# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 927/331/25

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 927/331/25
Дата ухвалення: 2026-10-29
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141088600
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141088600
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141088600

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 927/331/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 (головуючий суддя - Яценко О.В., судді: Гончаров С.А., Горбасенко П.В.) та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 (суддя Романенко А.В.)
за скаргою Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" на дії та рішення державного виконавця Фещук Олени Андріївни відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження НОМЕР_1
у справі №927/331/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго"
про стягнення 437 254 745,29 грн,

ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст обставин справи та оскаржуваних судових рішень.

1. Господарський суд Чернігівської області рішенням від 15.07.2025 позов у цій справі задовольнив; стягнув з Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (далі також - АТ "Облтеплокомуненерго", АТ "ОТКЕ") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі також - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" заборгованість у сумі 437 254 745,29 грн та 423 920 грн судового збору; відстрочив виконання судового рішення в частині стягнення 437 254 745,29 грн боргу та 423 920 грн судового збору на 4 місяці, до 15.11.2025.
2. На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Чернігівської області виданий наказ зі строком пред`явлення до виконання з 16.11.2025 по 16.11.2028 наступного змісту: "Стягнути з Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" (вул. Реміснича, буд. 55 Б, м. Чернігів, 14000, код 03357671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код 42399676) заборгованість в сумі 437 254 745,29 грн. та 423 920,00 грн. судового збору.".
3. 21.04.2026 державним виконавцем Фещук О.А. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі також - ВПВР ДДВС МЮ України) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 з виконання наказу Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2025 у справі №927/331/25.
4. Разом з постановою про відкриття ВП НОМЕР_1 державним виконавцем Фещук О.А. ВПВР ДДВС МЮ України винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 43 767 866,53 грн (10% від суми, присудженої до стягнення).
5. 30.04.2026 до ВПВР ДДВС МЮ України від стягувача, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", надійшла заява про повернення виконавчого документа - наказу Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2025 у цій справі.
6. 01.05.2026, відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону "Про виконавче провадження", державним виконавцем Заєць Т.І. ВПВР ДДВС МЮ України винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу; припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
7. Згідно з указаною постановою залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 414 107 799,62 грн; сума стягнутого виконавчого збору - 2 357 086,57 грн.
8. Від АТ "Облтеплокомуненерго" до Господарського суду Чернігівської області надійшла скарга на дії та рішення державного виконавця Фещук Олени Андріївни Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, в якій заявник просив визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору, винесену 21.04.2026, в частині стягнення 43 725 474,53 грн виконавчого збору.
9. Скарга обґрунтована таким:
- за наказом Господарського суду Чернігівської області від 19.08.2025 у справі №927/331/25 стягується кредиторська заборгованість теплопостачальної, теплогенеруючої організації АТ "Облтеплокомуненерго" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ за період з вересня 2023 року по квітень 2024 року, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" (далі також Закон №1730-VIII);
- Закон "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" чітко визначає критерії заборгованості, яка підлягає врегулюванню, зокрема: боржником є теплопостачальна та теплогенеруюча організація, кредитором - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", заборгованість за спожитий природний газ, період виникнення заборгованості - з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано. Інших ознак заборгованості, яка підлягає врегулюванню, вказаний Закон не надає. Наявність чи відсутність договору про організацію взаєморозрахунків не впливає на визначення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до вказаного Закону;
- у силу пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження", виконавчий збір за цим виконавчим документом не стягується в частині вимог щодо стягнення заборгованості теплопостачальної організації;
- у пункті 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" йдеться про заборгованість, яка підлягає врегулюванню, а не про факт врегулювання заборгованості, вказана норма права взагалі не відсилає до процедури врегулювання;
- одним із способів врегулювання кредиторської заборгованості, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення, є проведення взаєморозрахунків (стаття 4 Закону №1730-VIII). Згідно зі статтею 3 вказаного Закону участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру;
- АТ "ОТКЕ" має дебіторську заборгованість з різниці в тарифах за період червень 2021 - грудень 2025 року у сумі 1 194 283 320,00 грн, що підтверджується протоколами засідання тимчасової територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, довідкою від 23.03.2026 №621/99. Отже, основна сума заборгованості за виконавчим документом про стягнення заборгованості підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730-VIII.
