# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 920/609/25

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 920/609/25
Дата ухвалення: 2026-10-21
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141088636
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141088636
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141088636

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 920/609/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Брокенергія?
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 (колегія суддів: Сулім В. В. - головуючий, Коротун О. М., Майданевич А. Г.) та рішення Господарського суду Сумської області від 05.02.2026 (суддя Заєць С. В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Нафтогаз Біоенергія-Т?
до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Брокенергія?
про зобов`язання вчинити дії та стягнення коштів,
за участю: позивача Коваль В. Б. (адвокат)
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) ?Нафтогаз Біоенергія-Т? звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ ?Брокенергія? про (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- зобов`язання відповідача протягом десяти днів з дати набрання рішенням суду законної сили, направити засобами поштового зв`язку позивачу у письмовій формі інформацію про обсяг заборгованості відповідних категорій споживачів за споживання ними теплової енергії за січень, лютий та березень 2023 року, вартість теплової енергії, що вироблена та продана відповідним категоріям споживачів у січні - березні 2023 року самим відповідачем та вартість природного газу, використаного відповідачем на таке виробництво у відповідних звітних періодах, станом на кожен місяць, починаючи з лютого 2023 року до 31 січня 2026 року включно;
- стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій за договором купівлі-продажу теплової енергії № 575 АБ/22 від 03.01.2023 в сумі 841 098,17 грн.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем встановленого підпунктом 3.1.8 пункту 3.8 договору обов`язку щодо надання інформації, передбаченої абзацом 2 підпункту 6.5.1 пункту 6.5 договору, що позбавляє позивача можливості розрахувати обсяг заборгованості відповідача за договором та визначити час її виникнення. Окрім того, у зв`язку із невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань позивачем на підставі підпункту 7.3.4 пункту 7.3 договору нараховано штраф у розмірі 10% від вартості теплової енергії у відповідному розрахунковому періоді (календарному місяці), за який не була надана відповідна інформація або була надана недостовірна інформація, за кожний випадок такого порушення.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Рішенням Господарського суду Сумської області від 05.02.2026 позов задоволено.
2.2 Суд першої інстанції виснував порушення відповідачем свого договірного обов`язку щодо надання позивачу відповідної інформації, яка є підставою для проведення остаточних розрахунків між сторонами за договором, а також наявність підстав для стягнення штрафу за невиконання відповідачем цього обов`язку, передбаченого договором.
2.3 Постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 наведене судове рішення змінено в частині пункту 2 резолютивної частини та викладено цей пункт у новій редакції. У іншій частині рішення залишено без змін.
2.4 Апеляційний суд в цілому погодився із висновками суду першої інстанції по суті спору, однак визнав неправомірним прийняття судом першої інстанції заяви позивача про уточнення позовних вимог після закриття підготовчого провадження у цій справі. Водночас виснував, що таке процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення справи, визнавши за необхідне змінити резолютивну частину судового рішення в частині періоду надання відповідної інформації відповідачем.
3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в позові.
3.2 На обґрунтування підстав подання касаційної скарги за виключним випадком, передбаченим пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України, відповідач, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права у прийнятті оскаржуваних судових рішень, зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах:
- норми частини 5 статті 233 та абзацу 2 частини 2 статті 277 ГПК України (у частині розгляду судами немайнової вимоги у цій справі про зобов`язання відповідача надати інформацію);
- норми частини 6 статті 232 Господарського кодексу (далі - ГК) України (яка діяла до 28.08.2025; у частині розгляду судами майнової вимоги у цій справі про стягнення штрафу).
3.3 У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує щодо доводів скаржника та вважає оскаржувані судові рішення законними.
4. Мотивувальна частина
4.1 Суди встановили, що 03.01.2023 ТОВ ?Нафтогаз Біоенергія-Т? (продавець) і ТОВ ?Брокенергія? (покупець) уклали договір купівлі-продажу теплової енергії № 575 АБ/22, за умовами пункту 1.1 якого, продавець зобов`язався продати покупцю теплову енергію (код за ДК 021:2015 код 09320000-8 ?Пара, гаряча вода та пов`язана продукція?), а покупець зобов`язався її прийняти та оплатити продавцю за тарифами, встановленими у відповідності до чинного законодавства.
