# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 991/3899/25 Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 991/3899/25 Дата ухвалення: 2026-10-21 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 141180574 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141180574 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141180574 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 жовтня 2026 року м. Київ справа № 991/3899/25 провадження № 61-5432св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач), суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., учасники справи: позивач - держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечваль Ян Вадимович, на рішення Вищого антикорупційного суду від 09 січня 2026 року у складі колегії суддів Хамзіна Т. Р., Михайленко В. В., Мойсака С. М. та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 квітня 2026 року у складі колегії суддів Калугіної І. О., Панкулича В. І., Семенникова О. Ю., ВСТАНОВИВ: Описова частина Короткий зміст позовних вимог У травні 2025 року держава Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просила: визнати необґрунтованими активами автомобілі марок «BMW X6 DRIVE 30D M Sport/G6», номер кузова НОМЕР_1 , 2023 року випуску, та «Toyota Camry Hybrid», номер кузова НОМЕР_2 , 2022 року випуску, державний номер НОМЕР_3 (далі - автомобіль «Toyota Camry Hybrid»); стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у дохід держави Україна по 1/2 вартості необґрунтованого активу у розмірі 2 014 500,00 грн з кожного; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у дохід держави Україна автомобіль «Toyota Camry Hybrid», який належить їм на праві спільної сумісної власності. Позов обґрунтовано тим, що САП під час здійснення повноважень, передбачених статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», частиною п`ятою статті 290 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), виявила необґрунтовані активи, набуті особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а саме начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) ОСОБА_1 14 листопада 2023 року рідна тітка ОСОБА_1 ОСОБА_3 придбала автомобіль «BMW X6 DRIVE 30D M Sport/G6», вартістю 4 029 000,00 грн, в інтересах свого племінника ОСОБА_1 , який опосередковано вчиняв із таким активом дії, тотожні за змістом праву розпорядження ним. У ОСОБА_3 були відсутні законні доходи, достатні для придбання автомобіля «BMW X6 DRIVE 30D M Sport/G6» (далі - автомобіль «BMW Х6»), вартістю 4 029 00,000 грн, оскільки понесені нею витрати за період з 1999 року до 3 кварталу 2023 року перевищують її законні доходи за цей же період. На думку позивача, різниця між сукупними витратами та законними доходами ОСОБА_3 становить 4 484 882,00 грн. Це свідчить про її фінансову неспроможність придбати транспортний засіб вартістю 4 029 000 грн. Розмір витрат ОСОБА_1 та його дружини ОСОБА_2 у 2023 році перевищував розміри їх законних доходів. Будь-які особисті заощадження або заощадження дружини ОСОБА_1 в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, за 2022 рік не зазначив. Це також викликає сумнів у придбанні цього активу за кошти, набуті із законних джерел. Після початку проведення перевірки інформації щодо можливого набуття необґрунтованого активу 05 листопада 2024 року ОСОБА_3 відчужила автомобіль «BMW X6» за 1 000 000,00 грн ОСОБА_4 26 вересня 2024 року дружина ОСОБА_1 . ОСОБА_2 придбала автомобіль «Toyota Camry Hybrid», вартість якого на день набуття 821 170,00 грн, а тому ОСОБА_1 набув право спільної сумісної власності на вказане цінне рухоме майно та міг прямо чи опосередковано вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження. За період з січня до вересня 2024 року включно розмір законних доходів ОСОБА_1 становив 370 935,8 грн (за вирахуванням податків і зборів - 365 371,76 грн). У 2024 році до придбання автомобіля «Toyota Camry Hybrid» ОСОБА_2 отримала дохід 350 000,00 грн від продажу власного автомобіля «Toyota Corolla» та 100 000,00 грн від продажу власного автомобіля марки «Toyota Camry». Різниця між сукупними витратами подружжя та їх законними доходами становила 1 390 140,04 грн, що ставить під сумнів придбання автомобіля «Toyota Camry Hybrid» за кошти, набуті із законних джерел. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення Вищий антикорупційний суд рішенням від 09 січня 2026 року позов держави Україна в особі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури задовольнив частково. Визнав необґрунтованими активами автомобілі «BMW X6» та «Toyota Camry Hybrid». Стягнув з ОСОБА_2 у дохід держави Україна автомобіль «Toyota Camry Hybrid». Стягнув з ОСОБА_1 в дохід держави Україна вартість необґрунтованого активу - автомобіля «BMW X6» у розмірі 4 029 000,00 грн. Скасував арешт, накладений ухвалою Вищого антикорупційного суду від 05 травня 2025 року у справі № 991/3899/25 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 290258680000), вартістю 1 857 925,68 грн, яка належить ОСОБА_3 на праві власності, та заборону переміщення транспортного засобу марки «Hyundai Solaris», номер кузова НОМЕР_4 , 2016 року випуску, державний номер НОМЕР_5 (далі - автомобіль «Hyundai Solaris»), за межі території України. Інші засоби забезпечення залишив без змін. Не погодившись з рішенням Вищого антикорупційного суду від 09 січня 2026 року, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду постановою від 03 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення. Рішення Вищого антикорупційного суду від 09 січня 2026 року залишила без змін. Рішення судів мотивовано тим, щопозивач довів зв`язок спірних активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, а відповідачі не підтвердили наявність законних джерел походження коштів для їх придбання. Суди встановили, що ОСОБА_1 на момент набуття спірних активів обіймав посаду начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 та подавав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а тому є суб`єктом, до якого може бути пред`явлений позов про визнання активів необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави. Також суд установив сімейні та родинні зв`язки між відповідачами, зокрема перебування ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_2 та родинний зв`язок із ОСОБА_3 , що враховано під час оцінки обставин набуття активів. Загальні доходи подружжя ОСОБА_2 за період з 01 січня до 26 вересня 2024 року становили 748 813,90 грн, загальні витрати за цей самий період - 825 255,40 грн. Тобто сума витрат за цей період перевищувала доходи подружжя ОСОБА_2 . Щодо автомобіля «BMW X6 DRIVE 30D M Sport/G6» суд дійшов висновку, що він був формально придбаний ОСОБА_3 , однак фактично набутий за вказівкою та в інтересах ОСОБА_1 , який мав можливість опосередковано здійснювати щодо нього дії, тотожні праву розпорядження. Такий висновок суд зробив на підставі сукупності доказів, зокрема: видачі ОСОБА_3 довіреності на ОСОБА_1 одразу після придбання автомобіля, здійснення ним дій щодо реєстрації транспортного засобу, використання ним автомобіля та притягнення до адміністративної відповідальності під час керування ним, обслуговування автомобіля з використанням його контактного номера телефону, а також обставин страхування автомобіля, коли кошти для сплати страхових платежів надходили на рахунок ОСОБА_3 від особи, пов`язаної з місцем служби ОСОБА_1 . Суди також урахували відсутність у ОСОБА_3 підтверджених доходів, достатніх для придбання такого автомобіля, та визнали непереконливою версію про отримання нею позики на ці цілі. Тому виснували, що ОСОБА_3 виступала виключно номінальним власником, тоді як повноваження щодо розпорядження, використання та фінансування витрат на автомобіль «BMW X6» належали ОСОБА_1 , а сам актив є необґрунтованим. Водночас через подальше відчуження цього автомобіля третій особі суд визнав неможливим його стягнення в натурі та постановив стягнути з ОСОБА_1 його вартість. Апеляційний суд, відхиляючи доводи апелянта, перевірив належність способу стягнення активів та зазначив, що автомобіль «BMW X6», був відчужений на користь ОСОБА_4 05 листопада 2024 року, тобто після виявлення ознак необґрунтованості, стягнення його в натурі (фізично) на користь держави є неможливим відповідно до положень статті 292 ЦПК України, тому суд першої інстанції правильно застосував механізм стягнення ринкової вартості активу з фактичного власника - ОСОБА_1 . ОСОБА_3 не мала власних фінансових ресурсів для придбання цього автомобіля, а її участь у правочині була формальною та спрямованою на легалізацію володіння майном ОСОБА_1 . Отже, вона не може нести часткову фінансову відповідальність за стягнення вартості цього активу. Доводи представника відповідача про те, що суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень, надаючи оцінку ролі ОСОБА_3 у правочині та покладаючи обов`язок зі сплати вартості активу виключно на ОСОБА_1 , колегія суддів відхилила. Згідно зі статтями 290-292 ЦПК України завданням суду у цій категорії справ є не лише встановлення факту необґрунтованості активу, а й ідентифікація особи, яка є його фактичним володільцем. Поняття «набуття активів» прямо передбачає можливість набуття майна іншою особою за дорученням суб`єкта декларування або якщо такий суб`єкт вчиняє дії, тотожні розпорядженню. Отже, встановлення судом того факту, що ОСОБА_3 виступала лише інструментом для приховування активу ОСОБА_1 , є не виходом за межі повноважень, а прямим обов`язком суду щодо визначення реального суб`єктного складу правовідносин. Визначення того, з кого саме з відповідачів (номінального чи фактичного власника) необхідно стягнути кошти, належить до виключної компетенції суду, який керується засадами справедливості та недопущення покарання особи, яка не була реальним вигодонабувачем. Оскільки суд встановив, що кошти для придбання та утримання активу не належали ОСОБА_3 , покладення на неї обов`язку з виплати вартості всього активу чи його частини, призвело б до порушення її прав та не відповідало б меті закону щодо стягнення саме необґрунтованої вигоди з особи, яка її фактично отримала. Щодо автомобіля «Toyota Camry Hybrid» суди встановили, що він був придбаний ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Реальна ринкова вартість цього автомобіля істотно перевищує ціну, зазначену у договорі купівлі-продажу, а сукупні доходи подружжя на момент придбання автомобіля не дозволяли здійснити таку покупку. За результатами аналізу доходів і витрат подружжя суд дійшов висновку про відсутність підтверджених законних джерел коштів для придбання цього транспортного засобу. Враховуючи викладене, суди визнали автомобіль «Toyota Camry Hybrid» необґрунтованим активом і постановили стягнути його в дохід держави. З огляду на те, що у Державному реєстрі транспортних засобів власником автомобіля зазначено ОСОБА_2 , суди визначили саме її особою, з якої підлягає зверненню стягнення цього активу. Апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що автомобіль «Toyota Camry Hybrid» не може бути визнаний необґрунтованим активом, оскільки його вартість є меншою за встановлений законом нижній поріг, оскільки суд оцінює загальну доброчесність суб`єкта та обґрунтованість його майнового стану в цілому, а не відокремлено по кожному об`єкту майна, якщо встановлено спільне джерело їх походження або єдиний суб`єктний зв`язок. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у квітні 2026 року, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечваль Я. В., просить скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Касаційну скаргу обґрунтовано такими підставами. Щодо порушення судами частини четвертої статті 290 ЦПК України Суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме: у постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 707/2-1006/2011, про те, що пред`явлення позову до неналежного позивача є підставою для відмови у позові до такого відповідача. Суди залишили поза увагою, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем за вимогою про стягнення вартості автомобіля «BMW X6», оскільки не набував його у власність. Щодо порушення судами положень статей 13, 263, 290, 292 ЦПК України Суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме: у постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 211/5952/21211/5952/21, про те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові. Суди не з`ясували належного кола відповідачів за вимогою про визнання автомобіля «BMW X6» необґрунтованим активом та стягнення його вартості з ОСОБА_1 , оскільки наразі власником автомобіля «BMW X6» є ОСОБА_4 . Щодо порушення судами частини першої статті 6 ЦПК України Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування абзацу другого частини другої статті 81 ЦПК України у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 6 ЦПК України у подібних правовідносинах, а саме, з якого моменту відбувається перехід тягаря доказування на відповідача. Суди порушили принцип правової визначеності, оскільки за відсутності визначених законом критеріїв, на власний розсуд визначили момент переходу тягаря доказування на відповідача. Щодо порушення судами частини другої статті 78, частини шостої статті 81 ЦПК України Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 78, частини шостої статті 81 ЦПК України у взаємозв`язку з нормами статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» у подібних правовідносинах. Суди під час визначення вартості необґрунтованих активів врахували недопустимі докази, а саме консультативні висновки Приватним підприємством (далі - ПП) «Ажіо». Щодо порушення судами частини другої статті 290 ЦПК України Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 290 ЦПК України у подібних правовідносинах. Суди не урахували, що: вартість автомобіля «Toyota Camry Hybrid» є меншою за 750 розмірів прожиткового мінімуму доходів для працездатних осіб, тому автомобіль не можt бути предметом позову про визнання його необґрунтованим активом; ОСОБА_2 мала 299 414,27 грн для придбання автомобіля «Toyota Camry Hybrid», отже, суди помилково визнали його необґрунтованим активом повністю. Щодо порушення судами частини шостої статті 81, пункту 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України Суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17, у якій вказано, що «Велика Палата Верховного Суду зауважує, що висновки щодо застосування норм права суд формулює, виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від парламенту, суд не встановлює абстрактні правила поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певної норми права.»; у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, у якій вказано, що «певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.»; у постанові Верховного Суду від 12 січні 2023 року у справі № 334/9179/21, у якій вказано, що «для приватного права апріорі є притаманною така засада, як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки / врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм. […] На основі принципу розумності запропоновано такий підхід до тлумачення як «метод чесного читання», тобто визначення застосування нормативного тексту до наявних обставин на основі того, як розумний читач, який повністю володіє мовою, зрозумів би текст на час його прийняття.»; у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі № 920/659/22, щодо тлумачення понять правомочностей володіння, користування та розпорядження. Суди обґрунтували висновки про те, що ОСОБА_1 доручив ОСОБА_3 придбати автомобіль «BMW X6» та вчиняв дії, тотожні праву розпорядження цим автомобілем, надаючи помилкове тлумачення поняттю «право розпорядження». Скаржник зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, а саме: у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 991/366/22 та від 09 липня 2025 року у справі № 991/5241/24, у яких розкривається зміст понять «за дорученням» та «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження». Заявник зазначає, що висновки у вказаних постановах Верховного Суду зроблені без застосування частини першої статті 1, статей 8, 317, 1000 ЦК України та без урахування принципу правової визначеності. Щодо порушення судами положень статей 2, 3, 12, 13, 264 ЦПК України Суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а саме: у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), про те, що «диспозитивність - один із базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача.». у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 308/8430/19, у якій зазначено, що «ЦПК України не надає суду такого права, як вихід за межі позовних вимог з власної ініціативи, оскільки норми матеріального права не повинні суперечити нормам процесуального права, якими суд керується при вирішенні спору (стаття 3 ЦПК України).»; у постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20, у якій зазначено, що «суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними позовних вимог та наданих доказів.»; у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 991/366/22, від 02 квітня 2025 року у справі № 991/4164/23, про те, що «суди попередніх інстанцій не могли стягнути більше, ніж просив позивач, навіть якщо за законом він мав на це право.». Суди вийшли за межі позовних вимог та необґрунтовано стягнули з ОСОБА_1 повну вартість автомобіля «BMW X6», тоді як прокурор просив стягнути з нього лише половину вартості, а іншу частину - з ОСОБА_3 . Доводи інших учасників справи Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи до Верховного Суду не надійшли. Рух справи в суді касаційної інстанції У квітні 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечваль Я. В., на рішення Вищого антикорупційного суду від 09 січня 2026 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 квітня 2026 року. Верховний Суд ухвалою від 28 квітня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував її матеріали. У травні 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. Верховний Суд ухвалою від 03 червня 2026 року клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечваль Я. В., задовольнив частково. Зупинив виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 09 січня 2026 року в частині стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави Україна вартості необґрунтованого активу - автомобіля марки «BMW X6 DRIVE 30D M Sport/G6», номер кузова НОМЕР_1 , 2023 року випуску, у розмірі 4 029 000,00 грн, до закінчення його перегляду в касаційному порядку. У решті вимог клопотання про зупинення виконання судового рішення відмовив. Верховний Суд ухвалою від 30 червня 2026 року клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечваль Я. В., задовольнив. Зупинив виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 09 січня 2026 року, яке залишене без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 квітня 2026 року, в частині стягнення з ОСОБА_2 у дохід держави автомобіля «Toyota Camry Hybrid» до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Зупинив дію рішення Вищого антикорупційного суду від 09 січня 2026 року, яке залишене без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 квітня 2026 року, в частині визнання необґрунтованими активами автомобілів «BMW X6» та «Toyota Camry Hybrid» до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Верховний Суд ухвалою від 04 вересня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечваль Я. В., про розгляд справи за участю ОСОБА_1 та його представника відмовив, призначив справу до судового розгляду. Фактичні обставини справи, що встановили суди Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 19 листопада 2021 року № 525 (т. 2, а. с. 15) підполковник ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України, колишній військовий комісар ІНФОРМАЦІЯ_4 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України призначений начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних Сил України, ВОС - 2904002. Перебування ОСОБА_1 на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується також витягом з послужного списку (т. 2, а. с. 16). ОСОБА_1 подавав декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема за 2022-2024 роки (т. 2, а. с. 148-161), у яких зазначено посаду ОСОБА_1 - начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 . 01 жовтня 2011 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, про що свідчить актовий запис про шлюб № 113 (т. 2, а. с. 100, 101). ОСОБА_3 є рідною тіткою ОСОБА_1 , що підтверджується їх поясненнями (т. 2, а. с. 81, 82, а. с. 83, 84). 