# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/1704/25 Суд: Касаційний господарський суд ВС Справа № 904/1704/25 Дата ухвалення: 2026-11-03 Вид судочинства: Господарське Ідентифікатор ЄДРСР: 141229388 Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141229388 Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141229388 Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення. ## Текст документа ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 листопада 2026 року м. Київ cправа № 904/1704/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючої), Власова Ю.Л., Колос І.Б. за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В., представників учасників справи: позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконсалт Інжинірінг» (далі - ТОВ «Будконсалт Інжинірінг», позивач, скаржник) - Постольник О.С. (адвокат), відповідача-1 - Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Дніпропетровської обласної державної адміністрації (далі - Департамент, відповідач-1) - не з`явився, відповідача-2 - Державного підприємства «Жилком» (далі - ДП «Жилком», відповідач-2) - Крупіль А.М. (адвокат), розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ «Будконсалт Інжинірінг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025 (головуюча - суддя Іванова Т.В.) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 (головуючий - суддя Іванов О.Г., судді: Верхогляд Т.А., Парусніков Ю.Б.) у справі за позовом ТОВ «Будконсалт Інжинірінг» до Департаменту та ДП «Жилком» про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсним договору. ВСТУП Спір у справі виник щодо наявності / відсутності підстав для визнання недійсним та скасування рішення замовника закупівлі, яким відхилено тендерну пропозицію учасника у спрощеній закупівлі, рішення замовника закупівлі, яким визначено переможця у спрощеній закупівлі, визнання недійсним договору про закупівлю, укладеного з переможцем у спрощеній закупівлі. ІСТОРІЯ СПРАВИ 1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. ТОВ «Будконсалт Інжинірінг» звернулося до суду з позовом до Департаменту та ДП «Жилком» (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про: - визнання незаконним та скасування рішення Департаменту, оформленого протоколом від 04.04.2025 №14, яким відхилено тендерну пропозицію учасника - ТОВ «Будконсалт Інжинірінг» у спрощеній закупівлі UA-2025-03-21-007460-a; - визнання незаконним та скасування рішення Департаменту, оформленого протоколом від 04.04.2025 №15, яким визначено переможця ДП «Жилком» у спрощеній закупівлі UA-2025-03-21-007460-a; - визнання недійсним договору про закупівлю від 10.04.2025 №4-Т-25, укладеного Департаментом з ДП «Жилком» на виконання технічного нагляду щодо об`єкта: «Поточний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С040404/М-04/-ПТФ «За мир» Дніпропетровської області» за результатами спрощеної закупівлі UA-2025-03-21-007460-a. 1.2. Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на протиправність дій замовника закупівлі (Департаменту), суперечність його дій вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та принципам публічних закупівель, а саме: добросовісній конкуренції серед учасників, максимальній економії та ефективності, відкритості та прозорості на всіх стадіях закупівель, недискримінації учасників, об`єктивній та неупередженій оцінці тендерних пропозицій; відповідність тендерної пропозиції учасника закупівлі - позивача кваліфікаційним вимогам, визначеним тендерною документацією та невідповідність тендерної пропозиції переможця закупівлі кваліфікаційним вимогам; невідповідність спірного договору приписам чинного законодавства, а саме положенню преамбули, статті 5 Закону України «Про публічні закупівлі» та інтересам держави. 2. Короткий зміст судових рішень попередніх інстанцій 2.1. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 19.09.2025 у справі №904/1704/25 у задоволенні позовних вимог відмовив. 2.2. Господарський суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 30.09.2025 зі справи заяву ДП «Жилком» про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнив частково; стягнув з ТОВ «Будконсалт Інжинірінг» на користь ДП «Жилком» 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині у задоволенні заяви ДП «Жилком» відмовив. 2.3. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 14.04.2026 у справі №904/1704/25 рішення суду першої інстанції залишив без змін. 2.4. Судові рішення попередніх інстанцій, які ухвалені по суті спору, мотивовані, зокрема, тим, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним і неефективним, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову, ураховуючи встановлені обставини повного виконання договору, укладеного в результаті закупівлі, та беручи до уваги, що: (1) позивач звернувся з неефективною вимогою про визнання недійсною закупівлі, а саме щодо визнання недійсним рішення, яке реалізоване укладенням договору про закупівлю, (2) та одночасно з вимогою про визнання недійсним договору не заявив вимоги щодо реституції або відшкодування збитків. 