# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 210/6401/24

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 210/6401/24
Дата ухвалення: 2026-10-21
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141187084
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141187084
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141187084

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 210/6401/24
провадження № 61-2820св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - керівник Криворізької південної окружної прокуратури Бурчик
Юрій Віталійович, який діє в інтересах держави в особі Криворізької міської ради,
відповідачка -  ОСОБА_1 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Реділенс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргузаступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка Олександра Анатолійовича на ухвалу Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року, постановлену у складі судді Чайкіної О. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, ухвалену в складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року керівник Криворізької південної окружної прокуратури Бурчик Ю. В., який діє в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Реділенс» (далі - ТОВ «Реділенс»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет ЛТД КР» (далі - ТОВ «Маркет ЛТД КР»), про зобов`язання усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятими земельними ділянками, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на них будівель і споруд, скасування права оренди, державної реєстрації права власності на нерухоме майно та права оренди земельної ділянки.
Позов обґрунтовано тим, що 12 листопада 2020 року державний реєстратор Криворізької міської ради Літвінова Т. С. зареєструвала за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма «РІКІ ЛТД» (далі - ТОВ ВБФ «РІКІ ЛТД») право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю площею 62,4 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2221898112110). Підставою для реєстраційних дій став договір купівлі-продажу, що є додатком № 4 від 21 листопада 1995 року до договору оренди з правом викупу.
Згідно з вказаним договором ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» придбало, а ПТО № 1 продало майно. У пункті 1.1 цього договору зазначено: «Согласно договора аренды с правом выкупа от 25 ноября 1993 года выкуп осуществляется путем внесения «Арендатором» «Арендодателю» всей причитаемой ему арендной платы со стоимости сданного в аренду имущества, а также путем возмещения стоимости арендуемого имущества, состоящего из нежилого здания (торгового павильона) площадью 62,4 кв.м, расположенного по АДРЕСА_8». Відповідно до пункту 1.2 договору будівля належить «Продавцю» на підставі рішення виконкому Криворізької міської ради № 540 від 08 грудня 1993 року та зареєстрована в Криворізькому міському бюро технічної інвентаризації в реєстраційній книзі 2Н-89-389.
Під час опрацювання відкритих даних Google Maps та їх співставлення з технічним паспортом (схемою розташування будівель та споруд) на вказаний об`єкт було встановлено, що зазначена будівля на земельній ділянці біля будинків АДРЕСА_2 відсутня. Вказана обставина, на переконання прокурора, свідчить про фіктивність вищезгаданого договору купівлі-продажу та про недостовірність інформації щодо фактичного існування нежитлової будівлі, зазначеної у технічному паспорті.
Рішення виконкому Криворізької міської ради народних депутатів № 540 від 08 грудня 1993 року стосується виключно загальних питань порядку реєстрації права власності на нерухоме майно Криворізьким БТІ. Вказаний акт не містить жодних відомостей про передачу у власність або введення в експлуатацію торговельного павільйону, а тому не є правовстановлюючим документом. Це рішення має загальний організаційно-інформативний зміст і не може бути підставою для виникнення права власності у розумінні положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Окрім того, у зазначеному рішенні відсутні додатки чи посилання на виникнення у ПТО № 1 права власності на об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , як і відсутні будь-які докази введення цієї споруди в експлуатацію у 1993 році або раніше.
Згідно з листом Державної інспекції архітектури та містобудування України від 30 вересня 2024 року № 5063/04/18-24 уповноважений орган не володіє документацією про введення в експлуатацію спірного торговельного павільйону за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, листом Національного центру управління та випробувань космічних засобів Державного космічного агентства України від 20 вересня 2024 року
№ 3229-5-04.02-2024 підтверджується, що згідно з результатами космічної зйомки станом на 19 серпня 2003 року, 09 серпня 2012 року, 22 травня 2014 року,
16 березня 2015 року, 08 вересня 2016 року, 13 вересня 2017 року, 01 серпня
2018 року, 27 серпня 2019 року, 04 лютого 2020 року та 04 жовтня 2021 року спірна земельна ділянка була вільною від забудови. Вперше об`єкт нерухомості фіксується на знімках лише 21 жовтня 2023 року.
Отже, зазначені докази підтверджують, що спірний торгівельний павільйон не існував на момент датування договору оренди з правом викупу від 21 листопада 1995 року № 4.
Зазначені вище обставини свідчать про фактичну відсутність споруди торговельного павільйону ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» станом на 1995 рік.
