# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/13120/25

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 910/13120/25
Дата ухвалення: 2026-11-04
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141229412
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141229412
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141229412

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року
м. Київ

cправа № 910/13120/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.,

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.,

розглянувши у відкритому судову засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Щербаков С.О.)
від 19.03.2026,
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)
від 31.08.2026
та на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів: Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.)
від 21.09.2026

у справі № 910/13120/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи"
до Акціонерного товариства "Гарантований покупець"
про стягнення 21 505 045, 04 грн,

за участю представників учасників справи:
позивача - Серт О.В., Омельчук Д.О.,
відповідача - Подольський А.А.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Куліндор Енерджи" (далі - ТОВ "Куліндор Енерджи", позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - ДП "Гарантований покупець", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 21 505 045, 04 грн, з яких: 20 609 867, 20 грн - основний борг; 338 699, 34 грн - 3% річних та 556 478, 50 грн - інфляційні втрати.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань відповідно до договору купівлі-продажу електричної енергії щодо своєчасної та повної оплати вартості послуг. Також, посилаючись на прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором, позивач нарахував відповідачу 3% річних та інфляційні втрати.

2. Короткий зміст судових рішень, ухвалених за результатом розгляду справи по суті спору

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі №910/13120/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП "Гарантований покупець" на користь ТОВ "Куліндор Енерджи" 20 609 853,66 грн основного боргу, 338 697,28 грн 3 % річних, 556 477,88 грн інфляційних втрат та 70 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині позову відмовлено.

2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25 залишено без змін.

2.3. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 заяву ТОВ "Куліндор Енерджи" про ухвалення додаткового рішення у справі №910/13120/25 задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (далі також - АТ "Гарантований покупець") на користь ТОВ "Куліндор Енерджи" 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині заяви відмовлено.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва 19.03.2026 (у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу), постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 (якою рішення у відповідній частині залишено без змін), додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 у справі №910/13120/25, АТ «Гарантований покупець» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

- рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 у справі 910/13120/25 в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції; або ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Куліндор Енерджи" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції відмовити;

- додаткову постанову Північного апеляційного господарського від 21.09.2026 у справі 910/13120/25 скасувати, ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції до 1 000,00 грн.

3.2. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі АТ «Гарантований покупець» із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статті 126, 129, 221 ГПК України, статті 138-140, 142 Податкового кодексу України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21. Також вважає, що судами попередніх інстанцій ухвалено оскаржувані судові рішення з порушення статей 13, 74, 76-77, 126, 129 ГПК України та без врахування висновків щодо застосування цих норми права, викладених у постановах Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, від 18.02.2025 у справі №922/2830/23. Також посилається на висновки, які викладено у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №910/10334/21, від 18.02.2022 у справі №925/1545/20., від 29.07.2026 у справі №910/8870/25, від 16.02.2026 у справі №914/396/21, від 29.04.2025 у справі №910/2697/24.

Скаржник у поданій касаційній скарзі, серед іншого, відзначає таке:

- позивачем була зроблена заява про те, що докази на підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Однак суд першої інстанції вирішив питання про розподіл судових витрат у засіданні, в якому було ухвалено рішення про вирішення спору по суті. Отже, господарським місцевим судом порушено порядок вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у зв`язку з чим не забезпечено процесуальні гарантії для сторони відповідача щодо можливості подання клопотання про неспівмірність заявлених до стягнення витрат за правничу допомогу;

- за змістом наведених умов договору про надання правової допомоги, додатку та додаткової угоди доказом, який підтверджує обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість є акт надання послуг та детальний опис послуг. Разом з цим суд першої інстанції на зазначені умови договору увагу не звернув та здійснив розподіл судових витрат за відсутності в матеріалах справи доказів, які засвідчують факт надання послуг - акта та опису;

- у суду першої інстанції були відсутні підстави для розподілу судових витрат у будь-якому розмірі, оскільки на момент вирішення питання у справі були відсутні докази підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості;

- обсяг правової допомоги у даній справі в суді першої інстанції, відображений у описі та акті наданих послуг, зводиться до складання двох процесуальних документів: позовної заяви та відповіді на відзив Гарантованого покупця; участі у 4-ох судових засіданнях, загальна тривалість яких за даними протоколів судових засідань не перевищує 1 год. Обсяг правової допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції зводиться до складання одного процесуального документу та участі у трьох судових засідання, жодне з яких не тривало 1 год. Інтервал судових засідань склав 5-15 хв. Між тим, в оскаржуваних рішеннях суди не зазначили, які ж послуги за їхніми висновками, що були надані адвокатським об`єднанням, охоплюються присудженими до стягнення сумами витрат;

