# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 182/3840/24 Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 182/3840/24 Дата ухвалення: 2026-11-05 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 141227417 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141227417 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141227417 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2026 року м. Київ справа № 182/3840/24 провадження № 61-9348св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя - доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс» відповідачка- ОСОБА_1 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Вельможко Олег Олександрович, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026 рокупостановлену в складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Агєєва О. В., Никифоряка Л. П., ВСТАНОВИВ: 1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Укрглобал-Фінанс»» (далі - ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 серпня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 було укладено договір № 3879584 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідачка отримала кредит у розмірі 23 000,00 грн строком на 360 днів. Зазначені кошти були перераховані на її платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ КБ «ПриватБанк». Договором передбачено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 2% від суми кредиту за кожен день користування, що становить 730% річних. 24 квітня 2024 рокуміж ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» укладено договір факторингу № 24/04/2024. Відповідно до умов зазначеного договору ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс»перейшло право вимоги за договором № 3879584 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07 серпня 2023 року, укладеним з ОСОБА_1 . Первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором перед відповідачкою у повному обсязі, надавши їй кредитні кошти в обумовленому розмірі. Водночас ОСОБА_1 належним чином не виконувала свої зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість. У зв`язку з допущеними порушеннями зобов`язань, заборгованість за кредитним договором станом на 24 квітня 2024 рокустановить 143 060,00 грн та складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 23 000,00 грн;заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 120 060,00 грн, що обчислені відповідно до п. 1.4 кредитного договору за ставкою 2% від суми кредиту за кожен день користування (730% річних) за період із 07 серпня 2023 року по 24 квітня 2024 року включно. Враховуючи викладене, на підставі статей 509, 525-527, 530, 598, 599, 610, 615, 625, 629, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором № 3879584 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 07 серпня 2023 року в загальному розмірі 143 060,00 грн. Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі Заочним рішенням Томаківського районного суд Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року, ухваленим у складі судді Скрипченка Д. М. позов ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс»заборгованість за договором № 3879584 від 07 серпня 2023 року, станом на 24 квітня 2024 року, у розмірі 143 060,00 грн, з яких: 23 000,00 грн - заборгованість за кредитом; 120 060,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами відповідно до п.1.4 кредитного договору за ставкою 2% за кожен день користування кредитом (730% річних) за період з 07 серпня 2023 року по 24 квітня 2024 року включно. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Заочне рішення мотивоване тим, що наданими ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» доказами повністю підтверджено правомірність нарахування заборгованості за договором, оскільки відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання, а заборгованість не погашена. Факт надання кредитних коштів підтверджується їх перерахуванням на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . Відповідно до статей 526, 610, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти. Водночас ОСОБА_1 розрахунок не спростовано, як і не надано доказів належного виконання договірних зобов`язань чи сплати коштів у добровільному порядку. Порушення договору призвело до обмеження майнових прав та інтересів позивача як правонаступника первісного кредитора, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. Ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року, постановленою у складі судді Кондус Л. А., заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 10 березня 2025 року залишено без розгляду. Ухвала суду мотивована тим, що заяву про перегляд заочного рішення подано з порушенням встановленого законом процесуального строку, а підстав для його поновлення суд не встановив. Оскільки ОСОБА_1 отримала копію заочного рішення 29 жовтня 2025 року, подана її представником 06 січня 2026 рокузаява є такою, що подана з пропуском строку, визначеного положеннями статті 284 ЦПК України. Враховуючи відсутність поважних причин для поновлення процесуального строку та відповідного клопотання, суд на підставі частини другої статті 126 ЦПК України та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду залишив заяву без розгляду. Не погодившись з ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року залишено без руху, надано десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження із наданням доказів поважності пропуску строку. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України. Апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження, зазначивши, що ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 24 березня 2026 року було надіслано до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Вельможка О. О. та доставлено йому 25 березня 2026 року о 18:24:59. Таким чином, відповідно до приписів статті 272 ЦПК України, ухвала суду вважається врученою представнику ОСОБА_1 26 березня 2026 року. Разом з тим, недоліки апеляційної скарги усунуто не було. Будь-яких клопотань від ОСОБА_1 та/або її представника - адвоката Вельможка О. О. стосовно продовження процесуальних строків, визначених ухвалою суду від 24 березня 2026 року, на адресу суду не надходило, а про наявність обставин, які об`єктивно перешкоджали усуненню недоліків апеляційної скарги, суду повідомлено не було. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 11 липня 2026 року ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Вельможко О. О., через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою наухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026 року Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано із суду першої інстанції матеріали цивільної справи № 182/3840/24. 11 серпня 2026року матеріали цивільної справи № 182/3840/24 надійшли до Верховного Суду. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Вельможко О. О., просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для розгляду по суті. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження ухвали Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026 року заявниця зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання щодо відмови у відкритті апеляційного провадження. Посилається на неврахування судом висновків Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах. Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про належне вручення ОСОБА_1 ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року, безпідставно визнавши фактом отримання судового рішення доставлення його тексту до електронної пошти « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Крім того, судами попередніх інстанцій в порушення вимог статті 60 ЦПК України було допущено до участі у справі як представника особу за довіреністю, яка не має статусу адвоката, тоді як ціна позову у розмірі 143 060,00 грн виключає можливість визнання справи малозначною. З огляду на це, будь-які процесуальні дії такого неналежного представника, як і надсилання документів до його електронного кабінету, не мають юридичних наслідків для ОСОБА_4. Таким чином, суд апеляційної інстанції не вирішив належним чином клопотання про поновлення строку на подання ОСОБА_1 апеляційної скарги на ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У відзиві на касаційну скаргу, поданому до Верховного Суду 09 серпня 2026 року, ТОВ «ФК «Укрглобал-Фінанс» заперечує проти доводів ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Вельможко О. О., просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026 року - без змін. 2. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України). Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України). Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_4 , в інтересах якої діє адвокат Вельможко О. О., не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України). Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням. Процесуальний закон визначає, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України). Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції (за наявності). За правилом частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу. Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України). Порядок та правила належного вручення судових рішень учасникам справи врегульовано статтею 272 ЦПК України. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина шоста статті 272 ЦПК України). Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина сьома статті 272 ЦПК України). У постанові Верховного Суду від 07 травня 2026 року у справі № 686/20950/25 (провадження № 61-1432св26) зазначено, що за відсутності будь-яких звернень (заяв, клопотань) від особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, що була залишена без руху, та відсутності заяви про продовження строку для усунення недоліків, за умови наявності доказів отримання ухвали заявником, суд апеляційної інстанції, який вчинив таку процесуальну дію, як залишення скарги без руху, зокрема з підстав неповажності наведених причин пропуску строку на оскарження судового рішення, очевидно не може винести іншого процесуального рішення крім ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі. Дніпровський апеляційний суд, встановивши, що представник ОСОБА_1 - адвокат Вельможко О. О., отримавши 25 березня 2026 року в Електронний кабінет ухвалу суду від 24 березня 2026 року про залишення апеляційної скарги без руху, жодних документів в інтересах ОСОБА_1 на усунення недоліків скарги не подав, жодних заяв, клопотань до суду не надходило, зокрема й про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги, підставно відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі в зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження ухвали Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року. Верховний Суд звертає увагу, що в цьому випадку відмова у відкритті апеляційного провадження є наслідком неусунення недоліків апеляційної скарги щодо подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарженняухвалиТомаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року знаданням доказів поважності пропуску строку. Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 09 січня 2026 року. Доводи касаційної скарги стосовно порядку вручення копії ухвали суду першої інстанції від 09 січня 2026 року та повноважень представника за довіреністю не спростовують висновків суду апеляційної інстанції. Предметом перевірки у цій справі є виключно законність ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з невиконанням ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Оскільки ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 березня 2026 року було належним чином доставлено до Електронного кабінету адвоката Вельможка О. О., а визначені судом недоліки усунуто не було, апеляційний суд мав законні підстави для застосування наслідків, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України. З огляду на зазначене, доводи касаційної скарги стосовно порядку обчислення та перебігу процесуальних строків правильність висновків суду апеляційної інстанції не спростовують. Подання заяви про поновлення пропущеного процесуального строку та надання доказів поважності причин його пропуску є обов`язком особи, яка звертається з апеляційною скаргою після закінчення установленого законом строку. Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження «остаточного судового рішення» є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці ЄСПЛ. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала апеляційного суду прийнята з додержанням норм процесуального права, зокрема і статті 358 ЦПК України, попри аргументи касаційної скарги про її порушення. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (Рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» («Alimentaria Sanders S.A. v. Spain»), § 35). Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», § 47). Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18). Норми, які визначають процес подання скарги, служать меті належного здійснення правосуддя. Сторони, яких це стосується, повинні обґрунтовано очікувати, що ці правила будуть застосовуватися. Отже, відмовляючи заявниці у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд саму сутність права доступу до суду не порушив, а відповідні обмеження мали легітимну мету та були пропорційними між використаними засобами і досягнутими цілями. Колегія суддів враховує, що не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Оскільки колегія суддів встановила, що оскаржувану ухвалу апеляційного суду постановлено з додержанням норм процесуального права, тому її, відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України, необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 400, 401, 409, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Вельможко Олег Олександрович, залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Ю. В. Черняк Г. В. Коломієць Д. Д. Луспеник Згадані норми: Конституція України, ст. 8; Конституція України, ст. 129; ЦПК України, ст. 284; ЦПК України, ст. 126; ЦПК України, ст. 358; ЦПК України, ст. 272; ЦПК України, ст. 60; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 17; ЦПК України, ст. 354; ЦПК України, ст. 356; ЦПК України, ст. 127; ЦПК України, ст. 357; ЦПК України, ст. 401; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 419; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 2 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.