4.2 У договорі сторони погодили такі умови щодо розрахунку за теплову енергію:
- покупець, зокрема зобов`язується: приймати від продавця теплову енергію в обсязі згідно додатку № 1 до договору та використовувати її для надання відповідних комунальних послуг кінцевим споживачам. При цьому, теплова енергія купується покупцем виключно за умови надання споживачам відповідних комунальних послуг; надавати продавцю інформацію про обсяг заборгованості відповідних категорій споживачів за споживання ними теплової енергії за відповідні звітні періоди у строки та порядку, передбачені у підпунктом 6.5.1 цього договору (підпункти 3.1.1, 3.1.8 пункту 3.1);
- продавець має право своєчасно отримувати плату за продану покупцю теплову енергію (підпункт 4.2.3 пункту 4.2);
- обсяг теплової енергії, який буде продаватися продавцем покупцю за умовами цього договору, визначається згідно з розділом 5 цього договору та додатком № 1 до цього договору (пункт 6.2);
- ціна 1 Гкал. теплової енергії визначається сторонами та за тарифами, встановленим у відповідності до чинного законодавства. Орієнтовна загальна вартість договору складає: 136 438 378,36 грн, в т.ч. ПДВ 20%: 22 739 729,73 грн. Загальна вартість проданої теплової енергії продавцем покупцю у відповідному розрахунковому періоді визначається на підставі актів приймання-передачі теплової енергії, складених за формою, що затверджена у додатку № 3 до договору, підписаних уповноваженими представниками сторін та відповідних тарифів на теплову енергію (пункт 6.3);
- оплата за фактично придбану теплову енергію здійснюються покупцем продавцю шляхом перерахування вартості проданої теплової енергії у безготівковому порядку на підставі підписаних продавцем і покупцем актів приймання-передачі теплової енергії, складених за формою, що затверджена у додатку № 3 до договору та виставленого продавцем рахунку на оплату (пункт 6.4).
4.3 Водночас, у пункті 6.5 договору сторони дійшли згоди, що сплата загальної вартості проданої теплової енергії у відповідному розрахунковому періоді, яка є предметом цього договору, здійснюються покупцем наступним чином:
(1) за умовами підпункту 6.5.1 пункту 6.5 договору, зокрема:
- з метою підтвердження обсягу коштів, отриманих від відповідних категорій споживачів в оплату за споживання теплової енергії за відповідні звітні періоди. Покупець щомісячно у строк до 30 (тридцятого) числа місяця наступного за відповідним звітним періодом надає продавцю у письмовій формі інформацію про обсяг заборгованості відповідних категорій споживачів за споживання ними теплової енергії за відповідні звітні періоди, вартість теплової енергії, що вироблена та продана відповідним категоріям споживачів у відповідних звітних періодах самим покупцем, та вартість природного газу, використаного покупцем на таке виробництво у відповідних звітних періодах;
- така інформація є підставою для проведення остаточних взаєморозрахунків між продавцем та покупцем за теплову енергію, придбану покупцем у продавця у попередніх розрахункових періодах.
4.4 Сторонами складені та підписані акти приймання-передачі теплової енергії за договором:
- акт приймання-передачі теплової енергії у січні 2023 року від 31.01.2023, відповідно до якого в січні 2023 року ТОВ "Нафтогаз Біоенергія-Т" продало (надало), а ТОВ "Брокенергія" прийняло теплову енергію у кількості 2762,528220 Гкал вартість якої склала 5 134 538,99 грн з ПДВ;
- акт приймання-передачі теплової енергії у лютому 2023 року від 28.02.2023, відповідно до якого в лютому 2023 року ТОВ "Нафтогаз Біоенергія-Т" продало (надало), а ТОВ "Брокенергія" прийняло теплову енергію у кількості 1194,95953 Гкал вартість якої складає 2 226 591,08 грн з ПДВ;
- акт коригування приймання-передачі теплової енергії у лютому 2023 року від 31.03.2023, відповідно до якого в лютому 2023 року ТОВ "Нафтогаз Біоенергія-Т" продало (надало), а ТОВ "Брокенергія" прийняло теплову енергію у кількості 1184,462391 Гкал вартість якої складає 2 207 031,56 грн з ПДВ;
- акт приймання-передачі теплової енергії в березні 2023 року від 31.03.2023, відповідно до якого в березні 2023 року ТОВ "Нафтогаз Біоенергія-Т" продало (надало), а ТОВ "Брокенергія" прийняло теплову енергію у кількості 577,146499 Гкал вартість якої складає 1 069 411,14 грн з ПДВ.
4.5 На виконання умов договору ТОВ "Брокенергія" перерахувало на рахунок ТОВ "Нафтогаз Біоенергія-Т" грошові кошти на загальну суму 1 569 411,14 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 1916 від 21.12.2023 та № 274 від 29.02.2024.
