# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 480/4032/23

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 480/4032/23
Дата ухвалення: 2026-11-05
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141249565
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141249565
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141249565

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року
м. Київ

справа № 480/4032/23
адміністративне провадження № К/990/15650/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції адміністративну справу № 480/4032/23,
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року (суддя-доповідач - Любчич Л.В., судді: Спаскін О.А., Присяжнюк О.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу Державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України (далі - відповідач), у якому просив скасувати постанову № 342518 від 17 квітня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
28 березня 2023 року посадовою особою відповідача проведено перевірку транспортного засобу КАМАЗ СЗАП, державні реєстраційні номери НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , який належить ФОП ОСОБА_1 .
За результатами перевірки встановлено, що під час здійснення перевезення вантажу на момент перевірки була відсутня оформлена товарно-транспортна накладна на вантаж, чим порушено вимоги статті 48 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-III), що є підставою для відповідальності, передбаченої абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.
За наслідками перевірки складено акт про проведення перевірки додержання законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 28 березня 2023 року № 355083.
На підставі зазначеного акта відповідачем 17 квітня 2023 року винесено постанову № 342518 про застосування до ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що за змістом статей 34, 48 Закону № 2344-III автомобільний перевізник зобов`язаний дотримуватися вимог законодавства у сфері автомобільних перевезень, а водій під час перевезення вантажу повинен мати та пред`являти уповноваженим посадовим особам товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж. З урахуванням пунктів 15, 20 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 «Про затвердження Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі)» (далі - Порядок № 1567) суд зазначив, що відсутність такого документа під час перевірки підлягає фіксації в акті із зазначенням порушеної норми законодавства. Оскільки відповідальність за перевезення вантажу без документів, визначених статтею 48 Закону № 2344-III, передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону у вигляді адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17 000 грн, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для застосування до позивача відповідної санкції.
Відхиляючи доводи позивача про надання товарно-транспортної накладної під час перевірки, суд першої інстанції урахував, що вони спростовуються змістом акта перевірки та відеозаписом, на якому водій не надав зазначеного документа на вимогу посадових осіб відповідача. Також суд не прийняв доводів про порушення процедури розгляду справи у зв`язку з неповідомленням позивача, оскільки матеріали справи підтверджували направлення на його зареєстровану адресу рекомендованим листом повідомлення про дату та час розгляду справи. За таких обставин суд визнав постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу правомірною.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року рішення Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено.
Скасовано постанову № 342518 від 17 квітня 2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Апеляційний суд виходив із того, що відповідач порушив установлений Порядком № 1567 порядок розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки не надав належних доказів повідомлення ФОП ОСОБА_1 про дату, час і місце її розгляду. Надані відповідачем копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та конверта не давали змоги встановити зміст надісланого відправлення, а отже, не підтверджували належного повідомлення позивача. Унаслідок розгляду справи без його участі позивача було позбавлено можливості надати пояснення та докази на свій захист, що свідчило про порушення встановленої процедури прийняття оскаржуваної постанови та було підставою для її скасування.
Водночас апеляційний суд зазначив, що вимога позивача про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню, оскільки застосування адміністративно-господарських штрафів за Законом № 2344-III здійснюється в порядку, визначеному Порядком № 1567, а не Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відтак, відповідач не здійснював провадження у справі про адміністративне правопорушення, а тому підстав для закриття такого провадження немає.
ІV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року і залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року.
Як на підставу оскарження судових рішень попередніх інстанцій позивач послався на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 200/4035/23, від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що допущені відповідачем окремі порушення процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема щодо повідомлення позивача про дату, час і місце її розгляду, самі по собі не є безумовною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. На переконання скаржника, під час оцінки правомірності оскаржуваної постанови необхідно враховувати характер допущених процедурних порушень, їх істотність та вплив на правильність вирішення справи, а також з`ясовувати, чи перешкодили такі порушення встановленню обставин виявленого правопорушення та ухваленню обґрунтованого рішення про застосування відповідальності.
