# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 620/7656/24

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 620/7656/24
Дата ухвалення: 2026-11-05
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141249378
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141249378
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141249378

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 620/7656/24
адміністративне провадження № К/990/47282/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Мацедонської В. Е.,
суддів: Мельник-Томенко Ж. М., Смоковича М. І.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року (головуючий суддя Ключкович В. Ю., судді: Беспалов О. О., Грибан І. О.),
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
У травні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо несплати ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку: з 14 квітня 2022 року по 25 квітня 2024 року;
- зобов`язати стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку: з 14 квітня 2022 року по 25 квітня 2024 року, обчислений відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» у розмірі, що дорівнює його середньому заробітку за шість місяців.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 620/5519/22, 25 квітня 2024 року ВЧ НОМЕР_1 було фактично виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 256 372,25 грн, яка не була виплачена останньому при звільненні, а тому ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки такого розрахунку.
ІІ. Установлені судом першої інстанції фактичні обставини справи, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Починаючи з жовтня 2014 року ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , а наказом командира цієї військової частини від 13 квітня 2022 року № 93 позивача було виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 13 квітня 2022 року, направлено для подальшого проходження служби до ВЧ НОМЕР_2 .
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 620/5519/22 позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та з 01 березня 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та з 01 березня 2018 року по 24 жовтня 2022 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, враховуючи положення норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
На виконання вказаного судового рішення, ВЧ НОМЕР_1 нарахувала позивачу індексацію грошового забезпечення в загальному розмірі 256 372,25 грн (до відрахування податків і обов`язкових платежів 260 276,40 грн).
Указана сума була виплачена ОСОБА_1 25 квітня 2024 року, що підтверджується відомостями про зарахування заробітної плати на банківську картку позивача.
Уважаючи, що позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки належних при звільненні грошових сум по день фактичного розрахунку, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного повного розрахунку при звільненні. Стягнуто з ВЧ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 143 724,21 грн з відрахуванням зборів, податків та інших обов`язкових платежів з вказаної суми. У решті позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що з позивачем не було проведено повного розрахунку при звільненні, а остаточну йому виплату індексації грошового забезпечення відповідачем було проведено лише 25 квітня 2024 року, а тому вказане є підставою для відшкодування, передбаченого статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця. При цьому період до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Законом № 2352-ІХ) регулюється редакцією статті 117 Кодексу законів про працю України, до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у 6 місяців. До цього періоду, у разі наявності у суду, який розглядає спір, переконання про істотний дисбаланс між сумою коштів, яку прострочив роботодавець і сумою середнього заробітку за час затримки цієї виплати може застосувати принцип співмірності і зменшити таку виплату.
Зважаючи на звернення позивачем до суду після його звільнення (14 квітня 2022 року) через 4 місяці (серпень 2022 року) та на розмір виплаченої позивачу на виконання рішень суду індексації грошового забезпечення порівняно із розрахованим середнім заробітком за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 квітня 2022 року по 18 липня 2022 року, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до суми 14 586,82 грн (20 % від середнього заробітку в розмірі 72 934,08 грн).
Суд першої інстанції зазначив, що сума усіх належних позивачу виплат при звільненні складає 283 279,67 грн (що становить 100 %), з них в день звільнення фактично виплачено 23 003,27 грн (що становить 8,12 % від суми усіх належних на день звільнення виплат), а сума невиплаченої індексації грошового забезпечення складає - 260 276,40 грн (що становить 91,88 % від суми усіх належних на день звільнення виплат). Період затримки розрахунку при звільненні з 19 липня 2022 року по 19 січня 2023 року (обмеження строком виплати у 6 місяців) складає 185 дні, тому середній заробіток за вказаний період має становити 140 550,05 грн (759,73 грн*185), що становить 100 %.
Виходячи з принципу пропорційності, суд першої інстанції дійшов висновку, що сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період становить 129 137,39 грн (91,88 % від 140 550,05 грн). Таким чином, загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 143 724,21 грн (14 586,82 грн + 129 137,39 грн).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2024 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що за приписами частин першої та п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд зауважив, що ОСОБА_1 був звільнений 13 квітня 2022 року, а звернувся до суду з даним позовом лише 28 травня 2024 року. Отже, суд апеляційної інстанції уважав, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даними позовними вимогами, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Таким чином, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду відповідно до частини першої статті 319 КАС України.
IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
09 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 02 листопада 2026 року (у зв`язку з обранням судді Мартинюк Н. М. до Великої Палати Верховного Суду) визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Мацедонська В. Е. (головуючий суддя), Мельник-Томенко Ж. М., Смокович М. І.
ІV. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі позивач просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу до цього суду для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог скаржник послався на неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 та Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 204/3645/20. Наголосив, що для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
На переконання ОСОБА_1 строк для звернення до суду з таким позовом настав саме після фактичної виплати відповідачем йому заборгованості по індексації заробітної плати (на виконання судового рішення у справі № 620/5519/22), тобто з 25 квітня 2024 року. При цьому відповідно до статті 233 КЗпП України такий строк складає три місяці.
Також позивач звернув увагу на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України). ОСОБА_1 зауважив, що суд апеляційної інстанції не дотримався принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи та помилково виходив з того, що строк для звернення з цим позовом слід обраховувати з дня звільнення позивача (13 квітня 2022 року).
