# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 160/23674/25

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 160/23674/25
Дата ухвалення: 2026-11-03
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141175192
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141175192
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141175192

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 160/23674/25
провадження № К/990/11684/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Мельник-Томенко Ж. М.
розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу
за позовом Громадської організації «Платформа громадський контроль» до міського голови Дніпровської міської ради Філатова Бориса Альбертовича, Дніпровської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Громадської організації «Платформа громадський контроль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року, ухваленого у складі головуючого судді Сластьон А. О., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Кругового О. О., суддів: Шлай А. В., Малиш Н. І.
І. Суть спору
1. У серпні 2025 року Громадська організація «Платформа громадський контроль» звернулась до суду з адміністративним позовом міського голови Дніпровської міської ради Філатова Бориса Альбертовича , Дніпровської міської ради, в якому просить:
1.1. визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Філатова Б. А . Дніпровського міського голову належним чином розглянути електронну петицію "Зміни до бюджету Дніпра 2025 для збільшення фінансування Збройних Сил України з міського бюджету й зупинки марнотратства", підготувати проект рішення міської ради з питання електронної петиції та винести питання/вимоги електронної петиції (проекту рішення) на розгляд сесії місцевої ради з поставленням на голосування;
1.2. визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати Дніпровську міську раду розглянути питання, що зазначене в електронній петиції "Зміни до бюджету Дніпра 2025 для збільшення фінансування Збройних Сил України з міського бюджету й зупинки марнотратства" на найближчому пленарному засіданні Дніпровської міської ради.
2. На обґрунтування позову позивач зазначає, що 28 листопада 2024 року на офіційному сайті єдиної системи місцевих петицій "Е-DEM Місцеві петиції" оприлюднено петицію "Зміни до Бюджету на 2025 рік для збільшення фінансування Збройних Сил України з міського бюджету й зупинки марнотратства". Ініціатором (автором) електронної петиції є ОСОБА_2 , яка має статус асоційованого члена Громадської організації «Платформа громадський контроль».
Позивач стверджує, що вказана електронна петиція набрала необхідну кількість голосів для її розгляду, а саме: 3124 голоси з 3000 необхідних.
Однак органом місцевого самоврядування відмовлено у винесенні петиції на розгляд засідання сесії з тих підстав, що відповідно до даних Реєстру територіальної громади міста Дніпра у 1088 підписантів петиції (34,8 % від загальної кількості підписів) відсутня інформація про реєстрацію їх місця проживання/перебування на території міста Дніпра.
Позивач наголошує на відсутності вимоги щодо необхідності підтвердження належності підписантів петиції до певної територіальної громади, вказуючи на обов`язок органу місцевого самоврядування розглянути електронну петицію, що набрала необхідну кількість підписів на підтримку.
Разом з цим позивач вказує на протиправність допущеної відповідачами бездіяльності щодо нерозгляду петиції, невинесення її на розгляд засідання сесії та непоставлення на голосування.
Крім того, міським головою не опубліковано на офіційному сайті міської ради інформацію про результати розгляду електронної петиції.
Враховуючи, що ініціатор (автор) електронної петиції та деякі підписанти мають статус асоційованих членів Громадської організації «Платформа громадський контроль», позивач, керуючись положеннями 2.4. Статуту, звернувся до суду з цим позовом для захисту прав та законних інтересів своїх членів.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. Громадська організація «Платформа громадський контроль» відповідно до пункту 1.1. Статуту є громадською організацією, яка об`єднує громадян України на засадах вільності, рівноправності. Згідно із пунктом 2.1. Статуту мета організації, серед іншого: сприяння на громадських засадах забезпеченню системного запобігання, виявленню та припиненню корупційних правопорушень, поновленню та захисту прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб, усуненню причин і наслідків вчинення корупційних діянь; слідкування за неухильним додержанням посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вимог чинного законодавства.
4. ОСОБА_2 , яка є асоційованим членом Громадської організації «Платформа громадський контроль» на офіційному сайті єдиної системи місцевих петицій "Е-DEM Місцеві петиції" зареєстровала електронну петицію «Зміни до бюджету Дніпра 2025 для збільшення фінансування Збройних Сил України з міського бюджету й зупинки марнотратства» .
