# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/15681/25

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 910/15681/25
Дата ухвалення: 2026-11-04
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141229435
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141229435
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141229435

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2026 року
м. Київ

cправа № 910/15681/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Студенець В.І. - головуючий, судді: Бакуліна С.В., Кібенко О.Р.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"

на рішення Господарського суду міста Києва
(суддя - Бондарчук В.В.)
від 04.05.2026
та постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий суддя - Яценко О.В., судді: Горбасенко П.В., Хрипун О.О.)
від 25.08.2026

у справі № 910/15681/25

за позовом Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"
про визнання додаткових угод до договору недійсними та стягнення 182 332,73 грн,

за участю представників учасників справи:
позивача - не з`явилися
відповідача - Пікаш Д.Б., Вєлікова Т.М.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Інститут теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України (далі - ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - ТОВ "Київські енергетичні послуги") про:

- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 14.01.2021 до договору №854П-Т/121 від 04.01.2021 про закупівлю електричної енергії постачальника, укладеного між ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України та ТОВ "Київські енергетичні послуги";

- визнання недійсною додаткової угоди №1 від 19.03.2021 до договору №854П-Т/121 від 04.01.2021 про закупівлю електричної енергії постачальника, укладеного між ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України ТОВ "Київські енергетичні послуги";

- визнання недійсною додаткової угоди №60 від 14.07.2021 до договору №854П-Т/121 від 04.01.2021 про закупівлю електричної енергії постачальника, укладеного між ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України та ТОВ "Київські енергетичні послуги";

- визнання недійсною додаткової угоди №3 від 25.08.2021 до договору №854П-Т/121 від 04.01.2021 про закупівлю електричної енергії постачальника, укладеного між ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України та ТОВ "Київські енергетичні послуги";

- визнання недійсною додаткової угоди №4 від 25.08.2021 до договору №854П-Т/121 від 04.01.2021 про закупівлю електричної енергії постачальника, укладеного між ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України та ТОВ "Київські енергетичні послуги";

- визнання недійсною додаткової угоди №5 від 25.08.2021 до договору №854П-Т/121 від 04.01.2021 про закупівлю електричної енергії постачальника, укладеного між ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України та ТОВ "Київські енергетичні послуги";

- визнання недійсною додаткової угоди №3 від 21.10.2021 до договору №854П-Т/121 від 04.01.2021 про закупівлю електричної енергії постачальника, укладеного між ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України та ТОВ "Київські енергетичні послуги";

- визнання недійсною додаткової угоди №6 від 26.10.2021 до договору №854П-Т/121 від 04.01.2021 про закупівлю електричної енергії постачальника, укладеного між ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України та ТОВ "Київські енергетичні послуги";

- стягнення із ТОВ "Київські енергетичні послуги" на користь ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України 182 332,73 грн - надмірно сплачених бюджетних коштів.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та як наслідок, укладенням таких додаткових угод було збільшено ціну електричної енергії без належного підтвердження коливання ціни, а також збільшено її більш ніж на 10 %.

В результаті укладення безпідставних додаткових угод позивач здійснив завищену оплату за отриману електроенергію за договором №854П-Т/121 від 04.01.2021. Отже, в результаті укладення сторонами додаткових угод з порушенням вимог закону позивачем було безпідставно та у надмірній сумі сплачено кошти у розмірі 182 332,73 грн, а відтак такі грошові кошти є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/15681/25 позов задоволено частково: визнано недійсними додаткові угоди №1 від 19.03.2021, №60 від 14.07.2021, №3, №4, №5 від 25.08.2021, №3 від 21.10.2021, №6 від 26.10.2021 до договору №854П-Т/121 від 04.01.2021 про закупівлю електричної енергії постачальника, укладеного між Інститутом теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України та ТОВ "Київські енергетичні послуги"; стягнуто із ТОВ "Київські енергетичні послуги" на користь Інституту теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України 182 332,73 грн - надмірно сплачених бюджетних коштів. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.2. Частково задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсними додаткових угод №1 від 19.03.2021 та №60 від 14.07.2021, №3, №4 та №5 від 25.08.2021, №3 від 21.10.2021, №6 від 26.10.2021, суд першої інстанції виходив з того, що такими додатковими угодами передбачено підвищення ціни на електричну енергію з перевищенням максимального ліміту у 10%, а також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

При цьому, судом першої інстанції було враховано, що додатковою угодою №1 від 14.01.2021 ціну електричної енергії збільшено на 0,2112 грн/кВт*год. з ПДВ (0,1712 грн/кВт*год без ПДВ) з 1,7781 до 1,9541 грн/кВт*год без ПДВ та з 2,1337 грн/кВт*год. з ПДВ до 2,3450 грн/кВт*год. з ПДВ, що не перевищує 10% ціни договору.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 у справі №910/15681/25 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції щодо існування підстав для часткового задоволення позову з тих самих мотивів, що і суд першої інстанції. При цьому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи №3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".

