# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 420/12611/25

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 420/12611/25
Дата ухвалення: 2026-11-05
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141249541
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141249541
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141249541

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 420/12611/25
адміністративне провадження № К/990/22471/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Радишевської О. Р., Соколова В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу, за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, про визнання протиправною та скасування довідки, провадження в якій відкрито, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ушаков Олексій Олександрович, на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 (головуючий суддя Лук`янчук О. В., судді - Бітова А. І., Ступакова І. Г.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК, Національне агентство, відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати довідку НАЗК від 11.04.2025 № 257/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , начальником 6-го відділу (сервісної служби) управління протидії кіберзлочинам в Одеській області (далі - довідка НАЗК, довідка від 11.04.2025 № 257/25).
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірна довідка НАЗК, у якій зроблено висновок про зазначення суб`єктом декларування у декларації відомостей, які не відповідають дійсності, є помилковою, необґрунтованою, передчасною та такою, що ґрунтується на припущеннях.
Крім того, позивач наголошує, що зазначена довідка НАЗК прийнята з порушенням Порядку проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від 29.01.2021 № 26/21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2021 за № 158/35780 (далі - Порядок№ 26/21), та містить недостовірні та невстановлені відомості, що призвели до необ`єктивних висновків результату повної перевірки.
Позивач переконаний, що у НАЗК не було підстав для проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 відповідно до підстав, зазначених в довідці від 11.04.2025 № 257/25, а отже, як наслідок, і протиправність ухвалення спірної довідки.
Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
31.03.2024 ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2023 рік (унікальний ідентифікатор документа 974a838e-0593-4b81-ad0a-99c419al09bf) - (виправлену), як особа уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з підстав перебування у звітний період на посаді начальника 6-го відділу (сервісної служби) управління протидії кіберзлочинам в Одеській області.
У період з 09.12.2024 по 07.04.2025 на підставі абзацу 3 частини першої статті 513 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) та підпункту 2 пункту 1 розділу V Порядку № 26/21, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу обов`язків з проведення перевірок від 06.12.2024 уповноваженою особою НАЗК проведено повну перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 начальником 6-го відділу (сервісної служби) управління протидії кіберзлочйнам в Одеській області, до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - 31.03.2024.
11.04.2025 за результатами проведення повної перевірки декларації, щорічної за 2023 рік (виправленої), унікальний ідентифікатор документа - 974a838e-0593-4b81-ad0a- 99c419al09bf поданої ОСОБА_1 , начальником 6-го відділу (сервісної служби) управління протидії кіберзлочинам в Одеській області уповноваженою особою НАЗК склало довідку № 257/25, за висновками якої встановлено, що суб`єкт декларування вказав у декларації:
1) недостовірні відомості (підпункт 4.1 пункту 4, підпункти 5.1, 5.2 пункту 5 розділу 3.1 цієї довідки), а саме: зазначив відомості, які відрізняються від достовірних, на суму 11 162 984,21 грн, що перевищує 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, чим не дотримав вимоги пунктів 7, 8 частини першої 1 статті 46 Закону № 1700-VII, та встановлено ознаки правопорушення, передбаченого частиною другою статті 3662 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
2) неточні відомості (пункти 1-3, підпункт 4.2 пункту 4, підпункти 5.3, 5.4 пункту 5, пункти 6, 7 розділу 3.1 цієї довідки), чим не дотримав вимог пунктів 1, 2, 3, 7, 8, 8-1, 10 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII;
3) за результатами повної перевірки декларації щодо з`ясування достовірності задекларованих відомостей встановлено, що суб`єкт декларування при поданні декларації зазначив відомості, які відрізняються від достовірних, на загальну суму 11 162 984,21 грн, що перевищує 2000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених на дату подання декларації, що є ознаками правопорушення, передбаченого частиною другою статті 3662 КК України.
Указаний висновок довідки НАЗК вмотивований встановленими під час її проведення обставин, викладеними в пункті 3.1. «Результати повної перевірки декларації щодо з`ясування достовірності задекларованих відомостей» розділу ІІІ. «Описова частина».
Позивач, уважаючи довідку НАЗК протиправною, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 16.02.2026 позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував підпункт 5.1 розділу 3.1 «Описової частини» довідки від 11.04.2025 № 257/25 про результати проведення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічної за 2023 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , начальником 6-го відділу (сервісної служби) управління протидії кіберзлочинам в Одеській області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність висновків НАЗК в частині порушення позивачем пункту 8 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII, зазначивши в розділі 12 «Грошові активи» декларації щорічній декларації за 2023 рік (виправлена) відомості про грошові активи члена сім`ї (дружини) у вигляді готівкових коштів у розмірі 293 000 дол. США, у зв`язку з чим, висновки встановлені НАЗК у підпункті 5.1 розділу 3.1 «Описової частини» довідки від 11.04.2025 № 257/25, мають бути скасовані.