Вимоги цієї електронної петиції полягають у спрямуванні додаткових надходжень на підтримку Збройних Сил України. Скорочення або ліквідація неефективних КП та скорочення інших витрат, спрямування вивільнених коштів на підтримку програми щодо сприяння територіальній обороні міста Дніпра на 2022-2026 роки або прямі субвенції військовим частинам. Загальна сума економії складає мінімум 200 млн грн, яку треба відправити на підтримку Збройних Сил України, а саме: 1. Скорочення витрат на PR мера та депутатів; 2. Перегляд фінансування парків міста та витрат на озеленення; 3. Плата за паркування - на підтримку Збройних Сил України, а не приватній фірмі; 4. Перегляд фінансування КП «Муніципальна варта»; 5. Інспекція з питань праці: 2025 рік (проєкт): 11,641,475 грн; 6. Перегляд фінансування КП «Розвиток територій міста».
5. 28 листопада 2024 року на офіційному сайті єдиної системи місцевих петицій "Е-DEM Місцеві петиції" оприлюднено петицію «Зміни до бюджету Дніпра 2025 для збільшення фінансування Збройних Сил України з міського бюджету й зупинки марнотратства». Власником платформи E-DEM є Міжнародна благодійна організація «Фонд Східна Європа».
6. Так, система місцевих петицій створена Міжнародною благодійною організацією «Фонд Східна Європа» (далі також - Фонд) у 2015 році на підставі положень Закону України «Про звернення громадян» щодо електронних петицій. Взаємодія між Фондом та Дніпровською міською радою врегульована Меморандумом про взаєморозуміння між Дніпропетровською міською радою та Міжнародною благодійною організацією «Фонд Східна Європа» про співпрацю щодо запровадження електронних петицій до Дніпропетровської міської ради від 17 лютого 2016 року.
7. 21 лютого 2025 року електронна петиція «Зміни до бюджету Дніпра 2025 для збільшення фінансування Збройних Сил України з міського бюджету й зупинки марнотратства» набрала 3124 голоси.
8. Відповідно до Положення про електронні петиції, затвердженого рішенням міської рад від 30 березня 2016 року № 38/5, з урахуванням внесених змін, для розгляду електронної петиції органом або посадовою особою, якій вона адресована, необхідно зібрати на її підтримку не менше 3000 підписів протягом не більше 90 календарних днів з дня оприлюднення петиції.
9. Листом від 17 лютого 2025 року вих № 6/2-1 Дніпровська міська рада звернулася до Єдиної системи місцевих петицій щодо петиції ініціатора ОСОБА_2 . Так, Дніпровська міська рада у своєму листі проінформувала, зокрема, про неможливість ідентифікації певних підписантів петиції з огляду на невідповідність у їх прізвищах, іменах, по батькові у зв`язку із використанням недопустимих символів та літер. Разом з цим Дніпровська міська рада повідомила Єдину систему місцевих петицій, серед іншого, про внесені до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» зміни в частині можливості реалізації права участі у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Крім того, у листі висловлено прохання не припиняти збір підписів за вказану петицію до закінчення терміну збору підписів (90 днів), тобто до 26 лютого 2025 року.
10. Листом Фонду від 05 березня 2025 року вих. № 91 у відповідь на лист Дніпровської міської ради від 17 лютого 2025 року № 6/2-1 повідомлено, що ним здійснена звірка прізвищ, імен, по батькові 93 підписантів з урахуванням отриманої інформації від провайдера авторизації та надано уточнену інформацію. При цьому Фонд проінформував про відсутність можливості ідентифікації підписантів петиції в частині місця їх реєстрації в межах відповідної територіальної громади. Разом з цим Дніпровську міську рада повідомлено про відсутність можливості ідентифікації місця реєстрації користувача через обмеження даних універсальної платформи для е-ідентифікації та автентифікації користувачів. Крім того, у листі зазначено, що до 2019 року реєстрація на порталі Місцевих петицій відбувалася в ручному режимі, а тому користувач самостійно вписував своє прізвище, ім`я та по батькові. Після 2019 року відбувається автозаповнення даних на підставі даних, отриманих провайдером авторизації. Фондом уточнено дані 93 підписантів та надано інформацію щодо прізвищ, імен та по батькові, а також місця, зазначеного під час реєстрації в якості місця проживання. Також після перевірки наданого Дніпровською міською радою переліку 971 підписанта Фонду не вдалося встановити приналежність місця проживання частини підписантів, оскільки вони здійснили реєстрацію через Інтегровану систему електронної ідентифікації (id.gov.ua).