Разом з тим, незважаючи на вказані факти, рішенням Криворізької міської ради від 14 грудня 2021 року № 1036, у порушення вимог статей 134, 135 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), без проведення земельних торгів було затверджено проєкт землеустрою щодо відведення ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» земельної ділянки площею 0,0449 га (кадастровий номер 1211000000:02:292:0046). Земельна ділянка передавалася в оренду саме для розміщення існуючої нежитлової будівлі (торгівельного павільйону), а не для нового будівництва.
Отримавши у користування спірну земельну ділянку поза процедурою торгів, ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» збудувало на ній три торговельні павільйони площами 121,1 кв. м, 80, 3 кв.м та 32, 4 кв.м. Право власності на ці об`єкти було зареєстровано шляхом подання 09 березня 2023 року та 29 березня 2024 року декларацій про готовність до експлуатації об`єктів «реконструкція нежитлової будівлі» (№ ДП101230224572, № ДП101240322887, № ДП101240326180). На підставі рішень виконавчого комітету Металургійної районної у м. Кривому Розі ради від 15 березня 2023 року № 93, від 29 березня 2023 року № 138 та від 01 квітня 2023 року № 144 «Про впорядкування нумерації магазину продовольчих товарів за адресою: АДРЕСА_8», новозбудованим торгівельним павільйонам було присвоєно нові адреси: АДРЕСА_7 відповідно.
Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» було зареєстровано право власності на об`єкти самочинного будівництва, а саме: 20 березня 2023 року - на нерухоме майно площею 121,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ № ДП101230224572
та рішення виконкому Металургійної районної у місті ради № 93 від 15 березня 2023 року); 29 березня 2024 року - на нерухоме майно площею 80,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ № ДП101240322887 та рішення виконкому Металургійної районної у місті ради № 138 від 29 березня 2023 року); 01 квітня
2024 року - на нерухоме майно площею 32,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (на підставі витягу з Реєстру будівельної діяльності ЄДЕССБ № ДП101240326180 та рішення виконкому Металургійної районної у місті ради № 144 від 01 квітня 2023 року).
Надалі ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» здійснило відчуження зазначених вище об`єктів нерухомості на користь ТОВ «Маркет ЛТД КР» шляхом укладення договорів купівлі-продажу.
На підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 20 березня 2024 року ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» продало ТОВ «Маркет ЛТД КР» об`єкт площею 121,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. Надалі, згідно з договором купівлі-продажу від 02 квітня 2024 року, ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» відчужило на користь ТОВ «Маркет ЛТД КР» нерухоме майно площею 80,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. Також на підставі договору купівлі-продажу від
04 квітня 2024 року ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» передало у власність ТОВ «Маркет ЛТД КР» майно площею 32,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1. У подальшому ТОВ «Маркет ЛТД КР» здійснило перепродаж зазначених спірних об`єктів ОСОБА_1 .
Відповідно до договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 04 жовтня
2024 року ТОВ «Маркет ЛТД КР»продало, а ОСОБА_1 придбала у власність наступні об`єкти: нерухоме майно площею 121,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 ; нерухоме майно площею 80,3 кв. м за адресою:
АДРЕСА_1 , а також нерухоме майно площею
32,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Аналіз додатка до договору оренди з правом викупу № 4 від 21 листопада
1995 року свідчить про придбання ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» нежитлової будівлі площею 62,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас на користь ТОВ «Маркет ЛТД КР» було відчужено об`єкти за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 загальною площею 233,8 кв. м, що підтверджує факт здійснення нового будівництва та несанкціонованої зміни адрес.
Крім того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06 червня 2024 року та 07 червня 2024 року проведено реєстрацію суттєвих змін щодо ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» (код ЄДРПОУ 19435509), а саме: змінено найменування на ТОВ «Реділенс», місцезнаходження - з м. Кривого Рогу на м. Київ, а також змінено керівника, склад засновників, види економічної діяльності та кінцевого бенефіціарного власника.
Зміна найменування юридичної особи не призвела до зміни її ідентифікаційного коду: ТОВ «Реділенс» має код ЄДРПОУ 19435509, який є ідентичним коду ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД» до внесення змін. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», відбулося саме внесення змін до відомостей про юридичну особу. Оскільки організаційно-правова форма не змінилася, вказані дії не є перетворенням, виділом або припиненням у розумінні статей 106, 108, 109 ЦК України, а отже, ТОВ «Реділенс» є фактичним правонаступником ТОВ ВБФ «РІКІ, ЛТД».