Крім того, суд апеляційної інстанції спростував доводи відповідача про застосування до спірних правовідносин положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону України "Про публічні закупівлі" від 27.05.2026 №4888-ІХ.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 у справі №910/15681/25, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" звернулось з касаційною скаргою, якою просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

3.2. Підставами касаційного оскарження Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" визначило пункти 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, товариство зазначає, суд апеляційної інстанції застосував пункт 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених в ухвалах Верховного Суду від 04.06.2026 у справі №927/1704/23, від 02.07.2026 у справі №910/3108/25. В цьому контексті скаржник зазначає про не обґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі, що відповідає касаційному оскарженню з підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

Також вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.07.2026 у справі №922/3937/25 щодо застосування пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII.

3.5. Згідно з пунктом 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII у відповідній редакції. Крім того зазначає, що якщо для вирішення цього питання Верховний Суд дійде висновку про необхідність відступлення від попередньої правової позиції, товариство просить вирішити питання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в установленому процесуальним законом порядку.

3.7. Пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.8. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, товариство зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" №922-VIII у редакції Закону України "Про публічні закупівлі" від 27.05.2026 №4888-IX у поєднанні з пунктом 7 розділу XIV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4888-IX до правовідносин щодо зміни ціни за одиницю електричної енергії за договором про закупівлю.

3.9. Інститут теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Позивач зазначає, що й у редакції Закону України "Про публічні закупівлі" від 27.05.2026 №4888-IX пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону вимагає підтвердженого коливання ціни товару на ринку, пропорційності підвищення такому коливанню та дотримання граничного розміру кожного окремого підвищення, тоді як суди встановили відсутність належного документального підтвердження коливання ціни і пропорційності її зміни; за додатковою угодою №6 від 26.10.2021 ціну збільшено з 2,67357 до 3,08023 грн/кВт*год без ПДВ, тобто більш ніж на 10 % навіть відносно попередньої договірної ціни. Ухвали Верховного Суду про зупинення провадження в інших справах не є постановами, що містять висновки щодо застосування норм права у розумінні частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України; скаржник не обґрунтував об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення справи Конституційним Судом України. Підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду позивач не вбачає, оскільки застосування зміненої норми з урахуванням перехідного припису не тотожне відступу від висновку щодо її попередньої редакції. У разі встановлення неподібності правовідносин у справі №922/3937/25 позивач просить закрити касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
04.01.2021 за результатами процедури закупівлі UA-2020-11-25-001372-а між Інститутом теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова Національної академії наук України (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (постачальник) укладено договір №854П-Т/121 (далі - договір), відповідно до якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість фактично спожитої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Предмет постачання за цим договором: Електрична енергія, код 09310000-5 Електрична енергія за ДК 021:2015 "Єдиний закупівельний словник". Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії (пункт 2.1 договору).

У відповідності до пункту 3.1 договору початком постачання електричної енергії споживачу є 01.01.2021.

Згідно з пунктом 3.2 договору обсяги постачання - згідно фактичних обсягів споживання споживачем. Прогнозовані обсяги визначаються в додатку №1, що є невід`ємною частиною цього договору. Очікувані обсяги постачання електричної енергії на 2021 рік становлять - 770 000 кВт.*год.

За умовами пункту 3.3 договору істотні умови постачання окрім умов цього договору визначаються також комерційною пропозицією, що додається (додаток №2) та є невід`ємною частиною цього договору.

Сума (ціна) цього договору становить: 1 643 000,00 грн, в тому числі ПДВ - 273 833,33 грн. Ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію виходячи з фактичного обсягу спожитої споживачем електричної енергії за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, визначення ціни електричної енергії згідно з обраною споживачем комерційної пропозицією (пункт 5.1 договору).

За умовами пункту 13.3 договору істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі": Зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача. Збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадку зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної у заяві-приєднанні, яка є додатком 2 до цього договору та діє до 31.12.2021 включно, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 13.1 договору).

Згідно з умовами комерційної пропозиції відповідача, яка є додатком №1 до цього договору, ціна (тариф) електричної енергії складає 1,7781 грн/кВт*год. (без ПДВ) та 2,1337 грн/кВт.*год (з ПДВ).

14.01.2021 додатковою угодою №1 сторони погодили збільшити з 01.01.2021 ціну за одиницю товару на 0,2112 грн/кВт.*год (з ПДВ) у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (Црдн), пов`язаної з коливанням ціни на ринку, що визначається за оперативними даними ДП "Оператор ринку".

