# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 593/98/25

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 593/98/25
Дата ухвалення: 2026-10-21
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141186830
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141186830
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141186830

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 593/98/25
провадження № 61-3755св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
суддів: Коломієць Г. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач -  ОСОБА_1 ,
відповідачі: держава Україна в особі Тернопільської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Тернопільській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Тернопільської обласної прокуратури та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартищук Людмила Петрівна, на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області, в складі судді
Німко Н. П., від 14 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду, в складі колегії суддів:Храпак Н. М., Костів О. З., Хоми М. В., від 04 лютого 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до держави Україна в особі Тернопільської обласної прокуратури та Головного управління Національної поліції (далі - ГУНП) в Тернопільській області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказує, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного перебування під слідством та судом, незаконного засудження, перебування під домашнім арештом, необхідності явки на допити та у судові засідання, надмірної тривалості судового розгляду, необхідності звернення за правовою допомогою вона зазнала моральних страждань. Окрім негативних емоційних переживань та вимушеного звільнення з роботи, вона понесла репутаційні втрати як педагог, була позбавлена можливості знайти нову роботу, яка б відповідала її кваліфікації. Внаслідок незаконного перебування під слідством та судом негативного впливу також зазнали і її близькі родичі - матір і діти.
3. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з Державного бюджету України на її користь 1 000 000 грн компенсації в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області
від 14 листопада 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на користь
ОСОБА_1 426 667 грн компенсації на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду. Вирішено питання розподілу судових витрат.
5. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 незаконно перебувала під слідством та судом з 06 червня 2017 року до 16 листопада 2021 року, тобто 53 місяці і 10 днів, внаслідок чого перенесла душевні страждання, зазнала моральних втрат, була позбавлена можливості реалізації своїх звичок і бажань, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків та відповідно до положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є підставою для відшкодування моральної шкоди у розмірі 426 667 грн, який визначений з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ГУНП в Тернопільській області залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури задоволено частково.
Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області
від 14 листопада 2025 року змінено. Викладено абзац другий резолютивної частини рішення суду в такій редакції: «Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 426 667 грн компенсації на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». В іншій частині рішення суду залишено без змін.
7. Змінюючи рішення суду, апеляційний суд врахував, що у випадку, коли шкоди завдано органом державної влади, його посадовою або службовою особою, відшкодовувати таку шкоду зобов`язана держава, яка бере участь у справі через відповідні органи. Однак, ухваливши правильне по суті рішення, районний суд помилково зазначив у резолютивній частині про списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
8. У касаційній скарзі Тернопільська обласна прокуратура просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про відмову в позові.
9. У касаційній скарзі  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартищук Л. П., просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди змінити, шляхом задоволення позову у повному обсязі. У випадку, якщо для ухвалення нового рішення буде визнано недостатньою оцінку наявних обставин - справу направити на новий апеляційний розгляд.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
10. У березні 2026 року Тернопільська обласна прокуратура подала касаційну скаргу на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року.
11. У березні 2026 року  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Мартищук Л. П., подала касаційну скаргу на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 14 листопада 2025 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року.
12. Ухвалами Верховного Суду від 08 квітня 2026 року відкрито касаційні провадження за скаргами прокуратури та ОСОБА_1 , витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у квітні 2026 року надійшли до Верховного Суду.
13. Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
14. Підставою касаційного оскарження судових рішень Тернопільська обласна прокуратура зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі
№ 686/23731/15, постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 23 січня 2020 року у справі № 580/1617/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
15. Також вважає, що судами порушені норми процесуального права та наявні передбачені пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстави для скасування оскаржених судових рішень (пункт 4 частини другої статті
389 ЦПК України).
16. Касаційна скарга прокуратури мотивована тим, що ні зі змісту оскаржених судових рішень, ні зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів неможливо встановити факт спричинення позивачці моральної шкоди внаслідок саме тих дій, які вчинялися відносно неї у ході досудового розслідування кримінального провадження та достатнього переконання суду у необхідності та доцільності відшкодування моральної шкоди, оскільки неможливо з`ясувати чи стало перебування позивачки під слідством, судом та проведення процесуальних дій психотравмуючою ситуацією для неї, встановити характер, обсяг і тривалість моральних страждань, наявність та істотність вимушених змін у її житті.
17. Вказує, що статтею 8 Закону України «про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду на рівні 1 600 грн.
18. Підставою касаційного оскарження судових рішень  ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 22 квітня
2019 року у справі № 236/893/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Касаційна скарга  ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки замість визначення строку перебування під слідством та судом відповідно до дати набрання ухвалення Верховним Судом постанови від 22 червня 2022 року, суд штучно обмежив його датою постановлення ухвали апеляційним судом (16 листопада 2021 року), виключивши з розрахунку понад 7 місяців, що призвело до заниження гарантованого законом розміру на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відмовляючи у збільшенні розміру відшкодування, апеляційний суд вказав, що позивачкою не доведено завдання моральних страждань на виключному та надзвичайному рівні, що взагалі не передбачено чинним законодавством.
