# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 532/2139/21

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 532/2139/21
Дата ухвалення: 2026-10-28
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141227249
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141227249
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141227249

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 року
м. Київ

справа № 532/2139/21
провадження № 61-9004св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року в складі судді Омельченко І. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2025 року в складі колегії суддів Триголова В. М.,Дорош А. І., Лобова О. А.
в справі за позовом ОСОБА_1 до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області, ОСОБА_2 про визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень, скасування рішення про державну реєстрацію, вилучення запису про право власності та

ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення дванадцятої сесії Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області восьмого скликання від 13 серпня 2021 року № 13.81 про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9255 га з кадастровим номером 5321887500:00:006:0214 та передачу її у власність ОСОБА_2 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 60049941 від 28 серпня 2021 року та вилучити з Державного реєстру прав на нерухоме майно запис про право власності 43677178 за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 1,9255 га з кадастровим номером 5321887500:00:006:0214;
- вирішити питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування позову зазначено, що наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 17 січня 2020 року № 1968-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в приватну власність на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області орієнтовною площею 1,93 га. Позивачкою замовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, який був погоджений висновком про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21 лютого 2020 року № 2156/82-20 (екстериторіальне погодження). У подальшому було здійснено реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 5321887500:00:006:0214. Після відповідного погодження проєкту землеустрою експертом державної експертизи (екстериторіальне погодження) та державної реєстрації земельної ділянки ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області із заявою про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214, та передачу у власність у порядку приватизації. Результатом розгляду заяви був наказ від 04 грудня 2020 року № 18809-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність». Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду в справі № 440/2199/21 від 02 червня 2021 року визнано протиправним та скасовано цей наказ.
27 липня 2021 року Білицькій селищній раді Полтавського району Полтавської області направлено повідомлення про розроблений проєкт землеустрою за дозвільним наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області. 28 серпня 2021 року позивачці стало відомо, що земельна ділянка площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214, передана Білицькою селищною радою Полтавського району Полтавської області в приватну власність ОСОБА_2 . У порушення норм земельного законодавства 13 серпня 2021 року Білицька селищна рада Полтавського району Полтавської області затвердила неіснуючий проєкт землеустрою та передала земельну ділянку у власність ОСОБА_2 , яка не вчиняла жодних дій для формування ділянки в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу (далі - ЗК) України та не пройшла процедуру приватизації земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
07 вересня 2022 року рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
19 травня 2025 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року залишено без змін.
24 вересня 2025 року додатковою постановою Полтавського апеляційного суду заяву представника  ОСОБА_2 - адвоката Роменської Т. В. про ухвалення додаткового рішення та стягнення судових витрат на правничу допомогу задоволено. Доповнено резолютивну частину постанови Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2025 року вказівкою про стягнення з   ОСОБА_1  на користь   ОСОБА_2  5 000,00 грн витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Судові рішення по суті спору мотивовано тим, що якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження тощо, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування чи у власність іншій особі. Не вважатиметься добросовісною поведінка особи, яка отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробила проєкт та подала його на затвердження, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки.Рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. ОСОБА_2 , звернувшись до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області із заявою від 06 серпня 2021 року, реалізувала своє право на отримання земельної ділянки у власність після розроблення проєкту землеустрою відповідно до положень земельного законодавства. Позивачка вказаним правом не скористалась та не надала суду відомостей, що у період часу до серпня 2021 року вона звернулась до Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області із відповідною заявою з проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 07 вересня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2025 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16-ц, від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц, постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 25 квітня 2018 року в справі № 461/2132/17, від 31 липня 2019 року в справі № 472/1286/17-ц, від 16 липня 2020 року в справі № 802/1447/17-а, від 23 жовтня 2020 року в справі № 802/1535/17-а, від 11 листопада 2020 року в справі № 472/1282/17, від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц, від 09 червня 2021 року в справі № 128/1329/18, від 13 червня 2022 року в справі № 278/2592/20, від 30 червня 2022 року в справі № 700/305/20, щодо:
- правових підстав для надання органомдержавної влади чи місцевого самоврядування особі дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, яка вже сформована за заявою іншої особи, яка звернулася раніше;
- про те, що дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення; цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому;
- про те, що можна кваліфікувати як недобросовісну таку поведінку власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необгрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необгрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи;
- про те, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність під часбезоплатної передачі земельних ділянок у межах встановлених правових норм, першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього не існує законних перешкод.
