# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/51/25

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 904/51/25
Дата ухвалення: 2026-10-28
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141028201
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141028201
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141028201

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/51/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Фармація"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 (головуючий - Чус О. В., судді: Дармін М. О., Кощеєв І. М.) і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025 (суддя Дупляк С. А.) у справі
за позовом Обласного комунального підприємства "Фармація"
до Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня №4" Нікопольської міської ради
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: (1) Департаменту капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації, (2) Дніпропетровської обласної ради, (3) Нікопольської міської ради
про усунення перешкод у користуванні майном та заборону вчинення дій.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
1. У січні 2025 року Обласне комунальне підприємство "Фармація" (далі - Позивач, ОКП "Фармація") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Нікопольська міська лікарня № 4" Нікопольської міської ради (далі - Відповідач, КП "Нікопольська міська лікарня № 4"), в якому просило:
- усунути перешкоди у здійсненні ОКП "Фармація" свого права користування і розпорядження нежитловими приміщеннями загальною площею 23 кв. м. (прим. 38а, 39) і 29,2 кв. м. (прим. 24, 25), які розташовані на першому поверсі в будівлі (літ. А-5) Відповідача за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, 50, шляхом виселення останнього з цих приміщень;
- заборонити КП "Нікопольська міська лікарня № 4" будь-яким способом чи дією перешкоджати ОКП "Фармація" користуватися і розпоряджатися нежитловими приміщеннями загальною площею 23 кв. м. (прим. 38а, 39) і 29,2 кв. м. (прим. 24, 25), які розташовані на першому поверсі в будівлі (літ. А-5) Відповідача за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, 50.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОКП "Фармація" стверджувало про те, що спірні нежитлові приміщення закріплені за ним на праві господарського відання, однак КП "Нікопольська міська лікарня № 4" без жодних правових підстав здійснило реконструкцію будівлі лікарні, зокрема й належних Позивачу приміщень, внаслідок чого вони були видозмінені, чим порушило права Позивача на користування та розпорядження зазначеним нерухомим майном.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
3. Розглядаючи заявлений позов, місцевий суд встановив, а суд апеляційної інстанції перевірив, що згідно з даними з Інформаційної довідки № 406537527 від 04.12.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна будівля міської лікарні № 4, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, місто Нікополь, проспект Трубників, буд. 50 15.10.2003 була зареєстрована на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Нікополя в особі Нікопольської міської ради (далі також Третя особа - 3).
4. В подальшому, 20.02.2015 1/97 (розмір частки) у будівлі міської лікарні № 4 на праві власності зареєстровано за територіальною громадою сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради (далі також Третя особа - 2). Інша частка (96/97) на праві спільної часткової власності 23.09.2021 була зареєстрована за територіальною громадою міста Нікополя в особі Нікопольської міської ради.
5. 27.02.2015 аптечний пункт на першому поверсі № 24, 25 загальною площею 29,2 кв. м., власником якого є територіальна громада сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради, також на праві господарського відання був зареєстрований за ОКП "Фармація".
6. 03.07.2018 у літ. А-5 на І поверсі аптечний пункт поз. 38а, 39 загальною площею 23,0 кв. м., власником якого є територіальна громада сіл, селищ, міст Дніпропетровської області в особі Дніпропетровської обласної ради також на праві господарського відання був зареєстрований за ОКП "Фармація".
7. В свою чергу, 13.10.2020 будівля міської лікарні № 4 (крім приміщень площею 29,2 кв. м. та 23,0 кв. м., розташованих на І-му поверсі) на праві оперативного управління зареєстрована за КП "Нікопольська міська лікарня № 4".
