# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/2101/25

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 910/2101/25
Дата ухвалення: 2026-10-27
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141146348
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141146348
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141146348

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 910/2101/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючого), Власова Ю. Л., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Стафійчук В. В. (адвокат),
відповідача - Іздебська У. І. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"
до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання протиправною, незаконною, недійсною вимоги від 16.01.2025 № 60-02/323е та її скасування.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс" (далі - ПАТ "Київспецтранс", Товариство, позивач, скаржник) звернулося до суду з позовом до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК, Комітет, відповідач) про визнання протиправною, незаконною, недійсною та такою що підлягає скасуванню вимоги Відділення АМК від 16.01.2025 № 60-02/323е (далі - Вимога).

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що Вимога є протиправною та порушує конституційний принцип, оскільки вчинена відповідачем поза межами повноважень та не у спосіб визначений Законом, отже підлягає скасуванню як така, що не містить посилань щодо розгляду Відділенням АМК конкретної заяви, наявності відкритої справи та /або проведення перевірки, з якими законодавство безпосередньо пов`язує право органу АМК на витребування інформації. За твердженням позивача, загальне дослідження Комітетом ринків не є тотожним державному контролю за дотриманням законодавства у вигляді розгляду заяв чи справ, а право на витребування інформації не є абсолютним.

1.3. Також позивач вказував, що: встановлений відповідачем у Вимозі строк для надання інформації є нерозсудливим, необґрунтованим та непропорційним, враховуючи необхідність опрацювання та копіювання орієнтовно 63 000 аркушів документів за період з 2017 по 2024 роки; позивач є критично важливим підприємством для функціонування економіки в особливий період, раніше зазнав наслідків збройної агресії та обшуків, а відтак не має ані людських, ані часових, ані фінансових ресурсів для виконання настільки об`ємного запиту без належних правових підстав; виконання вимоги покладає на позивача значні фінансові витрати, що порушує законодавчу заборону для державних органів одержувати від юридичних осіб безоплатні послуги чи майно; відповідач не дотримався вимог законодавства про електронний документообіг, встановлених щодо форми документа, оскільки належним чином підписаний електронний оригінал надійшов позивачу пізніше за його паперову копію.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд міста Києва ухвалив рішення від 11.11.2025 (суддя Мандриченко О. В.), залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 (колегія суддів: Корсак В. А., Алданова С. О., Євсіков О. О.), про відмову у позові.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Товариство, з посиланням на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати касувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 910/2101/25; ухвалити нове рішення про задоволення позову.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

4.1.2. Скаржник зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанції у вирішенні цього спору неправильно застосували норми права, без урахування висновків щодо застосування положень пункту 5 частини першої, частини другої, пункту 1 частини третьої статті 7 та пунктів 5, 12 статті 17, статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон № 3659-XII) у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Вищого адміністративного суду України від 01.10.2014 у справі № 2-а-4414/12/2670 та у постанові Верховного Суду України від 08.09.2015 у справі № 2-а-4414/12/2670.

4.1.3. Суд першої інстанції в порушення вимог частини четвертої статі 236 ГПК України не врахував висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18.

4.1.4. Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанції у вирішенні цього спору неправильно застосували положення статей 7, 17, 22-1 Закону № 3659-XII та положення статті 19 Конституції України та не врахували, що оскаржувана Вимога прийнята відповідачем із перевищенням повноважень, оскільки витребування інформації у Товариства не було пов`язане з конкретною заявою, справою чи перевіркою. Натомість загальні посилання на дослідження ринків не є тотожним поняттю - здійснення державного контролю.

4.1.5. Суд першої інстанції також порушив вимоги статей 2, 4, 7, 8, 11, 13, 15, 33, 80, 81, 86, 89, 99, 174, 175, 194, 197, 210, 215, 236, 237, 238 ГПК України, шляхом неповного з`ясування істотних обставин, що мають значення для правильно вирішення спору та безпідставного і невмотивованого відхилення клопотань позивача. Всі ці порушення у своїй сукупності призвели до ухвалення незаконного рішення. Водночас суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 269, 270, 282 ГПК України та частини першої статті 2, частини другої статті 9, частини сьомої статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" означені вище порушення не усунув.