- присудження до стягнення на користь позивача 70 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 50 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції свідчить про необґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій щодо відповідності цих витрат критерію розумності;

- дана справа є типовою для даної категорії спорів та не є складною, судова практика щодо вирішення подібних спорів про стягнення з гарантованого покупця є сталою;

- ринкова вартість подібних послуг є значно нижчою;

- сума ПДВ не є витратами в розумінні ПК Украйни, а позивач отримує відшкодування сплаченої суми ПДВ у вигляді податкового кредиту, тому включення цієї суми до розподілу призведе не до відшкодування витрат, а до отримання ним додаткового прибутку.

3.3. Позивач 20.10.2026 через «Електронний суд» подав до Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить, зокрема відмовити у задоволенні касаційної скарги АТ «Гарантований покупець», а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій, та мотиви, з яких виходили суди при розгляді заяв про стягнення витрат на професійну правничу допомогу

4.1. Позивач у суді першої інстанції просив покласти на відповідача витрати, пов`язані із правничою допомогою, у розмірі 873 000, 00 грн.

Судом встановлено, що 16.04.2022 між Адвокатським об`єднанням "Гвоздій та Оберкович" та ТОВ "Куліндор Енерджи" укладено договір № 11/1/04-22 про надання правової допомоги (далі - Договір), відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту, обсяг якої визначається у додатках / додаткових угодах до цього договору, або іншим чином письмово погоджується сторонами, а клієнт зобов`язується оплатити гонорар за надані послуги та компенсувати усі фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору за надання послуг згідно з цим договором клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар.

Згідно з пунктом 5.2 Договору розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо) та порядок проведення розрахунків за надання послуг клієнту згідно з цим договором, визначається у додатках / додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємними частинами.

У додатку від 31.07.2025 № 6 до Договору сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований гонорар, що підлягає оплаті клієнтом адвокатському об`єднанню за послуги щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у судовій справі за позовом клієнта до ДП "Гарантований покупець" про стягнення з ДП "Гарантований покупець" заборгованості за період з січня 2024 по травень 2025 року (включно) складає еквівалент 15 000, 00 євро в гривні, що визначається за середнім курсом продажу гривні до Євро в банках, встановленим на день виставлення рахунку адвокатським об`єднанням.

Гонорар, визначений пунктом 1 цього додатку, сплачується клієнтом адвокатському об`єднанню авансом у повному розмірі так швидко, як це можливо, але в будь-якому випадку не пізніше, ніж на 15-й банківський день з дати виставлення рахунку адвокатським об`єднанням. Адвокатське об`єднання не має права виставляти рахунок раніше дати отримання від клієнта письмового підтвердження необхідності здійснення представництва його інтересів в суді першої інстанції.

Додатковою угодою від 30.09.2025 № 1 до додатку № 6 до Договору сторони дійшли взаємної згоди викласти пункти 1, 2, 3 додатку до договору в наступній редакції, зокрема:
«Пункт 1. Сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований гонорар, що підлягає оплаті клієнтом адвокатському об`єднанню за послуги щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у судовій справі за позовом клієнта до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" заборгованості за період з січня 2024 по травень 2025 року (включно) складає еквівалент 15 000, 00 євро в гривні, що визначається за середнім курсом продажу гривні до Євро в банках, встановленим на день виставлення рахунку адвокатським об`єднанням».

ТОВ "Куліндор Енерджи" на підставі виставленого адвокатським об`єднанням рахунку здійснило оплату послуг адвоката на суму 873 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.08.2025 № 781.

У матеріалах справи наявний ордер від 21.10.2025 № 1637344 на представництво інтересів позивача адвокатом Клян А.Ф. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.07.2019 року № 000657), виданий Адвокатським об`єднанням "Гвоздій та Оберкович".

