# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/19903/24

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 380/19903/24
Дата ухвалення: 2026-10-29
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141050717
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141050717
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141050717

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 380/19903/24
адміністративне провадження № К/990/20105/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №380/19903/24
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Баладига Сергій Павлович, на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, прийняте у складі головуючої судді Потабенко В.А., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Носа С. П., суддів Кухтея Р. В., Шевчук С. М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20 серпня 2024 року про накладення на ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення за липень 2024 року та позбавлення грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану";
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за липень 2024 року у повному обсязі, відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 та постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з урахуванням раніше виплаченої суми.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржуваним наказом від 20 серпня 2024 року №248од його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за відмову виконати бойове розпорядження та невиплачено додаткову винагороду за липень 2024 року. Уважає таке рішення незаконними, оскільки з огляду на стан здоров`я та висновки військово-лікарських комісій від 26 жовтня 2023 року №8910 і від 07 серпня 2024 року №4683, він був придатний до військової служби лише у військових частинах і підрозділах забезпечення та інших визначених установах, а тому не міг виконати поставлене бойове завдання. На думку позивача, відповідач неправильно витлумачив висновок військово-лікарської комісії №4683, безпідставно встановив факт порушення військової дисципліни та застосував до нього дисциплінарне стягнення і зменшив грошове забезпечення, що стало підставою для звернення до суду.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
4. Суди мотивували рішення тим, що позивач безпідставно відмовився виконувати бойове розпорядження, а погіршення стану здоров`я не було підтверджене належними доказами на момент відмови. Також суди врахували те, що незважаючи на наявність довідки військово-лікарської комісії від 26 жовтня 2023 року №8910 ОСОБА_1 продовжував нести службу у військовій частині НОМЕР_1 , рапортів про переведення його до іншої військової частини за станом здоров`я не подавав аж до 22 липня 2024 року. Суди також зазначили про те, що ОСОБА_1 , незважаючи на особливості свого стану здоров`я, сумлінно виконував обов`язки військової служби, в зв`язку з чим був призначений командиром 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти (наказ № 38-РС від 10 червня 2024 року), що свідчить про його бажання таку службу продовжувати, незважаючи на стан здоров`я. У зв`язку із цим суди визнали правомірним накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани та позбавлення позивача додаткової винагороди за липень 2024 року відповідно до вимог Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, адвокат Баладига Сергій Павлович, який дії в інтересах ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 3 грудня 2024 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
6. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
7. Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України касатор зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми матеріального, а саме пункту 335 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, відповідно до якого на бойове чергування забороняється призначати осіб, які не склали Військової присяги, не засвоїли програми відповідної підготовки в установленому обсязі, а також військовослужбовців, щодо яких проводиться розслідування за провини, і хворих; підпункту "г" пункту 20.3 наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" (станом на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови, зокрема, такого змісту: "Обмежено придатний до військової служби". Одночасно з постановою ВЛК в індивідуальному порядку з урахуванням військової спеціальності, займаної посади, віку, роботи, що фактично виконується, пристосованості до неї того, хто пройшов медичний огляд, у постанові у довільній формі вказується, які види служби та роботи протипоказані цій особі. Особи, визнані обмежено придатними до військової служби, - непридатні до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Військовослужбовці, визнані обмежено придатними до військової служби, придатні до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
8. Касатор зазначає про необхідність формування судом касаційної інстанції висновку, шляхом тлумачення наведених вище норм права щодо того, чи має право військовослужбовець визнаний обмежено придатним до проходження військової служби за рішенням ВЛК брати участь у бойових діях. Представник позивача наголошує про те, що за результатами військово-лікарської комісії №8910 від 26 жовтня 2023 року позивач визнаний обмежено приданим до несення військової служби, тобто позивач непридатний до служби у Десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах (за винятком підрозділів забезпечення): придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах. Відтак, виконувати бойове завдання позивач не міг через стан здоров`я. Отже позивач до видання командиром бойового розпорядження від 22 липня 2024 року мав обставини і документи, які свідчать про його не придатність до військової служби за станом здоров`я на ведення, зокрема, оборонного бою, що само по собі, у даному випадку, є об`єктивними причинами для невиконання бойового наказу.
