Шлюбний договір: типовий зразок, обов’язкові пункти та захист сторін

Стаття 92 Сімейного кодексу України, далі — СК, називає дві категорії сторін: особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, та подружжя. Тому не обов’язково чекати весілля, але до укладення договору наречені мають уже подати заяву. Під час зареєстрованого шлюбу звернутися можна й через багато років після його укладення.

Якщо стороною до реєстрації шлюбу є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом. Цей випадок слід погодити з нотаріусом до підготовки остаточного тексту. Саме спільне проживання без реєстрації шлюбу та без поданої заяви не дає статусу сторони шлюбного договору за статтею 92.

Перед обговоренням умов кожному варто окремо визначити свої цілі. Для когось це збереження дошлюбного майна, для іншого — право користування житлом або зрозуміле утримання після розлучення. Коли домовленість описує потреби обох сторін, легше помітити суперечність до підписання, а не під час спору.

Єдиного переліку обов’язкових пунктів Сімейний кодекс не містить. Закон установлює вимоги до сторін, предмета, змісту та форми, але не зобов’язує включати в кожен договір однакові розділи про автомобіль, бізнес чи утримання. Порядок вчинення нотаріальних дій окремо вимагає зазначити в тексті, коли договір набирає чинності (підпункт 2.4 пункту 2 глави 5 розділу II). Решта залежить від майна та домовленостей; умови мають бути достатньо конкретними, щоб їх можна було виконати.

Стаття 97 СК дозволяє відступити від загального режиму спільної сумісної власності для майна, набутого у шлюбі, та погодити можливий порядок поділу. Але фраза «кожному належить усе, що оформлено на нього» має конкретні наслідки, які потрібно прорахувати. Зокрема, оцініть становище того з подружжя, хто тимчасово не працює або доглядає дітей. Якщо договору немає, діють загальні правила: їх пояснено в матеріалі про поділ майна подружжя.

Стаття 93 СК обмежує предмет договору майновими відносинами. У ньому не визначають обов’язок кохати, залишатися в шлюбі, народити дитину або відмовитися від спілкування з певними людьми. Особисті відносини між подружжям і дітьми також не можна підміняти майновою угодою.

Не можна зменшувати обсяг прав дитини, встановлений СК, або ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище. Нерівність погоджених часток і заборонене становище — не тотожні поняття: потрібно оцінити весь договір, майно, обов’язки та реальні наслідки. Сам запис «сторони не перебувають у невигідному становищі» не усуває порушення, якщо інші умови фактично його створюють.

Частина п’ята статті 93 забороняє передавати за шлюбним договором у власність нерухомість та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації. Тому потрібно розмежувати визначення правового режиму та переоформлення вже належного майна. Якщо мета — саме перехід права, нотаріус має перевірити належний окремий правочин.

Домовленість подружжя також не слід сприймати як автоматичне звільнення від зобов’язань перед банком чи іншим кредитором. До включення умов про борги перевірте договори, права третіх осіб та загальні вимоги статті 203 Цивільного кодексу України. Внутрішній розподіл витрат не замінює погодження, якого потребує конкретне зобов’язання.

Для підготовки можна відкрити зразок шлюбного договору PravoPro. У ньому є поля про майно до шлюбу, режим майбутніх придбань та утримання. Це заготовка для обговорення з нотаріусом, а не підтвердження, що будь-які внесені вами умови відповідають закону.

Послідовність роботи зі зразком:

Наприклад, умовний пункт для обговорення може описувати оплату погоджених сімейних витрат: які саме витрати охоплено, у яких частках сторони беруть участь та як підтверджують оплату. Ці умови потрібно заповнити за власною домовленістю.

Не дописуйте самостійно посвідчувальний напис нотаріуса або реєстровий номер. Заповнення форми, друк і домашні підписи не замінюють посвідчення, якого вимагає стаття 94 СК. Без нотаріального посвідчення договір нікчемний: так визначають стаття 220 Цивільного кодексу та підпункт 2.3 Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 98 СК дозволяє визначити порядок користування житлом, яке належить одному з подружжя. Можна погодити звільнення житла тим, хто вселився до нього через шлюб, після розлучення з компенсацією або без неї. Формулювання перевіряйте разом із правами дітей та інших осіб.