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди №1 від 14.01.2021 сторони погодили внести зміни до пункту 1 додатку №1 до договору "Комерційна пропозиція" та викласти в такій редакції: ціна (тариф) електричної енергії складає 1,9541 грн/кВт.*год (без ПДВ) та 2,3450 грн/кВт.*год (з ПДВ).

19.03.2021 додатковою угодою №1 сторони погодили збільшити на розрахунковий період з лютого 2021 року ціну за одиницю товару у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (Црдн), пов`язаної з коливанням ціни на ринку, що визначається за оперативними даними ДП "Оператор ринку".

За умовою пункту 2 додаткової угоди №1 від 19.03.2021 сторони погодили внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт*год), та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що з лютого 2021 року становить 2,37799 грн/кВт*год (з ПДВ)".

14.07.2021 додатковою угодою №60:

1. Сторони погодили збільшити на розрахунковий період лютий 2021 року ціну за одиницю товару у зв`язку зі зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (Црдн), пов`язаної з коливанням ціни на ринку, що визначається за оперативними даними ДП "Оператор ринку": 1.1. Внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт.*год), та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що в лютому 2021 року становить 2,3779 грн/кВт.*год (з ПДВ)".

2. Сторони погодили збільшити на розрахунковий період березень 2021 року ціну за одиницю товару у зв`язку із зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (Црдн), пов`язаної з коливанням ціни на ринку, що визначається за оперативними даними ДП "Оператор ринку": 1.1. Внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт.*год), та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що в березні 2021 року становить 2,3619 грн/кВт.*год (з ПДВ)".

3. Сторони погодили збільшити на розрахунковий період квітень 2021 року ціну за одиницю товару у зв`язку із зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (Црдн), пов`язаної з коливанням ціни на ринку, що визначається за оперативними даними ДП "Оператор ринку": 1.1. Внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт.*год), та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що в квітні 2021 року становить 2,3781 грн/кВт.*год (з ПДВ)".

4. Сторони погодили збільшити на розрахунковий період травень 2021 року ціну за одиницю товару у зв`язку із зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (Црдн), пов`язаної з коливанням ціни на ринку, що визначається за оперативними даними ДП "Оператор ринку": 1.1. Внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт.*год), та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що в травні 2021 року становить 2,3776 грн/кВт.*год (з ПДВ)".

5. Сторони погодили збільшити на розрахунковий період червень 2021 року ціну за одиницю товару у зв`язку із зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (Црдн), пов`язаної з коливанням ціни на ринку, що визначається за оперативними даними ДП "Оператор ринку": 1.1. Внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт.*год), та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що в червні 2021 року становить 2,3796 грн/кВт.*год (з ПДВ)".

25.08.2021 додатковою угодою №3 сторони погодили збільшити на розрахунковий період з серпня 2021 року ціну за одиницю товару у зв`язку із зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (Црдн), пов`язаної з коливанням ціни на ринку, що визначається за оперативними даними ДП "Оператор ринку".

За умовою пункту 2 додаткової угоди №3 від 25.08.2021 сторони погодили внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт*год), та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що з серпня 2021 року становить 2,14032 грн/кВт*год (без ПДВ)".

25.08.2021 додатковою угодою №4 сторони погодили збільшити на розрахунковий період з серпня 2021 року ціну за одиницю товару у зв`язку із зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (Црдн), пов`язаної з коливанням ціни на ринку, що визначається за оперативними даними ДП "Оператор ринку".

За умовою пункту 2 додаткової угоди №4 від 25.08.2021 сторони погодили внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт*год), та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що з серпня 2021 року становить 2,31321 грн/кВт*год (без ПДВ)".

25.08.2021 додатковою угодою №5 сторони погодили збільшити на розрахунковий період з серпня 2021 року ціну за одиницю товару у зв`язку із зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (Црдн), пов`язаної з коливанням ціни на ринку, що визначається за оперативними даними ДП "Оператор ринку".

За умовою пункту 2 додаткової угоди №5 від 25.08.2021 сторони погодили внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт*год), та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що з серпня 2021 року становить 2,50322 грн/кВт*год (без ПДВ)".

21.10.2021 додатковою угодою №3 сторони погодили збільшити на розрахунковий період з вересня 2021 року ціну за одиницю товару у зв`язку із зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу наперед" (Црдн), пов`язаної з коливанням ціни на ринку, що визначається за оперативними даними ДП "Оператор ринку".

За умовою пункту 2 додаткової угоди №3 від 21.10.2021 сторони погодили внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт*год), та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що з вересня 2021 року становить 2,67357 грн/кВт*год (без ПДВ)".

