# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 380/26164/23

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 380/26164/23
Дата ухвалення: 2026-11-03
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141175129
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141175129
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141175129

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року
м. Київ

справа № 380/26164/23
адміністративне провадження № К/990/17472/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Васильєвої І.А., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 380/26164/23
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ БУМ» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ БУМ» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Л. П. Іщук, І. М. Обрізко, М. А. Пліш) від 18 березня 2026 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ БУМ» (далі - ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ», позивач, скаржник) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС, відповідач), у якому, з врахуванням уточнень (заява про зміну предмета позову від 15 листопада 2023 року), заявлено позовні вимоги:
визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 770117000701 від 22 вересня 2023 року, № 769717000701 від 22 вересня 2023 року, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку за травень 2023 року - у розмірі 15 000,00 грн без накладення штрафу та у розмірі 10 639 343,00 грн та накладено штраф 2 659 835,75 грн;
зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Рівненській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» (44995847) за травень 2023 року.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що задекларовані суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та витрати, пов`язані із цією операцією. Операції позивача з контрагентами здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами. Належним чином оформлені первинні документи були подані до контролюючого органу до закінчення проведення перевірки, проте неправомірно не були враховані відповідачем.
Позивач стверджує, що документальна перевірка ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» проведена неповно, встановлені під час її проведення порушення норм податкового законодавства не ґрунтуються на фактичних обставинах, тому прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя О. В. Крутько) від 15 квітня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 770117000701 від 22 вересня 2023 року та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 769717000701 від 22 вересня 2023 року.
В задоволенні позову в частині зобов`язання Головного управління ДПС у Рівненській області внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування, заявленого ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» за травень 2023 року відмовлено.
4. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивачем 17 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» надіслано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій Товариство просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2025 року залишити без змін.
6. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2026 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. Через систему «Електронний суд» 21 травня 2026 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на законність та обґрунтованість прийнятого судом апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі № 380/26164/23 - без змін.
8. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2026 року у задоволенні клопотання ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення у справі № 380/26164/23 відмовлено.
9. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головне управління ДПС у Рівненській області провело документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2023 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, за результатами якої складено акт від 17 серпня 2023 року № 7452/Ж5/17-00-07-01/44995847.
11. Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» у Декларації за травень 2023 року (податкової декларації з податку на додану вартість 20 червня 2023 року № 9146030986 та уточнюючого розрахунку від 04 серпня 2023 року № 9194895435) від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі, заявленого до відшкодування з бюджету, встановлено порушення:
пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, абзац б) пунктів 200.4, 200.7, 200.9 статті 200 Податкового кодексу, пункті 5 р.V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності за травень 2023 року на суму 10 654 343 грн у зв`язку з ненаданням підтверджуючих документів та встановлення нереальності здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ у постачальників ТОВ «ДЕЛЬТА-С КОМПАНІ», код 44637245, ТОВ «ВСЕ ПРОДАКШН», код 44474063 та ТОВ «ГАРАНТ МП», код 40408327.
Перевіркою встановлено завищення ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2) на суму ПДВ 10 639 343 грн за травень 2023 рік; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 декларації) (переноситься до рядка 16.і декларації наступного звітного (податкового) періоду) на суму 15 000 грн за травень 2023 рік.
12. На підставі акту перевірки Головним управління ДПС у Рівненській області прийняті податкове повідомлення-рішення від 22 вересня 2023 року:
- № 769717000701, яким зменшено ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку у деклараціях № 9146030986 від 20 червня 2023 року, № 9194895435 від 04 серпня 2023 року за травень 2023 року на 10 639 343,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 2 659 835,75 грн;
- № 770117000701, яким зменшено ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (декларації № 9146030986 від 20 червня 2023 року, № 9194895435 від 04 серпня 2023 року) за травень 2023 року у розмірі 15 000 грн.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» проведена неповно та поверхнево, а встановлені нею порушення не ґрунтуються на фактичних підставах, а ґрунтуються на припущеннях про нереальність господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у постачальників та спростовуються доказами, які є в матеріалах справи.
Суд вказав, що відповідач в ході проведення перевірки не здобув жодної документально підтвердженої інформації, яка б навіть опосередковано могла свідчити про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, на дату складення акту перевірки не було отримано відповідей на запити відповідача щодо господарських операції позивача. Натомість висновки відповідача про порушення ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, абзац б) пунктів 200.4, 200.7, 200.9 статті 200 Податкового кодексу України обґрунтовуються виключно результатами проведеного аналізу поданої податкової звітності, інформацією комп`ютерних баз даних та автоматизованих інформаційних систем державної фіскальної служби (АС «Податковий блок»: АІС «Облік податків і платежів»; Єдиний реєстр податкових накладних; Картка платника податків (відомості щодо податкової історії)).
