# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/2462/26

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 910/2462/26
Дата ухвалення: 2026-10-29
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141146416
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141146416
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141146416

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2026 року
м. Київ

cправа № 910/2462/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. (головуючої), Булгакової І.В., Власова Ю.Л.,

за участю секретаря судового засідання Григорової Д.С.,

представників учасників справи:
позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" - не з`явився,
відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - Мясков О.Є., адвокат
(дов. від 10.11.2025),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор ГТС, відповідач, скаржник)

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 (головуючий - суддя Маринченко Я.В.),
додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026 (головуючий - суддя Маринченко Я.В.),
постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 (головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)
та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 (головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газойлтехнопайп" (далі також - Товариство, ТОВ "Газойлтехнопайп", позивач)
до Оператора ГТС
про скасування оперативно-господарської санкції та стягнення коштів у сумі
1 291 415,54 грн.

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності / відсутності підстав для скасування оперативно-господарської санкції (далі також - ОГС) та стягнення утриманої Оператором ГТС неустойки за порушення строків виконання підрядних робіт / робіт за договором будівельного підряду (стягнення неустойки за прострочення виконання окремого етапу робіт до закінчення строку виконання всіх передбачених правочином робіт).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до Оператора ГТС про скасування ОГС від 15.01.2024 № ТОВВИХ-24-682 у сумі 1 004 629,77 грн, застосованої Оператором ГТС до Товариства за несвоєчасне виконання робіт за договором від 13.01.2023 № 4600007067 (далі також - договір), стягнення грошових коштів у сумі 1 004 629,77 грн, а також нарахованих на вказану суму пені у сумі 18 384,72 грн, інфляційних втрат у сумі 205 062 грн та 3 % річних у сумі 63 339,05 грн.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані протиправним застосуванням відповідачем до позивача ОГС та утриманням штрафних санкцій за укладеним між сторонами договором до закінчення строку виконання передбачених правочином робіт.

2. Короткий зміст рішення і додаткового рішення суду першої інстанції та постанови і додаткової постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 16.06.2026 у справі № 910/2462/26, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026, позов задовольнив частково, скасував ОГС у сумі 1 004 629,77 грн, застосовану Оператором ГТС до Товариства за несвоєчасне виконання робіт за договором; стягнув з відповідача на користь позивача грошові кошти у сумі 1 004 629,77 грн, пеню у сумі 18 284,26 грн, інфляційних втрат у сумі 205 062 грн та 0,01 % річних у сумі 211,13 грн; в іншій частині позову відмовив.

2.2. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що:
- відсутні підстави для застосування ОГС Оператором ГТС до Товариства та нарахування замовником штрафних санкцій з посиланням на пункт 10.2. договору у зв`язку з несвоєчасним виконанням позивачем другого етапу робіт (виготовлення / придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажних робіт, електромонтажних робіт), оскільки умови укладеного між сторонами договору в частині відповідальності підрядника (позивача) за порушення строків виконання робіт не передбачають можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів виконання робіт, а на момент пред`явлення відповідачем вимоги про сплату штрафних санкцій (від 05.01.2024 № ТОВВИХ-24-231) та здійснення ним їх нарахування у сумі 1 004 629,77 грн (пені у сумі 403 569,22 грн та штрафу у сумі 601 060,55 грн), граничний строк виконання позивачем робіт у цілому (всіх робіт) за договором (15.01.2024) не сплинув, відповідно право для нарахування штрафних санкцій у відповідача не виникло;
- зважаючи на встановлення безпідставності застосовної відповідачем ОГС у сумі 1 004 629,77 грн, а також враховуючи факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі, за відсутності у матеріалах справи доказів її оплати, наявні підстави для стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості;
- здійснення арифметичного перерахунку інфляційних втрат, пені та відсотків річних, підтверджує наявність підстав для стягнення з Оператора ОГС інфляційних втрат у сумі 205 062 грн, пені у сумі 18 284,26 грн та 0,01 % річних у сумі 211,13 грн.