4.1.6. За твердженням скаржника, суд першої інстанції не врахував, що за фактичними обставинами цього спору оригінал Вимоги Товариство отримало лише 05.02.2022 у відповідь на його клопотання, яке було подане до Відділення АМК. Оригіналом Вимоги від 16.05.2025 № 60-02/323е є електронний документ, а відповідач направив Товариству засобами поштового зв`язку лише паперову копію електронного документа, яка у розумінні норм статті 7 Закону № 851-IV не є копією документа на папері. За наведеного позивач вважає безпідставними висновки суду першої інстанції в частині того, що Вимога Товариством отримана саме 21.01.2025, а також висновки про пропорційність та розумність строків, встановлених відповідачем на виконання Товариством Вимоги. У цьому аспекті Товариство наголошує на безпідставності неприйняття судом консультативного висновку від 11.06.2025 № 83911, який, на його думку належним чином доводить, що на виготовлення копій документів, витребуваних у Вимозі об`єктивним та пропорційним міг би бути строк, що дорівнює 1,5 місяця.

4.1.7. Також за твердженням Товариства, факт отримання оригіналу Вимоги лише 05.02.2025 підтверджує його доводи про непропорційність встановленого у Вимозі строку, оскільки Відділення АМК встановлюючи у своєму повідомленні від 05.02.2025 строк на виконання Вимоги до 17.02.2025 (включно) не продовжило строк, а навпаки скоротило цей строк із 20 днів до 12 днів.

4.1.8. Крім того судом першої інстанції порушено принцип рівності, змагальності та пропорційності, оскільки в порушення норм процесуального права безпідставно та невмотивовано відмовлено Товариству у задоволенні його клопотань, зокрема: про розгляд справи колегією суддів; про проведення закритого судового засідання; про витребування доказів; про виклик свідків; про приєднання доказів та про призначення експертизи. Такі порушення призвели до порушення його права на судовий захист.

4.1.9. Натомість суд апеляційної інстанції означеним доводам Товариства належної оцінки не надав та, відповідно, допущених місцевим господарським судом порушень не усунув.

4.1.10. Зокрема, за твердженням скаржника, суд апеляційної інстанції в порушення вимог:
- частини третьої статті 269 ГПК України необґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні його клопотань про долучення до матеріалів справи доказів, які об`єктивно не могли бути подані до суду першої інстанції разом із поданням позовної заяви;
- в порушення вимог частини першої статті 89 ГПК України необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків та не врахував, що така об`єктивна необхідність пов`язана з "недоліками заяви свідка від 28.05.2025 та у зв`язку з ненаданням відповідачем доказів на підставі частини четвертої статті 90 ГПК України";
- частин першої, другої, четвертої статті 269 ГПК України не дослідив докази, подані позивачем у встановленому ГПК України порядку (копія конверта № 6507808747340; копія Трекінгу № 6507808747340; копія консультаційного висновку від 11.06.2025 № 83911; копія Товариства від 13.02.2025);
- частини першої статті 277 ГПК України, оскільки за результатами апеляційного розгляду не скасував рішення суду першої інстанції за наявності визначених ГПК України підстав.

4.1.11. Також Товариством подано клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні. Клопотання мотивоване тим, що згідно з наказом від 06.11.2024 № 1259 Товариство включене до переліку підприємств, що обслуговують системи життєзабезпечення, які є операторами об`єктів критичної інфраструктури сектору системи життєзабезпечення, згідно з Секторальним переліком об`єктів, який було затверджено наказом Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України від 08.07.2024 № 611 та присвоєно ІІІ категорію критичності.

4.1.12. Верховний Суд розглянувши клопотання Товариства не виявив наявності підстав визначених у частині восьмій та дев`ятій статті 8 ГПК України.

4.1.13. Ухвалою, яка занесена до протоколу судового засідання від 27.10.2026, постановив розглядати справу у відкритому судовому засіданні та відмовив Товариству у задоволенні клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні з підстав озвучених у судовому засіданні.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. У відзиві Комітет просить суд відмовити в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Відділення АМК, з метою виконання завдань покладених Законом № 3659-XII, у т.ч. і статтею 3 цього Закону, з 15.01.2025 за власною ініціативою здійснює державний контроль за дотриманням виконавчим органом Київської міської ради (Київською міською державною адміністрацією) / Київською міською військовою адміністрацією, Комунальним підприємством "Київкомунсервіс" та іншими суб`єктами господарювання вимог законодавства про захист економічної конкуренції на ринках послуг у сфері побутових відходів у межах м. Києва (далі - Дослідження), що наразі є службовою інформацією та не підлягає розголошенню згідно з розпорядженням АМК від 16.11.2011 № 687-р, яким затверджено Перелік відомостей, які містять службову інформацію Антимонопольного комітету України (зі змінами та доповненнями).