4.2. Ухвалюючи додаткове рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з такого:

- враховуючи те, що позовні вимоги задоволено частково, перевіривши подані позивачем докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі;

- виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, вважає за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в сумі 70 000, 00 грн;

- безпідставними є доводи відповідача, що на момент ухвалення місцевим судом рішення про розподіл судових витрат у матеріалах справи були відсутні акт надання послуг та детальний опис послуг, які відповідно до умов договору є документами, що засвідчують факт надання послуг, оскільки вони спростовуються тим, що умовами договору передбачено, що акт надання послуг та детальний опис надаються після закінчення надання послуг. Послуги Адвокатського об`єднання «Гвоздій та Оберкович» охоплювали представництво інтересів позивача у справі № 910/13120/25 і за своїм характером були завершені лише з ухваленням оскаржуваного рішення від 19.03.2026;

- оскільки гонорар Адвокатського об`єднання «Гвоздій та Оберкович» визначено як фіксований, то конкретний склад дій адвоката, вчинених на виконання договору, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару;

- за усталеною практикою правомірно стягувати витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням сплаченого ПДВ;

- твердження відповідача про те, що справа не є складною з огляду на наявність аналогічних справ та сформованої судової практики, є помилковими, оскільки наявність судової практики у певній категорії спорів не означає автоматичної простоти кожної конкретної справи. Кожна справа має власний предмет доказування, період заборгованості, розмір заявлених вимог, зміст процесуальної позиції сторін та інші обставини, які потребують окремого правового аналізу. Крім того, ціна позову у цій справі становить десятки мільйонів гривень, що саме по собі є самостійним критерієм співмірності витрат відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 126 ГПК України;

- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що витрати у розмірі 70 000,00 грн є неспівмірними, не вказав, які конкретно послуги не були надані, який час є завищеним та який розмір витрат слід вважати розумним у цій справі.

4.3. За результатом перегляду справи в апеляційній інстанції від ТОВ «Куліндор Енерджи» до суду надійшла заява про стягнення із АТ «Гарантований покупець» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 926 953,20 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником ТОВ «Куліндор Енерджи», адвокатом Сертом О.В., до матеріалів справи, серед іншого, додані належним чином засвідчені копії:
- Договору;
- додатку № 6 від 31.07.2025 до Договору;
- додаткової угоди № 1 до додатку № 6 до Договору;
- рахунку від 23.04.2026 № 6870;
- платіжної інструкції від 05.05.2026 № 509;
- витягу з реєстру платників податку на додану вартість № 1926554501326;
- ордеру серії АА № 1714435 від 22.05.2026;
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000304 від 10.10.2018;
- акта надання послуг від 04.09.2026;
- детального опису робіт (наданих послуг) від 04.09.2026.

У відповідності до пункту 1.2 Договору сторонами погоджено, що послуги адвокатського об`єднання включають захист, представництво клієнта та інші види правової допомоги та, серед іншого:
- надання усних та письмових консультацій, висновків з юридичних питань;
- підготовку та експертизу проектів договорів та інших юридичних документів;
- здійснення правового забезпечення підприємницької діяльності клієнта;
- представництво клієнта в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, недержавних органах, перед фізичними та юридичними особами;
- представництво інтересів клієнта в судах, третейських судах, арбітражах, підготовка відповідних процесуальних документів.

У пункті 5.1 Договору сторони узгодили, що за надання послуг згідно з цим договором клієнт сплачує адвокатському об`єднанню гонорар.

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що розмір гонорару, порядок його обчислення (фіксований розмір, погодинна оплата тощо) та порядок проведення розрахунків за надання послуг клієнту згідно з цим договором, визначається у додатках / додаткових угодах до цього договору, які є його невід`ємними частинами.

Як уже відзначалось додатковою угодою від 30.09.2025 № 1 до додатку № 6 до Договору сторони дійшли взаємної згоди викласти пункти 1, 2, 3 додатку до договору в наступній редакції, зокрема:
«Пункт 1. Сторони дійшли взаємної згоди, що фіксований гонорар, що підлягає оплаті клієнтом адвокатському об`єднанню за послуги щодо представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції у судовій справі за позовом клієнта до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" заборгованості за період з січня 2024 по травень 2025 року (включно) складає еквівалент 15 000, 00 євро в гривні, що визначається за середнім курсом продажу гривні до Євро в банках, встановленим на день виставлення рахунку адвокатським об`єднанням».

ТОВ «Куліндор Енерджи» на підставі виставленого адвокатським об`єднанням рахунку від 23.04.2026 № 6870 здійснено оплату послуг адвоката на суму 926 953,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 05.05.2026 № 509.