Суд наголосив, що згідно усталених правових позицій Верховного Суду, податкова інформація в інформаційно-аналітичних базах, на підставі якої встановлено факти, які свідчать про нереальність здійснених господарських операцій, не є належним доказом у справі, оскільки не має статусу первинного документа, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків.
Суд вказав, що згідно опису вкладення документів, що надаються на документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ», копії яких долучені до матеріалів справи ( а.с. 45-48 Т.І, а.с.120-121 Т.ІІ), усі первинні документи позивача були надані відповідачу в ході проведення перевірки. Більше того, такі документи знаходяться у розпорядженні контролюючого органу і на час розгляду справи в суді, що підтвердив представник відповідача у судовому засіданні. У відповідача після отримання первинних документів позивача виник обов`язок надати оцінку цим документам з метою повного та об`єктивного дослідження обставин дотримання вимог податкового законодавства платником податків.
Суд констатував, що контролюючий орган, який не зібрав під час проведення документальної позапланової перевірки позивача належних доказів порушення платником податків норм податкового законодавства в ході проведення перевірки, після отримання первинних документів позивача, які надані в останній день проведеної перевірки, а зареєстровані у наступний робочий день, формально підійшов до вирішення питання про їх прийняття, оскільки він мав усі підстави як продовжити терміни проведення перевірки, так і згідно абзацу 4 пункту 44.7 статті 44 ПК України не приймати рішення за результатами такої перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Щодо виписки АБ «УКРГАЗБАНК» за смарт-рахунком позивача 26005924934732.980 за 01 травня 2023 року - 11 вересня 2023 року, на яку покликався відповідач як на доказ відсутності перерахування коштів постачальникам і у якій не відображені банківські операції з контрагентами ТОВ «ВСЕ ПРОДАКШН», ТОВ «ДЕЛЬТА-С КОМПАНІ», то при наданні оцінки такому доказу суд зазначив, що з наданої виписки та інших документів неможливо встановити чи вилучалась слідчим повна чи вибіркова інформація про рух коштів по рахунку. Суд врахував, що контролюючий орган не володів такою інформацією в межах проведеної перевірки і відповідні висновки не були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд прийняв як достовірний доказ факту оплати банківську виписку АБ «УКРГАЗБАНК» за спірний період, подану 10 квітня 2025 року позивачем до суду, вважаючи, що у ній відображена більш повна і точна інформація за рахунком ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ». Також суд прийняв, як допустимі та належні, докази факту оплати за придбані товари, надані Товариством під час судового розгляду, у вигляді паперових копій електронних платіжних інструкцій про перерахування коштів на рахунки контрагентів ТОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» та ТОВ «ДЕЛЬТА-С КОМПАНІ».
Суд встановив, що позивачем підтверджено факт проведеної оплати за поставлений товар на рахунки вказаних контрагентів, так як наявні в матеріалах справи копії платіжних інструкцій містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства.
14. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову в задоволенні позову, зазначив, що первинні документи подані ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» до суду першої інстанції на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «ДЕЛЬТА-С КОМПАНІ» (код 44637245) та ТОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» (код 44474063) не досліджувались контролюючим органом під час проведення перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» за травень 2023 року від`ємного значення з ПДВ.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки такі документи були прийняті судом як первинні і такі, що подані до перевірки шляхом направлення їх податковому органу в останній день перевірки відповідно до опису вкладення Товариства ( а.с.45-48 Т.1), суду першої інстанції слід було надати їм оцінку та проаналізувати на належність, допустимість та достовірність відповідно до ст.ст.73-75 КАС України.
При цьому зауважив, що подані позивачем суду докази є письмовими, частина (платіжні інструкції) є електронними. Письмові докази подані позивачем суду у копіях, які не засвідчені, оригінали письмових доказів судом не досліджувались. Докази, які є електронними (платіжні інструкції (а.с.а.с.49-62 )), подані суду не в електронному вигляді, а як скрінкопії електронних доказів і також не засвідчені, чи відповідають вони оригіналу.
Також судом не досліджено, чи саме ці докази (первинні документи) направлялись (подавались) позивачем контролюючому органу до перевірки відповідно до опису вкладення Товариства (а.с.45-48 Т.1). Як вбачається з описів, частина наданих суду документів у описі вкладення відсутня.