8. Листом від 13.11.2020 Відповідач звернувся до Позивача з проханням розглянути можливість перенесення торгівельної площі підрозділу ОКП "Фармація" (розташованого в приміщенні стаціонарного корпусу лікарні) до іншого структурного підрозділу лікарні, оскільки відповідно до рішення Третьої особи-2, Департамент капітального будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі також Третя особа-1) здійснює в рамках проєкту "Реконструкція відділення екстреної медичної допомоги КП "Нікопольська міська лікарня № 4" НМР" реконструкцію всіх приміщень, розташованих в приміщенні стаціонарного корпусу лікарні.
9. Позивач визнав факт отримання зазначеного листа та тимчасового припинення використання власних приміщень.
10. Після цього, Позивач звернувся до Відповідача з листом від 20.03.2024, у якому повідомив про те, що розглядає можливість відновлення роботи аптечних закладів та вказав, що при проведенні реконструкції був проігнорований факт приналежності вказаних приміщень ОКП "Фармація", що призвело до зміни їх конфігурації та функціонального призначення.
11. У відповідь на зазначений лист КП "Нікопольська міська лікарня № 4" у листі від 17.06.2024 повідомило, що звільнити, відновити попередню конфігурацію та повернути спірні приміщення Позивачу не вбачається за можливе з огляду на те, що ці приміщення необхідні лікарні для відповідності вимогам ДБН та доручення Прем`єр Міністра України щодо ремонту і приведення відділень екстреної медичної допомоги до уніфікованого зовнішнього вигляду з урахуванням оптимізації маршрутів бригад екстреної медичної допомоги та встановлення необхідного обладнання. Також Відповідач повідомив, що вживає заходів задля припинення права господарського відання Позивача на вказані приміщення та їх передачі до комунальної власності територіальної громади міста Нікополя.
12. Зі свого боку у листі від 08.08.2024 Позивач повідомив Відповідача, що листом від 28.03.2022 за № 354/0/526-22 Третя особа-2 заборонила відчужувати майно ОКП "Фармація" без згоди начальника Дніпропетровської обласної військової адміністрації. Крім цього, розпорядженням виконуючого обов`язки голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації начальника обласної військової адміністрації від 06.10.2023 № 370/0/527-23 підприємство Позивача було визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Водночас Позивач повідомив Відповідача, що за захистом своїх прав звернеться до суду.
13. Оскільки сторони не дійшли згоди щодо долі означених приміщень, спираючись на наведені обставини, ОКП "Фармація" і звернулося до суду з позовом у цій справі.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
14. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 17.04.2025 відмовив у задоволенні позову.
15. Ухвалюючи рішення, місцевий суд виходив із фактичних обставин того, що спірні нежитлові приміщення дійсно перебували у господарському віданні ОКП "Фармація", однак КП "Нікопольська міська лікарня № 4" провело їх реконструкцію в межах проєкту з реорганізації медичного закладу.
16. Внаслідок проведених робіт змінилися площа, конфігурація, конструктивні елементи та функціональне призначення закріплених за Позивачем приміщень і вони в первісному вигляді перестали існувати. Після проведеної реконструкції територія лікарні з урахуванням спірних приміщень використовується для надання медичної допомоги, а саме оптимізації маршрутів бригад екстреної медичної допомоги з використанням необхідного встановленого у них обладнання.
17. ОКП "Фармація" досі має зареєстроване право господарського відання на спірне майно, однак це право не може бути захищене шляхом виселення Відповідача та заборони йому чинити перешкоди у спірних правовідносинах, оскільки такі вимоги стосуються об`єктів, яких в натурі немає. Відтак задоволення позову у цій справі призведе до ухвалення рішення, яке фактично неможливо буде виконати, що суперечить завданням господарського судочинства та принципу ефективності судового захисту.
18. З цих підстав, у даному випадку, обраний Позивачем спосіб захисту не є належним та ефективним, адже він не відповідає характеру правопорушення та не здатний реально поновити права заявника. Належним способом захисту в такій ситуації могли б бути зобов`язально-правові вимоги, зокрема про відшкодування збитків, але Позивач таких вимог не заявив. Оскільки обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові, позовні вимоги ОКП "Фармація" у цьому провадженні задоволенню не підлягають.
