# ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 922/4214/24

Суд: Касаційний господарський суд ВС
Справа № 922/4214/24
Дата ухвалення: 2026-11-03
Вид судочинства: Господарське
Ідентифікатор ЄДРСР: 141229518
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141229518
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141229518

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року
м. Київ

cправа № 922/4214/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Власова Ю. Л., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,
представників учасників справи:
позивача - Моргун А. О. (адвокат),
відповідача - Сварич А. А. (адвокат),

розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни
на рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026,
на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2025 та
постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 та
на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2026
у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни
до Фізичної особи-підприємця Ковшарева Олексія Олександровича, м.Харків
про припинення порушення прав інтелектуальної власності
та стягнення 242 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Фізична особа-підприємець Дедюля Олеся Леонідівна (далі - ФОП Дедюля О. Л., позивач, скаржник) звернулася до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця Ковшарева Олексія Олександровича (далі - ФОП Ковшарев О. О., відповідач) в якому просила суд:
- зобов`язати ФОП Ковшарева О. О. припинити порушення прав інтелектуальної власності ФОП Дедюлі О. Л., шляхом заборони виробляти, пропонувати для продажу та продавати товар виготовлений із використанням всієї сукупності суттєвих ознак промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_2" (номер заявки s202300607) зареєстрованого на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 , автором якого є Дедюля О. Л.;
- стягнути з ФОП Ковшарева О. О. на користь ФОП Дедюлі О. Л. 242 000,00 грн компенсації за неправомірне використання промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_2" (номер заявки s202300607) зареєстрованого на підставі Свідоцтва № НОМЕР_1 .

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно здійснює використання промислового зразка за патентом № НОМЕР_1 (власником якого є позивач) у своїй господарській діяльності, шляхом його виготовлення, рекламування та здійснення продажу товару з відповідним зображенням на товарі зареєстрованого промислового зразка належного позивачу. Позначення є схожим із промисловим зразком "ІНФОРМАЦІЯ_2" настільки, що його можна сплутати, оскільки вони схожі графічно, а також складаються із тих самих частин. Вироби відповідача містять усі суттєві ознаки промислового зразка позивача.

1.3. За твердженням позивача, Інформація щодо використання відповідачем промислового зразка за патентом № НОМЕР_1 міститься: на відповідному вебсайті своєї компанії ІНФОРМАЦІЯ_1 у соціальній мережі INSTAGRAM під ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_1; у соціальній мережі Facebook під ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_3 .

1.4. Розмір компенсації (упущеної вигоди) за неправомірне використання відповідачем у своїй господарській діяльності промислового зразка за патентом № НОМЕР_1 (власником якого є позивач) складає 242 000,00 грн.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 (суддя Аріт К. В.) у задоволенні позову відмовлено.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 27.10.2025 заяву ФОП Ковшарева О. О. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково; суд присудив до стягнення з ФОП Дедюлі О. Л. на користь ФОП Ковшарева О. О. 45 806,85 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині заяви відмовив.

2.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 22.07.2026 (колегія суддів: Істоміна О. А., Васильєв Є. О., Шутенко І. А.) змінив мотивувальну частину рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 та виклав її в редакції його постанови. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

2.4. Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову від 22.07.2026, якою залишив без змін додаткове рішення суду першої інстанції щодо розподілу витрат ФОП Ковшарева О. О. на професійну правничу допомогу.

2.5. Додатковою постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 заяви представника ФОП Ковшарева О. О. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ФОП Дедюлі О. Л. на користь ФОП Ковшарева О. О. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33 666,88 грн.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. ФОП Дедюля О. Л., не погоджуючися із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулася до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить:
- скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у цій справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції;
- скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 (якою переглянуте додаткове рішення суду першої інстанції) у цій справі, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції;
- додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 у цій справі скасувати та прийняти відповідне процесуальне рішення за результатами розгляду касаційної скарги.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Підставами касаційного оскарження судових рішень, ухвалених по суті спору, позивач зазначає пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) [з посиланням на пункти 1, 3 частини третьої статті 310 ГПК України].

4.1.2. Підставами касаційного оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, яке залине без змін постановою суду апеляційної інстанції скаржник визначає положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.1.3. На обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції позивач також посилається на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

4.1.4. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження судових рішень ухвалених по суті спору, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України ФОП Дедюля О. Л. вказує, що суди у вирішенні цього спору неправильно застосували норми права, без урахування висновків Верховного Суду, які викладені:
- у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" від 17.10.2012 № 12;
- у постанові Верховного Суду від 11.05.2023 у справі № 910/17047/20 (щодо встановлення дати виготовлення наданого на експертизу об`єкта);
- у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21 (щодо повноти дослідження доказів);
- у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 року у справі № 916/2187/18 (щодо висновків судової експертизи, проведеної за копіями / зображеннями об`єкта інтелектуальної власності за відсутності його оригіналу);
- у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 (щодо обов`язку суду з`ясувати характер спірних правовідносин);
- у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21 (щодо дотримання судами принципу "диспозитивності" та неможливості виходу за межі предмету позову);
- у постанові Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 910/15551/20 (щодо застосування принципу "суд знає закон");
- у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (щодо належності способів захисту);
- у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20 (щодо призначення судової експертизи);
- у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22) [щодо застосування критеріїв оцінки доказів];
- у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19 (стосовно виключення з мотивувальної частини рішення висновків, які не мають самостійного правового значення);
- у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 380/21871/23 (щодо зміни судового рішення, шляхом виключення мотивувальної частини);
- у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц,від
- 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20 [щодо необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи (статті 13, 74, 76, 79 ГПК України).

4.1.5. Із посиланням на положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про необхідність формування висновків Верховного Суду щодо застосування: "положень статті 22 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та статті 470 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема, щодо визначення права попереднього використання через механізм добросовісного використання в Україні заявленого промислового зразка чи здійснення значної і серйозної підготовки для такого використання відповідно приписів статті 4 Паризької Конвенції про охорону промислової власності від 20.03.1883, з урахуванням приписів Закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції" через призму дії в Україні воєнного стану".

4.1.6. Також за твердженням скаржника існує необхідність формування висновків Верховного Суду "щодо питання застосування статті 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" саме у спорах про промислові зразки, зокрема, в частині критеріїв оцінки доказів добросовісності попереднього використання, а також щодо оцінки судом апеляційної інстанції висновку судової експертизи, складеного за відсутності оригіналу об`єкта дослідження, поданого зацікавленою у результаті спору стороною, з урахуванням висновку Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 916/2187/18, викладеного у подібних, але не тотожних правовідносинах щодо оцінки допустимості й достовірності експертного висновку, складеного за копіями / зображеннями об`єкта замість його оригіналу".

4.1.7. На переконання скаржника, у вирішенні цього спору суд апеляційної інстанції не врахував, що з огляду на предмет та підстави позову (промислового зразка за патентом № НОМЕР_1 (власником якого є позивач) саме обставини щодо визначення факту значної і серйозної підготовки для використання промислового зразка є домінуючим у відповідному спорі. Натомість суд апеляційної інстанції встановив добросовісність відповідача за формальною схемою, обмежившися лише висновками про те, що "матеріали справи не містять доказів того, що відповідач на момент початку використання спірного зображення (грудень 2021 року) знав або міг знати про намір позивача в майбутньому подати заявку на реєстрацію тотожного промислового зразка, як і доказів того, що відповідач запозичив спірне зображення саме у позивача чи в інший неправомірний спосіб до 2023 року, матеріали справи не містять". Скаржник вважає, що такий висновок суду ґрунтується виключно на відсутності доказів протилежного (обізнаності відповідача) та на технічно змінюваних даних (метадані файлу графічного редактора, дата допису в соціальній мережі), що перебувають під повним контролем самого відповідача, без будь-якої змістовної перевірки судом достовірності первинних даних та без дослідження питання, чи не є заявлена дата (25.12.2021) результатом підбору відповідачем доказів під потреби захисту в межах цього спору.

4.1.8. Позивач наголошує на тому, що суди першої та апеляційної інстанції в порушення вимог ГПК України не дослідили та не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам та відповідно, не встановили фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення цього спору.

4.1.9. Також скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції, вийшов за межі предмета спору та без заявлення відповідачем зустрічних позовних вимог про встановлення права попереднього користувача, вирішив спір по суті, виходячи лише з доводів відзиву відповідача та неправомірно / безпідставно встановив факт попереднього користування за відповідачем із застосуванням приписів статті 22 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" та статті 470 ЦК України. Внаслідок таких процесуальних порушень суд апеляційної інстанції також безпідставно надав оцінку висновку судової експертизи від 25.05.2026 № 239/7224 лише в частині відповіді на третє запитання та фактично самостійно встановив факт попереднього використання з боку відповідача, що фактично не входить до предмету доказування у цьому спорі.

4.1.10. Крім того суд апеляційної інстанції безпідставно прийняв як належний та допустимий висновок експертизи від 25.05.2026 № 239/7224, складений фактично за відсутності оригіналу об`єкта дослідження - виробу "сумка Cordura Topography Sand Bag", оскільки експертне дослідження проводилося виключно за зображенням цього виробу, розміщеним у соціальній мережі "Instagram". У цьому аспекті скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції проігнорував його доводи, зокрема, що за матеріалами справи взагалі відсутні дані та сам об`єкт дослідження - виріб "сумка "Cordura Topography Sand Bag", оскільки на дослідження експертам відповідачем не надавалася, водночас висновки експертизи зводяться саме до дослідження цього об`єкту. Посилаючись на висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 16.10.2019 у справі № 916/2187/18 скаржник наголошує на тому, що експертиза може проводитися за фотознімками та іншими копіями об`єкта лише у разі коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові і якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Натомість суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 86, 104 ГПК України не з`ясував та не встановив причин неможливості проведення експертизи не за фотознімками об`єкта, а за його оригіналами.

4.1.11. У цьому аспекті також наголошує на тому, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази щодо розміщення 25.12.2021 відповідачем у мережі Інстаграмі під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_1" виробу "сумка "Cordura Topography Sand Bag". Водночас надані відповідачем матеріали: матеріали графічного редактора Adobe Illustrator (додаток № 4 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025) - скріншоти з відображеними на них датами створення та зміни файлів зображень (25.12.2021), листування щодо пошиття партії сумок (додаток № 5 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025), скріншоти з вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_4, зі сторінки "ІНФОРМАЦІЯ_1" у соціальній мережі Instagram та сторінки "ІНФОРМАЦІЯ_3" усоціальній мережі Facebook (додатки № 6-8 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025) жодним чином не доводять факт створення відповідачем спірного зображення в інтересах своєї діяльності, добросовісно і безперервно на території України, починаючи з грудня 2021 року, а тому не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі.

