# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 921/271/23

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 921/271/23
Дата ухвалення: 2026-10-21
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141146243
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141146243
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141146243

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року
м. Київ
cправа № 921/271/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретаря судового засідання - Кондратюк Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заліщицької міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 (колегія суддів: Манюк П. Т., Прядко О. В., Рим Т. Я.) та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2026 (суддя Руденко О. В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Борд Тернопіль" до Заліщицької міської ради про визнання права власності,
за участю представників позивача - Тимошика М. М., Гуцалюка А. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Борд Тернопіль" (далі - ТОВ "Вест Борд Тернопіль") звернулося до суду з позовом до Заліщицької міської ради (далі - міська рада) про визнання права власності.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що рішенням Заліщицької міської ради два білборди, які належать йому на праві власності, було передано на баланс Комунальному підприємству "Заліщицьке міське комунальне підприємство" (далі - КП "Заліщицьке МКП"). З огляду на невизнання права власності на спірні білборди міською радою, позивач звернувся до суду на підставі статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про визнання права власності на спірне майно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. На підставі рішення Служби автомобільних доріг у Тернопільській області та з урахуванням результатів експертно-аналітичної обробки технічно-правової документації щодо можливості розміщення об`єктів дорожнього сервісу та спеціальних конструкцій і зовнішньої реклами вздовж автомобільних доріг загального користування, Товариству з обмеженою відповідальністю телерадіокомпанія "Тернопіль" (далі - ТОВ ТРК "Тернопіль") було надано згоду від 19.07.2007 № 01391/363/09-07-50 на розміщення спеціальної конструкції зовнішньої реклами на землях дорожнього господарства вздовж автомобільних доріг державного значення поза межами населених пунктів. Адреса місця встановлення спеціальної конструкції і зовнішньої реклами: розміщення рекламного щита вздовж автомобільної дороги М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км 437+700 (ліворуч).
4. 01.09.2014 між ТОВ ТРК "Тернопіль" (продавець) та ТОВ "Вест Борд Тернопіль" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу майна № 01/09 (надалі - договір № 01/09), відповідно до умов пункту 1.1 та підпункту 1.1.1 якого продавець в порядку та на умовах, визначених цим договором продає, а покупець купує рекламні конструкції (майно), перелік, місце розташування майна та дозвільні документи на майно визначаються додатком № 1 до даного договору.
5. Майно належить продавцю на праві власності. Продавець свідчить, що на момент укладення цього договору майно нікому іншому не продане, не подароване, в інший спосіб не відчужене, не заставлене, в спорі і під забороною (арештом) та / або податковою заставою не перебуває, стосовно нього не ведуться судові спори, вільне від будь-яких прав і претензій третіх осіб, не внесене до статутного капіталу юридичної особи. Загальна ціна продажу майна, зазначеного у пункті 1.1 та додатку № 1 становить 10 000,00 грн в т. ч. ПДВ. (пункти 1.2, 1.3, 1.4 договору № 01/09).
6. Відповідно до пункту 3.1 договору № 01/09 право власності на майно переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами договору.
7. Додаток 1 до договору № 01/09 містить перелік із 96 білбордів зовнішньої реклами, з яких під № 38 вказано білборд за адресою М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км 437+700 ліворуч (дозвіл № 01391/363/09-07-50) та під № 87 вказано білборд за адресою М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км 405+400 ліворуч (дозвіл № 01444/363/09-07-101).
8. 21.01.2015 між Департаментом розвитку інфраструктури, транспорту та туризму Тернопільської обласної державної адміністрації та ТОВ "Вест Борд Тернопіль" укладені договори № 37/2015 та № 38/2015 про право на тимчасове користування місцем для розташування рекламних засобів.
9. Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договорів № 37/2015 та № 38/2015 департамент на безоплатній основі на певний строк надає користувачу право тимчасового користування місцем для розташування рекламного засобу на землях автомобільного транспорту та дорожнього господарства (площа території відкритої місцевості, землі в межах смуги відведення автомобільних доріг) чи інших земель, що перебувають у державній власності. Місце розташування рекламного засобу визначається на плані розміщення рекламного засобу, який є невід`ємним додатком до цього договору.
10. Додатками до договорів № 37/2015 та № 38/2015 є плани розміщення рекламного засобу М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км 406+300 праворуч (орієнтовно GPRS 48.661241, 25.722199) та М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км 437+700 ліворуч (орієнтовно GPRS 48.635704, 25.735418).
11. В матеріалах справи наявний договір оренди від 10.10.2019 № 1/10, укладений між ТОВ "Вест Борд Тернопіль" (орендодавець) та ФОП Тимошик М. М. (орендар), (надалі - договір № 1/10), відповідно до пункту 1.1 якого предметом цього договору є строкова передача в користування на платній основі орендодавцем орендарю рекламоносіїв (об`єкти) у кількості 9 (дев`ять) відповідно до адресної програми згідно з додатком № 1, який є невід`ємною частиною договору, а також платне розміщення й експлуатування реклами на вказаних рекламоносіях та технічне обслуговування рекламоносіїв протягом дії договору.