14 листопада 2023 року між ТОВ «Бавария Моторс» (продавець) і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № БМВ000441 (т. 2, а. с. 44, 55). Предметом договору є один новий автомобіль «BMW X6». Вартість товару становила 3 357 500,00 грн, ПДВ 671 500,00 грн, всього 4 029 000,00 грн. Того ж дня сторони підписали акт приймання-передавання автомобіля (т. 2, а. с. 56). Згідно з банківськими виписками ТОВ «Бавария Моторс» (т. 2, а. с. 52-54) оплати за придбаний автомобіль здійснювала ОСОБА_3 таким чином: 15 листопад 2023 року - 1 250 000,00 грн; 17 листопада 2023 року - 1 000 000,00 грн; 21 листопада 2023 року - 1 779 000,00 грн. 15 листопада 2023 року приватний нотаріус Габрієль Л. Є. (місто Київ) посвідчив довіреність, яку ОСОБА_3 видала ОСОБА_1 щодо автомобіля «BMW X6». Цією довіреністю ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником в усіх організаціях, підприємствах, установах, зокрема сервісних центрах та інших органах МВС України з питань державної реєстрації, отримання на її ім`я свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, інших документів, державних номерних знаків на цей автомобіль. Для цього ОСОБА_1 надано відповідні повноваження. Строк дії довіреності - до 15 січня 2024 року. 18 листопада 2023 року ОСОБА_1 як довірена особа ОСОБА_3 подав заяву до ТСЦ 6342 про здійснення первинної реєстрації автомобіля «BMW X6» (т. 2, а. с. 41). З метою реєстрації транспортного засобу здійснені такі платежі (т. 2, а. с. 47): 17 листопада 2023 року - 167 835,00 грн - збір за набуття права власності на автомобіль. Цей платіж здійснений у відділенні АТ «КБ Приватбанк» у місті Лозова Харківської області через ОСОБА_7 ; 18 листопада 2023 року - 883,22 грн. Цей платіж здійснено у місті Києві через ТОВ «СВІФТ ГАРАНТ»; 18 листопада 2023 року - 360,00 грн. Цей платіж здійснено у місті Києві через ТОВ «СВІФТ ГАРАНТ». Згідно з реєстраційною карткою транспортного засобу (т. 2, а. с. 116) ОСОБА_3 є власником автомобіля «BMW X6», дата первинної реєстрації 18 листопада 2023 року, об`єм двигуна 2 993 куб см, номер двигуна НОМЕР_6 , чорного кольору, номер кузова НОМЕР_1 . У реєстраційній картці зазначено про право користування транспортним засобом ОСОБА_1 17 лютого 2024 року відбулись зміни у реєстрації автомобіля «BMW X6», а саме здійснено реєстрацію користувача ОСОБА_8 (т. 2, а. с. 117). 05 листопада 2024 року відбулась перереєстрація транспортного засобу із укладанням договору купівлі-продажу. Власником автомобіля стала ОСОБА_4 (т. 2, а. с. 118). Після придбання здійснювалося технічне обслуговування (гарантійний, поточні та кузовні ремонти) автомобіля «BMW X6» у ТОВ «Бавария Моторс» (місто Лозова), а саме: 16 листопада 2023 року - поточний ремонт на загальну суму 2 635,61 грн (платник ОСОБА_3 ); 26 січня 2024 року - гарантійний ремонт на загальну суму 338,40 грн (платник ТОВ «АВТ Баварія Україна»; 21 березня 2024 року - поточний ремонт на загальну суму 47 809,20 грн (платник ОСОБА_3 ). 29 березня 2024 року - кузовний ремонт на загальну суму 18 475,49 грн (платник ПРАТ «СК «Арсенал Страхування»); 05 квітня 2024 року - кузовний ремонт на загальну суму 31 572,19 грн (платник ПРАТ «СК «Арсенал Страхування»); 08 квітня 2024 року - поточний ремонт на загальну суму 2 343,60 грн (платник ОСОБА_3 ); Всього за рахунок замовника виконано ремонтних робіт на суму 50 444,82 грн, з яких у 2024 році - 50 152,80 грн. Вказане підтверджується актами виконаних робіт від 16 листопада 2023 року № IN000017119 (т. 2, а. с. 64), від 26 січня 2024 року № IN000017873 (т. 2, а. с. 63), від 21 березня 2024 року № IN000018568 (т. 2, а. с. 62), від 29 березня 2024 року № IN000018700 (т. 2, а. с. 57, 58), від 05 квітня 2024 року № IN000018797 (т. 2, а. с. 59, 60), від 08 квітня 2024 року № IN000018816 (т. 2, а. с. 61). В актах виконаних робіт власником автомобіля «BMW X6» зазначено ОСОБА_3 . Також зазначено номер телефону НОМЕР_7 . Підписи від імені ОСОБА_3 відрізняються один від одного та візуально відрізняються від підписів ОСОБА_3 , виконаних на документах щодо придбання автомобіля «Hyundai Solaris» (т. 2, а. с. 69, 71) та на поясненнях від 27 березня 2025 року (т. 2, а. с. 83, 84). У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих ОСОБА_1 за 2022-2024 роки, зазначено його номер телефону НОМЕР_7 (т. 2, а. с. 147, 152, 157). Відповідно до даних Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБ України) (інформація надана позивачем в електронному вигляді, т. 2, а. с. 242, CD)) станом на 24 березня 2025 року ОСОБА_3 уклала договори страхування транспортного засобу «BMW X6» (страхові поліси) 14 та 21 листопада 2023 року. Згідно з інформацією про рух коштів на банківському рахунку ОСОБА_3 в АТ «КБ «Приватбанк» ( НОМЕР_8 ) (інформація надана позивачем в електронному вигляді (т. 2, а. с. 242, CD)) 13 лютого 2024 року на цей банківський рахунок надійшли кошти в розмірі 41 790,00 грн внаслідок готівкового поповнення ОСОБА_9 карти у Лозівському відділенні Харківського ГРУ АТ «КБ «Приватбанк», місто Лозова, вулиця Павлоградська, 50. Того ж дня, 13 лютого 2024 року, ОСОБА_3 здійснила перерахування на банківський рахунок ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» 41 300,00 грн згідно з платіжною інструкцією (т. 2, а. с. 211) (за банківською випискою - 41 403,18 грн). Призначення платежу - страховий платіж за договором страхування від 13 лютого 2024 року № 1491/23-Т/Х/01/Е. 02 травня 2024 року на той же банківський рахунок ОСОБА_3 надійшли кошти в розмірі 41 915,00 грн через термінал у місті Лозова від особи з номером телефону НОМЕР_9 . Після надходження коштів ОСОБА_3 того ж дня здійснила платіж на банківський рахунок ПАТ «Страхова компанія «Арсенал страхування» у розмірі 41 300,00 грн (т. 2, а. с. 212) (за банківською випискою - 41 881,51 грн). Призначення платежу - страховий платіж за договором страхування від 13 лютого 2024 року № 1491/23-Т/Х/01/Е. У деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 та 2024 роки ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , оператора відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначено номер телефону НОМЕР_10 (т. 2, а. с. 162, 167). 17 лютого 2024 року об 11 год 27 хв рядовий поліції відділу 2 роти 2 Батальйону патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції Колісник Д. В. склав постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі БАД № 498864 (т. 2, а. с. 80). ОСОБА_1 17 лютого 2024 року об 11 год 23 хв на вулиці Полтавській, 143 у місті Решетилівка, керуючи транспортним засобом «BMW X6», рухався зі швидкістю 104 км/год, перевищив обмеження швидкості у населеному пункті на 54 км/год, чим порушив підпункт 12.14 Правил дорожнього руху України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 122 КУпАП. Застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення - штраф у розмірі 1 700,00 грн. Згідно з інформацією із застосунку «Дія» 17 лютого 2024 року автомобіль «BMW X6» перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину у місті Києві, бульвар Миколи Михновського, 27, про що складено постанову. Адміністративне правопорушення зафіксоване в автоматичному режимі спеціальними технічними засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Того ж дня ОСОБА_3 сплатила суму штрафу в розмірі 170,00 грн о 16:06:04. У судовому засіданні досліджено інформацію з комплексної системи відеоспостереження міста Києва, отриману Національним агентством з питань запобігання корупції (далі - НАЗК). Інформацію надано в електронному вигляді (т. 2, а. с. 242, CD). База даних містить інформацію щодо автомобіля «BMW Х6», а саме - 68 записів за період з 01 листопада 2023 року до 30 квітня 2025 року (547 днів): 24 записи за 17 лютого 2024 року; 24 записи за 18 лютого 2024 року; 6 записів за 10 березня 2024 року. 26 вересня 2024 року між ОСОБА_10 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 6348/2024/4901700 транспортного засобу (т. 2, а. с. 21) в сервісному центрі ГСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях ТСЦ 6348 у присутності адміністратора Фесенко І. С . Предметом договору є транспортний засіб «Toyota Camry Hybrid», за домовленістю сторін ціна становила 100 000,00 грн. Того ж дня ОСОБА_2 вчинила необхідні дії для реєстрації вказаного автомобіля (т. 2, а. с. 20, 24, 25). Згідно з реєстраційною карткою транспортного засобу (т. 2, а. с. 127) 26 вересня 2024 року на ОСОБА_2 перереєстровано автомобіль «Toyota Camry Hybrid». 22 жовтня 2024 року здійснено реєстрацію ОСОБА_1 як користувача автомобіля «Toyota Camry Hybrid» (т. 2, а. с. 128). Згідно з консультацією від 03 квітня 2025 року № 36/25-23, наданою ПП «Ажіо» (т. 2, а. с. 229-235) мінімальне значення ринкової вартості із розумним допуском заокруглення цього автомобіля становить 821 170,00 грн. Згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданою ОСОБА_1 за 2022 рік (т. 2, а. с. 147-156), останній мав доходи у вигляді заробітної плати в розмірі 635 507,00 грн, соціальні виплати - 13 273,00 грн, подарунки у негрошовій формі - 585,00 грн та 75,00 грн, всього - 649 440,00 грн. Грошових активів не задекларовано. Доходів ОСОБА_2 у 2022 році, наявності будь-яких коштів станом на 31 грудня 2022 року, права власності або користування транспортними засобами не задекларовано. У декларації за 2023 рік (т. 2, а. с. 152-156) ОСОБА_1 відобразив доходи у вигляді заробітної плати в розмірі 604 244,00 грн. Доходів ОСОБА_2 у 2023 році та наявності будь-яких коштів станом на 31 грудня 2023 року, наявності або користування транспортними засобами не задекларовано. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нараховані фізичній особі (т. 2, а. с. 88-99), ОСОБА_1 у 2023 році нараховано дохід у сумі 604 244,43 грн. Відповідно до довідки про доходи від 11 лютого 2025 року № 174/ВФЗ, наданої ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 2, а. с. 217, 218), сума зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 у 2023 році сановила 561 738,65 грн. Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_8 від 11 лютого 2025 року № 175/ВФЗ (т. 2, а. с. 219) ОСОБА_1 у серпні 2023 року нараховано щорічну разову грошову виплату до Дня незалежності України в розмірі 1 000,00 грн. Тобто підтверджені доходи ОСОБА_1 за 2023 рік становили 562 738,65 грн. У декларації за 2024 рік (т. 2, а. с. 157-161) ОСОБА_1 зазначив про дохід, отриманий ним за основним місцем роботи, у розмірі 508 458,00 грн, та доходи ОСОБА_2 від продажу автомобілів - 350 000,00 грн та 100 000,00 грн. Також задекларовано транспортний засіб марки «Toyota Camry», номер кузова НОМЕР_11 , державний номер НОМЕР_3 (далі - автомобіль «Toyota Camry»), набутий ОСОБА_2 26 вересня 2024, вартістю на дату набуття 100 000,00 грн. ОСОБА_1 мав право користування автомобілем «Toyota Camry». Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нараховані фізичній особі (т. 2, а. с. 88-99), ОСОБА_1 у 2024 році нараховано дохід у сумі 475 028,00 грн. Відповідно до довідки про доходи від 11 лютого 2025 року № 174/ВФЗ, наданої ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 2, а. с. 217, 218), сума зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 у 2024 році становила 426 042,73 грн, зокрема за період січень-серпень (до набуття автомобіля «Toyota Camry Hybrid» у вересні 2024 року) - 366 964,91 грн. У судовому засіданні досліджено інформацію щодо руху грошових коштів на банківському рахунку ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 242, CD). Суд першої інстанції не встановив операцій на банківському рахунку ОСОБА_1 зі сплати вартості автомобіля «BMW X6». Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нараховані фізичній особі (т. 2, а. с. 120, 122), ОСОБА_2 не мала офіційних доходів у 2022 році. За період з 4 кварталу 2007 року до 3 кварталу 2017 року дохід ОСОБА_2 становив 47 824,17 грн. Переважно це соціальні виплати у зв`язку з безробіттям. У червні 2024 року ОСОБА_2 отримала дохід від продажу автомобіля в розмірі 350 000,00 грн. 22 червня 2024 року між ТОВ «ТБ Слобожанщина» (суб`єкт господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії) (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 5676/24001655 (т. 2, а. с. 31), предметом якого був автомобіль «Toyota Camry». Ціна за домовленістю сторін становила 300 000,00 грн. 25 червня 2024 року ОСОБА_2 вчинила необхідні дії для реєстрації вказаного автомобіля (т. 2, а. с. 29, 34, 35, 38). Згідно з реєстраційною карткою транспортного засобу ОСОБА_2 є власником автомобілю «Toyota Camry» (т. 2, а. с. 125). 03 вересня 2024 року автомобіль «Toyota Camry» перереєстровано на нового власника ОСОБА_12 (т. 2, а. с. 126). Згідно з консультацією від 03 квітня 2025 року № 36/25-23 ПП «Ажіо» (т. 2, а. с. 229-235) мінімальне значення ринкової вартості із розумним допуском заокруглення автомобіля «Toyota Camry» становило 559 600,00 грн. 28 липня 2023 року здійснено перереєстрацію транспортного засобу «Toyota Corolla», державний номер НОМЕР_3 , номер кузова НОМЕР_12 , на нового власника ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 123). 05 червня 2024 року відбулася перереєстрація вказаного автомобіля на іншого власника (т. 2, а. с. 124). Підставою для реєстрації зазначено договір купівлі-продажу, укладений у ТСЦ, № 6348/2024/4655107 від 04 червня 2024 року. Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми доходів, нараховані фізичній особі (т. 2, а. с. 104-115), ОСОБА_3 за період з 1999 року до лютого 2022 року отримала 848 138,5 грн (за вирахуванням податків). За період з березня 2022 року до листопада 2023 року ОСОБА_3 не мала офіційних доходів. Згідно з дослідженою випискою про рух коштів на рахунку НОМЕР_13 , відкритому в ПАТ «Банк Восток» ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 242, CD), протягом 2021-2022 років на цей банківський рахунок зараховано 17 575,16 грн. У цей же період витрачено 13 481,08 грн, знято готівкою 2 394,08 грн. У судовому засіданні було досліджено відомості з інших банків щодо рахунків ОСОБА_3 , які свідчать про незначний рівень доходів ОСОБА_3 . Відомості про джерела коштів, використаних для оплати автомобіля «BMW Х6», у дослідженій банківській інформації відсутні. 28 квітня 2023 року між суб`єктом господарювання, що здійснює оптову та/або роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, ТОВ «Вавілон» і ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу (т. 2, а. с. 70, 71). Предметом вказаного договору є автомобіль «Hyundai Solaris». За домовленістю сторін ціну встановлено у розмірі 49 000,00 грн. Цього ж дня здійснено державну реєстрацію автомобіля «Hyundai Solaris» на нового власника (т. 2, а. с. 119). Згідно з консультацією від 03 квітня 2025 року № 36/25-22 ПП «Ажіо» (т. 2, а. с. 221-225) мінімальне значення ринкової вартості цього автомобіля «Hyundai Solaris» із розумним допуском заокруглення становило 324 300,00 грн. У судовому засіданні досліджено інформацію з комплексної системи відеоспостереження міста Києва, отримана НАЗК. Інформацію надано в електронному вигляді (т. 2, а. с. 242, CD). База даних, зокрема, містить таку інформацію щодо автомобіля «Hyundai Solaris»: за період з 30 квітня до 31 грудня 2024 року - 731 запис за 247 днів; за період з 24 червня до 31 грудня 2024 року - 529 записів за 191 день; за період з 15 листопада 2023 року до 01 січня 2025 року - 1142 записи за 414 днів. Автомобіль «Hyundai Solaris» використовувався ОСОБА_3 регулярно після придбання автомобіля «BMW X6». Згідно з інформацією з комплексної системи відеоспостереження міста Києва автомобіль «Hyundai Solaris» використовувався за період з 15 листопада 2023 року до 01 січня 2025 року 414 днів, тобто щоденно. Згідно з відомостями МТСБ України (т. 2, а. с. 242, CD) ОСОБА_3 уклала договори страхування автомобіля «Hyundai Solaris» 29 квітня 2023 року та 30 квітня 2024 року. ОСОБА_3 надала суду розписку, згідно із якою 04 листопада 2023 року отримала від ОСОБА_8 кошти в сумі 3 000 000,00 грн та зобов`язалась повернути їх до 31 грудня 2025 року. ОСОБА_8 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 07 березня 2008 року, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (документи подано через підсистему «Електронний суд»). Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу (подано через підсистему «Електронний суд») ОСОБА_8 мав, зокрема, такі суми виплаченого доходу: у 2020 році - 1 560 145,99 грн; у 2021 році - 1 673 952,05 грн; у 2022 році - 2 389 228,25 грн; у 2023 році - 2 257 448,54 грн. Аналіз відомостей свідчить про наявність стабільного доходу від здійснення діяльності як самозайнята особа з 2015 року. ОСОБА_8 одружений з ОСОБА_4 , шлюб зареєстрований 15 листопада 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (подано через підсистему «Електронний суд»). Подружжя має зареєстроване місце проживання на АДРЕСА_2 (Витяг з реєстру територіальної громади, подано через підсистему «Електронний суд»). 05 листопада 2024 року ОСОБА_4 стала власником автомобіля «BMW X6» (т. 2, а. с. 118). Допитаний у судовому засіданні 10 листопада 2025 року ОСОБА_8 пояснив, що знає ОСОБА_3 з 2011 року. Познайомився з нею на весіллі ОСОБА_1 у 2011 році. ОСОБА_2 знає з 2007 року завдяки своїй дружині ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були однокласницями. З ОСОБА_3 підтримує дружні стосунки. Коли родина ОСОБА_4 переїхала до міста Києва ОСОБА_3 допомагала їм, іноді й коштами. Кілька разів доглядала за сином. ОСОБА_2 є хрещеною матір`ю сина ОСОБА_8 і ОСОБА_4 . Наприкінці 2023 року у кафе ОСОБА_3 повідомила, що хотіла б придбати автомобіль «BMW X6», але грошей у неї недостатньо. Не вистачає 3 000 000,00 грн, що дорівнювало 83 000,00 доларів США. Через кілька тижнів остаточно вирішили питання про позику. Особисто відвіз ОСОБА_3 гроші. Передання коштів відбулось у квартирі ОСОБА_3 , де вона мешкала разом із жінкою, яку доглядала. Гроші передав у гривнях, проте домовились про повернення з урахуванням еквіваленту у доларах. ОСОБА_3 написала розписку. У розписці зазначили суму позики у гривнях, до валютного еквіваленту не прив`язувались. Строк повернення - до кінця 2025 року. Неповернення позики не вплинуло б катастрофічно на майновий стан родини ОСОБА_4 . На думку ОСОБА_8 , наявність такого автомобіля та квартири було достатньою гарантією повернення коштів. Враховуючи дружні стосунки, позичив кошти. На початку 2024 року зустрівся з ОСОБА_3 , побачив автівку, попросив поїздити пару тижнів. ОСОБА_3 надала автівку та оформила право користування автомобілем на ОСОБА_8 через застосунок «Дія». У цей період використовував автомобіль для поїздок у місті Києві та Київській області. Наприкінці 2024 року ОСОБА_3 повідомила, що не зможе повернути кошти ОСОБА_8 та запропонувала віддати автомобіль «BMW X6». Це була вигідна пропозиція. Новий автомобіль коштував дорожче. Тому мав доплатити 10 000,00 доларів. Через застосунок «Дія» ОСОБА_3 оформила автомобіль «BMW X6» на ОСОБА_4 . Передав кошти в сумі 10 000,00 доларів та забрав автомобіль, коли його дружина ОСОБА_4 отримала свідоцтво на транспортний засіб у сервісному центрі. У власності ОСОБА_8 вже був автомобіль «Mazda 6». Допитана в судовому засіданні 03 грудня 2025 року ОСОБА_4 підтвердила надання позики в розмірі 3 000 000,00 грн ОСОБА_3 та інші обставини, повідомлені її чоловіком. Також пояснила, що має дружні стосунки з ОСОБА_2 з першого класу. Саме ОСОБА_4 наполягла на наданні позики, враховуючи дружні та довірливі стосунки з ОСОБА_3 . Сумнівів у здатності повернути суму позики не було. Оцінює дохід останньої приблизно у 2 000,00 доларів США. Їй не відомо про користування автомобілем «BMW X6» ОСОБА_1 . З моменту придбання ОСОБА_4 цього автомобіля ОСОБА_1 ним не користувався. Ніколи не бачила ОСОБА_3 за кермом автомобіля «BMW X6». Водночас бачила її в автомобілі «Hyundai Solaris». ОСОБА_4 не має посвідчення водія. Проходила відповідне навчання, проте не здала екзамени. Досліджена в судовому засіданні інформація з профілю ОСОБА_4 у соціальній мережі «Instagram» підтверджує тісні дружні зв`язки між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Зокрема, позивач надав їх спільні фотографії за різні періоди часу, в тому числі разом з дочкою та матір`ю ОСОБА_2 (т. 2, а. с. 242, CD). 19 березня 2025 року прокурор САП Кедрук В. В. відібрав пояснення у ОСОБА_1 (т. 2, а. с. 81, 82). ОСОБА_1 пояснив, що для придбання автомобіля «Toyota Camry Hybrid» було використано кошти з продажу попередніх автомобілів: «Toyota Corolla» (близько 12 000,00 доларів), «Infinity QX70», який був зареєстрований на його матір ОСОБА_17 (22 000,00 доларів), «Toyota Camry» (близько 18 000,00 доларів). За твердженням ОСОБА_1 , його дружина ОСОБА_2 офіційно не працевлаштована, але надає косметичні послуги, отримує щомісячний дохід, який дорівнює приблизно 700,00 доларів, тобто 25 000,00-30 000,00 грн. Автомобіль «BMW X6» придбала ОСОБА_3 , рідна тітка ОСОБА_1 , яка з 2004 року проживає у місті Києві. Після отримання в 2021 році посвідчення водія вона придбала автомобіль «Hyundai Solaris», а пізніше - «BMW X6». Вказаним автомобілем ОСОБА_1 користувався близько десяти разів, автомобіль зберігався в місті Києві за місцем проживання ОСОБА_3 або в селі Українське Лозівського району Харківської області. ОСОБА_3 довгий час працювала та працює на керівних посадах у приватних суб`єктів господарювання, пов`язаних з торгівлею. Орієнтовно у 2014 році вона придбала квартиру у місті Києві. Її доходи дозволяли придбати вказаний транспортний засіб. 