2.3. Також Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 09.07.2026 у цій справі, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026, задовольнив заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі, стягнувши з відповідача на користь позивача 28 531,17 грн витрат на правову допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

2.4. Суди виходили з того, що саме такий розмір витрат позивача на професійну правову допомогу підлягає відшкодуванню відповідачем, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, співмірним вартості наданих послуг адвоката зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг, виконаних робіт, ціною позову, беручи до уваги конкретні обставини справи, заперечення відповідача, а також те, що позовні вимоги задоволені частково.

2.5. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 23.09.2026 у цій справі частково задовольнив заяву позивача про ухвалення додаткового рішення, стягнувши з відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи судом апеляційної інстанції (замість заявлених 15 000 грн); в іншій частині вимог заяви відмовив.

2.6. Додаткове рішення суду апеляційної інстанції про часткове задоволення заяви позивача ухвалене з урахуванням оцінки доводів Товариства та наданих ним доказів на підтвердження вказаних витрат, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), пропорційності, справедливості, розумності їхнього розміру і співрозмірності з виконаною адвокатом роботою в суді апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

2.7. Оператор ГТС звернувся до Верховного Суду з касаційними скаргами 1, 2, в яких просить, зокрема:
- рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026 (в частині задоволених позовних вимог) та додаткове рішення від 09.07.2026 Господарського суду міста Києва, постанову від 18.08.2026 та додаткову постанову від 23.09.2026 Північного апеляційного господарського суду, - скасувати;
- ухвалити нове рішення, яким позов залишити без задоволення;
- заяву позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції - залишити без розгляду;
- відмовити у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3. Доводи особи, яка подала касаційні скарги

3.1. В обґрунтування підстав касаційного оскарження за касаційною скаргою 1 (щодо оскарження рішення місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції в частині вимог про скасування ОГС, стягнення вказаної суми коштів з відповідача на користь позивача, а також задоволених позовних вимог про стягнення пені, інфляційних втрат, % річних) Оператор ГТС посилається на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), зазначаючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо:
- застосування статті 75 ГПК України, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, а також у постановах Верховного Суду: від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17, від 03.08.2022 у справі № 160/5671/21, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22, від 03.04.2024 у справі № 615/1224/21, від 16.04.2024 справі № 921/186/23, від 04.10.2024 у справі
№ 607/6215/23, від 02.04.2025 у справі № 522/23609/20, відповідно до яких преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. У зазначеному аспекті скаржник також звертає увагу Суду на залишення поза увагою попередніх судових інстанцій рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/6307/24, яке набрало законної сили, в якому місцевий суд, аналізуючи аналогічний за змістом договір (укладений між Оператором ГТС та ТОВ "Газойлтехнопайп"), дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з підрядника на користь замовника штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання за етапами робіт, водночас розрахунок суми штрафних санкцій виконувався так само відповідно до додатку № 3 (графіку виконання робіт) до договору, а саме щодо прострочення по кожному етапу виконання робіт окремо.

3.2. Також в обґрунтування підстави касаційного оскарження за касаційною скаргою 1 за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України відповідач зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду:
- викладених у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 стосовно застосування статей 6, 627, 628, 629 ЦК України в контексті дії принципів свободи та обов`язковості договору, зокрема в частині визначення підстав та розміру господарсько-правової відповідальності порушника договору;
- викладених у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 стосовно застосування частини другої статті 258, частини першої статті 550 ЦК України у взаємозв`язку з частиною третьою статті 551 ЦК України в контексті завдання неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та одночасно як міри відповідальності боржника.