ІV. Позиція інших учасників справи
9. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить Суд відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 , рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №380/19903/24 залишити без змін.
10. Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду із заявою про заміну сторони у справі на її правонаступника.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Мартинюк Н.М., Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М. від 24 червня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі №380/19903/24.
12. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
13. Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 вересня 2025 року, який здійснено на підставі розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року №1219/0/78-25 на підставі службової записки секретаря судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Мельник-Томенко Ж.М. від 30 вересня 2025 року №719/0/64-25 про проведення повторного автоматизованого розподілу судових справ у зв`язку з перебуванням судді Мартинюк Н.М. у відпустці по вагітності та пологах, для розгляду справи №380/19903/24 визначено новий склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Кашпур О.В., судді: Жук А.В., Уханенко С.А.
14. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2025 року суддя-доповідач Кашпур О.В. прийняла до провадження справу №380/19903/24.
15. Ухвалою Верховного Суду від 28 жовтня 2026 року замінено відповідача у справі №380/19903/24- військову частину НОМЕР_1 на її правонаступника - військову частину НОМЕР_2 , справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження з 29 жовтня 2026 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
16. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією через введення воєнного стану в Україні 24 лютого 2022 року, на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24 лютого 2022 року.
17. Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01 березня 2022 року №8 (по стройовій частині) солдат ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахований до списків особового складу та приступив до виконання службових обов`язків за посадою стрілець стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .
18. З квітня 2022 року військова частина НОМЕР_1 приймає безпосередню участь в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф у Донецькій, Луганській та Харківській областях, з метою виконання службових (бойових) завдань.
19. 26 жовтня 2023 року позивач пройшов військово-лікарську комісію, результати якої оформлені довідкою №8910. У вказаній довідці військово-лікарською комісією було вказано, що ОСОБА_1 є обмежено придатним до військової служби, непридатним до служби у десантно-штурмових військах, плавскладі, морській піхоті, спец спорудах (за винятком підрозділів забезпечення), придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.
20. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11 червня 2024 року №188 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 10 червня 2024 року №38-РС (по особовому складу) призначено на посаду командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти.
21. 22 липня 2024 року о 12:11 год в тимчасовому розташуванні 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 командиром 2 стрілецької роти старшим лейтенантом ОСОБА_2 доведено до солдата ОСОБА_1 бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади № НОМЕР_4 /ТрО від 22 травня 2024 року, в якому визначено бойове завдання 2 стрілецької роти, до списків якої зарахований позивач.
22. Солдат ОСОБА_1 відмовився заступити на бойове чергування, посилаючись на погіршення стану здоров`я.
23. По даному факту відмови солдатом ОСОБА_1 від виконання бойового розпорядження від 22 травня 2024 року №412/ТрО командиром військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування згідно з наказом від 22 липня 2024 року №189агд.
24. На час службового розслідування позивача усунуто від виконання службових обов`язків за посадою командира стрілецького відділення.
25. Згідно акту службового розслідування від 20 серпня 2024 року вх.№30/172 встановлено, що неправомірні дії військовослужбовця ОСОБА_1 полягають у порушені військової дисципліни шляхом відкритої відмови виконати бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади від 22 травня 2024 року №412/ТрО.
26. За результатами службового розслідування, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20 серпня 2024 року №248од службове розслідування завершено, повернуто до виконання службових обов`язків за посадою солдата ОСОБА_1 . За порушення вимог ст. ст. 11, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкриту відмову в присутності особового складу стрілецької роти виконати бойове розпорядження командира батальйонно-тактичної групи окремої аеромобільної бригади від 22 травня 2024 року №412/ТрО, на командира стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - сувора догана.
