# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 280/366/21

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 280/366/21
Дата ухвалення: 2026-10-29
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141050936
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141050936
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141050936

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 280/366/21
адміністративне провадження № К/990/16084/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року (суддя: Сіпака А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року (судді: Дурасова Ю.В., Божко Л.О., Олефіренко Н.А.) у справі за адміністративним позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - позивач, ГУ ДСНС України у Запорізькій області) звернулося до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня № 7» Запорізької міської ради (далі - відповідач, КНП «Міська лікарня №7» ЗМР), у якому просило:
- застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та приміщень КНП «Міська лікарня №7» ЗМР, розташованої за адресою: 69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 9, шляхом зобов`язання КНП «Міська лікарня №7» ЗМР повністю зупинити експлуатацію будівлі та приміщень за вказаною адресою, окрім робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що повинно бути встановлено на підставі перевірки ГУ ДСНС України у Запорізькій області.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що під час проведення позапланової перевірки виявлено порушення вимог пожежної та техногенної безпеки в будівлях і приміщеннях КНП «Міська лікарня №7» ЗМР за адресою: 69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 9. Виявлені порушення зафіксовано в акті перевірки від 9 жовтня 2020 року № 719. На думку позивача, ці порушення створюють реальну загрозу життю та здоров`ю працівників і відвідувачів лікарні, що зумовлює необхідність застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та приміщень лікарні за вказаною адресою.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року позов задоволено. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та приміщень КНП «Міська лікарня №7» ЗМР , розташованої за адресою: 691 18, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 9, шляхом зобов`язання КНП «Міська лікарня №7» ЗМР повністю зупинити експлуатацію будівлі та приміщень за вказаною адресою, окрім робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень, що повинно бути встановлено на підставі перевірки ГУ ДСНС України у Запорізькій області.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що за результатами позапланової перевірки КНП «Міська лікарня №7» ЗМР, проведеної в період з 05 жовтня 2020 року по 09 жовтня 2020 року, у будівлі та приміщеннях лікарні виявлено порушення вимог пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Зокрема, будівлі та приміщення лікарні не обладнано системою протипожежного захисту, на шляхах евакуації використано матеріали з невизначеними показниками пожежної небезпеки, внутрішній протипожежний водопровід виконано з пластикових труб, у підвальному приміщенні допущено зберігання горючих матеріалів без належної ізоляції від загальних евакуаційних сходових кліток, а електророзетки та вимикачі встановлено на горючі основи.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що ці порушення становлять загрозу для працівників і відвідувачів лікарні та є підставою для повного зупинення експлуатації її будівлі й приміщень до їх усунення. При цьому відповідач доказів усунення порушень, зафіксованих в акті перевірки від 9 жовтня 2020 року № 719, не надав.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції та з посиланням на постанову Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7073/18 зазначив, що відсутність порушень має бути доведена актом перевірки стану усунення порушень, однак такого акту матеріали справи не містить. Водночас самі лише фотокартки не підтверджують фактичного усунення порушень. Суд апеляційної інстанції також відхилив посилання відповідача на неприпустимість зупинення роботи лікарні з огляду на надання цілодобової медичної допомоги, наголосивши, що така допомога має надаватися без загрози життю та здоров`ю людей.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
КНП «Міська лікарня №7» ЗМР подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосувавчастину першу статті 67 Кодексу цивільного захисту України, не врахувавши висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, від 4 червня 2020 року у справі № 826/13895/16, від 19 травня 2020 року у справі № 420/5156/18, від 28 травня 2019 року у справі № 819/1850/17 та від 19 вересня 2020 року у справі № 826/19328/16.
Скаржник наголошує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у зазначених постановах, акт перевірки органу державного нагляду є лише одним із доказів, який підлягає оцінці в сукупності з іншими доказами у справі, при цьому суд повинен самостійно встановити, чи усунув відповідач виявлені порушення та чи створюють неусунуті порушення реальну загрозу життю та здоров`ю людей і чи є застосований захід реагування пропорційним. При цьому суд повинен ураховувати обставини, які існують на час ухвалення рішення.
Скаржник указує, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили, які саме порушення залишилися неусунутими на час розгляду справи, чи створювали вони реальну загрозу життю та здоров`ю людей і чи виправдовували повне зупинення експлуатації приміщень лікарні. Також суди не з`ясували, у яких саме приміщеннях були виявлені порушення та де необхідно було усунути відповідні недоліки.
