# ПОСТАНОВА Касаційний адміністративний суд ВС у справі № 140/3984/22

Суд: Касаційний адміністративний суд ВС
Справа № 140/3984/22
Дата ухвалення: 2026-11-05
Вид судочинства: Адміністративне
Ідентифікатор ЄДРСР: 141249573
Офіційний текст: https://reyestr.court.gov.ua/Review/141249573
Сторінка з контекстом: https://pravopro.com.ua/sudova-praktika/decision/141249573

Окрема правова позиція з офіційної бази ВС у цій картці не наведена. Використовуйте повний текст рішення.

## Текст документа
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2026 року
м. Київ
справа № 140/3984/22
адміністративне провадження № К/990/19398/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року (судді: Кухтей Р.В., Нос С.П., Шевчук С.М.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ НКРЕКП від 12 травня 2022 року № 143-к про накладення на позивача дисциплінарного стягнення;
- визнати протиправним та скасувати наказ НКРЕКП від 13 травня 2022 року № 144-к про звільнення позивача з посади завідувача Сектору НКРЕКП у Волинські області;
- поновити позивача на посаді завідувача Сектору НКРЕКП у Волинські області з 13 травня 2022 року;
- стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу з 13 травня 2022 року по день ухвалення рішення судом;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді з 13 травня 2022 року;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення на користь позивача заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував, що оскаржувані накази є протиправними, оскільки прийняті з порушенням установлених законом гарантій та процедури притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, а також не містять належного обґрунтування підстав застосування дисциплінарного стягнення та звільнення.
Зокрема, позивач зазначав, що на момент прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення сплив шестимісячний строк його застосування з дня виявлення дисциплінарного проступку, передбачений частиною п`ятою статті 74 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 889-VIII). Крім того, за його твердженням, відповідач не забезпечив йому можливості ознайомитися з усіма матеріалами дисциплінарної справи до прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
Також позивач наголошував, що висновок Дисциплінарної комісії про вчинення ним дій, несумісних із перебуванням на займаній посаді, ґрунтується виключно на матеріалах досудового розслідування та факті повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України). При цьому факт повідомлення про підозру фактично ототожнено з доведеністю його вини, хоча така вина не встановлена обвинувальним вироком суду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 16 травня 2006 року склав Присягу державного службовця.
Із 17 грудня 2014 року ОСОБА_1 обіймав посаду завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області.
20 вересня 2021 року працівниками ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, а саме одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди.
Того ж дня за місцем роботи позивача проведено обшук. Крім того, листом від 20 вересня 2021 року № 7424/24/7-2021, надісланим старшим слідчим Слідчого управління ГУНП у Волинській області капітаном поліції А. Сабані та отриманим НКРЕКП 21 вересня 2021 року за вхідним № 18906/1-21, голову НКРЕКП повідомлено про затримання ОСОБА_1 та витребувано низку документів, пов`язаних із його призначенням на відповідну посаду та службовою діяльністю.
11 березня 2022 року директор Департаменту ліцензійного контролю НКРЕКП - Зеленюк Я.М. звернувся до керівника апарату НКРЕКП - Кострикіна О.В. із службовою запискою від 11 березня 2022 року № 412.2.3/14-22 щодо ініціювання дисциплінарного провадження стосовно завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області ОСОБА_1 .
У зазначеній службовій записці Зеленюк Я.М. вказав, що дії ОСОБА_1 та фактичні обставини, які зокрема викладені у листі Слідчого управління Головного управління Національної поліції у Волинській області від 20 вересня 2021 року №7424/24/7-2021 (вхідний НКРЕКП від 21 вересня 2021 року № 18906) мають ознаки дисциплінарного проступку у вигляді грубого порушення Присяги державного службовця.
На підставі статей 68, 72 Закону № 889-VIII та Порядку здійснення дисциплінарного провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1039, керівник апарату НКРЕКП Кострикін О.В. видав наказ від 11 березня 2022 року № 83-к «Про порушення дисциплінарного провадження», яким порушив дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 , завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області, з метою встановлення обставин вчинення ймовірного дисциплінарного проступку, визначення ступеня вини державного службовця, а також характеру і тяжкості такого проступку.