4.1.12. Одночасно скаржник вказує на те, що поза належною увагою та оцінкою суду апеляційної інстанції залишилися відповіді експертів на питання 1 та 2. Зокрема, в частині того, що за результатами порівняльного дослідження сукупності всіх суттєвих ознак промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом № НОМЕР_3, право на який належить позивачу, з відповідними ознаками виробу "сумка "Cordura Olive Bag", придбаного у відповідача через соціальну мережу Instagram під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_1", експертами встановлено, що суттєві ознаки тотожні. За висновками експертів, використання відповідачем тотожного графічного малюнку (принту) у наданому зразку та рекламній продукції; частина зовнішнього вигляду виробу "сумка "Cordura Olive Bag", а саме зображення на тканині, справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом № НОМЕР_3.

4.1.13. У цьому аспекті скаржник наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції проігнорував факт того, що позивачем належним чином доведено (вказані обставини підтверджено висновком судової експертизи) факт порушення відповідачем прав інтелектуальної власності. Експертами у висновку від 25.05.2026 № 239/7224 встановлено використання ФОП Ковшаревим О. О. тотожного графічного малюнку (принту) у наданому зразку та рекламній продукції, зокрема, встановлено повний збіг ключових характеристик принта (основних ознак) - повне співпадіння геометрії кожної лінії, траєкторії її вигину, кроку малюнку, а також специфічне наявність та ідентичне просторове розташування цифрових індексів повністю виключають можливість незалежної паралельної творчості. Водночас висновок експертизи від 25.05.2026 № 239/7224 в цій частині не взятий до уваги судом апеляційної інстанції, як основний доказ доведеності позивачем обставин, що входять до предмета доказування у цьому спорі.

4.1.14. Суд апеляційної інстанції також не врахував, що позивач є автором твору "ІНФОРМАЦІЯ_5"" та має на нього відповідне свідоцтво про реєстрацію авторського права від 19.02.2025 № НОМЕР_4; крім того, продукція позивача розміщена на власних маркетплейсах: ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8; також позивач має відповідні нагороди за найкращий бренд велосумок в Україні.

4.1.15. Також за твердженням скаржника, суди дійшли помилкових висновків у вирішенні питання щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача компенсації упущеної вигоди. Відповідач не довів відсутність своєї вини у порядку вимог статті 614 ЦК України, натомість позивачем надано конкретні підрахунки, з яких вбачається, яким саме чином визначена сума упущеної вигоди.

4.1.16. На обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору та підлягають скасуванню на підставі пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, на які посилався позивач.

4.1.17. На обґрунтування доводів касаційних скарг у частині оскарження додаткового рішення суду першої інстанції, яке залишене без змін постановою суду апеляційної інстанції та додаткової постанови суду апеляційної інстанції, позивач посилається на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає про неврахування судами висновків, які викладені:
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (щодо визначення критерію розумності та фінансового стану сторін);
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 (щодо не втручання суду у правовідносини адвоката та клієнта);
- у постанові Верховного Суду від 06.11.2022 у справі № 922/1964/21 та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 (щодо визначення розміру витрат);
- у додатковій ухвалі Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20 (щодо реальності адвокатських витрат);
- у постановах Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 904/3745/22, від 20.12.2023 у справі № 910/5483/22 (щодо оцінки вар отсі витрат та стягнення витрат на професійну правничу допомогу з відповідача не може бути способом надмірного збагачення сторони);
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (щодо засвідчення копій документів);
- у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20 (щодо необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та щодо змісту принципу змагальності, який забезпечує повноту дослідження обставин справи відповідно до статей 13, 74, 76, 79 ГПК України).

4.1.18. Також за твердженням скаржника існує необхідність формування висновків Верховного Суду щодо порядку, який стосується виконання вимог приписів статті 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", зокрема, відносно порушення адвокатської таємниці, а також окремих положень Закону України "Про електронну комерцію", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", зокрема, в частині визначення способів належної ідентифікації угоди між сторонами та вимог щодо оформлення документів - доказів у справі у відповідності вимог Державної уніфікованої системи документації (ДСТУ) 4163-2020, затвердженої наказом ДП "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144 (далі - ДСТУ 4163-2020).

4.1.19. За твердженням скаржника, у вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суді першої інстанції суди допустили істотні порушення норм процесуального права, оскільки: висновки суду є суперечливими в частині визначення суми витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача; заявлений відповідачем розмір витрат є завищеним, оскільки окремі дії адвоката не пов`язані з реальною правничою допомогою, спір має незначну складність, матеріали не потребують багато часу для дослідження; подані відповідачем докази не завірені належним чином, оскільки не мають підписів, печаток, а їх копії незасвідчені; фактично оригінали відповідних доказів до суду не подані, а договір про надання правничої допомоги не передбачає умов щодо можливості його підписання у сервісі "Вчасно", крім того електронна печатка на договір не накладена; подані відповідачем документи не засвідчені відповідно до ДСТУ 4163-2020; до суми витрат відповідач включив представництво в іншій справі; представник відповідача порушив вимоги статті 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо адвокатської таємниці; керівник адвокатського об`єднання не мав повноважень на підписання документів; ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції було передчасним, оскільки позивач мав намір оскаржити рішення суду, ухвалене по суті спору.

4.1.20. Також у частині оскарження додаткової постанови суду апеляційної інстанції позивач вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно об`єднав заяви представника ФОП Ковшарева О. О. про ухвалення додаткового рішення від 27.07.2026 вх.№ 8303 та від 27.07.2026 вх.№ 8304 в одне провадження та їх одночасне задоволення, оскільки, суд встановив, що вони є тотожними за змістом. Скаржник вважає, що наведені обставини вказують на наявність підстав для залишення повторно поданої заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення. На переконання скаржника, у спірному випадку повторне подання відповідачем заяви про ухвалення додаткового рішення, яка вже була прийнята судом, є зловживанням процесуальними правами в розумінні частини другої статті 43 ГПК України. Натомість суд апеляційної інстанції, без обов`язку залишення повторної заяви без розгляду протиправно ухвалив рішення про задоволення двох ідентичних заяв та визначає суму стягнення, незважаючи на свої висновки про наявність помилки, пов`язаної з технічними причинами, пов`язаними з діловодством суду.

4.1.21. Від позивача 17.09.2026 надійшла відповідь на відзив на касаційну скаргу.

4.2. Доводи інших учасників справи
4.3. У відзиві на касаційні скарги ФОП Ковшарев О. О. просить Суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційні скарги позивача - без задоволення, посилаючись, зокрема, на дотримання судами норм матеріального та процесуального права.

4.4. Також у відзиві на касаційні скарги відповідачем зазначено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат, понесених у суді касаційної інстанції та зазначено, що відповідні докази будуть подані у визначені ГПК України строки.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. ФОП Дедюля О. Л. 05.01.2023 звернулася до Державного підприємства "Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій" (УКРНОІВІ) із заявкою № s202300607 на державну реєстрацію промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_2", до якої додала зображення промислового зразка, його опис та заяву про видачу свідоцтва.

5.2. За результатами проведення формальної експертизи УКРНОІВІ встановлено відповідність заявленого промислового зразка умовам надання правової охорони та відповідність поданої заявки вимогам Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", у зв`язку з чим прийнято рішення про державну реєстрацію промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_2".

5.3. На підставі рішення про державну реєстрацію промислового зразка ФОП Дедюлі О. Л. видано свідоцтво України на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_2" від 20.12.2023, яке підтверджує належність їй майнових прав інтелектуальної власності на зазначений промисловий зразок.

5.4. Тобто, з 20.12.2023 ФОП Дедюля О. Л. є власником патенту України № НОМЕР_1 на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_2" - "зовнішній вигляд двовимірного принту, призначеного для нанесення на тканину. ІНФОРМАЦІЯ_2 є видимим під час звичайного використання виробу. Галузь застосування текстильна промисловість. ІНФОРМАЦІЯ_2 виконаний двовимірним абстрактним візерунком, що утворений на темному фоні світлими кривими, що між собою не перетинаються та імітують множинні хаотично розташовані малюнки зрізів дерев різної форми та розміру".

5.5. Звертаючись до суду з позовом позивач вказує, що:
- ФОП Ковшарев О. О. під час здійснення господарської діяльності використовує графічне зображення, яке на її думку, відтворює сукупність суттєвих ознак належного їй промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_2" та є схожим із ним настільки, що їх можна сплутати;
- відповідач використовує зазначене зображення при виготовленні, рекламі та реалізації товарів, а також, шляхом його розміщення на офіційному вебсайті: ІНФОРМАЦІЯ_9, у соціальній мережі Instagram під ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_1 та у соціальній мережі Facebook під ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_3;
- спірне графічне зображення, яке використовує відповідач є графічно схожим із зареєстрованим промисловим зразком позивача, містить усі його суттєві ознаки та створює тотожне загальне враження, а відтак, фактично відтворює належний позивачу промисловий зразок без відповідного дозволу правовласника;
- вказані обставини встановлені позивачем за результатами порівняльного аналізу придбаної у відповідача через соціальну мережу Instagram сумки із зареєстрованим промисловим зразком "ІНФОРМАЦІЯ_2", внаслідок чого і встановлено збіг усіх суттєвих ознак промислового зразка, визначених у його описі;
- спірний товар був придбаний через сторінку відповідача у соціальній мережі Instagram, посилання на яку розміщене на офіційному вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_9. На цьому ж вебсайті містяться договір публічної оферти, відомості про продавця, його місцезнаходження та банківські реквізити, згідно з якими продавцем відповідного товару є ФОП Ковшарев О. О;
- 22.10.2024 позивач звернулася до відповідача з претензією про усунення порушень прав інтелектуальної власності, в якій просила припинити порушення прав інтелектуальної власності як власника промислового зразка, а саме: "1.Припинити будь-яке використання позначення, яке копіює промисловий зразок згідно свідоцтва на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_2" та будь-яких інших позначень, схожих з даним промисловим зразком настільки, що їх можна сплутати, у Вашій комерційній діяльності, включаючи їх застосування для пропонування, продажу або надання будь-яких товарів або послуг, зокрема, через вебсайт Вашої компанії, соціальні мережі Instagram, Facebook або будь-яке інше неправомірне використання. Вжити заходів по перерахуванню 137 000,00 грн, з яких: 125 000,00 грн майнової шкоди за незаконне використання промислового зразка; 12 000,00 грн моральної шкоди".
- відповідач відповіді на вказану претензію не надав.