3.3. В обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження за касаційною скаргою 1 щодо оскарження постанови суду апеляційної інстанції та додаткового рішення місцевого суду, Оператор ГТС зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували:
- частину восьму статті 129, частину першу статті 221 ГПК України у зв`язку із неврахуванням висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 14.12.2021 у справі № 922/676/21 щодо права суду відмовити у відшкодуванні судових витрат за неподання попереднього розрахунку витрат на професійну допомогу;
- статті 126, 129 ГПК України у зв`язку з неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 щодо необхідності врахування критерію "реальності" судових витрат сторони при їх розподілі за результатами розгляду справи, а також викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 щодо необхідності встановлення судом обставин фактичного понесення витрат та оцінювати їх необхідність;
- статті 80 ГПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 ГПК України та не врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 21.08.2019 у справі № 922/2821/18, від 10.12.2029 у справі № 902/844/18, від 15.06.2022 у справі № 910/18646/19, від 19.02.2024 у справі № 915/1624/16 в контексті обов`язковості надсилання копій доказів понесення судових витрат іншій стороні з метою ознайомлення останнього з їх змістом і права надання своїх заперечень тим самим дотримання принципу змагальності.

3.4. Обґрунтовуючи підставу касаційної скарги 2 щодо касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції скаржник з посиланням пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування:
- статтей 126, 129 ГПК України у зв`язку із неврахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах: від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20 (в контексті необхідності оцінки судом витрат, які мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність); від 23.12.2021 у справі № 755/7943/20-ц, від 28.09.2023 у справі № 686/31892/19 (в контексті необхідності підтвердження учасником справи витрат на правничу допомогу шляхом подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги); викладених у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (в контексті права суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу з урахуванням пропорційності з урахуванням конкретних обставин справи, ціни позову та задоволених позовних вимог); викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (в контексті необхідності врахування судом при розподілі судових витрат на правничу допомогу таких основних критеріїв, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін), викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (в контексті того, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Позиція інших учасників справи

3.5. Товариство не скористалося своїм правом на подання відзивів на касаційні скарги.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

4.1. Оператор ГТС (замовник) та Товариство (підрядник) 13.01.2023 уклали договір № 4600007067, за яким підрядник за завданням замовника та відповідно до умов цього договору зобов`язується на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пунктів вимірювання витрат газу на Газорозподільній станції Ізмаїлу) згідно з вимогами чинних нормативних документів і технічної документації (далі - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору (пункт 1.1. договору).

4.2. Склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1), договірною ціною (додаток № 2) та графіком виконання робіт (додаток № 3), які є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2. договору).

4.3. Загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (додаток № 2) становить: 27 984 000 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 4 664 000 грн (пункт 3.1. договору).

4.4. 30.11.2023 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, якою, зокрема, виклали пункт 3.1. договору в новій редакції, а саме: "Загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (додаток № 2) становить 27 678 371,75 грн (двадцять сім мільйонів шістсот сімдесят вісім тисяч триста сімдесят одна гривня 75 копійок), у т.ч. ПДВ 20 % - 4 613 061,96 грн. (чотири мільйони шістсот тринадцять тисяч шістдесят одна гривня 96 копійок)".

4.5. Оплата за договором проводиться в такому порядку: замовник протягом 30 календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт (пункт 3.3. договору).

4.6. Підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладення договору з обов`язковим дотримання погодженого із замовником графіка виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною (пункт 4.1. договору).

4.7. Датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття замовником у порядку, передбаченому розділом 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (пункт 4.3. договору).

4.8. Передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом із актом приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва. (пункти 5.1., 5.2. договору).

4.9. У випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток № 3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів Підрядник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт (пункт 10.2. договору).

4.10. Зобов`язання підрядника, встановлені цим договором, забезпечуються оперативно-господарськими санкціями, що передбачені статтею 236 Господарського кодексу України, зокрема, але не виключно: замовник має право отримати суму нарахованих штрафних санкцій та збитків, заподіяних невиконанням та / або неналежним виконанням договору підрядником із сум, які підлягають виплаті підряднику. Оперативно-господарська санкція застосовується до підрядника після того, як він не сплатив у визначений строк штрафні санкції та / або збитки згідно з розрахунком штрафних санкцій та / або збитків, направленим на його адресу. Про застосування оперативно-господарської санкції замовник зобов`язаний письмово повідомити підрядника (підпункт 10.12.1. пункту 10.12. договору).

4.11. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів (пункт 11.1. договору).

4.12. Додатком № 3 до договору сторони погодили графік виконання робіт, згідно з яким граничний термін виконання робіт:
- обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації - 120 днів;
- виготовлення / придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - 300 днів;
- пусконалагоджувальні роботи - 365 днів.