3. Короткий зміст вимог касаційної скарги 3.1. ТОВ «Будконсалт Інжинірінг» через систему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою (з урахуванням усунутих недоліків та подання скарги в новій редакції), в якій просить, зокрема, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №904/1704/25 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ 4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 4.1. ТОВ «Будконсалт Інжинірінг» у касаційній скарзі з посиланням на пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає таке. 4.1.1. Суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права, зокрема статтю 55 Конституції України, статті 15, 16, 22, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 5, 14 Закону України «Про публічні закупівлі» та норми процесуального права, зокрема статті 4, 5, 73, 74, 76-78, 86, 236, 237 ГПК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 04.10.2022 у справі №915/669/21, від 30.09.2021 у справі №922/3928/20, від 02.03.2021 у справі №922/1742/20, від 12.01.2022 у справі №910/20106/20, від 14.07.2022 у справі №924/814/21, від 09.02.2023 у справі №917/53/21. 4.1.2. Суди попередніх інстанцій не надали належної відповіді на істотні доводи позивача щодо: незаконності відхилення пропозиції ТОВ «Будконсалт Інжинірінг»; відсутності належних підстав для застосування протоколу від 04.04.2025 № 14; порушення принципу максимальної економії, оскільки переможцем визначено учасника з дорожчою пропозицією; порушення принципу добросовісної конкуренції; порушення принципу недискримінації та рівного ставлення до учасників, наявності самостійного охоронюваного законом інтересу позивача як учасника закупівлі, що є істотним процесуальним порушенням. Також за доводами скаржника, висновки судів попередніх інстанцій не відповідають правовим позиціям Верховного Суду у спорах, ініційованих безпосередніми учасниками закупівель; правовідносини у справах, на які послалися суди, не подібні з правовідносинами у цій справі. 5. Позиція інших учасників справи 5.1. Департамент у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість та безпідставність, і просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін. 5.2. ДП «Жилком» не скористалося своїм правом, передбаченим статтею 295 ГПК України, на подання відзиву на касаційну скаргу. 6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ 6.1. Департамент в електронній системі «Prozorro» оприлюднив оголошення про проведення спрощеної закупівлі UA-2025-03-21-007460-a. 6.2. Предметом закупівлі визначено послуги за кодом ДК 021:2015: 71240000-2 - «Архітектурні, інженерні та планувальні послуги» (виконання технічного нагляду по об`єкту: «Поточний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С040404/М-04/-ПТФ «За мир» Дніпропетровської області»). 6.3. ТОВ «Будконсалт Інжинірінг» подало тендерну пропозицію для участі у спрощеній закупівлі UA-2025-03-21-007460-a в установлені строки через електронну систему «Prozorro». У складі пропозиції позивач надав документи, які, на його думку, підтверджували відповідність кваліфікаційним критеріям замовника: відомості про наявність матеріально-технічної бази, підтвердження досвіду виконання аналогічних договорів, документи щодо персоналу, що має відповідну кваліфікацію, а також цінову пропозицію в розмірі 46 656,12 грн з ПДВ. 6.4. За результатами розгляду тендерної пропозиції 03.04.2025 відповідач-1 через електронну систему закупівель сформував вимогу до позивача щодо усунення виявлених невідповідностей у поданій тендерній пропозиції. Позивач подав повідомлення, відповідно до якого повідомив про відсутність порушень та необхідності в усуненні недоліків не вбачав. 6.5. Відповідач-1 04.04.2025 оформив протокол № 14, яким відхилив пропозицію позивача. Підставою для відхилення пропозиції позивача зазначено невідповідність поданих документів вимогам закупівлі, зокрема відсутність належного підтвердження права користування транспортним засобом, досвіду виконання аналогічного договору та документів щодо наявності акредитованої лабораторії. 6.6. Того ж дня згідно з протоколом № 15 відповідач-1 визначив переможцем спрощеної закупівлі учасника - ДП «Жилком» з пропозицією 60 000,00 грн. 6.7. За результатом визначення переможця спрощеної закупівлі 10.04.2025 Департамент уклав з ДП «Жилком» договір № 4-Т-25 на виконання технічного нагляду щодо об`єкта: «Поточний ремонт автомобільної дороги загального користування місцевого значення С040404/М-04/-ПТФ «За мир» Дніпропетровської області». 6.8. Договір укладено на суму 60 000 грн, що відповідало ціновій пропозиції переможця. Строк надання послуг визначено до 30.06.2025. 6.9. У процесі виконання договору ДП «Жилком» надало передбачені договором послуги технічного нагляду. 6.10. Сторони договору 12.05.2025 підписали акт приймання-передачі наданих послуг на суму 58 194,90 грн. 6.11. Відповідач-1 30.05.2025 здійснив оплату на користь відповідача-2 за договором у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцію на суму 58 194,90 грн. 6.12. Отже, договір за результатом проведення спрощеної закупівлі укладено та повністю виконано його сторонами. 