19. Переглянувши цю справу в апеляційному порядку, Центральний апеляційний господарський суд з висновками господарського суду першої інстанції повністю погодився, а тому своєю постановою від 22.07.2026 рішення місцевого суду залишив без змін.
Касаційна скарга
20. Не погодившись із рішенням і постановою судів попередніх інстанцій, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи скаржника
21. Правовою підставою касаційного оскарження скаржник визначив приписи пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), стверджуючи про неправильне застосування судами частини п`ятої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та відсутність висновку Верховного Суду щодо правильного застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах.
22. Обґрунтовуючи наведене, зазначає, що його право господарського відання на спірні приміщення зареєстроване та не припинене, а відомості про їхні характеристики в реєстрі не змінені. Тому, на думку скаржника, суди безпідставно визнали ці приміщення такими, що фактично перестали існувати, спираючись на документи, відомості з яких не внесені до реєстру.
23. Водночас наполягає, що оцінені судами технічні паспорти виготовлені на замовлення осіб, які не мали відповідних повноважень щодо спірних приміщень, із порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (далі - Інструкція № 127). Зазначає, що вони містять арифметичні помилки, не відображені у відповідних державних інформаційних системах та, за твердженням скаржника, не можуть бути підставою для реєстрації змін об`єкта.
24. Окремо також наголошує, що суди не відреагували окремою ухвалою на порушення законодавства у діях Відповідача, на які вказував Позивач.
Узагальнені доводи інших учасників справи
25. У відзиві КП "Нікопольська міська лікарня № 4" просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Погоджуючись із судами стверджує, що внаслідок реконструкції спірні приміщення втратили первісні характеристики, а тому заявлене виселення є неефективним способом захисту. Доводи скаржника щодо доказів вважає такими, що спрямовані на їх переоцінку.
26. У своєму відзиві Нікопольська міська рада також заперечує проти доводів Позивача. Наголошує, що державна реєстрація права не спростовує фізичних змін об`єкта, підтверджених сукупністю доказів, а відсутність окремої ухвали не є підставою для скасування рішень. Просить у задоволенні скарги відмовити, рішення і постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.
27. Зі свого боку Дніпропетровська обласна рада підтримує касаційну скаргу. Зазначає, що спірні приміщення не передавалися лікарні чи міській громаді, а їх реконструкцію проведено без згоди власника, зі збереженням зареєстрованих прав власності та господарського відання.
28. З приводу ж поданих ОКП "Фармація" додаткових пояснень, які за суттю є відповіддю на відзиви, колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
29. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним (частини друга - п`ята статті 161 ГПК України).
30. За змістом положень статті 166 ГПК України позивач має право подати відповідь на відзив, з викладенням своїх пояснень, міркувань, заперечень та мотивів їхнього визнання або відхилення; відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом.
31. В свою чергу відповідно до статей 290 - 295, 298 ГПК України заявами по суті справи на стадії касаційного провадження є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу.
32. Таким чином, враховуючи, що у касаційному провадженні заявами по суті справи є касаційна скарга і відзив на касаційну скаргу, а подання відповіді на відзив при перегляді справи у касаційному провадженні не передбачено, і суд касаційної інстанції у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 161 ГПК України, не вважав за необхідне та не надавав ОКП "Фармація" дозволу на подання додаткових пояснень щодо окремих питань, які б виникли при розгляді справи в суді касаційної інстанції, у тому числі і необхідності подання відповіді на відзиви, подані скаржником додаткові пояснення Верховний Суд залишає без розгляду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
33. Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
35. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників Відповідача (Кобеляцький Д. М.), Третьої особи-2 (Орешина Т. А.), Третьої особи-3 (В`юнченко О. А.), дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких міркувань.
36. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
37. Суд касаційної інстанції вже неодноразово висновував, що при касаційному оскарженні судових рішень із згаданої підстави необхідним є: (1) з`ясування відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; (2) наявність/відсутність подібності правовідносин; (3) наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
38. При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
39. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України у зв`язку з посиланням скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини п`ятої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у подібних правовідносинах.
40. За змістом доводів касаційної скарги ОКП "Фармація" вважає, що збереження в Державному реєстрі прав відомостей про спірні приміщення та зареєстроване щодо них право господарського відання виключає можливість установлення судами зміни характеристик цих приміщень на підставі технічних паспортів, відомості з яких не внесені до відповідного реєстру.
41. Розглядаючи ці доводи, колегія суддів враховує, що відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей про речові права, обтяження речових прав, що містяться в цьому реєстрі.
42. Верховний Суд зауважує, що передбачена вказаною нормою презумпція достовірності відомостей Державного реєстру прав покликана забезпечити юридичну визначеність та стабільність майнового обороту. Її призначення полягає в тому, щоб учасники цивільних відносин могли покладатися на офіційні відомості про належність нерухомого майна, зміст зареєстрованих речових прав та наявність їх обтяжень. Така презумпція забезпечує довіру до державної реєстрації як установленого законом механізму офіційного визнання і підтвердження речових прав та захищає правовласника від довільного заперечення цих прав лише на підставі непідтверджених тверджень інших осіб.
43. Водночас призначення цієї презумпції не дає підстав поширювати її дію на обставини, яких державна реєстрація за своєю природою не може гарантувати, зокрема на збереження об`єкта нерухомості в незмінному фізичному стані. Відомості реєстру відображають юридично значущу інформацію про майно та права на нього, проте не забезпечують безперервної фіксації всіх фактичних змін такого майна. Тому достовірність реєстрових відомостей не можна ототожнювати з гарантією того, що після їх внесення об`єкт не зазнав реконструкції, перепланування, руйнування чи іншого перетворення.
44. Збереження в Державному реєстрі прав попереднього опису об`єкта саме собою не спростовує фактичних змін, які відбулися після державної реєстрації та підтверджуються належними і допустимими доказами. Установлення таких змін не обов`язково означає недостовірність відомостей на час їх внесення, а може свідчити про невідповідність раніше зафіксованого опису подальшому фізичному стану майна.
45. Отже, збереження державної реєстрації речового права не виключає встановлення судом на підставі належних і допустимих доказів фактичних змін об`єкта цього права та врахування їх характеру і наслідків під час вирішення спору, зокрема при оцінці можливості поновлення порушеного права заявленим способом. При цьому встановлення таких змін саме собою не означає спростування зареєстрованого речового права, визнання його припиненим або підтвердження правомірності дій, унаслідок яких об`єкт зазнав відповідного перетворення.
46. Як вже зазначалося, ухвалюючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій не заперечили належності спірного майна територіальним громадам області та його передачі в господарське відання ОКП "Фармація". Підставою відмови в позові стала встановлена ними неможливість поновлення права Позивача саме обраним способом з огляду на фактичні зміни приміщень.
47. Суди встановили, що внаслідок проведеної реконструкції площа, конфігурація, конструктивні елементи та функціональне призначення закріплених за Позивачем приміщень змінилися і в первісному вигляді вони перестали існувати. Наразі вони використовуються для оптимізації маршрутів бригад екстреної медичної допомоги з використанням необхідного встановленого у них обладнання.
48. Таким чином, доводи скаржника у цій частині ґрунтуються на помилковому ототожненні достовірності відомостей про зареєстроване речове право з незмінністю фізичних характеристик об`єкта цього права, що обґрунтованість заявленої ним підстави касаційного оскарження спростовує.
