# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 931/675/23 Суд: Касаційний цивільний суд ВС Справа № 931/675/23 Дата ухвалення: 2026-11-04 Вид судочинства: Цивільне Ідентифікатор ЄДРСР: 141227502 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141227502 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141227502 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2026 року м. Київ справа № 931/675/23 провадження № 61-9622 св 26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Осіяна О. М. (суддя-доповідач), суддів: Коломієць Г. В., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області, за участі прокурора, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стретович Інна Сергіївна, на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 08 квітня 2026 року у складі судді Кідиби Т. О. та постанову Волинського апеляційного суду від 18 червня 2026 року у складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Киці С. І., Осіпука В. В., ВСТАНОВИВ: 1. Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей виконавчого комітету Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області, про позбавлення батьківських прав. Позовна заява обґрунтована тим, що вона є бабусею по материнській лінії малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася у шлюбі, який зареєстровано 24 травня 2019 року між її донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Сімейне життя у подружжя не склалось, рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 листопада 2021 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_2 в автокатастрофі загинула ОСОБА_4 . Після її смерті внучка ОСОБА_3 залишилася проживати з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Батько дитини - ОСОБА_2 самоусунувся від виховання своєї дочки, уникає контактів з дитиною, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, виховання, підготовку до самостійного життя, гроші на утримання дитини не надає. Вказувала, що на цей час вона здійснює догляд за дитиною, піклується про здоров`я та всебічний розвиток, повністю забезпечує дитину усім необхідним, внучка перебуває на її повному утриманні. Відповідач тривалий час не сплачував аліменти на утримання дитини, які стягуються з нього рішенням суду від 10 червня 2022 року, і лише 08 вересня 2023 року сплатив борг за аліментами на картку її покійної доньки, після чого перестав проявляти будь-яку ініціативу щодо утримання дитини. Вказувала, що має фінансову можливість для утримання дитини, оскільки має господарство та 13 га землі в своєму обробітку. Також їй матеріально допомагає син ОСОБА_5 , який на цей час виконує обов`язок із захисту Батьківщини у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, та мати ОСОБА_6 , яка проживає разом з нею та отримує пенсію. Зазначала, що ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, декілька разів приїжджав провідати дитину у стані алкогольного сп`яніння, дебоширив, лаявся нецензурними словами, погрожував забрати дитину. Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 08 квітня 2026 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 18 червня 2026 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивачка не надала суду доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, а також необхідності застосування до нього такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, саме в інтересах дитини. Обставин, які б характеризували відповідача ОСОБА_2 , як такого, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку, у справі не встановлено. Суди вважали за доцільне зберегти зв`язки малолітньої ОСОБА_3 із батьком, надавши відповідачу можливість налагодити належний контакт з дитиною. Короткий зміст вимог касаційної скарги 17 липня 2026 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Стретович І. С. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Локачинського районного суду Волинської області від 08 квітня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 18 червня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 661/2532/17, від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2026 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 931/675/23 із суду першої інстанції. 12 серпня 2026 року справа № № 931/675/23 надійшла до Верховного Суду. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 жовтня 2026 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 жовтня 2026 року до участі у справі залучено прокурора. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Стретович І. С. мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки всім доказам у справі у їх сукупності, фактично обмежились загальним посиланням на винятковість позбавлення батьківських прав та відсутність підстав для задоволення позову. Суди не врахували, що після смерті матері обов`язки щодо виховання, утримання, забезпечення повсякденних потреб, лікування, навчання та психологічної підтримки дитини здійснювалися виключно бабусею ОСОБА_1 . Відповідач протягом тривалого часу не вживав реальних заходів щодо виконання своїх батьківських обов`язків, не проявляв належної турботи до дитини, не брав активної участі у її вихованні та розвитку, що свідчить про його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків. Вказує, що епізодичні відвідування дитини у закладі дошкільної освіти не можуть свідчити про належне виконання відповідачем батьківських обов`язків, а відкриття ним депозитного рахунку на ім`я дитини не спростовує факту його самоусунення від участі у житті, вихованні та забезпеченні інтересів дитини. Суди не надали належної оцінки характеристиці психолога від 13 червня 2023 року, у якій зазначено, що дитина не ідентифікує відповідача як свого батька, сприймає його як сторонню особу - дядю, що підтверджує обставини неналежної участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, відсутності емоційного зв`язку між батьком і дитиною. Суди також не врахували висновок експерта науково-дослідного інституту судових експертиз та права від 10 лютого 2026 року № 720/26 за результатами проведення судово-психологічної експертизи стосовно малолітньої ОСОБА_3 , яким підтверджено, що у дитини немає емоційної прив`язаності до біологічного батька. Зазначає, що стабільний психоемоційний стан дитини після смерті її матері забезпечено саме завдяки бабусі ОСОБА_1 , яка фактично виконує роль основного опікуна, а отже саме вона, а не біологічний батько, є значущою та близькою для дитини особою. Вважає, що за обставин цієї справи посилання судів на необхідність збереження батьківських прав відповідача суперечить найкращим інтересам дитини. Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 14 вересня 2026 року через підсистему Електронний суд Зимнівська сільська рада Володимирського району Волинської області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами З 24 травня 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано заочним рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 листопада 2021 року (справа № 154/547/21) (а. с. 13, т. 1). ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8, т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, що підтверджуються свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 11, т. 1). Після смерті матері малолітня ОСОБА_3 залишилася проживати з бабусею ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за якою зареєстрована з 28 листопада 2019 року (а. с. 9, т. 1). На підставі виконавчого листа, виданого Володимир-Волинським міським судом Волинської області 14 липня 2022 року № 154/3499/21, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 стягувались аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно із довідкою головного державного виконавця Локачинського відділу державної виконавчої служби у Володимир-Волинському районі Волинської області Шмідт О. О., станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 заборгованість зі сплати аліментів становила 3 545, 88 грн (а. с. 12, т. 1). Постановою державного виконавця від 12 березня 2024 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 154/3499/21 від 14 липня 2022 року про стягнення з ОСОБА_2 аліментів закінчено у зв`язку зі смертю стягувача. Заборгованість з аліментів становила 1 545, 88 грн (а. с. 80, 81, т. 2). Відповідно до листа Волинської обласної прокуратури від 19 липня 2024 року № 50-1742 вих-24, провадження за фактом вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КК України (ухилення від сплати аліментів на утримання дітей), відкритого на підставі зави ОСОБА_1 , закрито у зв`язку із відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення (а. с. 145, т. 2). Згідно з довідкою служби у справах дітей виконавчого комітету Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області від 07 листопада 2022 року № 1249/13/2-22, ОСОБА_2 є єдиним законним представником малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із смертю матері дитини ОСОБА_4 (а. с. 173, т. 1). Згідно з характеристикою, виданою виконавчим комітетом Затурцівської сільської ради Волинської області, ОСОБА_2 проживає по АДРЕСА_2 . Зарекомендував себе з позитивної сторони. Ввічливий, добрий, має багато друзів, врівноважений, допомагає односельчанам при потребі, конфліктів не має. Бере участь у громадському житті. Зі сторони громади претензій та зауважень до нього немає (а. с. 62, т. 1). Відповідно до довідки та характеристики Зимнівської сільської ради Володимирівського району Волинської області від 17 травня 2024 року, ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_1 , здійснює догляд за престарілою матір`ю ОСОБА_6 , займається веденням сільського господарства та вихованням онуки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Громадського порядку не порушує, ввічлива, користується авторитетом серед односельчан (а. с. 103, 104, т. 2). Відповідно до характеристики психолога ОСОБА_7 від 13 червня 2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує ЗДО «Пізнайко». Перенісши травматичний досвід - смерть матері, ОСОБА_8 виявляє стійкість та високу адаптивність, що є заслугою бабусі. Через незначну кількість контактів та спілкування з батьком, ОСОБА_8 не ідентифікує ОСОБА_9 як свого батька, він для неї