На теперішній час у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудовані будівлі за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , а також права оренди земельних ділянок із кадастровими номерами 1211000000:02:292:0073 (0,0227 га), 1211000000:02:292:0074 (0,0147 га), та 1211000000:02:292:0075 (0,0075 га), яке було набуте поза процедурою земельних торгів.
Рішенням Криворізької міської ради від 29 травня 2024 року № 2823 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 0,0449 га (кадастровий номер 1211000000:02:292:0046). Внаслідок цього було припинено право оренди ТОВ «Маркет ЛТД КР» на вихідну ділянку та сформовано нові земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 1211000000:02:292:0073 площею 0,0227 га, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_5 ; 1211000000:02:292:0074 площею 0,0147 га, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_6 ; 1211000000:02:292:0075 площею 0,0075 га, на якій розташовано об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 .
Таким чином, прокурором встановлено факти самочинного будівництва торгівельних павільйонів у м. Кривому Розі, безпідставної реєстрації права власності на них та незаконної передачі в оренду земельних ділянок без проведення обов`язкових земельних торгів. Зазначені дії вчинено з грубим порушенням встановленої законодавством процедури, що призвело до порушення прав територіальної громади щодо володіння, користування та розпорядження земельними ділянками комунальної власності, а також чинного законодавства України у сфері містобудівної діяльності і забудови населених пунктів.
Враховуючи викладене, прокурор на підставі положень Конституції України, ЗК України, ЦК України, Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про архітектурну діяльність», Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Закону України «Про оцінку впливу на довкілля», Закону України «Про охорону культурної спадщини» просив суд:
- зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди територіальній громаді м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0227 га (кадастровий номер 1211000000:02:292:0073), та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - будівлі площею 121,1 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2720716412060);
- зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди територіальній громаді м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0147 га (кадастровий номер 1211000000:02:292:0074), та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - будівлі площею 80,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна2221898112110);
- зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди територіальній громаді м. Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0075 га (кадастровий номер 1211000000:02:292:0075), та повернути земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва - будівлі площею 32,4 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2909578712060);
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - будівлю площею 121,1 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2720716412060;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - будівлю площею 80,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2221898112110;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - будівлю площею 32,4 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2909578712060;
- скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:292:0073 площею 0,0227 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2948981812110;
- скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:292:0074 площею 0,0147 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2948981812110;
- скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:02:292:0075 площею 0,0075 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення до Державного реєстру запису про відсутність права із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна 2948981812110.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 рокузатверджено мирову угоду, укладену 23 червня 2025 року між Криворізькою міською радою в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно до умов якої:
1. Криворізька міська рада не заперечує проти надання земельних ділянок з кадастровими номерами: 1211000000:02:292:0073, 1211000000:02:292:0074, 1211000000:02:292:0075 в оренду ОСОБА_1 , які вже перебувають в оренді у ОСОБА_1 під розміщеним нерухомим майном, та не заперечує проти права власності на визначене у пункті 2 цієї мирової угоди майно, яке зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 .
2.  ОСОБА_1  зобов`язується протягом 36 місяців після затвердження цієї мирової угоди сплачувати позивачу орендну плату за земельні ділянки з кадастровими номерами: 1211000000:02:292:0073, 1211000000:02:292:0074, 1211000000:02:292:0075, на яких розміщено нерухоме майно, визначене у пункті 2 цієї мирової угоди, у подвійному розмірі та з передплатою на 6 (шість) місяців (звичайний розмір орендної плати встановлений Договорами оренди земельних ділянок).
3. Після спливу 36 місяців після затвердження цієї мирової угоди відповідач зобов`язується сплачувати позивачу орендну плату відповідно до умов укладених договорів оренди земельних ділянок та/або інших договорів, якими буде визначено розмір орендної плати за земельні ділянки під нерухомим майном, визначеним у пункті 2 цієї мирової угоди.
4. Протягом 30 днів з моменту затвердження цієї мирової угоди Металургійним районним судом м. Кривого Рогу ОСОБА_1 зобов`язується перерахувати на розрахунковий рахунок прокуратури, яка зверталась з позовом, грошові кошти на відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання органами прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Криворізької міської ради, позовної заяви.
5. Сторони гарантують та підтверджують, що з дня затвердження Металургійним районним судом м. Кривого Рогу цієї мирової угоди та після виконання всіх умов цієї мирової угоди сторони не матимуть і не заявлятимуть в майбутньому одна до одної жодних вимог, претензій тощо з приводу предмету спору у цій справі.