6.13. Позивач, вважаючи протиправним відхилення його тендерної пропозиції та визначення переможцем іншого учасника, звернувся з цим позовом до суду. 7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції 7.1. Верховний Суд ухвалою від 02.07.2026 відкрив касаційне провадження у справі №904/1704/25 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України. 7.2. У судовому засіданні 13.08.2026 Судом оголошувалася перерва до 15.09.2026. 7.3. Від ТОВ «Будконсалт Інжинірінг» 26.08.2026 до Суду (документ сформований в системі «Електронний суд» 26.08.2026) надійшло клопотання про зупинення розгляду справи. 7.4. Від Департаменту 01.09.2026 до Суду (документ сформований в системі «Електронний суд» 31.08.2026) надійшли письмові пояснення щодо подібності/неподібності підстав касаційного оскарження. 7.6. Від ДП «Жилком» 01.09.2026 до Суду (документ сформований в системі «Електронний суд» 31.08.2026) надійшла заява, в якій відповідач-2 повідомив про те, що вважає можливим продовження касаційного провадження у цій справі та недоцільним зупинення. 7.7. У судовому засіданні 15.09.2026 Суд протокольною ухвалою долучив письмові пояснення та оголосив перерву без визначення дати судового засідання. 7.8. Склад суду у справі №904/1704/25 змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026. 7.9. Верховний Суд ухвалою від 05.10.2026 визначив 03.11.2026 датою проведення судового засідання з розгляду касаційної скарги ТОВ «Будконсалт Інжинірінг» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №904/1704/25. 7.10. Від Департаменту до Суду 28.10.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 27.10.2026) надійшло клопотання про проведення судового засідання без участі його представника. 7.11. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 7.12. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій 8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у позові, та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції. 8.2. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. 8.3. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. 8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника. 8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. 8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі № 191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 902/1076/24, від 09.08.2024 у справі № 127/22428/21, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі № 753/11009/19, від 27.07.2021 у справі № 585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору. 8.7. Водночас наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. 8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд звертається до пунктів 25, 26, 32 правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19. 8.9. Скаржник у контексті підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує на постанови Верховного суду, що означені у підпункті 4.1.1. пункту 4.1. цієї постанови. 8.10. У справі № 904/1704/25, судові рішення в якій переглядаються, предметом спору є визнання недійсним та скасування рішення замовника закупівлі, яким відхилено тендерну пропозицію учасника (позивача) у спрощеній закупівлі, рішення замовника закупівлі, яким визначено переможцем іншого учасника у спрощеній закупівлі, визнання недійсним договору про закупівлю, укладеного з переможцем у спрощеній закупівлі, який, згідно з установленими судами обставинами, повністю виконаний його сторонами. 8.11. У справі № 915/669/21, на яку посилається скаржник, предметом спору було визнання незаконним та скасування рішення про відхилення тендерної пропозиції позивача, визнання незаконним та скасування рішення про визначення переможцем іншого учасника у спрощеній закупівлі, визнання недійсним договору про надання послуг, укладеного з переможцем за наслідками процедури спрощеної закупівлі. Водночас обставин виконання договору його сторонами судами у справі № 915/669/21 не встановлено. 8.12. Отже, правовідносини у справі, що розглядається, і в зазначеній скаржником справі № 915/669/21 хоча і є схожими в частині застосування приписів Закону України «Про публічні закупівлі», але істотно відмінні за фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами. Тобто справу № 915/669/21, на яку посилається скаржник, розглянуто та в ній ухвалено судові рішення за іншої фактично-доказової бази, відмінної від тієї, що з`ясована попередніми судовими інстанціями у цій справі. Установлення судами різних фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, виключає подібність спірних правовідносин. 8.13. У справі № 924/814/21, на яку також посилається скаржник, спір виник щодо наявності / відсутності підстав для визнання незаконним і скасування рішення про відхилення пропозиції учасника спрощеної закупівлі як такого, що не відповідає умовам, визначеним в оголошенні про проведення спрощеної закупівлі, та вимогам до предмета закупівлі, а також щодо наявності чи відсутності у зв`язку з цим підстав для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди. Визнання недійсним договору, укладеного з переможцем за наслідками процедури спрощеної закупівлі, не було предметом спору у цій справі. 8.14. Предметом спору у справі № 922/3928/20 є стягнення збитків, завданих переможцю торгів діями замовника внаслідок відміни тендера. 