# ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 295/11313/24

Суд: Касаційний цивільний суд ВС
Справа № 295/11313/24
Дата ухвалення: 2026-11-05
Вид судочинства: Цивільне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141227516
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141227516
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141227516

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 295/11313/24
провадження № 61-4918св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач -  ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 ,
відповідачі:  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Житомирська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира, у складі судді Зосименка О. М.,
від 21 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду,
у складі колегії суддів: Павицької Т. М., Борисюка Р. М., Шевчук А. М.,
від 16 березня 2026 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2024 року ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , звернувся з позовом, в якому просив суд:
1) Виділити йому в користування частину земельної ділянки біля житлового будинку по АДРЕСА_1 згідно з варіантом № 1 висновку комісійної земельно-технічної експертизи від 09 липня 2024 року, а саме: для забезпечення доступу ОСОБА_1 до відповідної частини житлового будинку з господарськими будівлями пропонується надати земельні ділянки, загальною площею 180,7 кв. м, а саме:
- ділянку, площею 59,8 кв. м, що на схемі позначена під № 1 (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 61-62-63-64-65-66-69-70-71-72-73-61 зі сторонами 7,2м-2,15м-1,54м-0,68м-4,9м-лінія проходить по лінії поділу житлового будинку (літ. «Б»)-1,46м;
- ділянку, площею 13,2 кв. м, що на схемі позначена під № 2 (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 35-36-37-75-74-35 зі сторонами: 2,14м-3,25м-лінія проходить по суміжній стіні сараю (літ. «Л») та сараю (літ. «Г»)-лінія проходить по суміжній стіні сараю (літ. «Л») та сараю
(літ. «И»)-лінія проходить по суміжній стіні сараю (літ. «Л») та навісу (літ. «М»);
- ділянку, площею 107,7 кв. м, що на схемі позначена під № З (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 25-26- 27-30-31-32-76-25 зі сторонами: 8,85м-6,75м-7,22м-8,26м-1,96м-4,01м-7,43м.
2) В користуванні інших співвласників будинковолодіння пропонується залишити в користуванні земельні ділянки, загальною площею 1396,6 кв. м, а саме: ділянку, площею 777,7 кв. м, що на схемі позначена під № 5 (зображена штрихуванням блакитного кольору), яка проходить по точках: 5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-24-25-76-32-33-34-35-36-37-38-39-40-41-42-43-44-45-46-47-48-49-50-51-52-53-5
зі сторонами: 7,6м-3,04м-1,11м-8,73м-23,41м-3,41м-0,53м-24,88м-2,49м-1,8м-0,49м-8,61м-7,93м-0,7м-3,86м-0,66м-1,52м-2,92м-1,41м-2,47м-7,43м-4,01м-5,92м-1,83м-3,93м-2,14м-3,25м-0,71м-4,77м-3,32м-2,12м-1,6м-3,08м-1,08м-2,72м-1,74 м-0,81м-1,93м-1,63м-3,56м-0,09м-6,33м-4,6м-0,12м;
- ділянку, площею 618,9 кв. м, що на схемі позначена під № 6 (зображена штрихуванням блакитного кольору), яка проходить по точках: 1-2-3-4-54-55-56-57-58-59-60-61-73-72-71-70-69-66-67-68-31-30-27-28-29-1 зі сторонами 24,8м-3,93м-0,26м-0,2м-8,21м-3,26м-3,51м-1,28м-1,99м-1,37м-2,37м-1,46м-лінія проходить по лінії поділу житлового будинку (літ. «Б»)-2,55м-6,75м-2,85м-8,26м-7,22м-5,49м-4,14м-10,02м.
