«Про недопустимість одночасного стягнення двох пеней за одне триваюче порушення при продажу майна на аукціоні в процедурі банкрутства Якщо несвоєчасне підписання акта про придбання майна на аукціоні та невідступлення права вимоги є наслідком однієї і тієї ж бездіяльності замовника аукціону,…»
Стаття 551 ЦК України: судова практика Верховного Суду
Стаття 551. Предмет неустойки
Правові позиції Верховного Суду
«Щодо дійсності умови корпоративного договору про повідомлення щодо зміни складу учасників товариства Умова корпоративного договору, за якою сторона зобов’язується повідомляти про зміну або можливу зміну складу учасників товариства, стосується управління спільним бізнесом, відповідає межам…»
«Про право замовника на розірвання договору підряду та повернення авансу Замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати повернення сплаченого авансу, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу та не виконав зобов'язання щодо поставки обладнання у погоджений сторонами строк Джерело:…»
«Щодо припинення зобов’язання внаслідок прийняття покупцем повернутої продавцем суми попередньої оплати за товар без заперечень Саме по собі закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього…»
«Щодо можливості зменшення суми середнього заробітку, що підлягає стягненню у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України Виплата середнього заробітку за ст. 117 КЗпП України по суті є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних…»
«Щодо презумпції відплатності договору доручення та визначення розміру плати Договір доручення є безоплатним тільки в тому разі, якщо про безоплатність прямо вказано сторонами договору або це передбачено законом для певного виду договору доручення. У разі відсутності в договорі доручення прямої…»
«Про необхідність зупинення провадження у справі до ухвалення рішення в іншій справі Необхідність зупинення провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо ухвалити рішення у конкретній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний…»
«Щодо непоширення персональних санкцій кінцевого бенефіціара на підконтрольну йому юридичну особу та відсутності правових підстав для обмеження права на стягнення заборгованості У застосуванні положень Закону України «Про санкції» судам належить встановити, чи є позивач кредитором (стягувачем),…»
«Щодо тлумачення змісту правочину Тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Суд може тлумачити правочин, розглядаючи справу за будь-якою позовною вимогою, що слідує із…»
«Щодо можливості зменшення судом неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України Санкція, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі. Неустойка, передбачена ч.…»
«Щодо виконання продавцем умов договору купівлі-продажу, якщо він здійснював свою діяльність під час форс-мажорних обставин про поставку товару покупцю Якщо продавець здійснював свою діяльність під час форс-мажорних обставин і товар, за який покупець сплатив грошові кошти на виконання договору, був…»
«Неможливість застосування до боржника штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, за порушення грошового зобов'язання Штраф, передбачений абзацом третім частини другої статті 231 ГК України, застосовується до боржника, який порушив господарське зобов`язання, за…»
Рішення Верховного Суду, у тексті яких згадано статтю 551
ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 902/855/18
«Обставини, з огляду на які суд може зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню за порушення зобов'язання Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об’єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначне прострочення виконання зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доводити існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зважаючи на викладене, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1590»
ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 922/788/19
«Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа Не може вважатися належним письмовим доказом і не може бути доказом у справі роздруківка електронного листування, яка не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2475»
ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 925/604/18
«Обставини, з огляду на які суд може зменшити розмір штрафних санкцій, що підлягають стягненню за порушення зобов'язання Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки над розміром збитків, а також об’єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначне прострочення виконання зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доводити існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання. Зважаючи на викладене, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1590»
ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 727/6738/16-ц
«Умови, за яких боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом за ініціативи банку У разі погодження в кредитному договорі порядку підвищення відсоткової ставки за ініціативи банку боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3738»
ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 924/80/19
«Щодо можливості зменшення розміру неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України До неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої частиною другою статті 785 ЦК України, приписи статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України щодо можливості зменшення її розміру не застосовуються. Неустойка, заявлена на підставі частини другої статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), встановленою статтею 549 ЦК України та статтею 230 ГК України, до якої застосовуються положення статті 551 ЦК України. ОП КГС ВС у постанові від 16 серпня 2024 року у справі № 910/14706/22 відступила від такого висновку, зазначивши, що санкція, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України є різновидом неустойки (штрафної санкції), яка є законною неустойкою і застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі. Отже, така неустойка, передбачена частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, може бути зменшена судом за правилами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1621»
ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 912/3237/18