Сторонами 04.09.2026 сформовано та підписано акт наданих послуг, а також детальний опис робіт (наданих послуг), зі змісту яких вбачається, що адвокатським об`єднанням надано клієнту професійну правничу допомогу наступного характеру:
- направлення до Північного апеляційного господарського суду заяви позивача від 26.05.2026 про ознайомлення із матеріалами справи № 910/13120/25 в електронному вигляді; правовий аналіз апеляційної скарги АТ «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25; підготовка та формування відзиву від 26.05.2026 на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25; направлення відзиву на апеляційну скаргу АТ «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026 у справі № 910/13120/25 відповідачу та до Північного апеляційного господарського суду (сукупна тривалість чого склала 12 годин);
- підготовка до судового засідання та представництво інтересів позивача під час судового засідання 22.06.2026 о 12:40 у справі № 910/13120/25 у Північному апеляційному господарському суді (сукупна тривалість чого склала 5 годин);
- підготовка до судового засідання та представництво інтересів позивача під час судового засідання 03.08.2026 об 12:30 у справі № 910/13120/25 у Північному апеляційному господарському суді (сукупна тривалість чого склала 5 годин);
- правовий аналіз клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/13120/25; підготовка та формування заперечень позивача від 06.08.2026 проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/13120/25; направлення заперечень до Північного апеляційного господарського суду (сукупна тривалість чого склала 8 годин);
- правовий аналіз клопотання відповідача про долучення контррозрахунку інфляційних втрату справі № 910/13120/25 та контррозрахунку; підготовка та формування додаткових письмових пояснень позивача щодо окремого питання (контррозрахунку відповідача) від 13.08.2026 та підготовка власного розрахунку у справі № 910/13120/25; направлення додаткових письмових пояснень до Північного апеляційного господарського суду (сукупна тривалість чого склала 8 годин);
- підготовка судового засідання та представництво інтересів позивача під час судового засідання 31.08 2026 об 11:20 у справі № 910/13120/25 у Північному апеляційному господарському суді (сукупна тривалість чого склала 8 годин);
- підготовка та формування заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13120/25; направлення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/13120/25 відповідачу та до Північного апеляційного господарського суду суді (сукупна тривалість чого склала 8 годин).

Правову допомогу ТОВ «Куліндор Енерджи», згідно з ордером серії АА № 1714435 від 22.05.2026, у суді апеляційної інстанції надавав адвокат Серт Олександр Володимирович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000304 від 10.10.2018).

АТ «Гарантований покупець» проти задоволення заяви позивача про прийняття додаткової постанови та розподіл судових витрат заперечувало та просило відмовити у її задоволенні.

4.4. Ухвалюючи додаткову постанову у справі, суд апеляційної інстанції, виходив з такого:

- направлення до Північного апеляційного господарського суду заяви про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді, правовий аналіз апеляційної скарги, підготовку та формування відзиву на апеляційну скаргу, направлення відзиву на апеляційну скаргу відповідачу та до Північного апеляційного господарського суду, правовий аналіз клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, підготовка та формування заперечень проти клопотання відповідача про зупинення провадження у справі та направлення заперечень до суду, правовий аналіз клопотання відповідача про долучення контррозрахунку інфляційних втрат у справі, підготовка та формування додаткових письмових пояснень позивача щодо окремого питання (контррозрахунку відповідача), підготовка власного розрахунку та направлення додаткових письмових пояснень до суду, - охоплюються поданням відзиву на апеляційну скаргу, поданням заперечень на клопотання та поданням письмових пояснень відповідно;

- під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу враховується кількість, обсяг та зміст підготовлених адвокатом документів (відзиву на апеляційну скаргу на 29 сторінках, заперечень проти клопотання про зупинення провадження на 5 сторінках та додаткових письмових пояснень на 4 сторінках), а також те, що загальний час судових засідань згідно із протоколами судового засідання від 22.06.2026, 03.08.2026 і 31.08.2026 сукупно склав 24 хвилини;

- позиція позивача як у суді першої, так і в суді апеляційної інстанції є незмінною;

- приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, час, витрачений ним на виконання відповідних робіт, доцільність та необхідність виконання даних робіт (надання послуг), а також надані заперечення позивача, розумною та співмірною є компенсація витрат позивачу у розмірі 50 000,00 грн.

5. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Розгляд клопотань

5.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2026 у справі №910/13120/25 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Студенець В.І., судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

Ухвалою Верховного Суду від 05.10.2026 відкрито касаційне провадження у справі №910/13120/25 за касаційною скаргою АТ «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва 19.03.2026, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 (у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції), додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 у справі №910/13120/25; справу призначено до судового розгляду.

5.2. Об`єктом касаційного оскарження у справі є рішення судів попередніх інстанцій, якими здійснено розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у справі №910/13120/25 в судах першої та апеляційної інстанції, у задоволеній частині заяв позивача.