26.10.2021 додатковою угодою №6 сторони погодили збільшити на розрахунковий період з жовтня 2021 року ціну за одиницю товару у зв`язку із зміною середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії на ринку "на добу на перед" (Црдн), пов`язаної з коливанням ціни на ринку, що визначається за оперативними даними ДП "Оператор ринку".

За умовою пункту 2 додаткової угоди №6 від 26.10.2021 сторони погодили внести зміни до договору та додатків до договору, що містять інформацію про ціну за одиницю (грн/кВт*год), та викласти ціну за одиницю в наступній редакції: "Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що з жовтня 2021 року становить 3,08023 грн/кВт*год (без ПДВ)".

На виконання умов договору №854П-Т/121 від 04.01.2021 з урахуванням перелічених вище додаткових угод, відповідач продав, а позивач прийняв електричну енергію в обсязі 615 454,17 кВт*год на загальну суму 1 643 000,00 грн, про що сторони склали та підписали відповідні акти приймання-передачі електроенергії.

Позивач отриману електричну енергію на загальну суму 1 643 000,00 грн оплатив в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Вказані факти сторонами не заперечуються.

В обґрунтування позовних вимог ІТФ ім. М.М. Боголюбова НАН України зазначав, що внесення змін до договору №854П-Т/121 від 04.01.2021 шляхом укладення оспорюваних додаткових угод є неправомірним, оскільки відповідач не надав документального підтвердження коливання цін на товар у період з моменту укладення договору про закупівлю до моменту укладення додаткових угод, що є підставою для визнання додаткових угод №1 від 14.01.2021, №1 від 19.03.2021, №60 від 14.07.2021, №3, №4 та №5 від 25.08.2021, №3 від 21.10.2021 та №6 від 26.10.2021 недійсними та стягненню надмірно сплачених коштів у розмірі 182 332,73 грн.

ТОВ "Київські енергетичні послуги" проти задоволення позову заперечував та зазначав, що додаткові угоди укладалися між сторонами з огляду на коливання цін на ринку "на добу наперед", на підтвердження чого долучило до матеріалів справи довідки Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", зокрема:

- довідку від 13.08.2021 за вих. №121/147, відповідно до якої за інформацією, яка розміщена на дату видачі довідки на сайті ДП "Оператор ринку", середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" в торгівельній зоні Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС), складає за періоди: 01-10 липня 2021 року - 1 055,60 грн/МВт*год (без ПДВ), 01-31 липня 2021 року - 1 444,05 грн/МВт*год (без ПДВ), 01-10 серпня 2021 року - 2 127,10 грн/МВт*год (без ПДВ); розрахункова зміна середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-10 серпня 2021 року до середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-10 липня 2021 року становить +101,51%; розрахункова зміна середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-10 серпня 2021 року до середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-31 липня 2021 року становить + 47,30%;

- довідку від 17.09.2021 за вих. №121/212, відповідно до якої за інформацією, яка розміщена на дату видачі довідки на сайті ДП "Оператор ринку", середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" в торгівельній зоні Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС), складає за періоди: 01-31 серпня 2021 року - 2 076,95 грн/МВт*год (без ПДВ), 01-10 вересня 2021 року - 2 217,07 грн/МВт*год (без ПДВ); розрахункова зміна середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-31 серпня 2021 року до середньозваженої ціни РДН ОЕС за період 01-10 вересня 2021 року становить +6,75%;

- довідку від 01.10.2021 за вих. №121/213, відповідно до якої середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" в торгівельній зоні Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС), складає за серпень 2021 року у розмірі 2 076,95 грн/МВт*год (без ПДВ), розрахункова зміна середньозваженої ціни РДН ОЕС за вересень 2021 року складає 2 230,78 грн/МВт*год (без ПДВ); розрахункова зміна середньозваженої ціни РДН ОЕС за вересень 2021 року до середньозваженої ціни РДН ОЕС за серпень 2021 року становить +7,41%;
- довідку від 19.10.2021 №121/258, відповідно до якої за інформацією, яка розміщена на сайті ДП "Оператор ринку", середньозважена ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку "на добу наперед" в торгівельній зоні Об`єднаної енергетичної системи України (ОЕС), складає за періоди: 01-10 вересня 2021 року - 2 217,07 грн/МВт*год (без ПДВ), 01-10 жовтня 2021 року - 2 568,15 грн/МВт*год (без ПДВ), розрахункова зміна становить +15,84%; 01-30 вересня 2021 року - 2 230,78 грн/МВт*год (без ПДВ), 01-10 жовтня 2021 року - 2 568,15 грн/МВт*год (без ПДВ), розрахункова зміна становить +15,12%;