Надалі, наказом керівника апарату НКРЕКП Кострикіна О.В. від 22 квітня 2022 року № 128-к строк здійснення дисциплінарного провадження було продовжено.
За результатами розгляду матеріалів дисциплінарної справи дисциплінарна комісія дійшла висновку, що дії ОСОБА_1 , які полягали в наданні в індивідуальному порядку консультацій з питань ліцензування господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, а також у подальшій зустрічі з представником суб`єкта господарювання поза межами адміністративної будівлі Сектору НКРЕКП у Волинській області в робочий час з метою отримання неправомірної вигоди від суб`єкта господарювання, який мав намір отримати ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, свідчать про несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області та порушення принципів державної служби, зазначених у статті 4 Закону № 889-VIII, які визначають основні риси, сутність, зміст і значення державної служби.
За наслідками дисциплінарного провадження 09 травня 2022 року дисциплінарна комісія внесла суб`єкту призначення подання щодо застосування до ОСОБА_1 , завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області, дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 65 Закону № 889-VIII (порушення Присяги державного службовця).
За результатами розгляду зазначеного подання суб`єкт призначення - керівник апарату НКРЕКП Кострикін О.В. - видав 12 травня 2022 року наказ № 143-к «Про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 ».
У подальшому, наказом від 13 травня 2022 року № 144-к «Про звільнення ОСОБА_1 », виданим відповідно до пункту 1 частини другої статті 65 та пункту 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII, позивач був звільнений з посади державної служби.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що надання позивачем індивідуальних консультацій з питань ліцензування господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг, а також подальша зустріч із представником суб`єкта господарювання у робочий час поза межами адміністративної будівлі Сектору НКРЕКП становили дисциплінарний проступок. Такі дії, на думку судів, не узгоджувалися зі службовими обов`язками завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області, визначеними пунктом 5.4 відповідного Положення, та обґрунтовано кваліфіковані як порушення Присяги державного службовця.
Суди обох інстанцій відхилили доводи позивача про сплив шестимісячного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, зокрема суди не погодилися з тим, що днем виявлення проступку є 22 вересня 2021 року - дата, коли суб`єкту призначення стало відомо про відкриття стосовно позивача кримінального провадження
Суди зазначили, що повідомлення слідчого управління містило лише інформацію про здійснення досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, та затримання позивача в порядку статті 208 КПК України, однак не свідчило про вчинення ним дисциплінарного проступку.
За таких обставин суди дійшли висновку, що про обставини вчинення позивачем дисциплінарного проступку відповідачу стало відомо лише після порушення дисциплінарного провадження 11 березня 2022 року, а тому встановлений законом строк застосування дисциплінарного стягнення не порушено.
Також суди не встановили порушень процедури дисциплінарного провадження, врахувавши, що позивач був обізнаний про його порушення, неодноразово надавав пояснення та отримував копії відповідних рішень.
Постановою Верховного Суду від 22 грудня 2023 року зазначені судові рішення cкасовано, а справу № 140/3984/22 направлено на новий розгляд до першої інстанції.
Скасовуючи судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку про передчасність висновків судів щодо визначення дня виявлення відповідачем дисциплінарного проступку та дотримання строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Зокрема, Верховний Суд зазначив, що суди не встановили, коли саме керівник державної служби дізнався про факт затримання позивача та відкриття стосовно нього кримінального провадження, з яких причин керівник державної служби зміг виявити, що обставини затримання позивача свідчать про наявність у його діях дисциплінарного проступку, лише 11 березня 2022 року, а також які обставини передували прийняттю відповідного рішення про здійснення дисциплінарного провадження стосовно позивача. Крім того, суди не з`ясували, чи перебував позивач у період з 22 вересня 2021 року до 11 березня 2022 року на лікарняному або у відпустці, оскільки відповідно до частини третьої статті 65 Закону № 889-VIII такі періоди не враховуються під час обчислення строку застосування дисциплінарного стягнення.
