# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 907/717/24

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 907/717/24
Дата ухвалення: 2026-10-29
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141028204
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141028204
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141028204

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 907/717/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕТА"
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 (головуючий - Орищин Г. В., судді: Галушко Н. А., Желік М. Б.) у справі
за позовом Приватного підприємства "РИТМ 2011"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАН"
про припинення земельного сервітуту.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Хронологія провадження
1. Приватне підприємство "РИТМ 2011" (далі - Позивач, ПП "РИТМ 2011") звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАРКАН" (далі - Відповідач, ТОВ "МАРКАН") про припинення земельного сервітуту.
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, вказувало про те, що на даний час зникли фізичні перешкоди для доступу та змінилися умови експлуатації земельної ділянки в цілому. Наразі до ділянки Відповідача окрім проїзду через земельні сервітути існує ще два шляхи доступу - проїзд із вул. Конопляної, та проїзд з вул. В. Приходько, який розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 2110100000:10:001:0374. Звідси подальше існування сервітуту суттєво обмежує можливості Позивача повноцінно використовувати власну ділянку, що порушує баланс інтересів сторін у спірних правовідносинах.
3. Господарський суд Закарпатської області рішенням від 20.01.2026 позов задовольнив. Ухвалив припинити земельний сервітут (сервітути) правокористувачу - ТОВ "МАРКАН" згідно договору про встановлення земельних сервітутів на право проходу та проїзду на велосипеді, проїзду на транспортному засобі по наявному шляху та інших земельних сервітутів від 26.07.2017, укладеного між ПАТ "УЖГОРОДСЬКА ВЗУТТЄВА ФАБРИКА" та ТОВ "МАРКАН" з Додатком 1 та Додатком 2 даного договору, щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:10:001:0272 та земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:10:001:0276, які знаходяться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Мукачівська, 44.
4. Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІВЕТА" (далі - Товариство, ТОВ "ІВЕТА"), як особа, яка не брала участі у справі, однак вважає, що суд прийняв рішення про її права, інтереси та обов`язки, звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення місцевого господарського суду у цій справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.
5. В обґрунтування апеляційної скарги Товариство навело такі аргументи (узагальнено):
- апелянт є користувачем/орендарем суміжних земельних ділянок і разом із ТОВ "МАРКАН" реалізує єдиний будівельний проєкт, тому припинення сервітуту безпосередньо впливає на його майнові інтереси та можливість завершення будівництва;
- підстави, з якими закон і договір пов`язують припинення сервітуту, не настали. Частковий демонтаж попередніх об`єктів та початок нового будівництва не свідчать про відпадіння потреби у проході та проїзді; від сервітуту не відмовлялися, строк його дії не закінчився, порушення умов користування не встановлено, письмової згоди сторін на припинення немає;
- реальної та належної альтернативи сервітутному проїзду немає. Проїзд з вул. Приходька фактично перекритий, проїзд з вул. Конопляної є недостатнім за шириною та не забезпечує безпечного доступу, а щодо вул. Вагерича встановлено лише технічну можливість облаштування заїзду, а не існування фактичного доступу;
- сервітут зберігає функціональне значення для чинного будівельного проєкту. Проєктування та будівництво житлового комплексу здійснювалися з урахуванням саме цього проїзду; він необхідний не лише для поточного будівництва, а й для подальшого нормального використання об`єкта, зокрема доступу пожежного та іншого спеціального транспорту;
- висновок місцевого суду про відпадіння потреби у сервітуті є передчасним і ґрунтується на неповному дослідженні обставин. Суд формально констатував можливість інших заїздів, але не перевірив їх реальність, придатність і відповідність потребам об`єкта.
6. Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 26.06.2026 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ІВЕТА".