5.6. Щодо початку виникнення порушеного права, ФОП Дедюля О. Л. зазначала, що не має можливості встановити точну дату початку використання промислового зразка відповідачем, однак, враховуючи, що сторінку відповідача у мережі Instagram створено ще у 2013 році, а рекламування товару із позначенням промислового зразка позивача наявні і за 2022 і за 2021 роки, і про таке незаконне використання позивачу стало відомо у січні 2024 року, то датою початку використання промислового зразка відповідачем слід встановити 21.12.2023 (дату, з якої є чинними права позивача на промисловий зразок).

5.7. За наведеного позивач вказувала, що в період із січня 2024 року до листопада 2024 року розмір роялті за ліцензійним Договором від 15.01.2024 № 15/01-24 складав 242 000,00 грн.

5.8. Отже розмір компенсації (упущеної вигоди) складає 242 000,00 грн. Такий розмір визначений позивачем, виходячи з ціни ліцензійого договору, визначеної у пункті 2.1. Ліцензійного Договору (долучений до матеріалів справи).

5.9. Суди також встановили, що заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що:
- використане ним зображення відрізняється від зображення промислового зразка позивача та має суттєві відмінності з точки зору "проінформованого користувача";
- з метою підтвердження обґрунтувань позову ФОП Дедюля О. Л. мала би надати суду висновок експертизи на підтвердження обставин, зокрема, що товари відповідача містять усі суттєві ознак промислового зразка належного позивачу;
- також вказує на те, що ще з 2021 року самостійно створив графічне зображення на основі топографічної карти та використовував його у власній господарській діяльності під час виготовлення і реалізації товарів (відповідні обставини підтверджуються поданими до матеріалів справи електронними доказами - скріншотами з графічного редактора Adobe Illustrator, листуванням відповідача щодо виготовлення партії сумок, а також матеріалами вебсайту та сторінок у соціальних мережах).

5.10. З метою встановлення обставин щодо тотожності / схожості зображення, яке використовує відповідач у своїй господарській діяльності (при виготовленні, рекламі та реалізації товарів) та промислового зразка, належного позивачу, суд першої інстанції ухвалою від 04.03.2025 задовольнив клопотання позивача та відповідача про призначення експертизи об`єктів інтелектуальної власності. Призначив у справі судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності. Проведення експертизи доручив експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. Зобов`язав позивача ФОП Дедюлю О. Л. надати протягом 10 днів до суду необхідні для проведення експертизи матеріали, а саме: виріб сумку "Cordura Olive Bag", придбаний у ФОП Ковшарева О. О. через соціальну мережу Instagram під ім`ям ІНФОРМАЦІЯ_1. Провадження у справі зупинив до отримання висновку судової експертизи.

5.11. Однак матеріали справи № 922/4214/24 повернулися до суду 08.07.2025 без проведення експертизи, у зв`язку з несплатою позивачем її вартості.

5.12. Під час апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд ухвалою від 08.12.2025 задовольнив клопотання ФОП Дедюлі О. Л. про призначення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності, а також частково задовольнив клопотання ФОП Ковшарева О. О. та призначив у справі судову експертизу об`єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручив Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України, з направленням до експертної установи матеріалів справи та об`єкта дослідження. На вирішення судової експертизи об`єктів інтелектуальної власності у справі, поставив такі питання:
- Чи справляє зовнішній вигляд виробу сумка "Cordura Olive Bag", придбаної у ФОП Ковшарева О. О. через соціальну мережу Instagram під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_1", або його частина, на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом № НОМЕР_3 , право на який належить Дедюлі Олесі Леонідівні?
- Чи справляє зовнішній вигляд рекламної продукції (товарів) або їх частина, що розміщена у соціальній мережі Instagram під ім`ям " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом № НОМЕР_3 , право на який належить Дедюлі Олесі Леонідівні?
- Чи відрізняється загальне враження, яке справляє частина зовнішнього вигляду виробу "сумка Cordura Olive Bag", придбана у ФОП Ковшарева О. О. через Instagram під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_1", від загального враження, яке справляє на поінформованого користувача частина зовнішнього вигляду виробу, а саме зображення на тканині сумки "Cordura Topography Sand Bag", що доведена до загального відома 25.12.2021 в Інстаграмі під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_1" (додаток № 7 (арк. 9 додатку № 7) до відзиву від 29.01.2025 на позовну заяву)?
Провадження у справі зупинив до завершення експертного дослідження та повернення матеріалів справи до суду. Оплату витрат на проведення експертизи поклав на позивача - ФОП Дедюлю О. Л.

5.13. Суд апеляційної інстанції зазначив, що на дослідження експертам судом надано, зокрема: фотокопію свідоцтва на промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_2"; виріб - сумку "Cordura Olive Bag", придбану позивачем у відповідача через соціальну мережу Instagram, в оригіналі; роздруківки вебсайту та соціальних мереж відповідача; зображення сумки "Cordura Topography Sand Bag", доведеної до загального відома 25.12.2021 в Instagram під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_1".

5.14. За результатами проведення комісійної судової експертизи у сфері інтелектуальної власності судом апеляційної інстанції отримано висновок експертів від 25.05.2026 № 239/7224, підготовлений та складений старшими науковими співробітниками Національного наукового центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України - Заніною Т.А. та Копитько А.П., згідно з яким:
По першому питанню: чи справляє зовнішній вигляд виробу сумка "Cordura Olive Bag" на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом № НОМЕР_3 - за результатами порівняльного дослідження сукупності суттєвих ознак обох об`єктів експерти встановили тотожність за п`ятьма з шести категорій ознак (графічний характер елементів, траєкторія та пластика ліній, композиційна структура, візуальний ритм та щільність, наявність додаткових елементів), а відмінність у колористичному вирішенні визнали несуттєвою, оскільки зміна колірної гами при збереженні архітектури, лінійної графіки та композиції не змінює індивідуального характеру дизайну. Експерти дійшли висновку, що зазначений виріб справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок за свідоцтвом № НОМЕР_3.
По другому питанню: чи справляє таке саме враження рекламна продукція, розміщена у соціальній мережі Instagram під ім`ям "ІНФОРМАЦІЯ_1" - за аналогічною методикою порівняння експерти дійшли висновку, що зображення на тканині відповідної продукції також справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок за свідоцтвом № НОМЕР_3.
По третьому питанню: чи відрізняється загальне враження, яке справляє частина зовнішнього вигляду виробу "Cordura Olive Bag", від загального враження, яке справляє зображення на тканині сумки "Cordura Topography Sand Bag", доведеної до загального відома 25.12.2021, - експерти зазначили, що за матеріалами справи були відсутні дані та сам об`єкт дослідження (виріб "сумка "Cordura Topography Sand Bag" в оригіналі, а дослідження проводилося виключно за зображенням цього виробу, розміщеним у соціальній мережі Instagram (додаток №7 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025). З урахуванням цього застереження щодо обсягу наданих матеріалів експерти дійшли висновку, що загальне враження, яке справляє зображення на тканині сумки "Cordura Topography Sand Bag", не відрізняється від загального враження, яке справляє зображення на тканині сумки "Cordura Olive Bag": обидва зображення виконані у вигляді тотожного графічного малюнка (принта), з повним співпадінням геометрії кожної лінії, траєкторії її вигину, кроку малюнка, а також ідентичним просторовим розташуванням цифрових індексів, що виключає можливість незалежної паралельної творчості; єдина виявлена відмінність - колористична гама (оливкова проти пісочної) - визнана несуттєвою за тією самою методикою.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для захисту прав інтелектуальної власності позивача на корисну модель шляхом припинення порушення прав та заборони відповідачу здійснювати використання промислового зразка "ІНФОРМАЦІЯ_2" за патентом України № НОМЕР_3 від 20.12.2023.

7.2. Попередні судові інстанції визнали недоведеними вимоги ФОП Дедюлі О. Л. щодо незаконності використання ФОП Ковшаревим О. О. промислового зразку "ІНФОРМАЦІЯ_2" за патентом України № НОМЕР_3 від 20.12.2023 та наявності підстав для стягнення з відповідача компенсації (пущеної вигоди) за неправомірне використання у своїй господарській діяльності промислового зразка за патентом № НОМЕР_1 (власником якого є позивач).

7.3. Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив із того, що ключовим питанням для вирішення спору є встановлення факту використання відповідачем промислового зразка, право на який належить позивачу. Проте позивач разом з позовною заявою не надала висновку експерта на підтвердження цієї обставини. При цьому, судова експертиза об`єктів інтелектуальної власності, призначена за ухвалою суду від 04.03.2025 за клопотанням самого позивача, проведена не була у зв`язку з несплатою позивачем її вартості, внаслідок чого матеріали справи були повернуті до суду без складення експертного висновку. За наведеного суд першої інстанції розглянув справу за наявними у ній матеріалами та самостійно здійснив порівняння зображення промислового зразка позивача і зображення, що використовується відповідачем, встановивши між ними відмінності, зокрема: за фоном, кольором та товщиною ліній, наявністю цифрових позначок і пунктирних елементів, а також характером самих ліній.

7.4. З огляду на встановлені відмінності суд першої інстанції і дійшов висновку, що зображення промислового зразка позивача та зображення відповідача є різними як у деталях, так і в цілому, а позивач не визначила, які саме суттєві ознаки промислового зразка використав відповідач, та не надала доказів того, що зовнішній вигляд товарів відповідача справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок, що охороняється. Суд першої інстанції також врахував, що ФОП Дедюля О. Л. не довела належними та допустимими доказами факту використання відповідачем промислового зразка у своїй діяльності, у зв`язку з чим не встановив підстав для задоволення вимог про заборону виготовляти, пропонувати для продажу та продавати відповідний товар. З огляду на те, що позивач не довела наявності свого порушеного права, суд першої інстанції визнав це також достатньою підставою для відмови в задоволенні позову в частині стягнення компенсації.

7.5. Суд апеляційної інстанції не погодився з мотивами суду першої інстанції щодо недоведеності використання відповідачем промислового зразка та змінив мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, виклавши її в редакції його постанови. В іншій частині рішення суд залишив без змін.

7.6. Постанову суду мотивовано тим, що відповідач здійснює підприємницьку діяльність щодо продажу одягу та сумок на території України, зокрема через вебсайт, соціальні мережі Instagram та Facebook. На власні вироби відповідач наносив зображення, яке згідно з висновком судової експертизи від 25.05.2026 № 239/7224 є схожим із промисловим зразком "ІНФОРМАЦІЯ_2" за свідоцтвом № НОМЕР_3.

7.7. Водночас суд апеляційної інстанції встановив та зазначив, що спірні зображення відповідач почав використовувати не пізніше 25.12.2021, тобто за півтора роки до подачі позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка (07.07.2023). Станом на час вирішення спору відповідач продовжує використовувати зображення в тому ж обсязі. З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції виснував, що відповідач має право попереднього користувача у розумінні статті 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", тобто зберіг право на безоплатне продовження використання спірного зображення в обсязі, що існував до дати подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка.