У зв`язку із цим Верховний Суд наголосив на необхідності під час нового розгляду справи повно та всебічно дослідити зазначені обставини з урахуванням викладених у постанові висновків, оскільки вони прямо впливають на визначення дня початку перебігу строку для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
За наслідками нового розгляду рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що днем виявлення дисциплінарного проступку є 11 березня 2022 року - дата подання безпосереднім керівником позивача службової записки керівнику апарату НКРЕКП із пропозицією порушити дисциплінарне провадження, а не 22 вересня 2021 року - дата направлення керівником апарату НКРЕКП листа до органу досудового розслідування.
Такий висновок суд обґрунтував правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 22 грудня 2023 року в цій справі, відповідно до якої перебіг шестимісячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 74 Закону № 889-VIII, пов`язується з днем виявлення саме дисциплінарного проступку, а не отримання інформації про певні дії чи бездіяльність державного службовця. При цьому виявлення проступку передбачає встановлення характеру порушення, його наслідків, причинно-наслідкового зв`язку та вини державного службовця. Крім того, суд урахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17, згідно з якою початок перебігу зазначеного строку визначається моментом, коли керівник державної служби дізнався або повинен був дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, зокрема з отриманням від працівників відповідної службової записки.
Суд установив, що в період з 22 вересня 2021 року до 11 березня 2022 року позивач не перебував на лікарняному чи у відпустці. Водночас урахував його затримання в порядку статті 208 КПК України, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, та відсторонення від займаної посади, строк якого продовжувався до 11 березня 2022 року, а також застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту й особистого зобов`язання.
На думку суду першої інстанції, зазначені обставини та фактична відсутність позивача на роботі перешкоджали належній комунікації з ним і з`ясуванню обставин його поведінки, необхідних для ініціювання дисциплінарного провадження. З огляду на це суд дійшов висновку, що відповідач застосував дисциплінарне стягнення в межах установленого законом строку.
Оскаржуваною постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано накази від 12 травня 2022 року №143-к «Про накладення дисциплінарного стягнення», від 13 травня 2022 року №144-к «Про звільнення з посади завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області». Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області з 13 травня 2022 року. Стягнуто з НКРЕКП на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 травня 2022 року по день ухвалення рішення судом в сумі 671 637,45 грн. Судове рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача Сектору НКРЕКП у Волинській області та присудження виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць звернуто до негайного виконання.
Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачеві стало відомо про обставини можливого вчинення позивачем дисциплінарного проступку ще 20 вересня 2021 року - у день його затримання працівниками ГУНП у Волинській області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України.
Суд установив, що того самого дня на робочому місці позивача проведено обшук, а листом старшого слідчого Слідчого управління ГУНП у Волинській області А. Сабані від 20 вересня 2021 року № 7424/24/7-2021, отриманим НКРЕКП 21 вересня 2021 року за вхідним № 18906/1-21, голову НКРЕКП повідомлено про затримання позивача та витребувано документи щодо його призначення і діяльності на відповідній посаді.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що днем, коли відповідач дізнався про можливе вчинення позивачем дисциплінарного проступку, є 20 вересня 2021 року, а отже, шестимісячний строк притягнення до дисциплінарної відповідальності сплив 20 березня 2022 року. Суд зазначив, що подальше встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку за результатами службового розслідування не змінює дати, з якої керівник державної служби дізнався або повинен був дізнатися про відповідні обставини.
Отже, оскільки дисциплінарне стягнення застосовано наказом від 12 травня 2022 року, тобто після спливу встановленого частиною п`ятою статті 74 Закону № 889-VIII шестимісячного строку, суд апеляційної інстанції вважав, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності протиправно.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі НКРЕКП, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та залишити в силі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 травня 2024 року.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
У касаційній скарзі НКРЕКП зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував частину третю статті 65 та частину п`яту статті 74 Закону № 889-VIII без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 грудня 2023 року в цій справі та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17.
За доводами скаржника, відповідно до зазначених висновків перебіг строку притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності починається не з моменту отримання керівником державної служби інформації про певну подію чи дію, а з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися саме про вчинення дисциплінарного проступку. При цьому дата виявлення факту (дії чи бездіяльності) та дата виявлення дисциплінарного проступку можуть не збігатися, оскільки для встановлення останнього необхідно з`ясувати характер порушення, його шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв`язок між ними та вину державного службовця.
