Посвідчення заповіту у нотаріуса: вартість, обов’язкова частка та порядок складання

За статтями 1233–1234 ЦК заповіт складає особисто фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Уповноважити родича або адвоката скласти його замість вас не можна. Нотаріус має встановити особу, перевірити дієздатність і з’ясувати власну волю заповідача, а не лише прийняти готовий текст.

Статті 1235–1236 дозволяють визначити одного чи кількох спадкоємців, заповісти всю спадщину або її частину, охопити й майбутні права. Спадкоємець не обов’язково повинен бути родичем. Проте до спадщини потрапляє лише те, що належить спадкодавцю на момент її відкриття, з урахуванням законних винятків і прав інших осіб.

Не змішуйте заповіт із переданням майна за життя. Після посвідчення звичайного заповіту призначений спадкоємець не стає власником квартири й не набуває права керувати нею лише на підставі цього документа. Якщо мета — передати майно зараз або домовитися про утримання, потрібен аналіз іншого правового механізму.

Стаття 43 Закону «Про нотаріат» визначає встановлення особи заявника. Перед візитом узгодьте документ для ідентифікації та дані, потрібні для оформлення. Про стан здоров’я чи неможливість прибути до контори повідомте завчасно.

Це перелік підготовчих відомостей, а не вимога принести паспорт кожного майбутнього спадкоємця. Підпункт 1.5 глави 3 розділу II Порядку № 296/5 прямо встановлює, що нотаріус не вимагає доказів права власності на майно, яке заповідають. Водночас точні відомості з договору або витягу можуть допомогти уникнути помилок в адресі, частці чи характеристиках об’єкта.

Для обговорення змісту можна підготувати проєкт звичайного заповіту. Це робоча заготовка для особистого оформлення: вона не встановлює дієздатності, не замінює посвідчення та не надає права самостійно проставляти реєстрові реквізити.

За статтями 1247–1248 ЦК заповіт має письмову форму, місце й час складення та належний підпис. Його можна написати власноручно або за допомогою технічних засобів. Якщо нотаріус записує текст зі слів заповідача, той має вголос прочитати й підписати його за встановленим порядком.

Перед підписом перевірте всі прізвища, імена, частки, адреси й узгодженість розпоряджень. Не залишайте значущих порожніх місць для подальшого дописування. Якщо зміст не відповідає вашій волі, попросіть виправити проєкт до посвідчення.

Якщо людина фізично не може підписатися, застосовують спеціальні правила частини четвертої статті 207 ЦК та глави 3 Порядку. Особа, на користь якої заповідають майно, не може підписати його замість заповідача. Це підписання за спеціальною процедурою, а не здійснення чужого права на заповіт за довіреністю.

Якщо через фізичні вади заповідач не може сам прочитати текст, стаття 1253 вимагає не менше двох свідків. Закон обмежує їх коло: не підходять, зокрема, спадкоємці за заповітом, їхні близькі родичі й члени сім’ї. Для звичайного випадку без таких обставин не потрібно автоматично запрошувати двох родичів.

Там, де немає нотаріуса, заповіт може посвідчити уповноважена посадова особа органу місцевого самоврядування (стаття 1251). Стаття 1252 допускає посвідчення, наприклад, головним або черговим лікарем стаціонару чи командиром військової частини, і тоді присутність щонайменше двох свідків обов’язкова. Під час воєнного стану пункт 4 постанови Кабінету Міністрів № 164 дозволяє командиру (начальнику) або уповноваженій ним особі посвідчувати заповіти військовослужбовців і працівників визначених цим пунктом органів.

Відомості про посвідчений заповіт вносять до Спадкового реєстру. За відсутності доступу до нього під час воєнного або надзвичайного стану пункт 8 глави 3 Порядку допускає посвідчення без використання реєстру з внесенням відомостей протягом п’яти робочих днів після відновлення доступу. Складати непосвідчений домашній документ цей порядок не дозволяє.

Єдиної повної ціни для всіх приватних нотаріусів закон не встановлює. Стаття 31 Закону «Про нотаріат» передбачає плату за домовленістю. До візиту уточніть, чи оголошена сума охоплює підготовку тексту, саме посвідчення, реєстраційний запис та замовлені додаткові послуги.

Мито й реєстраційний тариф — не вся вартість роботи контори. Пільги за Декретом перевіряють для конкретної особи та дії. Попросіть зрозумілий склад оплати, щоб не порівнювати ціну одного реєстраційного запису з повним оформленням.

Стаття 42 Закону «Про нотаріат» передбачає вчинення дії в день подання всіх необхідних документів після оплати. Якщо потрібні додаткові відомості чи інша передбачена законом перевірка, можливе відкладення або зупинення за умовами цієї статті. Запис на прийом посвідчення не гарантує: нотаріус усе одно перевіряє документи й дієздатність.