Скаржник зазначає, що він вживав заходів для усунення порушень, зафіксованих у приписі, прийняття якого передувало проведенню перевірки, зокрема, демонтував облицювання стін на шляхах евакуації, усунув перешкоди для вільного пересування евакуаційними сходовими клітками, замінив електророзетки та вимикачі, а також пластикові труби внутрішнього протипожежного водопроводу на металеві, уклав договори на аварійно-рятувальне обслуговування, про що листом від 13 березня 2025 року повідомив позивача. Однак позивач листом від 20 березня 2025 року повідомив про неможливість проведення перевірки виконання припису, пославшись на обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду в умовах воєнного стану. У зв`язку із цим скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно пов`язав встановлення факту усунення порушень із наявністю акта повторної перевірки та не надав належної оцінки долученим ним доказам до матеріалів справи.
Крім того, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися принципу пропорційності, оскільки не врахували, що зупинення експлуатації приміщень призведе до припинення роботи лікарні, яка цілодобово надає медичну допомогу жителям Запоріжжя та області, зокрема військовослужбовцям і постраждалим унаслідок збройної агресії. Як стверджує скаржник, суди не надали належної оцінки наслідкам застосування такого заходу та не з`ясували, чи є він необхідним і співмірним з огляду на порушення, які могли залишитися неусунутими.
Окремо скаржник вказує на те, що суди у справі не надали оцінку тому факту, що власником будівель лікарні, згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 15 вересня 2005 року, є держава в особі Державного підприємства «Радіоприлад». У зв`язку з тим, що лікарня не є власником цих будівель, Департамент з питань охорони здоров`я та медичного забезпечення Запорізької міської ради, за доводами скаржника, не має законодавчих підстав фінансувати роботи, що належать до капітальних видатків.
Крім цього, скаржник зазначає, що відповідно до рішення Ради оборони Запорізької області від 03 вересня 2024 року №190 «Про запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Запорізькій області» директора КНП «Міська лікарня №7» ЗМР було зобов`язано забезпечити укладання договору з військовою частиною НОМЕР_2 (військовий шпиталь) для здійснення спільної медичної діяльності з використанням приміщень закладу. На виконання цього рішення, між військовою частиною НОМЕР_2 та КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР укладено договір від 25 вересня 2024 року № 497/155 про спільну медичну діяльність з використанням будівлі та приміщень відповідача для організації якісної спільної роботи сторін у сфері надання медичної допомоги військовослужбовцям, в тому числі, особам, які постраждали в зв`язку із бойовими діями у Запорізькій області через агресію російської федерації. За твердженням скаржника, за адресою: АДРЕСА_1 , розташований військовий шпиталь, а тому зупинення експлуатації відповідних приміщень може вплинути на діяльність військової частини НОМЕР_2 , права та інтереси якої суди у справі не врахували.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ГУ ДСНС України у Запорізькій області заперечує проти її задоволення та зазначає, що будівлі медичних закладів належать до об`єктів із масовим перебуванням людей, а тому потребують особливо суворого дотримання вимог пожежної безпеки, своєчасного вжиття заходів із запобігання пожежам та невідкладного усунення виявлених порушень.
Позивач наголошує, що під час перевірки виявлено порушення вимог пожежної безпеки, які можуть спричинити виникнення пожежі та ускладнити її ліквідацію через несвоєчасне виявлення, швидке поширення вогню й відсутність належних засобів пожежогасіння. Такі порушення, на думку позивача, створюють загрозу життю та здоров`ю людей, які перебувають у медичному закладі, і зафіксовані в акті перевірки.
ГУ ДСНС України у Запорізькій області при цьому зазначає, що визначення ступеня небезпеки підконтрольних об`єктів належить до повноважень уповноваженого органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Позивач вважає безпідставними доводи скаржника про вжиття заходів для усунення порушень вимог пожежної безпеки та належність підтвердження факту їх усунення. ГУ ДСНС України у Запорізькій області зазначає, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій досліджено надані сторонами докази та надано їм правову оцінку відповідно до вимог чинного законодавства.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 травня 2025 року (судді: Загороднюк А.Г., Білак М.В., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КНП «Міська лікарня №7» ЗМР на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року в справі №280/366/21.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду (суддя Загороднюк А.Г.) від 27 травня 2025 року відмовлено КНП «Міська лікарня №7» ЗМР у задоволенні заяви про зупинення виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 280/366/21.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду (суддя Загороднюк А.Г.) від 28 жовтня 2026 року (суддя: Загороднюк А.Г.) призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Запорізьким міськрайонним управлінням ГУ ДСНС України у Запорізькій області в період з 05 жовтня 2020 року по 09 жовтня 2020 року проведено позапланову перевірку КНП «Міська лікарня №7» ЗМР, розташованого за адресою: 69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 9.
