборони вчиняти дії, спрямовані на відчуження земельних ділянок або поділ/об`єднання та внесення будь-яких змін до Державного земельного кадастру, а також заборони проведення будь - яких будівельних та монтажних робіт, реконструкції споруд на земельних ділянках, утруднить виконання рішення суду в частині приведення відповідних земельних ділянок у належний стан, що, в свою чергу, спонукатиме прокурора на подання додаткових позовів про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а відповідно не надасть змогу в повному обсязі захистити права та інтереси держави в межах одного позову.
34. При цьому сама по собі обставина проведення відповідачем-1 робіт із реконструкції тимчасової споруди не свідчить про наявність ризику утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення про задоволення позову прокурора, оскільки такі роботи не перешкоджають приведенню земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом знесення тимчасової споруди в незалежності від її конструкції.
35. Посилання судів в оскаржуваних рішеннях на доводи прокурора щодо незаконності розміщення тимчасових споруд на спірних земельних ділянках не можуть бути підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (постанови Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №924/881/16 (924/811/20), від 17.09.2021 у справі №910/3547/21).
36. За наведеного Верховний Суд констатує, що місцевим господарським судом під час розгляду заяви прокурора про забезпечення позову сформовано помилковий висновок про імовірність істотного ускладнення або неможливості ефективного захисту порушених прав держави у разі невжиття відповідних заходів.
37. Усупереч вимогам частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, які вжиті судом у цій справі, вочевидь не є співмірними із заявленими позовними вимогами.
38. Суд апеляційної інстанції допущені місцевим господарським судом порушення не усунув.
39. Верховний Суд вважає, що суди неправильно застосували статті 136, 137, 236 ГПК України до спірних правовідносин, дійшовши помилкового висновку про задоволення заяви прокурора та необхідність забезпечення заявленого ним негаторного позову.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
40. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
41. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1 статті 311 ГПК України).
42. Верховний Суд дійшов висновку, що внаслідок порушення норм процесуального права суди дійшли помилкового висновку про необхідність вжиття у цій справі заходів забезпечення позову, тому рішення судів попередніх інстанцій необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову відмовити. У зв`язку з чим касаційні скарги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат
43. Оскільки відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а за результатом розгляду касаційних скарг спір у справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду таких касаційних скарг є передчасним.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Салтівський м`ясокомбінат» та Полтавської міської ради задовольнити.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 і ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.06.2026 у справі №917/918/26 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Полтавської окружної прокуратури про забезпечення позову відмовити.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. С. Міщенко
Судді І. С. Берднік
В. А. Зуєв

Згадані норми: ГПК України, ст. 136; ГПК України, ст. 163; ГПК України, ст. 137; ГПК України, ст. 236; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 311; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.