5.2. У межах проведення означеного вище Дослідження Відділення АМК направило Товариству Вимогу від 16.01.2025 № 60-02/323е, у якій зазначено про необхідність протягом 20 календарних днів з дня отримання цієї вимоги надати до Відділення АМК таку інформацію та копії документів:
1. Установчі документи Товариства (із усіма змінами та доповненнями), у редакції яка діяла/діє протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу);
2. Дата початку здійснення Товариством діяльності у сфері побутових відходів та надання відповідних послуг на території м. Києва (із зазначенням відповідних підстав);
3. Які операції, що є складовими послуг з поводження з побутовими відходами/ послуг з управління побутовими відходами, здійснювало/здійснює Товариство на території м. Києва протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу? Інформацію надати окремо по кожній операції/виду послуг за формою, наведеною у таблиці 1. Відповідь в частині підстав для здійснення відповідних операцій підтвердити документально (копії договорів тощо);
4. Чи приймало Товариство протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу участь у конкурсах з визначення виконавця послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва? Інформацію надати за формою, наведеною у таблиці 2;
4.1. Якщо Товариство було визначено переможцем конкурсу, вказаного у пункті 4 цієї вимоги, надати копії рішень органу місцевого самоврядування про визначення Товариства виконавцем послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва;
4.2. Якщо Товариство було визначено переможцем конкурсу, вказаного у пункті 4 цієї вимоги, надати копії укладених Товариством з органом місцевого самоврядування відповідних договорів із додатками, додатковими угодами, протоколами розбіжності та документів, що підтверджують їх виконання (акти, накладні тощо);
4.3. Чи укладало Товариство договори з адміністратором послуг з управління побутовими відходами на території м. Києва? У разі позитивної відповіді, надати копії таких договорів;
5. Копії рішень органу місцевого самоврядування, якими встановлено чинні протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу тарифи Товариства на послуги у сфері побутових відходів у м. Києві;
5.1. Копії калькуляцій (розрахунків) з розшифровкою кожної статті витрат, на підставі яких було сформовано (визначено) чинні протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу тарифи Товариства, вказані у пункті 5 цієї вимоги;
6. Чи отримувало Товариство протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу кошти з державного/місцевого бюджету на закупівлю товарів, робіт, послуг, оновлення, будівництво, реконструкцію тощо основних засобів та інші напрямки? У разі позитивної відповіді, вказати підстави, напрямок використання, обсяг тощо та надати відповідні підтвердні документи;
7. Опишіть процес (процедуру) надання Товариством послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу, а саме який шлях проходили побутові відходи від контейнерів споживачів до полігонів або інших об`єктів для подальшого їх оброблення, захоронення тощо;
8. Чи здійснювало Товариство самостійно протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу операції із зберігання, сортування, оброблення, відновлення, утилізації, видалення, знешкодження та захоронення побутових відходів? У разі залучення Товариством інших суб`єктів господарювання до здійснення вказаних операцій, вказати причини такого залучення, а також надати реєстр і копії усіх відповідних договорів. Інформацію надати окремо по кожному року за формою, наведеною у таблиці № 3;
8.1. Яким чином Товариство обирало таких суб`єктів господарювання (підрядників/субпідрядників) для укладання відповідних договорів?
8.2. Яким чином Товариство розподіляло між вказаними суб`єктами господарювання (підрядниками/субпідрядниками) обсяги зібраних побутових відходів?
8.3. Яким чином визначалася територія, на якій діятиме відповідний суб`єкт господарювання (підрядник/субпідрядник)?
9. Вказати найменування та адреси полігонів або інших об`єктів, на які Товариство протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу вивозило побутові відходи з території м. Києва для подальшого їх оброблення, захоронення тощо. Яка середня відстань від територій (районів) м. Києва надання Товариством відповідних послуг до таких полігонів/об`єктів?
10. Яку кількість спеціалізованого автотранспорту для збору та вивезення побутових відходів мало/має Товариство на своєму балансі (у власності або оренді) протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу? Інформацію надати окремо по кожному року за формою, наведеною у таблиці № 4;
11. Чи залучало Товариство інших суб`єктів господарювання (за договорами підряду, субпідряду або іншими договорами співпраці), крім вказаних у пункті 8 цієї вимоги, до надання послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу? У разі позитивної відповіді, вказати причини такого залучення, а також надати реєстр і копії усіх відповідних договорів. Інформацію надати окремо по кожному року за формою, наведеною у таблиці № 3;
11.1. Яким чином Товариство обирало таких суб`єктів господарювання (підрядників/субпідрядників) для укладання відповідних договорів?
11.2. Яким чином Товариство розподіляло між вказаними суб`єктами господарювання (підрядниками/субпідрядниками) обсяги зібраних побутових відходів?
11.3. Яким чином визначалася територія, на якій діятиме відповідний суб`єкт господарювання (підрядник/субпідрядник)?
12. Чи залучалося Товариство будь-якими суб`єктами господарювання (за договорами підряду, субпідряду або іншими договорами співпраці) для надання послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу? У разі позитивної відповіді, вказати причини такого залучення, а також надати реєстр і копії усіх відповідних договорів. Інформацію надати окремо по кожному року за формою, наведеною у таблиці № 3;
13. Чи укладало Товариство із споживачами (їх уповноваженими особами) договори про надання послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва, які були/є чинними протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу? У разі позитивної відповіді, надати реєстр таких договорів. Інформацію надати окремо по кожному року за формою, наведеною у таблиці № 5;
13.1. Копії 5 типових договорів про надання послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва з найбільшими споживачами із усіма додатками, додатковими угодами, протоколами розбіжностей та документами, що підтверджують їх виконання (акти, накладні, тощо) за 2017 - 2024 роки та станом на дату надання відповіді на цю вимогу;
14. Вичерпний перелік суб`єктів господарювання (назва, адреса, вид відносин, вказавши конкретний розмір у відсотковому виразі частки, паю, акцій тощо), пов`язаних відносинами контролю з Товариством у розумінні статті 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон) та опис відносин контролю між ними протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу, а саме:
14.1. Перелік юридичних та фізичних осіб, що пов`язані відносинами контролю з Товариством у розумінні статті 1 Закону. Інформацію надати за формою, наведеною у таблиці 6;
14.2. Перелік фізичних осіб, які заміщають посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу в Товаристві та суб`єктах господарювання, що пов`язані з ним відносинами контролю у розумінні статті 1 Закону. Інформацію надати за формою, наведеною у таблиці 7;
14.3. Перелік дієздатних фізичних осіб, що є: чоловіком (дружиною), батьками, дітьми, братами, сестрами фізичних осіб, які входять до складу суб`єктів господарювання, що пов`язані з Товариством відносинами контролю у розумінні статті 1 Закону. Інформацію надати за формою, наведеною у таблиці 8;
15. Ліцензії (дозволи тощо), отримані Товариством для надання послуг у сфері побутових відходів на території м. Києва протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу;
16. Звіти про фінансові результати Товариства за 2022 - 2023 роки та 9 місяців 2024 року;
17. Податкові декларації з податку на прибуток (або податкові декларації платника єдиного податку) Товариства за 2022 - 2023 роки та 9 місяців 2024 року;
18. Перелік суб`єктів господарювання, які протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу були конкурентами Товариства на ринку послуг у сфері побутових відходів в межах м. Києва. У разі якщо Товариство вважає, що воно не мало конкурентів протягом вказаного періоду, надати ґрунтовні роз`яснення з цього питання;
19. Перелік організацій, об`єднань та асоціацій (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи тощо), учасником яких було/є Товариство протягом 2017 - 2024 років та станом на дату надання відповіді на цю вимогу.