11. 11 березня 2025 року робочою групою Дніпровської міської ради проведено засідання щодо розгляду петиції «Зміни до Бюджету на 2025 рік для збільшення фінансування Збройних Сил України з міського бюджету й зупинки марнотратства».
За наслідками проведеного засідання робоча група рекомендувала надати такі пропозиції міському голові - «вважати петицію «Зміни до Бюджету на 2025 рік для збільшення фінансування ЗСУ з міського бюджету й зупинки марнотратства» такою, що не набрала необхідної кількості підписів на її підтримку.
12. 14 березня 2025 року опубліковано відповідь на електронну петицію, в якій зазначено, що органом місцевого самоврядування вирішено питання розгляду електронної петиції, а саме: не виносити петицію на розгляд засідання сесії, на голосування не ставити. Така відповідь розміщена у мережі Інтернет на офіційному сайті «E-DEM Місцеві петиції», а також на офіційному сайті міської ради.
13. Разом з цим Дніпровська міська рада листом від 14 березня 2025 року № ПЕТ-1/0-1/09-25 автору петиції надала відповідь щодо розгляду електронної петиції, зазначивши, що підставою відмови у розгляді петиції слугувало те, що частина підписантів петиції не є жителями територіальної громади міста Дніпра, а тому така петиція не набрала необхідних 3000 голосів.
14. Відповідно до листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 19 березня 2025 року № 10/5-541, наданого суду під час розгляду справи, на підтримку петиції, крім жителів міста Дніпра, голосували жителі таких територіальних громад: Кам`янське, Самар, Львів, Київ, Павлоград, Вінниця, Чернівці, Запоріжжя, Київ, Житомир, Новоград-Волинський, Умань, Херсон, Вишгород, Жмеринка, Рівне, Охтирка, Авдіївка, Бровари, Лубни, Черкаси, Краматорськ, Чорноморськ, Дрогобич, Кременчук, Фастів та представники інших громад.
Таким чином, мінімум 161 особа, яка підтримала петицію, має місце проживання поза межами міста Дніпра із загальної кількості осіб, які підписали петицію - 3124.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
15. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року, в позові відмовлено.
16. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що на момент закінчення терміну збору підписів (26.02.2025) набрав чинності Закон України від 09.05.2024 № 3703-ІХ, положення якого визначали право жителів ініціювати розгляд радою у порядку місцевої ініціативи будь-якого питання, в тому числі щодо планування та розподілу коштів місцевого бюджету. Такі зміни, внесені до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідають зазначеній в ньому концепції щодо реалізації громадянами України свого права на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.
На переконання суду першої інстанції, обмеження підписантів петиції жителями відповідної територіальної громади запобігає «зовнішньому втручанню» у вирішення питань місцевого значення, зокрема, виключає ризики масових підписів петицій представниками інших регіонів, що могло б спотворювати місцеві пріоритети та посилювати економічну нерівність між громадами. Це особливо актуально в умовах воєнного стану, коли ризики маніпуляцій (наприклад, через боти чи іноземний вплив) високі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що виключно житель, який задекларував або зареєстрував місце проживання або перебування на території відповідної територіальної громади, має право на реалізацію права на участь у місцевому самоврядуванні, зокрема, право бути автором або підписантом петиції, а тому чинне на момент виникнення спірних правовідносин правове регулювання спростовує позицію позивача щодо обов`язку органу місцевого самоврядування розглянути петицію, яка набрала 3000 підписів, без необхідності встановлення приналежності підписантів до відповідної територіальної громади.