4.13. Підрядник на виконання умов договору виконав, а замовник прийняв роботи, зокрема, за етапом щодо виготовлення / придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи - на загальну суму 8 586 579,25 грн, згідно з підписаними актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року від 27.12.2023 № 2 у сумі 31 894,02 грн та актом вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 27.12.2023 у сумі 8 554 685,23 грн.

4.14. Згідно з довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за грудень 2023 року від 27.12.2023 вартість таких робіт становить 858 6579,25 грн із ПДВ.

4.15. Оператор ГТС 05.01.2024 звернувся до Товариства з вимогою № ТОВВИХ-24-231, вказавши про неналежне виконання підрядником своїх зобов`язань щодо виготовлення / придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажних робіт, електромонтажних робіт протягом 300 календарних днів із дати підписання договору (тобто до 09.11.2023), що свідчить про порушення умов пункту 2 додатку № 3 (графік виконання робіт) до договору. Замовник вказав, що підрядник надав акт приймання виконаних будівельних робіт від 27.12.2023 № 2 та акт вартості устаткування до нього у сумі 8 586 579,25 грн лише 27.12.2023, що є порушенням господарських зобов`язань. Оскільки підрядник порушив строки виконання робіт, до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день їх прострочення у сумі 403 569,22 грн та штрафу у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт у сумі 601 060,55 грн. До вказаної вимоги замовник додав розрахунок штрафних санкцій за порушення строків виконання робіт за договором за грудень 2023 року, відповідно до якого Оператор ГТС згідно з пунктом 10.2. договору здійснив нарахування пені та штрафу за період прострочення з 10.11.2023 по 26.12.2023.

4.16. Замовник вимагав перерахувати пеню у сумі 403 569,22 грн та штраф у сумі 601 060,55 грн у строк до 10.01.2024 на поточний рахунок Оператора ГТС, а також зазначив, що у випадку незадоволення цієї вимоги у вказаний строк, ним будуть застосовані ОГС згідно з підпунктом 10.12.1. договору і штрафна санкція (та / або збитки) у сумі 1 004 629,77 грн буде утримана із суми грошових коштів, які підлягають сплаті на користь Товариства за умовами договору.

4.17. Замовник надіслав 15.01.2024 підряднику повідомлення № ТОВВИХ-24-682 про застосовування ОГС, підпунктом 10.12.1. договору та утримання суми штрафних санкцій на загальну сумі 1 004 629,77 грн із суми грошових коштів у 8 586 579,25 грн, яка підлягає сплаті на користь Товариства за умовами договору на підставі акта приймання виконаних робіт від 27.12.2023 № 2 та акта вартості устаткування до нього. Повідомлення також містить інформацію про те, що станом на 15.01.2024 Товариство не виконало письмову вимогу від 05.01.2024 № ТОВВИХ-24-231.

4.18. Звертаючись із цим позовом до суду, Товариство вказало, що Оператор ГТС протиправно застосував до нього ОГС та утримав штрафні санкції за укладеним між сторонами договором до закінчення строку виконання передбачених правочином робіт. Відтак замовник не в повному обсязі виконав взяті на себе зобов`язання за договором у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість у сумі 1 004 629,77 грн. На підставі викладеного, позивач просив суд скасувати ОГС від 15.01.2024 № ТОВВИХ-24-682 у сумі 1 004 629,77 грн, застосовану Оператором ГТС до Товариства за несвоєчасне виконання робіт за договором та стягнути вказану заборгованість у сумі 1 004 629,77 грн. Також позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у сумі 18 384,72 грн, інфляційні втрати у сумі 205 062 грн та 3 % річних у сумі 63 339,05 грн.

4.19. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав, що він як замовник правомірно утримав 1 004 629,77 грн штрафних санкцій, нарахованих у зв`язку з неналежним виконанням договору підрядником (позивачем) із сум, які підлягають виплаті останньому, а, отже, відсутні підстави для скасування відповідної ОГС, яка направлена позивачеві повідомленням від 15.01.2024 № ТОВВИХ-24-682. При цьому Оператор ГТС вважає посилання Товариства на висновки судів у справі № 910/4553/25 безпідставними, оскільки такі стосуються обставин, які не стосуються застосування замовником ОГС.

5. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1. Ухвалами від 23 вересня та 19 жовтня 2026 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційними скаргами Оператора ГТС на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

6.1. Предметом касаційного перегляду за касаційною скаргою 1 є: рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовну (в частині вимог про скасування ОГС у сумі 1 004 629,77 грн, стягнення вказаної суми коштів з відповідача на користь позивача, а також задоволених позовних вимог про стягнення пені у сумі 18 284,26 грн, інфляційних втрат у сумі 205 062 грн та 0,01 % річних у сумі 211,13 грн), додаткове рішення місцевого суду (яким частково задоволені вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 28 531,17 грн) та постанова апеляційного господарського суду, якою рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишені без змін.

6.2. Предметом касаційного оскарження за касаційною скаргою 2 є додаткова постанова суду апеляційної інстанції (якою частково задоволені вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу за розгляд справи в апеляційній інстанції у сумі 10 000 грн).

6.3. В решті (у відмовленій частині вимог про стягнення: пені у сумі 100,46 грн, річних у сумі 63 127,92 грн, витрат на правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції у сумі 5 000 грн) судові рішення попередніх інстанцій жодним учасником справи не оскаржуються та не є предметом касаційного перегляду.

6.4. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

6.5. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

Щодо визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження рішення місцевого суду, залишеного без змін постановою апеляційного господарського суду

6.6. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

6.7. Стосовно наведеного Верховний Суд виходить із того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови і, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

6.8. При дослідженні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: 1) чи є правовідносини подібними та 2) чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на відповідні законодавчі акти. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосованих нормативно-правових актів.

6.9. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, в якій визначений критерій подібності правовідносин, відповідно до якого на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Водночас у кожному випадку порівняння правовідносин та їх оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

6.10. Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїй діяльності висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

6.11. Надаючи оцінку наведеним доводам скаржника, колегія суддів виходить з такого.

6.12. Зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 75 ГПК України, скаржник зазначає про низку постанов Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 26.11.2019 у справі № 922/643/19, від 10.12.2019 у справі № 910/6356/19, від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17, від 03.08.2022 у справі № 160/5671/21, від 31.10.2023 у справі № 902/670/22, від 03.04.2024 у справі № 615/1224/21, від 16.04.2024 справі № 921/186/23, від 04.10.2024 у справі № 607/6215/23, від 02.04.2025 у справі № 522/23609/20), в яких містяться загальні висновки Верховного Суду універсального характеру, відповідно до яких преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню під час розгляду інших справ за участю тих самих осіб; преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в т.ч. в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом; преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Тобто, фактично у касаційній скарзі Оператор ГТС процитував загальні висновки Верховного Суду щодо застосування положень статті 75 ГПК України, не зазначивши, в чому, на його думку, зазначена стала правова позиція Верховного Суду у наведених відповідачем постановах є такою, що зроблена у подібних правовідносинах, і при цьому, застосування статті 75 ГПК України в них є інакшим, ніж у цій справі № 910/2462/26. В цьому аспекті Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неправомірність посилань судами попередніх інстанцій на преюдиційність обставин, встановлених рішенням суду в господарській справі № 910/4553/25, яка переглянута постановою Верховного Суду від 10.02.2026 та рішення в якій залишене без змін. Враховуючи, що у вказаній справі в спорі між тими самими особами (ТОВ "Газойлтехнопайп" та ТОВ "Оператор газотранспортної системи України") встановлені обставини щодо правовідносин сторін за тим самим Договором від 13.01.2023 № 4600007067, за яким підрядник за завданням замовника та відповідно до умов цього договору зобов`язався на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (ремонт пунктів вимірювання витрат газу на Газорозподільній станції Ізмаїлу), правовідносини за яким є предметом спору у справі, яка переглядається. При цьому суди у вказаній справі встановили зміст і правову природу спірного договору, склад та вартість робіт, етапи робіт та інші суттєві за змістовним критерієм для надання правової оцінки обставини.

