# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 480/10821/24

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 480/10821/24
Дата ухвалення: 2026-10-29
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141088690
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141088690
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141088690

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року
м. Київ

справа № 480/10821/24
касаційне провадження № К/990/9789/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року (головуючий суддя - Глазько С.М.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Подобайло З.Г.; судді: Ральченко І.М., Чалий І.С.)
у справі № 480/10821/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кролевецький комбікормовий завод»
до Головного управління ДПС у Сумській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кролевецький комбікормовий завод» (далі - ТОВ «ККЗ», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2024 року № 1482018280707.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство зазначило, що порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними договорами від 05 серпня 2021 року № 1AN013808-1/TA та № 1AN013808-2/TA, укладеними з компанією Stela Laxhuber GmbH (Федеративна Республіка Німеччина), відбулося внаслідок обставин непереборної сили, пов`язаних із військовою агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану. Позивач стверджував, що зазначені обставини унеможливили виконання передбачених договорами умов щодо прибуття його уповноваженого представника на завод продавця для приймання обладнання, підписання відповідних актів та завершення імпортних операцій. На підтвердження своїх доводів товариство посилалося на сертифікати Сумської торгово-промислової палати, якими засвідчено існування форс-мажорних обставин за відповідними зовнішньоекономічними договорами.
Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 15 жовтня 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року, позов задовольнив.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що надані позивачем сертифікати торгово-промислової палати у сукупності з установленими обставинами справи підтверджують наявність форс-мажорних обставин та їх причинно-наслідковий зв`язок з об`єктивною неможливістю виконання умов зовнішньоекономічних договорів. Суди зазначили, що сертифікати, отримані після проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, підтверджують обставини, які фактично існували у відповідний період, а тому можуть бути враховані під час судового розгляду.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, контролюючий орган посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Відповідач зазначає, що сертифікати Сумської торгово-промислової палати від 28 січня 2025 року № 5900-25-0172 та № 5900-25-0173, якими підтверджено дію форс-мажорних обставин за спірними зовнішньоекономічними договорами, видані після завершення податкової перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому не могли бути враховані контролюючим органом під час його прийняття. На переконання податкового органу, подання таких сертифікатів лише під час судового розгляду не може бути підставою для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, прийнятого з урахуванням документів, наявних на момент проведення перевірки. При цьому відповідач наголошує, що положення пункту 44.6 статті 44 ПК України передбачають відповідні правові наслідки ненадання платником податків документів під час перевірки.
Ухвалою від 02 квітні 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Сумській області.
13 квітня 2026 року від ТОВ «ККЗ» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 05 серпня 2021 року між ТОВ «ККЗ» та компанією Stela Laxhuber GmbH (Федеративна Республіка Німеччина) укладено зовнішньоекономічні договори № 1AN013808-1/TA та № 1AN013808-2/TA, предметом яких є поставка обладнання для сушіння зернових культур та комбікормового виробництва.
На виконання зазначених договорів товариство здійснило попередню оплату нерезиденту за договором № 1AN013808-1/TA на загальну суму 617 812,50 євро та за договором № 1AN013808-2/TA на загальну суму 415 312,50 євро.
У зв`язку з ненадходженням товару в установлені строки контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку платника з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2020 року до 30 червня 2024 року.
За результатами перевірки складено акт від 15 жовтня 2024 року № 11815/18-28-07-02-07/00686279/58, яким установлено порушення позивачем вимог частини третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» та пункту 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5.
На підставі висновків зазначеного акта перевірки ГУ ДПС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 листопада 2024 року № 1482018280707, яким позивачу нараховано пеню за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в загальному розмірі 6 911 772,13 грн.
Із цієї суми за договором від 05 серпня 2021 року № 1AN013808-1/TA нараховано пеню в розмірі 5 903 099,04 грн, а за договором від 05 серпня 2021 року № 1AN013808-2/TA - у розмірі 1 008 673,09 грн.