За результатами перевірки складено акт від 09 жовтня 2020 року № 719 (далі - акт).
Зі змісту акта вбачається, що перевіркою виявлено пять порушень відповідачем вимог законодавчих та нормативно-правових актів у сфері цивільного захисту, техногенної і пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а саме:
1) не обладнано будівлі та приміщення закладу системою протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту» (системою пожежної сигналізації та керування евакуювання людей) всупереч вимогам пункту 8.1 таблиці А.1 додатку А (обов`язковий), пункту 10.2 таблиці Б.1 додатку Б ( обов`язковий) ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;
2) допускається опорядження (облицювання) стін на шляхах евакуації лікарні матеріалами з не визначеними показниками пожежної небезпеки: горючістю, займистістю димоутворювальною здатністю та токсичністю відповідно вимогам пункту 7.3.3 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»;
3) система протипожежного водопостачання в підвальному приміщенні (вводи, розподільчі труби) виконано з пластикових труб в супереч вимог пункту 9.3 розділу 9 частини І ДБН 8.2.2-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація»;
4) допускається улаштування та використання в підвальному поверсі лікарні, вхід до якого не ізольованний від загальних евакуаційних сходових кліток, складів горючих матеріалів і майстерні, де використовуються горючі матеріали.
5) електророзетки, вимикачі, перемикачі та інші подібні апарати в приміщеннях лікарні встановлено на горючі основи (конструкції) без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0.01 метра.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон № 877-V).
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до частини п`ятої статті 4 Закону № 877-V виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання можуть бути зупинені повністю або частково виключно за рішенням суду.
Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень.
Частиною сьомою статті 7 Закону № 877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
За приписами пункту 21 частини першої статті 20 Кодексу цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року №5403-VI до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.
Частинами першою-другою статті 68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.
У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частин першої-другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами (пункт 1).
Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).
Спір у цій справі виник у зв`язку із зверненням ГУ ДСНС України у Запорізькій області до суду з позовом про застосування до КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівлі та приміщень медичного закладу, розташованого за адресою: 69118, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Привокзальна, буд. 9 до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.
Підставою для звернення до суду стали результати позапланової перевірки, проведеної в період з 5 жовтня 2020 року до 9 жовтня 2020 року, за наслідками якої складено акт від 9 жовтня 2020 року № 719. Цим актом зафіксовано п`ять порушень вимог пожежної та техногенної безпеки, які, за висновком органу державного нагляду, створюють загрозу життю та здоров`ю людей.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що виявлені порушення становлять загрозу життю та здоров`ю працівників і відвідувачів лікарні, а тому є підставою для повного зупинення експлуатації її будівлі та приміщень. При цьому суд зазначив, що відповідач не надав доказів усунення виявлених порушень.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7073/18, суд апеляційної інстанції зазначив, що належним підтвердженням усунення виявлених порушень є акт перевірки, яким зафіксовано їх відсутність. Оскільки такого акта в матеріалах справи немає, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для застосування до відповідача заявленого заходу реагування.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, стверджує, що акт перевірки є лише одним із доказів у справі, який має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, поданими сторонами. Скаржник наголошує, що суди не встановили, які порушення залишилися неусунутими на час розгляду справи, чи створювали вони реальну загрозу життю та здоров`ю людей і чи виправдовували повне зупинення експлуатації лікарні. Крім того, скаржник указує на нездійснення судами належної оцінки доказів, поданих на підтвердження усунення встановлених порушень, та наслідків припинення роботи медичного закладу.
Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Положеннями частини другої статті 70 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду можливе у випадках визначених законом. Наведені положення статті 70 Кодексу цивільного захисту України є одним з тих випадків, коли орган контролю може (якщо для цього є підстави) застосувати до підконтрольного суб`єкта заходи реагування тільки шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень; з іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування заходів реагування, у даному випадку повне зупинення. З урахуванням наведених контролюючим органом обставин у зіставленні з наслідками застосування заходів реагування адміністративний суд і повинен ухвалити рішення по суті і в межах позовних вимог.