Суд першої інстанції врахував, що на підтримку петиції, крім жителів міста Дніпра, голосували жителі таких територіальних громад: Кам`янське, Самар, Львів, Київ, Павлоград, Вінниця, Чернівці, Запоріжжя, Київ, Житомир, Новоград-Волинський, Умань, Херсон, Вишгород, Жмеринка, Рівне, Охтирка, Авдіївка, Бровари, Лубни, Черкаси, Краматорськ, Чорноморськ, Дрогобич, Кременчук, Фастів та представники інших громад, а тому суд дійшов висновку, що мінімум 161 особа, яка підтримала петицію, має місце проживання поза межами міста Дніпра із загальної кількості осіб, які підписали петицію - 3124.
Разом з цим суд першої інстанції зазначив, що навіть не беручи до уваги тих підписантів, щодо яких відсутня інформація про реєстрацію місця проживання/місця перебування на території міста Дніпра згідно з даними Реєстру, кількість підписантів з місцем проживанням за межами м. Дніпро виключає петицію із числа тих, що набрали необхідну кількість підписів на її підтримку.
17. Зазначена позиція була підтримана і Третім апеляційним адміністративним судом, який переглянув рішення суду першої інстанції та залишив його без змін.
IV. Касаційне оскарження
18. Позивач подав касаційну скаргу на вказані судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої, підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їхні рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Так, автор касаційної скарги вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статей 2, 5, 23-1 Закону України «Про звернення громадян» та статей 6-1, 9, 13-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в аспекті розмежування особливої форми колективного звернення громадян - електронної петиції з іншими формами участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, пункту 5 Прикінцевих перехідних положень Закону України від 09.05.2024 року № 3703-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо народовладдя на рівні місцевого самоврядування» в аспекті темпоральної дії закону у подібних правовідносинах.
Автор касаційної скарги стверджує, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскільки замість статті 23-1 Закону України «Про звернення громадян», якою врегульоване питання електронної петиції та яка підлягає застосуванню, судами помилково було застосовано положення статті 6-1 та статей 9, 13-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими врегульовано питання форм участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, та, зокрема місцевої ініціативи.
На думку позивача, судами попередніх інстанцій не враховано, що ані приписами Закону України «Про звернення громадян», ані положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не встановлено вимоги, щоб підписантом або автором петиції був саме житель територіальної громади.
19. Верховний Суд ухвалою від 02 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження за скаргою Громадської організації «Платформа громадський контроль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
20. Представник відповідача подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, вказує на те, що позивач (громадська організація) обґрунтував підстави звернення з цим позовом до суду тим, що автор електронної петиції ОСОБА_2 звернулась до громадської організації з проханням захистити її права та законні інтереси, оскільки остання є асоційованим членом позивача, а також тим, що інші асоційовані члени громадської організації підписали вказану електронну петицію. Звертає увагу суду, що позивач (громадська організація, яка є юридичною особою) самостійно не є автором електронної петиції, тобто не є суб`єктом правовідносин, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону України «Про звернення громадян» та пов`язаних з ним, норм Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» під час розгляду електронної петиції від 26 листопада 2024 року та надання відповіді на неї від 14 березня 2025 року, а сам по собі факт асоційованого членства громадянина у певній громадській організації не порушує прав особи, передбачених статтею 18 Закону України «Про звернення громадян», та автоматично не порушує права громадської організації під час розгляду усіх питань життєдіяльності члена організації. Відповідно до Закону України «Про об`єднання громадян» передбачено дві форми участі громадян в громадських організаціях, а саме засновники (ст. 7 Закону) та члени (учасники) (ст. 8) громадської організації. Своєю чергою ОСОБА_2 як автор петиції від 26 листопада 2024 року не зазначала та не обумовлювала свою належність, саме як автора петиції до членів жодного з громадських об`єднань та взагалі не є учасником цієї справи.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. За змістом частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
24. Частина перша статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
25. Громадське об`єднання у розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів.
26. Визначення громадської організації міститься у частині третій статті 1 Закону України «Про громадські об`єднання» та означає громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.
