# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 263/1476/21

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 263/1476/21
Дата ухвалення: 2026-10-28
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141186903
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141186903
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141186903

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року
м. Київ

справа № 263/1476/21
провадження № 61-4550св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Гудими Д. А., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», заступник начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйов Владислав Володимирович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Матвійчук Наталією Євгенівною, на ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра в складі судді Парімончика Б. В. від 26 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду в складі колегії суддів: Свистунової О. В., Макарова М. О., Пищиди М. М. від 01 квітня 2026 року,-
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, у якій просив визнати протиправною бездіяльність, заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (далі - АТ «Державний ощадний банк України»), заступник начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйов В. В.
Скарга обґрунтовувалась тим, що 27 жовтня 2021 року Центральним відділом ДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 263/1476/21, виданого 15 вересня 2021 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 79 224,99 грн. яка складається із заборгованості по тілу кредиту - 68 704,84 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 394,06 грн; заборгованість по комісії - 57,00 грн, 3% річних від суми заборгованості за несвоєчасне погашення основної суми кредиту - 33,88 грн; 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 35,21 грн.
10 жовтня 2025 року представником заявника направлено на електронну адресу Центрального ВДВС у місті Маріуполі заяву про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, а саме визначити ОСОБА_1 поточний рахунок для здійснення видаткових операцій в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 , про що у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 винести відповідну постанову та надіслати її до обслуговуючого банку.
Станом на 15 жовтня 2025 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 не винесена постанова про визначення ОСОБА_1 поточного рахунку для здійснення видаткових операцій в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 та не надіслана до обслуговуючого банку.
Ураховуючи викладене, уточнивши вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова В. В. щодо невинесення у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 протягом двох робочих днів постанови про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій за заявою представника ОСОБА_1 від 10 жовтня 2025 року; постановити окрему ухвалу щодо заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова В. В. та направити її органу, до повноважень якого належить притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, та до органу досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 364 КК України; стягнути з Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Соборного районного суду м. Дніпра від 26 листопада 2025 року скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: АТ «Державний ощадний банк», заступник начальника відділу Центральне ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйов В. В. про визнання неправомірними дій державного виконавця - залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що хоча постанова від 21 жовтня 2025 року ухвалена державним виконавцем несвоєчасно, тобто з порушенням встановленого Законом України «Про виконавче провадження» дводенного строку, проте на час судового розгляду така бездіяльність була усунута, права заявника у виконавчому провадженні не порушені.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення. Ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 26 листопада 2025 року - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвали законне і обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
06 квітня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Матвійчук Н. В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року і ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 905/716/20, від 29 січня 2026 року у справі № 906/1674/23, від 17 вересня 2018 року у справі № 740/4059/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 530/1035/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 2-941/11 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 23 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу № 263/1476/21 з Соборного районного суду м. Дніпра.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2026 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судовим розглядом встановлено, що 27 жовтня 2021 року Центральним відділом ДВС у місті Маріуполі маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерств юстиції було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 за виконавчим листом № 263/1476/21, виданим 15 вересня 2021 року Жовтневим районним судом міста Маріуполя Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Ощадбанк» заборгованості за кредитним договором в розмірі 79 224,99 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту - 68 704,84 грн; заборгованості по процентам за користування кредитом - 10 394,06 грн; заборгованість по комісії - 57,00 грн, 3% річних від суми заборгованості за несвоєчасне погашення основної суми кредиту - 33,88 грн, 3% річних за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом - 35,21 грн.
10 жовтня 2025 року представником боржника - адвокатом Матвійчук Н. Є. направлено на електронну адресу Центрального ВДВС у місті Маріуполі заяву про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, а саме визначити ОСОБА_1 поточний рахунок для здійснення видаткових операцій в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_1 , про що у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 винести відповідну постанову та надіслати її до обслуговуючого банку.
21 жовтня 2025 року заступником начальника відділу Центрального ВДВС у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйовим В. В. винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника банку для здійснення видаткових операцій.
Постанова до АТ «Універсал Банк» направлена до банку засобами Автоматизованої системи виконавчого провадження в порядку електронного документообігу, та за вих. № 43027 представнику боржника засобами електронного зв`язку на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України «Про виконавче провадження», так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі Інструкція).