10. Господарський суд Чернігівської області ухвалою від 18.05.2026 у справі №927/331/25 відмовив у задоволенні скарги АТ "Облтеплокомуненерго" на дії та рішення державного виконавця Фещук Олени Андріївни Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.
11. Ухвала суду мотивована таким:
- за змістом частини першої статті 74 Закону "Про виконавче провадження" (що є спеціальною нормою щодо примусового виконання судових рішень), в редакції Закону №4833-IX від 07.04.2026 (набула чинності з 24.04.2026), рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, зокрема, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку. З наведеного випливає, що боржник правомірно, 27.04.2026, з дотриманням правил підсудності, звернувся з цією скаргою на дії та рішення державного виконавця в межах ВП НОМЕР_1 до Господарського суду Чернігівської області, яким виданий виконавчий документ у цій справі;
- ключовою умовою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору є підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення її до процедури врегулювання у порядку, визначеному, зокрема, Законом №1730-VIII;
- суд установив, що в межах справи №927/331/25, предметом судового розгляду була вимога ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" до АТ "ОТКЕ" (теплопостачальної організації) щодо стягнення вартості спожитого природного газу за договором №6368-ТКЕ(23)-39 від 13.09.2023, за період з вересня 2023 року по квітень 2024 року, що свідчить про відповідність такої заборгованості критеріям, наведеним у статті 1 Закону №1730-VIII;
- вирішальним є не загальний статус боржника, а підтвердження факту включення його до Реєстру саме щодо конкретного кредитора та відповідного зобов`язання. Суд установив, що у матеріалах, доданих до скарги, відсутні будь-які докази на підтвердження включення боржника, АТ "ОТКЕ", до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відносно кредитора - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг";
- Закон №1730-VIII визначає, що проведення розрахунків може здійснюватися шляхом взаєморозрахунків або перерахування субвенції щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах, зокрема, щодо заборгованості АТ "ОТКЕ" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за природний газ, спожитий в період з вересня 2023 року по квітень 2024 року (присудженої до стягнення за судовим рішенням у цій справі). Водночас умовою для застосування положень указаної норми є укладення учасниками процедури врегулювання заборгованості договору про організацію взаєморозрахунків (стаття 4 цього Закону);
- доводи боржника, що потенційна можливість взяти участь в процедурі врегулювання заборгованості перед постачальником природного газу, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", в порядку, визначеному статтею 4 Закону №1730-VIII, виключає стягнення з нього виконавчого збору, в разі повернення виконавчого документа стягувачу в порядку пункту 1 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", свідчить про неправильне тлумачення останнім положень наведених нормативних актів;
- з огляду на відсутність документального підтвердження включення боржника до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відносно кредитора, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", та відсутність договору на проведення взаєморозрахунків між учасниками такої процедури, суд дійшов висновку про недоведеність скаржником підстав для звільнення його від сплати виконавчого збору.
12. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.09.2026 залишив без змін ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у цій справі.
13. Постанова апеляційного суду мотивована таким:
- боржник правомірно, з дотриманням правил підсудності, звернувся з цією скаргою на дії та рішення державного виконавця в межах ВП НОМЕР_1 до Господарського суду Чернігівської області, яким виданий виконавчий документ у цій справі;
- системний аналіз норми пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" дає підстави для висновку про те, що ключовою умовою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору, є підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення до процедури врегулювання у порядку, визначеному, зокрема, Законом №1730-VIII;
- вирішальним є не загальний статус боржника, а підтвердження факту включення його до Реєстру саме щодо конкретного кредитора та відповідного зобов`язання. В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження включення боржника - АТ "ОТКЕ" до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відносно кредитора - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг". Ураховуючи вищевикладене, спірна заборгованість не є такою, що підлягає врегулюванню в розумінні Закону №1730-VIII, оскільки відсутній ключовий факт - включення боржника АТ "ОТКЕ" до Реєстру саме щодо даного кредитора - ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг";
- відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 23.04.2024 у справі №925/636/23, наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків;
- боржником не долучено до матеріалів справи доказів укладення договору про організацію взаєморозрахунків чи договору реструктуризації. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АТ "Облтеплокомуненерго" не звільняється від обов`язку сплати виконавчого збору через потенційну можливість прийняти участь в процедурі врегулювання заборгованості перед постачальником природного газу, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", в порядку, визначеному статтею 4 Закону №1730-VIII.
Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.
14. АТ "Облтеплокомуненерго" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:
- постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 та ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 у справі №927/331/25 - скасувати повністю;
- ухвалити нове рішення, яким скаргу АТ "Облтеплокомуненерго" задовольнити повністю, визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору по ВП НОМЕР_1, винесену 21.04.2026 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Оленою Андріївною, в частині стягнення 43 725 474,53 грн виконавчого збору.
15. АТ "Облтеплокомуненерго" підставою касаційного оскарження зазначає, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що виявилося у безпідставному незастосуванні судами першої та апеляційної інстанцій норми матеріального права, яка підлягала застосуванню - пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження", через неправильне її тлумачення щодо підстав нестягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730-VIII, зокрема, частини першої статті 1 цього Закону.
16. АТ "Облтеплокомуненерго" у касаційній скарзі зазначає, що суди штучно поширили на публічно-правові відносини щодо стягнення виконавчого збору процедурні норми Закону №1730-VIII, які визначають порядок та умови безпосереднього проведення взаєморозрахунків. У результаті такого підходу судами було фактично створено нову правову норму, яка ставить звільнення від сплати виконавчого збору в залежність від укладення договорів, включення у процедуру врегулювання, факту внесення до Реєстру щодо конкретного кредитора, що є прямим виходом за межі правозастосування та порушенням статей 6, 8 Конституції України. Тим більше, що згідно з абзацом 2 частини першої статті 3 Закону №1730 VIII участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру.
17. ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
18. Відзив мотивований таким:
- як вірно зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, винесення постанови про стягнення виконавчого збору є обов`язком державного виконавця та невід`ємною складовою відкриття виконавчого провадження;
- дія пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження", серед іншого, обумовлюється тією обставиною, що заборгованість боржника за виконавчим документом має бути предметом урегулювання відповідно до Закону №1730-VIII. Отже, передумовою застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" слугує той факт, що боржник має статус суб`єкта, на якого поширюється дія Закону №1730-VIII. Відтак сам по собі факт примусового стягнення заборгованості з боржника автоматично не свідчить про наявність підстав для застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження". При прийнятті оскаржуваних ухвали та постанови суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи з аналізу вказаної правової норми, обґрунтовано прийшли до висновку, що ключовою умовою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору є підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення до процедури врегулювання у порядку, визначеному, зокрема Законом №1730-VIII;
- судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зауважено, що вирішальним є не загальний статус боржника, а підтвердження факту включення його до Реєстру саме щодо конкретного кредитора та відповідного зобов`язання;
- колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, погодившись з висновком суду першої інстанції, обґрунтовано прийшла до висновку, що боржник не звільняється від обов`язку сплати виконавчого збору через потенційну можливість прийняти участь у процедурі врегулювання заборгованості перед постачальником природного газу, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", у порядку, визначеному статтею 4 Закону №1730-VIII.
19. Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
20. Відзив мотивований таким:
- винесення постанови про стягнення виконавчого збору є імперативною вимогою закону та невід`ємною складовою відкриття виконавчого провадження. Іншого порядку дій державного виконавця Закон "Про виконавче провадження" не передбачає;
- ключовою умовою для звільнення боржника від сплати виконавчого збору є підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення до процедури врегулювання у порядку, визначеному, зокрема, Законом №1730-VIII;
- за відсутності документального підтвердження застосування спеціальної процедури врегулювання державний виконавець був зобов`язаний діяти відповідно до частини четвертої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" та одночасно з відкриттям виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору;
- аналіз положень Закону №1730-VIII свідчить, що до заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до вказаного Закону, відноситься, зокрема, заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед, зокрема, ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування. Для участі в процедурі врегулювання зазначеної заборгованості відповідно до Закону №1730-VIII необхідно, щоб теплопостачальні та теплогенеруючі організації були включені до реєстру. Включення до реєстру здійснюється за кожним кредитором окремо. Наявність в сукупності усіх перелічених умов є підставою для висновку, що заборгованість є такою, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730-VIII. Водночас щодо ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг", яке є стягувачем у даному виконавчому провадженні, відомості про включення боржника до Реєстру відсутні;
- заборгованість, що підлягає стягненню у межах виконавчого провадження НОМЕР_1, не підпадає під процедуру врегулювання, передбачену Законом №1730-VIII, а відтак відсутні правові підстави для застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" та звільнення боржника від сплати виконавчого збору;
- Закон №1730-VIII не встановлює автоматичного поширення передбачених ним правових наслідків на будь-яку заборгованість відповідної категорії. Навпаки, вказаний Закон визначає спеціальний механізм її врегулювання, який реалізується виключно за умови вчинення передбачених законом дій, зокрема включення до реєстру за кожним кредитором окремо, укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору реструктуризації у випадках, визначених законом. Лише після виконання встановлених законом умов відповідна заборгованість набуває статусу такої, що врегульовується відповідно до Закону №1730-VIII.
Позиція Верховного Суду.
21. У зв`язку із вирішенням цієї справи перед Судом постало питання щодо того, чи обумовлене застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" включенням боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та (або) укладенням договору про організацію взаєморозрахунків, чи для його застосування достатньо відповідності заборгованості, яка стягується за виконавчим документом, ознакам, визначеним частиною першою статті 1 Закону №1730-VIII.
22. Відмовляючи в задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ключовою умовою звільнення боржника від сплати виконавчого збору є підтверджений факт врегулювання заборгованості або включення її до процедури врегулювання. Суд апеляційної інстанції, крім того, дійшов висновку, що спірна заборгованість не є такою, що підлягає врегулюванню в розумінні Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", оскільки боржника не включено до реєстру щодо цього кредитора.
23. Скаржник, заперечуючи проти таких висновків, стверджує, що єдиною умовою застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" є правовий статус заборгованості, визначений статтею 1 Закону №1730-VIII. На думку скаржника, суди ототожнили цей статус із процедурними стадіями його реалізації.
24. Проаналізувавши доводи касаційної скарги та доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу, а також норми Закону "Про виконавче провадження" і Закону №1730-VIII, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Щодо умов застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження".
25. Згідно з частиною першою статті 27 Закону "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
26. Частиною другою статті 27 цього Закону передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
27. Відповідно до абзацу першого частини четвертої статті 27 цього Закону державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
28. Водночас пунктом 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" визначено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.
29. Отже, винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є загальним правилом. Воно не застосовується у випадках, прямо визначених частиною п`ятою статті 27 Закону "Про виконавче провадження". Встановлюючи такі винятки, законодавець визначив, за яких умов держава не справляє виконавчий збір, хоча примусове виконання рішення може здійснюватися.
30. Застосовуючи такі винятки, державний виконавець і суд мають виходити з тих умов, які визначив сам законодавець. Звужувати сферу дії винятку шляхом встановлення додаткових умов, що не передбачені законом, неприпустимо. Таке звуження фактично змінювало б зміст норми, а не тлумачило її. Пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" адресований насамперед державному виконавцю, який виносить постанову про стягнення виконавчого збору, і не ставить звільнення від збору в залежність від будь-яких додаткових дій боржника.