Ухвалою від 5 травня 2025 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 480/4032/23 - без змін. Крім того, у відзиві позивач заявив клопотання про закриття касаційного провадження, посилаючись на відсутність передбачених КАС України підстав для касаційного перегляду справи.
Ухвалою від 4 листопада 2026 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Соколова В.М. провів необхідні дії з підготовки справи до касаційного розгляду та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
Щодо клопотання про закриття касаційного провадження
У контексті доводів позивача про наявність підстав для закриття касаційного провадження колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу встановлено, що висновок щодо застосування норми права, викладений у постанові Верховного Суду, на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
Як убачається з касаційної скарги, підставою касаційного оскарження відповідач визначив неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 200/4035/23 та від 11 лютого 2020 року у справі № 820/4624/17, щодо застосування пункту 26 Порядку № 1567.
Зазначені висновки Верховного Суду стосуються застосування пункту 26 Порядку № 1567 у частині виконання органом державного контролю обов`язку щодо повідомлення автомобільного перевізника про час і місце розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема шляхом направлення рекомендованого листа.
У справі, що переглядається, предметом касаційного перегляду також є правильність застосування пункту 26 Порядку № 1567 під час оцінки дотримання відповідачем установленого порядку повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Отже, висновки Верховного Суду, на які послався відповідач, стосуються застосування тієї самої норми права та регулювання аналогічного питання у сфері здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, а тому підстави для закриття касаційного провадження, передбачені пунктом 5 частини першої статті 339 КАС України, відсутні.
У контексті доводів позивача про наявність підстав для закриття касаційного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 339 КАС України колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття встановлено, що касаційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.
За змістом частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Частиною третьою цієї статті передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від їхнього імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є, зокрема, орган державної влади, у тому числі без статусу юридичної особи.
Отже, відсутність у відповідного органу статусу юридичної особи не виключає його участі в адміністративному процесі як суб`єкта владних повноважень та сторони у справі.
Згідно з пунктами 1, 8, 16 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи і є юридичною особою публічного права.
За змістом підпункту 6 пункту 6 Положення № 103 Укртрансбезпека забезпечує в установленому порядку самопредставництво в судах України через осіб, уповноважених діяти від її імені, а також представництво її інтересів у судах України та інших державних органах.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 року № 1579-р погоджено утворення територіальних органів Укртрансбезпеки як структурних підрозділів апарату Служби. Таким чином, Відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області входить до структури Укртрансбезпеки, не має статусу окремої юридичної особи, однак наділений відповідними публічно-владними повноваженнями та може бути стороною в адміністративній справі щодо оскарження прийнятих ним рішень, дій чи бездіяльності.
При цьому визначення відповідачем у справі відповідного територіального підрозділу не виключає участі Укртрансбезпеки в судовому процесі та здійснення нею процесуальних прав від імені такого підрозділу.
Так, у постанові від 19 листопада 2024 року у справі № 520/16083/23 Верховний Суд дійшов висновку, що Державна служба України з безпеки на транспорті уповноважена брати участь в адміністративному судочинстві та діяти від імені своїх територіальних органів, зокрема в порядку самопредставництва, під час розгляду справ, предметом яких є правомірність рішень, дій чи бездіяльності відповідних територіальних органів, прийнятих або вчинених під час реалізації ними публічно-владних управлінських функцій. При цьому Верховний Суд окремо зазначив, що така можливість не виключає права самого територіального органу, який не має статусу юридичної особи, бути стороною у відповідному судовому спорі.
Отже, процесуальна участь Укртрансбезпеки у справі, відповідачем у якій визначено її територіальний підрозділ, узгоджується з наведеним правовим висновком Верховного Суду та не вказує про подання касаційної скарги неналежним суб`єктом.
Як убачається з матеріалів справи, касаційну скаргу від імені Державної служби України з безпеки на транспорті підписала Ситниченко О. В., відомості про яку внесені до Єдиного державного реєстру як особу, уповноважену діяти від імені Служби в порядку самопредставництва.