«Застосування до боржника штрафних санкції у вигляді пені, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, за порушення будь-яких господарських зобов’язань Оскільки суб’єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов’язань шляхом встановлення договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань, до боржника, який порушив господарське зобов’язання, застосовуються штрафні санкції у вигляді пені або штрафу, передбачені частиною четвертою статті 231 ГК України. При цьому пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов’язань, а не тільки за невиконання грошового зобов’язання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1594»
ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 904/5770/18
«Застосування до боржника штрафних санкції у вигляді пені, передбачених частиною четвертою статті 231 ГК України, за порушення будь-яких господарських зобов’язань Оскільки суб’єкти господарських відносин при укладанні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов’язань шляхом встановлення договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань, до боржника, який порушив господарське зобов’язання, застосовуються штрафні санкції у вигляді пені або штрафу, передбачені частиною четвертою статті 231 ГК України. При цьому пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов’язань, а не тільки за невиконання грошового зобов’язання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1594»
ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 522/4045/13-ц
«Валюта, в якій повинні бути сплачені заборгованість за аліментами та пеня на них Заборгованість аліментів та пеня на них повинні бути сплачені в тій валюті, в якій була виплачена заробітна плата боржнику. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1624»
РІШЕННЯ Велика Палата Верховного Суду у справі № 727/9352/17
«Юрисдикція спору за позовом ФОП про стягнення з приватного нотаріуса заборгованості за договором оренди приміщення Спір за позовом фізичної особи-підприємця про стягнення з приватного нотаріуса як самозайнятої особи заборгованості за договором оренди приміщення підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/707»
ПОСТАНОВА Касаційний цивільний суд ВС у справі № 755/20484/15-ц
«Щодо правових наслідків відсутності підпису позичальника на Умовах та правилах надання банківських послуг Умови та правила надання банківських послуг, які не містять відомостей щодо часу їх затвердження, строку дії, підпису позичальника, а також відомостей про те, що останній ознайомлений саме з такими Умовами, не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10119»
ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 910/7398/18
«Одночасне стягнення штрафу і пені з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, не суперечить вимогам статті 61 Конституції України Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1591»
ПОСТАНОВА Велика Палата Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц
«Стягнення процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів) на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо укладення кредитного договору шляхом підписання заяви-анкети, зазначивши, що підписана анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг за відсутності домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту не може розцінюватися як частина кредитного договору та не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/508»
ПОСТАНОВА Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц
«Порядок зменшення суми відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника (ст. 117 КЗпП України) Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду України щодо порядку зменшення суми відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника, визначивши, що суд, керуючись принципами співмірності, справедливості та пропорційності, може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/28 Застосування статті 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до вимог про стягнення відшкодування, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Обмеження, передбачені статтею 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» поширюються на вимоги до банку, в якому запроваджена тимчасова адміністрація або розпочата ліквідація, про стягнення відшкодування, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Вимоги до роботодавця-банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію та початок його ліквідації, про стягнення відшкодування, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (ст.117 КЗпП України) відповідно до пункту 7 частини 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підлягають задоволенню в сьому чергу. Відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України треба розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником, до дня, що передує запровадженню тимчасової адміністрації банку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/956 Застосування статті 36 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» до зобов`язань банку щодо виплати заробітної плати Обмеження, передбачені статтею 36 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не поширюються на зобов`язання банку щодо виплати заробітної плати. Запровадження в банківській установі тимчасової адміністрації чи початок її ліквідації не може бути підставою для відмови у захисті судом права працівника щодо виплати заробітної плати. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/957 Стягнення відшкодування, передбаченого ст.117 КЗпП України з банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато його ліквідацію Вимоги до роботодавця-банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію та початок його ліквідації, про стягнення відшкодування, виходячи з середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (ст.117 КЗпП України) відповідно до пункту 7 частини 1 статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» підлягають задоволенню в сьому чергу. Відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України треба розраховувати з дня, наступного за днем, коли роботодавець мав здійснити розрахунок з працівником, до дня, що передує запровадженню тимчасової адміністрації банку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1247 Стягнення заробітної плати з банку, у якому запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато його ліквідацію Запровадження в банківській установі тимчасової адміністрації чи початок її ліквідації не може бути підставою для відмови у захисті судом права працівника щодо виплати заробітної плати. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1248»