7.8. За висновками суду апеляційної інстанції, наявність у відповідача права попереднього користувача згідно з приписами статті 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" та статті 470 ЦК України, виключає задоволення позову у цій справі.

7.9. На обґрунтування доводів касаційної скарги по суті спору скаржник посилається, зокрема на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, зазначаючи про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які викладені у пункті 4.1.4. цієї постанови та вказує про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме низки норм права, які наведені у пунктах 4.1.5. - 4.1.6. цієї постанови.

7.10. У вирішенні доводів скаржника Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.11. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.12. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги позивача, Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

7.13. Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

7.14. Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

7.15. У вирішенні доводів скаржника Суд враховує, що причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для захисту прав інтелектуальної власності позивача на промисловий зразок, шляхом припинення порушення прав та заборони відповідачу здійснювати використання промислового зразку за патентом України власником якого з 20.12.2023 є позивач та стягнення з відповідача компенсації (пущеної вигоди) за неправомірне його використання у своїй господарській діяльності.

7.16. Суд також надаючи оцінку доводам касаційної скарги позивача враховує та зазначає, що встановлені судом апеляційної інстанції обставини стосовно того, що зображення, яке відповідач використовує у своїй господарській діяльності справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок за свідоцтвом № НОМЕР_3, сторонами спору, зокрема, ФОП Дедюлею О. Л. фактично не оспорюються. Водночас згідно з доводами касаційної скарги позивач не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності у відповідача права попереднього користувача.

7.17. Суд у вирішенні спірних питань означених скаржником враховує та зазначає таке.

7.18. Абзацом третім статті 1 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що промисловий зразок - результат інтелектуальної, творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання.

7.19. За положеннями частини статті 461 ЦК України промисловий зразок вважається придатним для набуття права інтелектуальної власності на нього, якщо він, відповідно до закону, є новим і має індивідуальний характер. Промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольором, формою, текстурою та/або матеріалом виробу, та/або його оздобленням.

7.20. Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок підлягає державній реєстрації, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Набуття права інтелектуальної власності на винахід і корисну модель засвідчується патентом, на промисловий зразок - свідоцтвом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, зображенням промислового зразка. Умови та порядок державної реєстрації права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, а також умови та порядок видачі патенту, свідоцтва встановлюються законом (статті 462 ЦК України).

7.21. Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки", правова охорона надається промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, загальновизнаним принципам моралі та відповідає критеріям охороноздатності. Промисловим зразком може бути зовнішній вигляд виробу або його частини, що визначається, зокрема, лініями, контурами, кольором, формою, текстурою та/або матеріалом виробу, та/або його оздобленням.

7.22. Набуття прав на зареєстрований промисловий зразок засвідчується свідоцтвом, в якому наводиться внесене до Реєстру зображення промислового зразка (частина п`ята статті 5 цього Закону).

7.23. Обсяг правової охорони, що надається на зареєстрований промисловий зразок, визначається зображенням промислового зразка, внесеного до Реєстру. Обсяг правової охорони промислового зразка включає будь-який інший промисловий зразок, що не справляє на інформованого користувача відмінного загального враження (частина сьома статті 5 цього Закону).

7.24. За приписами частини першої статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" визначено, що права на зареєстрований промисловий зразок діють від дати, що настає за датою державної реєстрації промислового зразка, за умови сплати збору за підтримання їх чинності.

7.25. Положення частини другої статті 20 цього Закону визначають, що власник промислового зразка має виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших осіб. Використанням зареєстрованого промислового зразка визнається виготовлення виробу із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях. Виріб визнається виготовленим із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, якщо зовнішній вигляд такого виробу або його частини справляє на поінформованого користувача таке саме загальне враження, як і промисловий зразок, що охороняється.

7.26. Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" власник зареєстрованого промислового зразка має право забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав на промисловий зразок.

7.27. Згідно з частиною першою 1 статті 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" будь-яка особа, яка до дати подання до НОІВ заявки або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету в інтересах своєї діяльності добросовісно використала в Україні заявлений промисловий зразок чи здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, зберігає право на безоплатне продовження цього використання або на використання промислового зразка, як це передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача). Право попереднього користувача може передаватися або переходити до іншої особи тільки разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлений промисловий зразок чи здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

7.28. Аналогічні за змістом положення закріплені у частині першій статті 470 ЦК України, згідно з якою будь-яка особа, яка до дати подання заявки на промисловий зразок або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

7.29. Отже, в силу наведених вище норм власник промислового зразка має виключне право використовувати промисловий зразок за своїм розсудом та забороняти іншим особам використовувати промисловий зразок без його дозволу. Однак, це виключне право в силу положень статей 20, 22 Закону має певні обмеження, зокрема, правом попереднього користування.

7.30. Як встановили суди, заперечуючи проти задоволення вимог позивача відповідач наголошував на тому, що йому належить право попереднього користувача, оскільки останній добросовісно використав зображення, яке тотожне / схоже з промисловим зразком "ІНФОРМАЦІЯ_2" за патентом України № НОМЕР_3 в інтересах своєї господарської діяльності в Україні ще до дати подання позивачем заявки до Національного органу інтелектуальної власності.

7.31. Суд у вирішенні цього спору враховує та зазначає, право попереднього користувача означає, що суб`єкт господарювання, який використовував у своїй діяльності промисловий зразок (зображення зовнішнього вигляд виробу або його частини), не зареєстрований в установленому законодавством порядку, має право на безоплатне продовження такого використання, яке він здійснював до того часу чи планував здійснювати відповідно до проведеної серйозної та значної підготовки щодо цього, навіть не зважаючи на те, що інший суб`єкт господарювання зареєстрував у встановленому законом порядку тотожне чи схоже до ступеня змішування зображення зовнішнього вигляд виробу або його частини, як промисловий зразок.

7.32. Отже, право попереднього користувача є важливим механізмом захисту інтересів осіб, які добросовісно використовували в інтересах своєї діяльності промисловий зразок до його реєстрації (або якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки) іншою особою. Це право дозволяє таким особам продовжувати його використання без згоди власника патенту, за умови дотримання встановлених законодавством критеріїв виникнення такого права.

7.33. Суд враховує та зазначає, що оскільки право попереднього користувача не підлягає спеціальній реєстрації, водночас питання його доказування має істотне значення у спорі із власником патенту на промисловий зразок, то відповідно, тягар доказування щодо його наявності (всіх необхідних елементів) лежить на особі, яка на нього посилається. Для доведення права попереднього користувача така особа має довести сукупність таких фактів: 1) часовий критерій / пріоритет - використання промислового зразка в Україні або здійснення значної серйозної підготовки для такого використання до подання заявки на промисловий зразок (до дати пріоритету заявки); 2) реальність використання - використання промислового зразка особою в інтересах своєї діяльності або здійснення значної серйозної підготовки для такого використання; 3) добросовісне використання промислового зразка - особа почала використовувати не приховуючи, що саме вона є виробником певної продукції, на якій міститься такий промисловий зразок, та не знає (не може знати), що інша особа використовує або має намір використовувати тотожне чи схоже до ступеня змішування зображення зовнішнього вигляд виробу або його частини, як промисловий зразок; 4) тотожність або схожість об`єкта - використання суттєвих ознак промислового зразка.

7.34. Верховний Суд неодноразово вказував про те, що відповідь на питання щодо наявності чи відсутності в особи права попереднього користувача не потребує спеціальних знань у галузі науки, техніки та інтелектуальної власності. Це питання не стосується визначення та дослідження властивостей промислового зразка, а є питанням права та правової оцінки, а, отже, є компетенцією суду.
Доводячи належність права попереднього користування, позивач повинен надати докази, які свідчать про добросовісне використання промислового зразка або серйозну підготовку до такого використання.
Добросовісність використання або серйозної чи значної підготовки в інтересах своєї діяльності полягає в тому, що такі дії мають відбуватися в межах, передбачених як правовими нормами, так і іншими соціальними регуляторами, і без порушень прав інших учасників інших відносин. При цьому важливо враховувати, що за загальним правилом поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом (частина п`ята статті 12 ЦК України).

7.35. У контексті доводів касаційної скарги з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та виходу за межі предмета спору, з огляду на предмет та підстави заявлених у цій справі вимог, Суд зазначає, що до предмету доказування у цьому спорі входять обставини щодо доведення позивачем обставин належності позивачу виключних майнових прав на промисловий зразок. У свою чергу, відповідач заперечуючи проти заявлених вимог та зазначаючи про наявність у нього права попереднього користувача, має довести суду обставини добросовісності використання суттєвих ознак промислового зразка або серйозної підготовки до такого використання тотожних заявленому позивачем промисловому зразку.

7.36. Верховний Суд враховує та зазначає, що право попереднього користувача виникає за наявності умов, визначених статтею 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" та статтею 470 ЦК України, що не виключає можливості заявлення до суду вимоги про встановлення права попереднього користувача. При цьому відсутність з боку відповідача зустрічної позовної вимоги про встановлення права попереднього користувача не перешкоджає дослідженню судом відповідних обставин у межах вимог заявлених власником об`єкта права інтелектуальної власності (у спірному випадку власником промислового зразка), оскільки сам факт заперечення відповідача про те, що він добросовісно використовував спірне зображення до дати подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка, спрямоване на спростування самої протиправності його поведінки, як елемента складу порушення, на якому ґрунтується такий позов, а не на встановлення за такою особою окремого суб`єктивного права, яке підлягало б захисту самостійним позовом.

7.37. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що як встановили суди, відповідач доводячи право попереднього користування надав суду матеріали графічного редактора Adobe Illustrator (додаток №4 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025); скріншоти з відображеними на них датами створення та зміни файлів зображень (25.12.2021); листування щодо пошиття партії сумок (додаток № 5 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025), яке підтверджує не лише факт створення графічного зображення, а й вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на його практичне застосування у виробництві товарів, тобто здійснення значної і серйозної підготовки до використання зображення, а в подальшому і фактичне виготовлення продукції з відповідним принтом, зокрема: скріншоти з вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_4, зі сторінки "ІНФОРМАЦІЯ_1" у соціальній мережі Instagram та сторінки "ІНФОРМАЦІЯ_3" у соціальній мережі Facebook (додатки № 6-8 до відзиву на позовну заяву від 29.01.2025), які належать відповідачу та використовувалися для реклами і реалізації товарів з відповідним зображенням починаючи з 2021 року.