5.3. Одночасно у Вимозі зазначалося, що відповідно до статті 22 Закону № 3659-XII вимоги Відділення АМК є обов`язковими для виконання у визначені ним строки.

5.4. Також у Вимозі Товариство повідомлене про те, що відповідно до пунктів 13, 14, 15 статті 50 та статті 52 Закону № 3659-XII, неподання органу Комітету інформації в установлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки, подання недостовірної інформації визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

5.5. Згідно з повідомленням від 05.02.2022 № 60-02/888е Відділенням АМК подовжено Товариству термін надання інформації та копій документів на Вимогу до 17.02.2025 (включно) [Том 1, а.с. 205-210].

5.6. Звертаючися до суду з позовом Товариство вказувало на те, що Вимога відповідача є протиправною та порушує конституційний принцип, оскільки вчинена Відділенням АМК поза межами повноважень та не у спосіб визначений Законом. Вимога не містить будь-яких посилань щодо розгляду Відділенням АМК конкретної заяви, наявності відкритої справи та /або проведення перевірки, з якими законодавство безпосередньо пов`язує право органу АМК на витребування інформації, а тому є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

5.7. Факт отримання Вимоги Відділення АМК позивачем не заперечується та фактично підтверджується доводами останнього, викладеними у позовній заяві. сторонами не заперечувався.

