«Щодо характеру правовідносин між постачальником «останньої надії» та споживачем природного газу, якщо договір між ними не було припинено до закінчення граничного строку, постачальник не припинив постачання, а споживач продовжує споживати природний газ Якщо договір із постачальником «останньої…»
«Щодо повернення лізингоодержувачем вартості застрахованого та викраденого автомобіля при застосуванні наслідків нікчемності договору фінансового лізингу Факт страхування лізингодавцем ризику викрадення автомобіля (предмета лізингу), який надалі був викрадений у лізингоодержувача, свідчить про…»
«Застосування позовної давності до вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК України Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо застосування позовної давності до вимог про стягнення коштів, передбачених статтею 625 ЦК…»
«Щодо тлумачення змісту правочину Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Суд може тлумачити правочин, розглядаючи справу за будь-якою позовною вимогою, що слідує із…»
«Неможливість застосування до боржника штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, за порушення грошового зобов'язання Штраф, передбачений абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується до боржника, який порушив господарське зобов`язання, за…»
«Щодо застосування постанови КМУ від 03.03.2022 № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації» Дія мораторію передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками…»
«Нікчемність умов договору, якими скасовується чи обмежується відповідальність постачальника за умисне порушення зобов`язання Умови договору, якими скасовується чи обмежується відповідальність постачальника за умисне порушення зобов`язання, є нікчемними на підставі частини третьої статті 614 ЦК…»
«Щодо допустимості залишення позову без розгляду на стадії підготовчого провадження або на стадії розгляду справи по суті Процесуальні норми (ч. 11, 13 ст. 176 і п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України) не містять жодних застережень щодо допустимості залишення позову без розгляду виключно до закриття…»
«З ВІДСТУПОМ! Правова природа договору транспортування природного газу та можливість застосування до нього спеціального шестимісячного строку позовної давності Договір транспортування природного газу є не договором перевезення вантажу, а договором, який передбачає надання трьох видів послуг. Його…»
«Щодо обов'язкових умов для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання Обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною четвертою статті 202, пункту 4 частини першої…»
«З ВІДСТУПОМ! Щодо можливості встановлення сторонами в договорі іншого строку нарахування штрафних санкцій, ніж той, який визначений частиною шостою статті 232 ГК України У кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами…»
«Переривання перебігу позовної давності у разі пред’явлення позову, який судом було залишено без розгляду Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо переривання перебігу позовної давності, визначивши, що пред’явлення…»
«Податок на додану вартість не включається при розрахунку розміру неустойки за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму При розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму не включається податок на додану вартість, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у разі правомірного користування майном. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1361 Відсутність підстав для поширення скорочених строків позовної давності на неустойку, встановлену частиною другою статті 785 ЦК України Скорочені строки позовної давності не поширюються на неустойку як особливу міру відповідальності, встановлену частиною другою статті 785 ЦК України, оскільки передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору найму. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1362 Скорочені строки позовної давності не поширюються на неустойку, передбачену частиною другою статті 785 ЦК України за неправомірне користування майном після припинення дії договору оренди Скорочені строки позовної давності не поширюються на неустойку як особливу міру відповідальності, визначену законодавцем в частині другій статті 785 ЦК України, оскільки орендодавець має право стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору. Зокрема, не застосовуються до неї положення статті 232 ГК України про припинення нарахування штрафних санкцій після закінчення 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1622 Податок на додану вартість до розміру неустойки, нарахованої на підставі частини другої статті 785 ЦК України, за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму не включається Неустойка, нарахована на підставі частини другої статті 785 ЦК України, є спеціальною санкцією за порушення законодавства, вона не може бути об'єктом оподаткування ПДВ за своєю правовою природою як міра відповідальності. Отже, при розрахунку розміру неустойки згідно з частиною другою статті 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму до її складу не включається ПДВ, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1623»