49. Позивач також стверджує, що суди попередніх інстанцій установили зміну характеристик спірних приміщень на підставі недопустимих доказів - технічних паспортів. На обґрунтування цього доводу посилається на виготовлення зазначених документів на замовлення неналежних осіб, наявність у них помилок та невнесення відповідних відомостей до державних реєстрів.
50. Щодо цих доводів колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
51. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування, бо не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
52. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з передбачених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи (схожий висновок викладений в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 903/34/22, від 09.01.2024 у справі № 870/94/20).
53. Недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону. Відповідно тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі № 916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19, від 20.09.2022 у справі №910/3493/21.
54. Отже, для підтвердження наведеного доводу скаржник повинен обґрунтувати порушення встановлених законом вимог до одержання або використання відповідного доказу. Незгода зі змістом документа чи висновками, яких суд дійшов за результатами його оцінки, сама собою не свідчить про недопустимість такого доказу.
55. В світлі наведеного суд касаційної інстанції констатує, що посилання скаржника на відсутність у Державному реєстрі прав відомостей про змінені характеристики приміщень не доводить недопустимості оцінених судами технічних паспортів. Як зазначено вище, частина п`ята статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не встановлює, що фактичний стан об`єкта нерухомості може підтверджуватися виключно відомостями цього реєстру.
56. Так само саме по собі виготовлення технічних паспортів на замовлення особи, яка не є власником приміщень, не доводить порушення порядку їх одержання, оскільки коло замовників технічної інвентаризації за Інструкцією № 127 не обмежувалося власниками нерухомого майна. Наведені скаржником доводи не містять достатнього обґрунтування того, що відповідні документи одержані з порушенням установлених цією Інструкцією вимог. Конкретного положення цього нормативного акта скаржник не наводить.
57. Натомість посилання на помилки в обчисленні площ та невідповідність окремих відомостей технічних паспортів стосуються достовірності їх змісту та доказового значення.
58. Суди попередніх інстанцій дослідили технічні паспорти та оцінили їх разом з іншими доказами, на підставі яких установили фактичні зміни спірних приміщень. При цьому скаржник не довів обставин, які зумовлювали б неможливість використання зазначених документів як доказів.
59. Колегія суддів зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц).
60. Таким чином, доводи скаржника про недопустимість технічних паспортів не знайшли свого підтвердження. У частині ж заперечень проти встановлених судами характеристик приміщень вони спрямовані на повторну оцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин, що відповідно до статті 300 ГПК України перебуває поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
61. Щодо висновку судів про неефективність обраного Позивачем способу захисту колегія суддів зазначає, що заявлені ним вимоги спрямовані на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном у розумінні статті 391 ЦК України. Можливість задоволення таких вимог оцінюється з урахуванням установлених обставин порушення та здатності заявленого способу захисту поновити відповідне право.
62. У цій справі суди виходили з неможливості поновлення права Позивача саме шляхом заявленого виселення з огляду на встановлені зміни спірних приміщень. Доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, цього висновку не спростовують. Самостійних належно обґрунтованих підстав касаційного оскарження щодо неправильного застосування судами норм права при оцінці обраного способу захисту скаржник не навів. Відтак у визначених статтею 300 ГПК України межах касаційного перегляду підстав для втручання в зазначений висновок судів не встановлено.
63. Посилання скаржника на непостановлення судами окремої ухвали також не є підставою для скасування оскаржених рішень. Передбачене статтею 246 ГПК України реагування на виявлені порушення законодавства має самостійне процесуальне призначення і саме по собі непостановлення окремої ухвали не свідчить про неправильність вирішення спору по суті.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
64. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
65. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
66. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржених рішення і постанови.
Судові витрати
67. Судовий збір за подання касаційної скарги залишається за скаржником.
Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Обласного комунального підприємства "Фармація" залишити без задоволення.
2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2026 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2025 у справі № 904/51/25 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.

Згадані норми: ЦК України, ст. 391; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 161; ГПК України, ст. 166; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 77; ГПК України, ст. 246; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 306; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.