Нарахування пені здійснено за періоди з березня до червня 2024 року за першим договором та за червень 2024 року за другим договором.
Під час проведення перевірки товариством надано сертифікати Сумської торгово-промислової палати від 04 вересня 2023 року № 5900-23-3805 та № 5900-23-3806, якими підтверджено виникнення форс-мажорних обставин із 24 лютого 2022 року та зазначено, що такі обставини тривають станом на 04 вересня 2023 року.
Крім того, за договором № 1AN013808-2/TA надавався сертифікат Сумської торгово-промислової палати від 21 березня 2024 року № 5900-24-0609, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин щодо зобов`язань за відповідним платіжним документом.
Контролюючий орган, урахувавши періоди, підтверджені наданими сертифікатами, дійшов висновку про відсутність документального підтвердження продовження дії форс-мажорних обставин щодо спірних зобов`язань за подальший період, у зв`язку з чим нарахував пеню.
Під час судового розгляду позивач додатково надав сертифікати Сумської торгово-промислової палати від 28 січня 2025 року № 5900-25-0173 за договором № 1AN013808-1/TA та № 5900-25-0172 за договором № 1AN013808-2/TA.
Зазначеними сертифікатами підтверджено, що форс-мажорні обставини за відповідними договорами тривали безперервно з 24 лютого 2022 року до 23 жовтня 2024 року.
Судами також установлено, що відповідно до додаткової угоди від 02 лютого 2022 року № 1 до договору № 1AN013808-1/TA та додаткової угоди від 02 лютого 2022 року № 1-А до договору № 1AN013808-2/TA сторони погодили умову щодо обов`язку покупця забезпечити прибуття свого уповноваженого представника на завод продавця для приймання товару за якістю та підписання відповідного акта до проведення остаточного розрахунку за договором і відвантаження товару.
Суди встановили, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, запровадженням воєнного стану, оголошенням загальної мобілізації та пов`язаними із цим обмеженнями виїзду військовозобов`язаних осіб за межі України товариство не мало можливості забезпечити прибуття свого уповноваженого представника до Федеративної Республіки Німеччина для виконання передбачених договорами дій із приймання обладнання.
З огляду на встановлені обставини суди дійшли висновку, що надані позивачем сертифікати Сумської торгово-промислової палати підтверджують існування форс-мажорних обставин, які безпосередньо вплинули на можливість виконання зобов`язань за відповідними зовнішньоекономічними договорами протягом періодів, за які контролюючим органом нараховано пеню.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Частиною третьою цієї статті встановлено, що у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Постановою Правління Національного банку України від 04 квітня 2022 року № 68 постанову Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» доповнено пунктом 14-2, яким установлено граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Надалі відповідні строки змінювалися постановами Правління Національного банку України.
Водночас, оскільки спірні авансові платежі за зовнішньоекономічними договорами здійснювалися до 05 квітня 2022 року, до відповідних операцій застосовувався граничний строк розрахунків у 365 календарних днів із урахуванням законодавчо визначених підстав для зупинення його перебігу.
Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Разом із тим частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначено, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.
Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Отже, спеціальним законодавством, яке регулює відповідальність за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, передбачено зупинення перебігу таких строків та нарахування пені на період дії форс-мажорних обставин за умови, що саме ці обставини зумовили зупинення виконання відповідного договору.
Закон України «Про валюту і валютні операції» пов`язує настання зазначених правових наслідків із фактом виникнення та тривалістю форс-мажорних обставин, а не з датою видачі документа, яким вони підтверджуються.
За змістом частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» довідка уповноваженої організації є документом, який підтверджує виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин, а не юридичним фактом, із настанням якого такі обставини виникають.
Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
У контексті спірних правовідносин визначальним є встановлення обставин, що об`єктивно унеможливили виконання відповідних зовнішньоекономічних договорів, періоду їх дії та належного підтвердження цих обставин.
