# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 906/1333/24

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 906/1333/24
Дата ухвалення: 2026-10-12
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141146217
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141146217
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141146217

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 906/1333/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Андрейчук Л.В., судді: Висоцький А.М., Левшина Г.В.)
від 01.07.2026

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Максігран"

про заміну стягувача у виконавчому документі

у справі № 906/1333/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Максігран"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Максігран"
про стягнення боргу,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Максігран" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом з урахуванням заяви про зміну предмету позов, в якому просив зобов`язати ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" повернути на користь ТОВ "Максігран" із відповідального зберігання 22 354,84 тон піску річкового, відповідно до умов договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023 та закрити провадження у справі № 906/1333/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в розмірі 2 529 987,08 грн (що відповідає повернутій кількості майна - 13 314,32 тони піску річкового).

1.2. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 у справі № 906/1333/24 провадження у справі в частині вимог про повернення 1 266,54 тон піску річкового закрито. В іншій частині позов задоволено та зобов`язано ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" повернути на користь ТОВ "Максігран" із відповідального зберігання 21 088,300 тон піску річкового відповідно до умов договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023.

1.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2026 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 у справі №906/1333/24 залишено без змін.

1.4. На виконання рішення Господарським судом Дніпропетровської області 28.05.2026 видано відповідний наказ.

1.5. Від ТОВ "ТД Максігран" надійшла заява про заміну сторони у виконавчому документі, мотивована тим, що відповідно до договору поставки №09122024/1 від 09.12.2024, ТОВ "ТД "Максігран" придбало в ТОВ "Максігран" товар - пісок річковий, який попередньо був переданий ТОВ "Максігран" на зберігання ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" згідно з договором відповідального зберігання майна №2/05-2023 від 16.05.2023, господарські правовідносини за яким були предметом судового розгляду в справі №906/1333/24.

1.6. Від боржника надійшли заперечення на заяву ТОВ "ТД Максігран" про заміну стягувача у виконавчому мотивовані тим, що надані заявником докази не підтверджують той факт, що ТОВ "ТД Максігран" є власником піску, що знаходиться на відповідальному зберіганні у ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД", відповідно до умов договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023, та становить 21 088,300 тон піску річкового. При цьому, заявником - ТОВ "ТД Максігран", не надано до заяви про заміну сторони в виконавчому документі, доказів оплати ним, за поставлений пісок на виконання вимог договору поставки №09122024/1 від 09.12.2024.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі №906/1333/24 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Максігран" про заміну стягувача у виконавчому документі відмовлено.

2.2. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не доведено належними та допустимими доказами перехід до нього права власності на товар, а відтак і перехід матеріального права вимоги, необхідного для процесуальної заміни стягувача у виконавчому документі.

Суд першої інстанції зазначив, що до заяви були долучені копії договору поставки, додаткової угоди, видаткових накладних, акта звірки, оборотно-сальдової відомості по рахунку 281 та податкових накладних. Водночас, на думку місцевого господарського суду, заявник не надав доказів оплати вартості товару за договором поставки, а податкові накладні, акт звірки та оборотно-сальдова відомість не підтверджують фактичного переходу коштів від покупця до продавця, а отже і переходу права власності на товар.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для заміни стягувача у виконавчому документі.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2026 у справі №906/1333/24 скасовано, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ "ТД Максігран" про заміну стягувача у виконавчому документі задоволено. Замінено стягувача у виконавчому документі, виданому на примусове виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2026 у справі №906/1333/24, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Максігран" (на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Максігран").