12. Відповідно до акту приймання-передачі рекламних щитів (білбордів), який є додатком № 1 до договору № 1/10, 10.11.2019 орендодавець передав, а орендар прийняв у платне користування рекламні щити, зокрема розміщені в смузі відводу автомобільної дороги М-19 406+300 та 437+700.
13. У подальшому орендар ФОП Тимошик М. М. звернувся до Заліщицької міської ради для отримання дозволу на розміщення засобів зовнішньої реклами в м. Заліщики. У відповідь на вказане звернення листом відповідача від 02.02.2021 № 03-23/180 заявника повідомлено, що міська рада планує розробити проєкт реконструкції центральної частини міста та прилеглих до неї вулиць. Питання щодо розміщення засобів зовнішньої реклами на території м. Заліщики будуть розглядатися після виготовлення вищезазначеного проєкту.
14. Рішенням Заліщицької міської ради від 09.04.2021 № 571 доручено КП "Заліщицьке МКП" взяти на баланс два білборди комунальної власності, що розташовані на землях загального користування на вул. С. Бандери м. Заліщики (біля будинку № 4 та на непарній стороні вулиці навпроти будинку № 116 ПП "Тіміртан").
15. До матеріалів справи долучений висновок експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 15.10.2025 № 168/24-22 (за участю представників учасників справи, які здійснювали огляд місцевості, на якій знаходяться спірні об`єкти майна), згідно з яким:
1. Орієнтовні координати GPRS 48.661241, 25.722199 рекламного засобу, що зазначений у Додатку № 1 "Перелік майна до Договору купівлі-продажу майна № 01/09 від 01.09.2014" за № 87, по коду 075, а саме М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км 405+400 ліворуч, однак у Додатку до Договору № 37/2015 зазначений як М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км 406+300 праворуч, не відповідають фактичному місцю розташування. Даний носій зовнішньої інформації (рекламний засіб) був переміщений на відстань 163,77 м в сторону виїзду (на північ) із м. Заліщики.
2. Орієнтовні координати 48.635704, 25,735418 рекламного засобу, що зазначений у Додатку 1 "Перелік майна до Договору купівлі-продажу майна № (01/09) від (01) вересня 2014" за № 38 по коду 014, а саме: М-19 Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече км 437+700 ліворуч, не відповідають фактичному місцю розташування. Однак з огляду на матеріали справи та за результатами огляду на місцевості в присутності сторін по справі, носій зовнішньої інформації (рекламний засіб) візуально фактично не змінив свого місця положення, а різниця в координатах, що виражається віддаллю між ними, обумовлена відмінністю у способах одержання координат місця положення носія зовнішньої інформації (рекламного засобу) на місцевості.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
16. 08.04.2026 Господарський суд Тернопільської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026, про задоволення позову.
17. Судові рішення мотивовані тим, що право власності на спірне майно було набуте позивачем у законний спосіб на підставі договору купівлі-продажу майна від 01.09.2014 № 01/09. Наявний у матеріалах справи висновок судової земельно-технічної експертизи від 15.10.2025 підтвердив фізичну та візуальну ідентичність спірних рекламних щитів з майном, переданим за договором купівлі-продажу 2014 року. При цьому відсутність у позивача дозвільних документів від міської ради на розміщення реклами в межах міста не тягне за собою припинення права власності на майно та не є підставою для його безоплатного вилучення у комунальну власність. З урахуванням наведеного, суди виснували, що міська рада не довела наявності законних підстав для набуття спірних білбордів у комунальну власність.
Короткий зміст касаційної скарги
18. Заліщицька міська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
19. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наполягаючи на тому, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, від 05.03.2019 у справі № 917/377/17 та від 20.02.2020 у справі № 5006/5/396/2012.
20. Узагальнено доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди неправильно застосували статтю 392 ЦК України, формально послалися на договір купівлі-продажу 2014 року, але не встановили тотожність між придбаним за ним майном та тими двома рекламними конструкціями, які фактично знаходяться у м. Заліщики на вул. С. Бандери, 4 та 116.