3) В спільному користуванні ОСОБА_1 та інших співвласників будинковолодіння залишити земельну ділянку, площею 148 кв. м, що на схемі позначена під № 4 (зображена рожевим кольором), яка проходить по точках:
4-5-53-52-51-50-49-48-47-46-45-44-43-42-41-40-39-38-37-36-35-34-33-32-31-68-67-66-65-64-63-62-61-60-59-58-57-56-55-54-4,
зі сторонами: 3,7м-0,12м-4,6м-6,33м-0,09м-3,56м-1,63м-1,93м-0,81м-1,74м-2,72м-1,08м-3,08м-1,6м-2,12м-3,32м-4,77м-0,71м-3,25м-2,14м-3,93м-1,83м-5,92м-1,96м-2,85м-6,75м-2,55м-4,9м-0,68м-1,54м-2,15м-7,2м-2,37м-1,37м-1,99м-1,28м-3,51м-3,26м-8,21м-0,2м.
2. В обґрунтування позову вказував, що є співвласником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2019 року та відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи йому виділено в натурі 34/300 частин вказаного будинку. Співвласниками іншої частини житлового будинку є відповідачі. Будинок знаходиться на неприватизованій землі. Вважає, що має право на виділ у користування відповідної частини земельної ділянки (34/300) для обслуговування своєї частини будинку.
3.  ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його правонаступником до участі у справі залучено ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
4. Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
5. Суд першої інстанції, встановивши, що земельна ділянка під будинковолодінням за адресою: АДРЕСА_1 , не сформована, відомості щодо формування та присвоєння кадастрового номера в матеріалах справи відсутні, позивачем не надано доказів на право користування земельною ділянкою, площею 0,1590 га, за цією адресою, вважав неможливим встановлення порядку користування земельною ділянкою між сторонами без встановлення площі земельної ділянки і відсутності доказів наявності у співвласників права користування ділянкою, площею 0,1590 га.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
6. Постановою Житомирського апеляційного суду від 16 березня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2025 року змінено, шляхом зміни мотивувальної частини.
7. Апеляційний суд, змінюючи мотиви відмови в позові, врахував, що висновком комісійної земельно-технічної експертизи від 09 липня 2024 року визначено лише варіант виділення земельної ділянки у користування ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , а не кожному співвласнику будинку окремо, а тому позовні вимоги не можуть бути задоволені.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 березня 2026 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
9. 10 квітня 2026 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу у справі
№ 295/11313/24 на рішення Богунського районного суду м. Житомира
від 21 листопада 2025 року та постанову Житомирського апеляційного суду
від 16 березня 2026 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи
№ 295/11313/24, які у травні 2026 року надійшли до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 (пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України).
12. Зауважує, що її чоловіку вже виділено частину будинку (34/300) в натурі, на підставі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31 жовтня 2019 року, а за наявності трьох і більше співвласників та виділу частки одного з них, розмір часток інших співвласників не визначається. При цьому особа, яка законно набула у власність будинок, має цивільний інтерес в оформленні прав на земельну ділянку під цим будинком після його набуття.
13. Наголошує, що у цій справі позовні вимоги стосувалися виділу у користування частини земельної ділянки співвласнику, який перед цим вже виділив у натурі свою частину будинку, проте апеляційний суд помилково розглянув інше питання (встановлення порядку користування землею між усіма співвласниками), чим вийшов за межі заявлених вимог та змінив предмет спору.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Обставини справи, встановлені судами
14. Співвласниками житлового будинку по АДРЕСА_1 у відповідних частках є: ОСОБА_1 - 34/300 частки, ОСОБА_9 - 26/100 частки,
ОСОБА_10 - 6/100 частки, ОСОБА_17 - 7/100 частки, ОСОБА_11 - 7/100 частки, ОСОБА_12 - 7/100 частки, ОСОБА_13 - 1/10 частка, ОСОБА_14 - 17/300 частки, ОСОБА_15 - 3/100 частки, ОСОБА_16 - 17/100 частки.
15. Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 16 травня 2025 року ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 , яка належала ОСОБА_1 .
16. За договором купівлі-продажу частини житлового будинку від 03 березня 2020 року ОСОБА_8 придбав 26/100 частин житлового будинку АДРЕСА_3 . У цьому договорі зазначено, що згідно з довідкою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
від 28 січня 2020 року за №29-6-0.15-115/123-20, відомості щодо реєстрації права власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , в управлінні відсутні.