2.4. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду про відмову у задоволенні заяви ТОВ "ТД Максігран" про заміну сторони виконавчого провадження, виходив з наступного:

- для вирішення питання про заміну стягувача у виконавчому документі визначальним є встановлення того, чи підтверджують подані ТОВ "ТД Максігран" докази факт передання йому піску річкового, який перебуває на відповідальному зберіганні у ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД", а не виключно факт повної оплати цього товару;

- суд першої інстанції фактично надав визначальне значення відсутності платіжних документів та не здійснив повної оцінки всього комплексу доказів у їх взаємному зв`язку, що призвело до помилкового висновку про недоведеність переходу права власності;

- докази у сукупності підтверджують перехід до ТОВ "ТД Максігран" права власності на пісок річковий, який перебуває на відповідальному зберіганні у ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" та підлягає поверненню за виконавчим документом у справі №906/1333/24;

- додаткова угода безпосередньо пов`язує пісок річковий, який поставлявся ТОВ "ТД Максігран", із тим самим місцем зберігання та тим самим зберігачем, щодо якого ухвалено рішення у справі № 906/1333/24;

- ТОВ "ТД Максігран" довело, що набуло право власності на пісок річковий, який перебуває на відповідальному зберіганні у ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" та підлягає поверненню за виконавчим документом у справі № 906/1333/24. Відповідно, до ТОВ "ТД Максігран" перейшло і похідне право вимагати повернення цього майна від зберігача;

- заміна стягувача у виконавчому документі не змінює змісту та обсягу обов`язку боржника. ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" як було зобов`язане повернути 21 088,300 тон піску річкового з відповідального зберігання, так і залишається зобов`язаним повернути саме цей обсяг майна. Змінюється лише особа, на користь якої має бути виконано судове рішення, у зв`язку з переходом до неї матеріального права на майно.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погодившись з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі №906/1333/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" подало касаційну скаргу, якою просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.

3.2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" зазначило, що оскаржуване судове рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки:

- суд неправильно встановив, що право власності на майно ТОВ "ТД Максігран" набуло після ухвалення судового рішення та видачі наказу. Суд не врахував, що заміна сторони позивача його правонаступником мала відбутися, відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України до ухвалення рішення судом першої інстанції, що є також порушенням статті 334 Господарського процесуального кодексу України. Вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення спору;

- врахований судом апеляційної інстанції правовий висновок Верховного Суду у справі №903/411/20 підтверджує помилковість висновку апеляційного суду, оскільки спір стосується майна, яке перебуває на зберіганні та право власності на яке перейшло до нового власника під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції, а не після набуття чинності рішенням суду;

- здійснення заміни стягувача у виконавчому документі на підставі правочинів, укладених до моменту винесення рішення судом першої інстанції, фактично означає перегляд судового рішення за відсутності передбачених законом підстав та порушує стабільність судового акта, суперечить принципу правової визначеності та обов`язковості рішення суду, що набрало законної сили;

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статті 334 Господарського процесуального кодексу України.

3.3 У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ТД Максігран" заперечує проти вимог та доводів касаційної та просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, мотивуючи його тим, що постанова є законною, обґрунтованою, винесеною при з`ясуванні всіх фактичних обставин справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД Максігран" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі, у якій просило замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Максігран" - його правонаступником, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Максігран".

На підтвердження наявності підстав для заміни стягувача заявник послався на договір поставки № 09122024/1 від 09.12.2024, укладений між ТОВ "Максігран" як постачальником та ТОВ "ТД Максігран" як покупцем, а також додаткову угоду №1 від 01.03.2025 до цього договору.

Відповідно до пункту 1.1 договору поставки № 09122024/1 від 09.12.2024 постачальник зобов`язався поставити покупцю в порядку та на умовах, визначених цим договором, зокрема пісок річковий, а покупець зобов`язався прийняти продукцію та оплатити її на умовах договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору постачальник гарантував, що продукція належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження.

Пунктом 1.3 договору визначено, що постачальник передає у власність покупцю продукцію в асортименті, зокрема пісок річковий.

Відповідно до пунктів 1.4, 1.5 договору кількісні характеристики та асортимент продукції визначаються заявками покупця і закріплюються у відповідних видаткових накладних, а загальна кількість продукції, яка поставляється згідно з умовами договору, визначається після припинення дії договору на підставі відповідних видаткових накладних.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що продукція постачається за узгодженими сторонами договірними цінами, які зазначаються у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.4 договору загальна вартість продукції визначається на підставі видаткових накладних, підписаних у період дії договору.