8.15. У справі № 922/1742/20, на яку посилається скаржник, предметом спору було відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди, завданої господарській діяльності позивача внаслідок вжитих за ініціативою відповідача заходів забезпечення позову. 8.16. Ураховуючи критерії подібності, наведені у пунктах 25, 26, 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, правовідносини у цих справах відрізняються від правовідносин у справі №904/1704/25 за змістом спірних правовідносин, предметом позову (зі справою №924/814/21), предметом та підставами позову (зі справами №922/3928/20 та №922/1742/20), а тому висновки щодо застосування норм права, які викладені в зазначених скаржником постановах, не можуть бути релевантними до правовідносин, що розглядаються у цій справі. 8.17. Водночас у справі №910/20106/20, на яку також посилається скаржник, предметом спору було визнання недійсними результатів процедури спрощеної закупівлі та визнання недійсним договору, укладеного за результатами процедури спрощеної закупівлі як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства. 8.17.1. Скаржник посилається на постанову від 12.01.2022 у цій справі, якою судові рішення попередніх інстанцій про відмову в позові скасовано, а справу направлено на новий розгляд. 8.17.2. Проте у цій справі за результатом нового розгляду згідно з постановою від 21.02.2023 установлено, що договір, укладений за результатами процедури спрощеної закупівлі, виконаний його сторонами. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові, оскільки позивачем не зазначено й не обґрунтовано, що, з урахуванням, зокрема, положень Закону України «Про публічні закупівлі», в разі задоволення вимоги буде проведено новий аукціон або позивача буде визнано переможцем аукціону, який відбувся, та з ним буде укладено інший договір за результатами процедури закупівлі, або в інший спосіб буде захищено його права та/або законні інтереси. За висновком суду, заявлення такої вимоги не є належним і ефективним способом захисту прав / законних інтересів позивача. Також позивачем не зазначено й не обґрунтовано, що він є, в розумінні частини третьої статті 4 ГПК України, особою, якій законом надано право звернення до суду в інтересах (за захистом прав та інтересів) держави та/або територіальної громади, або що до його повноважень віднесено здійснення контролю (нагляду) за законністю (відповідністю закону) правочинів, вчинених іншими особами. 8.18. У справі № 917/53/21, на яку посилається скаржник, спір виник щодо наявності / відсутності підстав для визнання недійсними результатів закупівлі, як таких, що порушують вимоги Закону України «Про публічні закупівлі», та відповідно щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору, укладеного за результатами проведення вказаної закупівлі. 8.18.1. У цій справі скаржник посилається на постанову Верховного Суду від 09.02.2023, якою скасовані судові рішення попередніх інстанцій про відмову в позові, а справу № 917/53/21 направлено на новий розгляд. 8.18.2. Водночас скаржник не враховує, що за результатом нового розгляд справи №917/53/21, Верховний Суд згідно з постановою від 31.10.2024 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в позові, погодившись з позицією судів попередніх інстанцій про обрання у цій справі неефективного способу захисту (без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності виконаного / частково виконаного договору), який не забезпечить поновлення порушених прав держави, на захист яких направлений позов. Оскільки обрання неефективного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом попередньої інстанції обставин, то зазначене виключає необхідність надання Верховним Судом оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника. 8.19. Отже, відсутні підстави вважати, що судами попередніх інстанцій у подібних правовідносин зі справою № 904/1704/25 за критеріями подібності, які наведені у пунктах 25, 26, 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (за предметом та підставами позову, нормативно-правовим регулюванням), не враховані висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, зокрема статті 55 Конституції України, статей 15, 16, 215, 216 ЦК України. 8.20. Таким чином, підстава касаційного оскарження, обґрунтована з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшла свого підтвердження. 