6. Сторони цієї мирової угоди дійшли згоди, що у разі невиконання відповідачем своїх зобов`язань, визначених пунктом 3 цієї мирової угоди, ухвала про затвердження мирової угоди у справі № 210/6401/24 є виконавчим документом згідно зі статтею 208 ЦПК України та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» передається для примусового стягнення в органи ДВС.
7. Сторони заявляють, що ані в процесі укладення цієї мирової угоди, ані в процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права та охоронювані законом інтереси будь-яких третіх осіб. Сторони підтверджують, що ця мирова угода укладена з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і стосуються виключно прав та обов`язків сторін, а умови цієї мирової угоди не суперечать закону, є виконуваними та такими, що не порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
8. Сторони з цією мировою угодою ознайомлені та заперечень не мають. Наслідки укладення цієї мирової угоди та її затвердження, передбачені статтями 207, 208, пункту 5 частини першої статті 255 ЦПК України, сторонам відомі та зрозумілі. Представник позивача, що підписав цю мирову угоду, уповноважений на її підписання/укладання.
9. Ця мирова угода набуває чинності з дня її затвердження Металургійним районним судом м. Кривого Рогу у межах розгляду справи № 210/6401/24 і є обов`язковою для сторін по справі.
10. Цю мирову угоду укладено у трьох примірниках: один примірник залишається у позивача, другий - у відповідача, третій - у матеріалах справи № 210/6401/24.
Сторони домовились, що вони повідомляють суд про укладання цієї мирової угоди шляхом подання спільної заяви, в якій також викладається клопотання сторін до суду про визнання цієї мирової угоди та винесення відповідної ухвали.
Провадження у цивільній справі за позовом керівника Криворізької південної окружної прокуратури Бурчика Ю. В., який діє в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, до    ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ТОВ «Реділенс», ТОВ «Маркет ЛТД КР», про зобов`язання усунення перешкод у користуванні самовільно зайнятими земельними ділянками, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на них будівель і споруд, скасування права оренди, державної реєстрації права власності на нерухоме майно та права оренди земельної ділянки закрито.
Роз`яснено сторонам у справі, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду мотивована тим, що зміст мирової угоди не суперечить закону, відповідає дійсній волі сторін та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Районний суд зазначив, що права територіальної громади м. Кривого Рогу, зокрема й право на захист, реалізуються через її представницький орган. У цих спірних правовідносинах статус органу, уповноваженого здійснювати функції держави, має виключно Криворізька міська рада. При цьому судом враховано, що підтримка, яка надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана лише за певних обставин (зокрема, для захисту вразливих категорій громадян або інтересів держави), проте в цьому випадку саме міська рада як самостійний суб`єкт виявила волю на мирне врегулювання спору.
Повноваження представника Криворізької міської ради Кудіна М. В. підтверджено випискою з Єдиного державного реєстру згідно з довіреністю від 13 грудня
2024 року № 12/26/540, якою начальнику юридичного управління виконкому міської ради надано право на укладення мирової угоди. Зазначена виписка не містить обмежень повноважень вказаної особи на підписання мирової угоди.
Оскільки заява про затвердження мирової угоди подана сторонами добровільно, відповідає вимогам статті 207 ЦПК України, а підстав для відмови, передбачених частиною п`ятою статті 207 ЦПК України, судом не встановлено, суд вважав за можливе затвердити мирову угоду.
Одночасно сторонам судом роз`яснено, що згідно з частиною другою
статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у зв`язку з укладенням мирової угоди повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. У зв`язку з наведеним провадження у справі підлягало закриттю на підставі пункту 5 частини першої статті 255 ЦПК України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури залишено без задоволення. Ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для затвердження мирової угоди відповідно до положень статті 207 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 255 ЦПК України. Суд виходив з того, що повноваження представника Криворізької міської ради підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також копією довіреності від 13 грудня 2024 року № 12/26/540, згідно з якою Кудіну М. В. надано право, зокрема, на укладення мирової угоди.
Зі змісту мирової угоди від 23 червня 2025 року вбачається, що Криворізька міська рада в особі Кудіна М. В., який діє на підставі довіреності, та ОСОБА_1 досягли взаємоприйнятної домовленості щодо предмета спору у справі № 210/6401/24. Зокрема, сторони дійшли згоди стосовно врегулювання спору про право власності на майно, розташоване на земельних ділянках комунальної власності з кадастровими номерами 1211000000:02:292:0073, 1211000000:02:292:0074 та 1211000000:02:292:0075.
