Батько-військовий силою забрав сина: ВС залишив дитину з матір'ю

Верховний Суд 27 жовтня 2026 року залишив без змін рішення, якими місце проживання малолітнього хлопчика визначили з матір'ю. Батькові-військовослужбовцю відмовили у визначенні місця проживання сина з ним, у встановленні факту, що він самостійно виховує сина, і в стягненні з матері аліментів.

Батьки жили разом без шлюбу. Після початку обстрілів Нікопольського району мати з дитиною виїхала й узяла статус внутрішньо переміщеної особи. 10 лютого 2024 року батько в присутності дитини штовхнув матір, вона впала, а він забрав сина й не повернув. Відтоді хлопчик жив у батька, його нової дружини та її двох дітей.

Батько доводив, що добре заробляє, лікує сина, оформив його в садочок, а мати хоче виїхати за кордон. Орган опіки записав, що хлопчик сказав: йому подобається жити в батька. Проте рішення орган опіки залишив на розсуд суду.

Суди не встановили, що поки хлопчик жив із матір'ю, погіршилися його здоров'я чи психологічний стан або що мати не дбала про нього. До 10 лютого 2024 року вона належно виконувала батьківські обов'язки. Батько ж через службу, як встановили суди, не може постійно й самостійно виховувати дитину. Тому підстав визнати факт самостійного виховання немає.

• Батьків, які живуть окремо й сперечаються, з ким житиме малолітня дитина.
• Військовослужбовців, які хочуть визначити місце проживання дитини з собою або встановити факт самостійного виховання.
• Батьків, у яких дитину забрав інший з батьків без згоди.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2026 року у справі № 215/2040/24 (провадження № 61-12342св25), текст у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР). Норми: ст. 141, 160, 161, 171 Сімейного кодексу України, ст. 3 і 9 Конвенції про права дитини.