На думку скаржника, суд апеляційної інстанції не врахував цього розмежування та безпідставно ототожнив дату отримання інформації про затримання позивача з датою виявлення керівником державної служби дисциплінарного проступку.
Крім того, НКРЕКП наголошує, що відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» та пунктів 5.1, 5.2 Положення про Сектор НКРЕКП у Волинській області призначення на посади та звільнення з них працівників територіальних органів Регулятора, які мають статус державних службовців, здійснює керівник апарату НКРЕКП. Отже, саме він є суб`єктом призначення та керівником державної служби щодо позивача.
У зв`язку із цим скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про визначення 20 вересня 2021 року днем виявлення дисциплінарного проступку з огляду на лист старшого слідчого Слідчого управління ГУНП у Волинській області від цієї дати № 7424/24/7-2021. Зазначений лист був адресований голові НКРЕКП, який, за твердженням скаржника, не є керівником державної служби та суб`єктом призначення щодо позивача, і фактично надійшов до НКРЕКП лише 21 вересня 2021 року. Тож направлення цього листа голові НКРЕКП не підтверджує, що керівник її апарату на відповідну дату дізнався або повинен був дізнатися про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Скаржник також зауважує, що суд апеляційної інстанції не з`ясував, коли саме керівнику апарату НКРЕКП стало відомо або мало стати відомо про обставини, які могли свідчити про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, натомість безпідставно визначив початок перебігу строку притягнення до дисциплінарної відповідальності з 20 вересня 2021 року. На переконання НКРЕКП, це свідчить про неправильне застосування норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.
Позиція інших учасників справи
Від позивача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (судді: Загороднюк А.Г., Єресько Л.О., Соколов В.М.) від 27 травня 2025 року визнано поважними причини пропуску НКРЕКП строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року та поновлено цей строк; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою НКРЕКП на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 140/3984/22.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 04 листопада 2026 року призначено справу до розгляду.
Джерела права та акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1540-VIII) визначено, що НКРЕКП (далі - Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
Роботу Регулятора забезпечують його центральний апарат і територіальні органи. Територіальні органи Регулятора утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за його рішенням як структурні підрозділи, що не мають статусу юридичної особи. Територіальні органи діють на підставі положень, що затверджуються Регулятором. Повноваження територіальних органів визначаються Регулятором відповідно до закону (частини третя - четверта статті 1 Закону № 1540-VIII).
На працівників центрального апарату і територіальних органів Регулятора поширюється правовий статус державних службовців. Апарат Регулятора очолює керівник апарату, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Регулятора (частина п`ята статті 8 Закону № 1540-VIII).
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначено Законом України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VIII).
Частиною першою статті 4 Закону № 889-VIII закріплено, що державна служба здійснюється з дотриманням, таких принципів, зокрема: (1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; (2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; (3) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень; (4) прозорості - відкритість інформації про діяльність державного службовця та інші.
Основні обов`язки державного службовця визначені статтею 8 Закону № 889-VIII, відповідно до якої державний службовець зобов`язаний, зокрема: (1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; (2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; (3) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; (4) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 889-VIII особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».
За невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом (частина перша статті 64 Закону № 889-VIII).
Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення (частина перша статті 65 Закону № 889-VIII).
Частиною другою статті 65 Закону № 889-VIII визначено, що дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця; 2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення; 8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця; 9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 9-1) порушення вимог Закону України "Про запобігання загрозам національній безпеці, пов`язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)" у частині подання, дотримання строків подання декларації про контакти державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії "А" або "Б"; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; 14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення; 15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.
Частиною першою статті 66 Закону № 889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частина п`ята статті 66 Закону № 889-VIII).
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 87 Закону № 889-VIII вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення є підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення.
При цьому частиною третьою статті 65 Закону №889-VIII встановлено, що державний службовець не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності, якщо минуло шість місяців з дня, коли керівник державної служби дізнався або мав дізнатися про вчинення дисциплінарного проступку, не враховуючи час тимчасової непрацездатності державного службовця чи перебування його у відпустці, або якщо минув один рік після його вчинення або постановлення відповідної окремої ухвали суду
За змістом частини першої статті 63 Закону № 889-VIII керівник державної служби несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності.