7. В подальшому ж, розглянувши відповідні доводи апеляційної скарги, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження у даній справі на підставі приписів пункту 3 частини першої статті 264 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме у зв`язку із встановленням обставин того, що рішенням місцевого господарського суду від 20.01.2026 питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника не вирішувалося. Суд відмітив, що як в мотивувальній, так і в резолютивній частині рішення господарського суду першої інстанції відсутні висновки про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "ІВЕТА". Вказав, що доводи Товариства фактично спрямовані на доведення його господарської та економічної заінтересованості у збереженні земельного сервітуту, встановленого на користь ТОВ "МАРКАН", однак вони жодним чином не підтверджують, що рішенням від 20.01.2025 у цій справі господарський суд першої інстанції вирішив питання про права, інтереси та (або) обов`язки самого скаржника. Зазначені висновки апеляційний суд оформив ухвалою від 10.09.2026.
Касаційна скарга
8. Не погодившись з ухвалою суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження, ТОВ "ІВЕТА" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а дану справу направити апеляційному суду для продовження розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. Товариство стверджує, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з неправильним застосуванням та порушенням правових норм.
10. Обґрунтовуючи своє твердження наголошує на неправомірності висновку апеляційного господарського суду про те, що рішенням місцевого господарського суду від 20.01.2026 не вирішувалось питань про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника.
11. Наполягає, що суд апеляційної інстанції безпідставно ототожнив відсутність у нього самого права сервітуту з відсутністю охоронюваного законом інтересу, хоча припинення сервітуту безпосередньо впливає на його майнову сферу як орендаря земельної ділянки, співзамовника будівництва та інвестора. Крім того, суд не надав належної оцінки доказам і доводам про такий вплив та фактично проігнорував окрему процесуальну категорію "інтересів", передбачену статтями 254, 264 ГПК України.
Узагальнені доводи учасників справи
12. Учасники справи правом на подання відзивів на касаційну скаргу не скористалися.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів касаційної скарги і висновків суду попередньої інстанції
13. Верховний Суд ухвалою від 30.09.2026 відрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ІВЕТА" на ухвалу Західного апеляційного господарського суду про закриття апеляційного провадження від 10.09.2026 з підстави касаційного оскарження, передбаченої абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України.
14. Зважаючи на зміст частини тринадцятої статті 8 та частини п`ятої статті 301 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про перегляд оскарженої ухвали апеляційного господарського суду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
15. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив правильність застосування судом попередньої інстанції норм права і вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з таких міркувань.
17. Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.
18. Відповідно до частини першої статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
19. Згідно із частиною першою статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
20. Вказана норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.
21. Питання процесуального статусу учасників справи чітко регламентовано у параграфі 1 Глави 4 ГПК України.
22. В той же час щодо питання про те, кого слід вважати особами, які участі у справі не брали, але суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21.
23. Так, у зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду стосовно поняття "рішення суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи", зокрема, розмежувавши висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи на ті, що містяться у мотивувальній, а також ті, що містяться у резолютивній частинах судового рішення, зазначила таке:
"10.9. Відповідаючи на питання про те, що є рішенням суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення. Ці висновки мають різне значення.
Процесуальний закон містить норми, які забезпечують, аби судове рішення, ухвалене у справі, не було протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі.
Висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи у мотивувальній частині рішення
10.10. Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; б) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
10.11. Тобто мотивувальна частина містить мотиви рішення суду - відповіді на питання факту (висновки про встановлені обставини, які мають значення для вирішення справи) і питання права (юридична кваліфікація цих обставин, висновки про наслідки, з якими право пов`язує встановлені обставини).
10.12. Процесуальний закон не допускає, аби ці висновки були протиставлені особі, яка не брала участь у розгляді справи.
10.13. Дійсно, певні висновки суду, викладені у мотивувальній частині рішення, можуть мати обов`язкове (преюдиціальне) значення поза справою, у якій вони зроблені судом.
10.14. Правила про преюдицію викладені у статті 75 ГПК України.
Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляд/ іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до частини сьомої цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду
10.15. Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанов/ від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (підпункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).
10.16. Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо (підпункт 9.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20).
10.17. Тобто за положеннями статті 75 ГПК України висновки суду про встановлені обставини не мають зобов`язуючого (преюдиціального) значення для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, взагалі не є обов`язковою для господарського суду.
10.18. Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов`язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов`язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.
10.19. При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов`язкової сили...
... Висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки особи у резолютивній частині рішення
10.20. Відповідно до частини п`ятої статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат.