7.38. Суд апеляційної інстанції надав оцінку означеним вище доказам та встановив, що в сукупності з висновком судової експертизи № 239/7224 подані відповідачем письмові та електронні докази підтверджують дату, з якої він розпочав роботу над відповідним графічним зображенням, а також господарський характер його подальшого використання (виготовлення продукції, її рекламування та реалізацію). Крім того, висновок судової експертизи підтвердив, що зображення, розміщене відповідачем у соціальній мережі Instagram 25.12.2021 (сумка "Cordura Topography Sand Bag") та зображення на продукції відповідача, придбаній позивачем у 2024 році (сумка "Cordura Olive Bag"), справляють одне й те саме загальне враження, а також що останнє справляє таке саме загальне враження, що й промисловий зразок за свідоцтвом № НОМЕР_3. Оскільки експертне порівняння обох пар об`єктів здійснювалося за єдиним критерієм - загальним враженням, яке досліджувані зображення справляють на поінформованого користувача, суд апеляційної інстанції і дійшов висновку, що наведене в сукупності дає підстави вважати доведеним факт того, що вже станом на 25.12.2021, тобто до дати подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка (07.07.2023), відповідач використовував у своїй господарській діяльності графічне зображення, яке за критерієм загального враження є тотожним зареєстрованому в подальшому позивачем промисловому зразку.

7.39. Крім того, суд апеляційної інстанції врахував та надав оцінку тому, що позивач у своїй позовній заяві також стверджував про те, що не має можливості встановити точну дату початку використання промислового зразка відповідачем, однак, враховуючи, що сторінку відповідача у мережі Instagram створено ще у 2013 році, а рекламування товару із позначенням промислового зразка позивача наявні і за 2022 і за 2021 роки. Ці доводи позивачем в подальшому послідовно повторені в інших процесуальних документах поданих до суду. Тобто, факт наявності рекламних матеріалів відповідача з відповідним зображенням у 2021-2022 роках не заперечувався позивачем від початку розгляду цієї справи.

7.40. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції і дійшов заснованого на вимогах Закону висновку про те, що оскільки датою подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка №s202300607 є 07.07.2023, а наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт того, що відповідач добросовісно розпочав використання спірного графічного зображення, яке містить суттєві ознаки промислового зразка позивача в інтересах своєї діяльності не пізніше 25.12.2021, тобто більш ніж за півтора року до дати подання позивачем заявки, то в силу вимог статті 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" відповідач зберіг право на безоплатне продовження використання спірного зображення в обсязі, що існував до дати подання позивачем заявки на реєстрацію промислового зразка.

7.41. Доводи касаційної скарги означеного не спростовують. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, повно і об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності та дійшов висновку, що вказані докази свідчать про те, що відповідач у законний спосіб використовує у своїй діяльності спірне зображення, яке за критерієм загального враження є тотожним зареєстрованому в подальшому позивачем промисловому зразку.

7.42. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги Верховний Суд враховує та зазначає, що тягар доведення наявності чи відсутності обставин, на яких ґрунтуються вимоги/заперечення, лежить на стороні, яка на них посилається.

7.43. В силу приписів статті 82 ГПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. Про дату, час і місце огляду доказів за їх місцезнаходженням повідомляються учасники справи. Неявка цих осіб не є перешкодою для проведення огляду. У разі необхідності, в тому числі за клопотанням учасника справи, для участі в огляді доказів за їх місцезнаходженням можуть бути залучені свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, а також здійснено фотографування, звуко- і відеозапис. Про огляд доказів за їх місцезнаходженням складається протокол, що підписується всіма особами, які беруть участь в огляді. До протоколу додаються разом з описом усі складені або звірені під час огляду на місці плани, креслення, копії документів, а також зроблені під час огляду фотознімки, електронні копії доказів, відеозаписи тощо. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста. Суд може призначити експертизу для встановлення та фіксування змісту веб-сайту (сторінки), інших місць збереження даних в мережі Інтернет за умови, якщо це потребує спеціальних знань і не може бути здійснено судом самостійно або із залученням спеціаліста.

7.44. У контексті доводів касаційної скарги про недоведення відповідачем належними та допустимим доказами факту використання спірного графічного зображення ще до дати подання позивачем заявки до Національного органу інтелектуальної власності та про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 02.02.2022 у справі № 264/949/19 та, відповідно, не встановив обставин, з якими пов`язане виникнення права попереднього користувача; водночас суд обмежився загальними покликанням на копії документів за 2021 рік, Суд враховує та зазначає, що суд апеляційної інсатнції цілком обґрунтовано врахував та зазначив, що всі докази подані відповідачем у порядку частини третьої статті 96 ГПК України (в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом). Водночас позивач та її представник у суді першої інстанції заперечень щодо таких доказів не надавали та у порядку частини сьомої статті 82 ГП України клопотання про огляд відповідних веб-сторінок за їх місцезнаходженням не заявляли.

7.45. За відсутності у матеріалах справи жодних заперечень та клопотань позивача про те, що такі докази неналежні, у т.ч. і про те, що дати розміщення саме цих матеріалів були змінені відповідачем технічним шляхом та/або зазнали монтажу саме з метою формування доказової бази під час вирішення цього спору, доводи позивача в цій частині є необґрунтованими та такими, що спрямовані на їх переоцінку судом касаційної інстанції поза межами визначеними у статті 300 ГПК України.

7.46. Доводи скаржника в цій частині, фактично зводяться до необхідності та наявності правових підстав для формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, зазначених у пункті 4.1.5 цієї постанови лише через призму вільного бачення скаржником змісту спірних правовідносин та заперечення обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом касаційного перегляду в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України.

7.47. Водночас доводи касаційної скарги, які наведені у пункті 4.1.6. цієї постанови суд відхиляє як необґрунтовані та зазначає, що питання щодо наявності чи відсутності в особи права попереднього користувача не стосується визначення та дослідження властивостей промислового зразка та є виключно питанням права і правової оцінки, а тому, посилання скаржника на необхідність формування висновків Верховного Суду щодо оцінки допустимості й достовірності експертного висновку, складеного за копіями / зображеннями об`єкта замість його оригіналу у вирішенні цього спору є необґрунтованими. При цьому, слід зауважити, що доводи касаційної скарги позивача у цьому питанні є взаємосуперечливими. Зокрема, позивач покликаючись на висновки експертів, які надані на 1 та 2 запитання погоджується та наголошує, що відповідач у своїй господарській діяльності використовував графічне зображення, яке за критерієм загального враження є тотожним зареєстрованому в подальшому позивачем промисловому зразку. Разом із тим, залишаючи поза увагою власні твердження про те, що факт наявності рекламних матеріалів відповідача з відповідним зображенням розміщені на сторінці відповідача у мережі Instagram ще у 2021 - 2022 роках, фактично заперечує факт проведення експертного дослідження щодо питання 3 за фотознімками та іншими копіями об`єкта дослідження - виробу "сумка "Cordura Topography Sand Bag".

7.48. У цьому аспекті слід зауважити, що відповідно до пункту 3.5. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (зі змінами), коли об`єкт дослідження не може бути представлений експертові, експертиза може проводитись за фотознімками та іншими копіями об`єкта (крім об`єктів почеркознавчих досліджень), його описами та іншими матеріалами, доданими до справи в установленому законодавством порядку, якщо це не суперечить методичним підходам до проведення відповідних експертиз. Про проведення експертизи за такими матеріалами вказується в документі про призначення експертизи (залучення експерта) або письмово повідомляється експерт органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта).

7.49. Отже, можливість проведення експертизи на підставі матеріалів, що є доказами у судовій справі, передбачена чинним законодавством, про що обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, а також зазначає відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу.

7.50. Враховуючи викладене, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування судового рішення в оскаржуваній частині з такої підстави.

7.51. Щодо доводів касаційної скарги в частині вирішення судами питання про стягнення компенсації (упущеної вигоди) в розмірі 242 000,00 грн, Суд враховує та зазначає, що обов`язковою передумовою для стягнення як збитків, так і компенсації є встановлення судом факту неправомірного використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою. Водночас за встановлених судами обставин, що використання відповідачем спірного графічного зображення, яке містить суттєві ознаки промислового зразка позивача охоплюється передбаченим у статті 22 Закону України "Про охорону прав на промислові зразки" та статті 470 ЦК України правом попереднього користувача, суди дійшли заснованого на вимогах закону висновку про те, що відсутня сама підстава відповідальності, з якою закон пов`язує можливість стягнення компенсації.

7.52. Доводи касаційної скарги означеного не спростовують.

7.53. Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.54. Обґрунтовуючи касаційну скаргу з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, позивач зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у численних постановах Верховного Суду, які наведені у пункті 4.1.4. цієї постанови.

7.55. Суд враховує та зазначає, що у пункті 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила та наголосила на тому, що зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті).

7.56. При цьому на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, і в у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (такий правовий висновок наведено в пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

7.57. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

7.58. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

7.59. Як вже зазначено вище причиною виникнення спору у справі, що розглядається стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для захисту прав інтелектуальної власності позивача на промисловий зразок, шляхом припинення порушення прав та заборони відповідачу здійснювати використання промислового зразку за патентом України власником якого з 20.12.2023 є позивач та стягнення з відповідача компенсації (пущеної вигоди) за неправомірне його використання у своїй господарській діяльності.

7.60. У цьому контексті Суд зазначає, що означена скаржником справа № 910/17047/20 є частково схожою зі справою, що розглядається, в частині, що стосується предмета позову (захист прав інтелектуальної власності на корисну модель, що охороняється патентом України, шляхом припинення порушення прав та заборона використання корисної моделі у господарській діяльності); у означеній справі відповідач також заперечував проти задоволення вимог та вказував про наявність у нього права попереднього користувача, що вказує на схожість спірних правовідносин в означених справах.

7.61. Суд також враховує, що у справі № 910/17047/20 Верховний Суд постановою від 11.05.2023 скасував оскаржувані судові рішення та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд мотивував своє рішення тим, що питання добросовісності використання відповідачем технологічного (технічного) рішення, тотожного заявленій корисній моделі, взагалі не є об`єктом дослідження експертизи у сфері інтелектуальної власності та не стосується визначення та дослідження властивостей корисної моделі. Підставою скасування оскаржуваних судових рішень суд касаційної інстанції визначив порушення судами норм процесуального права, а саме статей 13, 14, 73-74, 76-79, 86, 236-238 ГПК України щодо розгляду справи на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності, у зв`язку з чим суди дійшли передчасних висновків при ухваленні судових рішень зі справи. Зокрема, щодо надання належної оцінки доказам, на які посилався відповідач, та які, на його думку, підтверджують його право попереднього користувача, зокрема: інформація, розміщена на сайтах facebook.com, balistyka.ua у мережі Інтернет, безпосередньо продукція відповідача, що мало наслідком невстановлення судами дати початку та обсягу такого використання.