Керівник державної служби, який в установленому цим Законом порядку не вжив заходів для притягнення підпорядкованого йому державного службовця до дисциплінарної відповідальності за вчинений дисциплінарний проступок, а також не подав матеріали про вчинення державним службовцем адміністративного проступку, корупційного або пов`язаного з корупцією правопорушення, кримінального правопорушення до органу, уповноваженого розглядати справи про такі правопорушення, несе відповідальність згідно із законом (частина четверта статті 63 Закону № 889-VIII).
Окремі гарантії прав державного службовця під час застосування дисциплінарного стягнення встановлено статтею 74 Закону № 889-VIII. Зокрема, згідно з частиною п`ятою цієї статті дисциплінарне стягнення до державного службовця застосовується не пізніше шести місяців з дня виявлення дисциплінарного проступку, без урахування часу тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, а також не застосовується, якщо минув один рік після його вчинення.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд нагадує, що згідно з положеннями статті 341 КАС України як суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Спір у цій справі виник у зв`язку з притягненням позивача до дисциплінарної відповідальності як державного службовця із застосуванням дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з посади державної служби.
Однією з підстав позову позивач зазначав порушення відповідачем установленого законом строку застосування дисциплінарного стягнення.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, погодився з доводами позивача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності поза межами такого строку.
Не погоджуючись із цим судовим рішенням, НКРЕКП у касаційній скарзі наполягає, що такі висновки суду апеляційної інстанції зроблено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у зв`язку з доводами НКРЕКП про застосування судом апеляційної інстанції частини третьої статті 65 та частини п`ятої статті 74 Закону № 889-VIII без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права, викладених у постанові від 22 грудня 2023 року в цій справі та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17.
З огляду на доводи й вимоги касаційної скарги ключовим питанням, яке належить вирішити суду касаційної інстанції, є правильність застосування судом апеляційної інстанції частини третьої статті 65 та частини п`ятої статті 74 Закону № 889-VIII під час визначення дотримання відповідачем установленого законом строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності
Перевіряючи правильність застосування судом апеляційної інстанції цих норм матеріального, Суд виходить з такого.
За змістом частини третьої статті 65 та частини п`ятої статті 74 Закону № 889-VIII дисциплінарне стягнення може бути застосоване до державного службовця не пізніше шести місяців із дня виявлення дисциплінарного проступку, не враховуючи час його тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
При цьому поняття «виявлення дисциплінарного проступку» не є тотожним поняттю «виявлення факту (дії чи бездіяльності)».
У постанові від 22 грудня 2023 року в цій справі Верховний Суд уже сформулював правові висновки щодо застосування зазначених положень Закону № 889-VIII.
Зокрема, у пунктах 69- 70 цієї постанови Верховний Суд зазначив, що частина п`ята статті 74 Закону № 889-VIII пов`язує початок перебігу шестимісячного строку для застосування дисциплінарного стягнення не з днем виявлення факту (дії чи бездіяльності), а з днем виявлення саме дисциплінарного проступку.
Виявлення дисциплінарного проступку означає не тільки отримання інформації про протиправну поведінку або (та) виявлення факту (дії), але і встановлення характеру порушення, шкідливих наслідків такого порушення, причинно-наслідкового зв`язку між виявленим порушенням та шкідливими наслідками, вини державного службовця.
Отже, день виявлення факту (дії чи бездіяльності) та день виявлення у діях державного службовця дисциплінарного проступку можуть не збігатися в часі.
Водночас у пункті 72 зазначеної постанови Верховний Суд наголосив, що керівник державної служби, який в силу приписів частини першої статті 63 Закону № 889-VIII несе відповідальність за неналежний рівень службової дисципліни і здійснює повноваження щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності, має довести чому, дізнавшись про факт (дію), він зміг виявити дисциплінарний проступок у діях державного службовця лише за збігом певного часу.
При цьому Верховний Суд окремо звернув увагу на те, що Закон № 889-VIII прямо не передбачає продовження граничного терміну для застосування дисциплінарного стягнення, що обчислюється з дня виявлення проступку, у зв`язку з проведенням службового розслідування в самому органі (установі), перевірки правоохоронними органами, а також у зв`язку з порушенням кримінальної справи, проведенням попереднього розслідування.