Відповідно до пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: Фізичні особи боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.
У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках фізичної особи боржника в одному банку або на поточних рахунках у різних банках, для здійснення видаткових операцій має бути визначений лише один поточний рахунок фізичної особи боржника в одному банку.
У разі наявності декількох виконавчих проваджень стосовно однієї фізичної особи боржника для усіх виконавчих проваджень визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій. Кількість виконавчих проваджень не впливає на розмір суми, яка не підлягає зверненню стягнення і на яку фізична особа боржник може здійснювати видаткові операції.
Для визначення такого поточного рахунку у банку фізична особа боржник звертається до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи - боржника, із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Заява може бути подана в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг». У заяві зазначаються номер поточного рахунку, який фізична особа боржник просить визначити для здійснення видаткових операцій, та найменування банку, в якому відкрито такий рахунок. Фізична особа боржник несе відповідальність за достовірність зазначеної у заяві інформації.
Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови: надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку); перевіряє наявність інших виконавчих проваджень, відкритих стосовно фізичної особи боржника, та, у разі якщо стосовно фізичної особи боржника відкриті інші виконавчі провадження, одночасно надає/надсилає відповідну постанову до органів державної виконавчої служби або приватному виконавцю, які здійснюють примусове виконання у таких виконавчих провадженнях. У такому разі поточний рахунок, зазначений у відповідній постанові, вважається визначеним для здійснення видаткових операцій і в межах таких виконавчих проваджень.
Зупинення вчинення виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження не є підставою для відмови у визначенні поточного рахунку для здійснення видаткових операцій. У разі надходження від державного, приватного виконавця постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника для здійснення видаткових операцій банк за визначеним у постанові рахунком здійснює видаткові операції на суму коштів у розмірі, встановленому цим підпунктом.
Відповідно до Розділу XIX Інструкції з організації примусового виконання рішень підписана фізичною особою боржником заява подається в паперовій формі (нарочно або засобами поштового зв`язку) або в електронній формі на офіційну адресу електронної пошти органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, який наклав арешт на кошти фізичної особи боржника, з дотриманням вимог, встановлених Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», та має містити: номер поточного рахунку фізичної особи боржника у банку (за стандартом IBAN), який необхідно визначити для здійснення видаткових операцій; найменування банку, в якому відкрито поточний рахунок.
Виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання, передбаченої пунктом 1 цього розділу заяви, має винести постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій (крім випадків, визначених пунктом 4 цього розділу).
У разі накладення арешту на кошти, розміщені на декількох поточних рахунках боржника, у тому числі у різних банках, а також наявності кількох виконавчих проваджень стосовно боржника визначається один поточний рахунок для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, визначену абзацом першим пункту 1 цього розділу.
Під час розгляду заяви, передбаченої пунктом 1 цього розділу, виконавець за допомогою автоматизованої системи перевіряє наявність відкритих виконавчих проваджень стосовно боржника. У разі наявності відкритих виконавчих проваджень стосовно боржника перед винесенням постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій виконавець повинен перевірити наявність або відсутність такої постанови в інших виконавчих провадженнях.
Відомості про поточний рахунок боржника у банку, визначений для здійснення видаткових операцій (у тому числі номер поточного рахунку боржника у банку (за стандартом IBAN), найменування банку, в якому відкрито рахунок), відображаються в узагальненій інформації про боржника, яка формується в автоматизованій системі в порядку, встановленому абзацом четвертим пункту 5 розділу III цієї Інструкції.
У разі відсутності в узагальненій інформації про боржника, передбаченій абзацом четвертим пункту 5 розділу III цієї Інструкції, таких відомостей перевірка здійснюється шляхом надсилання запиту на офіційну адресу електронної пошти органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, у якого на виконанні перебуває відкрите виконавче провадження відносно боржника, яким надано відповідну заяву.
Запит підлягає невідкладному розгляду, а відповідь на нього надсилається на офіційну адресу електронної пошти органу державної виконавчої служби або приватного виконавця та додається до матеріалів виконавчого провадження.
