# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 320/2729/23

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 320/2729/23
Дата ухвалення: 2026-11-02
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141134673
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141134673
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141134673

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 320/2729/23
касаційне провадження № К/990/48140/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Бужак Н.П.; судді: Кобаль М.І., Мельничук В.П.)
у справі № 320/2729/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантранс»
до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Київській області
про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
У лютому 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантранс» (далі - ТОВ «Авантранс») звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України), Головного управління ДПС у Київській області (далі - ГУ ДПС у Київській області, відповідач, контролюючий орган), в якому просило:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області від 27 жовтня 2022 року № 7516644/38230339 про відмову в реєстрації податкової накладної від 01 вересня 2022 року № 1;
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області від 27 жовтня 2022 року № 7516647/38230339 про відмову в реєстрації податкової накладної від 02 вересня 2022 року № 3;
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області від 27 жовтня 2022 року № 7516639/38230339 про відмову в реєстрації податкової накладної від 07 вересня 2022 року № 4;
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області від 27 жовтня 2022 року № 7516648/38230339 про відмову в реєстрації податкової накладної від 09 вересня 2022 року № 6;
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ГУ ДПС у Київській області від 27 жовтня 2022 року № 7516646/38230339 про відмову в реєстрації податкової накладної від 15 вересня 2022 року № 12;
зобов`язати ДПС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних подані ТОВ «Авантранс» податкові накладні від 01 вересня 2022 року № 1, від 02 вересня 2022 року № 3, від 07 вересня 2022 року № 4, від 09 вересня 2022 року № 6 від 15 вересня 2022 року № 12 датами їх фактичного подання на реєстрацію.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 26 грудня 2023 року позов задовольнив.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2025 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору.
Ухвалою від 23 вересня 2025 року апеляційну скаргу повернуто контролюючому органу, оскільки відповідач не усунув недоліки апеляційної скарги.
17 жовтня 2025 року відповідач повторно звернувся з апеляційною скаргою, заявивши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 жовтня 2025 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня ухвалення рішення суду першої інстанції, що відповідно до частини другої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є безумовною підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від поважності причин пропуску строку.
Не погодившись із зазначеною ухвалою, ГУ ДПС у Київській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, покликаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції від 26 грудня 2023 року отримав лише 07 травня 2025 року, тоді як у Єдиному державному реєстрі судових рішень його оприлюднено 09 травня 2025 року. Наголошує, що вперше апеляційну скаргу подав 04 червня 2025 року, тобто протягом тридцяти днів з дня отримання повного тексту судового рішення. Також зазначає, що причиною повернення первинної апеляційної скарги стала несплата судового збору, зумовлена недостатнім бюджетним фінансуванням. Після сплати судового збору повторно звернувся з апеляційною скаргою 17 жовтня 2025 року, тобто без зволікань після усунення відповідного недоліку. На переконання відповідача, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених обставин та безпідставно обмежив його право на апеляційний перегляд судового рішення.
Ухвалою від 12 січня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою контролюючого органу.
Відзив на касаційну скаргу від позивача не надійшов, що в силу частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Пунктом 1 частини другої статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
За приписами частини другої статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій він не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та/або обов`язки.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що встановлений частиною другою статті 299 КАС України річний строк є присічним та не підлягає поновленню, крім прямо передбачених цією нормою випадків.
Водночас початок перебігу зазначеного строку законодавець пов`язує саме з датою складення повного судового рішення.
Аналогічний правовий підхід викладено Верховним Судом у постановах від 31 жовтня 2024 року у справі № 300/2785/22 та від 04 лютого 2025 року у справі № 400/838/21, у яких наголошено на необхідності встановлення дати складення повного тексту судового рішення під час застосування частини другої статті 299 КАС України.
У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції встановив, що рішення суду першої інстанції датоване 26 грудня 2023 року, а повторну апеляційну скаргу подано 17 жовтня 2025 року.
Проте апеляційний суд не встановив конкретної дати складення повного тексту рішення суду першої інстанції, хоча саме ця обставина є визначальною для застосування частини другої статті 299 КАС України.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2023 року ухвалено в порядку письмового провадження.
Згідно з довідкою про доставку електронного листа зазначене рішення доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС у Київській області 06 травня 2025 року о 23:29. Наступного дня, 07 травня 2025 року, рішення зареєстровано контролюючим органом за вхідним № 18467/5, а 09 травня 2025 року його оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Отже, рішення суду першої інстанції, датоване 26 грудня 2023 року, було доставлено відповідачу лише у травні 2025 року.
Наведена обставина сама собою не підтверджує дату складення повного судового рішення, однак підлягала врахуванню та перевірці судом апеляційної інстанції під час вирішення питання про наявність підстав для застосування частини другої статті 299 КАС України.
Водночас ГУ ДПС у Київській області вперше звернулося з апеляційною скаргою 04 червня 2025 року, тобто протягом тридцяти днів з дня доставки йому судового рішення.
Після повернення первинної апеляційної скарги ухвалою апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, яку відповідач отримав 24 вересня 2025 року, податковий орган повторно звернувся з апеляційною скаргою 17 жовтня 2025 року, тобто через 23 календарні дні.
При цьому, як зазначає відповідач, судовий збір сплачено відповідно до платіжної інструкції від 14 жовтня 2025 року № 2523, проведеної Державною казначейською службою України 16 жовтня 2025 року. Отже, повторне звернення відбулося наступного дня після проведення відповідного платежу.
Верховний Суд зауважує, що повернення апеляційної скарги саме собою не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та не зупиняє перебігу встановлених процесуальним законом строків.
Разом із тим при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження у разі повторного звернення суд має враховувати обставини первинного подання апеляційної скарги, причини її повернення, вжиті відповідачем заходи щодо усунення недоліків та тривалість проміжку часу до повторного звернення.
У цій справі відповідач первинно звернувся з апеляційною скаргою протягом тридцяти днів після отримання судового рішення, а після повернення скарги повторно подав її протягом нетривалого проміжку часу та наступного дня після проведення платежу зі сплати судового збору.
Ці обставини підлягали оцінці в сукупності з доводами відповідача щодо вжитих заходів для отримання бюджетного фінансування та усунення недоліків первинної апеляційної скарги.
Водночас недостатність бюджетного фінансування сама собою не звільняє суб`єкта владних повноважень від виконання процесуальних обов`язків та не є безумовною підставою для поновлення строку апеляційного оскарження. Поважність відповідних причин має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин та наданих доказів.
Проте суд апеляційної інстанції не здійснив такої оцінки, обмежившись посиланням на сплив річного строку, передбаченого частиною другою статті 299 КАС України.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції передчасно застосував положення частини другої статті 299 КАС України, не встановивши обставини, з якою закон пов`язує початок перебігу відповідного присічного строку.
Враховуючи вищенаведене, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального закону та перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Отже, касаційна скарга ГУ ДПС у Київській області підлягає задоволенню, ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року - скасуванню, а справа - направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області задовольнити.
Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2025 року скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова

Згадані норми: КАС України, ст. 299; КАС України, ст. 338; КАС України, ст. 293; КАС України, ст. 295; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.