Суд вказав, що суд першої інстанції не перевірив і не вжив заходів щодо перевірки обставин, викладених в акті перевірки, стосовно реєстрації ТОВ «ІНДАСТРІАЛ БУМ» без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, непідтвердження операцій із придбання товарів та отримання послуг транспортування, зберігання, навантаження, розвантаження, а також доводів відповідача про встановлення схеми незаконного відшкодування ПДВ.
За клопотанням відповідача апеляційний суд витребував в АБ «УКРГАЗБАНК» виписки за рахунком позивача за період з 01 травня до 11 вересня 2023 року. Надаючи оцінку отриманому від банку оригіналу виписки, суд апеляційної інстанції констатував, що він свідчить про відсутність фактичної сплати коштів постачальникам ТОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» на суму 9 999 997,25 грн, ТОВ «ДЕЛЬТА-С КОМПАНІ» на суму 639 345,91 грн та ТОВ «ГАРАНТ «МП» на суму 15 000 грн, які позивач зазначив у додатках 2, 3 до податкової декларації за травень 2023 року.
Суд наголосив, що сплата коштів відповідно до підпункту «б» пункту 200.4 статті 200 ПК України є необхідною умовою бюджетного відшкодування. З огляду на встановлені обставини апеляційний суд дійшов висновку, що позивач не довів свого права на бюджетне відшкодування ПДВ, не спростував висновки акту перевірки, наслідком чого є відмова у задоволенні позовних вимог про скасування податкових повідомлень рішень, винесених на підставі акту перевірки.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
16. У касаційній скарзі позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, що, на його думку, є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктами
1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4 частини четвертої статті 328 КАС України, - якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
17. На обґрунтування підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає, що апеляційний суд застосував статті 44, 198, 200 ПК України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13 серпня 2025 року у справі № 380/26019/23, від 21 січня 2026 року у справі № 380/25114/23, від 26 вересня 2024 року у справі № 380/18771/22, а також посилається на висновки Верховного Суду у справі № 380/27500/23.
За доводами скаржника, наведені висновки, зокрема, стосуються обов`язку контролюючого органу дослідити первинні документи, подані платником до прийняття рішення за результатами перевірки, необхідності оцінки реальності господарських операцій за сукупністю доказів та неприпустимості обґрунтування висновків про нереальність операцій виключно податковою інформацією й аналітичними даними. Ігнорування поданих документів або формальне посилання на те, що первинні документи не були досліджені під час перевірки, свідчить про порушення процедури перевірки та є підставою для визнання податкових повідомлень-рішень протиправними.
Подібність правовідносин скаржник обґрунтовує суб`єктним складом, предметом спору, підставами прийняття податкових повідомлень-рішень та застосуванням однакових норм матеріального права.
18. Скаржник також вказує на застосування статті 77 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07 грудня 2022 року у справі № 200/6156/20-а, від 21 грудня 2022 року у справі № 380/14264/21, від 19 жовтня 2022 року у справі № 380/9198/20, від 26 січня 2023 року у справі № 380/7319/21, від 06 грудня 2022 року у справі № 380/8259/20 та від 21 січня 2026 року у справі № 380/25114/23, відповідно до яких: у справах про оскарження рішень контролюючого органу саме на такий орган покладається обов`язок доведення правомірності прийнятого рішення; висновки контролюючого органу про порушення податкового законодавства повинні ґрунтуватися на належних та допустимих доказах; податкова інформація з інформаційно-аналітичних баз ДПС не є самостійним доказом нереальності господарських операцій.
Стверджує, що апеляційний суд фактично поклав обов`язок доказування реальності господарських операцій на позивача, визнав належним доказом податкову інформацію з інформаційно-аналітичних баз ДПС та не перевірив, чи довів відповідач належними й допустимими доказами обставини, покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
19. Скаржник наголошує, що первинні документи були подані контролюючому органу в останній день перевірки, а зареєстровані наступного робочого дня, що підтверджується описами вкладення. Зазначає, що перебування цих документів у розпорядженні відповідача під час судового розгляду підтвердив його представник.
На переконання скаржника, після отримання документів контролюючий орган був зобов`язаний дослідити їх та надати їм оцінку, а за необхідності - продовжити строк перевірки або скористатися механізмом, передбаченим абзацом четвертим пункту 44.7 статті 44 ПК України. Проте відповідач цього не зробив, а апеляційний суд не врахував зазначених обставин та ототожнив недослідження документів контролюючим органом із непідтвердженням господарських операцій.