6.13. Водночас Верховний Суд також бере до уваги, що в силу приписів статті 236 ГПК України суди попередніх інстанцій зобов`язані також при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати і висновки щодо застосування норм права, які викладені в постановах Верховного Суду.

6.14. Враховуючи, що на момент розгляду судами попередніх інстанцій справи № 910/2462/26 (яка наразі переглядається) постанова Верховного Суду у справі № 910/4553/25 є чинною, а отже справа № 910/4553/25 мала бути застосована судами попередніх інстанцій як в частині преюдиційності встановлених у справах тих самих обставин, так і в частині їх правової оцінки згідно висновків Верховного Суду у подібних спірним правовідносинах.

6.15. Відповідно, колегія суддів перевіривши оскаржувані постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого суду, в контексті застосування положень статті 75 ГПК України у цій справі сталим правовим висновкам Верховного Суду, викладеним, у т.ч., у наведених скаржником постановах суду касаційної інстанції, не встановила порушень процесуальних правил застосування преюдиції.

6.16. В аспекті ж посилань скаржника на залишення поза увагою попередніх судових інстанцій рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2024 у справі № 910/6307/24, яке набрало законної сили, в якому місцевий суд, аналізуючи аналогічний за твердженням скаржника за змістом договір, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову про стягнення з підрядника на користь замовника штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язання за етапами робіт, а не за прострочення виконання договору в цілому, і висновки якого, на думку скаржника є преюдиційними під час розгляду цієї справи (№ 910/2462/26), то колегія суддів зазначає таке.

6.17. Водночас у справі № 910/6307/24 правовідносини між тими самими особами стосувалися іншого договору, предметом якого, зокрема були інші послуги, а саме: з ремонту і технічного обслуговування техніки (Ремонт вузлів одоризації газу ГРС Кременчуцького ЛВУМГ та Миколаївського ЛВУМГ) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, які замовник зобов`язався прийняти і оплатити такі роботи відповідно до умов договору. Суди у вказаній справі встановлювали зміст умов конкретного договору, склад та вартість робіт, етапи та строки виконання у вказаних конкретних правовідносинах з урахуванням предмету і підстав поданого позову. Отже, обставини встановлені вказаними рішеннями не могли становити преюдицію для справи № 910/2462/26 (яка наразі переглядається). Крім того, рішення у вказаній справі не було предметом касаційного перегляду та правова оцінка спірних правовідносин в частині подібних (частково подібних) за змістовним критерієм обставин не мала обов`язкового характеру для застосування судами попередніх інстанцій на відміну від чинної постанови у справі № 910/4553/25.

6.18. Крім того, скаржник не бере до уваги, що у цій справі № 910/2462/26, формуючи правові висновки про неможливість нарахування підряднику штрафних санкцій за прострочення виконання кожного окремого етапу робіт за договором, який за своєю правовою природою є договором підряду, суди попередніх інстанцій враховували висновки Верховного Суду, викладені у постановах: від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 29.08.2019 у справі № 911/2454/18, від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18, від 31.05.2022 у справі № 910/4235/20, від 10.02.2026 у справі № 910/4553/25. Водночас відповідач у касаційній скарзі не надав аргументів, що застосування висновків Верховного Суду з указаної постанови здійснено судами попередніх інстанцій у цій справі неправильно, або що існує протилежна практика Верховного Суду у подібних правовідносинах.

6.19. Щодо посилань скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах, перелік яких наведений у пункті 3.2. цієї постанови, то колегія суддів зазначає про відсутність у касаційній скарзі належного обґрунтування стосовно неврахування висновків з постанов Верховного Суду у справах № 916/1247/23, № 902/417/18, № 910/8698/19, у справі № 916/878/20, № 911/2269/22, які б давали правові підстави для здійснення їх аналізу під час касаційного перегляду цієї справи.