17. З висновку комісійної земельно-технічної експертизи від 09 липня
2024 року вбачається, що територія досліджуваного будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , не сформована. В наданих на дослідження матеріалах відсутні відомості щодо формування та присвоєння кадастрового номера та відсутній каталог координат на земельну ділянку, площею 0,1590 га. Земельна ділянка, за адресою: АДРЕСА_1 , не сформована (не присвоєно кадастровий номер). Встановити конфігурацію земельної ділянки площею 0,1590 га, яка зазначена в поставленому питанні не вбачається за можливе.
Згідно з варіантом № 1 висновку експерта для забезпечення доступу
ОСОБА_1 до відповідної частини житлового будинку з господарськими будівлями пропонується надати земельні ділянки, загальною площею 180,7 кв. м, а саме:
- ділянку, площею 59,8 кв. м, що на схемі позначена під № 1 (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 61-62-63-64-65-66-69-70-71-72-73-61 зі сторонами 7,2м-2,15м-1,54м-0,68м-4,9м-лінія проходить по лінії поділу житлового будинку (літ. «Б»)-1,46м;
- ділянку, площею 13,2 кв. м, що на схемі позначена під № 2 (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 35-36-37-75-74-35 зі сторонами: 2,14м-3,25м-лінія проходить по суміжній стіні сараю (літ. «Л») та сараю (літ. «Г»)-лінія проходить по суміжній стіні сараю (літ. «Л») та сараю
(літ. «И»)-лінія проходить по суміжній стіні сараю (літ. «Л») та навісу (літ. «М»);
- ділянку, площею 107,7 кв. м, що на схемі позначена під № З (зображена штрихуванням зеленого кольору), яка проходить по точках: 25-26- 27-30-31-32-76-25 зі сторонами: 8,85м-6,75м-7,22м-8,26м-1,96м-4,01м-7,43м.
В користуванні інших співвласників будинковолодіння пропонується залишити в користуванні земельні ділянки, загальною площею 1 396,6 кв. м, а саме: ділянку, площею 777,7 кв. м, що на схемі позначена під № 5 (зображена штрихуванням блакитного кольору), яка проходить по точках: 5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-15-16-17-18-19-20-21-22-23-24-25-76-32-33-34-35-36-37-38-39-40-41-42-43-44-45-46-47-48-49-50-51-52-53-5
зі сторонами: 7,6м-3,04м-1,11м-8,73м-23,41м-3,41м-0,53м-24,88м-2,49м-1,8м-0,49м-8,61м-7,93м-0,7м-3,86м-0,66м-1,52м-2,92м-1,41м-2,47м-7,43м-4,01м-5,92м-1,83м-3,93м-2,14м-3,25м-0,71м-4,77м-3,32м-2,12м-1,6м-3,08м-1,08м-2,72м-1,74м-0,81м-1,93м-1,63м-3,56м-0,09м-6,33м-4,6м-0,12м;
- ділянку площею 618,9 кв. м, що на схемі позначена під № 6 (зображена штрихуванням блакитного кольору), яка проходить по точках: 1-2-3-4-54-55-56-57-58-59-60-61-73-72-71-70-69-66-67-68-31-30-27-28-29-1
зі сторонами 24,8м-3,93м-0,26м-0,2м-8,21м-3,26м-3,51м-1,28м-1,99м-1,37м-2,37м-1,46м-лінія проходить по лінії поділу житлового будинку (літ. «Б»)-2,55м-6,75м-2,85м-8,26м-7,22м-5,49м-4,14м-10,02м.