- довідку від 01.11.2021 за вих. №121/259, відповідно до якої розрахункова зміна середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії без урахування тарифу на передачу, на розподіл електроенергії та без урахування ціни універсальної послуги і планових витрат на ринку "на добу наперед" (РДН) в торгівельній зоні Об`єднаної енергетичної системи України за жовтень 2021 року до середньозваженої ціни РДН ОЕС за вересень 2021 року могла складати: середньозважена ціна РДН ОЕС за вересень (період 01-30 вересня 2021) - 2 230,78 грн/МВт*год; розрахункова середньозважена ціна РДН ОЕС за жовтень (період 01-31 жовтня 2021 року) - 2 793,44 грн/МВт.*год, розрахункова зміна середньозваженої ціни РДН ОЕС за жовтень 2021 року до середньозваженої ціни РДН ОЕС за вересень 2021 року становить +25,22%.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі №910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позовні вимоги, зокрема, виходили з того, що оспорювані додаткові угоди №1 від 19.03.2021, №60 від 14.07.2021, №3, №4, №5 від 25.08.2021, №3 від 21.10.2021, №6 від 26.10.2021 до договору №854П-Т/121 від 04.01.2021 суперечать нормам Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки зміна ціни товару не була належним чином підтверджена документами про коливання ринкових цін, а підвищення ціни за одиницю товару перевищило встановлену законом граничну межу у 10 % від початкової ціни договору. Внаслідок цього сторони безпідставно змінили істотні умови договору.

5.4. Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у статті 203 цього ж Кодексу, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

5.5. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

5.6. Предметом розгляду у цій справі є вимоги про визнання недійсними додаткових угод до договору як таких, що суперечать положенням Закону України "Про публічні закупівлі", та стягнення надмірно сплачених коштів у зв`язку з підвищенням ціни на товар, з огляду на що колегія суддів відзначає таке.

5.7. Згідно із частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.8. Преамбулою Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Згідно з частиною п`ятою статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.

У силу положень частини четвертої статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов`язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Як зазначено в частині першій статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина четверта статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

За загальним правилом істотні умови договору про закупівлю, однією з яких є ціна товару, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі (частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"). Однак зазначена норма передбачає випадки, коли допустима зміна істотних умов договору про закупівлю.

У спірних правовідносинах договір про закупівлю та оспорювані додаткові угоди до нього були укладені у період дії положень норм частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у двох редакціях: 1) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" (№ 114-ІХ) (договір про закупівлю та додаткові угоди до нього №1 від 14.01.2021 та №1 від 19.03.2021) та 2) Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законів України щодо вдосконалення системи функціонування та оскарження публічних закупівель" (№ 1530-ІХ) (додаткові угоди до договору №60 від 14.07.2021, №3, №4 та №5 від 25.08.2021, №3 від 21.10.2021 та №6 від 26.10.2021).

5.9. Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ), колегія суддів зазначає таке.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ, чинній на момент укладення договору про закупівлю та оспорюваних додаткових угод до нього №1 від 14.01.2021 та №1 від 19.03.2021) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку в разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, вирішувала питання про те, чи дозволяють норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) збільшувати ціну товару більш ніж на 10% від початково встановленої ціни в договорі про закупівлю.

У пунктах 88-90 цієї постанови Великої Палати Верховного Суду наведено висновки про те, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у разі зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, у порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинне перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Такий правовий висновок неодноразово також був викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.04.2024 у справі № 922/433/22, від 01.10.2024 у справі № 918/779/23, від 06.02.2025 у справі № 910/5182/24, від 18.02.2025 у справі № 925/889/23 тощо, де інтерпретовано та застосовано положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як імперативну норму, яка визначає верхню межу дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.

Отже, згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 %;

- збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку;

- така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

- така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; -обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

До того ж застосована законодавцем при формулюванні цієї норми конструкція "не частіше ніж один раз на 90 днів" фактично надає можливість вносити зміни до ціни товару неодноразово, але лише в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни за одиницю товару - не більше 10 %.

5.10. Щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону № 1530-ІХ, колегія суддів зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 (пункти 132-134, 136-140) висловила позицію щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 1530-ІХ), відповідно до якої зазначала, що Законом № 1530-ІХ внесено зміни до Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції Закону № 114-ІХ) та викладено пункт 2 частини п`ятої статті 41 цього Закону в такій редакції: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії".

Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.

Так, на відміну від норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.

Зміни та доповнення до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Проте пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" як у редакції, викладеній Законом №114-ІХ, так і в редакції, викладеній Законом № 1530-ХІ, однаково передбачено, що такі обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовуються у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Водночас положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10%. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10% ціни, встановленої в договорі закупівлі.