Таким чином, сам по собі факт проведення службового розслідування або дисциплінарного провадження не є підставою для автоматичного перенесення дати виявлення дисциплінарного проступку на день складення висновку дисциплінарної комісії чи внесення нею відповідного подання.
У пунктах 74- 76 постанови від 22 грудня 2023 року Верховний Суд визначив обставини, які судам належало з`ясувати під час нового розгляду справи, а саме:
коли саме керівник державної служби дізнався про факт затримання позивача та відкриття стосовно нього кримінального провадження;
з яких причин керівник державної служби зміг виявити, що обставини затримання позивача свідчать про наявність у його діях саме дисциплінарного проступку, лише 11 березня 2022 року;
які обставини передували прийняттю рішення про порушення дисциплінарного провадження стосовно позивача;
чи перебував позивач у період з 22 вересня 2021 року до 11 березня 2022 року на лікарняному або у відпустці, оскільки відповідні періоди відповідно до частини третьої статті 65 Закону № 889-VIII не враховуються під час обчислення шестимісячного строку.
Верховний Суд наголосив, що з`ясування зазначених обставин є необхідним для правильного визначення моменту початку перебігу строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до частини п`ятої статті 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Отже, наведені правові висновки Верховного Суду зобов`язували суди під час нового розгляду справи, зокрема дослідити обставини того, коли суб`єкт, наділений повноваженнями керівника державної служби позивача, дізнався про факт затримання позивача та відкриття стосовно нього кримінального провадження, а також надати оцінку причинам проміжку часу між отриманням такої інформації та порушенням дисциплінарного провадження.
Як убачається зі змісту оскаржуваної постанови, задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що відповідачеві стало відомо про обставини, які могли свідчити про вчинення позивачем дисциплінарного проступку, ще 20 вересня 2021 року - у день затримання позивача працівниками ГУНП у Волинській області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.
На обґрунтування цього висновку апеляційний суд зазначив, що того самого дня на робочому місці позивача проведено обшук, а листом старшого слідчого Слідчого управління ГУНП у Волинській області від 20 вересня 2021 року № 7424/24/7-2021, отриманим НКРЕКП 21 вересня 2021 року за вхідним № 18906/1-21, голову НКРЕКП повідомлено про затримання позивача та витребувано документи щодо його призначення і діяльності на відповідній посаді.
На підставі цих обставин суд апеляційної інстанції визначив 20 вересня 2021 року днем виявлення обставин можливого вчинення позивачем дисциплінарного проступку та дійшов висновку, що шестимісячний строк застосування дисциплінарного стягнення сплив 20 березня 2022 року, тоді як наказ про застосування такого стягнення було видано 12 травня 2022 року.
Однак такий висновок є передчасним, оскільки зроблений без установлення обставин, які мають визначальне значення для застосування частини третьої статті 65 та частини п`ятої статті 74 Закону № 889-VIII у цій справі.
Насамперед суд апеляційної інстанції не з`ясував, яка саме посадова особа відповідно до законодавства наділена повноваженнями керівника державної служби щодо позивача та суб`єкта призначення, а також коли ця посадова особа фактично отримала інформацію про обставини, які могли свідчити про вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Так, відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону № 1540-VIII апарат Регулятора (НКРЕКП) очолює керівник апарату, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Регулятора (НКРЕКП).
Крім того, відповідно до пунктів 5.1, 5.2 Положення про Сектор НКРЕКП у Волинській області призначення на посаду та звільнення з посади завідувача зазначеного Сектору здійснює керівник апарату НКРЕКП.
Отже, саме керівник апарату НКРЕКП є суб`єктом призначення та керівником державної служби щодо позивача.
За таких обставин для правильного визначення початку перебігу шестимісячного строку застосування дисциплінарного стягнення необхідно було встановити момент обізнаності саме керівника апарату НКРЕКП про відповідні обставини.