Доводи осіб, яка подали відзиви на касаційні скарги
20. У квітні 2026 року ГУНП в Тернопільській області подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , яку просить залишити без задоволення.
21. Відзив мотивований тим, що КПК України передбачено, що завершення розгляду справи в суді апеляційної інстанції або завершення строку на апеляційне оскарження свідчить про набрання вироком законної сили. Зазначені в касаційній скарзі медичні довідки, накази та інші документи не містять інформації про причинно-наслідковий зв`язок з діями органу досудового розслідування.
22. У квітні 2026 року  ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу Тернопільської обласної прокуратури, яку просить залишити без задоволення, а судові рішення в частині, оскарженій прокурором, залишити без змін.
23. Відзив мотивований тим, що у розглядуваній справі йдеться про п`ять з половиною років кримінального переслідування, які супроводжувались домашнім арештом, відстороненням від посади доцента, неможливістю працювати за фахом, тривалим перебування під загрозою обвинувального вироку, переслідування за корупційною статтею. Сукупність цих обставин є самостійним доказом душевних страждань та не потребує окремого підтвердження.
Обставини справи, встановлені судами
24. 06 червня 2017 року у робочому кабінеті ОСОБА_1 були проведені слідчі дії та в цей же день їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті
369-2 КК України.
25. Ухвалами слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 червня 2017 року у справі № 607/7086/17-к до позивачки застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту
до 05 серпня 2017 року, а також відсторонено від посади доцента кафедри екології охорони навколишнього середовища та збалансованого природокористування відокремленого підрозділу НУБіП України «Бережанський агротехнічний інститут» до 07 липня 2017 року.
26. В подальшому дії ОСОБА_1 були перекваліфіковані на частину другу статті 369-2 КК України.
27. Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області
від 30 серпня 2018 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті
369-2 КК України (в редакції Закону № 3207-VI від 07 квітня 2011 року; із змінами, внесеними згідно із Законами № 221-VII від 18 квітня 2013 року;
№ 222-VII від 18 квітня 2013 року, № 1261-VII від 13 травня 2014 року, № 770-VIII від 10 листопада 2015 року) і призначено покарання у виді штрафу в розмірі
15 300 грн в дохід держави.
28. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 09 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її захисника Мартищук Л. П. задоволено частково. Вирок Бережанського районного суду Тернопільської області
від 30 серпня 2018 року скасовано, а кримінальне провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_1 за частиною другою статті 369-2 КК України направлено на новий судовий розгляд в той самий суд в іншому складі суду.
29. Вироком Бережанського районного суду Тернопільської області
від 22 серпня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за частиною другою статті 369-2 КК України та виправдано за відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.
30. Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 16 листопада 2021 року у справі № 593/903/17, залишеною без змін постановою Верховного Суду
від 29 червня 2022 року, апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а виправдувальний вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 22 серпня 2019 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
31. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
32. Відповідно до частин першої-другої, четвертої-п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
33. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
34. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
35. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 1167 ЦК України, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт, то моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
36. У частинах першій та другій статті 1176 ЦК України зазначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових
і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
37. Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94) визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
38. Згідно статті 2 Закону № 266/94 право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:
постановлення виправдувального вироку суду;
встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів;
закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати;
закриття справи про адміністративне правопорушення.
39. За змістом статті 4 Закону № 266/94 відшкодування моральної шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зав`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
40. Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
41. Згідно з частиною третьою статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
42. Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 266/94 відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
43. Встановивши, що ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом і була виправдана у вчиненні інкримінованого злочину, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для відшкодування їй моральної шкоди.
44. Період перебування ОСОБА_1 під слідством та судом за обставин цієї справи правильно визначений судами з 06 червня 2017 року (дата повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення)
до 16 листопада 2021 року (дата набрання законної сили виправдувальним вироком суду).
45. Відомості про обмеження прав і свобод ОСОБА_1 до 06 червня 2017 року в матеріалах цивільної справи відсутні.
46. Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»з 01 січня 2025 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 8 000 грн, яка діяла і на час ухвалення судом рішення по суті спору у цій справі.
47. Оскільки позивачка перебувала під слідством та судом 53 місяці 10 днів, то гарантований державою розмір відшкодування моральної шкоди, визначений відповідно до статті 13 Закону № 266/94, становить 426 667 грн.
48. Щодо доводів ОСОБА_1 про наявність обставин, які б могли вплинути на розмір відшкодування, колегія суддів погоджується із аргументами викладеними у відзиві ГУНП в Тернопільській області про те, що причинний зв`язок між наявними у позивачки захворюваннями та перебуванням її під слідством та судом не підтверджено.