дядя. У висновках зазначено, що примусове вилучення дитини із звичного середовища та від емоційно близької людини може призвести до психоемоційної травматизації та нервових порушень дитини. Для уникнення травмування дитячої психіки корисним буде процес поступової адаптації дитини; збільшувати кількість та тривалість проведеного часу з біологічним батьком необхідно поступово від кількох годин до повного дня, з подальшим проведенням ночівель за місцем проживання батька (а. с. 24, т. 1). Згідно з інформацією, наданою ЗДО «Пізнайко» 13 листопада 2023 року № 8/01-27, малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідує цей заклад з 10 лютого 2023 року, її зарахування відбулось на підставі заяви бабусі ОСОБА_1 . До закладу дитину приводить та забирає бабуся, батько ОСОБА_2 почав навідуватись до дитячого садка з бажанням побачити дитину з 25 вересня 2023 року (а. с. 100, т. 1). Рішенням Локачинського районного суду Волинської області від 02 листопада 2023 року у справі № 154/4/23, яке набрало законної сили 29 лютого 2024 року, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - служба у справах дітей виконавчого комітету Зимнівської сільської ради Волинської області, про встановлення опіки над малолітньою дитиною без позбавлення батьківських прав (а. с. 56-63, т. 2). У справі встановлено, що після смерті матері дитини батько ОСОБА_2 01 листопада 2022 року звернувся до служби у справах дітей виконавчого комітету Зимнівської сільської ради Волинської області із заявою щодо сприяння у поверненні йому малолітньої доньки. Він приходив до дитини із психологом та працівниками служби, намагався відвідати дитину в дитячому садку. Зустрічі батька з дитиною підтверджуються поясненнями бабусі дитини та відео матеріалами. Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дітей при виконавчому комітеті Зимнівської сільської ради від 21 листопада 2022 року № 9, ухваленого за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 від 01 листопада 2022 року щодо сприяння органу опіки та піклування у поверненні малолітньої доньки ОСОБА_10 та заяви бабусі ОСОБА_1 від 10 листопада 2022 року щодо її участі у вихованні малолітньої ОСОБА_10 , батькові дитини рекомендовано брати участь у вихованні та спілкуванні з дочкою, налагодити контакт з дитиною та здійснювати безпосередню участь у її вихованні за фактичним місцем проживання останньої, зустрічі проводити в присутності практичного психолога та спеціалістів служби у справах дітей. Бабусі ОСОБА_1 рекомендовано не створювати перешкод батькові ОСОБА_2 , який проживає окремо, у налагодженні та прийнятті участі у вихованні малолітньої доньки (а. с. 224, 225, т. 1). Висновком комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Зимнівської сільської ради від 14 грудня 2022 року № 12, виходячи виключно з інтересів малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батькові ОСОБА_2 рекомендовано звернутися до суду з позовом про відібрання малолітньої дитини відповідно до статті 163 СК України (а. с. 226-227, т. 1). Згідно з актом обстеження умов проживання від 08 листопада 2023 року, складеним комісією Затурцівської сільської ради за адресою: АДРЕСА_2 , умови проживання ОСОБА_2 належні, в будинку чисто, прибрано. ОСОБА_2 має свою кімнату з окремим входом, яка облаштована меблями, для дитини придбано дитяче ліжко в розібраному стані. У будинку зроблений косметичний ремонт. Присадибна ділянка впорядкована. Наявне підсобне господарство, де утримуються свійські тварини, корови, свині, птиця. Також у ОСОБА_2 наявна особиста земельна ділянка, площею 1 га. Зі слів ОСОБА_2 відомо, що він працює заготівельником молока, підробляє на сезонних роботах. Хоче спілкуватись із дочкою, відвідує її в дошкільному закладі, проте працівники ДНЗ не дозволяють йому бачитись із нею. Перешкоди у спілкуванні з дитиною за місцем її проживання також чинить бабуся дитини - ОСОБА_1 (а. с. 232-233, т. 1). 06 червня 2023 року між ОСОБА_2 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено вкладний договір, вклад «Джуніор» (Аліменти), за умовами якого відповідач вніс на рахунок грошову суму, яку банк зобов`язався виплатити з відсотками та на умовах, встановлених договором. Починаючи з 22 листопада 2037 року всі права на розпорядження сумою вкладу і нарахованими процентами за цим вкладом переходять до ОСОБА_3 (а. с. 82, 83, т. 2). Судами також встановлено, що в провадженні Володимирського міського суду Волинської області перебуває цивільна справа №154/795/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей виконавчого комітету Зимнівської сільської ради Волинської області, про відібрання дитини (а. с. 55-56, т. 2). В межах цієї справи на виконання ухвали суду висновком комісії з питань захисту прав дітей при виконавчому комітеті Зимнівської сільської ради від 14 листопада 2023 року № 19 ОСОБА_2 визначено спосіб участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до встановленого графіку спілкування на території ЗДО «Пізнайко» без присутності бабусі ОСОБА_1 , а бабусі ОСОБА_1 та працівникам ЗДО «Пізнайко» рекомендовано не здійснювати перешкод батькові