4.6 Позивач стверджує, що відповідач в порушення умов договору, зокрема підпункту 3.1.8 пункту 3.1, підпункту 6.5.1 пункту 6.5, жодного разу, ані самостійно, ані на неодноразові запити не надав ТОВ "Нафтогаз Біоенергія-Т" інформацію про обсяг заборгованості відповідних категорій споживачів за споживання ними теплової енергії за відповідні звітні періоди, вартість теплової енергії, що вироблена та продана відповідним категоріям споживачів у відповідних звітних періодах самим ТОВ "Брокенергія" та вартість природного газу, використаного відповідачем на таке виробництво у відповідних звітних періодах.
4.7 Так, 28.02.2023 та 27.03.2023 ТОВ "Нафтогаз Біоенергія-Т" на адресу ТОВ "Брокенергія" направило листи № 01/23-76 та № 03/23-102 щодо необхідності надання інформації у письмовій формі про обсяг заборгованості відповідних категорій споживачів за споживання ними теплової енергії, вартість теплової енергії, що вироблена та продана відповідним категоріям споживачів самим ТОВ "Брокенергія" та вартість природного газу, використаного ТОВ "Брокенергія" на таке виробництво.
4.8 28.06.2023 ТОВ "Нафтогаз Біоенергія-Т" на адресу ТОВ "Брокенергія" направило претензію № 06/23167 про стягнення заборгованості за договором, в якій, серед іншого, зазначено про ненадання інформації передбаченої підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 договору.
4.9 02.04.2025 ТОВ "Нафтогаз Біоенергія-Т" направило на адресу ТОВ "Брокенергія" лист № 04/24-09 про надання інформації за договором, у якому вчергове було наголошено на необхідності виконання свого обов`язку щодо надання інформації, передбаченої абзацом 2 підпункту 6.5.1 пункту 6.1 договору, а саме:
- обсяг заборгованості перед покупцем відповідних категорій споживачів за споживання ними теплової енергії у січні, лютому та березні 2023 року, станом на кожен календарний місяць до дати цього листа включно, починаючи з 01.03.2024;
- вартості теплової енергії, що вироблена та продана відповідним категоріям споживачів у січні, лютому та березні 2023 року самим покупцем;
- вартості природного газу, використаного покупцем на таке виробництво у січні, лютому та березні 2023 року (звітні періоди).
4.10 Разом з тим, претензія, як і всі листи-вимоги, залишені відповідачем без відповіді.
4.11 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.12 За приписами пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
4.13 Положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
4.14 Предметом позову у справі в частині немайнових вимог є зобов`язання відповідача надати інформацію, і до предмету доказування у справі відноситься наявність у позивача права на отримання відповідної інформації та, відповідно, наявність у відповідача обов`язку з надання такої інформації, належне виконання такого обов`язку відповідачем за його наявності.
4.15 Посилаючи у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження на положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник зазначає, що всупереч статті 182 ГПК України судом першої інстанції було прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог вже після закриття підготовчого провадження у справі, рішення Господарського суду Сумської області у цій справі у відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 277 ГПК України підлягало скасуванню, а не зміні судом апеляційної інстанції.
4.16 Згідно абзацу 2 частини 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
4.17 У цій частині доводів скаржник суд апеляційної інстанції в цілому погодився із висновками суду першої інстанції по суті спору, однак визнав неправомірним прийняття судом першої інстанції заяви позивача про уточнення позовних вимог після закриття підготовчого провадження у цій справі. Водночас виснував, що таке процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення справи, визнавши за необхідне змінити резолютивну частину судового рішення в частині періоду надання відповідної інформації відповідачем.
4.18 Як вбачається із положень пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
4.19 Отже, скасування судового рішення передбачає як наслідок прийняття нового рішення у відповідній частині, задоволення позову, або відмову у такому задоволенні у відповідній частині.
4.20 Оскільки суд апеляційної інстанції визнав неправомірним прийняття судом першої інстанції заяви позивача про уточнення позовних вимог після закриття підготовчого провадження у цій справі, то у цій частині у суду апеляційної інстанції не було правових підстав відмовляти у таких вимогах.
4.21 Крім того слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23 звертала увагу, що позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
4.22 За усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду, в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених процесуальним законодавством. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47) тощо].
4.23 Невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можна витлумачити відповідно до належного способу захисту прав. Протилежний підхід не відповідав би завданням цивільного судочинства (стаття 2 ГПК України). Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/7803/21, від 20.09.2023 у справі № 910/3453/22, від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22.