Відповідно до пункту 2.5 договору розрахунки між сторонами здійснюються шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника 100% попередньої оплати вартості продукції, у тому числі її навантаження та доставки. Водночас цим пунктом передбачено, що сторони можуть встановити інший порядок розрахунків шляхом укладення відповідної додаткової угоди.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що у випадку поставки продукції на умовах пункту 3.5 договору покупець повинен оплатити повну вартість поставленої продукції протягом трьох банківських днів з дати поставки.

Згідно з пунктом 2.7 договору датою оплати є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 3.1 договору поставка продукції здійснюється автомобільним або залізничним транспортом до відповідного пункту призначення або залізничної станції, що вказується покупцем у відповідній заявці.

Пунктом 3.2 договору передбачено, що за попередньою домовленістю сторін поставка продукції може здійснюватися шляхом її самовивозу автомобільним транспортом покупця зі складу постачальника.

Згідно з пунктом 3.3 договору заявка може бути подана покупцем як в усній, так і в письмовій формі за допомогою телефону, факсу, електронної пошти, пошти або інших засобів комунікації та має містити інформацію про найменування продукції, її асортимент і кількість, вид поставки, пункт призначення тощо.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що постачальник зобов`язується здійснити поставку узгодженої продукції за умови оплати 100% її вартості.

Водночас пунктом 3.5 договору встановлено, що постачальник має право, не очікуючи надходження на свій поточний рахунок оплати повної вартості узгодженої продукції, поставити її покупцю.

Відповідно до пункту 3.6 договору обов`язок постачальника щодо поставки продукції покупцю вважається виконаним з моменту надання у розпорядження (передачі) продукції покупцю відповідно до пунктів 3.1 та 3.2 договору. Приймання-передача продукції здійснюється шляхом підписання відповідної видаткової накладної уповноваженими представниками сторін.

Додатковою угодою №1 від 01.03.2025 до договору поставки №09122024/1 від 09.12.2024 сторони погодили доповнити договір підпунктом 3.2.1, відповідно до якого поставка продукції - піску річкового - здійснюється шляхом її самовивозу автомобільним транспортом, залученим покупцем до перевезення, з місця зберігання цієї продукції: с. Рожни Броварського району Київської області, склад ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" (код ЄДРПОУ 32658487).

У цій же додатковій угоді постачальник підтвердив, що пісок річковий, який поставлятиметься за договором поставки, переданий на зберігання ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" згідно з договором відповідального зберігання майна № 2/05-2023 від 16.05.2023.

На підтвердження фактичного передання піску річкового ТОВ "ТД Максігран" заявником надано видаткові накладні № 163, № 164, №165, № 166 від 29.09.2025 та № 167, № 168, № 169, № 170, № 171 від 30.09.2025, складені між ТОВ "Максігран" як постачальником та ТОВ "ТД Максігран" як покупцем на виконання договору поставки №09122024/1 від 09.12.2024.

Зазначені видаткові накладні містять посилання на договір поставки №09122024/1 від 09.12.2024, визначають постачальником ТОВ "Максігран", покупцем - ТОВ "ТД Максігран", номенклатуру товару - пісок річковий, а також кількість, ціну та загальну вартість товару. З наведених видаткових накладних вбачається передання покупцю товару - піску річкового - у загальній кількості 21 176,84 тон.

Зокрема, видаткова накладна №163 від 29.09.2025 складена на поставку піску річкового у кількості 88,54 тон; видаткові накладні № 164 та № 165 від 29.09.2025 - на поставку піску річкового по 1 600 тон кожна; видаткова накладна № 166 від 29.09.2025 - на поставку 2 000 тон піску річкового; видаткові накладні № 167, № 168, № 169 від 30.09.2025 - на поставку піску річкового по 3 000 тон кожна; видаткова накладна №170 від 30.09.2025 - на поставку 3 500 тон піску річкового; видаткова накладна № 171 від 30.09.2025 - на поставку 3 388,3 тон піску річкового.