Натомість суд апеляційної інстанції, посилаючись на лист слідчого від 20 вересня 2021 року, адресований Голові НКРЕКП, фактично ототожнив обізнаність державного органу та його керівника з обізнаністю керівника державної служби щодо позивача. При цьому апеляційний суд не з`ясував, коли зазначений лист надійшов до керівника апарату НКРЕКП, чи передавався йому для ознайомлення, коли саме він ознайомився з його змістом та яким обсягом інформації володів на той момент.
Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки тому, що лист слідчого, датований 20 вересня 2021 року, фактично надійшов до НКРЕКП лише 21 вересня 2021 року.
Саме по собі датування листа 20 вересня 2021 року не підтверджує, що керівник апарату НКРЕКП отримав викладену в ньому інформацію того самого дня або мав реальну можливість ознайомитися з нею раніше її надходження до адресата.
Окрім того, суд апеляційної інстанції залишив без належної оцінки лист керівника апарату НКРЕКП від 22 вересня 2021 року № 1779/27.1/5-21, адресований Слідчому управлінню ГУНП у Волинській області, та не з`ясовував, якою інформацією володів керівник апарату момент його підписання та чи свідчить його зміст про обізнаність керівника державної служби з обставинами, які могли вказувати на вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Отже, суду апеляційної інстанції належало з`ясувати не лише дату надходження листа слідчого до НКРЕКП, а й порядок його опрацювання, коло посадових осіб, які з ним ознайомлювалися, дату ознайомлення керівника апарату з його змістом, а також обставини підготовки та підписання ним листа від 22 вересня 2021 року № 1779/27.1/5-21.
Так само, суд апеляційної інстанції не з`ясував, які саме відомості містив лист слідчого від 28 вересня 2021 року № 7651/24/7-2021, направлений у відповідь на лист керівника апарату НКРЕКП від 22 вересня 2021 року № 1779/27.1/5-21, які документи та матеріали були долучені до нього правоохоронним органом, чи містили вони інформацію про конкретні дії позивача, що згодом стали підставою для ініціювання дисциплінарного провадження, та чи давали вони змогу виявити ознаки дисциплінарного проступку.
Суд зазначає, що сам факт затримання позивача за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, проведення обшуку на його робочому місці та відкриття кримінального провадження не є тотожним установленню факту вчинення ним дисциплінарного проступку.
З огляду на це суд апеляційної інстанції мав з`ясувати, чи містила інформація, отримана керівником державної служби позивача у вересні 2021 року (чи то в листі слідчого від 20 вересня 2021 року № 7424/24/7-2021, чи то в листі слідчого від 28 вересня 2021 року № 7651/24/7-2021), лише загальні відомості про затримання позивача та здійснення щодо нього кримінального провадження, чи вже на той час вона розкривала фактичні обставини його поведінки, які могли свідчити про неналежне виконання посадових обов`язків, порушення Присяги державного службовця, правил професійної етики або вчинення іншого дисциплінарного проступку.
Із цих міркувань попередня постанова Верховного Суду покладала на суди обов`язок з`ясувати причини, з яких керівник державної служби, отримавши інформацію про затримання позивача та кримінальне провадження, зміг виявити ознаки дисциплінарного проступку лише 11 березня 2022 року.
Разом з цим в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції обмежився констатацією того, що інформація про затримання позивача стала відома відповідачу 20 вересня 2021 року, не встановивши, коли саме про неї дізнався керівник державної служби позивача, чи містила вона на той момент достатні відомості для виявлення дисциплінарного проступку та з яких причин дисциплінарне провадження було ініційовано лише 11 березня 2022 року.
Крім того, визначивши 20 березня 2022 року датою закінчення шестимісячного строку застосування дисциплінарного стягнення, суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи перебував позивач протягом відповідного періоду у відпустці або на лікарняному.
Відповідно до частини третьої статті 65 та частини п`ятої статті 74 Закону № 889-VIII час тимчасової непрацездатності державного службовця та його перебування у відпустці не враховуються під час обчислення шестимісячного строку застосування дисциплінарного стягнення.
Отже, для правильного обчислення цього строку необхідно встановити не лише дату початку його перебігу, а й тривалість усіх періодів тимчасової непрацездатності та перебування позивача у відпустці, які відповідно до закону не включаються до зазначеного строку.