09 січня 2025 року ВЧ НОМЕР_1 подала до Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просила відмовити у її задоволенні, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін. Відповідач уважав, що Шостий апеляційний адміністративний суд правильно застосував положення частини п`ятої статті 122 КАС України. На думку ВЧ НОМЕР_1 , норми статті 233 КЗпП України не регулюють спірні правовідносини, оскільки спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений саме частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас відповідач наголосив, що місячний строк для звернення позивача з цим позовом було розпочато саме після його звільнення та виключення з усіх списків особового складу (13 квітня 2022 року).
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно з частиною першою, другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За правилами частини першої статті 319 КАС України передбачено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
VІ. Висновки Верховного Суду
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
Предметом спору у цій справі є стягнення середнього заробітку за час затримки виплати позивачу належних сум при звільненні.
Водночас Верховний Суд зауважує, що першочерговим питанням, яке постало на стадії касаційного провадження, є дотримання (недотримання) позивачем строку для звернення до суду з цим позовом. При цьому, ключове є визначення норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин (стаття 122 КАС України чи стаття 233 КЗпП України), а також момент, з якого слід обраховувати такий строк (13 квітня 2022 року - день звільнення позивача чи 25 квітня 2024 року - виплата відповідачем остаточного розрахунку заробітної плати).
Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
Залишаючи без розгляду позовну заяву, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив тримісячний строк для звернення до суду, передбачений статтею 233 КЗпП України. При цьому, за позицією суду, позивач мав право звернутися до суду з даним позовом після його звільнення - 13 квітня 2022 року.
Натомість, скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції не було враховано правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 та постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 204/3645/20.
З цього приводу Верховний Суд зазначає таке.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення - 13 квітня 2022 року, а 25 квітня 2024 року відповідачем, на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року у справі № 620/5519/22, було нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення у розмірі 256 372,25 грн.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, Суд виходить із такого.
Статтею 47 КЗпП України установлено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Закріплені у статтях 116, 117 Кодексу законів про працю України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Отже, всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. В разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідно до правової позиції, сформованої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічною службою є, зокрема, військова служба.
Відповідно до положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятої статті 122 КАС України.
За змістом положень статті 122 КАС України цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Висновок щодо норми права, яка підлягає застосуванню до випадків обчислення строків звернення до суду колишніх публічних службовців з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні було викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі № 240/532/20.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 240/532/20, установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, у межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Така правова позиція була підтримана й надалі Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2024 року у справі № 620/9315/23, від 28 березня 2025 року у справі № 360/572/21, від 09 липня 2026 року у справі № 440/3553/24 і Суд не вбачає підстав для відступу від неї.
Отже, виходячи із викладених правових позицій, Суд констатує, що з цим позовом до суду ОСОБА_1 мав звернутися в місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України, з моменту, коли дізнався (мав дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поряд з цим, щодо моменту, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав, Верховний Суд уважає за доцільне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі № 810/451/17 сформувала висновки, що застосовні до цієї справи. Так, за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Таким чином, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов`язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З урахуванням викладеного, з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа - колишній публічний службовець може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 24 березня 2026 року у справі № 580/9441/23 та від 31 березня 2026 року у справі № 440/13899/24.
Повертаючись до спірних правовідносин, Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що початком перебігу строку для звернення до суду з цим позовом слід уважати день звільнення позивача (13 квітня 2022 року).
Водночас Верховний Суд наголошує, що днем, коли ОСОБА_1 дізнався про порушення своїх прав чи інтересів є день зарахування йому остаточного розрахунку - 25 квітня 2024 року, і саме з цього моменту розпочався місячний строк для подання позивачем до суду відповідного позову про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, тобто до 25 травня 2024 року.
При цьому Суд звертає увагу, що у матеріалах справи міститься копія поштового конверту, з якого вбачається, що представник ОСОБА_1 - адвокатка Богданова І. Д. відправила цей позов на адресу Чернігівського окружного адміністративного суду - 23 травня 2024 року, тобто у строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Твердження суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом лише 28 травня 2024 року є помилковими, оскільки ця дата є днем отримання і реєстрації позову судом першої інстанції, а не днем його подання позивачем.
Таким чином, Верховний Суд уважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконної постанови, яка перешкоджає подальшому провадженню у цій адміністративній справі, як наслідок висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залишення позову без розгляду є помилковими.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Отже, Суд висновує, що касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, з направленням справи для продовження розгляду до цього ж суду.
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року скасувати.
Справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. Е. Мацедонська
Судді: Ж. М. Мельник-Томенко
М. І. Смокович

Згадані норми: КАС України, ст. 122; КАС України, ст. 319; КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 2; КАС України, ст. 44; КАС України, ст. 118; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 4; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359; КЗпП України, ст. 117; КЗпП України, ст. 233; КЗпП України, ст. 47; КЗпП України, ст. 116
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.