20. Товариство зазначає, що на дату складення акта перевірки відповідач не отримав відповідей на запити щодо господарських операцій позивача. Частину запитів, зокрема до АБ «УКРГАЗБАНК», направлено 11 серпня 2023 року - в останній день перевірки, що унеможливлювало отримання відповідей до її завершення.
За доводами скаржника, висновки акта перевірки ґрунтуються виключно на аналізі податкової звітності та інформації з баз даних, а не на документально підтверджених обставинах нереальності операцій. Апеляційний суд не спростував відповідних висновків суду першої інстанції та не надав оцінки обставинам проведення перевірки.
21. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник посилається на порушення статей 2, 9, 90, 242 КАС України, які пов`язує з неповним з`ясуванням обставин справи та неналежним дослідженням доказів.
Стверджує, що апеляційний суд не оцінив первинні документи в сукупності, не спростував установлених судом першої інстанції обставин та не навів належних мотивів відхилення його висновків. Натомість надав перевагу акту перевірки та банківській виписці, залишивши без належної оцінки договори, видаткові й товарно-транспортні накладні, платіжні документи та інші докази реальності господарських операцій.
22. Скаржник не погоджується з оцінкою банківської виписки, покладеної в основу постанови апеляційного суду. Зазначає, що з виписки, на яку посилався відповідач, неможливо встановити, чи містить вона повну інформацію про рух коштів, чи лише вибіркові дані.
Крім того, наголошує, що під час перевірки контролюючий орган цієї виписки не мав, не досліджував її та не враховував при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Тому, на думку скаржника, використання такого доказу апеляційним судом свідчить про вихід за межі перевірки правомірності рішень відповідача та наведення додаткових підстав для їх обґрунтування під час судового розгляду.
23. Товариство стверджує, що факт оплати товарів підтверджується платіжними інструкціями, банківськими виписками та актами взаємних розрахунків із контрагентами, які містять відомості про дати оплати й відсутність заборгованості.
Заперечуючи висновки щодо форми поданих доказів, скаржник зазначає, що платіжні інструкції із системи «Клієнт-Банк» містять усі необхідні реквізити електронного розрахункового документа. Посилається на Інструкцію, затверджену постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №163, статті 7, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та постанову Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №320/5697/20 щодо підтвердження відповідності електронної форми платіжного доручення оригіналу без скріплення печаткою та підписом банку.
Також зазначає, що письмові докази були подані через канцелярію суду першої інстанції, зшиті в томи по 25 аркушів, пронумеровані та засвідчені печаткою Товариства й підписом директора на кожному томі.
24. Окремо скаржник вказує на неврахування апеляційним судом долученої до матеріалів справи постанови у кримінальному провадженні № 42023180000000064. За його доводами, матеріалами цього провадження підтверджено реальність поставок та оплати товарів у травні 2023 року, а судово-економічною експертизою - належне оформлення первинних документів і документальне підтвердження податкового кредиту в сумі 10 639 343 грн.
25. Скаржник наполягає, що придбання, транспортування та зберігання товарів підтверджуються наданими документами. Заперечуючи доводи відповідача щодо відсутності нереалізованих залишків, посилається на матеріали інвентаризації, оборотно-сальдові відомості, договори оренди складських приміщень, акти приймання-передачі та платіжні документи. Щодо ненадання зовнішньоекономічних контрактів зазначає, що товари придбавалися у контрагентів-імпортерів на підставі договорів поставки.
26. На переконання скаржника, суд першої інстанції правильно встановив реальність господарських операцій та їх документальне підтвердження. Натомість, суд апеляційної інстанції, не встановивши недостовірності чи фіктивності первинних документів, фактично відмовився від їх оцінки, обмежившись формальними зауваженнями щодо форми подання доказів
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
27. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
28. Предметом спору є правомірність двох податкових повідомлень-рішень:
№ 769717000701, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2023 року на 10 639 343,00 грн і застосовано штраф 2 659 835,75 грн;
№ 770117000701, яким зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 15 000,00 грн.
29. Підставою для їх прийняття стали висновки контролюючого органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту у зв`язку з ненаданням підтверджуючих документів та встановлення нереальності здійснення господарських операцій з придбання ТМЦ у постачальників ТОВ «ДЕЛЬТА-С КОМПАНІ», ТОВ «ВСЕ ПРОДАКШН», а також, як зазначив суд апеляційної інстанції, послуг у ТОВ «ГАРАНТ «МП».