27. Частиною першою статті 6 Закону України «Про громадські об`єднання» визначено, що громадські об`єднання мають право реалізовувати свою мету (цілі) шляхом укладення між собою на добровільних засадах угод про співробітництво та/або взаємодопомогу, утворення відповідно до цього Закону громадських спілок, а також в інший спосіб, не заборонений законом.
28. Статут громадського об`єднання має містити відомості про мету (цілі) та напрями його діяльності (пункт 2 частини першої статті 11 Закону України «Про громадські об`єднання»).
VI. Позиція Верховного Суду
29. У справі, що розглядається, Громадська організація «Платформа Громадський контроль» оскаржує бездіяльність Дніпровського міського голови Філатова Б. А. та Дніпровської міської ради щодо неналежного розгляду електронної петиції "Зміни до бюджету Дніпра 2025 для збільшення фінансування Збройних Сил України з міського бюджету й зупинки марнотратства".
При цьому на обґрунтування порушених прав та законних інтересів, Громадська організація «Платформа Громадський контроль» зазначила, що бездіяльність відповідачів з приводу вказаної електронної петиції порушує права та законні інтереси як автора (ініціатора) електронної петиції, так і підписантів петиції, які є асоційованими членами громадської організації, що призвело до порушення їхніх прав на участь у місцевому самоврядуванні, адже вказана електронна петиція набрала необхідну кількість голосів для її розгляду, а саме: 3124 голоси з 3000 необхідних.
30. Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій визначили, що первинним об`єктом судового дослідження в цій справі є обставини того, чи можуть бути підписантами петиції особи, які не належать до територіальної громади міста Дніпра.
31. Відмовляючи у позові, суди попередніх інстанцій виходили з того, що на момент закінчення терміну збору підписів (26.02.2025) набрав чинності Закон України від 09.05.2024 № 3703-ІХ, положення якого визначали право жителів ініціювати розгляд радою у порядку місцевої ініціативи будь-якого питання, в тому числі щодо планування та розподілу коштів місцевого бюджету.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що виключно житель, який задекларував або зареєстрував місце проживання або перебування на території відповідної територіальної громади, має право на реалізацію права на участь у місцевому самоврядуванні, зокрема, право бути автором або підписантом петиції, а тому чинне на момент виникнення спірних правовідносин правове регулювання спростовує позицію позивача щодо обов`язку органу місцевого самоврядування розглянути петицію, яка набрала 3000 підписів, без необхідності встановлення приналежності підписантів до відповідної територіальної громади.
Натомість на підтримку вказаної електронної петиції, крім жителів міста Дніпра, голосували жителі таких територіальних громад: Кам`янське, Самар, Львів, Київ, Павлоград, Вінниця, Чернівці, Запоріжжя, Київ, Житомир, Новоград-Волинський, Умань, Херсон, Вишгород, Жмеринка, Рівне, Охтирка, Авдіївка, Бровари, Лубни, Черкаси, Краматорськ, Чорноморськ, Дрогобич, Кременчук, Фастів та представники інших громад, а тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що мінімум 161 особа, яка підтримала петицію, має місце проживання поза межами міста Дніпра із загальної кількості осіб, які підписали петицію - 3124.
32. У доводах касаційної скарги автор вказує на помилковість висновків судів першої та апеляційної інстанцій внаслідок застосування положень статті 6-1 та статей 9, 13-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими врегульовано питання форм участі територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, та, зокрема місцевої ініціативи, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, замість приписів статті 23-1 Закону України «Про звернення громадян», якою врегульоване питання електронної петиції та яка, відповідно, підлягає застосуванню.
33. Своєю чергою, у доводах відзиву на касаційну скаргу автор вказав на відсутність порушених прав та інтересів Громадської організації «Платформа Громадський контроль», оскільки позивач петицію не подавав та не голосував за неї, а тому відповідачами жодних прав та інтересів безпосередньо позивача як юридичної особи не було порушено.
34. Варто зазначити, що питання наявності/відсутності порушеного права Громадської організації «Платформа Громадський контроль» як позивача у цій справі судами попередніх інстанцій взагалі не досліджувалося та в контексті відсутності порушених прав позивача оцінка не надавалася.
35. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
36. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття «порушене право», за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
37. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду, тобто негативні для особи наслідки у вигляді невизнання, обмеження або перешкоджання у реалізації її реальних прав, свобод або інтересів, які настають внаслідок протиправних дій або рішень суб`єктів владних повноважень.
При цьому адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача. Відсутність порушення суб`єктивних прав особи, навіть у разі, коли рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень містять ознаки протиправності, унеможливлює досягнення завдань адміністративного судочинства.
Адже адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.
38. Верховний Суд у постанові від 10 травня 2024 року у справі № 420/18539/22 зазначив, що згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.
39. Разом з цим у постанові від 10 травня 2024 року у справі № 420/18539/22 Верховний Суд констатував, що громадська організація має право пред`являти позов до суду в інтересах інших осіб у двох альтернативних випадках: (1) у разі необхідності захистити права та інтереси членів громадської організації; (2) у разі необхідності захистити права та інтереси інших осіб (не членів громадської організації), які звернулися. Проте кожній із зазначених ситуацій, коли громадська організація може звернутися до суду, кореспондує умова, що такі повноваження мають бути передбачені статутними документами або законодавчими нормами.
40. Також у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19 Верховний Суд, з посиланням на висновки Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 815/219/17, зауважив, що громадські організації є організаційно-правовою формою діяльності людей, які об`єднуються для спільного здійснення та захисту своїх прав, свобод та інтересів, які відображаються у статуті громадської організації у вигляді мети та напрямів її діяльності. Таким чином, діяльність громадських організацій не можна розглядати абстрактно, без зв`язку з її метою та правами людей (її членів), що об`єдналися. Створюючи громадську організацію або вступаючи до неї, її члени об`єднуються на визначених статутом умовах для спільної реалізації своїх прав.
41. Отже, у випадку, який склався у цій справі, суди, розглядаючи справу по суті спору, першочергово мають вирішити питання щодо права громадської організації на звернення до суду в інтересах інших осіб, з`ясувавши:
статус громадської організації та її засновників, їх безпосередню заінтересованість у вирішенні питання, що є предметом позову;
мету громадської організації та її безпосередній зв`язок з предметом позову (підтримка Збройних Сил України);
інтереси яких саме осіб є предметом судового захисту;
чи зверталися ці особи за захистом своїх прав до громадської організації;
добросовісність дій громадської організації, що звертається до суду.
42. Такий висновок кореспондується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2026 року у справі № 160/6363/24 за аналогічним позовом цієї ж громадської організації у правовідносинах щодо розгляду електронної петиції.
43. Наведене свідчить, що суди попередніх інстанцій мають перевірити наявність у позивача права для звернення до суду у контексті чи підпадає позивач під всі критерії, що дають право громадській організації для звернення до суду із заявленими вимогами.
44. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено усіх фактичних обставин справи та не досліджено відповідні докази в частині стверджуваного позивачем порушення його права.
45. Такий підхід до вирішення спору або підтвердив би доводи позивача або спростував би їх. Крім того, звернення до суду цієї громадської організації пояснило б чому безпосередньо ОСОБА_2 , яка зареєстровала електронну петицію «Зміни до бюджету Дніпра 2025 для збільшення фінансування Збройних Сил України з міського бюджету й зупинки марнотратства», не звернулась до суду з цим позовом. Щонайменше судовий розгляд через призму повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи не давав би підстав сумніватися у правомірності або протиправності дій/рішень відповідачів, а також у дотриманні судами попередніх інстанцій завдань і принципів адміністративного судочинства.
46. Враховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.
47. Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.
48. Викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
49. Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.
50. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
51. Судам під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого статтею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
ІV. Судові витрати
52. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Громадської організації «Платформа громадський контроль» задовольнити частково.
2. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2026 року скасувати, а справу № 160/23674/25 направити на новий судовий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
Ж. М. Мельник-Томенко

Згадані норми: Конституція України, ст. 19; Конституція України, ст. 55; Конституція України, ст. 3; КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 53; КАС України, ст. 5; КАС України, ст. 242; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 2; КАС України, ст. 139; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.