За статтею 99 можна встановити утримання одного з подружжя незалежно від непрацездатності та потреби в допомозі. Умову варто описати так, щоб було зрозуміло, хто платить, коли виникає обов’язок, як визначають суму й коли він припиняється. Стаття також передбачає можливість пов’язати припинення права на утримання з майновою або грошовою компенсацією.

Якщо в договорі визначені умови, розмір і строки аліментів одному з подружжя, частина друга статті 99 допускає їх стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса при невиконанні. Тому ці умови мають бути прописані конкретно: одного заголовка розділу «Утримання» для напису мало.

Щодо дітей можна визначити майнові права та обов’язки батьків, наприклад погодити використання майна для їхніх потреб. Але такою умовою не можна відмовитися від установлених законом прав дитини чи вирішити замість належної процедури питання її місця проживання.

Нотаріус установлює особи учасників, перевіряє дієздатність та їхні наміри за статтями 43–44 Закону «Про нотаріат». Для підготовки погодьте документи, що посвідчують особу, відомості про зареєстрований шлюб або подану заяву та ідентифікаційні дані сторін. Якщо текст стосується конкретного майна, надайте документи для перевірки його належності й обтяжень.

Єдиного пакета документів для кожного шлюбного договору немає. Для нерухомості, корпоративних прав, кредиту або іноземних документів склад перевірки відрізнятиметься. Перелік потрібно узгодити до візиту, передавши нотаріусу проєкт і опис ситуації.

Пункт 2 глави 5 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій передбачає три оригінальні примірники. За статтею 95 СК договір, укладений до шлюбу, починає діяти в день реєстрації шлюбу, а укладений подружжям — у день нотаріального посвідчення. Стаття 96 дозволяє визначити строк договору та дію окремих умов після припинення шлюбу.

За статтею 42 Закону «Про нотаріат» нотаріальну дію вчиняють у день подання всіх необхідних документів після оплати. Проте за визначених законом обставин можливе відкладення або зупинення, тож за один візит підготовка може не завершитися. Плату приватному нотаріусу визначають за домовленістю відповідно до статті 31 — її склад і підготовку проєкту варто погодити заздалегідь.

За статтею 100 СК подружжя може погодити зміни, але угоду про них також потрібно нотаріально посвідчити. Односторонньо переписати пункт або замінити сторінку не можна. У визначених частиною третьою випадках зміни можливі за рішенням суду на вимогу одного з подружжя.

Стаття 101 дозволяє подружжю спільно відмовитися від договору. За їхнім вибором права та обов’язки припиняються з моменту його укладення або в день подання нотаріусу заяви про відмову. Одностороння відмова не допускається.

Якщо згоди немає, потрібно розрізняти розірвання та недійсність. Стаття 102 передбачає судове розірвання з підстав, які мають істотне значення, зокрема через неможливість виконання. Стаття 103 — визнання недійсним за підставами Цивільного кодексу на вимогу одного з подружжя або іншої особи, чиї права порушені договором; це інше питання, ніж подальша зміна обставин.

До підписання корисно перевірити результат для кожного з подружжя окремо: майно, житло, поточні зобов’язання та наслідки можливого розлучення. Юрист може знайти суперечності, пояснити умови й запропонувати належний вид договору, а нотаріус перевіряє законність посвідчуваного правочину. Окрема консультація особливо потрібна, коли економічні інтереси сторін різні.

У спорі зберіть договір, попередні редакції, документи про майно та докази обставин укладення. За статтями 203 і 215 Цивільного кодексу важливі законність змісту, дієздатність та вільне волевиявлення. Те, що після розлучення договір перестав подобатися, підставою для недійсності не є.

Позов може стосуватися всього договору або окремих умов. Стаття 217 Цивільного кодексу дозволяє розмежувати наслідки недійсної частини та решти правочину за встановлених нею умов. Спосіб захисту обирайте після перевірки тексту й доказів. Нотаріальне посвідчення від майбутнього спору не гарантує.