Позивачка вчинила потрібні дії щодо вирішення питання про отримання права власності на земельну ділянку, а саме отримала дозвіл на розробку проєкту землеустрою земельної ділянки, розробилатакий проєкт, за її заявою сформовано земельну ділянку, у зв`язку із чим вона малалегітимні сподівання та правомірні очікування на закінчення процедури отримання у власність земельної ділянки. Враховуючи те, що підставою формування спірної земельної ділянки був проєкт землеустрою,розроблений на замовлення  ОСОБА_1 , саме вона має першочергове право на отримання цієї земельної ділянки у власність.
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначає, що дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати в оренду в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16-ц (провадження  № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Вона з 2000 року користується спірною земельною ділянкою відкрито, доброчесно та безперервно, сплачує відповідні податки. Дозвіл на розробку проєкту землеустрою отримала за розпорядженням голови Кобеляцької районної державної адміністрації від 02лютого 2012 року, а позивачка- тільки 17 січня 2020 року, тобто на вісім років пізніше. Окрім того, рішенням тринадцятої сесії Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області двадцять третього скликання від 20вересня 2000 року їй було передано у власність та володіння спірну земельну ділянку. Натомість позивачка лише  09січня 2020 року звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,93 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу державної власності, яка розташована на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. Право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства позивачка не використала.
Законні сподівання на оформлення права власності на земельну ділянку виникають не після отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, чи погодження проєкту у порядку статті 186 ЗКУкраїни, а саме з моменту звернення до відповідного органу виконавчої влади, чи органу місцевого самоврядування із проханням затвердити погоджений проєкт землеустрою та передання земельної ділянки у власність. Вона (  ОСОБА_2 ) першою подала до Білицькоїселищної радиПолтавського району Полтавської області належно оформлену заяву про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому першою отримала легітимні сподівання та правомірні очікування на законне завершення такої процедури - прийняття Білицькою селищною радою Полтавського району Полтавської області рішення про затвердження проєкту землеустрою та надання їй спірної земельної ділянки у власність.
Збільшення площі земельної ділянки ніяким чином не порушило прав позивачки, оскільки відповідно до статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше  2,0 га. Окрім того, позивачка звернулася з заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, а вона (  ОСОБА_2 ) - до Кобеляцької районної державної адміністрації, тобто не один і той самий орган надавав дозвіл на розробку проєкту землеустрою, тому Білицька селищна рада Полтавського району Полтавської області жодним чином не порушувала права та законні інтереси позивачки, оскільки вона до них не зверталася, а у випадку звернення, напевно, їй було б повідомлено про те, що ця земельна ділянка передана іншій особі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
09 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,93 га для ведення особистого селянського господарства із земель запасу державної власності (кадастровий номер 5321887500:00:006:0197), яка розташована на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. Право на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства не використала.
Наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 17 січня 2020 року № 1968-СГ ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,93 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області за межами населених пунктів.
10 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (інженер-землевпорядник) укладено договір № 040-02/2020 на виконання послуг щодо складення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 1,93 га для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чорбівської сільської ради (за межами населених пунктів) Кобеляцького району Полтавської області.
Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності для передачі у власність ОСОБА_1 загальною площею 1,9255 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Чорбівської сільської ради (за межами населених пунктів) Кобеляцького району Полтавської області, був погоджений висновком про розгляд проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21 лютого 2020 року № 2156/82-20.
06 березня 2020 року здійснено реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та присвоєно їй кадастровий номер 5321887500:00:006:0214.
Наказом Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 04 грудня 2020 року № 18809-СГ ОСОБА_1 відмовлено в затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214, для ведення особистого селянського господарства та надання у власність з таких підстав: перелік обмежень у використанні земельної ділянки надати відповідно Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051. Крім того, кадастровий план земельної ділянки доопрацювати з урахуванням вимог статті 34 Закону України «Про Державний земельний кадастр», зазначивши кадастровий номер земельної ділянки.
Розпорядженням Кобеляцької районної державної адміністрації Полтавської області від 02 березня 2012 року № 143 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області від 13 серпня 2021 року № 13.81 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,9255 га, розташованої за межами населених пунктів на території Білицької селищної ради Полтавського (Кобеляцького) району Полтавської області , та передано її у власність ОСОБА_2 .
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року в справі № 440/2199/21 визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 04 грудня 2020 року № 18809-СГ; зобов`язано Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області затвердити проєкт землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214.
27 липня 2021 року ОСОБА_1 направила повідомлення Білицькій селищній раді Полтавського району Полтавської області про надання їй дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Білицької (Чорбівської сільської) селищної ради Полтавського району Полтавської області, орієнтовною площею 1,93 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.
У серпні 2021 року позивачці стало відомо, що земельна ділянка площею 1,9255 га, кадастровий номер 5321887500:00:006:0214, передана Білицькою селищною радою Полтавського району Полтавської області в приватну власність іншій особі ОСОБА_2 .
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзиву та виснував, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України (тут і далі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок зі земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт «б» частини першої статті 121 ЗК України).