5.8. Судами також встановлено, що станом на час звернення до суду з позовом у цій справі Товариство не надало Відділенню АМК жодної частини запитуваних у Вимозі відомостей.

5.9. Натомість відповідач зазначає про те, що він не вбачає підстав, передбачених Законом для скасування Вимоги, оскільки остання прийнята ним з дотриманням законодавства та в межах повноважень.

5.10. Суди відмовили у задоволенні позовних вимог Товариства.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання протиправною та скасування Відділення АМК щодо надання інформації Товариством у межах здійснення здійснення повноважень, визначених статтею 3 Закону № 3659-XII.

7.2. Тобто, предметом спору в цій справі є оскарження вимоги територіального Відділення АМК до суб`єкта господарювання (Товариства) щодо надання інформації.

7.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.4. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

7.5. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів >правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

7.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

7.7. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

7.8. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди попередніх інстанцій, відмовили у задоволенні позовних вимог.

7.9. Судові рішення мотивовано тим, що право органів АМК на витребування інформації не обмежене виключно стадією розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та наділяє їх правом витребовувати інформацію під час здійснення будь-яких передбачених законом заходів контролю, а не лише під час розгляду справ. Крім того чинне законодавство не обмежує коло тих суб`єктів господарювання, у яких органом АМК може бути витребувана інформація, лише тими особами, які беруть участь у справі. Обов`язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи АМК повинен виконуватися суб`єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом АМК справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

7.10. Тобто, встановивши відсутність порушення прав та/або законного інтересу Товариства оспорюваною Вимогою, суди відмовили у задоволенні позову.

7.11. Втім, на думку скаржника, суди попередніх інстанції порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

7.12. За твердженням скаржника, суди у вирішенні питання щодо дотримання Комітетом вимог статей 7, 17, 22-1 Закону 3659-XII, не врахували правові висновки щодо застосування, які викладені у постанові Вищого адміністративного суду України від 01.10.2014 у справі № 2-а-4414/12/2670 та у постанові Верховного Суду України від 08.09.2015 у справі № 2-а-4414/12/2670.

7.13. Також скаржник вважає, що суди у вирішенні цього спору не врахували висновки, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18.

7.14. Колегія суддів, оцінюючи доводи касаційної скарги, враховує та зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.15. Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону № 3659-XII основним завданням АМК є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

7.16. Частина третя статті 7 Закону № 3659-XII визначає, що Комітет має повноваження вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків.

7.17. За змістом статті 14 Закону № 3659-XII постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проводити розслідування або дослідження за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій, концентрації.

7.18. Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону № 3659-XII передбачено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має, зокрема, такі повноваження: при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

7.19. Відповідно до положень статті 16 Закону № 3659-XII державний уповноважений Комітету має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

7.20. Згідно з положеннями статті 22 Закону № 3659-XII, вимоги державного уповноваженого Комітету є обов`язковими для виконання у визначений ним строк; суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу державного уповноваженого Комітету подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Комітетом завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

7.21. Відповідно до статті 22-1 Закону № 3659-XII суб`єкти господарювання, об`єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов`язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, банківську, нотаріальну таємницю, податкову, статистичну звітність незалежно від її місцезнаходження, що перебуває у їх володінні та/або користуванні або доступна їм, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції та про державну допомогу суб`єктам господарювання. Інформація, що становить банківську таємницю, надається у порядку та обсязі, визначених Законом України "Про банки і банківську діяльність".

7.22. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги та висновкам судів у оскаржуваних судових рішеннях колегія суддів враховує та зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 08.09.2015 у справі № 2-а-4414/12/2670 (на яку посилається скаржник) при вирішенні питання щодо права органів АМК вимагати від суб`єктів господарювання інформацію виснував та зазначив, зокрема, таке: "… Право органів АМК вимагати інформацію у суб`єктів господарювання самостійного характеру не має, а передбачене законом у контексті виконання такими органами певних повноважень: розгляду справ чи заяв про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведення перевірки, дослідження ринків, реалізації конкурентної політики, в інших випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, при вирішенні спорів щодо правомірності вимог про надання інформації слід враховувати, що випадки, в яких органи АМК мають право вимагати від суб`єктів господарювання інформацію, повинні визначатися законами України. Відтак доведення законності таких вимог напряму залежить від доведення факту здійснення органами АМК того чи іншого повноваження, з яким закон пов`язує їх право вимагати інформацію".