7.62. У аспекті доводів скаржника та висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити та наголосити, що позиція Верховного Суду у застосуванні приписів статей 13, 14, 73-74, 76-79, 86, 236-238 ГПК України є сталою та послідовною. Висновки Верховного суду, які стосуються застосування означених норм процесуального права, є загальними та застосовуються у невизначеній кількості судових спорів безвідносно до правовідносин у яких вони виникли. Їх застосування безпосередньо залежить від предмета доказування, доводів і аргументів сторін, які є вагомими і ключовими з точки зору доказів та обставин справи, і які впливають на кваліфікацію спірних правовідносин та мають значення, ураховуючи критерії належності, допустимості тощо.

7.63. Верховний Суд виходить з того, що як свідчить зміст оскаржуваних судових рішень, судами попередніх інстанцій зроблені відповідні висновки на підставі встановлених ними фактичних обставин у цій конкретній справі, виходячи зі змісту позовних вимог, обставин цієї справи та наданих сторонами доказів у справі. Суд апеляційної інстанції при вирішенні цього спору, дослідив та оцінив предмет позову, окреслені у позові підстави позову та заперечення відповідача, а також надані сторонами та зібрані у справі докази, які в ній наявні, за правилами статті 86 ГПК України, з урахуванням статей 73- 79 ГПК України, і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Тобто висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.05.2023 у справі № 910/17047/20, були сформовані за інших фактичних обставин, що виключає можливість їх врахування при розгляді цієї справи.

7.64. Надаючи оцінку доводам скаржника щодо не врахування судом апеляційної інстанції правових висновків Верховного Суду, які містяться у постанові від 11.05.2023 у справі № 910/17047/20, а також висновкам Суду, які викладені у низці постанов та наведені у пункті 4.1.4 цієї постанови з посиланням на те, що судами допущені численні порушення норм процесуального права, необхідно зазначити, що відповідні правові позиції Верховного Суду, пов`язані з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не може бути свідченням застосування у цій справі норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних скаржником постановах Верховного Суду.

7.65. Так, у постанові Верховного Суду від 12.07.2023 у справі № 910/5080/21 спір стосується внесення змін до державного контракту;
- у постанові Верховного Суду від 16.10.2019 у справі № 916/2187/18 спір стосується вимог про стягнення коштів за договором купівлі-продажу корпоративних прав і питання щодо проведення судової експертизи, складеної за копіями/зображеннями об`єкта замість його оригіналу стосується, зокрема, того, що в основу оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції поклав висновок судової фототехнічної експертизи цифрових фотознімків, предметом якої була фотографія (фотографії) конверту, на якому здійснено відбиток штампу оператора поштового зв`язку. Скасовуючи оскаржуване судове рішення суд касаційної інстанції зазначив, що суд апеляційної інстанції не з`ясував і не вказав, до якого виду (підвиду) експертиз в такому разі відноситься експертне дослідження, що є предметом оцінки, тоді як встановлення цих обставин має суттєве значення, оскільки це впливає на можливість залучення до проведення судової експертизи експерта, який не є працівником державних спеціалізованих установ (частина третя статті 7 Закону України "Про судову експертизу");
- у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 спір стосується вимог про визнання недійсними рішень, визнання поновленим договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі;
- у постанові Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/11511/18 спір стосується вимог про визнання правочину удаваним;
- у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 914/3203/21 спір стосується вимог про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 910/15551/20 спір стосується вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів та відновлення становища, яке існувало до порушення прав;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 спір стосується вимог про зобов`язання виконати умови договору купівлі-продажу електричної енергії та зобов`язання прийняти виконання зобов`язань, шляхом надання актів приймання-передачі електроенергії;
- у постанові Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20 спір стосується вимог про визнання додаткової угоди недійсною (у сфері постачання природного газу). У означені постанові суд касаційної інстанції у вирішенні питання щодо необґрунтованого відхилення клопотання про призначення судової експертизи у справі зазначив, що неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду;
- у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі № 905/2307/21 (905/496/22) спір стосується вимог про визнання банкрутом;
- у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 640/21611/19 спір стосується вимог про оскарження дій архітектурно-будівельного контролю, а тому відносини в обох справах не є подібними;
- у постанові Верховного Суду від 28.01.2025 у справі № 380/21871/23 спір стосується вимог про оскарження податкових повідомлень-рішень;
- у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц спір стосується вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів співвласників підприємства;
- у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 спір стосується вимог про визнання банкрутом;
- у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20 спір стосується вимог про компенсацію шкоди за втрачене майно.

7.66. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та у наведених вище означених скаржником постановах суду касаційної інстанції свідчить лише про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду, яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Ці справи не є схожими з обставинами, встановленими судами у справі, що переглядається, що, у свою чергу, вказує на неподібність правовідносин насамперед за змістовим критерієм, означеним у пунктах 25, 26, 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

7.67. Отже, Верховний Суд встановив, що висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Верховного Суду (пункт 4.1.4. цієї постанови) та, на які покликається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 922/4214/24.
7.68. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

7.69. Верховний Суд встановив необґрунтованість наявності підстави касаційного оскарження - пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України з огляду на відсутність подібності правовідносин, що є підставою для закриття касаційного провадження у справі № 922/4214/24 в цій частині.

7.70. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не підтвердилася.

7.71. Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, то Суд зазначає таке.

7.72. Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.73. Позивач у своїй касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, також посилається на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином докази у справі.

7.74. Суд зауважує, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме собою порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

7.75. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 12.10.2021 у справі № 905/1750/19, 20.05.2021 у справі № 905/1751/19, від 02.12.2021 у справі № 922/3363/20, від 16.12.2021 у справі № 910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі № 922/2447/21, від 08.02.2024 у справі № 916/2266/22, від 18.04.2024 у справі № 910/2812/23 тощо.

7.76. Проте, як уже зазначалося, під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстав касаційного оскарження, визначених у пунктах 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, Верховним Судом встановлено необґрунтованість наявності підстав касаційного оскарження у цій частині, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень з підстави, зазначеної у касаційній скарзі, встановленої пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України, у Суду відсутні.

7.77. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі (пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України), у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень ухвалених по суті спору відсутні.

7.78. Інші аргументи скаржника щодо порушення норм процесуального права в контексті повноти оцінки доказів та встановлення обставин справи підлягають відхиленню як такі, що зводяться до необхідності переоцінки доказів та обставин, та не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та/або неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо доводів касаційних скарг позивача на додаткове рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині яка стосується перегляду в апеляційному порядку цього додаткового рішення, а також на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.

7.79. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

7.80. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

7.81. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

7.82. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК).

7.83. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

7.84. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

7.85. Питання розподілу між сторонами судових витрат, суд вирішує під час ухвалення рішення суду і зазначає про це в резолютивній частині (пункт 5 частини першої статті 237, пункт 2 частини п`ятої статті 238 ГПК).

7.86. Водночас норми частини першої статті 221 ГПК передбачають, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

7.87. Така норма кореспондується з частиною восьмою статті 129 ГПК, яка визначає, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

7.88. Як було зазначено вище, Господарський суд Харківської області додатковим рішенням від 27.10.2025 заяву ФОП Ковшарева О. О. про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково; присудив до стягнення з ФОП Дедюлі О. Л. на користь ФОП Ковшарева О. О. 45 806,85 грн витрат на професійну правничу допомогу; в іншій частині заяви відмовив.

7.89. Східний апеляційний господарський суд постановою від 22.07.2026 залишив без змін додаткове рішення суду першої інстанції щодо розподілу витрат ФОП Ковшарева О. О. на професійну правничу допомогу.

7.90. Додатковою постановою від 06.08.2026 Східний апеляційний господарський суд задовольнив заяви представника ФОП Ковшарева О. О. про ухвалення додаткового рішення та стягнув із ФОП Дедюлі О. Л. на користь ФОП Ковшарева О. О. витрати на професійну правничу допомогу в сумі 33 666,88 грн.

7.91. Скаржник не погоджується із цими судовими рішеннями та у своїх касаційних скаргах із посиланням на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних додаткових рішеннях застосували положення статей 123, 126, 129 ГПК України, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, які наведені у 4.1.17. цієї постанови.

7.92. Також вважає, що існує необхідність формування висновків Верховного Суду щодо порядку, який стосується виконання вимог приписів статті 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", зокрема, відносно порушення адвокатської таємниці, а також окремих положень Закону України "Про електронну комерцію", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", зокрема, в частині визначення способів належної ідентифікації угоди між сторонами та вимог щодо оформлення документів - доказів у справі у відповідності вимог ДСТУ 4163-2020.

7.93. Узагальнено доводи касаційних скарг зводяться до того, що суди першої та апеляційної інстанції незаконно та безпідставно ухвалили додаткові рішення ґрунтуючись на неналежних доказах, які не завірені належним чином, оскільки не мають підписів, печаток, їх копії незасвідчені, а оригінали відповідних доказів відповідачем до суду не подані; до суми витрат відповідач включив представництво в іншій справі; представник відповідача порушив вимоги статті 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо адвокатської таємниці; керівник адвокатського об`єднання не мав повноважень на підписання документів; ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції взагалі було передчасним. Крім того, скаржник вважає, що висновки судів щодо визначення суми витрат, які підлягають відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача є взаємосуперечливими, а заявлений відповідачем розмір витрат є завищеним, оскільки окремі дії адвоката не пов`язані з реальною правничою допомогою, оскільки спір має незначну складність, матеріали не потребують багато часу для дослідження.

7.94. Зокрема, за твердженням скаржника, договір про надання правничої допомоги не передбачає умов щодо можливості його підписання у сервісі "Вчасно", крім того електронна печатка на договір сторонами не накладена. За наведеного позивач вважає, що можна стверджувати про відсутність існування підписаного сторонами договору про надання правничої допомоги від 07.01.2025. Заявка також підписана у сервісі "Вчасно" шляхом накладання електронних підписів сторін, однак без накладення електронної печатки.