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та повноваження органів виконавчої влади в частині погодження цих проектів регулюються статтями 118, 186-1 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним, відповідний орган у разі ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев`ята статті 118 ЗК України).

Згідно зі статтею 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України від 22 травня 2003 року
№ 858-IV«Про землеустрій» проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом.

Дозвіл на розробку проєкту землеустрою означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, щоб мати змогу у подальшому точно визначити предмет оренди. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у майбутньому.

Рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16-ц, (провадження № 14-301цс18), від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20)).

Проте, здійснюючи свої повноваження щодо розпорядження землею, орган державної влади чи місцевого самоврядування на будь-якому етапі надання земельної ділянки у власність чи користування зобов`язаний діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси учасників цих правовідносин, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності.

Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20), на яку посилається заявниця в касаційній скарзі, сформулювала правові висновки, згідно з якими неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод.

Зазначений інтерес, у разі формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту.

Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок у межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України) першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього немає законних перешкод.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суди керувалися тим, що позивачка дійсно отримала у січні 2020 року дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки і влютому 2020 року проєкт землеустрою був виготовлений. Попри відмову Головного управлінняДержгеокадастру у Полтавській області в затвердженні документації у грудні 2020 року та зобов`язання рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року Держгеокадастру затвердити відповідну документацію,  ОСОБА_1 не надала суду доказів звернення до компетентного органу із заявою про затвердження погодженого проєкту землеустрою та передання земельної ділянки у власність уперіод до 13 серпня 2021 року.Відтак передання  ОСОБА_2 земельної ділянки з кадастровим номером 5321887500:00:006:0214 за рішенням Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської областівід 13 серпня 2021 року не свідчить про незаконність таких дій селищної ради та наявність підстав для скасування права власності відповідача на спірне майно, адже на момент винесення вказаного рішення було відсутнє відповідне рішення компетентного органу щодо передання спірної земельної ділянки  ОСОБА_1 , а, отже вона мала усвідомлювати, що земельна ділянка може бути надана у власність іншій особі.