4.24 Відтак, за позицією Великої Палати Верховного Суду, якщо позивач сформулював вимогу так, що вона не відповідає належному способу захисту, але прагнення позивача не викликає сумніву, то суд може розглянути вимогу, яка відповідає належному способу захисту і прагненню позивача.
4.25 Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
4.26 Аналогічних висновків дійшов і апеляційний суд, визнавши, що первісна редакція позовних вимог підлягає задоволенню в редакції апеляційної інстанції, у якій і викладено пункт 2 резолютивної частини рішення суду першої інстанції за наслідками зміни рішення суду першої інстанції апеляційним судом.
4.27 Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду справи виснував доведеність позовних вимог в частині вимоги про зобов`язання відповідача надати відповідну інформацію, обумовлену договором, з огляду на невиконання відповідачем у добровільному порядку свого обов`язку, а доводи скаржника у цій частині стосуються необхідності додатково перевірити докази та встановити обставини, які судами попередніх інстанцій не було встановлено, що згідно положень частини 2 статті 300 ГПК України у суді касаційної інстанції не допускається
4.28 Відтак, Верховний Суд не вбачає і неправильного застосування судом апеляційної інстанції норми абзацу 2 частини 2 статті 277 ГПК України.
4.29 З урахуванням викладеного доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норми частини 5 статті 233 ГПК України не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.
4.30 На обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження судових рішень, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, у частині розгляду позовних про стягнення штрафу, ТОВ ?Брокенергія? у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду у питанні застосування у подібних правовідносинах норми частини 6 статті 232 ГК України.
4.31 У цьому контексті зазначає, що:
- у відзиві на позов, своїх поясненнях, судових дебатах та відзиві на заяву позивача про уточнення позовних вимог відповідач просив відмовити в позові у зв`язку із пропуском строку, передбаченого частиною 6 статті 233 ГК України;
- позивач звернувся з вимогою про стягнення штрафу за період невиконаних зобов`язань січень-березень 2023 року поза межами строку позовної давності встановленого статтею 233 ГК України (скаржник у касаційній скарзі помилково зазначає статтю 322 ГК України, що з урахуванням доводів скаржника та з метою уникнення надмірного формалізму визнається колегією суддів у якості описки), з моменту його виявлення, а тому ця обставина є підставою для відмови в позові в цій частині позовних вимог.
4.32 Проте Верховний Суд не вбачає неправильного застосування (помилкового незастосування) судами попередніх інстанцій норми частини 6 статті 233 ГК України у спірних правовідносинах у контексті, про який стверджує скаржник.
4.33 Суд у цій частині погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що відповідач помилково ототожнює поняття ?строк нарахування штрафних санкцій? та ?строк позовної давності?.
4.34 Так, за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
4.35 Як правильно зазначив апеляційний суд, саме пеня є видом штрафних санкції, яка передбачає період її нарахування, який, згідно з частиною 6 статті 232 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців.
4.36 На відміну від пені, яка нараховується за кожен день прострочки, штраф, стягнення якого є предметом розгляду у цій справі, не має періоду нарахування, тому посилання відповідача на сплив шестимісячного строку нарахування штрафу, передбаченого частиною 6 статті 233 ГК України є необґрунтованим.
4.37 У цьому контексті Верховний Суд також ураховує доводи відзиву на касаційну скаргу про те, що заяв про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу відповідно до статей 256-258 ЦК України відповідачем не заявлялося.
4.38 З урахуванням наведеного Верховний Суд не вбачає у вирішенні цього спору неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм права, у зв`язку із чим не вбачає і підстав для формування абстрактних висновків Верховного Суду, у тому контексті, про який просить скаржник.
4.39 Колегія суддів наголошує, що висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. Інакше кажучи, на відміну від парламенту, суд не встановлює абстрактні правила поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певної норми права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, від 04.07.2023 у справі № 373/626/17).
4.40 Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
4.41 Розглянувши касаційну скаргу у межах доводів та вимог, викладених у скаржником, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, з огляду на положення частини другої статті 287 ГПК України та відповідно до статті 300 цього Кодексу, Суд не вбачає правових підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції. Підстава касаційного оскарження, обґрунтована скаржником з посиланням на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження.
4.42 З огляду на наведене касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін.
Керуючись статтями 240, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Брокенергія? у справі № 920/609/25 залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Є. В. Краснов

Згадані норми: ЦК України, ст. 549; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 277; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 182; ГПК України, ст. 275; ГПК України, ст. 2; ГПК України, ст. 233; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 240; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; ГК України, ст. 232; ГК України, ст. 233; ГК України, ст. 322
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.