Філологічне тлумачення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10%.

До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10% значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю.

Узагальнюючи наведені у постанові від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 висновки щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

- норми пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначають правила внесення змін до договору про закупівлю без проведення нової процедури закупівлі, зокрема, надаючи можливість внесення цих змін у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми Закону України "Про публічні закупівлі";

- інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який передбачає щоразу з кожним внесення змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої;

- укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 5 Закону України "Про публічні закупівлі";

- збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі;

- застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників;

- з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та з огляду на усталену та послідовну судову практику, зміна тлумачення зазначеної норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10 % при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності;

- зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-IX до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

- виняток з обмежень, викладений в останньому реченні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", повинен тлумачитися суто буквально, а тому він стосується лише строків зміни ціни за одиницю товару у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (дотримання умови про зміну лише раз на 90 днів в цьому випадку не діє) і не визначає верхньої межі збільшення (зміни) ціни за одиницю товару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24 з урахуванням наведеного вище аналізу нормативного припису пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", беручи до уваги усталену та послідовну судову практику, вважала, що зміна тлумачення цієї норми та запровадження протилежного підходу щодо можливості неодноразового збільшення ціни товару на 10% при кожному внесенні змін до договору про закупівлю більше нагадує власне зміну цієї норми та, як наслідок, порушуватиме принцип правової визначеності.

Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Внесені зміни Законом № 1530-ІХ до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не стосуються встановленої первісною редакцією цього Закону заборони збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10%, в тому числі і при здійсненні закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

5.11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони уклали договір №854П-Т/121 про постачання електричної енергії споживачу, відповідно до якого кількість електричної енергії на 01.01.2021 - 31.12.2021 визначено в обсязі 770 000 кВт*год.

За умовами Комерційної пропозиції, яка є додатком 1 до цього договору, ціна (тариф) електричної енергії за пропозицією відповідача складала 1,7781 грн/кВт*год без ПДВ та 2,1337 грн/кВт.*год з ПДВ.

Водночас, в подальшому сторонами укладалися додаткові угоди, якими було змінено ціну за одиницю товару.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили, що внаслідок укладення між сторонами у справі додаткових угод (№1 від 19.03.2021, №60 від 14.07.2021, №3, №4, №5 від 25.08.2021, №3 від 21.10.2021, №6 від 26.10.2021 до договору №854П-Т/121 від 04.01.2021) ціну електричної енергії за 1 кВт.*год збільшено з 1,7781 грн/кВт.*год без ПДВ до 3,08023 грн/кВт.*год без ПДВ, що призвело до значного підвищення ціни, а саме на 73,23% від ціни визначеної основним договором, з одночасним зменшенням обсягів постачання з 770 000 кВт*год до 615 454,17 кВт*год, або на 154 545,83 кВт*год.

Судами також враховано, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Втім, судами встановлено, що довідки ДП "Держзовнішінформ", долучені до матеріалів справи, не підтверджують саме коливання ціни товару на ринку на час укладення оспорюваних додаткових угод.

Верховний Суд у постанові від 03.04.2026 у справі №924/698/23 щодо доказів коливання ціни зазначив, що належним доказом є не будь-яка довідка про рівень ціни, а документ, який містить інформацію про зміну ціни у динаміці та дозволяє визначити відсоток такого коливання.

Проте, за висновком судів обох інстанцій, надані довідки не відповідають цим критеріям, тому не можуть обґрунтовувати зміну істотних умов договору.

Отже, у цій справі суди застосували положення статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, у яких також оскаржували додаткові угоди до договору, якими суттєво збільшено ціну за одиницю товару.

5.12. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, товариство зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" №922-VIII у редакції Закону України "Про публічні закупівлі" від 27.05.2026 №4888-IX у поєднанні з пунктом 7 розділу XIV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4888-IX до правовідносин щодо зміни ціни за одиницю електричної енергії за договором про закупівлю.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У постанові від 03.09.2024 у справі № 910/14049/23 Верховний Суд дійшов висновку, що крім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтуванням необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. При цьому формування правового висновку не може ставитись у пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

27.05.2026 Верховною Радою України ухвалено Закон України № 4888-IX "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 4888-IX), яким, зокрема, внесено зміни до чинного Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII (далі - Закон № 922-VIII). З 24.06.2026 набрали чинності окремі положення Закону № 4888-IX, у тому числі положення, якими змінено пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII.

Статтею 5 Цивільного кодексу України унормовано, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Зовнішнім виразом зміни правового регулювання суспільних відносин є процес втрати чинності одними нормами та / або набуття чинності іншими.

