# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 461/1554/26 Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 461/1554/26 Дата ухвалення: 2026-10-21 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 141029251 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141029251 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141029251 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа Постанова Іменем України 21 жовтня 2026 року м. Київ справа № 461/1554/26 провадження № 61-10247св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Мартєва С. Ю., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Ситнік О. М., Фаловської І. М. розглянув у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відшкодування майнової та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 03 березня 2026 року, постановлену суддею Мироненко Л. Д., та постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2026 року, ухвалену колегією суддів у складі Крайник Н. П., Левика Я. А., Шандри М. М. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог 1. У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), у якому просив стягнути з відповідача на свою корись 2 440 706,00 грн, з яких 1 440 706,00 грн відшкодування майнової шкоди, 1 000 000,00 грн моральної шкоди. 2. Позов мотивував тим, що йому призначили пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Під час перерахунку основного розміру його пенсії станом на 01 квітня 2023 року відповідач не врахував усіх видів належного йому грошового забезпечення, право на отримання яких передбачає цей закон, а саме 100 % надбавки до пенсії, 50 % надбавки за безперервну службу та 50 % доплати від належної йому суми пенсії, внаслідок чого йому за період з 01 листопада 2019 року по 25 лютого 2026 року (день пред`явлення позову) завдано майнової та моральної шкоди. Зміст ухвали місцевого суду 3. Ухвалою від 03 березня 2026 року Галицький районний суд міста Львова відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у зв`язку із тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. 4. Місцевий суд керувався тим, що між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій щодо неврахування під час перерахунку пенсії певних видів грошового забезпечення, що відповідно до положень пункту 3 частини шостої статті 12 та пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до юрисдикції адміністративних судів. Зміст постанови апеляційного суду 5. Постановою від 31 липня 2026 року Львівський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 03 березня 2026 року - без змін. 6. Апеляційний суд погодився з висновком місцевого суду, наголосивши, що розгляд судом справ, предметом яких є оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, належить здійснювати в порядку адміністративного судочинства. Короткий зміст вимог касаційної скарги 7. 01 серпня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 03 березня 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2026 року, яку мотивував неправильним застосуваннями судами норм процесуального права. Просив скасувати оскаржені судові рішення і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи судом 8. Ухвалою від 21 серпня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду. В ухвалі зазначив, що підставою касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права (абзац шостий частини другої статті 389 ЦПК України). 9. 21 вересня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. 10. Ухвалою від 09 жовтня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 11. Заявник послався на те, що він вже звертався до адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ у Львівській області, у якому просив зобов`язати відповідача на підставі статей 11, 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосувати для перерахунку основного розміру пенсії додатково до використаних видів грошового забезпечення станом на 01 квітня 2023 року, за період з 01 листопада 2019 року, такі види грошового забезпечення які були враховані під час нарахування пенсії, а саме: 100 % надбавка; безперервна служба - 50 %; доплата від належної суми пенсії - 50 %, без обмеження її максимальним розміром, та здійснити виплату перерахованого загального розміру пенсійних виплат із врахуванням раніше проведених виплат. Зауважив, що постановою від 14 травня 2025 року Верховний Суд закрив провадження у цій справі, зазначивши, що суди попередніх інстанцій правильно визначили характер спірних правовідносин, проте помилково виходили з того, що вимоги позивача підлягають розгляду в межах окремої справи, оскільки всі вимоги у цій справі стосуються виключно виконання судового рішення у справі № 380/15471/22 і мають вирішуватися в порядку статті 383 КАС України. Зазначив, що в подальшому 23 травня 2025 року звернувся до адміністративного суду із заявою, у якій просив установити судовий контроль за виконанням судового рішення у справі № 380/15471/22, проте суд відмовив у її задоволенні, оскільки резолютивна частина рішення суду від 07 грудня 2022 року у справі № 380/15471/22 не містить зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії заявника з урахуванням складових, зазначених у його заяві. Ствердив, що у своєму позові він не оскаржує рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності ГУ ПФУ у Львівській області. Публічно-правовий спір між ним та ГУ ПФУ у Львівській області вже розглянутий в порядку адміністративного судочинства, де він вчинив всі можливі процесуальні дії. Вважає, що суди не врахувалиобставин його звернення до адміністративного суду, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі. Позиція інших учасників справи щодо доводів касаційної скарги 12. 17 вересня 2026 року ГУ ПФУ у Львівській області подало через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. 13. Вважає, що ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій врахували усталену судову практику, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя. Спір, що виник у цій справі, стосується публічно-правових правовідносин та відповідно до статті 19 ЦПК України не підлягає розгляду судами загальної юрисдикції. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Межі розгляду справи касаційним судом 14. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу). 15. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 16. Критерії оцінки правомірності оскарженого судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 17. Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами в оскаржених судових рішеннях норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки. Оцінка аргументів, наведених у касаційній скарзі 18. Ключовим аргументом заявника є те, що в межах цієї справи він не оскаржив рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, позаяк для цього він вже звертався до адміністративного суду, а заявив вимогу про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями ГУ ПФУ у Львівській області. Водночас суди попередніх інстанцій вважали, що обґрунтування позову не виключає наявності публічно-правового спору щодо (не)врахування відповідачем під час перерахунку пенсії відповідних видів грошового забезпечення позивача. 19. Верховний Суд вважає висновки судів помилковими, а доводи касаційної скарги обґрунтованими з огляду на таке. 20. Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. 21. За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. 22. Під час вирішення питання про розмежування компетенції судів недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. 23. Предметом цього позову є відшкодування майнової та моральної шкоди, якої, на думку позивача, завдав йому орган Пенсійного фонду внаслідок невиконання судового рішення у справі № 380/15471/22, яке стосується перерахунку пенсії, набрало законної сили і підлягає обов`язковому виконанню. 24. Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства. 25. За змістом цієї норми адміністративні суди розглядають вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди лише за наявності пов`язаного публічно-правового спору, тобто якщо одночасно заявляються також конкретні вимоги щодо: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, або зобов`язання утриматись від вчинення певних дій, або вчинити певні дії; інших обставин, які вказують на існування між сторонами конкретного невирішеного публічно-правового спору, через існування якого особі було завдано відповідної шкоди; інших порушень прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин. 26. У постанові від 15 травня 2026 року у справі № 260/8014/24 Верховний Суд зазначив, що в адміністративному судочинстві вимоги про відшкодування шкоди є похідними від вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень і розглядаються виключно за умови наявності вимоги про вирішення публічно-правового спору. У разі заявлення вимоги про відшкодування матеріальної шкоди за відсутності вимоги про вирішення публічно-правового спору, така вимога підлягає розгляду у порядку цивільного або господарського судочинства. Визначальною обставиною, коли вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин є те, що вони повинні бути заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Оскільки позивач не заявив вимог вирішити публічно-правовий спір у розумінні положень КАС України, то позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. 27. У цій справі вимога про відшкодування відповідачем майнової та моральної шкоди та вимога вирішити публічно-правовий спір не були заявлені в одному провадженні. 28. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. 29. За частинами першою, другою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. 30. У контексті установлених обставин та наведених норм законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки позивач не заявив будь-якої вимоги про вирішення публічно-правового спору, натомість просив відшкодувати йому майнову та моральну шкоду, навівши відповідний розрахунок та обґрунтування. 31. Міркування судів про те, що обґрунтування позову не виключає наявності публічно-правового спору щодо (не)врахування відповідачем під час перерахунку пенсії відповідних видів грошового забезпечення позивача, суперечать висновкам Верховного Суду від 14 травня 2025 року у справі № 380/14971/23, на яку послалися суди та в якій касаційний суд наголосив, що ці вимоги позивача стосовно невиконання судового рішення в іншій справі не можуть бути предметом окремого адміністративного позову, а мають вирішуватися в порядку контролю за виконанням судового рішення. 32. Тобто касаційний суд констатував про відсутність невирішеного адміністративного спору щодо цих правовідносин, а позивач не ініціював питання про його повторне вирішення в межах цивільного судочинства, а лише просив про відшкодування завданої йому шкоди. 33. З огляду на зазначене доводи касаційної скарги є обґрунтованими і дають підстави для висновку про порушення судами норм процесуального права, оскільки заявлені позивачем вимоги про відшкодування шкоди мають приватноправовий характер і їх належить розглядати в порядку цивільного судочинства. 34. Тому касаційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ Щодо суті касаційної скарги 35. За пунктом 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. 36. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина шоста статті 411 ЦПК України). 37. З наведених вище підстав Верховний Суд вважає за неодмінне задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 і направити справу до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Щодо судових витрат 38. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 39. За правилом частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 40. Оскільки Верховний Суд направляє справу до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі, то він не здійснює розподілу судових витрат. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: 1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. 2. Скасувати ухвалу Галицького районного суду міста Львова від 03 березня 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 31 липня 2026 року і направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв СуддіВ. М. Ігнатенко С. О. Карпенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська Згадані норми: ЦК України, ст. 11; ЦК України, ст. 16; ЦПК України, ст. 186; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 19; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 411; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 141; ЦПК України, ст. 419; КАС України, ст. 19; КАС України, ст. 383; КАС України, ст. 4; КАС України, ст. 21 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.