31. Колегія суддів також враховує, що виконавчий збір є обов`язковим платежем до Державного бюджету. Навіть якщо вважати, що положення законодавства, яке регулює процедуру врегулювання заборгованості, допускають різне розуміння умов застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження", така неузгодженість не може тлумачитися на шкоду боржнику. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі №812/292/18, з урахуванням рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", дійшла такого висновку:
"В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи."
32. Пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" не містить власного визначення заборгованості, яка підлягає врегулюванню. Норма відсилає до Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення".
33. Абзацом п`ятим частини першої статті 1 Закону №1730-VIII визначено, що в цьому Законі термін вживається в такому значенні: заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість), (до такої кредиторської заборгованості, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду).
34. Згідно з абзацом сьомим частини першої статті 1 цього Закону до такої заборгованості належить кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, а також за послуги з його розподілу і транспортування.
35. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
36. Аналіз наведених норм свідчить, що законодавець визначив заборгованість, яка підлягає врегулюванню, через такі ознаки:
- суб`єктний склад: боржник - теплопостачальна або теплогенеруюча організація, кредитор - визначене законом коло осіб;
- підстава виникнення: спожитий природний газ, послуги з його розподілу і транспортування;
- період виникнення: з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
37. При цьому законодавець окремо зазначив, що наявність судового рішення про стягнення такої заборгованості не виключає її з числа заборгованості, що підлягає врегулюванню.
38. Водночас ні дефініція, наведена в статті 1, ні стаття 2 Закону №1730-VIII не пов`язують віднесення заборгованості до такої, що підлягає врегулюванню, із включенням боржника до реєстру чи з укладенням договору про організацію взаєморозрахунків.
39. При цьому в пункті 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" законодавець ужив той самий термін, який визначив у статті 1 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення". Отже, підстав вкладати в нього інший, вужчий зміст, ніж той, що надав йому сам законодавець, зокрема відносити до такої заборгованості лише ту, щодо якої боржника включено до реєстру або укладено договір про організацію взаєморозрахунків, немає.
40. Як зазначено вище, відповідно до абзацу сьомого частини першої статті 1 Закону №1730-VIII до заборгованості, що підлягає врегулюванню, належить кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за спожитий природний газ, що виникла в період з 01.06.2021 по останнє число шостого місяця після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано.
41. Абзацом третім частини першої статті 1 цього Закону визначено, що воєнний стан - воєнний стан, введений в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX.
42. Суди попередніх інстанцій установили, що предметом позову у цій справі була вимога ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" до АТ "Облтеплокомуненерго" як теплопостачальної організації. Позивач просив стягнути вартість природного газу, спожитого за договором від 13.09.2023 №6368-ТКЕ(23)-39 за період з вересня 2023 року по квітень 2024 року. Рішенням суду від 15.07.2025 з боржника стягнуто 437 254 745,29 грн заборгованості та 423 920,00 грн судового збору. Саме з примусового виконання наказу на виконання цього рішення державний виконавець відкрив виконавче провадження і виніс оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору. Звільнення від виконавчого збору скаржник просить лише в частині, нарахованій на суму заборгованості, без частини, нарахованої на судовий збір.
43. Отже, заборгованість, яка стягується за виконавчим документом:
- є кредиторською заборгованістю теплопостачальної організації;
- виникла перед кредитором, прямо визначеним в абзаці сьомому частини першої статті 1 Закону №1730-VIII;
- виникла за спожитий природний газ;
- виникла в період з вересня 2023 року по квітень 2024 року, тобто після 1 червня 2021 року і в межах періоду, визначеного цією нормою;
- стягнута за рішенням суду, що відповідно до абзацу п`ятого частини першої статті 1 цього Закону не виключає її з числа заборгованості, яка підлягає врегулюванню.
44. Відтак, спірна заборгованість відповідає всім ознакам, які законодавець визначив для заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730-VIII. Висновку про таку відповідність дійшов і суд першої інстанції, а суд апеляційної інстанції його не спростував.