30. Суди попередніх інстанцій дійшли протилежних висновків.
31. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що первинні документи позивача були подані контролюючому органу під час перевірки, однак не оцінені ним, а сукупність наявних у справі доказів підтверджує реальність спірних господарських операцій та факт їх оплати.
32. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що суд першої інстанції не надав оцінки поданим позивачем документам на предмет їх належності, допустимості та достовірності, не дослідив оригіналів письмових доказів і відповідності поданих до суду документів описам вкладення, а також не перевірив висновків акта перевірки. Також, визначальною обставиною для відмови в позові він визнав відсутність фактичної оплати товарів постачальникам, встановлену з виписки за рахунком позивача, витребуваної від банку.
33. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції не виконав вимог процесуального закону щодо повного встановлення обставин справи, з огляду на таке.
34. Так, відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
35. Частиною третьою статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
36. За правилами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
37. При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
38. Верховний Суд уважає за необхідне також звернути увагу, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 322 КАС України мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції складається з:
а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин;
б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;
в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;
ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
39. Такі норми кореспондуються з положеннями частин другої та третьої статті 242 цього ж Кодексу, згідно з якими законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
40. Таким чином, у мотивувальній частині постанови необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів у їх взаємній сукупності, з яких виходив суд при вирішенні спору.
41. У постанові від 6 жовтня 2020 року у справі № 540/1927/19 Верховний Суд вказав, що КАС України встановлено обов`язок суду апеляційної інстанції зазначати в мотивувальній частині мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
42. Отже, Верховний Суд послідовно у своїй правозастосовчій практиці постійно підкреслює необхідність дотримання процесуальних вимог (статті 242, 322 КАС України) щодо змісту мотивувальної частини рішень судів першої та апеляційної інстанцій та надання мотивованої оцінки важливим аргументам сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію.
43. Одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.
44. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду. Тож залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
45. Так, у постанові від 08 липня 2026 року у справі № 280/2210/25 Верховний Суд наголосив, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи зобов`язує суд до активної ролі у встановленні обставин спору, а судове рішення має містити мотиви врахування одних доказів та відхилення інших і відповідь на істотні доводи учасників справи.
46. Водночас з постанови суду апеляційної інстанції не вбачається обґрунтованих мотивів, з яких суд надав іншу правову оцінку обставинам, встановленим судом першої інстанції. Наведені судом апеляційної інстанції мотиви не містять належної оцінки доказів, на підставі яких суд першої інстанції встановив реальність спірних господарських операцій та факт їх оплати, з огляду на таке.
47. Вказавши на неповноту дослідження доказів судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції мав у межах повноважень, визначених статтею 308 КАС України, самостійно дослідити надані позивачем докази, зіставити їх з іншими матеріалами справи та надати їм мотивовану оцінку, оскільки недоліки розгляду справи судом першої інстанції не звільняли апеляційний суд від обов`язку з`ясувати обставини, які мають значення для вирішення спору.
48. Так, суд першої інстанції визнав факт оплати товару підтвердженим банківською випискою, поданою позивачем 10 квітня 2025 року, та копіями платіжних інструкцій про перерахування коштів на рахунки ТОВ «ВСЕ ПРОДАКШН» і ТОВ «ДЕЛЬТА-С КОМПАНІ». Натомість суд апеляційної інстанції на підставі отриманого безпосередньо від банку оригіналу виписки дійшов висновку про відсутність відповідної оплати.
49. За наявності таких суперечностей суд апеляційної інстанції мав зіставити відомості зазначених документів, перевірити, чи стосуються вони одного рахунку, того самого періоду та спірних платежів, і навести мотиви, з яких відхиляє докази, прийняті судом першої інстанції. Проте зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, що таке зіставлення було здійснено, а розбіжності між документами - з`ясовано.
50. Посилання на отримання оригіналу виписки безпосередньо від банку не замінює оцінки інших доказів, які містяться в матеріалах справи. Суд мав пояснити, чому відомості, на підставі яких суд першої інстанції встановив оплату товару, не підтверджують цієї обставини.
51. Щодо форми поданих позивачем документів суд апеляційної інстанції зазначив про незасвідчення копій письмових доказів та скринкопій платіжних інструкцій і вказав, що суд першої інстанції не надав оцінки цим документам на предмет їх належності, допустимості та достовірності. Водночас суд апеляційної інстанції, маючи відповідні повноваження щодо дослідження та оцінки доказів, зокрема щодо витребування оригіналів письмових та електронних доказів, такої оцінки самостійно не здійснив, обмежившись констатацією недоліків, допущених судом першої інстанції.
52. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції не перевірив висновків акта перевірки про реєстрацію позивача без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, відсутність операцій із придбання товарів та отримання послуг транспортування, зберігання, навантаження і розвантаження, а також доводів відповідача щодо встановлення схеми незаконного відшкодування ПДВ. Водночас апеляційний суд сам не встановив обставин, які підтверджують або спростовують ці висновки й доводи, та не навів їх оцінки у сукупності з поданими позивачем доказами. Саме посилання на неповноту перевірки зазначених обставин судом першої інстанції не є достатньою підставою для висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
53. Суди попередніх інстанцій по-різному виклали коло контрагентів, операції з якими стали підставою для висновків контролюючого органу. Так, суд першої інстанції, викладаючи висновки акта перевірки, зазначив лише двох постачальників, тоді як суд апеляційної інстанції визначив предметом дослідження також реальність господарських операцій з ТОВ «ГАРАНТ «МП». Тому для перевірки правомірності кожного з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень необхідно з`ясувати зміст відповідних висновків акта перевірки, зокрема щодо операцій із ТОВ «ГАРАНТ «МП».
54. Крім того, в оскаржуваній постанові суд навів відомості банківської виписки про оплату 24 травня 2023 року оренди нежитлового приміщення за договором суборенди на суму 90 000,00 грн, у тому числі ПДВ - 15 000,00 грн, і водночас дійшов висновку про відсутність фактичної сплати контрагенту ТОВ «ГАРАНТ «МП» суми 15 000,00 грн, зазначеної позивачем у додатках до податкової декларації. Причин, з яких наведена операція не підтверджує сплату відповідної суми податку, суд не пояснив.
55. Крім того, суд апеляційної інстанції, пославшись на непідтвердження оплати як підставу відсутності права на бюджетне відшкодування, не навів окремого обґрунтування правомірності зменшення від`ємного значення ПДВ на 15 000,00 грн, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
56. Також апеляційний суд мав з`ясувати обсяг і час подання первинних документів контролюючому органу та надати оцінку висновку суду першої інстанції про їх неврахування відповідачем. Вказавши, що частина поданих до суду документів відсутня в описах вкладення, апеляційний суд не встановив, які саме документи були надані до прийняття податкових повідомлень-рішень та чи підтверджували вони спірні показники податкової звітності. Від встановлення цих обставин залежить застосування пунктів 44.6, 44.7 статті 44 та пункту 86.7 статті 86 ПК України.
57. Суд апеляційної інстанції також не надав належної оцінки доводам позивача щодо матеріалів кримінального провадження № 42023180000000064, на які він посилається як на докази реальності господарських операцій та їх оплати.
58. Суд апеляційної інстанції, дійшовши протилежних висновків щодо обставин оплати та документального підтвердження спірних операцій, не усунув суперечностей між доказами й не навів достатніх мотивів відхилення доказів, покладених в основу рішення суду першої інстанції. За таких обставин висновок про правомірність обох оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є передчасним.
59. Отже, у межах цієї справи суд апеляційної інстанції не дотримався обов`язку із безпосереднього, всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та надання правової оцінки усім доводам учасників справи, застосувавши формальний підхід до її вирішення та порушивши правила офіційного з`ясування обставин справи.
60. Усунення зазначених недоліків потребує дослідження та оцінки доказів і встановлення відповідних обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених частиною другою статті 341 КАС України.
61. За правилами пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
62. Відповідно до пункту 1 частини другої, частини четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
63. Оскільки порушення норм процесуального права допущені судом апеляційної інстанції, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
64. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати викладене в цій постанові Верховного Суду, повно і всебічно встановити обставини, що входять до предмета доказування та мають значення для правильного вирішення спору, дослідити наявні у справі докази в їх сукупності й усунути суперечності між ними, окремо перевірити підстави прийняття кожного з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, зокрема з`ясувати, щодо операцій з якими саме контрагентами контролюючий орган дійшов висновку про неправомірне формування податкового кредиту, надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи й ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
65. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНДАСТРІАЛ БУМ» задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2026 року скасувати.
Справу № 380/26164/23 направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. А. Васильєва
О. О. Шишов

Згадані норми: КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 77; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 308; КАС України, ст. 90; КАС України, ст. 9; КАС України, ст. 322; КАС України, ст. 242; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359; ПК України, ст. 200; ПК України, ст. 44; ПК України, ст. 198; ПК України, ст. 86
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.