Крім того, на підтвердження її повноважень до матеріалів справи долучено довіреність Укртрансбезпеки від 14 січня 2025 року, якою Ситниченко О. В. уповноважено представляти інтереси Служби та її територіальних органів у судах України з усіма процесуальними правами, наданими стороні, третій особі та представнику, зокрема правом оскарження судових рішень. Передбачені довіреністю обмеження стосуються, зокрема, відкликання або відмови від апеляційних і касаційних скарг, однак не обмежують права на їх подання.
Таким чином, повноваження Ситниченко О. В. підтверджуються як відомостями Єдиного державного реєстру щодо її права діяти від імені Укртрансбезпеки в порядку самопредставництва, так і довіреністю, яка передбачає можливість представництва інтересів її територіальних органів у судах України.
За таких обставин подання касаційної скарги Державною службою України з безпеки на транспорті у справі, в якій відповідачем є Відділ державного нагляду (контролю) у Сумській області, не вказує про відсутність у Служби права на касаційне оскарження, а повноваження особи, яка підписала скаргу, підтверджені належними документами.
Отже, підстави для закриття касаційного провадження відповідно до пункту 2 частини першої статті 339 КАС України відсутні.
З огляду на викладене, клопотання ФОП ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження у справі № 160/12842/24, заявлене у відзиві на касаційну скаргу, задоволенню не підлягає.
Оцінка висновків суду апеляційної інстанції і доводів касаційної скарги
Переглянувши оскаржувані судові рішення у межах, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Спірним у цій справі є питання правомірності застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статті 48 Закону № 2344-III.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначено Законом № 2344-III.
Основні поняття, що використовуються у сфері автомобільного транспорту, визначені статтею 1 Закону № 2344-ІІІ, відповідно до якої: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями; вантажовідправник - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством; документи на вантаж - документи, визначені відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про транспортно-експедиторську діяльність», «Про транзит вантажів», інших актів законодавства, в тому числі міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, які необхідні для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, який може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Статтею 34 Закону № 2344-ІІІ на автомобільного перевізника покладено обов`язок, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.
Обов`язок щодо наявності та пред`явлення документів під час здійснення вантажних перевезень установлено статтею 48 Закону № 2344-ІІІ, згідно з якою автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Для здійснення внутрішніх перевезень вантажів зазначеною статтею передбачено такі документи: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ також визначено обов`язкові реквізити товарно-транспортної накладної, які зазначає вантажовідправник під час її оформлення: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.
За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (абзац третій частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком № 1567.
Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Пунктом 20 Порядку № 1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Згідно з пунктом 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
З аналізу наведених норм убачається, що пункт 26 Порядку № 1567 покладає на орган державного контролю обов`язок повідомити уповноважену особу автомобільного перевізника про час і місце розгляду справи про порушення, забезпечивши їй можливість узяти участь у її розгляді, надати пояснення, заперечення та докази. Водночас пункт 27 цього Порядку допускає розгляд справи за відсутності уповноваженої особи в разі її неявки.
Саме по собі порушення встановленої процедури не в усіх випадках є достатньою підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень. Такі наслідки можуть мати місце, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на правильність вирішення справи.
Отже, розгляд справи за відсутності уповноваженої особи автомобільного перевізника сам по собі не є безумовною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, якщо недотримання процедури не обмежило можливості особи надати пояснення та докази, здатні вплинути на правильність вирішення справи. Відсутність особи під час розгляду справи органом державного контролю не позбавляє її можливості спростовувати встановлене порушення та подавати відповідні докази в суді.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2023 року у справі № 280/1426/20, від 6 червня 2024 року у справі № 340/1617/22, від 27 лютого 2025 року у справі № 200/4035/23 та від 20 травня 2025 року у справі № 120/4525/23.
У справах № 280/1426/20, № 340/1617/22, № 200/4035/23 та № 120/4525/23 висновок Верховного Суду про відсутність порушення органом державного контролю процедури розгляду справи ґрунтувався на тому, що матеріалами справ було підтверджено завчасне направлення автомобільним перевізникам рекомендованими листами саме повідомлень про час і місце розгляду справ, тоді як фактично такі повідомлення були отримані адресатами вже після винесення постанов про застосування адміністративно-господарських штрафів. За таких обставин Верховний Суд виходив із того, що несвоєчасне отримання адресатом належним чином направленої кореспонденції не свідчить про недотримання органом державного контролю вимог пункту 26 Порядку № 1567 та не є самостійною підставою для скасування прийнятої постанови.
