Кадастровий номер земельної ділянки у 2026 році: як отримати, документи та відмова

За статтею 16 Закону «Про Державний земельний кадастр» кадастровий номер — це ідентифікатор земельної ділянки в ДЗК. Система нумерації єдина для всієї України. Номер присвоюють під час державної реєстрації ділянки, а скасовують лише разом зі скасуванням цієї реєстрації; зміна власника чи користувача на номер не впливає.

За самим номером можна ідентифікувати ділянку в Державному земельному кадастрі. У ДЗК з нею пов'язуються місце розташування, площа, опис меж, координати поворотних точок, цільове призначення та обмеження у використанні.

На практиці без кадастрового номера неможливо оформити більшість сучасних земельних правовідносин. Він обов'язково потрібен для:

• державної реєстрації новосформованої земельної ділянки;
• передачі землі у власність або користування;
• укладення договору оренди, купівлі-продажу, дарування чи міни;
• поділу або об'єднання земельних ділянок;
• оформлення спадщини на земельну ділянку;
• приватизації землі під приватним будинком;
• зміни цільового призначення ділянки.

Законодавство України передбачає спрощені механізми внесення відомостей до кадастру для правовласників нерухомості та утримувачів державних актів старих зразків.

Закон передбачає спеціальне правило: земельні ділянки, право власності або користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від того, чи був їм присвоєний кадастровий номер.

Якщо відомості про таку ділянку не внесені до ДЗК, її можна зареєструвати на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж у натурі (на місцевості) або затвердженої містобудівної документації громади (п. 2 розд. VII Закону «Про Державний земельний кадастр»). Заяву можуть подати власник, користувач або спадкоємець. Відсутність кадастрового номера сама по собі не робить старий державний акт недійсним.

Якщо право на землю не зареєстроване, але на ділянці розташований житловий будинок чи будівля, право власності на яку зареєстроване, п. 3 розд. VII Закону «Про Державний земельний кадастр» дозволяє присвоїти ділянці кадастровий номер за заявою власника нерухомості.

Підставою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж; вимагати для присвоєння номера інші документи закон забороняє. Дозвіл ради на розроблення такої документації не потрібен (ч. 1 ст. 118 ЗК). Детальніше — у статті «Приватизація земельної ділянки під час воєнного стану».

Отримання кадастрового номера вимагає подання визначеного законами пакета документів та сплати супутніх робіт землевпорядних організацій.

Для всієї процедури формування та державної реєстрації ділянки можуть знадобитися такі вихідні документи. Водночас безпосередній пакет державному кадастровому реєстратору визначає ч. 4 ст. 24 Закону: заява, документація із землеустрою, яка є підставою для формування ділянки, та електронний документ. Паспорт, РНОКПП, старі акти, документи на будинок чи спадщину можуть бути потрібні для ідентифікації заявника, підтвердження права звернення та підготовки землевпорядної документації:

Витяг, який видається на підтвердження державної реєстрації ділянки, є безоплатним (ч. 8 ст. 24 Закону «Про Державний земельний кадастр»). Натомість за звичайне надання витягу з ДЗК про земельну ділянку як інформаційної послуги справляється адміністративний збір — 0,05 прожиткового мінімуму для працездатних осіб за ст. 41 Закону. Окремо заявник сплачує вартість землевпорядних робіт; єдиного державного тарифу на них немає.

Частина 6 статті 24 Закону «Про Державний земельний кадастр» містить вичерпний перелік підстав для відмови в державній реєстрації ділянки:

• документи подано не в повному обсязі;
• документи не відповідають вимогам законодавства (зокрема помилки в електронному документі чи координатах);
• у межах ділянки вже є інша зареєстрована ділянка або її частина (накладення).

Відмовляти з інших підстав заборонено. Реєстратор має зазначити всі підстави відмови одразу, а після повторного подання не може відмовити з причин, яких не було в першій відмові (крім неусунених чи нових). Відмову із загальним формулюванням «документи не відповідають закону» без конкретних помилок можна оскаржити до Держгеокадастру або в суді за підтримки фахівців з напряму нерухомість та земельне право.

У практиці трапляються специфічні ситуації, які вимагають окремого порядку дій та застосування спеціальних норм закону.

Якщо до складу спадщини входить земельна ділянка без кадастрового номера, спадкоємець має право зареєструвати її у ДЗК. Для ділянок, права на які виникли до 2004 року, закон прямо дозволяє спадкоємцю подати заяву про державну реєстрацію в ДЗК (п. 2 розд. VII Закону «Про Державний земельний кадастр»). Повний порядок вступу у права описує стаття «Прийняття спадщини у 2026 році».

Якщо межі вашої ділянки накладаються на вже зареєстровану сусідню землю, кадастровий реєстратор відмовить у реєстрації. Спочатку необхідно з'ясувати, чи йдеться про технічну/кадастрову помилку або про реальний спір щодо меж. Землевпорядник може підготувати виправлену документацію чи координати, але зміни до ДЗК вносить державний кадастровий реєстратор у встановленій законом процедурі. Якщо сторони фактично спорять про належну межу або право на частину землі, питання може потребувати судового вирішення.

Підпункт 26 п. 27 розд. X ЗК дозволяє зареєструвати ділянки під житловими будинками (крім багатоквартирних) на ТОТ і там, де ведуться (велися) бойові дії, якщо їх не завершено. Технічну документацію щодо інвентаризації земель готують без топографо-геодезичних вишукувань на місцевості — на основі наявних містобудівних і картографічних матеріалів; її погоджує рада або військова адміністрація. У ДЗК зміни постанови КМУ № 140 під цей механізм діють з 7 травня 2026 року.