Стаття 1241 ЦК містить визначене коло захищених спадкоємців: малолітні та неповнолітні діти, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова або вдівець і непрацездатні батьки спадкодавця. Не кожний родич, утриманець або пенсіонер із сім’ї автоматично входить до цього переліку. Потрібно встановити відповідний родинний зв’язок і законний статус на час відкриття спадщини.

Обов’язкова частка за загальним правилом дорівнює половині законної частки конкретного спадкоємця, а не половині всієї спадщини кожному. Спочатку визначають склад спадщини, коло спадкоємців за законом і частку, яка належала б відповідній особі без заповіту. До розрахунку не включають чуже майно лише тому, що ним користувалася сім’я.

Умовний приклад. Якщо захищеному спадкоємцю за законом належала б третина спадщини, його обов’язкова частка за загальним правилом становить одну шосту. Цей розрахунок передбачає, що склад спадщини й коло спадкоємців уже правильно встановлені. Власна частка іншого з подружжя у спільному майні не перетворюється на спадщину померлого.

За статтею 1235 заповідач не може просто позбавити таких осіб законного захисту. Водночас стаття 1241 допускає зменшення обов’язкової частки судом з огляду на відносини зі спадкодавцем та інші істотні обставини. Наявність заповіту на користь іншої людини сама по собі не є рішенням про таке зменшення. Під час посвідчення нотаріус зобов’язаний роз’яснити заповідачу статтю 1241, а також статтю 1307: заповіт на майно, визначене у спадковому договорі, нікчемний (підпункт 1.10 глави 3 розділу II Порядку № 296/5). Хто вважається непрацездатним і як оформити частку, пояснено в матеріалі про обов’язкову частку у спадщині.

Якщо спадкоємців кілька, визначте, кому заповідається все майно, частка або конкретний об’єкт. Зіставте загальне розпорядження з окремими пунктами: вони не повинні одночасно обіцяти те саме майно різним людям у несумісному обсязі. Для співвласності називайте саме належну вам частку.

Статті 1237–1238 дозволяють заповідальний відказ, зокрема обов’язок надати іншій особі право користування житлом. Стаття 1244 передбачає підпризначення спадкоємця на випадки, визначені законом. Це різні механізми, тому складні побажання краще не зводити до фрази «хай родичі потім домовляться».

Якщо плануєте умову за статтею 1242, вона має відповідати закону й моральним засадам та оцінюється за правилами цієї статті. Секретний заповіт і спільний заповіт подружжя також потребують окремої перевірки. Не переносіть правила зміни звичайного особистого заповіту на спільний документ без аналізу статті 1243.

Стаття 1254 ЦК дозволяє заповідачу в будь-який час особисто змінити чи скасувати заповіт або скласти новий. Для звичайного особистого заповіту згода призначеного спадкоємця не потрібна. Однак зміни також потребують належного оформлення й реєстрації, а не виправлень ручкою на власному примірнику.

Пізніший заповіт скасовує попередній повністю або в частині, в якій вони суперечать один одному. Якщо новий заповіт визнано недійсним, попередній за загальним правилом не відновлюється. Частина четверта статті 1254 робить винятки для випадків статей 225 і 231 ЦК: людина не усвідомлювала значення своїх дій або діяла під фізичним чи психічним тиском. Повідомте нотаріусу про попередні документи та поясніть, який результат має залишитися після зміни.

Стаття 1255 захищає таємницю заповіту. Зазначені в ній нотаріус, свідки та інші учасники процедури не мають до відкриття спадщини розголошувати факт складення, зміст, скасування чи зміну. Свій примірник зберігайте так, щоб його можна було знайти.

Стаття 1257 розрізняє нікчемність через відсутність права на заповіт або порушення форми й посвідчення та судове визнання недійсності, якщо волевиявлення не було вільним і не відповідало волі. Печатка спору не виключає. Водночас сам конфлікт спадкоємців не доводить недійсності.

Не просіть іншого спадкоємця підписувати документ замість вас і не приховуйте обставин, які потребують спеціальної процедури. Нотаріус може перевірити належне оформлення, а юрист — допомогти узгодити складні майнові розпорядження, співвласність та інтереси захищених спадкоємців. Жоден із них не може законно гарантувати повне усунення обов’язкової частки одним пунктом.

Якщо у вчиненні дії відмовлено, за статтями 49–50 Закону «Про нотаріат» можна вимагати письмове обґрунтування й оцінити судове оскарження. Після смерті порядок оформлення прав спадкоємців розглянуто окремо в матеріалі про спадкування за заповітом, а підстави спору — у статті про оскарження заповіту.