Наведені приписи Кодексу цивільного захисту України пов`язують застосування заходів реагування з виявленням порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, а отже для правильного вирішення цього спору обов`язковому встановленню підлягають обставини щодо вчинення відповідачем порушень, які, в свою чергу, створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.
При цьому слід наголосити на тому, що захід реагування у виді повного зупинення роботи з експлуатації приміщень є виключним заходом, який застосовується лише за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які безумовно створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).
Тому для правильного вирішення публічно-правового, що розглядається, необхідно серед виявлених контролюючим органом порушень пожежної та техногенної безпеки виокремити такі, які свідчать про наявність на час ухвалення судом рішення реальної загрози життю та здоров`ю людей, а отже про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.
Верховний Суд звертає увагу на те, що ухваленню судового рішення щодо можливості застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень передує розгляд справи, під час якого суд має провести аналіз наявних у матеріалах справи доказів із наданням таким відповідної оцінки щодо їх належності, допустимості та достатності для задоволення позовних вимог чи їх відхилення.
Таким чином, суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так і інші докази, надані відповідачем на підтвердження відсутності або усунення виявлених порушень (акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов`язковою, і таке інше).
Отже, у разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки стали спірними та перейшли у площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає суд поряд з іншими доказами.
У іншому випадку (якщо б лише акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була б нівельована, оскільки такий не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.
З огляду на викладене висновок суду апеляційної інстанції про те, що належним підтвердженням усунення порушень є виключно акт перевірки органу державного нагляду (контролю), яким зафіксовано відсутність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, є помилковим. Наявність такого акта може бути врахована судом під час оцінки доказів, однак його відсутність не є підставою для відхилення інших доказів, поданих відповідачем на підтвердження усунення порушень.
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постановах від 04 червня 2020 року у справі № 826/13895/16, від 09 червня 2021 року у справі № 640/3180/20, від 28 січня 2021 року у справі № 640/4090/20, від 31 серпня 2021 року у справі № 520/14473/19, від 09 вересня 2021 року у справі № 640/4963/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 640/10135/20, від 12 травня 2022 року у справі 520/14449/19, від 20 липня 2023 року у справі № 460/12426/21, від 12 вересня 2024 року у справі № 640/25789/21.
Як убачається з матеріалів справи, заперечуючи проти задоволення позову ГУ ДСНС України у Запорізькій області, відповідач посилався на вжиття заходів, спрямованих на усунення порушень, зафіксованих під час перевірки.
Застосовуючи заходи реагування, суд першої інстанції виходив з того, що виявлені порушення не усунуто, оскільки відповідач відповідних доказів не надав.
Суд апеляційної інстанції погодився з таким висновком, фактично обмежившись констатацією відсутності в матеріалах справи акта перевірки органу державного нагляду (контролю), яким було б підтверджено усунення виявлених порушень.
Водночас зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що суд апеляційної інстанції належним чином з`ясував, яких саме заходів відповідач ужив для усунення порушень, дослідив подані на їх підтвердження документи та встановив, які конкретно порушення залишалися неусунутими на час розгляду справи.
У касаційній скарзі відповідач наполягає на тому, що вживав заходів для усунення порушень, зафіксованих у приписі, винесення якого передувало проведенню відповідної перевірки. Зокрема, за його твердженням, демонтовано облицювання стін на шляхах евакуації, усунуто перешкоди для вільного пересування евакуаційними сходовими клітками, замінено електророзетки та вимикачі, а також пластикові труби внутрішнього протипожежного водопроводу на металеві. Крім того, укладено договори на аварійно-рятувальне обслуговування.
У цьому контексті помилковим є посилання суду апеляційної інстанції на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 826/7073/18, зокрема щодо того, що самі лише фотокартки не підтверджують фактичного усунення порушень. Колегія суддів наголошує, що висновки Верховного Суду перебувають у нерозривному зв`язку з фактичними обставинами у кожній конкретній справі, доказами, які сторони надали на підтвердження своїх доводів та/або заперечень, та їх сукупною правовою оцінкою. Різниця у встановлених обставинах, у сукупності з доказами, які надали сторони, об`єктивно впливає на умови застосування правових норм.