При цьому у постанові від 22 грудня 2023 року Верховний Суд прямо вказав на необхідність з`ясування того, чи перебував позивач на лікарняному або у відпустці в період із 22 вересня 2021 року до 11 березня 2022 року.
Однак суд апеляційної інстанції під час повторного розгляду справи цих обставин не встановив.
Крім того, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам, наведеним судом першої інстанції, щодо обставин, які могли впливати на можливість суб`єкта призначення отримувати інформацію про поведінку позивача та з`ясувати обставини ймовірного дисциплінарного проступку.
Так, суд першої інстанції зазначав, що позивача було затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 369-2 КК України, ухвалою слідчого судді його відсторонено від займаної посади, причому строк відсторонення продовжувався до 11 березня 2022 року. Також суд посилався на застосування до позивача запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту та особистого зобов`язання.
На думку суду першої інстанції, зазначені обставини, зокрема фактична відсутність позивача на роботі у зв`язку з відстороненням від посади, могли ускладнювати взаємодію між ним і суб`єктом призначення, отримання від нього пояснень та з`ясування обставин його поведінки, що, своєю чергою, могло мати значення для визначення моменту виявлення дисциплінарного проступку.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги НКРЕКП щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень частини третьої статті 65 та частини п`ятої статті 74 Закону № 889-VIII, а також неповного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, знайшли підтвердження.
Так, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції не встановив усіх обставин, необхідних для правильного застосування зазначених положень Закону № 889-VIII, зокрема не з`ясував моменту виявлення дисциплінарного проступку уповноваженим суб`єктом, причин проміжку часу між отриманням первинної інформації та ініціюванням дисциплінарного провадження, а також не перевірив наявності періодів тимчасової непрацездатності та перебування позивача у відпустці, які підлягали виключенню з шестимісячного строку.
Застосований судом апеляційної інстанції підхід не відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 22 грудня 2023 року в цій справі, та не узгоджується з вимогами частини п`ятої статті 353 КАС України, відповідно до якої висновки і мотиви, з яких скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду під час нового розгляду справи.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції про протиправність наказу НКРЕКП від 12 травня 2022 року № 143-к про накладення на позивача дисциплінарного стягнення та наказу від 13 травня 2022 року № 144-к про звільнення позивача з посади державної служби, а також про наявність підстав для задоволення інших позовних вимог є передчасними.
Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку, що доводи НКРЕКП про застосування судом апеляційної інстанції частини третьої статті 65 та частини п`ятої статті 74 Закону № 889-VIII без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 грудня 2023 року в цій справі, є обґрунтованими.
Разом з цим Суд відхиляє посилання НКРЕКП на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 11 грудня 2018 року у справі № 810/1224/17, оскільки правові висновки в зазначеній справі сформульовані з урахуванням інших фактичних обставин, які не є тотожними обставинам цієї справи, а тому не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судом апеляційної норм матеріального права при ухваленні оскаржуваної постанови, щодо якої подано касаційну скаргу в цій справі, у значенні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом (частина четверта статті 353 КАС України).
Ураховуючи наведене, оскільки суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, які унеможливили повне встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі № 140/3984/22 скасувати.
Справу № 140/3984/22 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач А.Г. Загороднюк
судді Л.О. Єресько
В.М. Соколов

Згадані норми: Конституція України, ст. 19; Закон «Про державну службу», ст. 4; Закон «Про державну службу», ст. 65; Закон «Про державну службу», ст. 87; Закон «Про державну службу», ст. 74; Закон № 1540-VIII, ст. 1; Закон № 1540-VIII, ст. 8; Закон «Про державну службу», ст. 8; Закон «Про державну службу», ст. 36; Закон «Про державну службу», ст. 64; Закон «Про державну службу», ст. 66; Закон «Про державну службу», ст. 63; КАС України, ст. 328; КАС України, ст. 338; КАС України, ст. 341; КАС України, ст. 353; КАС України, ст. 242; КАС України, ст. 345; КАС України, ст. 349; КАС України, ст. 355; КАС України, ст. 356; КАС України, ст. 359; КК України, ст. 369-2; КПК України, ст. 208
Дата ухвалення не є датою перевірки актуальності. Перед застосуванням перевірте контекст, пізніші рішення та чинну редакцію норм.