Щодо доводів відповідача про неможливість врахування судами сертифікатів торгово-промислової палати, які не надавалися контролюючому органу під час перевірки, Верховний Суд зазначає таке.
За змістом пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Питання застосування зазначеної норми до сертифікатів про форс-мажорні обставини, які не надавалися контролюючому органу під час проведення перевірки, вже було предметом розгляду Верховного Суду.
Зокрема, у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 520/21174/23 Верховний Суд сформулював висновок щодо застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України у правовідносинах, пов`язаних із нарахуванням пені за порушення граничних строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Верховний Суд зазначив, що приписи цієї норми стосуються документів, які підтверджують показники податкової звітності, а не всіх документів, що можуть бути використані платником податків для підтвердження обставин, які мають значення для вирішення спору.
Сертифікати торгово-промислової палати не належать до первинних документів, які підтверджують показники податкової звітності, та безпосередньо не пов`язані з визначенням об`єктів оподаткування або податкових зобов`язань, а тому положення пункту 44.6 статті 44 ПК України у відповідних правовідносинах не застосовуються.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 16 січня 2025 року у справі № 580/4079/23.
У зазначеній постанові Верховний Суд, перевіряючи правильність застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України у взаємозв`язку із частиною шостою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», дійшов висновку, що ненадання сертифікатів про форс-мажорні обставини під час проведення перевірки саме по собі не виключає можливості їх врахування під час судового розгляду.
Верховний Суд виходив із того, що такі сертифікати підтверджують обставини непереборної сили, які об`єктивно існували у відповідний період, а тому дата їх отримання не змінює факту виникнення цих обставин та їх впливу на можливість виконання договірних зобов`язань.
Наведений правовий підхід також підтверджено Верховним Судом у постанові від 16 вересня 2026 року у справі № 320/2257/23.
Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від зазначених висновків Верховного Суду, які є релевантними до спірних правовідносин.
З огляду на викладене, посилання контролюючого органу на пункт 44.6 статті 44 ПК України як на підставу для неврахування сертифікатів Сумської торгово-промислової палати від 28 січня 2025 року є необґрунтованими.
Наведена норма не встановлює заборони для суду враховувати документи, які підтверджують виникнення та тривалість форс-мажорних обставин і які не пов`язані з формуванням показників податкової звітності.
При цьому дата видачі сертифіката сама собою не є визначальною для застосування частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», оскільки така норма передбачає зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені саме на період фактичної дії форс-мажорних обставин.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що сертифікати Сумської торгово-промислової палати від 28 січня 2025 року № 5900-25-0172 та № 5900-25-0173 засвідчують дію форс-мажорних обставин за конкретними зовнішньоекономічними договорами в період з 24 лютого 2022 року до 23 жовтня 2024 року.
Отже, зазначеними документами підтверджено обставини, які існували до їх видачі, зокрема протягом періодів, за які контролюючим органом нараховано спірну пеню.
Водночас колегія суддів ураховує, що сам факт існування воєнного стану або отримання сертифіката торгово-промислової палати не може безумовно свідчити про неможливість виконання будь-якого договірного зобов`язання.
У постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен оцінюватися судом з урахуванням установлених обставин справи та характеру зобов`язання.
Судова палата наголосила, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між відповідними обставинами та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.
Саме по собі існування надзвичайних та невідворотних обставин не є достатньою підставою для висновку про їх безпосередній вплив на виконання відповідного договору.
Такий вплив має встановлюватися з урахуванням змісту сертифіката торгово-промислової палати та інших належних доказів, які підтверджують фактичні обставини виконання договірних зобов`язань.
Верховний Суд звертає увагу, що суди попередніх інстанцій не обмежилися встановленням факту введення воєнного стану в Україні чи самого лише отримання позивачем сертифікатів торгово-промислової палати.
Судами досліджено зміст зовнішньоекономічних договорів від 05 серпня 2021 року № 1AN013808-1/TA та № 1AN013808-2/TA, додаткових угод до них від 02 лютого 2022 року, а також зміст виданих Сумською торгово-промисловою палатою сертифікатів.