На підтвердження відображення зазначених господарських операцій у податковому обліку заявником також надано податкові накладні № 16, № 17, № 18, № 19 від 29.09.2025 та № 20, № 21, № 22, № 23, № 24 від 30.09.2025, у яких постачальником зазначено ТОВ "Максігран", отримувачем (покупцем) - ТОВ "ТД Максігран", а номенклатурою товару - пісок річковий.

З наданих податкових накладних вбачається, що вони відповідають видатковим накладним за датами, сторонами, номенклатурою товару, кількістю та вартісними показниками господарських операцій.

Також у матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків за період з 29.09.2025 по 30.04.2026 між ТОВ "ТД Максігран" та ТОВ "Максігран", підписаний представниками обох товариств та скріплений їх печатками.

Зі змісту акта звірки вбачається, що сторони відобразили у взаємних розрахунках операції за накладними № 163, № 164, № 165, № 166 від 29.09.2025 та № 167, № 168, № 169, № 170, № 171 від 30.09.2025, а також здійснені оплати. За даними акта звірки, кінцеве сальдо станом на 30.04.2026 становить 13 090,79 грн на користь ТОВ "Максігран".

Окрім цього, заявником надано оборотно-сальдову відомість ТОВ "ТД Максігран" по рахунку 281 за період з 29.09.2025 по 30.04.2026, з якої вбачається, що на кінець відповідного періоду за ТОВ "ТД Максігран" обліковується пісок річковий у кількості 21 088,300 тон на суму 3 357 257,36 грн.

У зазначеній оборотно-сальдовій відомості місцем обліку цього піску визначено склад у с. Рожни Броварського району Київської області, що відповідає місцю зберігання піску, зазначеному в додатковій угоді № 1 від 01.03.2025, а саме складу ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД".

Таким чином, наведена оборотно-сальдова відомість конкретизує не лише кількісний залишок товару, а й його номенклатуру та місце обліку: пісок річковий у кількості 21 088,300 тон обліковується за складом у с. Рожни Броварського району Київської області, тобто за тим місцем зберігання, яке сторони договору поставки визначили у додатковій угоді №1 від 01.03.2025 та яке пов`язане з договором відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023.

09.06.2026 від ТОВ "Максігран" до суду першої інстанції надійшли пояснення щодо заяви про заміну стягувача у виконавчому документі, у яких первісний стягувач підтвердив, що відповідно до договору поставки № 09122024/1 від 09.12.2024 ТОВ "ТД Максігран" придбало у ТОВ "Максігран" пісок річковий, який попередньо був переданий ТОВ "Максігран" на зберігання ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" за договором відповідального зберігання №2/05-2023 від 16.05.2023.

У цих поясненнях ТОВ "Максігран" також підтвердило, що ТОВ "ТД Максігран" є власником піску річкового, який перебуває на відповідальному зберіганні у ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" відповідно до умов договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023, у кількості 21 088,300 тон, а розрахунок за продаж зазначеного піску між ТОВ "Максігран" та ТОВ "ТД Максігран" здійснено у повному обсязі.

10.06.2026 від ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" до суду першої інстанції надійшли заперечення на заяву про заміну стягувача у виконавчому документі, у яких боржник просив відмовити у задоволенні заяви.

Боржник посилався на те, що надані ТОВ "ТД Максігран" документи не підтверджують набуття ним права власності саме на залишок піску річкового у кількості 21 088,300 тон, який перебуває на відповідальному зберіганні у ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД". Також боржник зазначав про відсутність доказів оплати поставленого товару, про невизначення у додатковій угоді конкретної кількості піску, що поставляється зі складу ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД", а також про те, що видаткові та податкові накладні підтверджують постачання піску у кількості 21 176,84 тон, тоді як за виконавчим документом поверненню підлягає 21 088,300 тон.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова суду апеляційної інстанції, якою задоволено заяву ТОВ "ТД Максігран" про заміну стягувача у виконавчому документі у справі №906/1333/24.