45. Отже, пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" встановлює виняток із загального правила про стягнення виконавчого збору, умову застосування якого визначено самим законом: заборгованість, що стягується за виконавчим документом, має бути такою, що підлягає врегулюванню відповідно до зазначеного Закону. Інших умов для звільнення боржника від сплати виконавчого збору ні ця норма, ні стаття 1 Закону №1730-VIII не встановлюють.
46. Включення до реєстру та укладення договору про організацію взаєморозрахунків є елементами процедури врегулювання заборгованості, тобто стосуються того, як така заборгованість врегульовується. Натомість пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" пов`язує нестягнення виконавчого збору з тим, що заборгованість підлягає врегулюванню, а не з тим, чи розпочато процедуру її врегулювання. Тому цей виняток застосовується незалежно від того, чи вчинено дії в межах такої процедури.
47. Однак суди попередніх інстанцій безпідставно пов`язали застосування цієї норми з включенням боржника до реєстру та укладенням договору про організацію взаєморозрахунків. Мотиви такого висновку колегія суддів наводить нижче.
Щодо включення боржника до реєстру.
48. Відповідно до частини першої статті 3 Закону №1730-VIII для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону не потребує обов`язкового включення до реєстру.
49. Згідно з абзацом десятим частини другої статті 3 цього Закону включення до реєстру здійснюється безоплатно та за кожним кредитором окремо.
50. Отже, частина перша статті 3 Закону №1730-VIII визначає порядок участі теплопостачальних та теплогенеруючих організацій у процедурі врегулювання заборгованості, а не ознаки заборгованості, яка підлягає врегулюванню. Ці ознаки визначено статтею 1 цього Закону.
51. Крім того, абзацом другим частини першої статті 3 Закону №1730-VIII прямо передбачено, що участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 цього Закону, тобто шляхом проведення взаєморозрахунків, не потребує обов`язкового включення до реєстру.
52. Водночас реструктуризація заборгованості, для участі в якій необхідне включення до реєстру, відповідно до частини першої статті 5 Закону №1730-VIII стосується лише заборгованості, що утворилася станом на 1 червня 2021 року. Спірна заборгованість виникла пізніше - за газ, спожитий з вересня 2023 року по квітень 2024 року, тому цей механізм до неї не застосовується. Для такої заборгованості Закону №1730-VIII передбачає взаєморозрахунки за абзацом третім частини першої статті 4, участь у яких не потребує включення до реєстру (детальніше щодо механізму взаєморозрахунків, передбаченого статтею 4 цього Закону, колегія суддів зазначить нижче).
53. Суд апеляційної інстанції сам навів абзац другий частини першої статті 3 Закону "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення", за яким для взаєморозрахунків за статтею 4 реєстр не обов`язковий, однак зазначив, що спірна заборгованість не підлягає врегулюванню, оскільки боржника не включено до реєстру. При цьому апеляційний суд не спростував доводів скаржника про те, що включення до реєстру для цього не є обов`язковим.
54. Колегія суддів також зазначає, що в тих випадках, коли законодавець пов`язував наслідки у виконавчому провадженні з включенням боржника до реєстру, він визначав це прямо. Зокрема, пунктом 10 частини першої статті 34 Закону "Про виконавче провадження" підставою для зупинення вчинення виконавчих дій визначено саме "включення… до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості".
55. Отже, у спірних правовідносинах включення боржника до реєстру не є умовою врегулювання заборгованості, оскільки для кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за природний газ, спожитий з 01.06.2021, Закон №1730-VIII передбачає взаєморозрахунки, участь у яких включення до реєстру не потребує. Пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" такої умови також не містить. Тому підстав пов`язувати звільнення боржника від сплати виконавчого збору з включенням його до реєстру немає.
Щодо відсутності договору про організацію взаєморозрахунків.
56. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1730-VIII:
- "взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості";
- "договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону".
57. Згідно з абзацами першим, третім частини першої статті 4 Закону №1730-VIII взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", суб`єктом господарювання, що здійснює функції постачальника "останньої надії", за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.