6.20. Поряд із цим колегія суддів зауважує, що у постанові від 10.02.2026 року у справі № 910/4553/25 (на яку посилались суди попередніх інстанцій у цій справі) Верховний Суд, аналізуючи укладений Оператором ГТС договір підряду, зазначив що "формулювання пункту 10.2. договору не містить прив`язки до порушення підрядником окремих етапів робіт, тобто погоджені сторонами умови договору в частині відповідальності підрядника за порушення строків виконання робіт не передбачають можливості стягнення неустойки за порушення строків виконання окремих етапів виконання робіт; прострочення відповідачем у виконанні зобов`язань за договором починається з наступного дня за днем закінчення виконання всіх робіт за договором, .. а відповідно, саме із цієї дати виникає право позивача на нарахування пені та штрафу".

6.21. Наведений правовий висновок Верховного Суду також підтверджується тим, що графік виконання робіт (додаток № 3 до договору) не містить окремої вартості кожного з трьох видів робіт, зазначених у ньому, як бази для нарахування штрафних санкцій (пені та штрафу) за їх несвоєчасне виконання. Вартість робіт за договором визначена у пункті 3.1. договору, в якому відсутній поділ робіт на етапи.

6.22. Виходячи з наведеного, колегія суддів Верховного Суду виснує, що визначена скаржником підстава касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала свого підтвердження.

6.23. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України щодо оскарження рішення місцевого суду, залишеного без змін постановою апеляційного господарського суду, не знайшли свого підтвердження.

6.24. З огляду на вказане вище, Суд відхиляє також аргументи скаржника щодо неправомірності часткового задоволення судом акцесорних вимог (нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат).

Стосовно визначеної пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстав касаційного оскарження додаткового рішення місцевого суду, залишеного без змін постановою апеляційного господарського суду, та додаткової постанови апеляційного господарського суду

6.25. В обґрунтування передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження додаткового рішення місцевого суду, залишеного без змін постановою апеляційного господарського суду, та додаткової постанови апеляційного господарського суду Оператор ГТС наводить низку постанов Верховного Суду, в яких застосовувалися положення статей 126, 129 ГПК України, при цьому доводи касаційних скарг відповідача в цій частині дублюються та зводяться до необхідності здійснення переоцінки наданих позивачем доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в судах першої та апеляційної інстанцій.

6.26. Так, наприклад, у постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 (на яку посилається скаржник) узагальнені висновки суду касаційної інстанції щодо правил відшкодування судових витрат. Зокрема, зазначено наступне.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

6.27. У додатковому рішенні від 09.07.2026 у цій справі Господарський суд міста Києва встановив, що позивач при зверненні до суду у позовній заяві подав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та повідомив, що має намір подати докази на підтвердження розміру судових витрат відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; представник позивача подав заяву про ухвалення додаткового рішення в межах строків для звернення з останньою; твердження відповідача про те, що позивачем до закінчення судових дебатів не подано до суду заяву про понесення судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу у певному розмірі та не подано відповідні докази і не обґрунтовано неможливість їх подання до суду до закінчення судових дебатів, як це вимагається процесуальним законом, не знайшло свого підтвердження. В означеному аспекті Суд враховує встановлені судами попередніх інстанцій обставини, згідно з якими договір про надання правової допомоги та додаткова угода до нього подані в межах процесуальних строків та з урахуванням положень додаткової угоди, згідно з якою складення акта приймання-передачі за результатами наданої правничої допомоги, який має бути складено після ухвалення судового рішення, незважаючи на погоджений у додатковій угоді фіксований розмір гонорару, позивач мав подати після остаточної фіксації сторонами договору обсягу фактично наданої правничої допомоги та її загальної вартості, які об`єктивно не існували до ухвалення рішення у цій справі.

6.28. На підтвердження витрат у сумі 28 531,17 грн, які позивач просив стягнути із заявлених у попередньому (орієнтовному) розрахунку після задоволених позовних вимог загалом на 95,1039 %, останній надав: договір про надання правової допомоги від 17.10.2023 № 17.10-1; додаткову угоду від 23.02.2026 № 23/02-2 до договору; ордер на надання правничої допомоги від 28.11.2025 серії ВС № 1419672; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 10.11.2022 серії ЛВ № 002510; акт приймання-передачі від 18.06.2026 № 18/06-1 до додаткової угоди № 23/02-2 на загальну вартість наданої правової допомоги у сумі 30 000 грн.