7.23. Колегія судді також враховує та наголошує на тому, що за сталими та послідовними висновками Верховного Суду, направлення вимоги про надання інформації є способом одержання інформації, необхідної для виконання покладених Законом № 3659-XII на органи АМК завдань і обов`язків. Разом із тим законодавством України не передбачено можливості суб`єкта господарювання на власний розсуд вирішувати питання доцільності витребування головою територіального відділення АМК інформації, необхідної для виконання завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції (див. постанови Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 910/13472/18, від 26.09.2019 у справі № 910/12393/18, від 09.03.2023 у справі № 910/1546/22, від 02.06.2026 у справі № 910/5546/25, від 01.10.2026 у справі № 910/12374/25, тощо).

7.24. Зі змісту судових рішень убачається встановлення обставин справи, зокрема, що Відділення АМК відповідно до повноважень, визначених у статті 3 Закону № 3659-XII саме в рамках проведення Дослідження щодо дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції на ринках послуг у сфері побутових відходів у межах м. Києва надіслало оспорювану вимогу Товариству. За наведеного, суди попередніх інстанцій з наведенням необхідного мотивування визнали доведеними обставини, з якими Закон пов`язує наявність підстав для реалізації відповідачем повноважень на витребування інформації, а відтак недоведеність позивачем порушення його прав та/або законного інтересу і відмовили у задоволенні позовних вимог.

7.25. Також, Суд у контексті доводів касаційної скарги та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, застосовує сталий та послідовний висновок Верховного Суду, сформований у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/6507/19 такого змісту: "кожна зі справ за участю органів АМК є індивідуальною, з притаманною лише даній справі специфікою та особливостями".

7.26. У цій справі суди попередніх інстанцій з`ясовувавши, обставини щодо вчинення відповідачем оспорюваної Вимоги в межах контролю та дослідження ринку побутових відходів у межах м. Києва надіслало оспорювану вимогу Товариству встановили законність такої вимоги та дотримання відповідачем меж своїх повноважень, а тому висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновку Верховного Суду України у справі № 2-а-4414/12/2670, оскільки в обох випадках визначальним є встановлення та доведення факту здійснення органами АМК того чи іншого повноваження, з яким закон пов`язує їх право вимагати інформацію.

7.27. Верховний Суд, з урахуванням наведених вище норм матеріального права та зазначених власних правових позицій Верховного Суду у контексті встановлених фактичних обставин справи, зазначених вище у розділі 5 цієї постанови не вбачає неправильного застосуванням судами цих норм матеріального права, як передумови для скасування судових рішень.

7.28. Висновки судів першої та апеляційної інстанції у цій справі не суперечать висновкам Верховного Суду України, викладеним у постанові від 08.09.2015 у справі № 2-а-4414/12/2670.

7.29. Щодо посилання скаржника на постанову Вищого адміністративного суду України від 01.10.2014 у справі № 2-а-4414/12/2670, то необхідно зазначити, що означена скаржником постанова і була переглянута за заявою Відділення АМК про перегляд судових рішень Верховним Судом України та за результатами її перегляду Верховний Суд України і ухвалив постанову на яку посилається скаржник (від 08.09.2015 у цій справі № 2-а-4414/12/2670). Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду. Постанова Вищого адміністративного суду України не є судовим рішенням невідповідність якому є підставою касаційного оскарження, встановленою пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.30. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, які викладені у пунктах 4.1.3. - 4.1.10. цієї постанови та посиланням скаржника на неврахування судами висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18, Суд враховує та зазначає таке.

7.31. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

7.32. Зі змісту вказаної норми вбачається, що підставою для скасування судового рішення є не будь-яке порушення норм процесуального права, а лише таке, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

7.33. У касаційній скарзі Товариство вказує та наголошує на тому, що суди першої та апеляційної інстанції безпідставно та необґрунтовано відхилили його клопотання (про розгляд справи колегією суддів; про проведення закритого судового засідання; про витребування доказів; про виклик свідків; про приєднання доказів та про призначення експертизи) і такі порушення призвели до порушення його права на судовий захист.

7.34. Суд у вирішенні доводів касаційної скарги в цій частині враховує, що згідно з положеннями частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

7.35. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

7.36. Частина перша статті 14 ГПК України визначає обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

7.37. За змістом частини першої статті 73 та частин першої, третьої статті 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

7.38. За приписами статті 66 ГПК України свідком може бути будь-яка дієздатна фізична особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи.