«Щодо нарахування штрафних санкцій на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності Законом України від 03.11.2016 № 1730-VIII Теплопостачальні та теплогенеруючі організації з метою участі у процедурі реструктуризації мають узгодити розмір кредиторської заборгованості із відповідним органом, бути включені до Реєстру та укласти договір про реструктуризацію заборгованості. З положень частини третьої статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" випливає, що право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом. Нормами зазначеного Закону передбачено, що неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню тільки у двох випадках: 1) на реструктуризовану заборгованість за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості; 2) на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, погашену до набрання чинності цим Законом, тобто до 30.11.2016. У розглядуваній справі ОП КГС ВС не вбачає підстав для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 922/939/19 та від 20.11.2019 у справі № 926/34/19, в яких зазначено, що, оскільки станом на час набрання чинності Законом (30.11.2016) частина заборгованості не була сплачена відповідачем, то нарахування штрафних санкцій та виплат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, відповідно до статей 530, 610, 611, 612 ЦК України, частини шостої статті 232 ГК України слід здійснювати з дня, наступного за тим днем, коли зобов'язання мало бути виконане. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4545»
«Право сторін на визначення в договорі строку нарахування штрафних санкцій Сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд, зокрема можуть право пов’язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1333»
«Встановлення в договорі іншого розміру процентів річних за неправомірне користування чужими коштами, ніж передбачений частиною другою статті 625 ЦК України. Можливість іншого способу обчислення процентів за умовами договору. Системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 ЦК України дає змогу дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 ЦК України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору. Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). При цьому слід зазначити, що проценти за користування чужими коштами, які відповідно до договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов’язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, передбаченої статтею 549 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1636»
«Обставини, з огляду на які суд може зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню за порушення зобов'язання Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об’єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначне прострочення виконання зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доводити існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зважаючи на викладене, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1590»
«Особливості застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням приписів частини шостої статті 232 ГК України, а тому: 1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. При цьому право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266 та частини другої статті 258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду в межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1829»
«Відповідальність за прострочення виконання робіт за договором будівельного підряду, якщо в договорі окремо не погоджено строків виконання та вартості кожного з видів робіт (етапів) Відсутність у договорі підряду окремо погоджених строків виконання кожного з видів (етапів) робіт та їх вартості не позбавляє позивача права на застосування до боржника відповідальності, передбаченої договором, зважаючи на загальну вартість невиконаних робіт та загальний термін їх виконання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1774»
«Обставини, з огляду на які суд може зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню за порушення зобов'язання Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об’єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначне прострочення виконання зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доводити існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зважаючи на викладене, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1590»
«Одночасне стягнення збитків у вигляді відсотків від суми простроченого платежу за кожен день прострочення та пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення неправомірне Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення та пені (визначеної сторонами у договорі як «збитки») у відсотках від суми простроченого платежу за кожен день прострочення свідчить про подвійне стягнення та суперечить статті 61 Конституції України. При цьому за наявності у договорі умов щодо подвійного стягнення пені суд має відмовляти в задоволенні позовних вимог про стягнення тієї пені, розмір та порядок нарахування якої не відповідає вимогам закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1596»
«Застосування до боржника штрафних санкції у вигляді пені, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, за порушення будь-яких господарських зобов’язань Оскільки суб’єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов’язань шляхом встановлення договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань, до боржника, який порушив господарське зобов’язання, застосовуються штрафні санкції у вигляді пені або штрафу, передбачені частиною четвертою статті 231 ГК України. При цьому пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов’язань, а не тільки за невиконання грошового зобов’язання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1594»
«Одночасне стягнення штрафу і пені з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, не суперечить вимогам статті 61 Конституції України Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1591»