Відтак при набранні чинності новою нормою права передбачається розповсюдження дії цієї норми на майбутні права і обов`язки, а також на правові наслідки, які хоча й випливають із юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми права, проте настають після набрання чинності новою нормою права.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІV Закону № 4888-IX, на застосуванні якого до спірних правовідносин наполягає скаржник, положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII в редакції цього Закону застосовуються до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII.

Разом з тим, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4888-IX передбачено, що договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Відтак, оскільки договір був укладений 04.01.2021, а оспорювані зміни до договору вносились за період з січня по червень та з серпня по жовтень 2021 року, у той час як постачання електричної енергії за договором здійснювалось до 31.12.2021, спірні правовідносини виникли і завершились до введення в дію пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №4888-ІХ (на який посилається заявник). За таких обставин така норма не підлягає застосуванню до правовідносин у справі, що переглядається.

Отже, оскільки на момент виникнення та існування спірних правовідносин Закону №4888-ІХ, яким було внесено зміни до Закону України "Про публічні закупівлі", не існувало то такий, відповідно, не міг регулювати правовідносини у сфері здійснення закупівель, укладення договорів про закупівлі та порядку внесення змін до таких.

Тож набрання чинності 24.06.2026 Закону №4888-ІХ (у той час як рішення у справі ухвалено 04.05.2026) не створює правових наслідків для застосування нової редакції пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо додаткових угод, укладених у 2021 році.

Буквальне тлумачення положень Прикінцевих та перехідних положень Закону №4888-ІХ свідчить, що норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції Закону №4888-ІХ ретроспективно розповсюджується на всі договори про закупівлю, які були укладені до 24.06.2026 та на даний час продовжують діяти (є діючими).

З огляду на викладене, у Верховного Суду відсутні підстави для формування висновку щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" №922-VIII у редакції Закону України "Про публічні закупівлі" від 27.05.2026 №4888-IX у поєднанні з пунктом 7 розділу XIV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4888-IX до правовідносин щодо зміни ціни за одиницю електричної енергії за договором про закупівлю, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, мотивоване необхідністю відступити від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 щодо застосування пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII для формування висновку щодо співвідношення нової редакції зазначеної норми та раніше сформованого висновку Великої Палати Верховного Суду та відповідно відмовляє у задоволенні клопотання про передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

5.13. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України

Обґрунтовуючи звернення з касаційною скаргою посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник стверджує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.07.2026 у справі №922/3937/25 щодо застосування пункту 7 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" № 922-VIII.
Так у справі №922/3937/25 предметом оспорення були додаткові угоди, укладені у 2024-2025 роках. Верховним Судом викладено правовий висновок щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 "Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування". В контексті розвитку законодавства, Верховний Суд звернув увагу на те, що 24.06.2026 набрав чинності новий Закон України "Про публічні закупівлі" (Закон №4888-IX), яким пункт 7 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII викладено в новій редакції, а саме: "зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників міжнародних цінових агентств, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни".

Тоді як у справі, що переглядається, суди надавали оцінку додатковим угодам, укладеним у 2021 році, а постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 набрала чинності 19.10.2022, і її положення не можуть бути застосовані до спірних додаткових угод.

Наведене свідчить про неподібність спірних правовідносин у справі № 922/3937/25 і в справі №910/15681/25, що виключає релевантність застосування наведеного висновку Верховного Суду до спірних правовідносин у цій справі.

З огляду на викладене, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 щодо критеріїв подібності, колегія суддів дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою товариства в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.07.2026 у справі №922/3937/25.

5.14. Також звертаючись з касаційною скаргою та обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, товариство зазначало, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених в ухвалах Верховного Суду від 04.06.2026 у справі №927/1704/23, від 02.07.2026 у справі №910/3108/25. В цьому контексті скаржник зазначає про не обґрунтоване відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі, що відповідає касаційному оскарженню з підстав, визначених пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме пункту 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

ТОВ "Київські енергетичні послуги" звернулося до суду апеляційної інстанції з клопотанням про зупинення провадження у справі №910/15681/25 до ухвалення рішення Конституційним Судом України за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі до ухвалення рішення Конституційним Судом України за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

За приписами частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Аналогічні за змістом положення щодо строку втрати чинності актом (його окремими положеннями) містяться також у частині першій статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України".

Отже правова позиція Конституційного Суду України, в разі ухвалення такого рішення, щодо неконституційності приписів пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" матиме пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 Господарського процесуального кодексу України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 4 частини першої статті 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається, зокрема, в порядку конституційного провадження, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі. Водночас суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду.