7.39. У статті 76 ГП України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

7.40. Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

7.41. Згідно з приписами частин другої - четвертої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

7.42. Частиною восьмою статті 80 ГПК України також передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

7.43. Згідно з частиною третьою статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно незалежали від нього.

7.44. Суд також враховує, що за сталими та послідовними висновками Верховного Суду щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

7.45. В свою чергу така обставина, як відсутність доказів на момент розгляду спору судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

7.46. У вирішенні доводів скаржника слід також зазначити, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування судового рішення, у тому числі, стосовно розгляду клопотань, може бути різною залежно від характеру такого судового рішення.

7.47. Зміст оскаржуваних судових рішень та матеріали справи свідчать, що:
- суди із посиланням на положення частини третьої статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон № 851-IV) та норми Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" (далі - Закон № 2155-VIII), критично оцінили доводи Товариства з посиланням на отримання оригіналу електронного документа та зазначили, що наявність кваліфікованого електронного підпису на документі забезпечує його юридичну силу та цілісність;
- щодо непропорційності та нерозсудливості строків встановлених відповідачем у Вимозі, суди виходили із того, що Відділення АМК діяло у межах дискреційних повноважень та належним чином врахувало доводи позивача щодо нерозумності строків, встановлених у Вимозі, що підтверджується повідомленням відповідача про подовження строку надання інформації до 17.02.2025. Водночас доводи про неможливість опрацювання великого обсягу документів є суб`єктивними, оскільки обов`язок вести облік та зберігати документацію відповідно до правил діловодства покладається на самого позивача, а відтак складність узагальнення власної інформації не може бути підставою для невиконання законних вимог державного органу;
- суди, у вирішенні спірних питань врахували, зокрема, що за матеріалами судової справи, позивач, посилаючись на надмірний обсяг документів, обрав пасивну процесуальну та правову позицію, взагалі не приступивши до виконання Вимоги відповідача та не надав жодної частини запитуваних відомостей;
- за висновками судів, Товариство не було позбавлене можливості надати Відділенню АМК частину інформації, яка була наявна у нього в готовому вигляді, одночасно поінформувавши останнє про стан опрацювання іншої частини документів та обґрунтовану потребу в додатковому часі;
- отже, поведінка позивача свідчить не про відсутність можливості її виконання, а про відсутність волевиявлення на виконання обов`язків, передбачених статтями 22, 22-1 Закону № 3659-XII.

7.48. Також зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції в межах вимог статті 269 ГПК України у повній мірі надав оцінку доводам апеляційної скарги Товариства та встановив, що відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотань про виклик свідків, призначення експертизи та долучення нових доказів є обґрунтованою.

7.49. За висновком суду апеляційної інстанції, свідчення посадових осіб відповідача не можуть спростувати або підтвердити зміст письмових документів, які знаходяться у розпорядженні сторін. Обставини, які входять до предмета доказування у цьому спорі, зокрема, обставини прийняття оскаржуваної вимоги та наявності плану дослідження, підтверджуються виключно письмовими доказами, які наявні в матеріалах справи, а показання свідків у спірному випадку є неналежним і недопустимим засобом доказування.

7.50. Відмовляючи у задоволенні клопотання позивач про виклик свідків суд апеляційної інстанції із посиланням на приписи статті 66 ГПК України зазначив, що свідком може бути особа, якій відомі обставини, що мають значення для справи. Проте обставини прийняття оскаржуваної вимоги, наявності підстав для її винесення та процедури здійснення державного контролю підтверджуються виключно письмовими доказами (матеріалами справи), які є самодостатніми. За наведеного суд апеляційної інстанції виснував, що показання свідків у цьому спорі не можуть бути використані для підтвердження чи спростування змісту офіційних документів.

7.51. Щодо клопотання позивача про призначення комплексної судової експертизи, суд врахував та зазначив, що призначення судової експертизи, з метою встановлення кількості "людино-годин" для обробки документів є недоцільним, оскільки вказане питання стосується внутрішньої організації роботи позивача та не є фактом, який підлягає доказуванню в порядку господарського судочинства, з метою підтвердження та/або спростування правомірності дій органів АМК. Водночас консультаційний висновок, на неврахування якого посилається Товариство не є висновком експерта в розумінні статей 98, 101 ГПК України, а отже, не має статусу експертного дослідження.

7.52. Колегія суддів у вирішенні доводів касаційної скарги враховує та наголошує на тому, що належність доказів відповідно до приписів статті 76 ГПК України - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

7.53. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

7.54. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14, від 19.06.2019 зі справи № 910/4055/18).