Отже, сторони скористалися наданим їм правом на укладення мирової угоди, предметом якої є врегулювання спору. Домовленість сторін стосується виключно їхніх прав та обов`язків і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Суд застосував у тому числі правові висновки, викладені у відповідних постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
04 березня 2026 рокузаступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 210/6401/24.
30 березня 2026 року матеріали цивільної справи № 210/6401/24 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду у складі колегії із п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А. просить скасувати ухвалу Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ухвали Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року заявник зазначає порушення судами норм процесуального права. Посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що предметом розгляду цієї справи є позовні вимоги щодо зобов`язання усунути перешкоди у користуванні самовільно зайнятими земельними ділянками, привівши їх у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на них будівель та споруд, скасування права оренди, державної реєстрації права власності на нерухоме майно та права оренди земельних ділянок.
Суди затвердили мирову угоду, якою фактично було легалізовано самочинне будівництво нежитлових приміщень загальною площею 233,8 кв. м (АДРЕСА_7) без дозвільних документів і введення їх в експлуатацію.
Самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому є виключеним з цивільного обороту як нерухома річ згідно з нормами статей 178, 376 ЦК України, що унеможливлює укладення мирової угоди щодо майна, виключеного з цивільного обороту.
Отже, умови укладеної сторонами справи мирової угоди суперечать закону та порушують права й інтереси територіальної громади м. Кривого Рогу.
Мирову угоду від імені міської ради підписав начальник юридичного управління виконкому Криворізької міської ради Кудін М. В., проте міська рада не приймала рішення щодо затвердження мирової угоди чи розпорядження вказаною земельною ділянкою, що є порушенням статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 12 Земельного кодексу України.
Крім того, Кудін М. В. підписав мирову угоду в умовах потенційного конфлікту інтересів, оскільки на той момент очолював комісію з перевірки фактів порушень у сфері земельних відносин, виявлених прокуратурою.
Земельна ділянка під самочинно збудованими об`єктами була передана в оренду в обхід конкурентних засад (земельних торгів), передбачених статтею 134 Земельного кодексу України.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 03 квітня 2026 року, Криворізька міська рада, просить касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка О. А. залишити без задоволення, а ухвалуМеталургійного районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року - без змін.
Зазначає, що сторони уклали відповідну мирову угоду, скориставшись своїми процесуальними правами та керуючись інтересами територіальної громади міста.
Повноваження представника Криворізької міської ради підтверджуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (відповідно до яких Кудін М. В. є відповідальним за представництво інтересів Криворізької міської територіальної громади в особі Криворізької міської ради в установленому законом порядку та участь у судових справах у порядку самопредставництва, з правом підпису відповідних документів), копією довіреності, якою міською радою надано начальнику юридичного управління виконкому міської ради Кудіну М. В. право на ведення всіх справ, у яких міська рада є позивачем з усіма правами, що надані законом позивачу, у тому числі з правом підпису всіх необхідних для виконання цією довіреністю документів, зокрема на укладення мирової угоди. Наведені документи не містять даних щодо обмеження права представника Криворізької міської ради Кудіна М. В. підписувати та подавати мирові угоди.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 03 квітня 2026 року, ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Тер-Товмасян Ю. Г.,просить касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка О. А. залишити без задоволення, а ухвалуМеталургійного районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року - без змін.
ОСОБА_1 вважає, що касаційна скарга прокуратури є необґрунтованою, викладені в ній доводи спростовуються матеріалами справи, а оскаржувані судові рішення були ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Інші процесуальні звернення
У касаційній скарзі заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А. заявив клопотання про розгляд справи за участю Офісу Генерального прокурора.
У травні 2026 року  ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тер-Товмасян Ю. Г., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду клопотання про зупинення провадження у справі.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скаргазаступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка О. А. підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду першої інстанції, переглянута судом апеляційної інстанції, про затвердження мирової угоди, яку було укладено між сторонами у цій справі відповідно до статті 207 ЦПК України, та закриття провадження у справі згідно з пунктом 5 частини 1 статті 255 ЦПК України.
Щодо правової природи мирової угоди та права прокурора на оскарження ухвали суду про затвердження мирової угоди, укладеної сторонами справи, та закриття провадження у справі
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі.