27 березня 2025 року прокурор САП Кедрук В. В. відібрав пояснення у ОСОБА_3 (т. 2, а. с. 83, 84). ОСОБА_3 пояснила, що автомобіль «BMW X6» вона особисто придбала у 2023 році та мала виїхати за кордон. Працює з 1999 року, з 2004 року працює у місті Києві, займала різні керівні посади у приватних суб`єктів господарювання у різних сферах. На цей час працює у сфері управління (оренди) нерухомого майна в ТОВ «Салтівський м`ясокомбінат». Накопичені за час роботи кошти використала для придбання автомобіля «BMW X6». Посвідчення водія отримала у 2022 році, після цього придбала автомобіль «Hyundai Solaris», а пізніше - «BMW X6». Автомобілем «BMW X6» користувалася сама. ОСОБА_1 користувався періодично, коли автомобіль зберігався у селі Українське Лозівського району та у місті Лозова Харківської області, а також під час спільних поїздок на відпочинок. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення судів відповідають. Мотиви, якими керується Верховний Суд Щодо норм права, які підлягають застосуванню Законом України від 31 жовтня 2019 року № 263-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо конфіскації незаконних активів осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, і покарання за набуття таких активів», який набрав чинності 28 листопада 2019 року (далі - Закон № 263-IX), запроваджено інститут визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Наявність такого інституту стала можливою згідно із Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти корупції від 2005 року, Рекомендаціями Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF), відповідно до яких країни повинні створювати механізми, які б дозволяли без винесення обвинувального вироку конфіскацію доходів, отриманих злочинним шляхом, або інструментів злочину. Згідно з підпунктом «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є військові посадові особи Збройних Сил України, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій. Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України). У пункті 12 частини першої статті 346 ЦК України до підстав припинення права власності віднесено визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави. Особливості позовного провадження у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави передбачені главою 12 ЦПК України. Відповідно до частини першої статті 290 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави подається та представництво держави в суді здійснюється прокурором Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави щодо активів працівника Національного антикорупційного бюро України, прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури чи активів, набутих іншими особами в передбачених цією статтею випадках, звернення до суду та представництво держави в суді здійснюються прокурорами Генеральної прокуратури України за дорученням Генерального прокурора. Згідно з частиною другою статті 290 ЦПК України позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави пред`являється щодо: - активів, набутих після дня набрання чинності Законом № 263-IX, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, але не перевищує межу, встановлену статтею 368-5 Кримінального кодексу України; - активів, набутих після дня набрання чинності Законом № 263-IX, якщо різниця між їх вартістю і законними доходами особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день набрання чинності зазначеним Законом, а кримінальне провадження за статтею 368-5 Кримінального кодексу України, предметом злочину в якому були ці активи, закрите на підставі пунктів 3, 4, 5, 8, 10 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України і відповідне рішення набуло статусу остаточного; - доходів, отриманих від активів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї частини. Для визначення вартості активів, зазначених у частині другій цієї статті, застосовується вартість їх набуття, а у разі їх набуття безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову, мінімальна ринкова вартість таких або аналогічних активів на дату набуття (частина третя статті 290 ЦПК України). У частині четвертій статті 290 ЦПК України визначено, що позов про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави може бути пред`явлено до особи, яка, будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, набула у власність активи, зазначені у частині другій цієї статті, та/або до іншої фізичної чи юридичної особи, яка набула у власність такі активи за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або якщо особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. У пункті 1 частини восьмої статті 290 ЦПК України визначено, що термін «активи» означає грошові кошти (у тому числі готівкові кошти, кошти, що перебувають на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах), інше майно, майнові права, нематеріальні активи, у тому числі криптовалюти, обсяг зменшення фінансових зобов`язань, а також роботи чи послуги, надані особі, уповноваженій на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування. Під «набуттям активів» слід розуміти набуття активів особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у власність, а також набуття активів у власність іншою фізичною або юридичною особою, якщо доведено, що таке набуття було здійснено за дорученням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може прямо чи опосередковано вчиняти щодо таких активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (пункт 2 частини восьмої статті 290 ЦПК України). Згідно з пунктом 3 частини восьмої статті 290 ЦПК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції». Відповідно до пункту 5 частини восьмої статті 290 ЦПК України термін «законні доходи» означає доходи, правомірно отримані особою із законних джерел, зокрема джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції». За таких обставинах, з урахуванням джерел, визначених пунктами 7 і 8 частини першої статті 46 Закону України «Про запобігання корупції», до законних доходів, зокрема, належать: отримані доходи суб`єкта декларування або членів його сім`ї, у тому числі доходи у вигляді заробітної плати (грошового забезпечення), отримані як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом, гонорари, дивіденди, проценти, роялті, страхові виплати, аліменти, благодійна допомога, пенсія, доходи від відчуження цінних паперів та корпоративних прав, подарунки, а також соціальні виплати та субсидії у разі виплати їх у грошовій формі та інші доходи, наявні у суб`єкта декларування або членів його сім`ї грошові активи, у тому числі готівкові кошти, кошти, розміщені на банківських рахунках або які зберігаються у банку, внески до кредитних спілок та інших небанківських фінансових установ, кошти, позичені третім особам, поворотна фінансова допомога, надана третім особам, та кошти, які не сплачені третіми особами і строк сплати яких настав відповідно до умов правочину або рішення суду, а також активи у дорогоцінних (банківських) металах. Суд визнає необґрунтованими активи, якщо судом на підставі поданих доказів не встановлено, що активи або грошові кошти, необхідні для придбання активів, щодо яких поданий позов про визнання їх необґрунтованими, були набуті за рахунок законних доходів (стаття 291 ЦПК України). Згідно з частинами першою-третьою статті 292 ЦПК України активи, визнані судом відповідно до статті 291 цього Кодексу необґрунтованими, стягуються в дохід держави. Якщо суд відповідно до статті 291 цього Кодексу визнає необґрунтованими частину активів, у дохід держави стягується частина активів відповідача, яка визнана необґрунтованою, а у разі неможливості виділення такої частини - її вартість. У разі неможливості звернення стягнення на активи, визнані необґрунтованими, на відповідача покладається обов`язок сплатити вартість таких активів або стягнення звертається на інші активи відповідача, які відповідають вартості необґрунтованих активів. Політико-правовий підхід допускає існування різних конструкцій конфіскації. Як наслідок, у світовій практиці сформувалося два різновиди конфіскації: проти особи (особиста конфіскація, in personam); проти речі (речова конфіскація, in rem). Традиційно зазначені різновиди конфіскації розмежовуються: процедурою вилучення майна - конфіскація in personam застосовується в кримінальному судочинстві (або в тому, яке кваліфікується як кримінальне), а in rem - в цивільному судочинстві; стандартами доказування, які застосовуються - для конфіскації in personam має застосовуватися кримінально-правовий стандарт «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Натомість у конфіскації in rem використовується стандарт «баланс ймовірностей» (balance of probabilities). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що: обговорюваний порядок, незважаючи на термінологію, яка використовується у національному законодавстві, має мало спільного з виключно адміністративною конфіскацією, а, навпаки, стосується попередньої наявності кримінального обвинувачення державної посадової особи, і тому за своєю суттю є цивільною процедурою in rem, яка спрямована на повернення майна, набутого незаконним шляхом або походження якого неможливо пояснити і яке належить державним посадовим особам та їхньому близькому оточенню; тягар доведення законності походження майна, яке, як стверджувалось, було отримано незаконним шляхом, міг бути законним чином перекладений на відповідачів цих некримінальних проваджень щодо конфіскації, у тому числі цивільних проваджень in rem. У випадку, коли рішення про конфіскацію було видано в результаті цивільного провадження in rem, яке стосувалося доходів від серйозних злочинів, у таких процедурах суду не потрібні докази «поза сумнівом» щодо незаконності походження майна. Натомість доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне був достатній для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу № 1 Конвенції. Національні органи влади відповідно до Конвенції надалі отримали свободу дій у питанні застосування конфіскаційних заходів не лише стосовно осіб, безпосередньо обвинувачених у злочинах, а й членів їхніх сімей та інших близьких родичів, які могли володіти та неформально управляти незаконно набутим майном від імені підозрюваних правопорушників, а також будь-кого, хто не мав необхідного статусу добросовісності (bona fide) (рішення ЄСПЛ від 12 травня 2015 року у справі «Gogitidze and others v. Georgia» («Гогітідзе та інші проти Грузії»), заява № 36862/05, пункти 91, 105). Українська модель конфіскації in rem отримала своє вираження в конструкції «необґрунтовані активи», що мають досить нетиповий правовий режим. Такий специфічний правовий режим: виявляється в досить суттєвих особливостях правового регулювання. Матеріально-правове регулювання конструкції необґрунтованих активів відбувається частково в ЦК України, ЦПК України, Законі України «Про запобігання корупції». У ЦК України міститься тільки фрагментарне регулювання певних аспектів позовної давності, кваліфікації рішення про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави як спростування презумпції правомірності набуття права власності та підстави припинення права власності; характеризується спеціальними суб`єктами, до яких може бути пред`явлений позов про визнання активів необґрунтованими, - публічні особи та «пов`язані» з ними особи (частина четверта статті 290 ЦПК України). Тобто правовий режим необґрунтованих активів є свого роду додатковим обмеженням для публічних фізичних осіб. Натомість для звичайних суб`єктів така конструкція нехарактерна і невластива; законодавець не здійснює конструювання правового режиму необґрунтованих активів через використання конструкції недійсності. З урахуванням сутності та призначення конструкції недійсності правочину очевидно, що вона не розрахована на її використання при визнанні необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, оскільки в цьому разі достатньо спростувати презумпцію правомірності набуття права власності (частина друга статті 328 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22, від 20 червня 2024 року у справі № 991/5169/23, від 02 квітня 2025 року у справі № 991/4164/23, від 20 травня 2026 року у справі № 991/1453/25); у статтях 290-292 ЦПК України визначено послідовність розгляду та вирішення позовних вимог - спочатку суд визнає активи необґрунтованими, а після цього може вирішувати питання про стягнення цих активів у дохід держави. Така процесуальна конструкція вказує на об`єднання в позовній заяві основної і похідної вимог у розумінні частини першої статті 188 ЦПК України. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Вимога про стягнення активів у дохід держави не може бути вирішена до того, як буде розглянута і задоволена вимога про визнання активів необґрунтованими; водночас об`єктом інтересу держави насамперед є саме актив як такий, а вже у разі неможливості його фактичного повернення (вибуття із володіння спеціальних суб`єктів на користь третіх осіб) можливе стягнення його вартості із спеціального суб`єкта - реального набувача такого активу (встановленого на підставі стандарту доказування «переваги більш вагомих доказів» (preponderance of the evidence) або «балансу імовірності» (balance of probabilities). Отже, вимога про стягнення активів або їх вартості є похідною щодо вимоги про визнання активів необґрунтованими, яка є основною; ЦПК України для задоволення вимоги про стягнення активу прямо покладає на суд обов`язок встановити фактичного набувача активу та визначити, з кого саме має бути стягнено актив, зокрема у разі існування іншого реєстраційного володільця («пов`язаної» особи). Колегія суддів вважає, що не можна кваліфікувати як вихід за межі позовних вимог стягнення повної грошової вартості активу, визнаного необґрунтованим, який був предметом розгляду та оцінки судом у судовому засіданні, з особи, яка недобросовісно набула такий актив у будь-який із способів, визначених частиною четвертою статті 290 ЦПК України, якщо встановлено, що такий актив є необґрунтованим та його неможливо стягнути «в натурі». Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави позивач зобов`язаний навести у позові фактичні дані, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, тобто наявність визначеної частиною другою статті 290 цього Кодексу різниці між вартістю таких активів та законними доходами такої особи. У разі визнання судом достатньої доведеності зазначених фактів на підставі поданих позивачем доказів спростування необґрунтованості активів покладається на відповідача (абзац 2 частини другої статті 81 ЦПК України). У справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави суд ухвалює рішення на користь тієї сторони, сукупність доказів якої є більш переконливою порівняно з сукупністю доказів іншої сторони (частина четверта статті 89 ЦПК України). Щодо перегляду справи про суті спору Встановлено, що ОСОБА_1 є особою, уповноваженою на виконання функцій держави відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», тому є суб`єктом, до якого може бути пред`явлено цивільний позов у порядку статті 290 ЦПК України, отже, він є належним відповідачем. У справі, що переглядається, на підставі сукупності досліджених доказів та з урахуванням принципу розумності, суди встановили наявність прямого зв`язку автомобіля «Toyota Camry Hybrid» з ОСОБА_1 , з огляду на те, що: ОСОБА_2 відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1700-VII є членом сім`ї особи, уповноваженої на виконання функцій держави, ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 придбала автомобіль «Toyota Camry Hybrid», перебуваючи у шлюбі із ОСОБА_1 , отже, автомобіль є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 ; витрати сім`ї ОСОБА_1 за період з 01 січня до 26 вересня 2024 року становили 825 255,40 грн та перевищили їх задекларовані та офіційно підтверджені доходи у розмірі 748 813,90 грн на 76 441,50 грн, отже, були відсутні законні кошти для придбання автомобіля «Toyota Camry Hybrid», ринкова вартість якого становила 821 170,00 грн. Також суди на підставі сукупності досліджених доказів та з урахуванням принципу розумності встановили наявність опосередкованого зв`язку автомобіля «BMW X6» з ОСОБА_1 з огляду на таке: придбання цього активу близьким родичем (рідною тіткою ОСОБА_1 ) ОСОБА_3 у місті Харкові, що територіально наближено до місця служби ОСОБА_1 (місто Лозова), а не до місця проживання ОСОБА_3 (місто Київ); загальний офіційний дохід ОСОБА_3 за період з 1999 року до 2023 року становив 848 138,00 грн; за період з березня 2022 року до листопада 2023 року ОСОБА_3 не мала офіційних доходів; протягом 2021-2022 років на банківський рахунок ОСОБА_3 зараховано 17 575,16 грн, витрачено - 13 481,08 грн, знято готівкою - 2 394,08 грн; до витрат також ураховано витрати на придбання ОСОБА_3 квартири у 2014 році та автомобіля «Hyundai Solaris» у 2023 році та розумні витрати на проживання у місті Києві в цей період; доходів ОСОБА_3 очевидно не достатньо для придбання автомобіля, вартістю 4 029 000,00 грн; інформація про позику у розмірі 3 000 000,00 грн, яку ОСОБА_3 нібито отримала від ОСОБА_4 ,яка є близькою подругою ОСОБА_2 , надана суду після пред`явлення позову з метою легалізації необґрунтованого активу; у своїх первинних поясненнях позивачу від 27 березня 2025 року ОСОБА_3 стверджувала, що використала власні кошти на придбання авто, доказів чи інформації про залучення боргових коштів не надавала; ОСОБА_1 у поясненнях позивачу від 19 березня 2025 року наполягав на високих доходах його тітки ОСОБА_3 та залученні її власних коштів для придбання автомобіля; угоди щодо позики та подальшого продажу автомобіля ОСОБА_4 мали на меті не комерційний інтерес, а приховування реального власника активу; непослідовність дій, зміна позиції свідчить про штучне створення доказової бази відповідачами; всі дії щодо державної реєстрації автомобіля та отримання номерних знаків здійснював особисто ОСОБА_1 на підставі довіреності, виданої йому напередодні придбання автомобіля з очевидною метою подальшого використання та оформлення; згідно з відомостями комплексної системи відеоспостереження у період з кінця 2023 року до 2025 року автомобіль майже постійно перебував у Лозівському районі Харківської області, тоді як ОСОБА_3 у цей же період щоденно використовувала в місті Києві інший належний їй автомобіль «Hyundai Solaris». 17 лютого 2024 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за кермом цього автомобіля; оплата страхових платежів за автомобіль фактично здійснювалася ОСОБА_1 через третіх осіб, зокрема особою, яка є підлеглою ОСОБА_1 по службі в ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 ; будь-які логічні пояснення такої фінансової операції, окрім як виконання вказівки керівника для забезпечення утримання його автомобіля, у матеріалах справи та у доводах касаційної скарги відсутні; в актах виконаних робіт на станції технічного обслуговування автомобіля підписи від імені ОСОБА_3 мають суттєві та очевидні розбіжності з її офіційним підписом у паспорті та поясненнях; представник відповідача не зміг надати суду логічних пояснень, чому підписи постійно різні, та не спростував цих очевидних розбіжностей; інформація щодо контактної особи та характер звернень до сервісного центру свідчать про те, що технічний стан автомобіля контролювався ОСОБА_1 ; За встановлених обставин цієї справи суди зробили обґрунтовані висновки про те, що: прямий спосіб набуття активу дружиною ОСОБА_1 . ОСОБА_2 за умови недостатності розміру законних доходів для такого набуття одночасно виступає опосередкованим способом набуття активів ОСОБА_1 . За фактичних обставин та наявності різниці між вартістю активу та грошовими коштами, набутими на законних підставах, такий актив, що не вибув з фактичного володіння ОСОБА_1 , підлягає визнанню необґрунтованим та стягненню в дохід держави з ОСОБА_2 , за якою він зареєстрований; прямий спосіб набуття активу рідною тіткою ОСОБА_1 . ОСОБА_3 за умови недостатності розміру законних доходів для такого набуття одночасно виступає опосередкованим способом набуття активів ОСОБА_1 шляхом вчинення дій, тотожних праву розпорядження активом. Оскільки автомобіль «BMW X6» відчужений третій особі, стягненню підлягає його вартість, тому підлягає стягненню вся вартість цього активу з фактичного власника - ОСОБА_1 . Отже, у цій справі прокурор навів достатні фактичні дані, які підтверджують як набуття активу близькими особами (в розумінні Закону України «Про запобігання корупції») до ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за її дорученням і вчинення дій ОСОБА_1 , тотожних праву розпорядження активом, набутим близькою до нього особою, так і необґрунтованість цього активу. Тому саме на відповідачів покладається процесуальний обов`язок спростування необґрунтованості активу, зокрема законності джерел походження коштів на його придбання (абзац 2 частини другої статті 81 ЦПК України). Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вирішив справу на основі принципу «переваги доказів» (балансу ймовірностей або високої ймовірності), обґрунтовано зазначивши, що сукупність доказів, наданих прокурором, є більш переконливою, ніж сукупність доказів, наданих відповідачами, навівши в оскаржуваних рішеннях достатні та обґрунтовані для таких висновків мотиви. Верховний Суд переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження. Щодо посилання заявника на те, що суди обґрунтували припущеннями висновки про вчинення ОСОБА_1 дій, тотожних праву розпорядження автомобілем «BMW X6», надаючи помилкове тлумачення поняттю «право розпорядження», Верховний Суд зазначає таке. На обґрунтування касаційної скарги в цій частині заявник посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 373/626/17, постановах Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, від 12 січні 2023 року у справі № 334/9179/21, від 05 грудня 2023 року у справі № 920/659/22, щодо порядку дослідження обставин справи, дотримання принципу розумності під час тлумачення норм права, загальних засад застосування концепції негативного доказу та тлумачення понять правомочностей володіння, користування та розпорядження. Вказані висновки викладено у справах, відмінних від справ про визнання необґрунтованими активів та стягнення їх або їх вартості в дохід держави. ОСОБА_1 вважає, що суди з посиланням на практику у справах про визнання активів необґрунтованими надали помилкове тлумачення поняттю «право розпорядження» у спірних правовідносинах та зазначає про необхідність відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі № 991/366/22 та від 09 липня 2025 року у справі № 991/5241/24, у яких розкривається зміст понять «за дорученням» та «можливість прямо чи опосередковано вчиняти щодо активів дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження». За змістом касаційної скарги Верховний Суд не вбачає належного та достатнього обґрунтування необхідності відступлення від вказаних висновків, у яких надано належне тлумачення змісту дій, тотожних за змістом здійсненню права розпорядження, що є підставою для стягнення необґрунтованого активу чи його вартості з особи, яка вчиняє такі дії. Власне неправильне тлумачення заявником змісту дій щодо необґрунтованого активу, тотожних праву розпорядження, вчинених особою, яка не є реєстраційним власником, та помилкове порівняння з правом розпорядження власника майна не є підставою для відступлення від вказаних висновків Верховного Суду, сформульованих у подібних правовідносинах. Також не заслуговує на увагу посилання ОСОБА_1 на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування абзацу другого частини другої статті 81 ЦПК України у взаємозв`язку з нормами частини першої статті 6 ЦПК України у подібних правовідносинах, а саме, з якого моменту відбувається перехід тягаря доказування на відповідача. У постанові Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 991/1786/22 зазначено: «Доказ щодо балансу вірогідностей або високої ймовірності незаконного походження майна в поєднанні з неможливістю власником цього майна довести протилежне є достатнім для перевірки критерію пропорційності відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції. […] Чинне законодавство ж передбачає, що правоохоронні органи доводять, а суд вирішує на основі принципу «переваги доказів», що активи набуті чиновником прямо або опосередковано з незрозумілих джерел.». Судова практика Верховного Суду щодо питання покладення саме на відповідача обов`язку спростувати необґрунтованість активів є численною та сталою, зокрема відображена у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22, від 29 жовтня 2025 року у справі № 991/7187/24, від 16 вересня 2026 року у справі № 991/3669/25. Вказані доводи зводяться до незгоди заявника з тим, що суди, встановивши, що прокурор навів у позові достатньо фактичних даних, які підтверджують зв`язок активів з особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та їх необґрунтованість, поклали на відповідача ОСОБА_1 обов`язок спростування необґрунтованості активів. Однак це не потребує формування іншого висновку, ніж той, який вже неодноразово висловлював Верховний Суд у подібних правовідносинах. Верховний Суд також вважає необґрунтованими посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 290 ЦПК України у подібних правовідносинах, а саме в частині того, що різниця між вартістю необґрунтованих активів і законними доходами особи на відповідність нижній межі оцінюється судами щодо кожного окремого об`єкта майна. Так, Верховний Суд у постанові від 29 жовтня 2025 року у справі № 991/7187/24 погодився з висновками судів, які врахували різницю між сукупною вартістю необґрунтованих активів і законними доходами відповідача. Отже, підстава касаційного оскарження, наведена у касаційній скарзі з посиланням на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у цьому випадку не підтвердилася. У касаційній скарзі заявник також не погоджується з тим, що суди під час визначення вартості автомобілів врахували недопустимі докази, а саме консультативні висновки ПП «Ажіо». Підставою касаційного оскарження в цій частині доводів заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини другої статті 78, частини шостої статті 81 ЦПК України у взаємозв`язку з нормами статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України» у подібних правовідносинах. Консультації від 03 квітня 2025 року № № 36/25-22, 36/25-23, виконані ПП «Ажіо», складені в межах законодавчо передбаченої форми оціночної діяльності згідно зі статтею 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на виконання умов договору від 29 січня 2025 року № 36/26 про надання послуг, укладеного між НАЗК і ПП «Ажіо». Такі консультації проведені оцінювачем Клименко В. О. , яка на момент оцінки мала кваліфікаційне свідоцтво оцінювача та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача, у тому числі за напрямом 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів». При цьому ПП «Ажіо», в якому оцінювач провадила свою діяльність, мало сертифікат суб`єкта оціночної діяльності, який дозволяв його оцінювачам проводити практичну оціночну діяльність, зокрема, за напрямом 1.3 «Оцінка колісних транспортних засобів». Відомості про оцінювача та суб`єкта оціночної діяльності ПП «Ажіо» містяться в матеріалах справи (т. 2, а. с. 220-235). Крім цього, у тексті консультацій стверджується, що під час визначення мінімальної ринкової вартості транспортних засобів оцінювач застосував методичні підходи, передбачені Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24 листопада 2003 року № 1074/8395, а розрахунок відбувався, враховуючи найбільш песимістичні уявлення про характеристики транспортного засобу, що могло б вплинути на зниження середньоринкової вартості об`єктів оцінки (т. 2, а. с. 225, 223 зворот). Отже, Верховний Суд вважає правильними зроблені судами висновки стосовно того, що консультації ПП «Ажіо» є належними та допустимими доказами вартості автомобілів. Подібні висновки щодо допустимості консультацій, наданих ПП «Ажіо», Верховний Суд також виклав у постанові від 16 вересня 2026 року у справі № 991/3669/25 після ухвалення судами у справі, що переглядається, оскаржуваних судових рішень та звернення з касаційною скаргою. Висновки судів у справі, що переглядається, узгоджуються з наведеними висновками Верховного Суду, тому доводи касаційної скарги в цій частині не підтвердилися. Щодо доводів заявника про те, що він є неналежним відповідачем за вимогою про стягнення вартості автомобіля «BMW X6», неналежність способу стягнення та незалучення відповідачем чинного власника цього автомобіля, колегія суддів зазначає таке. У постанові Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 707/2-1006/2011, на висновки якої посилається заявник, зазначено, що пред`явлення позову до неналежного позивача є підставою для відмови у позові до такого відповідача. У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 211/5952/21211/5952/21, яку зазначено у касаційній скарзі як підставу касаційного оскарження, йдеться про те, що обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові. У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка вчиняла дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження, щодо автомобіля «BMW X6», придбаного близькою до ОСОБА_1 особою ОСОБА_3 , автомобіль визнано необґрунтованим активом, і ці висновки Верховний Суд вважає обґрунтованими. На час розгляду справи автомобіль «BMW X6» вибув із володіння близької до ОСОБА_1 особи ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 . Верховний Суд у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 991/1453/25, погодився з висновками судів, що за обставин набуття близькою особою необґрунтованого активу, який надалі вона відчужила третій особі, саме особа, уповноважена на виконання функцій держави, яка може вчиняти щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, є належним відповідачем за вимогою про стягнення вартості такого необґрунтованого активу в дохід держави. Третя особа, яка надалі набула цей актив, не була залучена до участі у справі та касаційний суд погодився зі складом відповідачів. У вказаній постанові від 20 травня 2026 року у справі № 991/1453/25 Верховний Суд також погодився з тим, що за наслідком вказаного вибуття необґрунтованого активу із володіння близької особи належним способом є саме стягнення вартості цього активу з особи, яка вчиняла щодо такого активу дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ним, а не стягнення самого активу з кінцевого володільця, тому відсутні правові підстави для залучення цих осіб до участі у справі, оскільки їх права вирішенням такої позовної вимоги не порушені. Отже, підстава касаційного оскарження, наведена у касаційній скарзі з посиланням на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у цьому випадку не підтвердилася. Щодо виходу суду за межі позовних вимог внаслідок стягнення усієї вартості необґрунтованого активу з відповідача ОСОБА_1 колегія суддів зазначає таке. ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на те, що суди вийшли за межі позовних вимог та необґрунтовано стягнули з нього повну вартість автомобіля «BMW X6», тоді як прокурор просив стягнути з нього лише половину вартості, а іншу частину - з ОСОБА_3 . У частині першій статті 13 ЦПК України зазначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частиною другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд не може виходити за межі позовних вимог. Водночас пункти 3-5 частини першої статті 264 ЦПК України покладають на суд обов`язок вирішити питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. Як зазначено вище спірні правовідносини регулюються главою 12 ЦПК України, яка визначає особливості позовного провадження у цій категорії справ. Колегія суддів зазначає, що суд визнає необґрунтованим актив повністю в тому випадку, коли встановлено, що саме особа, уповноважена на виконання функцій держави, вчиняє дії, тотожні праву розпорядження усім цим активом, та його законні доходи не охоплюються вартістю такого активу (наявна різниця, передбачена положеннями статті 290 ЦПК України). У справі, що переглядається, за змістом позовних вимог прокурора САП визначено ОСОБА_1 як єдиного реального набувача всього необґрунтованого активу (автомобіля «BMW X6»). Вимога про визнання необґрунтованим активом автомобіля «BMW X6» пред`явлена до ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Як вже зазначалося у цій постанові, вимога про стягнення вартості вказаного активу є похідною та може бути задоволена лише за наявності підстав для задоволення первісної вимоги до ОСОБА_1 про визнання автомобіля «BMW X6» необґрунтованим активом. За суб`єктним складом така вимога in rem не прив`язана до особи, яка є поточним реєстраційним власником активу, оскільки заявляється в тому випадку, коли актив вже вибув із власності / фактичного розпорядження (втрата правомочності на вчинення дій, тотожних праву розпорядження) особи, уповноваженої на виконання функцій держави. За змістом позовної заяви прокурора участь ОСОБА_3 є формальною, зводиться до номінального зазначення її як реєстраційного власника, який не вчиняв будь-яких реальних дій щодо набуття автомобіля у власність, володіння, користування чи розпорядження ним. Суди розглянули та відхилили з достатнім обґрунтуванням аргументи ОСОБА_3 , що автомобіль «BMW X6» не є необґрунтованим активом та набувався за кошти, отримані ОСОБА_3 у борг від близьких знайомих родини ОСОБА_2 з урахуванням сукупності зібраних доказів та непослідовної поведінки і показань відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_1 щодо походження коштів, витрачених на придбання цього автомобіля. Оцінюючи критерії втручання у право власності відповідача ОСОБА_1 у межах повної вартості необґрунтованого активу, суди врахували таке: хоча стаття 1 Протоколу № 1 не містить чітких процесуальних вимог, принцип верховенства права вимагає, щоб судове провадження, яке стосується права на мирне володіння своїм майном, також надавало особі розумну можливість викласти свою позицію компетентним органам влади з метою ефективного оскарження заходів, що становлять втручання у права, гарантовані цим положенням (рішення ЄСПЛ у справі «Совтрансавто-Холдинг проти України» («Sovtransavto Holding v. Ukraine»), № 48553/99, пункт 96, ЄСПЛ 2002-VII); можливість викладення своєї позиції кореспондується з принципом диспозитивності, що означає вільний вибір особами, які захищають свої права, свободи і законні інтереси, варіантів поведінки, пов`язаних із здійсненням процесуальних прав і розпорядженням ними у межах, встановлених процесуальним законом; у справі «Гогітідзе та інші проти Грузії» («Gogitidze and Others v. Georgia», заява № 6862/05, рішення від 12 травня 2015 року, пункти 35, 101-108, 111-113, 121,122) ЄСПЛ визнав допустимість конкретної моделі цивільного стягнення незаконного або непоясненого майнового приросту без попереднього засудження. Важливими для врахування були обґрунтованість позову, можливість спростування (дотримання принципу диспозитивності), індивідуальне дослідження доводів і відсутність свавілля; заперечуючи предмет та підстави позову прокурора, ОСОБА_1 надавав пояснення та докази на спростування вчинення ним дій щодо автомобіля «BMW X6», тотожних праву розпорядження, тобто межі доказування позиції ОСОБА_1 стосувалися спростування фактичної належності йому всього необґрунтованого активу. Згідно з матеріалами справи (т. 3, а. с 76-82; 112-124,технічний запис судового засідання від 10 грудня 2025 року, 14:20-41:48) ОСОБА_1 заперечував належність вказаного активу саме йому, вартість активу в повному обсязі та підстави його набуття, отже, усвідомлював наявність підстав для стягнення з нього усієї вартості цього необґрунтованого активу та мав повну свободу розсуду на обґрунтування своєї позиції. Стягнувши з ОСОБА_1 всю доведену прокурором вартість необґрунтованого активу, суди не встановили нового епізоду набуття необґрунтованого активу чи іншого способу стягнення понад заявлену позовну вимогу про стягнення вартості автомобіля «BMW X6» (в межах встановленої єдиної вартості необґрунтованого активу). Вважали пропорційним покладення повної індивідуальної відповідальності із стягнення вартості необґрунтованого активу на ОСОБА_1 як реального набувача такого активу, про що він знав, заперечував ці обставини, але його доводи виявилися непереконливими і обґрунтовано не взяті до уваги судами. Отже, установивши дійсний зміст позовних вимог, спірних правовідносин, коло учасників справи та їх майновий і процесуальний статус, суди дійшли правильних висновків у цій справі про покладення на ОСОБА_1 повної вартості необґрунтованого активу (автомобіля «BMW X6»), який, на думку колегії суддів, реалізує первісно заявлений прокурором конфіскаційний результат in rem у цій справ у розмірі 4 029 000,00 грн, не є свавільним або явно необґрунтованим. Застосування конфіскації in rem у такій категорії справ є послідовною у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 991/2396/22, від 20 червня 2024 року у справі № 991/5169/23, від 02 квітня 2025 року у справі № 991/4164/23, від 20 травня 2026 року у справі № 991/1453/25 та інших. Колегія суддів зазначає, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004). Досліджуючи мету конфіскації у цій справі крізь призму пропорційності втручання та наявності нагальної суспільної потреби, слід звернути увагу на висновки, викладені ЄСПЛ у справі «Сіліцкієне проти Литви» («Silickiene v. Lithuania»), № 20496/02, пункти 67-69, від 10 квітня 2012 року), де правовідносини були подібними. Суд зазначив, що справа стосувалася «виняткових» обставин, а саме систематичної та добре організованої злочинної діяльності (контрабанди), і що конфіскація активів заявниці могла бути «вкрай важливою у боротьбі з організованою злочинністю». Як і у вказаній справі ЄСПЛ, у справі, що переглядається, задоволення позову про стягнення усієї вартості активу з ОСОБА_1 переслідує легітимну мету, яка повністю відповідає критеріям нагальної суспільної потреби та захисту публічного порядку, зокрема національної безпеки в умовах воєнного стану. Тому така конфіскація є прямим інструментом відновлення справедливості у державі. Отже, покладення відповідальності шляхом стягнення вартості всього визнаного судом необґрунтованим активу на ОСОБА_1 (який не підтвердив законність набуття активу) відповідає засадам справедливості та забезпечення остаточності судового рішення, є пропорційним та таким, що враховує баланс інтересів сторін, з огляду на неможливість повторного звернення з тотожним позовом до нього. Висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20), постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 308/8430/19, від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20, на які посилається заявник у касаційній скарзі, викладено у правовідносинах, відмінних від спірних, які не пов`язані з цивільною конфіскацією необґрунтованих активів, тому не враховують всю специфіку провадження у таких справах. У постановах від 16 жовтня 2024 року у справі № 991/366/22, від 02 квітня 2025 року у справі № 991/4164/23, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави Верховний Суд не формував висновків, про які зазначає заявник у касаційній скарзі. Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, є аналогічні доводам апеляційної скарги, належну оцінку яким вже надав суд апеляційної інстанції. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Верховний Суд є судом права, а не судом факту і відповідно до статті 400 ЦПК України не має повноважень самостійно встановлювати обставини справи, не встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, а також досліджувати докази справи, змінюючи їх оцінку. Також Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» («Ruiz Torija v. Spain»), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» («Hirvisaari v. Finland»), заява № 49684/99). Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. З підстав вказаного колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Нечваль Ян Вадимович, залишити без задоволення. Рішення Вищого антикорупційного суду від 09 січня 2026 року та постанову Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 квітня 2026 року залишити без змін. Поновити дію та виконання рішення Вищого антикорупційного суду від 09 січня 2026 року, яке залишене без змін постановою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 квітня 2026 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. КарпенкоС. Ю. Мартєв В. В. Пророк Згадані норми: Конституція України, ст. 41; Закон № 1700-VII, ст. 1; ЦК України, ст. 316; ЦК України, ст. 328; ЦК України, ст. 346; ЦПК України, ст. 290; ЦПК України, ст. 292; ЦПК України, ст. 291; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 6; ЦПК України, ст. 81; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 402; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 188; ЦПК України, ст. 80; ЦПК України, ст. 89; ЦПК України, ст. 13; ЦПК України, ст. 264; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 401; КУпАП, ст. 122; КК України, ст. 368-5; КПК України, ст. 284 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.