При цьому, суд першої інстанції зауважив, що в межах цієї справи не констатував факту правильного або неправильного заповнення суб`єктом декларування декларації, а лише надав оцінку діям НАЗК на предмет їх правомірності під час проведення повної перевірки декларації.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 апеляційну скаргу НАЗК задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 - скасовано. Закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки у спірних правовідносинах довідка НАЗК є частиною кримінального провадження, то вона не може бути предметом оскарження в порядку КАС України.
Посилаючись на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24 та від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21, суд апеляційної інстанції зазначив, що довідка та обґрунтований висновок, які є частиною доказової бази в рамках кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, у яких вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до відповідальності в порядку КПК України або КУпАП, не можуть бути предметом оскарження в порядку КАС України.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що скасування за результатами розгляду адміністративного спору довідки та обґрунтованого висновку не є підставою для закриття відповідного кримінального провадження, відтак, оскарження їх в адміністративному суді не може забезпечити ефективного захисту прав суб`єкта декларування, а судове рішення у такій справі не призводить до змін у правовому становищі особи, тому втрачає практичний сенс.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026, представник ОСОБА_1 - адвокат Ушаков О. О. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував пункт 1 частини першої статті 238 КАС України, оскільки справа належить до адміністративної юрисдикції, адже спір є публічно правовим, а довідка НАЗК є актом індивідуальної дії.
Представник позивача вважає, що немає підстав для застосування винятку, передбаченого постановою Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21, оскільки питання про притягнення скаржника до кримінальної відповідальності не вирішується (відсутня підозра).
На переконання представника позивача, суд апеляційної інстанції фактично переглянув власну постанову від 01.07.2025 (якою було встановлено юрисдикцію адміністративного суду) без наявності законних підстав, передбачених статтями 361-369 КАС України. Закриття провадження у справі позбавило скаржника права на доступ до суду, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 55 Конституції України, оскільки позивач не має іншого ефективного засобу правового захисту.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження рішення суду, передбачену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, представник позивача доводить, що суд апеляційної інстанції порушив частину п`яту статті 242 КАС України, оскільки не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.03.2023 у справі № 160/4098/22, від 06.04.2023 у справі № 640/29515/21, від 15.06.2023 у справі № 240/24844/21, а також в ухвалі від 09.04.2026 у справі № 420/3078/25.
Указуючи на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24, та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, представник позивача наголошує, що долучення матеріалів перевірки до кримінального провадження, порушеного за іншими фактами, не є тотожним притягненню позивача до кримінальної відповідальності та не позбавляє його права на оскарження індивідуального акта в адміністративному суді (пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України).
Позиція інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу позивача відповідач просить залишити без змін оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції. Відповідач наголошує, що висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24, є релевантним та застосовним до спірних правовідносин. Отже, НАЗК повністю погоджується з мотивувальною частиною оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, яка узгоджуються із нормами процесуального права.
Рух касаційної скарги
18.05.2026 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ушаков О.О., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.05.2026 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Желєзного І. В., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 420/12611/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026, який здійснено на підставі розпорядження в.о. заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 01.06.2026 № 588, визначено новий склад колегії суддів: головуючу суддю (суддю-доповідача) - Мельник-Томенко Ж. М., суддів: Радишевську О. Р., Соколова В. М.
Ухвалою Верховного Суду від 03.06.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ушаков О. О., на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі № 420/12611/25.
Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2026 закінчено підготовку цієї справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Частина третя статті 124 Основного Закону України установлює, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно (частина друга статті 2 КАС України).
Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначає Закон № 1700-VII.
Повноваження НАЗК визначені у статті 11 Закону № 1700-VII.
Відповідно до підпункту 71 частини першої статті 11 цього Закону НАЗК здійснює в порядку, визначеному цим Законом, контроль та перевірки декларацій суб`єктів декларування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проводить моніторингу способу життя суб`єктів декларування.
За приписами статті 12 Закону № 1700-VII для виконання зазначених повноважень НАЗК має право, зокрема, одержувати від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань інформацію, у тому числі з обмеженим доступом; мати безпосередній автоматизований доступ до інформаційно-телекомунікаційних і довідкових систем, реєстрів, банків даних, у тому числі тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; отримувати від осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, письмові пояснення щодо достовірності відомостей, зазначених у деклараціях осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно із частинами першою-третьою статті 511 Закону № 1700-VII НАЗК проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю:
1) щодо своєчасності подання;
2) щодо правильності та повноти заповнення;
3) логічний та арифметичний контроль.
НАЗК проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону.
Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.
Положення частини першої статті 513 Закону № 1700-VII передбачають, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення чи необґрунтованості активів і може проводитися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. НАЗК проводить повну перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із медіа та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.
У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб`єкт декларування, та спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції (частина друга статті 513 Закону № 1700-VII).