5.3. Відповідно до частин першої та другої статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

5.4. На стадії виконавчого провадження заміна сторони відбувається відповідно до статті 334 Господарського процесуального кодексу України, яка регламентує, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частина друга статті 334 Господарського процесуального кодексу України).

5.5. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою та другою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

5.6. Згідно з частиною п`ятою статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

5.7. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Наведені висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14.

5.8. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 Цивільного процесуального кодексу України. Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірних матеріальних правовідносинах. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 Цивільного процесуального кодексу України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки, або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Наведені висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10, підлягають застосуванню у цій справі, оскільки положення норм статей 52, 334 Господарського процесуального кодексу України та статей 55, 442 Цивільного процесуального кодексу України є аналогічними за своїм змістом.

5.9. Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

5.10. Отже, підставою здійснення правонаступництва в процесуальному аспекті є вибуття (заміна) сторони у матеріальних правовідносинах, у тому числі й у відповідному зобов`язанні.

5.11. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16 виходила з того, що при вирішенні питання про заміну учасника справи або сторони виконавчого провадження правонаступником суд має оцінити достатність і достовірність доказів, поданих на підтвердження переходу прав. При цьому за відсутності обставин, які свідчать про нікчемність правочину, та за відсутності відомостей про його оспорювання чи визнання недійсним у встановленому порядку, суд має враховувати презумпцію правомірності такого правочину.

5.12. У цій справі судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено обов`язок ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" повернути ТОВ "Максігран" із відповідального зберігання 21 088,300 тон піску річкового відповідно до договору відповідального зберігання № 2/05-2023 від 16.05.2023.

Відтак питання, яке підлягало вирішенню судами, полягало у тому, чи підтверджують надані ТОВ "ТД Максігран" докази про перехід до нього права власності на зазначений пісок річковий і, як наслідок, похідного права вимагати повернення цього майна від зберігача.

Судами обох інстанцій встановлено, що на підтвердження наявності підстав для заміни стягувача заявник послався на договір поставки № 09122024/1 від 09.12.2024, укладений між ТОВ "Максігран" як постачальником та ТОВ "ТД Максігран" як покупцем, додаткову угоду №1 від 01.03.2025 до цього договору, видаткові та податкові накладні, оборотно-сальдові відомості та акт звірки розрахунків, складений між покупцем та продавцем.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши всю сукупність доказів, врахувавши доводи сторін, дійшов висновків про підтвердження факту переходу права власності на пісок річковий, який перебуває на відповідальному зберігання у ТОВ "Будіндустрія-Сервіс ЛТД", від ТОВ "Максігран" до ТОВ "ТД Максігран".

5.13. Скаржник у касаційній скарзі не оспорює факт переходу права власності на річковий пісок до ТОВ "ТД Максігран", проте зазначає, що на момент ухвалення рішення Господарським судом Дніпропетровської області від 25.03.2026 позивач ТОВ "Максігран" вже не мав права вимоги, так як право власності на товар, що підлягає поверненню перейшло до ТОВ "ТД Максігран". За доводами скаржника, суд апеляційної інстанції не повинен був застосовувати положення статті 334 Господарського процесуального кодексу України, оскільки заміна позивача правонаступником мала відбутися до ухвалення рішення на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу визначено права та обов`язки учасників справи, серед яких, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Господарський процес побудовано на принципі диспозитивності: суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі клопотань та заяв учасників справи.

Процесуальне правонаступництво, визначене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, є процесуальним правом матеріального правонаступника.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 у цій справі ТОВ "ТД Максігран" залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача на підставі заяви ТОВ "ТД Максігран".

Суд не може виступати активним ініціатором зміни суб`єктного складу сторін спору. Вступ ТОВ "ТД Максігран" до участі у справі в якості третьої особи є розпорядженням самою особою своїми процесуальними правами.