Окремо Верховний Суд звертає увагу на доводи відповідача щодо наслідків повного зупинення експлуатації лікарні, яка цілодобово надає медичну допомогу. Відхиляючи ці доводи, суд апеляційної інстанції зазначив, що надання медичної допомоги має здійснюватися в умовах, які не створюють загрози життю та здоров`ю людей.
Верховний Суд погоджується з тим, що надання медичної допомоги має здійснюватися в безпечних умовах. Обставина того, що лікарня цілодобово надає медичну допомогу жителям Запоріжжя та області, зокрема військовослужбовцям і постраждалим унаслідок збройної агресії, не може сама по собі виключати застосування заходів реагування за наявності реальної загрози життю і здоров`ю людей. Водночас ця обставина (суспільне значення діяльності закладу охорони здоров`я та наслідки припинення його роботи) є важливою для оцінки наслідків повного зупинення експлуатації закладу охорони здоров`я та співмірності такого заходу.
Суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив цих обставин і не з`ясував, чи зумовлюють установлені (і не усунуті на час розгляду справи) порушення необхідність зупинення експлуатації всієї будівлі та всіх приміщень лікарні за відповідною адресою.
З`ясування зазначених обставин має значення для визначення обсягу заходу реагування, оскільки суд повинен оцінити, чи виправдовують установлені порушення повне зупинення експлуатації всього об`єкта, чи можна досягти мети захисту життя та здоров`я людей шляхом застосування менш обтяжливого заходу (зупинення експлуатації конкретних приміщень чи будівель лікарні), якщо він є достатнім для усунення відповідної загрози.
У цьому зв`язку Верховний Суд звертає увагу на доводи відповідача про те, що на виконання рішення Ради оборони Запорізької області від 3 вересня 2024 року № 190 між військовою частиною НОМЕР_2 та КНП «Міська лікарня № 7» ЗМР укладено договір від 25 вересня 2024 року №497/155 про спільну медичну діяльність. За твердженням скаржника, цей договір передбачає використання будівлі та приміщень лікарні для організації спільної діяльності сторін у сфері надання медичної допомоги військовослужбовцям, зокрема особам, які постраждали внаслідок бойових дій у Запорізькій області через збройну агресію російської федерації.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що лікарня не є власником відповідних будівель і приміщень, оскільки, за його твердженням, вони належать державі в особі Державного підприємства «Радіоприлад». Суд апеляційної інстанції не надав оцінки цьому доводу та не з`ясував обставин, пов`язаних із правовим статусом спірних об`єктів, а також значення цих обставин для вирішення спору.
Отже, суд апеляційної інстанції зосередився на факті відсутності акта повторної перевірки, однак не здійснив належного аналізу доказів і доводів відповідача щодо усунення окремих порушень, не визначив конкретного переліку порушень, які залишилися неусунутими на час розгляду справи, та не обґрунтував, чому повне зупинення експлуатації будівлі й приміщень лікарні за вказаною адресою є необхідним і пропорційним заходом реагування за встановлених обставин.
Верховний Суд наголошує, що для ухвалення справедливого та об`єктивного рішення мають бути повністю встановлені та з`ясовані обставини справи, а також надана належна правова оцінка доказам, що мають істотне значення для вирішення спору.
За приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Критерій обґрунтованості за статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Наведене свідчить про недотримання судом апеляційної інстанції принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи та неналежне дослідження доказів, що перешкодило встановленню обставин, необхідних для правильного вирішення спору.
Водночас відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях або були ними відхилені, вирішувати питання про достовірність доказів чи перевагу одних доказів над іншими, збирати або приймати нові докази чи додатково їх перевіряти.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктах 1, 2, 3 частини 2 статті 328 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки суд апеляційної інстанції не забезпечив повного й усебічного з`ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки доводам відповідача і зібраним у справі доказам щодо усунення виявлених порушень, наявності реальної загрози життю та здоров`ю людей, а також необхідності й співмірності застосування заявленого заходу реагування, тобто не забезпечив належного апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, справа відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України підлягає направленню на новий розгляд до цього суду.
За викладених обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради задовольнити частково.
Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2025 року у справі №280/366/21 скасувати.
Справу № 280/366/21 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак В.М. Соколов

Згадані норми: Конституція України, ст. 19; Закон № 877-V, ст. 1; Закон № 877-V, ст. 4; Закон № 877-V, ст. 7; КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 242; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.