58. Зі змісту наведених норм вбачається, що договір про організацію взаєморозрахунків є підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості, тобто інструментом реалізації врегулювання.
59. Стаття 4 Закону №1730-VIII визначає спосіб і джерело погашення заборгованості, а також обсяг заборгованості, що погашається, станом на певну дату. Ознак, за якими заборгованість належить до такої, що підлягає врегулюванню, ця стаття не встановлює. Натомість, як уже було зазначено вище, їх визначено статтею 1 цього Закону.
60. Поставивши застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" в залежність від укладення договору про організацію взаєморозрахунків, суди фактично ототожнили заборгованість, яка підлягає врегулюванню, із заборгованістю, врегулювання якої вже розпочато. Такий підхід додає до цієї норми умову, якої вона не містить, і тим самим безпідставно звужує сферу її застосування.
61. Суди не врахували, що договір про організацію взаєморозрахунків укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості, до яких, зокрема, належать розпорядники коштів державного та місцевих бюджетів, а розрахунки проводяться за рахунок видатків державного бюджету. Отже, його укладення не залежить виключно від волі боржника і потребує участі інших суб`єктів, зокрема розпорядників бюджетних коштів, а також наявності відповідних бюджетних призначень. За підходу судів попередніх інстанцій обов`язок боржника сплатити виконавчий збір до Державного бюджету залежав би від того, чи вчинили необхідні дії інші учасники процедури. Тобто держава набувала б права на стягнення виконавчого збору саме внаслідок того, що не було реалізовано механізм врегулювання, фінансування якого закон покладає на Державний бюджет. Таке тлумачення не відповідає меті пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" та ставить боржників, заборгованість яких має однакову правову природу, у різне становище залежно від обставин, що від них не залежать.
62. Обґрунтовуючи відмову в задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції послався також на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23.04.2024 у справі №925/636/23, а саме:
"наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків. Умови та порядок проведення взаєморозрахунків або перерахування субвенції у 2022 році визначені постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2022 року № 1403;".
63. Однак суд апеляційної інстанції не врахував, що цей висновок сформульовано щодо обов`язку оплатити спожитий газ, тобто у правовідносинах між боржником і кредитором у зв`язку з виконанням грошового зобов`язання: предметом спору в зазначеній справі було стягнення ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" вартості поставленого природного газу, а відповідач заперечував проти позову, посилаючись на заборгованість держави з відшкодування різниці в тарифах. Натомість у цій справі спір стосується обов`язку боржника сплатити виконавчий збір до Державного бюджету. Звільнення від сплати виконавчого збору на підставі пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" не впливає ні на існування та розмір заборгованості перед стягувачем, ні на право стягувача на її примусове стягнення. Отже, наведений висновок не стосується питання застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" і не може бути підставою для висновку про необхідність укладення договору про організацію взаєморозрахунків для звільнення боржника від виконавчого збору.
64. Більше того, за змістом висновків, викладених у зазначеній постанові Верховного Суду, лише з моменту укладення договору про організацію взаєморозрахунків боржник звільняється від виконання обов`язку з оплати газу, а після проведення розрахунків відповідні зобов`язання припиняються (пункт 59). Тобто за підходу судів попередніх інстанцій виконавчий збір не стягувався б лише тоді, коли кредитор отримує можливість задовольнити свої вимоги поза примусовим виконанням - шляхом взаєморозрахунків за рахунок бюджетних коштів, а зобов`язання боржника після проведення розрахунків припиняється. За таких умов потреби в примусовому виконанні, а отже і в справлянні виконавчого збору, немає. Таке тлумачення фактично позбавляє пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" змісту.
65. Отже, колегія суддів вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про те, що звільнення боржника від сплати виконавчого збору залежить від включення його до реєстру щодо конкретного кредитора, а також від укладення договору про організацію взаєморозрахунків.