10.21. За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача) (див. зокрема постанову КЦС ВС від 04.12.2023 у справі № 707/157/22).
10.22. Тобто резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов`язковості судового рішення як конституційної засади судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, стаття 129-1 Конституції України) є обов`язковим до виконання.
10.23. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України (частина друга статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
10.24. Закон не встановлює механізму, який виключав би особу, яка не брала участь у справі, з-під дії судового рішення, якщо таке містить присуд про її права, інтереси та (або) обов`язки (стягує з неї кошти, зобов`язує її вчинити певні дії або утриматись від них, змінює чи припиняє правовідносини з її участю, визнає недійсним або скасовує документ, який посвідчує право особи, тощо).
Однак процесуальний закон встановлює право на перегляд справи та оскарження судового рішення для особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки (частина перша статті 17 ГПК України).
10.25. При цьому подання апеляційної скарги особою, не залученою до участі в справі, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки становить виняток із правила, за яким незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення (пункт 1 частини другої статті 261 ГПК України). Такий же підхід застосовано і для касаційного оскарження (пункт 1 частини четвертої статті 293 ГПК України).
10.26. Тобто законодавець визнав очевидно виправданим втручання в остаточне рішення суду для його перегляду з метою не допустити спрямування обов`язкової сили рішення суду на особу, яка не була залучена до участі у справі.
10.27. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що у такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а і їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав / обов`язків (пункт 108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 916/4093/21). Аналогічний висновок, викладеній у постанові об`єднаної пала ти КГС ВС від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г.
10.28. Окрім того, що особа, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, має право на перегляд справи та оскарження судового рішення, і для забезпечення цього права процесуальний закон також встановлює виняток з правила, спрямованого на забезпечення остаточності судового рішення, процесуальний закон надає також суду повноваження, які спрямовані на усунення цього порушення і які суд здійснює ex officio".
24. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
25. Таким чином, з наведених норм процесуального права та висновків Великої Палати Верховного Суду слідує, що після відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати чи прийнято оскаржуване судове рішення про права, інтереси та/або обов`язки скаржника, про які саме та в якій частині судового рішення про це вказано.
26. У випадку встановлення, що резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції містить присуд про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка участі у справі не брала - суд апеляційної інстанції скасовує таке рішення на підставі приписів пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України та ухвалює нове рішення. В іншому ж випадку, тобто коли резолютивна частина рішення господарського суду першої інстанції означеного присуду не містить - закриває апеляційне провадження, оскільки за таких обставин вказана особа не має права на апеляційне оскарження рішення місцевого суду.
27. Як вже зазначалося, за наслідками розгляду позову у цій справі Господарський суд Закарпатської області ухвалив рішення від 20.01.2026 про задоволення позову ПП "РИТМ 2011".
28. Резолютивна частина рішення місцевого господарського суду не містить присуду про права, інтереси та (або) обов`язки ТОВ "ІВЕТА", а тому висновок суду апеляційної інстанції про те, що рішенням місцевого господарського суду питання про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника не вирішувалося, що має наслідком закриття апеляційного провадження за поданою ним апеляційною скаргою є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає проаналізованим правовим нормам та висновкам Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування цих норм.
29. Доводи касаційної скарги Товариства наведених висновків не спростовують, адже будуються на помилковому розумінні поняття "рішення суду, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки незалученої особи" та не враховують актуальної правової позиції Великої Палати Верховного Суду щодо цього питання.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
30. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
31. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
32. Під час касаційного розгляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування чи порушення судом попередньої інстанції правових норм, а тому і підстав для зміни чи скасування оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції, за мотивів наведених у касаційній скарзі, не вбачає.
Судові витрати
33. Судові витрати за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВЕТА" залишити без задоволення.
2. Ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.09.2026 у справі № 907/717/24 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Зуєв В. А.

Згадані норми: Конституція України, ст. 129; Конституція України, ст. 129-1; ГПК України, ст. 264; ГПК України, ст. 254; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 17; ГПК України, ст. 238; ГПК України, ст. 75; ГПК України, ст. 261; ГПК України, ст. 293; ГПК України, ст. 277; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 304; ГПК України, ст. 306; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 13
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.