Частиною п`ятою статті 207 ЦПК Українивизначено, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або
2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору та на умовах, погоджених сторонами. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.
Мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. У ній можуть вирішуватися питання, що стосуються виключно прав і обов`язків сторін.
На відміну від звичайного договору, мирова угода в позовному провадженні укладається у процесі розгляду справи в суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/661/20 та у постановах Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі № 910/11213/20, від 21 березня 2023 року у справі № 914/3014/20, від 23 червня 2025 року у справі № 235/3240/23.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.
Отже, процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди між сторонами спору та закриття у зв`язку з цим провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної.
У постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 185/8179/22 (провадження
№ 14-84цс24) Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що мирова угода є юридичним документом, який створюється сторонами процесу
і затверджується судом з метою вирішення спору шляхом досягнення взаємної згоди. Загальний наслідок укладення мирової угоди полягає в тому, що сторони приймають умови, які для них є прийнятними, замість того, щоб покладати вирішення спору на суд. Тому припинення судового процесу та закриття провадження у справі, за змістом частини четвертої статті 207 ЦПК України,
є безальтернативним результатом затвердження судом мирової угоди. За своїм змістом процедура закінчення розгляду справи укладенням мирової угоди складається з декількох послідовних дій, що вчиняються сторонами та судом:
1) сторони справи укладають мирову угоду; 2) сторони повідомляють суд про укладання мирової угоди, подавши до суду спільну письмову заяву про це; 3) суд роз`яснює сторонам наслідки укладення сторонами мирової угоди; 4) суд перевіряє: чи не обмежені представники сторін вчинити дії з укладання мирової угоди; чи мирова угода укладається сторонами на підставі взаємних поступок; чи стосується мирова угода лише прав та обов`язків сторін; якщо у мировій угоді сторони вийшли за межі предмета спору, то чи мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб; 5) суд постановляє ухвалу, якою: затверджує мирову угоду; вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету; закриває провадження у справі. Затвердження мирової угоди змістовно є сукупністю процесуальних дій
і рішень суду та сторін справи, які становлять системну послідовність.
Для встановлення обставин щодо правомірності закриття провадження у справі у зв`язку із затвердженням мирової угоди сторін у позовному провадженні належить перевірити дотримання судом при затвердженні мирової угоди вимог частини 5 статті 207 ЦПК України, зокрема, дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є вони невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, свідчить про відсутність передумов для закриття провадження у справі з цих підстав.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування статті 192 Господарського процесуального кодексу України, яка регулює умови затвердження мирової угоди в господарському процесі, викладено у постановах Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 у справі № 911/918/15 та від 24 січня 2020 у справі № 911/5310/14.
У постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 у справі № 917/1291/23 зазначено, що надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов'язковим і для учасників правовідносин, і для суду.
При цьому, у постанові від 24 вересня 2026 року в cправі № 904/254/25 Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підсумувала, що судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 06 червня 2025 року у справі № 917/141/24, постанова Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 922/436/22) свідчить про відсутність обмеження права прокурора на оскарження ухвали суду про затвердження між сторонами мирової угоди та закриття провадження у справі.
Щодо доводів прокурора про порушення судами норм статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 12 Земельного кодексу Україн, та протиправності підписання мирової угоди без попереднього розгляду і погодження органом місцевого самоврядування питання щодо вирішення питання про передачу земельної ділянки в оренду
За змістом частини першої статті 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Положеннями частини першої статті 124 Земельного Кодексу України визначено порядок передачі земельних ділянок в оренду та встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад (пункт «а» частини першої статті 12 ЗК України).
Згідно з пунктом 34 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
Як свідчать матеріали справи, яка є предметом касаційного розгляду, рішенням Криворізької міської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки без зміни цільового призначення та надано сформовані земельні ділянки з кадастровими номерами 1211000000:02:292:0073, 1211000000:02:292:0074, 1211000000:02:292:0075 в оренду для розміщення існуючих об`єктів нерухомого майна, право власності на які у встановленому законом порядку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі відповідних договорів купівлі-продажу.
Виходячи зі змісту мирової угоди, укладеної між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 , сторони досягли згоди стосовно предмета спору у справі № 210/6401/24 та обумовили, що на спірних земельних ділянках розташовуються об`єкти нерухомого майна, власником яких є ОСОБА_1 , і Криворізька міська рада не заперечує проти надання цих земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 та проти права власності на майно, зареєстроване за нею в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Крім того, сторони мирової угоди дійшли згоди щодо сплати орендної плати у подвійному розмірі з передплатою за 6 місяців протягом 36 місяців з моменту затвердження мирової угоди та у звичайному розмірі після спливу цього строку.