8.21. Водночас Суд ураховує, що згідно зі сталою та послідовною правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у низці постанов: - торги є правочином; якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту; - саме по собі визнання недійсним рішення тендерного комітету про визначення переможця відкритих торгів, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, та визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору про закупівлю без одночасного стягнення коштів на користь держави, не призведе до поновлення майнових прав держави; - за змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином; - ЦК України не дає визначення поняття «заінтересована особа». Зазначене поняття є оціночним, а тому коло заінтересованих осіб має з`ясовуватись у кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом. Суди мають надати обґрунтовану оцінку доводам позивача про те, в чому саме полягає заінтересованість позивача щодо спірного правочину, які права та/або інтереси позивача (не сторони договору) порушує оспорюваний ним правочин; - вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав; - позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного / частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину; - окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного / частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту; - комплекс взаємопов`язаних вимог становить окремий предмет позову (визнання недійсним правочину і застосування наслідків недійсності правочину), не тотожний повністю чи в частині оспорюванню правочину, за яким виконання не відбулось. Саме такий підхід надає можливість особі, яка не є стороною спірного правочину, ефективно поновити свої права та інтереси, по захист яких остання власне і звертається до суду; - у випадку звернення з позовом про визнання недійсним виконаного / частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові; - обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших встановлених судом обставин. 8.22. Такі правові висновки викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц, у постановах Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21, від 23.04.2024 у справі №910/75/23, від 07.05.2024 у справі №910/11383/23, від 28.08.2024 у справі №910/14571/23, від 11.03.2025 у справі №924/1341/23 щодо застосування, у тому числі, частини третьої статті 215 ЦК України, частин першої та другої статті 216 ЦК України, і судові рішення у справі №904/1704/25 відповідають наведеним правовим висновкам. 8.23. Скаржник з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України також зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не надали належної відповіді на істотні доводи позивача щодо: незаконності відхилення пропозиції ТОВ «Будконсалт Інжинірінг»; відсутності належних підстав для застосування протоколу від 04.04.2025 № 14; порушення принципу максимальної економії, оскільки переможцем визначено учасника з дорожчою пропозицією; порушення принципу добросовісної конкуренції; порушення принципу недискримінації та рівного ставлення до учасників; наявності самостійного охоронюваного законом інтересу позивача як учасника закупівлі, що є істотним процесуальним порушенням. 8.24. Щодо наведеного Суд зазначає таке. 8.25. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. 8.26. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. 8.27. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. 8.28. Така правова позиція є послідовною та сталою, і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах: від 20.05.2021 у справі №905/1751/19; від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20; від 13.01.2022 у справі №922/2447/21. 8.29. Проте, як вже зазначалося вище, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку не отримала свого підтвердження. 8.30. Крім того, Суд звертає увагу і на те, що обрання неналежного та/або неефективного способу захисту прав є самостійною підставою для відмови в позові незалежно від інших доводів учасників справи по суті спору, отже, зазначене виключає необхідність надання оцінки будь-яким іншим аргументам скаржника. 8.31. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, з урахуванням установлених у цій справі обставин обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту прав, суд касаційної інстанції звертається до висновків, які зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. 8.32. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шевельов проти України»). 8.33. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного та місцевого господарських судів. 9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення. 9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. 9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. 10. Судові витрати 10.1. Судові витрати позивача, пов`язані з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника, оскільки Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будконсалт Інжинірінг» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.09.2025 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 14.04.2026 у справі №904/1704/25 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя Ю. Власов Суддя І. Колос Згадані норми: Конституція України, ст. 55; ЦК України, ст. 15; ЦК України, ст. 16; ЦК України, ст. 22; ЦК України, ст. 215; ЦК України, ст. 216; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 310; ГПК України, ст. 4; ГПК України, ст. 5; ГПК України, ст. 73; ГПК України, ст. 74; ГПК України, ст. 76; ГПК України, ст. 77; ГПК України, ст. 78; ГПК України, ст. 86; ГПК України, ст. 236; ГПК України, ст. 237; ГПК України, ст. 295; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 2; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6; Закон «Про судоустрій і статус суддів», ст. 13 Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.