5.3. Позивач 03.11.2026 через «Електронний суд» подав клопотання про закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

5.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

6.1. Дослідивши наведене у касаційній скарзі, у межах доводів та підстав касаційного оскарження, Верховний Суд відзначає таке.

Так, положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Стаття 16 ГПК України вказує, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене статтею 129 ГПК України. Верховний Суд звертає увагу, що зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до частини третьої статті 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (див. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

6.2. Як встановлено судами попередніх інстанцій винагорода за надання правової допомоги сторонами погоджена та визначена у Договорі у вигляді фіксованої суми (гонорару), з огляду на що колегія суддів відзначає таке.

Відповідно до статті 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Схожих висновків також дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, сформулювавши такі висновки щодо комплексного застосування норм статті 627 Цивільного кодексу України, статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України:
«Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис».

Тобто у разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.

Крім того у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 вказала, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у вказаній справі зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Схожа правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п`ятої статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів відзначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

6.3. Так, ухвалюючи рішення у справі у частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивача, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, відзначив, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 873 000, 00 грн є неспівмірними зі складністю справи, а тому, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих позивачем заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд, керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності, дійшов висновку за можливе покласти на відповідача витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 70 000, 00 грн.

При цьому судом першої інстанції враховано умови Договору про надання правової допомоги, додатку від 31.07.2025 № 6 до Договору та додаткової угоди від 30.09.2025 № 1 до додатку № 6 до Договору, якими сторони погодили фіксований розмір гонорару, у той час як відповідач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що витрати у розмірі 70 000,00 грн є неспівмірними, або які конкретно послуги не були надані, який час є завищеним та який розмір витрат слід вважати розумним у цій справі.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, здійснюючи розподіл витрат на професійну правничу допомогу позивача за результатом перегляду справи в суді апеляційної інстанції (у заявленому розмірі 926 953,20 грн), взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, час, витрачений ним на виконання відповідних робіт, доцільність та необхідність виконання даних робіт (надання послуг), а також надані заперечення позивача, дійшов висновку, що розумною та співмірною є компенсація витрат позивачу у розмірі 50 000,00 грн.

6.4. Проаналізувавши вищенаведене правове регулювання спірних правовідносин щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, зміст оскаржуваних судових рішень, а також доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів відзначає, що господарські суди під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надавши оцінку доказам та доводам сторін щодо розподілу таких витрат, зокрема і заявам (клопотанням) відповідача про необґрунтованість витрат на правову допомогу, встановивши дійсність надання таких послуг, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись такими критеріями, як обґрунтованість, пропорційнійсть, співмірність та розумність їхнього розміру, дійшли заснованого на правильному застосуванні статей 126, 129 ГПК України висновку про часткове задоволення заяв позивача про розподіл витрат на професійну правову допомогу. Такі рішення судів попередніх інстанцій відповідають вимогам статті 236 ГПК України.

У розрізі наведеного колегія суддів ураховує, що гонорар Адвокатського об`єднання «Гвоздій та Оберкович» визначено як фіксований, а тому конкретний склад дій адвоката, вчинених на виконання договору, час витрачений на це, як і обсяг наданих послуг, - не має жодного значення для визначення сторонами розміру адвокатського гонорару.

З огляду на вказане доводи скаржника про необхідність детального дослідження судами попередніх інстанцій (зокрема, за результат розгляду справи в суді першої інстанції) опису наданих послуг, акта виконаних робіт з наданням їм детального аналізу щодо обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу на це відхиляються як необґрунтовані.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції порядку вирішення питання про розподіл судових витрат (статті 221, 244 ГПК України) колегія суддів зазначає, що вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті спору застосовується тоді, коли на момент закінчення судових дебатів доказів розміру витрат у матеріалах справи немає. Якщо такі докази подані до закінчення судових дебатів, суд вирішує питання про розподіл судових витрат під час ухвалення судового рішення (пункт п`ятий частини першої статті 237 ГПК України). У цій справі докази на підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції (договір, додаток №6, додаткова угода №1, рахунок, платіжна інструкція на суму 873 000,00 грн, ордер адвоката) подані разом із позовною заявою. За таких обставин суд першої інстанції мав підстави вирішити питання про розподіл витрат у рішенні по суті спору, а заява позивача про подання додаткових доказів протягом п`яти днів не зобов`язувала суд відкласти вирішення цього питання. Відповідач був обізнаний із заявленим розміром витрат і реалізував право на заперечення: у відзиві на позовну заяву він висловив незгоду із заявленим розміром витрат, чого скаржник не заперечує. А тому останній не був позбавлений права доводити їх неспівмірність у заявленому розмірі до ухвалення рішення у справі по суті спору. Водночас негативні наслідки невчинення процесуальної дії (зокрема й через власну помилку (відповідач вважав, що суд мав здійснити розподіл витрат лише у порядку статті 244 ГПК України)) несе відповідна сторона, у цьому випадку - відповідач.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що судами попередніх інстанцій досліджені надані позивачем докази на підтвердження надання правничої допомоги у судах першої та апеляційної інстанцій, зокрема, але не виключно, договір про надання правової допомоги, додаток до договору, додаткову угоду до додатку, платіжні документи, якими підтверджується оплата позивачем наданих послуг адвокатському об`єднання тощо, здійснена їх оцінка з огляду на зміст договірних відносин (встановлення фіксованого розміру гонорару адвоката), та з урахуванням критеріїв співмірності, обґрунтованості та розумності заявлених до стягнення витрат надана оцінка заявленому розміру гонорару, що узгоджується з положеннями статей 2, 86, 123, 126, 129, 210 ГПК України та статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