Із наведеними висновками погодитися не можна, з огляду на таке.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року в справі № 380/624/16-ц, від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц, постановах Верховного Суду від 27 березня 2018 року в справі № 463/3375/15-а, від 25 квітня 2018 року в справі № 461/2132/17, від 31 липня 2019 року в справі № 472/1286/17-ц, від 16 липня 2020 року в справі № 802/1447/17-а, від 23 жовтня 2020 року в справі № 802/1535/17-а, від 11 листопада 2020 року в справі № 472/1282/17, від 02 червня 2021 року в справі № 700/316/20-ц, від 09 червня 2021 року в справі № 128/1329/18, від 13 червня 2022 року в справі № 278/2592/20, від 30 червня 2022 року в справі № 700/305/20, щодо:
- правових підстав для надання органомдержавної влади чи місцевого самоврядування особі дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, яка вже сформована за заявою іншої особи, яка звернулася раніше;
- про те, що дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення; цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому;
- про те, що можна кваліфікувати як недобросовісну таку поведінку власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необгрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необгрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи;
- про те, що за наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених правових норм, першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього не існує законних перешкод.
Апеляційний суд розглянув справу без урахування наведених висновків.
Відповідно до матеріалів цієї справи розпорядженням голови Кобеляцької районної державної адміністрації від 02 березня 2012 року № 143 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,47 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.
Після отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства відповідачка протягом тривалого часу такий проєкт не виготовляла, до сертифікованого інженера-землевпорядника фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 з цим питанням звернулася лише у липні 2021 року.
У 2021 році на замовлення  ОСОБА_2 виготовлено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9255 га у власність гр.  ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Білицької селищної ради Полтавського району Полтавської області.
Натомість,  ОСОБА_1 , виявивши бажання отримати у власність земельну ділянку державної власності для ведення особистого селянського господарства, одразу після надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у січні 2020 року, звернулася до сертифікованого інженера-землевпорядника фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 із заявою про виготовлення технічної документації та 10 лютого 2020 року уклала з ним договір № 040-02/2020 на виконання послуг щодо складення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1,9255 га для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства на території Чорбівської сільської ради (за межами населених пунктів) Кобеляцького району Полтавської області.
На підставі складеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянкиза замовленням позивачки була сформована відповідна ділянка, а відділом у Кобеляцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 06 березня 2020 року за її зверненням до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5321887500:00:006:0214загальною площею 1,9255 га, призначену для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Чорбівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області.
Апеляційний суд не надав належної оцінки обставинам, які свідчать про те, що ОСОБА_1 раніше за ОСОБА_2 розпочала та послідовно вчиняла юридично значущі дії, спрямовані на набуття права власності на спірну земельну ділянку, а також не перевірив доводів позивачки щодо неправомірності передання цієї ділянки у власність іншій особі.
Зокрема, суд не врахував, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5321887500:00:006:0214 була сформована на підставі проєкту землеустрою, розробленого на замовлення ОСОБА_1 , а державну реєстрацію земельної ділянки здійснено саме на підставі підготовленої нею документації із землеустрою. За таких обставин суд мав з`ясувати, чи не порушує передання цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_2 прав та охоронюваних законом інтересів позивачки щодо завершення розпочатої нею процедури приватизації.
Крім того, висновки суду про зволікання ОСОБА_1 із завершенням процедури приватизації внаслідок незвернення до компетентного органу із заявою про затвердження проєкту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність не узгоджуються з матеріалами справи. Так, позивачка оскаржила відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у затвердженні документації із землеустрою та наданні земельної ділянки у власність, а рішенням Полтавського окружного адміністративного суду  від 02 червня 2021 року у справі № 440/2199/21 її позов задоволено.
27 липня 2021 року, тобто до ухвалення Білицькою селищною радою оскаржуваного рішення від 13 серпня 2021 року № 13.81, ОСОБА_1 звернулася до селищної ради із заявою про затвердження документації із землеустрою та передачу спірної земельної ділянки у власність. Зазначена обставина залишилася поза увагою суду апеляційної інстанції, хоча має істотне значення для оцінки поведінки позивачки та з`ясування причин незавершення процедури приватизації.
Не надано апеляційним судом належної оцінки й тому, що на момент ухвалення оскаржуваного рішення Білицькій селищній раді було відомо про судовий спір щодо правомірності відмови у затвердженні документації із землеустрою, розробленої на замовлення ОСОБА_1 , оскільки Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області оскаржувало в апеляційному порядку рішення адміністративного суду.
За таких обставин суд мав перевірити, чи було правомірним передання спірної земельної ділянки іншій особі до остаточного вирішення спору щодо затвердження проєкту землеустрою позивачки та чи не призвело це до необґрунтованого позбавлення її можливості завершити процедуру набуття права власності на земельну ділянку, формування якої відбулося за її ініціативою.
Водночас сам факт попереднього розроблення проєкту землеустрою та формування земельної ділянки не означає автоматичного виникнення у позивачки права власності на неї. Проте ці обставини в сукупності з послідовністю вчинених нею дій, зверненням до селищної ради до ухвалення спірного рішення та оскарженням відмови компетентного органу в затвердженні документації із землеустрою мали бути досліджені судом апеляційної інстанції для визначення наявності у позивачки охоронюваного законом інтересу та з`ясування того, чи було дотримано вимог законодавства під час передання земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .
Отже, не встановивши належним чином обставин, пов`язаних із розробленням і погодженням проєкту землеустрою ОСОБА_1 , формуванням спірної земельної ділянки, зверненням позивачки до селищної ради 27 липня 2021 року та обізнаністю розпорядника землі про судове оскарження відмови у затвердженні документації із землеустрою, апеляційний суд передчасно погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
З огляду на те, що наведені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, а їх невстановлення та ненадання їм належної правової оцінки унеможливлюють перевірку законності й обґрунтованості судового рішення, постанова апеляційного суду підлягає скасуванню з переданням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані в справі докази.

Верховний Суд висновує, що постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення істотних для її вирішення обставин, що входять до предмета доказування.

Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення, тому за умов скасування цього рішення суду не може залишатися в дії додаткова постанова Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року.

Щодо розподілу судових витрат

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141, 142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Тому розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (висновок у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731 /16-ц (провадження № 61-39028сво18)).

Отже, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги розподіл судових витрат має здійснюватися тим судом, який ухвалить остаточне рішення в справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 389, 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2025 року тадодаткову постанову Полтавського апеляційного суду від 24 вересня 2025 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Ситнік
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
І. М. Фаловська

Згадані норми: Конституція України, ст. 14; ЦК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 411; ЦПК України, ст. 141; ЦПК України, ст. 142; ЦПК України, ст. 416; ЗК України, ст. 79-1; ЗК України, ст. 121; ЗК України, ст. 118; ЗК України, ст. 186-1
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.