49. На виконання ухвали слідчого судді, Бережанським агротехнічним інститутом позивачка була відсторонена від роботи з 12 червня 2017 року, а вже 14 червня 2017 року трудові відносини між ОСОБА_1 та Бережанським агротехнічним інститутом були припинені за угодою сторін, тобто відсторонення позивачки від роботи тривало менше тижня.
50. Досудове розслідування у кримінальному провадженні було завершено через місяць після повідомлення ОСОБА_1 про підозру та у липні
2017 року обвинувальний акт передано до суду.
51. Згідно з виправдувальним вироком суду у справі № 593/903/17, ОСОБА_1 пояснювала, що 06 червня 2017 року одержала від студента грошові кошти в сумі 200 дол. США за написання, оформлення та друк бакалаврської роботи, усвідомлює що поступила неправильно погодившись на написання роботи, яку повинен був виготовити сам студент, однак ніякого впливу на членів екзаменаційної комісії вона не мала і обіцянок у сприянні в успішному захисті бакалаврської роботи не давала.
52. Доводи ОСОБА_1 про необхідність включення до періоду обчислення гарантованого розміру відшкодування моральної шкоди періоду після розгляду справи апеляційним судом та до ухвалення Верховним Судом постанови від 29 червня 2022 року колегія суддів відхиляє.
53. Відповідно до частин першої-другої статті 532 ЦПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
54. Таким чином, 16 листопада 2021 року виправдувальний вирок суду набрав законної сили, ОСОБА_1 мала статус виправданої особи, а відомості про застосування щодо неї будь-яких заходів забезпечення кримінального провадження після цієї дати, в матеріалах цивільної справи відсутні.
55. Верховний Суд у подібних ситуаціях у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 95/692/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 295/13971/20,
від 19 жовтня 2022 року у справі № 947/3673/20 від 30 березня 2023 року у справі № 308/12810/21 вказував, що «строк розгляду справи судом касаційної інстанції не входить у період перебування особи під слідством і судом, оскільки вважається, що особа перебуває під слідством і судом до набрання виправдувальним вироком законної сили, тобто за умови його оскарження в апеляційному порядку та залишення вироку без змін він набирає законної сили з моменту проголошення апеляційним судом відповідного судового рішення. З моменту набрання виправдувальним вироком законної сили позивач вважається таким, що реабілітований та позбавлений будь-яких обмежень у правах, а кримінальне переслідування відносно нього - завершеним».
56. З огляду на сукупність обставин встановлених у розглядуваній справі, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій які визначили до стягнення гарантований державою розмір відшкодування моральної шкоди. Підстав для збільшення цього розміру не встановлено.
57. Висновок апеляційного суду про зміну резолютивної частини рішення суду першої інстанції узгоджується із практикою Верховного Суду, зокрема з постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16.
58. Доводи касаційної скарги прокуратури про те, що при обчисленні розміру відшкодування моральної шкоди необхідно виходити із частини другої статті
8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600 грн, підлягають відхиленню.
59. Верховний Суд вже неодноразово надавав оцінку аналогічним доводам, зокрема у постановах від 05 березня 2025 року у справі № 166/789/24,
від 15 квітня 2026 року у справі № 607/10707/24, від 29 липня 2026 року у справі № 757/20448/22-ц та звертав увагу, що Закон № 266/94, який є спеціальним у спірних правовідносинах, не передбачає можливості запровадження окремого (відмінного від загального) розміру мінімальної заробітної плати для обчислення передбачених ним виплат. Крім того відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону № 266/94, не є «виплатою» і підстави для застосування положень частини другої статті 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік», якою визначено розмір мінімальної заробітної плати, що застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду на рівні 1 600 грн, відсутні.
60. Підстав для відступлення від усталеної практики Верховного Суду щодо застосування вказаних положень Закону № 266/94, колегією суддів не встановлено.
61. Рішення суду першої інстанції в частині, яка не змінена апеляційним судом, та постанова апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15, постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17, від 23 січня 2020 року у справі № 580/1617/19, на які посилається прокуратура у касаційній скарзі; а також висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17, на які посилається позивачка у касаційній скарзі.
62. Доводи касаційних скарг, які спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
63. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
64. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (див. зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
65. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
66. Рішення суду першої інстанції в частині, яка не змінена апеляційним судом, та постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
67. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
68. В межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди ухвалили оскаржені судові рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційні скарги Тернопільської обласної прокуратури та ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартищук Людмила Петрівна, залишити без задоволення.
2. Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області
від 14 листопада 2025 року в частині, яка не змінена апеляційним судом, та постанову Тернопільського апеляційного суду від 04 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. В. Шипович Г. В. Коломієць О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк

Згадані норми: Конституція України, ст. 3; Конституція України, ст. 56; ЦК України, ст. 1167; ЦК України, ст. 1176; ЦК України, ст. 23; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 411; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 410; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 419; КК України, ст. 369-2
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.