66. Наведений висновок узгоджується і з метою прийняття Закону №1730-VIII, на яку посилається скаржник. У пояснювальній записці до проекту цього Закону його метою визначено поліпшення фінансового становища підприємств теплоенергетики та підприємств водопостачання і водовідведення, запобігання їх банкрутству шляхом впровадження механізмів врегулювання їх кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії. При цьому розробник законопроекту спершу визначив, яка саме заборгованість "підлягає врегулюванню", - за її видом, кредитором та періодом виникнення, - і окремо зазначив, що "врегулювання вищезазначеної заборгованості пропонується здійснити двома етапами", а саме шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації. Отже, заборгованість, яка підлягає врегулюванню, та механізми її врегулювання вже на етапі розроблення закону розглядалися як різні поняття.
Щодо практики Верховного Суду стосовно застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження".
67. Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.12.2023 у справі №160/10320/22 дійшов такого висновку:
"На основі аналізу наведених норм матеріального права і практики їхнього тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про те, що застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлюється обставиною включення боржника до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу.".
(аналогічний висновок викладено також у постановах від 21.12.2023 у справі №380/13876/22 та від 18.12.2024 у справі №560/17661/23).
68. Водночас ці висновки стосуються застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" в іншій його частині - щодо заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу". Сферу дії цього Закону законодавець прямо обмежив: він поширюється лише на визначені ним види заборгованості суб`єктів ринку природного газу, включених до Реєстру (статті 1, 2 зазначеного Закону). Саме на цьому обмеженні ґрунтуються наведені висновки Верховного Суду.
69. Натомість спірна заборгованість, як встановили суди попередніх інстанцій, є заборгованістю теплопостачальної організації, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730-VIII. Цей Закон аналогічного обмеження сфери своєї дії не містить, а абзацом другим частини першої статті 3 цього Закону прямо передбачено, що участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до статті 4 не потребує обов`язкового включення до реєстру.
70. З огляду на відмінність нормативного регулювання, на якому ґрунтувалися наведені висновки, правовідносини у зазначених справах та у цій справі не є подібними.
Щодо юрисдикції.
71. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що скарга підлягала розгляду в порядку господарського судочинства, оскільки відповідно до частини першої статті 74 Закону "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на час звернення зі скаргою) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат.
72. Відповідно до частини першої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
73. Згідно з частиною третьою статті 311 цього Кодексу неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
74. Як зазначено вище, застосування пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" щодо заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону №1730-VIII, обумовлене відповідністю заборгованості, що стягується за виконавчим документом, ознакам, визначеним частиною першою статті 1 цього Закону, і не залежить від включення боржника до реєстру чи укладення договору про організацію взаєморозрахунків. Суди попередніх інстанцій встановили обставини, необхідні для вирішення спору, зокрема відповідність спірної заборгованості зазначеним ознакам. Однак суди неправильно витлумачили пункт 6 частини п`ятої статті 27 Закону "Про виконавче провадження" і не застосували цю норму, яка підлягала застосуванню.
75. З огляду на це колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 у справі №927/331/25 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення скарги.
76. Відповідно до пункту 19 частини другої статті 3 Закону "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, або приватного виконавця під час виконання судового рішення.
77. З огляду на наведену норму Суд не здійснює розподіл судового збору.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" задовольнити.
2.Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 18.05.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2026 у справі №927/331/25 скасувати.
3.Ухвалити нове рішення, яким скаргу Акціонерного товариства "Облтеплокомуненерго" від 27.04.2026 №860/23 на дії та рішення державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 задовольнити.
4.Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Фещук Олени Андріївни від 21.04.2026 про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні НОМЕР_1 в частині стягнення 43 725 474,53 грн виконавчого збору.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.Р. Кібенко

В.І. Студенець

Згадані норми: Закон № 1730-VIII, ст. 4; Закон № 1730-VIII, ст. 1; Закон № 1730-VIII, ст. 2; Закон № 1730-VIII, ст. 3; Закон № 1730-VIII, ст. 5; ГПК України, ст. 311; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; Закон «Про виконавче провадження», ст. 37; Закон «Про виконавче провадження», ст. 27
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.