Постанова про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій надсилається: банку, у якому відкрито визначений для здійснення видаткових операцій поточний рахунок боржника, в порядку та строки, визначені розділом V Порядку автоматизованого арешту коштів/електронних грошей боржників на рахунках/ електронних гаманцях, відкритих надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, емітентами електронних грошей, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2019 року № 1203/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2019 року за № 399/33370; органу державної виконавчої служби, приватному виконавцю, на виконанні у якому (якого) перебуває виконавче провадження стосовно боржника, на офіційну електронну адресу не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення. Сканована копія отриманої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем постанови про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій вноситься до автоматизованої системи та додається до виконавчого провадження.
Як було встановлено судом першої інстанції, 10 жовтня 2025 року представником боржника адвокатом Матвійчук Н.Є. направлено на електронну адресу Центрального ВДВС у місті Маріуполі заяву про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти (лист - «заява про визначення рахунку»).
В силу вказаних норм Закону, державний виконавець протягом двох днів повинен був ухвалити постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника банку для здійснення видаткових операцій.
Між тим, в порядку пункту 102 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», розділу XIX Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 № 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 за № 489/20802 (із змінами), державним виконавцем лише 21 жовтня 2025 року винесено постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника банку для здійснення видаткових операцій.
Убачається, що постанова від 21 жовтня 2025 року ухвалена державним виконавцем несвоєчасно, з порушенням встановленого законом дводенного строку.
Разом із тим, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що задоволення скарги має на меті поновлення порушених прав. Якщо права поновлено (постанова винесена), визнання дій щодо не винесення постанови неправомірними (бездіяльності протиправною) вже не призведе до реальних правових наслідків для скаржника, окрім констатації факту порушення в минулому.
Таким чином, хоча у певний період бездіяльність державного виконавця мала місце, проте на час судового розгляду вона була усунута, порушене право боржника було відновлено, а тому правильними є висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги.
Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки висновки, зроблені судами у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду, наведеним заявником у касаційній скарзі.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди заявника із висновками судів попередніх інстанцій щодо встановлених обставин справи та необхідності переоцінки доказів. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Щодо клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали
У касаційній скарзі ОСОБА_1 міститься клопотання про постановлення окремої ухвали щодо заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Маріуполі Маріупольського району Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Воробйова В. В. та направити її органу, до повноважень якого належить притягнення такої особи до дисциплінарної відповідальності, та до органу досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення. Передбаченого частиною першою статті 364 КК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року в справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) вказано, що «суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (частина перша статті 262 ЦПК України). Отже, постановлення окремої ухвали є процесуальною дією суду, вчинення якої не залежить від наявності клопотань учасників справи. Суд постановляє окрему ухвалу лише тоді, якщо встановить порушення певним органом чи іншою особою вимог законодавства або недоліки в їхній діяльності під час вирішення спору».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2018 в справі № 761/32388/13-ц (провадження № 61-3251св18) зазначено, що «посилання в касаційній скарзі на непостановлення окремої ухвали не свідчить про несправедливу процедуру. При вирішенні питання про постановлення окремої ухвали суд має виходити з того, що мають бути виявлені порушення закону. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є дискреційними повноваженнями суду і є його правом, а не обов`язком».
Аналіз матеріалів справи свідчить, що клопотання про постановлення окремої ухвали суду касаційної інстанції є необґрунтованим. Суд під час розгляду справи не встановив підстав, передбачених статтею 262 ЦПК України, для вчинення відповідної процесуальної дії. Тому в задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали належить відмовити.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Судові витрати, понесені ОСОБА_1 за надання правової допомоги в суді касаційної інстанції, не підлягають відшкодуванню, оскільки касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а тому відповідно до статті 141 ЦПК України усі судові витрати, пов`язані із переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на сторону заявника.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , яке подане представником Матвійчук Наталією Євгеніївною, про постановлення окремої ухвали - відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Матвійчук Наталією Євгенівною, залишити без задоволення.
Ухвалу Соборного районного суду м. Дніпра від 26 листопада 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:Д. А. Гудима А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун

Згадані норми: ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 388; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 447; ЦПК України, ст. 262; ЦПК України, ст. 401; ЦПК України, ст. 141; ЦПК України, ст. 406; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 410; ЦПК України, ст. 416; КК України, ст. 364; Закон «Про виконавче провадження», ст. 18
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.