У разі виявлення за результатами повної перевірки декларації ознак необґрунтованості активів Національним агентством надається можливість суб`єкту декларування протягом десяти робочих днів надати письмове пояснення за таким фактом із відповідними доказами. У разі ненадання суб`єктом декларування у зазначені строки письмових пояснень і доказів чи надання не в повному обсязі Національне агентство інформує про це Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (частина третя статті 513 Закону № 1700-VII).
Процедура проведення повної перевірки декларації, передбачена Порядком № 26/21.
Порядок № 26/21 визначає процедуру проведення НАЗК повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 розділу VI цього Порядку за результатами проведення повної перевірки, у тому числі повторної, уповноважена особа складає та підписує довідку про результати проведення повної перевірки декларації у двох примірниках, один з яких після погодження відповідно до пункту 3 цього розділу надсилається суб`єкту декларування.
Пункт 2 розділу VI Порядку визначає, що довідка містить таку інформацію:
підстави для проведення повної перевірки;
дату початку та завершення строку повної перевірки;
відомості про результати автоматизованого розподілу (повторного автоматизованого розподілу, якщо він проводився);
джерела інформації, що були використані під час проведення повної перевірки;
перелік запитів, на які на дату завершення строків проведення повної перевірки не отримано відповіді;
виявлені неточні та недостовірні відомості у декларації, неточність оцінки задекларованих активів, встановлені ознаки конфлікту інтересів, незаконного збагачення або необґрунтованості активів, з наведенням відповідного обґрунтування та посиланням на джерела інформації, врахування пояснень суб`єкта декларування (у разі їх надання);
висновок за результатами проведення повної перевірки.
У довідці також зазначаються відомості, які не були перевірені, із зазначенням причин неможливості проведення їх перевірки.
За правилами абзацу 3 частини сьомої статті 12 Закону № 1700-VII у разі виявлення ознак іншого корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим суб`єктам у сфері протидії корупції.
Зазначені положення передбачає також пункт 6 розділу VI Порядку № 26/21.
На офіційному вебсайті НАЗК оприлюднюється довідка про результати проведення повної перевірки декларації, у тому числі повторної, упродовж 10 робочих днів з дня її погодження, а також інформація про те, чи було направлено обґрунтований висновок щодо виявлення ознак корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, інші вжиті заходи реагування, крім конфіденційної інформації про фізичну особу та з дотриманням вимог статті 521 Закону № 1700-VII (пункт 10 розділу VI Порядку № 26/21).
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
Ключовим питанням, яке має бути вирішено при розгляді цієї справи, чи є довідка НАЗК, складена за результатами повної перевірки декларації, індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо впливає на права, свободи чи інтереси такої особи та, відповідно, може бути предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Верховний Суд зауважує, що питання щодо можливості оскарження такої довідки вже було предметом розгляду Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі № 420/3078/25.
Так, у постанові від 03.07.2026 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду відступив від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21 та від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24, про те, що у разі наявності кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаних з результатами проведеної НАЗК перевірки декларації особи, довідка про результати проведення такої перевірки не може бути оскаржена окремо в порядку адміністративного судочинства, уважає за необхідне відступити від указаних висновків та надалі застосовувати такі юридичні (правові) висновки:
1. Складена НАЗК за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування довідка є результатом реалізації публічно-владних управлінських функцій у сфері антикорупційного контролю та має ознаки індивідуального акта, у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 КАС України. Така довідка безпосередньо впливає на права, свободи, інтереси й обов`язки суб`єкта декларування, зокрема покладає обов`язок подати виправлену декларацію, створює репутаційні наслідки, може впливати на проходження публічної служби, кадрові рішення та ініціювати подальші форми юридичної відповідальності.
Отже, з огляду на її правову природу як індивідуального акта суб`єкта владних повноважень та відсутність спеціального порядку судового контролю за законністю дій НАЗК при здійсненні повної перевірки декларації, така довідка може бути самостійним предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства на предмет її відповідності критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
2. Сам факт наявності кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, пов`язаних з результатами проведеної НАЗК повної перевірки декларації особи та складання довідки НАЗК, не змінює правової природи такої довідки і не позбавляє її статусу індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, та, з урахуванням частини вимог пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, зобов`язує адміністративні суди здійснювати контроль за законністю адміністративних актів НАЗК.
3. Межами розгляду справи у адміністративному суді є з`ясування того, чи були дії (рішення) НАЗК правомірними у реалізації владних управлінських функцій та чи відповідає довідка за результатами повної перевірки декларації суб`єкта декларування критеріям законності, обґрунтованості, пропорційності та процедурної справедливості в аспекті критеріїв, визначених частиною другою статті 2 КАС України. Саме тому конкуренція судових юрисдикцій у такому випадку - відсутня, оскільки в межах кожної з них здійснюється захист різних прав та вирішуються різні юридичні питання.