В спільному користуванні ОСОБА_1 та інших співвласників будинковолодіння залишити земельну ділянку, площею 148 кв. м, що на схемі позначена під № 4 (зображена рожевим кольором), яка проходить по точках: 4-5-53-52-51-50-49-48-47-46-45-44-43-42-41-40-39-38-37-36-35-34-33-32-31-68-67-66-65-64-63-62-61-60-59-58-57-56-55-54-4, зі сторонами: 3,7м-0,12м-4,6м-6,33м-0,09м-3,56м-1,63м-1,93м-0,81м-1,74м-2,72м-1,08м-3,08м-1,6м-2,12м-3,32м-4,77м-0,71м-3,25м-2,14м-3,93м-1,83м-5,92м-1,96м-2,85м-6,75м-2,55м-4,9м-0,68м-1,54м-2,15м-7,2м-2,37м-1,37м-1,99м-1,28м-3,51м-3,26м-8,21м-0,2м.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
18. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
19. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
20. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
21. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
22. Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
23. За змістом частин першої-третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
24. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (частина перша
статті 391 ЦК України).
25. Відповідно до статті 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
26. За змістом статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
27. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.
28. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
29. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
30. При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками та визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 та від 01 листопада
2017 року у справі № 6-2454цс16.
31. У розглядуваній справі, встановивши, що позивачем надано висновок комісійної земельно-технічної експертизи № 1836/07-2024 від 09 липня
2024 року, яким запропоновано варіант виділу земельної ділянки у користування лише ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_18 , а не кожному співвласнику будинку окремо, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.
32. Колегія суддів, погоджуючись з такими висновками, наголошує, що у цьому випадку суд позбавлений можливості встановити, що запропонований варіант виділу земельної ділянки у користування позивачу буде відповідати часткам всіх співвласників у нерухомому майні та забезпечить вільне користування кожним зі співвласників належним йому майном.
33. Крім того, у цій справі заявлено до вирішення спір щодо порядку користування земельною ділянкою, на якій розташовані два житлові будинки (літ. «А» та літ. «Б»), які належать сторонам на праві спільної часткової власності та в яких, за відомостями, викладеними у висновку експерта, розташовано по п`ять квартир в кожному із будинків.
34 . Відомості про те, що органами місцевого самоврядування було вирішено питання про передачу у власність та/або користування земельної ділянки співвласникам для обслуговування вказаних житлових будинків, які наразі поділені на окремі квартири, - відсутні.
35. Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»,
багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна;
прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.
36. Верховний Суд у постанові від 15 липня 2026 року у справі № 727/1431/25 наголосив, що прибудинкова територія в розумінні пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не є саме земельною ділянкою, а є частиною території у межах земельної ділянки, на якій розташовані належні до багатоквартирного будинку будівлі і споруди.
37. Згідно з частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
38. Тлумачення наведених норм права свідчить, що земельна ділянка може надаватися для обслуговування житлового будинку, а не квартири (див. постанову Верховного Суду від 03 червня 2020 року в справі № 560/1049/16).
39. У постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 465/2223/19 Верховний Суд за подібних обставин справи вказав на неможливість виділення в користування позивачам земельної ділянки, яка примикає безпосередньо до їх квартири.
40. Враховуючи наведене, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.
41. Колегія судів наголошує, що висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 357/3145/20 стосувались виділу частки будинку в натурі, тоді як у цій справі позовні вимоги стосуються виділу в користування частини земельної ділянки, яка у власність сторін не передавалась та за висновком експерта не є сформованою.
42. Інші доводи касаційної скарги викладеного не спростовують та переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.
43. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).
44. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
45. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
46. Оскаржені рішення суду першої інстанції, з урахуванням змін внесених апеляційним судом, та постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованими та містять висновки щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
47. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що оскаржені судове рішення ухвалені із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції, з врахуванням змін, внесених за наслідком апеляційного перегляду справи, та постанови апеляційного суду - без змін.
Керуючись статтями 2, 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
2. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 листопада
2025 року, з врахуванням змін, внесених за наслідком апеляційного перегляду справи, та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 березня
2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников

Згадані норми: Конституція України, ст. 41; ЦК України, ст. 15; ЦК України, ст. 319; ЦК України, ст. 391; ЦК України, ст. 396; ЦК України, ст. 382; ЦПК України, ст. 389; ЦПК України, ст. 400; ЦПК України, ст. 263; ЦПК України, ст. 401; ЦПК України, ст. 2; ЦПК України, ст. 416; ЦПК України, ст. 419; ЗК України, ст. 88
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.