27. Крім того вказаним наказом відповідно до пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260, до наказу про виплату за липень 2024 року додаткової винагороди вирішено не включати командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 . Грошове забезпечення командира 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 виплачувати, виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов`язків і до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
28. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
29. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
30. Згідно частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.
31. Відповідно до статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
32. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
33. Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Дисциплінарний статут).
34. У преамбулі Дисциплінарного статуту встановлено, що усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
35. Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
36. У статті 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
37. У статті 4 Дисциплінарного статуту визначено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: - додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; - бути пильним, зберігати державну таємницю; - додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; - виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; - поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.
38. Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України 24.03.1999 № 548-XIV (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин; далі -Статут внутрішньої служби).
39. Відповідно до статті 1 Статуту внутрішньої служби необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: - свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; - бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; - беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; - постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; - знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; - дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; - бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; - вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; - виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; - додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
40. У статті 16 Статуту внутрішньої служби встановлено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
41. Згідно із статтями 125, 126 Статуту внутрішньої служби командир відділення в мирний і воєнний час відповідає за успішне виконання відділенням завдань за призначенням, навчання і виховання військовослужбовців відділення, їх військову дисципліну, морально-психологічний стан, охайний зовнішній вигляд, стройову та фізичну підготовку, правильне зберігання, експлуатацію і утримання в належному стані озброєння, техніки та іншого майна відділення. Командир відділення підпорядковується командиру взводу та головному сержантові взводу і є безпосереднім начальником особового складу відділення.
42. Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
43. Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на військовослужбовців передбачені ст. 48 Дисциплінарного статуту, серед яких: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
44. Відповідно до статей 83-85 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
45. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
46. Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
47. Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
48. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
49. Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.
50. Відповідно до статей 86, 87 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
51. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
52. Відповідно до пункту 2.1. глави 2 розділу I Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
53. Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
54. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
VІІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
55. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
56. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.
57. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. На обґрунтування зазначеної підстави касаційного оскарження представник позивача посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 335 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та підпункту «г» пункту 20.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, у контексті визначення можливості залучення до виконання бойових завдань військовослужбовця, якого за висновком військово-лікарської комісії визнано обмежено придатним до військової служби.
58. Представник позивача стверджує, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 26 жовтня 2023 року №8910 позивача було визнано обмежено придатним до військової служби, з визначенням видів служби, до яких він не може залучатися, та зазначенням про його придатність до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях і навчальних закладах. На його думку, такий висновок ВЛК виключав можливість залучення позивача до виконання бойового завдання, а відтак його відмова виконати відповідне бойове розпорядження не могла бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
59. Оцінюючи наведені доводи, Верховний Суд виходить із такого.
60. Верховний Суд зауважує, що відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету й територіальної цілісності України є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу.
61. Водночас реалізація завдань оборони держави здійснюється військовослужбовцями з дотриманням установленого законодавством порядку проходження військової служби, у тому числі вимог щодо стану здоров`я військовослужбовців та обмежень, визначених за результатами військово-лікарської експертизи.
62. За змістом статті 2 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Відповідно, виконання військовослужбовцем покладених на нього обов`язків відбувається з урахуванням установлених законом вимог до проходження військової служби.
63. Згідно з пунктом 335 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV, військовослужбовець зобов`язаний беззастережно виконувати накази командирів (начальників), крім випадків, коли такі накази є явно злочинними.
64. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити про те, що наведене положення, яке визначає обов`язок військовослужбовця виконувати накази командирів, не може тлумачитися відокремлено від інших нормативних приписів, що регулюють проходження військової служби та визначають вимоги до стану здоров`я військовослужбовців.
65. У цьому контексті слід ураховувати, що Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402, визначає порядок проведення військово-лікарської експертизи та встановлення придатності до військової служби. Висновок ВЛК щодо придатності військовослужбовця до військової служби обов`язковий до виконання.