7.95. Надаючи оцінку доводам касаційних скарг в цій частині Суд виходить із того, що як встановив суд першої інстанції:
- у відзиві на позовну заяву відповідач зазначав попередній (орієнтовний) розмір витрат на правничу допомогу, а також у судовому засіданні 14.10.2025 на стадії судових дебатів повідомив суд про намір подати докази судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;
- 17.10.2025 представник відповідача надав до суду заяву (вх.№24192) про ухвалення додаткового рішення, в якій просив суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з ФОП Дедюлі О. Л. на користь ФОП Ковшарева О. О. витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 62 940,97 грн;
- позивач заперечив проти покладення на нього судових витрат відповідача та просив відмовити позивачу у задоволенні його заяви;
- представник відповідача надав до суду такі докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу: ордер на надання правничої допомоги № 1526122 від 08.01.2025; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю; договір про надання правничої допомоги від 07.01.2025; додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги; рахунок на оплату правничої допомоги від 07.01.2025; інформацію щодо офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 07.01.2025; виписку з поточного рахунку Адвокатського об`єднання "Менторс" за операціями від 08.01.2025; рахунок на оплату правничої допомоги від 20.01.2025; інформацію щодо офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 20.01.2025; виписку з поточного рахунку Адвокатського об`єднання "Менторс" за операціями від 21.01.2025; Додаток № 2 до договору про надання правничої допомоги; Додаток № 4 до договору про надання правничої допомоги; Рахунок на оплату правничої допомоги від 22.08.2025; інформацію щодо офіційного курсу гривні щодо іноземних валют станом на 22.08.2025; виписку з поточного рахунку Адвокатського об`єднання "Менторс" за операціями від 25.08.2025; звіт про надану правничу допомогу від 16.10.2025; акт наданих послуг від 16.10.2025; статут Адвокатського об`єднання "Менторс"; безкоштовний витяг з реєстру щодо Адвокатського об`єднання "Менторс".

7.96. Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наданими позивачем актами виконаних робіт (наданих послуг) Адвокатське об`єднання "Менторс" надало відповідачу послуги на суму 62 940,97 грн. Зокрема, згідно з актом наданих послуг № 25/0107-1/1 відповідачу надані такі послуги об`єднання надало клієнтові такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи (в суді або дистанційно), їх детальний аналіз, аналіз законодавства і судової практики, аналіз реєстрів об`єктів інтелектуальної власності УКРНОІВІ, розробка стратегії представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції, вартість послуг 14 768,57 грн; представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції (Господарський суд Харківської області), вартість послуг 35 806,85 грн; представництво інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції (Східний апеляційний господарський суд) в межах оскарження ухвал суду першої інстанції (Господарський суд Харківської області) у справі № 922/4214/24, вартість послуг 12 365,55 грн.

7.97. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку, що відповідачем подано до суду належним чином засвідчені копії та дотримано вимог до їх засвідчення при поданні до суду, шляхом подання їх до суду через зареєстрований електронний кабінеті користувача ЄСІКС (підсистему "Електронний суд"); всі подані документи мають підписи та скріплені КЕП, також приєднана інформація про підписантів. Суд також відхилив доводи позивача стосовно підписання договору та Додатків до нього між ФОП Ковшаревим О. О. та Адвокатським об`єднанням "Менторс" на сервісі "Вчасно" та зазначив, що договір про надання правничої допомоги і додатки до нього були підписані електронними підписами, водночас сам сервіс, в якому такі підписи накладалися, жодного значення не має, оскільки законодавчо не визначено заборон чи будь-яких обмежень щодо використання сторонами правочину сервісу, в якому підписуються такі електронні документи. Із посиланням на положення частини другої статті 207 ЦК України та статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" суд також відхилив доводи позивача про те, що на договір не накладено електронну печатку. Встановивши, що відповідно до інформації з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником і керуючим партнером Адвокатське об`єднання "Менторс" є адвокат Серебряніков Віктор Євгенович, який фактично підписав договір правничої допомоги та здійснював представництво інтересів відповідача у справі, суд також дійшов висновку, що договір про надання правничої допомоги підписаний уповноваженою особою.

7.98. Зі змісту оскаржуваного додаткового рішення та постанови суду апеляційної інстанції ухваленої за результатами його перегляду в апеляційному порядку вбачається, що дослідивши наявні у матеріалах справи документи на підтвердження понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на позивача витрат, зокрема: за ознайомлення з матеріалами справи (в суді або дистанційно), їх детальний аналіз, аналіз законодавства і судової практики, аналіз реєстрів об`єктів інтелектуальної власності УКРНОІВІ, розробка стратегії представництва інтересів Клієнта в суді першої інстанції; за представництво інтересів відповідача в суді апеляційної інстанції (Східний апеляційний господарський суд) в межах оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів. За висновком суду, вартість перелічених вище послуг є завищеною та такою, що не відповідає критерію розумності розміру таких витрат. На переконання суду, співмірним та обґрунтованим розміром за означені вище послуги є сума 10 000,00 грн.

7.99. Водночас, оцінивши обсяг фактично наданої правничої допомоги у суді першої інстанції, складність справи, характер виконаних адвокатським об`єднанням робіт, значення справи для сторін, у т.ч., врахувавши результати розгляду справи суді першої інстанції, а також заперечення позивача щодо заявленої відповідачем суми всіх витрат (62 940,97 грн), суд першої інстанції виходячи з критеріїв реальності, необхідності, розумності, співмірності і пропорційності судових витрат, вважав справедливим, обґрунтованим та співмірним покладення на позивача витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 45 806,85 грн.

7.100. При цьому з оскаржуваної постанови вбачається, що суд апеляційної інстанції надав оцінку доводам апеляційної скарги позивача та встановив обставини, які мають значення для вирішення питання заяви відповідача про розподіл судових витрат, понесених у суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції дослідив наявні у справі докази, перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм статей 73- 79, 86 ,123, 126, 129 ГПК України та не виявив їх порушення при ухваленні додаткового рішення. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові за результатами перегляду додаткового рішення суду першої інстанції навів достатні та аргументовані мотиви прийнятого ним рішення.

7.101. У свою чергу, суд апеляційної інстанції встановив таке:
- при поданні відзиву на апеляційну скаргу, відповідач просив стягнути окрім судового збору, витрати на професійну правничу допомогу понесені у суді апеляційної інстанції та витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, які будуть надані в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України;
- також про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача зазначено під час судових дебатів в ході судового засідання;
- 27.07.2026 до Східного апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від ФОП Ковшарева О. О. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№8304 від 27.07.2026), за змістом якої заявник просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ФОП Дедюлі О.Л. на свою користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 33 666,88 грн;
- також 27.07.2026 до апеляційного господарського суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла ще одна заява про ухвалення додаткового рішення (вх.№8303 від 27.07.2026), аналогічна за своїм змістом, оскільки відповідно до якої заявник також просить суд ухвалити додаткове рішення та стягнути з позивача на свою користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 33 666,88 грн;
- 28.07.2026 від представника позивача - адвоката Моргуна А. О. - надійшли заперечення (вх.№8328) на заяву про ухвалення додаткового рішення. Зі змісту зазначених заперечень вбачається, що вони фактично охоплюють доводи проти обох поданих представником відповідача заяв (вх.№8303 та вх.№8304), оскільки стосуються тієї самої суми витрат - 33 666,88 грн, того самого договору, Додатку № 5, змін до договору, акта наданих послуг та звіту про надану правничу допомогу, покладених в основу обох заяв. У запереченнях позивач просить відмовити в задоволенні заяви ФОП Ковшарева О. О. про ухвалення додаткового рішення повністю, посилаючись на неналежність поданих доказів, завищення обсягу та вартості наданих послуг, порушення адвокатської таємниці та передчасність ухвалення додаткового рішення;
- представник відповідача надав суду апеляційної інстанції такі докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу: ордер на надання правничої допомоги серія АА№1618091 від 28.08.2025 на ім`я Серебрянікова В. Є.; договір про надання правової допомоги № 25/0107-1 від 07.01.2025, укладений між Ковшаревим О.О. та Адвокатським об`єднанням "Менторс"; додаток № 5 від 07.11.2025 до договору про надання правничої № 25/0107-1 від 07.01.2025; рахунок Адвокатського об`єднання "Менторс" від 07.11.2025 (Додаток №4); ордер на надання правничої допомоги серія АІ№2253715 від 09.07.2026 на ім`я адвоката Сварича А. А.; зміни від 04.06.2026 до договору про надання правничої № 25/0107-1 від 07.01.2025; акт наданих послуг № 25/0107/ -1/2 від 27.07.2026; звіт про надану правничу допомогу № 25/0107/ -1/2 від 27.07.2026.

7.102. Зі змісту оскаржуваної додаткової постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що дослідивши зміст поданих представником відповідача заяв за вх.№ 8303 та за вх.№ 8304, суд апеляційної інстанції встановив, що вони є тотожними за змістом, предметом та правовою підставою і стосуються стягнення однієї й тієї самої суми витрат на професійну правничу допомогу - 33 666,88 грн, понесених у зв`язку з представництвом інтересів відповідача в суд апеляційної інстанції, а розбіжність у вхідних номерах, присвоєних канцелярією суду, є технічною обставиною діловодства і не свідчить про наявність двох самостійних матеріально-правових вимог. З метою уникнення дублювання судових актів з тотожним предметом та з метою забезпечення процесуальної економії, суд керуючись частиною десятою статті 11, статтею 2, статтею 73 (за аналогією) ГПК України, дійшов висновку про необхідність об`єднання розгляду зазначених заяв в одне провадження та можливості ухвалення єдиного процесуального рішення за результатами їх розгляду.