Положення пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості її розгляду до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є ідентичними положеннями пункту 3 частини першої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.04.2018 у справі №800/235/17 сформулювала висновок щодо застосування пункту 3 частини першої статті 236 КАС України у питанні зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження. Скасовуючи ухвалу про зупинення провадження як передчасну, Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що суд повинен мотивувати зв`язок між очікуваними висновками рішення суду конституційної юрисдикції та предметом спору, конкретизувати, чому з огляду на характер заявлених вимог неможливо розглянути справу без попереднього розгляду справи в порядку конституційного судочинства, та зазначити, чому зібрані у справі докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Отже, Велика Палата Верховного Суду не встановила абсолютної заборони зупиняти провадження до ухвалення рішення Конституційним Судом України, однак визначила обов`язковий стандарт обґрунтування такого зупинення, за яким сам лише факт розгляду Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню у справі, не є достатнім.

Розвиваючи наведений підхід, об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 12.12.2019 у справі №826/25204/15 сформулювала висновок щодо застосування тотожної норми пункту 3 частини першої статті 236 КАС України, за яким: під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи слід розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій іншій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи (пункт 35 постанови); зупинення провадження з підстав неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, є доцільним у випадках, коли предметом розгляду органу конституційної юрисдикції є норми закону чи іншого акта, якими врегульовано питання щодо юридичної відповідальності фізичної особи, тоді як в інших випадках визнання неконституційним закону чи іншого акта не матиме впливу на правове регулювання відносин, що виникли (відбулися) до ухвалення рішення Конституційним Судом України (пункт 37 постанови); вирішуючи питання щодо зупинення провадження, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення Конституційним Судом України рішення за результатом розгляду справи, їх взаємозв`язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у справі, підставами позову, та відобразити відповідні висновки у своїй ухвалі (пункт 38 постанови).

В ухвалі від 18.08.2026 про повернення справи № 910/11553/25 відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підтримала наведений підхід Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, який з огляду на тотожність зазначених норм процесуального права є релевантним для застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Об`єднана палата зазначила, що за цим підходом практика Верховного Суду є усталеною: закони та інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю (рішення Конституційного Суду України від 24.12.1997 №8-зп/1997), тому за загальним правилом суд розглядає справу на підставі чинного законодавства і не зупиняє провадження до вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності норми, яка підлягає застосуванню; сам лише факт відкриття конституційного провадження щодо такої норми не створює об`єктивної неможливості розгляду справи. Зупинення провадження є винятком, який можливий лише тоді, коли суд обґрунтує у своїй ухвалі зв`язок між очікуваним рішенням Конституційного Суду України та предметом спору, конкретизує, у чому саме полягає об`єктивна неможливість розгляду справи, та пояснить, чому зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначила, що провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; має бути обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Суд апеляційної інстанції, відхиляючи клопотання товариства про зупинення провадження у справі виходив з того, що конституційне провадження не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України та щодо не обґрунтованого відхилення судом апеляційної інстанції клопотання про зупинення провадження у справі. В цьому контексті підстава касаційного оскарження, визначена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у поєднанні з пунктом 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилася. При цьому зазначені скаржником ухвали не є постановами Верховного Суду та не містять висновків щодо застосування норми права в розумінні частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України, які підлягали б врахуванню судами чи потребували б відступу в порядку статті 302 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічні висновки зроблені об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 18.08.2026 у справі № 910/11553/25. Отже у цій частині підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підтвердилася.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у зазначеній справі не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" щодо неврахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.07.2026 у справі №922/3937/25.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно із статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. За результатами касаційного перегляду Верховний Суд не встановив неправильного застосування судами норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд не вбачає.

7. Розподіл судових витрат

7.1. За загальним правилом статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги, судовий збір за її подання покладається на скаржника.
Керуючись статтями 236, 238, 240, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про передачу справи № 910/15681/25 на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" в частині підстав, передбачених пунктом 2, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 у справі №910/15681/25 - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді С. Бакуліна

О. Кібенко

Згадані норми: Конституція України, ст. 152; Закон № 922-VIII, ст. 41; ЦК України, ст. 215; ЦК України, ст. 216; ЦК України, ст. 628; ЦК України, ст. 629; ЦК України, ст. 632; ЦК України, ст. 651; ЦК України, ст. 652; ЦК України, ст. 653; ЦК України, ст. 5; КАС України, ст. 236; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 227; ГПК України, ст. 310; ГПК України, ст. 236; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 2; ГПК України, ст. 229; ГПК України, ст. 302; ГПК України, ст. 296; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 238; ГПК України, ст. 240; ГПК України, ст. 301; ГПК України, ст. 314; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317; Закон № 2136-VIII, ст. 91
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.