66. Такий висновок ВЛК не може залишатися поза увагою командування під час визначення характеру службових обов`язків військовослужбовця, можливості їх виконання з огляду на стан здоров`я та відповідності конкретного завдання встановленим медичним обмеженням. Водночас установлення відповідних медичних обмежень не звільняє військовослужбовця від виконання всіх інших обов`язків військової служби та не означає автоматичного припинення його обов`язку виконувати накази командирів.
67. Таким чином, для оцінки правомірності поведінки військовослужбовця визначальним є не лише факт наявності відповідного висновку ВЛК, а й установлення того, чи стосувалися визначені ним обмеження виконання завдання, від якого військовослужбовець відмовився, та чи існували об`єктивні медичні або інші передбачені законом підстави для такої відмови.
68. Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач будучи обізнаним про стан свого здоров`я та наявність висновку ВЛК щодо обмеженої придатності до військової служби не порушував перед командуванням питання про переведення на іншу посаду у зв`язку зі станом здоров`я або, що до моменту виникнення спірних правовідносин він заявляв про неможливість виконання покладених на нього обов`язків з медичних причин. Навпаки, установлені обставини свідчать про те, що позивач проходив військову службу на відповідній посаді та виконував накази командування, не посилаючись на наявність обмежень за станом здоров`я як на перешкоду для їх виконання.
69. За таких обставин сама лише наявність довідки ВЛК про обмежену придатність до військової служби у даному випадку без установлення причинного зв`язку між визначеними в ній обмеженнями та неможливістю виконання конкретного наказу не дає підстав для висновку про правомірність відмови позивача від його виконання. При цьому Верховний Суд уважає за необхідне зазначити про те, що добровільне погодження на призначення на посаду за обізнаності про стан здоров`я, як і попереднє виконання службових обов`язків, не позбавляє військовослужбовця права посилатися на медичні обмеження, якщо вони об`єктивно перешкоджають виконанню певного завдання. Водночас такі обставини мають оцінюватися в сукупності з іншими доказами, які підтверджують або спростовують зв`язок між станом здоров`я військовослужбовця та його відмовою виконати відповідний наказ.
70. У цій справі суди не встановили обставин, які б підтверджували, що відмова позивача від виконання відповідного наказу була зумовлена станом його здоров`я або конкретними обмеженнями, визначеними ВЛК.
71. Ураховуючи, що касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 335 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, підпункту "г" пункту 20.3 наказу Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 "Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України" щодо того, чи має право військовослужбовець визнаний обмежено придатним до проходження військової служби за рішенням ВЛК брати участь у бойових діях, Верховний Суд уважає за необхідне сформувати висновок, що обов`язок військовослужбовця виконувати накази командирів (начальників) не звільняє військове командування від обов`язку враховувати встановлені законодавством вимоги до стану здоров`я військовослужбовця та визначені законом обмеження щодо виконання ним відповідних завдань, водночас сама наявність висновку ВЛК про обмежену придатність до військової служби не є безумовною підставою для невиконання наказу командира. Для оцінки правомірності такої відмови необхідно встановити, чи пов`язана вона з об`єктивною неможливістю виконання відповідного завдання за станом здоров`я та чи підтверджується така неможливість належними доказами.
72. Застосовуючи цей підхід до обставин цієї справи, Верховний Суд ураховує відсутність установлених судами обставин, які б свідчили про те, що відмова позивача виконати наказ була зумовлена станом його здоров`я.
73. Підсумовуючи викладене, Верховний Суд висновує, що за обставин, установлених судами у цій справі, відсутні підстави для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
74. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися за результатами касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
75. Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі.
76. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
77. Ураховуючи, що оскаржувані судові рішення, переглянуті судом касаційної інстанції в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІХ. Судові витрати
78. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Баладига Сергій Павлович, залишити без задоволення.
2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року у справі №380/19903/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: А.В. Жук
С.А. Уханенко

Згадані норми: Конституція України, ст. 17; КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 2; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 350; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359; Закон № 2011-XII, ст. 9
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.