У справі, що переглядається, судом першої інстанції встановлено, що 3 квітня 2023 року за зареєстрованим місцезнаходженням ФОП ОСОБА_1 було направлено рекомендований лист щодо розгляду справи, призначеного на 17 квітня 2023 року, натомість суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність направлення саме такого повідомлення, оскільки надані поштові документи не давали змоги встановити зміст відправленої кореспонденції.
Таким чином, як у вищеперелічених справах, так і у справі, що переглядається, спір стосується належного виконання органом державного контролю обов`язку щодо повідомлення автомобільного перевізника про дату, час і місце розгляду справи, а також достатності вжитих для цього заходів та доказів, якими підтверджується їх вжиття, за обставин, коли перевізник не отримав відповідного повідомлення до розгляду справи. Отже, наведені справи є подібними за характером спірних правовідносин, оскільки в усіх них предметом оцінки є дотримання процедури повідомлення автомобільного перевізника та правові наслідки її недотримання для законності постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Повертаючись до обставин цієї справи, судами попередніх інстанцій встановлено, що 28 березня 2023 року під час рейдової перевірки транспортного засобу марки КАМАЗ із причепом, реєстраційні номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2 , який належить ФОП ОСОБА_1 , складено акт № 355083, у якому зафіксовано відсутність у водія товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж.
На підставі цього акта постановою Укртрансбезпеки від 17 квітня 2023 року № 342518 до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що обставини порушення підтверджуються актом перевірки та відеозаписом, на якому водій повідомляє про відсутність у нього товарно-транспортної накладної. Доводи позивача про наявність такого документа та можливість його пошуку протягом однієї години суд визнав необґрунтованими. Також суд відхилив посилання на порушення порядку розгляду справи, зазначивши, що 3 квітня 2023 року за зареєстрованим місцезнаходженням позивача було направлено рекомендованим листом повідомлення про розгляд справи 17 квітня 2023 року об 11 год 30 хв.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, виходив із того, що надані відповідачем поштові документи не дають змоги встановити зміст відправленої позивачу кореспонденції. За таких обставин апеляційний суд визнав недоведеним виконання відповідачем обов`язку щодо повідомлення позивача про розгляд справи та дійшов висновку про порушення процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки матеріалами справи підтверджується направлення 3 квітня 2023 року рекомендованим листом за зареєстрованим місцезнаходженням позивача повідомлення про розгляд справи. При цьому помилкове зазначення поштового індексу 40009 замість правильного 40000 за умови правильності інших складових адреси саме собою не дає підстави для висновку про порушення відповідачем порядку повідомлення позивача. Крім того, позивач скористався правом на судове оскарження постанови, навів доводи на спростування встановленого порушення, яким суд першої інстанції надав оцінку в межах заявлених позовних вимог.
Наведене у підсумку дає підстави погодитися з доводами касаційної скарги щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції, які зумовлені неправильним застосуванням норм матеріального права та неврахуванням існуючої правозастосовної практики Верховного Суду, що призвело скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
За таких умов доводи скаржника, покладені в обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, підтвердилися під час касаційного розгляду справи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Отже, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах вимог і доводів касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року скасувати, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року залишити в силі.
VI. СУДОВІ ВИТРАТИ
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про закриття касаційного провадження на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 480/4032/23 відмовити.
Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі № 480/4032/23 скасувати і залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 5 вересня 2023 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк

Згадані норми: Конституція України, ст. 19; Закон № 2344-III, ст. 48; Закон № 2344-III, ст. 1; Закон № 2344-III, ст. 34; Закон № 2344-III, ст. 60; КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 339; КАС України, ст. 55; КАС України, ст. 4; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 352; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.