у спілкуванні з дочкою та налагодженні контакту між ними (а. с. 99, т. 2). Висновком комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Зимнівської сільської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Зимнівської сільської ради від 17 червня 2024 року № 66, визнано недоцільним позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Комісією враховано, що ОСОБА_2 характеризується лише з позитивної сторони, прагне брати безпосередню участь у вихованні своєї доньки, в його діях прослідковується заінтересованість у збереженні родинних відносин з донькою, а позбавлення його батьківських прав є крайнім заходом, який може призвести до психологічної травми у дитини (а. с. 120-122, т. 2). Висновком експерта науково-дослідного інституту судових експертиз та права від 10 лютого 2026 року № 720/26 за результатами проведення судово-психологічної експертизи стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зокрема встановлено, що емоційної прив`язаності у дитини до батька ОСОБА_2 немає. Це пояснюється тим, що в житті дівчинки певний період часу батько активної участі не приймав. Особливу емоційну прив`язаність дитина має до бабусі ОСОБА_1 . Стабільним та безпечним середовищем для малолітньої дитини є її проживання разом із бабусею ОСОБА_1 , з якою дитина висловила бажання проживати разом. Однак батько має приймати участь у вихованні доньки. Дівчинка у пубертатному періоді самостійно має визначити, з ким їй проживати. Силовий метод проживання дитини з батьком стане для неї психологічним та психічним насиллям, і, відповідно, психотравмою раннього дитячого періоду (а. с. 49-60, т. 4). 2. Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стретович І. С., задоволенню не підлягає. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. Предметом позову у цій справі є позбавлення батька батьківських прав відносно його малолітньої дочки. Правовою підставою позову позивачка (бабуся дитини) визначила пункт 2 частини першої статті 164 СК України, відповідно до якого мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Оскільки будь-який спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини, ключовим у цій справі є питання про те, що відповідатиме найкращим інтересам малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - збереження правового зв`язку з біологічним батьком ОСОБА_2 (відповідачем у справі) чи втрата останнім особистих немайнових прав щодо дочки та звільнення від обов`язку щодо її виховання. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Водночас, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ. Держави-учасниці вживають всіх необхідних заходів для забезпечення того, щоб діти, батьки яких працюють, мали право користуватися призначеними для них службами й установами по догляду за дітьми (стаття 18 Конвенції). Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»). На необхідності дотримання вказаного принципу неодноразово наголошено у практиці ЄСПЛ, яка застосовується судами України на підставі частини четвертої статті 10 ЦПК України та положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(рішення ЄСПЛ від 06 липня 2010 року у справі «Neulinger and Shuruk v. Switzerland» («Нойлінгер і Шурук проти Швейцарії»), п. 135; рішення ЄСПЛ від 11 жовтня 2017 року у справі «М.С. проти України», п. 77). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», п. 100). Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод). У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» ЄСПЛ наголосив, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10 вересня 2019 року у справі «Strand Lobben and Others v. Norway» («Странд Лоббен та інші проти Норвегії») як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї. У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року ЄСПЛ наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58). На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України «Про охорону дитинства»). Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України). Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України). Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України). Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. Виходячи з тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України, ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо (постанова Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20)). Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20 (провадження № 61-6807св21), від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20 (провадження № 61-3498св22), від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20 (провадження № 61-8203св22), від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17 (провадження № 61-1858св22), від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21 (провадження № 61-9281св23). Судова практика у цій категорії справ є сталою, відмінність залежить лише від фактичних обставин конкретної справи й доказування. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення одного з батьків від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19 (провадження № 61-15290св20), від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20 (провадження № 61-1544св21), від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22 (провадження № 61-14340св23), від 19 лютого 2025 року у справі № 182/3090/22 (провадження № 61-14539св24), від 18 березня 2026 року у справі № 466/12944/23 (провадження № 61-1214св26). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, надали належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності і не встановили підстав для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього, виключного і надзвичайного способу впливу, як позбавлення його батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суди попередніх інстанцій врахували, що після смерті матері - ОСОБА_4 у жовтні 2022 року дитина залишилась проживати з бабусею ОСОБА_1 . Батько дитини - ОСОБА_2 - проживає окремо від дочки, мешкає та працює в іншому населеному пункті. При цьому судами встановлено обставини чинення відповідачу перешкод з боку бабусі дитини - ОСОБА_1 щодо його участі у житті дочки та існування між сторонами триваючого конфлікту і небажання піти на поступки один одному, зокрема в інтересах дитини. Суди попередніх інстанцій взяли до уваги висновок комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Зимнівської сільської ради, затверджений рішенням виконавчого комітету Зимнівської сільської ради від 17 червня 2024 року № 66, як органу опіки та піклування, про недоцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки відповідач має намір налагодити зв`язок з дочкою та бажає брати участь у її вихованні. Активна позиція відповідача під час розгляду справи про позбавлення його батьківських прав, надання своїх пояснень та заперечень щодо доводів, викладених позивачкою, свідчить про можливість і готовність батька відновити психологічний та емоційний зв`язок зі своєю дочкою. Сімейні стосунки мають складний характер, і сім`я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини (постанова Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 553/449/20). У спірних правовідносинах не встановлено, що відповідач є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину або характеризують його як особу, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку; до відповідача не застосовувалися заходи попередження та впливу, а тому відсутні підстави вважати, що припинення сімейних відносин батька з дитиною відповідає її інтересам. Водночас суд першої інстанції звернув увагу відповідача на необхідність більшої ініціативи з його боку у спілкуванні з донькою, піклуванні про неї, вихованні, турботі про здоров`я та навчання. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що питання щодо належного виховання дитини можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання дитини з батьком. Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька, так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків. Подібні правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 21 травня 2025 року у справі № 645/1592/24 (провадження № 61-3978св25). Водночас у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності у зв`язку із неналежним поводженням з дитиною, ухиленням від виконання своїх батьківських обов`язків. Отже, у цій справі позбавлення батьківських прав відповідача відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 не відповідає її якнайкращим інтересам, оскільки обставини остаточного й свідомого ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. Висновки Верховного Суду, на які посилається позивач у касаційній скарзі, не спростовують правильних висновків судів по суті вирішення розглядуваного спору з урахуванням встановлених обставин. Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 154/3029/14-ц). ЄСПЛ неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. З урахуванням доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стретович І. С., які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Щодо розподілу судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 402, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Стретович Інна Сергіївна, залишити без задоволення. Рішення Локачинського районного суду Волинської області від 08 квітня 2026 року та постанову Волинського апеляційного суду від 18 червня 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий О. М. Осіян Судді: Г. В. Коломієць Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович Згадані норми: Конституція України, ст. 51; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 3; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 10; ЦПК України, ст. 89; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 410; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 402; ЦПК України, ст. 409; ЦПК України, ст. 418; ЦПК України, ст. 419; СК України, ст. 163; СК України, ст. 164; СК України, ст. 141; СК України, ст. 150; СК України, ст. 155; СК України, ст. 7; СК України, ст. 166; СК України, ст. 19; КК України, ст. 164; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 8 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.