7.55. Верховний Суд зауважує, що у цьому спорі, враховуючи звернення позивача до суду з вимогою про оскарження рішення / дій Відділення АМК щодо законності направлення Товариству вимоги, на суд покладено обов`язок перевірки дотримання відповідачем (органом АМК) вимог законодавства та здійснення ним рішення/дій на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України та за наявності / доведеності підстав.

7.56. Як вже було зазначено вище, суди з урахуванням підстав та предмета позову надали оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема, Вимозі Відділення АМК та визнали доведеними обставини, з якими Закон пов`язує наявність підстав для реалізації відповідачем повноважень на витребування у спірному випадку інформації у Товариства, і як наслідок, дійшли висновку про недоведеність позивачем порушення його прав та/або законного інтересу та відмовили у задоволенні позовних вимог.

7.57. Слід також зазначити, що з урахування предмета та підстав цього позову (незаконність Вимоги Відділення АМК), у т.ч. враховуючи, що позивач не заперечує сам факт її отримання, доводи позивача щодо форми її надсилання не спростовують законності висновків судів про недоведення позивачем порушення його прав та/або законного інтересу на цій стадії.

7.58. Разом із тим, незгода скаржника з відмовою суду першої та апеляційної інстанції у долученні доказів, які, як встановили суди позивач подав із порушенням вимог частин другої - четвертої статті 80 ГПК України / незгода скаржника з висновками суду щодо відсутності у цій справі підстав для призначення експертизи (у спірному випадку наявності необхідних спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити обставини, що входять до предмета доказування у цьому спорі) / довільне тлумачення скаржником положень статей 66, 67, 76, 80, 89 ГПК України, не свідчить про відсутність відповідного обґрунтування та наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в силу приписів пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України.

7.59. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що суди першої та апеляційної інстанції досліджували та оцінювали доводи учасників справи через призму предмету, підстав позову та кола доказування, які входять у такій категорії справ.

7.60. Натомість позивач стверджуючи про порушення судами норм процесуального права з посиланням на необґрунтоване відхилення його клопотань, фактично намагається спонукати Верховний Суд визначити правильність застосування норм матеріального права щодо обставин, які не входять до предмету доказування у цій справі. Суд зауважує, що проведення судової експертизи, з метою встановлення кількості "людино-годин" для обробки документів не було необхідним для з`ясування дійсних обставин цієї справи, як і свідчення посадових осіб відповідача, а тому стверджувані скаржником порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права відсутні.

7.61. Суд також відхиляє посилання скаржника на висновки, які викладені у пунктах 5.31. - 5.44. постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.08.2022 у справі № 910/11027/18, оскільки доводи касаційної скарги в цій частині зводяться лише до вибіркового цитування висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини четвертої статті 236 ГПК України та зводяться до безпідставних тверджень і незгоди позивача із діями суду у застосуванні процесуальних норм, які були повно і вичерпно спростовані судом апеляційної інстанції.

7.62. За наведеного аргументи скаржника щодо порушення судами норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, а також є такими, які не узгоджуються з підставою касаційного оскарження, визначеною самим скаржником.

7.63. За результатами перегляду оскаржуваних судових рішень у касаційному порядку Верховний Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносин судами із правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права, а тому в цьому випадку немає правових підстав для скасування чи зміни судових рішень, що оскаржуються.

7.64. Доводи, Відділення АМК викладені у відзиві на касаційну скаргу беруться до уваги Касаційним господарським судом лише у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

7.65. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicatа можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.66. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї постанови.

8.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

9. Судові витрати

9.1. Судовий збір, сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 у справі № 910/2101/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова

Згадані норми: Конституція України, ст. 19; Закон № 851-IV, ст. 7; Закон № 3659-XII, ст. 22; Закон № 3659-XII, ст. 52; Закон № 3659-XII, ст. 3; Закон № 3659-XII, ст. 7; Закон № 3659-XII, ст. 14; Закон № 3659-XII, ст. 17; Закон № 3659-XII, ст. 16; Закон № 3659-XII, ст. 22-1; ГПК України, ст. 269; ГПК України, ст. 89; ГПК України, ст. 90; ГПК України, ст. 277; ГПК України, ст. 8; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 236; ГПК України, ст. 310; ГПК України, ст. 2; ГПК України, ст. 13; ГПК України, ст. 14; ГПК України, ст. 74; ГПК України, ст. 66; ГПК України, ст. 77; ГПК України, ст. 80; ГПК України, ст. 76; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 56; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 13
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.