Отже, умови мирової угоди, оскаржуваної прокурором, яка укладена між Криворізькою міською радою та ОСОБА_1 , свідчать, що питання розпорядження земельною ділянкою в ній не вирішувалося всупереч волі ради, а така мирова угода з боку Криворізької міської ради підписана процесуально праводієздатною особою - начальником юридичного управління виконкому міської ради Кудіним М. В., якому надані відповідні представницькі функції та повноваження на укладення мирової угоди згідно з довіреністю та приписами ЦПК України.
Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що приписами Земельного Кодексу України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено виключні повноваження органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями комунальної власності та вирішення питання щодо надання у власність чи користування земельних ділянок виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
При цьому питання виконання представником учасника справи представницьких функцій, як-то підписання позовів, відзивів, клопотань, пояснень, заяв, у тому числі мирової угоди, врегульовані ЦПК України.
За обставин цієї справи Криворізька міська рада вже висловила своє волевиявлення щодо розпорядження спірними земельними ділянками шляхом прийняття відповідних рішень про поділ та надання їх в оренду під існуючими об`єктами нерухомого майна.
Аналізучи викладені у касаційній скарзі доводи прокурора про порушення судами попередніх інстанцій у цій справі норм статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 12 Земельного кодексу України, та протиправності підписання мирової угоди без попереднього розгляду та погодження органом місцевого самоврядування питання щодо вирішення питання про передачу земельної ділянки в оренду, Верховний Суд бере до уваги, що у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 вересня 2026 року у cправі № 904/254/25 уточнено висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 у справі № 911/15/19 щодо застосування пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у його взаємозв`язку з нормами статті 192 ГПК України (яка кореспондується із статтею 207 ЦПК України), та зазначено наступне:
«Розпорядження земельними ділянками комунальної власності та вирішення питання щодо надання у власність чи користування земельних ділянок здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Однак укладення мирової угоди в порядку, передбаченому статтею 192 Господарського процесуального кодексу України, предмет якої співпадає з раніше прийнятим рішенням сільської, селищної, міської ради про розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, не потребує окремого рішення такого органу місцевого самоврядування про її затвердження на пленарному засідання».
Тому доводи прокурора про необхідність затвердження на пленарному засіданні органу місцевого самоврядування мирової угоди, укладеної в межах судового спору, є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам процесуального законодавства України.
Щодо доводів прокурора про те, що нерухоме майно, яке є предметом позову, є самочинно збудованим на земельній ділянці, яка не виділялася під забудову, і судами при затвердженні мирової угоди у цій справі було неправильно застосовано положення статей 375, 376 ЦК України
Суд першої інстанції, затверджуючи мирову угоду, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав, визначених статтею 207 Цивільного процесуального кодексу України, для відмови у затвердженні поданої у цій справі мирової угоди, оскільки вважали, що умови цієї мирової угоди стосуються прав та обов`язків учасників справи щодо предмета спору, і мирова угода є такою, що укладена в інтересах учасників справи, та не суперечить вимогам чинного законодавства України.
Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що відповідно до частини п`ятої статті 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо:
1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або
2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Складовою предмета позову в цій справі є вимоги прокурора в інтересах держави в особі Криворізької міської ради до ОСОБА_1 (за участю третіх осіб ТОВ «Реділенс», ТОВ «Маркет ЛТД КР») про зобов`язання відповідача усунути перешкоди територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради у праві користування та розпорядження спірними земельними ділянками і повернути їх шляхом знесення об`єктів самочинного будівництва, скасування державної реєстрації права приватної власності відповідача та скасування державної реєстрації права оренди земельних ділянок, з посиланням на незаконність реєстрації права власності на самочинно збудовані об`єкти.
Звертаючись до суду та обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор із посиланням, зокрема, на положення статей 375, 376 ЦК України акцентував увагу на тому, що нерухоме майно, яке є предметом позову, є таким, що самочинно збудовано на земельній ділянці, оскільки остання не виділялася під забудову, і, відповідно, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.
Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.
Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому при вирішенні спору, що виникає у зв`язку із будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинні досліджуватися питання щодо наявності документів про виділення земельної ділянки, дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів та щодо відповідності побудованого об`єкта будівельним нормам і правилам.
Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини 4 цієї статті (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20, від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).