У справі, що переглядається в касаційному порядку, спір виник через незгоду позивача із довідкою НАЗК, яка складена за результатами проведення повної перевірки декларації, щорічної за 2023 рік (виправленої), поданої ОСОБА_1 , начальником 6-го відділу (сервісної служби) управління протидії кіберзлочинам в Одеській області.
За висновками, викладеними у зазначеній довідці НАЗК, суб`єкт декларування вказав у декларації недостовірні відомості (підпункт 4.1 пункту 4, підпункти 5.1, 5.2 пункту 5 розділу 3.1 цієї довідки) та неточні відомості (пункти 1-3, підпункт 4.2 пункту 4, підпункти 5.3, 5.4 пункту 5, пункти 6, 7 розділу 3.1 цієї довідки), чим не дотримав вимог пунктів 1, 2, 3, 7, 8, 8-1, 10 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII. У діях суб`єкта декларування встановлено ознаки правопорушення, передбаченого частиною другою статті 3662 КК України.
Зі змісту позовної заяви випливає, що, звертаючись до суду, позивач стверджував, що НАЗК під час проведення повної перевірки декларації не дотрималося вимог Порядку № 26/21, а висновки, викладені у довідці, не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на належному правовому підґрунті.
Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, оскільки у спірних правовідносинах довідка НАЗК є частиною кримінального провадження, то вона не може бути предметом оскарження в порядку КАС України. Посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24 та від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21, суд апеляційної інстанції зазначив, що довідка та обґрунтований висновок, які є частиною доказової бази в рамках кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, у яких вирішується питання про притягнення суб`єкта декларування до відповідальності в порядку КПК України або КУпАП, не можуть бути предметом оскарження в порядку КАС України.
Застосовуючи до обставин цієї справи правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, сформульовані у постанові від 03.07.2026 у справі № 420/3078/25, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав, визначених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України, для закриття провадження у справі.
У цій постанові зазначено, що висновки довідки, реалізуючись через механізми статті 513 Закону № 1700-VII, зумовлюють низку самостійних зобов`язальних, контрольних, дисциплінарних, кадрових, репутаційних, деліктних та інших правових наслідків для суб`єкта декларування. Такі наслідки самостійно та безпосередньо впливають на його правове становище і не вичерпуються виключно можливістю його подальшого притягнення до юридичної відповідальності.
Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції помилково ототожнив питання судового контролю за законністю довідки НАЗК із питанням оцінки наявності підстав для притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Внаслідок такого помилкового підходу суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність адміністративної юрисдикції щодо цього спору та неправомірно закрив провадження у справі.
Отже, спірна довідка від 11.04.2025 № 257/25 є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо впливає на права, інтереси та обов`язки позивача, а тому може бути самостійним предметом судового оскарження в порядку адміністративного судочинства.
Ураховуючи викладене, Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність у позивача права на оскарження спірної довідки в порядку адміністративного судочинства, оскільки неправильно визначив її правову природу, не врахувавши, що вона є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, який безпосередньо впливає на права, інтереси та обов`язки суб`єкта декларування.
Таким чином, доводи касаційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд зауважує, що касаційне провадження у цій справі було відкрито, зокрема з підстави, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24, проте Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові від 03.07.2026 у справі № 420/3078/25 вже відступив від висновків, викладених у постановах від 23.11.2023 у справі № 520/25012/21 та від 19.02.2026 у справі № 160/30949/24, тому немає підстав для повторного відступу від висновків у вказаній постанові, а спір підлягає вирішенню з урахуванням сформованої правової позиції у справі № 160/30949/24.
Правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.03.2023 у справі № 160/4098/22, від 06.04.2023 у справі № 640/29515/21, від 15.06.2023 у справі № 240/24844/21, узгоджуються з висновками, сформульованими у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 03.07.2026 у справі № 420/3078/25, є застосовними до спірних правовідносин і мають бути враховані відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, а доводи позивача про неврахування вказаних висновків, як підставу для відкриття касаційного провадження, визначену пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваного судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Статтею 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції із направленням справи на новий розгляд до цього ж суду.
Висновки щодо розподілу судових витрат.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Ушаков Олексій Олександрович, задовольнити частково.
Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2026 у справі № 420/12611/25 скасувати.
Справу № 420/12611/25 направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції - П`ятого апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко О.Р. Радишевська В.М. Соколов

Згадані норми: Конституція України, ст. 55; Конституція України, ст. 124; Закон № 1700-VII, ст. 46; Закон № 1700-VII, ст. 11; Закон № 1700-VII, ст. 12; КАС України, ст. 238; КАС України, ст. 361-369; КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 242; КАС України, ст. 5; КАС України, ст. 2; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 19; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359; Конвенція (ЄКПЛ), ст. 6
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.