Те, що третя особа як новий власник майна під час розгляду справи по суті не звернулася до суду із заявою в порядку статті 52 Господарського процесуального кодексу України, не позбавляє останнього права бути заміненим у порядку, визначеному статтею 334 Господарського процесуального кодексу України.

Захист порушеного права має бути реальним. Мета процедури заміни стягувача, закріплена статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, полягає в тому, щоб судовий акт був виконаний на користь реального носія права. Судове рішення, що набрало законної сили, зобов`язує повернути майно. Виконавчий документ видається стягувачу, а стягувачем за законом має бути особа, яка на момент виконання рішення є носієм відповідного матеріального права (власником майна).

Заміна стягувача на підставі статті 334 Господарського процесуального кодексу України не змінює зміст самого рішення (обов`язок відповідача повернути пісок), а змінює лише суб`єкта, якому боржник повинен передати майно за цим рішенням, щоб належним чином виконати свій обов`язок.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 922/4519/14 зазначила, що забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на реалізацію таких складових принципу верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правова визначеність, доступ до правосуддя та законність. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 10.06.2026 у справі №351/2876/23, скасовуючи рішення судів обох судів щодо відмови у задоволенні заяви про заміну стягувача правонаступником та направляючи справу на новий розгляд, вказував, що під час вирішення питання про заміну стягувача суди мали керуватися тим, що зазначене рішення є чинним, набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню, а тому не вправі були фактично ставити під сумнів можливість його виконання або оцінювати правові наслідки його ухвалення поза межами встановлених законом процедур перегляду судових рішень. Разом із тим суди попередніх інстанцій фактично обмежилися констатацією тієї обставини, що позивач померла до ухвалення рішення суду, та саме з цієї підстави відмовили у заміні стягувача, не з`ясувавши належним чином усіх обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення поданої заяви. Зокрема, встановлення факту правонаступництва у матеріальних правовідносинах має визначальне значення для вирішення питання про можливість процесуального правонаступництва, оскільки останнє є похідним від правонаступництва у матеріальному праві. Тобто предметом розгляду є не законність рішення суду, а наявність підстав для заміни стягувача у виконавчому документі у зв`язку зі смертю особи, на користь якої ухвалено судове рішення. Суд не вправі ставити під сумнів можливість виконання судового рішення та залишати поза належною оцінкою доводи про перехід до правонаступника прав померлої особи у порядку спадкування.

Також колегія суддів враховує позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 03.12.2025 у справі №902/388/18, відповідно до якої суд касаційної інстанції визнав за можливе замінити сторону виконавчого провадження (в цій справі боржника), який набув право власності на іпотечне майно в ході розгляду справи по суті (до прийняття рішення), був залучений третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та не повідомив суд про набуття права на предмет іпотеки.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції, прийнятої в порядку статті 334 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що аналіз доводів касаційної скарги відповідача свідчить про те, що скаржник фактично висловлює свою незгоду із судовими рішеннями, ухваленими за результатами розгляду спору по суті (щодо невжиття заходів на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України до ухвалення рішення), які набрали законної сили і не є предметом перегляду за наслідками розгляду цієї касаційної скарги. Стаття 334 Господарського процесуального кодексу України є самостійним інститутом, покликаним забезпечити виконання судового рішення на користь актуального носія матеріального права незалежно від того, чи проводилася заміна на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до положень частин першої та третьої статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Статтею 309 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. Переглядаючи у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд не встановив порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будіндустрія-Сервіс ЛТД" залишити без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.07.2026 у справі №906/1333/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко

Згадані норми: ЦПК України, ст. 55; ЦПК України, ст. 442; ГПК України, ст. 52; ГПК України, ст. 334; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 41; ГПК України, ст. 42; ГПК України, ст. 304; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 236; ГПК України, ст. 240; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; Закон «Про виконавче провадження», ст. 1; Закон «Про виконавче провадження», ст. 15
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.