21. Скаржник зазначає про невідповідність адрес та кілометражу розміщення рекламних засобів, що містяться у договорі № 01/09 та у листі Служби відновлення та розвитку інфраструктури; суперечності в документах щодо об`єктів (договір № 01/09 вказує на км 405+400, тоді як договір оренди - на км 406+300); ігнорування висновків експертизи; сумнівні рукописні дописи у договорі № 01/09; дефект підписання договору оренди: договір оренди № 1/10 від 10.10.2019 укладений з порушенням частини третьої статті 238 ЦК України, оскільки від імені орендодавця та орендаря його підписала одна й та сама особа - Тимошик М. М.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
22. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Вест Борд Тернопіль" просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, наполягаючи на тому, що доводи касаційної скарги зводяться до необхідності здійснення касаційним судом переоцінки вже досліджених судами доказів та до незгоди Заліщицької міської ради з результатами судової земельно-технічної експертизи від 15.10.2025 № 168/24-22.
23. При цьому позивач стверджує, що рада не спростовує у касаційній скарзі договірні підстави набуття ТОВ "Вест Борд Тернопіль" права власності на спірне майно (згідно з договором купівлі-продажу від 01.09.2014 та додатка до нього), а також не надає докази на підтвердження підстав виникнення у неї права комунальної власності на рекламні конструкції.
Позиція Верховного Суду
24. Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
25. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
26. Предметом спору у цій справі є вимога позивача про визнання права власності ТОВ "Вест Борд Тернопіль" на два рекламні щити (білборди), розташовані за адресами: вул. С. Бандери, 4 та вул. С. Бандери, 116 у м. Заліщики Тернопільської області.
27. Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
28. Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
29. Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
30. Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України слід враховувати, що за змістом вказаної статті судове рішення не породжує право власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його.
31. Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 917/377/17, від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16, від 20.02.2020 у справі № 5006/5/396/2012, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.
32. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності у судовому порядку, зокрема у визначений спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно (див. постанову Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 923/1283/16).
33. Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
34. У постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 5006/5/396/2012, на яку посилається скаржник, зазначено, що при застосуванні статті 328 ЦК України суд повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав та у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт і чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.
35. У справі, що переглядається, суди встановили, що право власності на спірне майно (два рекламні щити (білборди), розташовані за адресами: вул. С. Бандери, 4 та вул. С. Бандери, 116 у м. Заліщики Тернопільської області) позивач набув на підставі договору купівлі-продажу від 01.09.2014 № 01/09.
36. При цьому суди дійшли висновків, що тотожність спірних рекламних конструкцій та набуття на них права власності підтверджуються сукупністю наявних в матеріалах справи доказів: договором купівлі-продажу майна від 01.09.2014 № 01/09 з додатками до нього, договорами № 37/2015 та № 38/2015 про право на тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, а також висновком судової земельно-технічної експертизи від 15.10.2025 № 168/24-22.
37. Надаючи оцінку цьому висновку та поясненням експерта, суди обґрунтовано врахували результати огляду об`єктів на місцевості, які підтвердили візуальну та фактичну ідентичність конструкцій із майном, переданим у 2014 році (однакова конструкція на стійці з бетонною основою, збіг розміщення біля непрацюючої заправки, наявність фотографії героя, а також жовтої таблички з номером телефону власника). Судами було встановлено, що об`єкти фактично не змінили свого місця розташування, а різниця в координатах зумовлена відмінністю у способах одержання координат місця положення на місцевості. Крім того, апеляційний суд зазначив, що відповідач не надав жодних доказів існування інших подібних рекламних конструкцій, які могли б належати міській раді чи іншим особам.
38. Водночас доводи касаційної скарги стосовно невідповідності адрес і кілометражу рекламних засобів (зокрема розбіжності між відмітками км 405+400 та км 406+300), суперечностей в документах, наявності рукописних дописів у додатку до договору, розбіжностей у характеристиках майна (однобічні чи двобічні конструкції), посилань на листи Служби відновлення та розвитку інфраструктури, а також непогодження з висновком експертизи щодо координат зводяться виключно до незгоди скаржника з наданою судами оцінкою доказів.
39. Такі доводи не є свідченням неправильного застосування судом норм матеріального права, а є прихованою вимогою здійснити нову оцінку доказової бази та по-іншому встановити обставини щодо тотожності майна.
40. Проте з огляду на визначені у статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції переоцінка доказів та встановлення обставин справи не належить до повноважень Верховного Суду.
41. Що стосується посилання скаржника на дефект підписання договору оренди від 10.10.2019 № 1/10 (а саме, його укладення з порушенням частини третьої статті 238 ЦК України), то Суд відхиляє ці доводи, оскільки вони підставами касаційного оскарження не обґрунтовані та не стосуються предмета цього спору. Вимоги про визнання вказаного договору недійсним чи неукладеним у межах цієї справи не заявлялися та судами не розглядались.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
42. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
43. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
44. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позову, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Судові витрати
45. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Заліщицької міської ради залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2026 у справі № 921/271/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і не підлягає оскарженню.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач

Згадані норми: ЦК України, ст. 392; ЦК України, ст. 238; ЦК України, ст. 177; ЦК України, ст. 316; ЦК України, ст. 328; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.