Крім того, не допускається набуття права власності на споруджені об`єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або такого іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності на об`єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20, від 15 листопада 2023 року у справі № 916/1174/22).
Сама по собі державна реєстрація не є окремою підставою набуття особою права власності, а є офіційним засвідченням державою набуття особою права власності (пункт 123 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року
у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
Державна реєстрація права власності не породжує права власності, в силу державної реєстрації право власності не виникає, вона визначає лише момент, з якого право власності виникає, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. Факт набуття права власності має передувати державній реєстрації, оскільки юридичний зміст державної реєстрації полягає у визнанні і підтвердженні державою цього факту.
Як свідчить зміст спільної заяви про затвердження мирової угоди, ця угода мотивована тим, що на момент набуття ОСОБА_1 права на відповідне майно цей об`єкт був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за попереднім власником і фізично існував. Новий власник - ОСОБА_1 , є добросовісним набувачем майна, оскільки придбала його за відплатним договором у особи, яка мала зареєстроване право власності на нього та право оренди земельної ділянки, а зобов`язання знести об`єкт нерухомості для добросовісного набувача може становити надмірний тягар.
Проте суди попередніх інстанцій, затверджуючи мирову угоду та закриваючи провадження у справі, обмежилися посиланням на відповідність мирової угоди вимогам статті 207 ЦПК України, не встановивши повною мірою обставин щодо того, чи порушує така мирова угода у цьому випадку інтереси територіальної громади в особі Криворізької міської ради з огляду на обґрунтування прокурором позовних вимог здійсненням самочинного будівництва на земельній ділянці, не відведеній у встановлений законом спосіб.
Отже, оскільки суди попередніх інстанцій у цьому випадку не встановили належним чином обставин, пов`язаних зі змістом та спрямованістю мирової угоди, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, щодо наявності підстав для затвердження мирової угоди у цьому випадку є передчасним, а тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Судам попередніх інстанцій під час розгляду справи з урахуванням стандарту доказування «вірогідності доказів» та з огляду на предмет та підстави позову у цій справі насамперед необхідно встановити всі обставини стосовно правового статусу спірного об`єкта на момент його будівництва на предмет наявності/відсутності ознак самочинності такого будівництва, виходячи з норм законодавства, чинних на час будівництва спірного об`єкта.
Крім того, під час розгляду такої категорії справ у разі встановлення обставин щодо здійснення самочинного будівництва, судам слід враховувати, що, як зазначено у пунктах 176-178 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.12.2025 у справі № 908/2388/21, обов'язок знести об'єкт самочинного будівництва має розглядатися в контексті правового захисту права власності
на земельну ділянку. Отже, відповідачем за вимогою про усунення перешкод
у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва має бути особа, яка чинить перешкоди у користуванні й розпорядженні земельною ділянкою (останній набувач). Слід з-поміж іншого зауважити, що процесуальний статус останнього набувача прав на об`єкт самочинного будівництва як відповідача надає такій особі можливість використовувати всі передбачені процесуальним законом засоби для захисту своїх прав та інтересів. Також суд під час розгляду справи зможе оцінити добросовісність відповідача і пропорційність застосовуваних до нього засобів.
Щодо клопотання про зупинення провадження у справі
ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тер-Товмасян Ю. Г., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного Суду клопотання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 вересня 2026 року у справі № 904/254/25.
Клопотання мотивовано тим, що правовідносини, спір з приводу яких вирішується у цій справі, є подібними до правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 904/254/25.
Пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі)
у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження
у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду
у справі № 904/254/25 ухвалив постанову 24 вересня 2026 року, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тер-Товмасян Ю. Г., про зупинення касаційного провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 904/254/25.
Щодо розподілу судових витрат
Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема із розподілу судових витрат.
Оскільки розгляд справи не закінчено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 402, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Тер-Товмасян Юлія Геннадіївна, про зупинення касаційного провадження у справі.
Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенка Олександра Анатолійовича задовольнити.
Ухвалу Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 20 жовтня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 03 лютого 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк

Згадані норми: ЦК України, ст. 376; ЦПК України, ст. 208; ЦПК України, ст. 255; ЦПК України, ст. 207; ЦПК України, ст. 256; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 252; ЦПК України, ст. 253; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 402; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 411; ЦПК України, ст. 418; ЦПК України, ст. 419; ГПК України, ст. 192; ЗК України, ст. 12; ЗК України, ст. 134; ЗК України, ст. 116; ЗК України, ст. 124
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.