Зокрема, встановлено, що відповідно до умов додаткових угод від 02 лютого 2022 року проведення остаточного розрахунку та відвантаження обладнання були пов`язані з виконанням покупцем обов`язку щодо забезпечення прибуття свого уповноваженого представника на завод продавця для приймання товару за якістю та підписання відповідного акта.
Зазначені додаткові угоди укладено до початку повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України та запровадження воєнного стану.
Судами також установлено, що внаслідок запровадження воєнного стану, оголошення загальної мобілізації та обмежень виїзду військовозобов`язаних осіб за межі України позивач був позбавлений можливості забезпечити виконання передбачених договорами умов щодо приймання обладнання на території Федеративної Республіки Німеччина.
Зміст сертифікатів Сумської торгово-промислової палати від 28 січня 2025 року підтверджує, що саме зазначені обставини перешкоджали виконанню відповідних договірних зобов`язань у період з 24 лютого 2022 року до 23 жовтня 2024 року.
Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про наявність причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю своєчасного виконання зовнішньоекономічних договорів ґрунтується на оцінці конкретних умов договорів і доказів, а не виключно на факті запровадження воєнного стану.
З огляду на це правовий підхід, застосований судами попередніх інстанцій, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 лютого 2025 року у справі № 520/2941/24.
Колегія суддів також ураховує, що весь період, за який контролюючим органом нараховано спірну пеню, охоплюється періодом дії форс-мажорних обставин, установленим судами на підставі досліджених доказів.
За таких обставин застосування частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачає зупинення перебігу граничних строків розрахунків та нарахування пені за порушення таких строків протягом відповідного періоду.
Тому висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для нарахування позивачу пені за періоди, визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, є обґрунтованим.
Доводи відповідача про те, що контролюючий орган на момент прийняття податкового повідомлення-рішення не мав можливості врахувати сертифікати, видані 28 січня 2025 року, не спростовують зазначеного висновку.
Колегія суддів зазначає, що предметом судового контролю у цій справі є правомірність застосування до позивача відповідальності за порушення граничних строків розрахунків, а не лише дотримання контролюючим органом процедури прийняття відповідного рішення.
Обставини непереборної сили, які відповідно до спеціального закону зумовлюють зупинення нарахування пені, не виникають у момент їх документального засвідчення.
Відтак отримання позивачем сертифікатів після прийняття податкового повідомлення-рішення не змінює правової природи обставин, які ними підтверджено, та не виключає можливості встановлення судом факту існування цих обставин у період, що передував видачі сертифікатів.
Інше тлумачення частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» фактично пов`язувало б можливість застосування передбаченого цією нормою зупинення нарахування пені не з періодом дії форс-мажорних обставин, а з моментом отримання платником документа, яким вони засвідчені, що не відповідає змісту зазначеної норми.
Посилання відповідача на частину другу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України також не змінюють наведених висновків.
Установлений цією нормою обов`язок адміністративного суду перевіряти рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема на предмет їх обґрунтованості, не означає, що суд позбавлений можливості враховувати належні докази, які підтверджують юридично значущі обставини, що існували на момент виникнення спірних правовідносин, але були документально засвідчені пізніше.
У цій справі суди перевірили наявність передбачених спеціальним законом підстав для застосування до позивача відповідальності та встановили обставини, які відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» зумовлювали зупинення нарахування пені.
Тому твердження відповідача про правомірність податкового повідомлення-рішення виключно з огляду на відсутність у контролюючого органу сертифікатів від 28 січня 2025 року під час перевірки не може бути прийняте як достатня підстава для скасування оскаржуваних судових рішень.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Сумській області залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Р. Ф. Ханова

В. В. Хохуляк

Згадані норми: КАС України, ст. 2; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 343; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 350; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359; ПК України, ст. 44
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.