При цьому Суд ураховує, що відповідачем у розумінні статей 76-79 ГПК України не доведено неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу позивача у задоволеній частині, а також те, що такі послуги не були надані. Разом з тим обов`язок такого доведення покладається на сторону, яка заявляє відповідне клопотання / заперечує проти задоволення таких витрат у відповідній сумі.

Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, з урахуванням складності справи тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

З доводів касаційної скарги не вбачається того, у зв`язку з чим Суд міг би замінити висновки судів першої та апеляційної інстанцій власною оцінкою, визначити інший розмір судових витрат, ніж той, що був доведений стороною в судах попередніх інстанцій.

Здійснивши аналіз постанов Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21, від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, від 18.02.2025 у справі №922/2830/23, від 29.09.2022 у справі №910/10334/21, від 18.02.2022 у справі №925/1545/20, від 29.07.2026 у справі №910/8870/25, від 16.02.2026 у справі №914/396/21, від 29.04.2025 у справі №910/2697/24, висновки яких, на думку скаржника, не було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, Суд дійшов висновку про те, що застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить жодному з вказаних скаржником висновків суду касаційної інстанції.

Суд наголошує, що положення статей 126, 129 ГПК України є універсальними у правовідносинах при розподілі витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема і вищенаведеними постановами, на які посилається скаржник, так і наведеним у даній постанові.

Наведені висновки Верховного Суду не передбачають відмови у відшкодуванні витрат, реальність яких підтверджена, лише через незгоду іншої сторони з їх розміром. При цьому колегія суддів ураховує, що умовами Договору про надання правової допомоги сторони погодили фіксовану суму витрат на правничу допомогу, включаючи ПДВ, на відмінну від справи №914/396/21 (на яку посилається скаржник), де сума ПДВ нарахована понад визначену в договорі вартість послуг, наданих Адвокатським об`єднанням.

Отже, Суд при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень не виявив у діях судів попередніх інстанцій порушень приписів статей 123, 126, 129, 221 ГПК України, неправильного застосування норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень, а додатково перевіряти докази з огляду на статтю 300 ГПК України Верховний Суд не має права. Порушень судами попередніх інстанцій статей 86 та 210 ГПК України Судом також не встановлено, а доводи скаржника фактично зводяться до заперечень наданої судами оцінки доказам, тобто процесуальних дій суду під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

6.5. За таких обставин, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи касаційної скарги у своїй сукупності, з урахуванням наведеного у цій постанові, не знайшли свого підтвердження, що виключає можливість скасування оскаржуваних судових рішень.

Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування даного судового рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а інші доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 6 цієї Постанови.

7.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

7.3. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

8. Судові витрати

8.1. Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно, Верховним Судом не розподіляється.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2026, постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 (в частині вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції) та додаткову постанову Північного апеляційного господарського від 21.09.2026 у справі 910/13120/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко

Згадані норми: Конституція України, ст. 59; Конституція України, ст. 131; Закон № 5076-VI, ст. 1; Закон № 5076-VI, ст. 30; ЦК України, ст. 627; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 126; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 221; ГПК України, ст. 296; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 2; ГПК України, ст. 16; ГПК України, ст. 123; ГПК України, ст. 236; ГПК України, ст. 244; ГПК України, ст. 237; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 315; ПК України, ст. 138; ПК України, ст. 139; ПК України, ст. 140; ПК України, ст. 142
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.