«Встановлення преюдиційного факту спливу позовної давності про стягнення пені за тим самим зобов`язанням в іншій справі не може мати наслідком відновлення строку позовної давності щодо стягнення пені в інший період Встановлення обставин спливу позовної давності про стягнення пені за попереднім судовим рішенням про стягнення грошових сум за одним і тим же договором є преюдиційною обставиною, яка унеможливлює стягнення пені за інший, подальший період відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2142»
«Застосування ст. 625 ЦК України у разі прострочення виконання позадоговірного грошового зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей на підставі ст.1212 ЦК України У разі прострочення виконання позадоговірного грошового зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей на підставі ст.1212 ЦК України, застосовуються приписи частини 2 статті 625 ЦК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2521 Щодо поширення дії статті 625 ЦК України на позадоговірне грошове зобов'язання, яке виникло відповідно до статті 1212 ЦК України На позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло відповідно до статті 1212 ЦК України, поширюється дія статті 625 ЦК України, як і на інші види грошових зобов'язань незалежно від підстави їх виникнення Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2674»
«Звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов’язання у сфері теплопостачання, зокрема щодо нарахування неустойки Частина третя статті 7 названого Закону є нормою прямої дії, якою законодавець передбачив можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання шляхом ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, процентів річних на початкову заборгованість або списання таких нарахувань. При цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону не залежить від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності цим Законом. Зокрема, виконання зазначеної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1849»
«Переривання перебігу позовної давності може відбуватися лише в межах позовної давності При дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може відбуватися лише в межах позовної давності, а не після її спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2123»
«Поважна причина пропуску позовної давності у справі про банкрутство Визнаючи причини пропуску строку позовної давності поважними, місцевим господарським судом врахував вчинення ліквідатором дій не в інтересах позивача та його кредиторів, тобто, обставини, які робили своєчасне пред'явлення позову утрудненим. Зважаючи на викладене, аналізуючи питання поважності причин пропуску строку позовної давності через призму Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковим висновок господарського суду апеляційної інстанції стосовно їх відсутності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3864»
«Одночасне стягнення штрафу і пені з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, не суперечить вимогам статті 61 Конституції України Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1591»
«Стягнення пені, нарахованої на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, якщо місцезнаходженням боржника є територія проведення антитерористичної операції Якщо відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та Переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р, Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р, відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб ― підприємців та громадських формувань місцезнаходженням боржника є територія проведення антитерористичної операції, то немає підстав для нарахування боржнику та стягнення з нього пені на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1587»
«Наявність підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору купівлі-продажу за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, яке сталося під час дії цього договору Строк дії договору та строк виконання зобов'язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не вважається підставою для припинення зобов'язань за договором, зокрема, в частині оплати поставленого товару, а тому немає підстав для нарахування продавцем пені поза межами строку дії договору купівлі-продажу за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, яке сталося під час дії цього договору. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1597»
«Погодження орендарем та орендодавцем у договорі права останнього в односторонньому порядку змінювати розмір щорічної орендної плати Якщо орендар та орендодавець у договорі погодили право останнього в односторонньому порядку змінювати розмір щорічної орендної плати (наприклад, у випадку проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, в разі будь-яких змін міською радою розмірів орендної плати та нормативної грошової оцінки), в такому разі вимога про стягнення орендної плати підлягає задоволенню. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2117 Погодження сторонами у договорі обов'язку орендаря відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (неотриманого прибутку) в розмірі орендної плати За умови встановлення судом обставин погодження сторонами у договорі обов'язку орендаря відшкодувати орендодавцю суму упущеної вигоди (неотриманого прибутку) в розмірі орендної плати, за весь період з дати прийняття рішення міської ради до моменту державної реєстрації права оренди, вимога відшкодувати збитки за спірний період підлягає задоволенню. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2134»
Зразки документів, калькулятори та матеріали, дібрані за галуззю права цього рішення.
Точний розрахунок ставки збору для першої інстанції, апеляції та касації
3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦКУ)Офіційний розрахунок збитків від знецінення коштів для позову
Калькулятор пені за господарським договоромРозрахунок неустойки з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?