7.103. При ухваленні додаткової постанови колегія суддів апеляційного суду врахувала та зазначила, зокрема, що:
- представництво інтересів ФОП Ковшарева О. О. на стадії апеляційного перегляду здійснювалося адвокатами Адвокатського об`єднання "Менторс" (код ЄДРПОУ 42831549): Серебряніковим В. Є. на підставі ордера серії АА №1618091 від 28.08.2025 та згодом - адвокатом Сваричем А. А. на підставі ордера серії АІ №2253715 від 09.07.2026;
- дослідивши зміст договору про надання правничої допомоги №25/0107-1 від 07.01.2025, судом встановлено, що він укладений між Адвокатським об`єднанням "Менторс" в особі керуючого партнера Серебрянікова В. Є. та ФОП Ковшаревим О. О. (відповідачем у цій справі); предметом договору є представництво інтересів клієнта у межах справи № 922/4214/24 за позовом ФОП Дедюлі О. Л. про припинення порушення прав інтелектуальної власності та стягнення 242 000,00 грн (пункт 1.2 договору); обсяг правничої допомоги обмежується видами, визначеними у Додатках до договору, а розмір і порядок сплати гонорару за кожен вид допомоги встановлюються сторонами окремо у відповідному Додатку (пункти 1.3, 4.2 договору);
- на виконання умов договору 07.11.2025 Адвокатське об`єднання "Менторс" та ФОП Ковшарев О. О. підписали Додаток №5 до договору, яким, зокрема, визначили обсяг правничої допомоги на стадії апеляційного перегляду (представництво інтересів клієнта в Східному апеляційному господарському суді в межах оскарження як рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025, так і додаткового рішення цього ж суду від 27.10.2025 (підпункт 1.1.1 пункту 1.1 Додатку 5);
- за умовами додатку сторони погодили єдиний фіксований розмір гонорару за цей вид допомоги - 800 дол. США (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 Додатку 5), що підлягає сплаті клієнтом протягом трьох календарних днів з дня складення об`єднанням рахунка на оплату (пункт 3.1.1 Додатку 5) за офіційним курсом гривні до долара США станом на дату складення рахунка (пункт 3.2 Додатку 5). Пунктом 4.2 Додатку 5 сторони підтвердили, що розмір гонорару розрахований з урахуванням складності справи, кваліфікації і досвіду адвокатів об`єднання та фінансового стану клієнта;
- 04.06.2026 сторони уклали зміни до договору, якими пункт 5.3 договору викладено у новій редакції - строк його дії продовжено до 31.01.2027 включно, із поширенням цих змін на відносини сторін, що виникли з 31.01.2026 (тобто з моменту закінчення початкового строку дії договору). Інші умови договору, зокрема погоджений розмір гонорару, змінами не зачіпалися;
- згідно з актом наданих послуг № 25/0107-1/2 від 27.07.2026, підписаним з боку Адвокатського об`єднання "Менторс" керуючим партнером - Сваричем А. А., об`єднання надало клієнтові за період з 07.11.2025 до 27.07.2026 включно єдину послугу, а саме: представництво інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції в межах обох зазначених апеляційних проваджень, вартістю 33 666,88 грн, що відповідає погодженому сторонами фіксованому розміру гонорару. У акті клієнт підтвердив належне надання йому такої допомоги та відсутність претензій;
- фактичний обсяг та зміст наданої правничої допомоги детально розкрито у звіті про надану правничу допомогу № 25/0107-1/2 від 27.07.2026, який містить опис 25 послідовних дій адвокатів за період з 07.11.2025 до 27.07.2026 загальною тривалістю близько 33 годин, зокрема: аналіз обох апеляційних скарг позивача та підготовку відзивів на кожну з них / підготовку заперечень на клопотання позивача про призначення судової експертизи / представництво клієнта в судових засіданнях 02.12.2025, 08.12.2025 та 22.07.2026 в обох провадженнях / ознайомлення з висновком судової експертизи та підготовку додаткових пояснень за його результатами / підготовку процесуальних клопотань (про виправлення описки, про видачу копії технічного запису засідання) / підготовку підсумкових документів - акта, звіту та цієї заяви про ухвалення додаткового рішення;
- зі звіту також вбачається, що 19.06.2026 повноваження адвоката Серебрянікова В. Є. були припинені, після чого подальше представництво клієнта здійснював адвокат Сварич А. А. на підставі окремого ордера, чим пояснюється зміна особи, яка підписала зміни до договору, акт та звіт з боку Адвокатського об`єднання "Менторс".

7.104. Оцінивши пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, ціною позову та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, врахувавши рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатами відповідача документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ принципи та виходячи із засад розумності та справедливості, зважаючи на те, що у задоволенні позову було відмовлено, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації позивачеві за надану правову допомогу є 33 666,88 грн, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача та задовольнив заяви ФОП Ковшарева О. О. у повному обсязі.

7.105. Надаючи доводам касаційних скарг позивача, а також висновкам суду першої та апеляційної інстанції, які наведені у оскаржуваних судових рішеннях Суд вважає, що їх змістом підтверджується, що судами надана повна та об`єктивна оцінки щодо розміру заявлених витрат з урахуванням критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатами послуг.

7.106. Водночас аргументи позивача щодо завищення їх розміру, які викладені у касаційних скаргах не підтверджуються матеріалами справи та по суті зводяться до незгоди скаржника із здійсненим судами розподілом судових витрат та необхідності відмови у задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, що однак, не свідчить про неправильне здійснення судами розподілу цих витрат.

7.107. Колегія суддів враховує та зазначає, що обставини відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, водночас сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, розумності їх розміру тощо не свідчить про незаконність оскаржуваних судових рішень.

7.108. Суди першої інстанції та апеляційної інстанції під час ухвалення оскаржуваних додаткових рішень врахували ключові обставини, які необхідні під час розгляду заяв відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу, оцінили витрати у контексті принципів розумності, співмірності, обґрунтованості і за результатами такої оцінки ухвалили відповідні процесуальні рішення. Водночас доводи скаржника щодо порушення судами норм статей 123, 126, 129 ГПК України не підтверджуються.

7.109. Колегія суддів також не вбачає підстав вважати, що висновки Верховного Суду щодо застосування судами приписів статей 126, 129 ГПК України, на які посилається скаржник у касаційних скаргах, не були враховані судами попередніх інстанцій. У відповідних постановах питання можливості розподілу витрат на професійну правничу допомогу залежало від обґрунтованості і співмірності відповідних витрат, обсягу наданих до суду доказів на підтвердження здійснення таких витрат, а також оцінки та дослідження доказів в силу статей 86, 210 ГПК України і висновки судів попередніх інстанцій у цій справі суперечить жодному із вказаних скаржником висновків Верховного Суду.

7.110. Водночас аргументи скаржника щодо неправильної оцінки судами першої та апеляційної інстанції поданих відповідачем доказів щодо обставин надання послуг професійної правничої допомоги, як і аргументи стосовно здійснених судами процесуальних дій, зводяться лише до їх переоцінки і не можуть бути предметом розгляду в касаційному порядку, оскільки відповідно до частини другої статті 300 ГПК України.

7.111. Верховний Суд відхиляє як помилкові доводи позивача про те, що існує необхідність формування висновків Верховного Суду щодо порядку, який стосується виконання вимог приписів статті 22 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та зауважує, що питання дотримання адвокатської таємниці адвокатами відповідача стосується виключно їх договірних відносин з клієнтом - Ковшаревим О. О. (відповідачем у справі) та не має істотного значення при вирішення питання щодо розподілу, понесених відповідачем судових витрат.

7.112. Зміст оскаржуваних судових рішень також свідчить, що запереченням позивача стосовно: недоведення відповідачем обставин чинності договору про надання правничої допомоги із Адвокатського об`єднання "Менторс", у зв`язку з тим, що його укладення та укладення угоди про продовження його строку дії вчинено сторонами у сервісі "Вчасно"; про те, що подані відповідачем документи "не містять підписів, печаток та інших елементів оригінальності документа, а лише інтегровані електронні водяні символи без належних електронних протоколів підпису задля ідентифікації сторін"; про те, що керівник адвокатського об`єднання не мав повноважень на підписання документів; про те, що ухвалення додаткового рішення судом першої інстанції взагалі було передчасним, суд апеляційної інстанції надав повну та вичерпну відповідь на означені запитання.

7.113. Водночас суд касаційної інстанції при касаційному перегляді оскаржуваних судових рішень (додаткового рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції в частині перегляду додаткового рішення суду першої інстанції та додаткової постанови суду апеляційної інстанції), не виявив у діях судів порушень приписів статей 43, 76 - 79, 96 ГПК України, як і неправильного застосування судами норм матеріального права (положень Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги") або інших порушень норм процесуального права, які б призвели до ухвалення судами незаконних рішень.

7.114. Верховний Суд у вирішенні доводів касаційних скарг звертається до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 № 910/14524/22, в якій зазначено, що суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, які суди встановили під час вирішення справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежено винятково перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та суто в межах доводів касаційної скарги.

7.115. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою суду, що вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо оцінка доказів зроблена судом першої та/або апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що випливає з меж розгляду справи судом касаційної інстанції, які передбачені в статті 300 ГПК України.

7.116. Разом із тим скаржник не навів доводів, які б містили належне обґрунтування, що доводить неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень в цій частині, з урахуванням вимог частини другої статті 287 ГПК України.

7.117. Ураховуючи наведене у цій постанові крізь призму встановлених обставин справи та мотивів, з яких виходили суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень, з огляду на межі касаційного оскарження колегія суддів дійшла висновку, що підстави касаційного оскарження не знайшли свого підтвердження.

7.118. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicata можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

7.119. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
8.1. Доводи позивача про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 7 цієї постанови.

8.2. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

8.4. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

8.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення, в межах наведених у касаційних скаргах доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку: про необхідність закриття касаційного провадження з підстави касаційного оскарження судових рішень по суті спору, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, а з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3, 4 цієї статті, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення ухвалені по суті спору - без змін; касаційні скарги, які подані позивачем на додаткове рішення суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції в частині перегляду додаткового рішення суду першої інстанції та додаткову постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

9. Судові витрати
9.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судових рішень по суті спору, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційне провадження в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закриває, а в частині підстави, передбаченої пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, касаційну скаргу залишає без задоволення, а судові рішення - без змін.

9.2. Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви про винесення додаткового судового рішення (пункт 4 частини 2 статті 3 цього Закону), розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги на додаткове рішення Законом також не визначено. Отже, за наслідком касаційного перегляду додаткової постанови апеляційного суду про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу, розподіл судового збору за подання касаційної скарги не здійснюється.

9.3. Що ж до означених відповідачем у відзиві витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких будуть надані з урахуванням вимог частини восьмої статті 129 ГПК України, то суд касаційної інстанції зазначає, що вказане клопотання буде розглянуто у строки і спосіб, передбачені ГПК України. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого ГПК України, наступатимуть наслідки, передбачені абзацом 3 частини восьмої статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни на рішення Господарського суду Харківської області від 14.10.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 у справі № 922/4214/24, з підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити, а з підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, залишити без задоволення - оскаржувані судові рішення залишити без змін.

2. Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Дедюлі Олесі Леонідівни на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 27.10.2025, постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2026 та на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.08.2026 у справі № 922/4214/24 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Ю. Власов

Суддя Т. Малашенкова

Згадані норми: ЦК України, ст. 470; ЦК України, ст. 614; ЦК України, ст. 461; ЦК України, ст. 462; ЦК України, ст. 12; ЦК України, ст. 207; ГПК України, ст. 287; ГПК України, ст. 310; ГПК України, ст. 13; ГПК України, ст. 74; ГПК України, ст. 76; ГПК України, ст. 79; ГПК України, ст. 43; ГПК України, ст. 300; ГПК України, ст. 2; ГПК України, ст. 82; ГПК України, ст. 96; ГПК України, ст. 86; ГПК України, ст. 296; ГПК України, ст. 124; ГПК України, ст. 126; ГПК України, ст. 129; ГПК України, ст. 238; ГПК України, ст. 221; ГПК України, ст. 308; ГПК України, ст. 309; ГПК України, ст. 315; ГПК України, ст. 317
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.