6.29. Проаналізувавши зазначені докази, а також заперечення відповідача, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, взявши до уваги обставини справи та часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 28 531,17 грн.

6.30. У додатковій постанові від 23.09.2026 Північний апеляційний господарський суд встановив, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 15 000 грн; інші докази, зокрема акт приймання-передачі, має намір подати до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду; позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення в межах строків для звернення з нею до суду; твердження відповідача про втрачене право для ухвалення додаткового рішення та необхідність залишення без розгляду зазначеної заяви не знайшли свого підтвердження.

6.31. У передбачений приписами частини восьмої статті 129 ГПК України строк, на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 15 000 грн, із відповідно поданою заявою позивачем надано копію акта приймання-передачі № 18/08-2 до договору про надання правової допомоги від 17.10.2023 № 17.10-1, підписаного 18.08.2026. Також в матеріалах апеляційного провадження наявні ордери на надання правничої допомоги адвокатом щодо представництва інтересів позивача, зокрема, у Північному апеляційному господарському суді, та його свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

6.32. Апеляційний господарський суд, дослідивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу, а також докази наявні у матеріалах справи, зокрема, договір про правничу допомогу та додаткову угоду до нього, погодився з доводами відповідача про те, що заявлений розмір витрат є завищеним та неспівмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами, часом витраченим на виконання таких робіт, оскільки правова позиція позивача вже була сформована до апеляційного розгляду цієї справи. Враховуючи принципи доведеності та розумності судових витрат, складність справи та обсяг виконаних робіт, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення та наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача у суді апеляційної інстанції у загальному розмірі 10 000 грн.

6.33. Отже, зі змісту оскаржуваних судових рішень (додаткового рішення Господарського Суду міста Києва від 09.07.2026, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026, та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026) вбачається, що суди попередніх інстанцій надали оцінку доводам скаржника, подібним до тих, що містяться в його касаційних скаргах. При цьому, аргументи скаржника є, фактично, суб`єктивною оцінкою відповідача та зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів.

6.34. Водночас, з огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд апеляційної інстанції при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання апеляційним судом норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги.

6.35. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та / або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, що закріплені в частині другій статті 300 ГПК України (постанова Верховного Суду від 12.09.2023 у справі № 925/1073/22).

6.36. Виходячи з наданих процесуальним законом повноважень судам першої та апеляційної інстанцій щодо оцінки доказів на власний розсуд, суди дійшли мотивованих висновків щодо розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню відповідачем; при цьому висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам Верховного Суду щодо застосування положень статей 126, 129 ГПК України, зробленим у постановах, на які посилається відповідач у касаційних скаргах.

6.37. Тому визначені відповідачем підстави для задоволення касаційних скарг на додаткове рішення Господарського Суду міста Києва від 09.07.2026, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026, та додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 року відсутні.

6.38. Інші доводи скаржника не впливають на правозастосування норм права у цій справі, з огляду на характер спірних правовідносин, підстави позову та наявні у справі докази, які досліджені й оцінені судами попередніх інстанцій.

6.39. За таких обставин Верховний Суд вважає, що надав відповіді на всі істотні, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

7.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

7.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційних скаргах, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційні скарги позивача слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення та додаткове рішення місцевого суду, постанову та додаткову постанову апеляційного господарського суду - без змін.

8. Судові витрати

8.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційні скарги відповідача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2026, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.07.2026, постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 у справі
№ 910/2462/26 в оскаржуваних частинах - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Колос

Судді І. Булгакова

Ю. Власов

Згадані норми: ЦК України, ст. 550; ЦК України, ст. 551; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 75; ГПК України, ст. 221; ГПК України, ст. 126; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 80; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 296; ГПК України, ст. 236; ГПК України, ст. 123; ГПК України, ст. 124; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; ГК України, ст. 236; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 13
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.