РІШЕННЯ Велика Палата Верховного Суду у справі № 523/3082/14-ц
«Підстави припинення поруки за ч. 1 ст. 559 УК України (збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди) Збільшення обсягу відповідальності поручителя як підстава припинення поруки за ч. 1 ст. 559 ЦК України може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов`язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені тощо або на включення опосередковано обтяжливих умов відповідальності поручителя, зокрема, шляхом скорочення строку повернення кредиту При цьому для припинення поруки достатнім є встановлення таких змін в основному зобов`язанні. Подальше фактичне виконання зобов`язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов`язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення обсягу відповідальності). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3428»
ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 905/1237/17
«Коригування орендної плати за земельну ділянку у випадках, зокрема, зміни або індексації грошової оцінки землі Якщо умовами укладеного між сторонами договору встановлено обов’язок суборендаря коригувати орендну плату за земельну ділянку у випадках, зокрема, зміни або індексації грошової оцінки землі, при цьому коригування мало здійснюватися пропорційно зміні або індексації, без внесення будь-яких змін до спірного договору, то відповідно, підставою для зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути не тільки відповідне рішення ради, але також приведення фактичного використання земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства, що зумовило зміну коефіцієнту, який характеризує функціональне використання ділянки та, відповідно, і зміну грошової оцінки земельної ділянки. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2126»
РІШЕННЯ Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/26293/16-ц
«Нарахування процентів, визначених договором банківського вкладу, після повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо нарахування відсотків за договором банківського вкладу, визначивши, що у разі, якщо договором банківського вкладу передбачено повернення вкладу коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок вкладника, із чим погодились обидві сторони, укладаючи такий договір, то після здійснення зазначеної операції правовідносини сторін трансформуються у правовідносини банківського рахунку і вкладник має право отримати готівкою повернуті банком на поточний рахунок кошти за вкладом, але до правовідносин між ними вже не можуть застосовуватись положення договору строкового банківського вкладу, зокрема, в частині нарахування процентів за користування вкладом, у зв'язку з тим, що строк його дії закінчився. У такому випадку відповідно до вимог статті 1070 ЦК України за користування грошовими коштами, які знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти у розмірі, встановленому договором банківського рахунка, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/663 Стягнення пені, передбаченої ЗУ «Про захист прав споживачів» у випадку відмови банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов'язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі. Нарахування та стягнення такої пені має бути здійснене в національній валюті України Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/664»
ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 914/2505/17
«Щодо допустимості електронного документа як доказу у справі Відповідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» - електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний документ не може бути застосовано як оригінал: 1) свідоцтва про право на спадщину; 2) документа, який відповідно до законодавства може бути створений лише в одному оригінальному примірнику, крім випадків існування централізованого сховища оригіналів електронних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Нотаріальне посвідчення цивільно-правової угоди, укладеної шляхом створення електронного документа (електронних документів), здійснюється у порядку, встановленому законом. Якщо позивач визнавав приналежність йому, як юридичній особі, електронної адреси, а відповідач не заперечував здійснення ним електронної переписки з позивачем по даному договору та приналежність йoму електронних адрес для листування, отже, висновки судів з посиланням на те, що роздруківка електронного листування, на яку посилається апелянт, є неналежним та недопустимим доказом у даній справі, оскільки не підтверджує факту надсилання апелянтом відповідачу за первісним позовом "техніко-економічного обґрунтування" саме 19.12.2016 є такими, що не відповідають приписам статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", оскільки сила електронного документа, як доказу, не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму та не підтверджується додатково показами свідків (учасників переписки). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4469»
ПОСТАНОВА Велика Палата Верховного Суду у справі № 202/4494/16-ц
«Припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України у випадку наявності рішення суду про стягнення кредитної заборгованості Велика Палата Верховного Суду відступила від правових висновків Верховного Суду України щодо неможливість припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, визначивши, що враховуючи встановлену законодавцем правову природу поруки як додаткового (акцесорного) зобов'язання та його пряму залежність від умов кредитного договору, на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/66»
ПОСТАНОВА Касаційний господарський суд ВС у справі № 908/3327/16
«Одночасне стягнення штрафу і пені з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання за договором, не суперечить вимогам статті 61 Конституції України Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1591»
ПОСТАНОВА Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/14633/16-ц
«Стягнення орендної плати за відсутності акта приймання-передачі майна Фактом початку та відповідно припинення орендних правовідносин є підписання акта приймання-передачі нерухомого майна як від орендаря до орендодавця, так і від орендодавця до орендаря. Сторони можуть установити й інший момент відліку строку, однак цю обставину вони повинні узгодити та викласти у договорі оренди. У разі відсутності відповідних актів приймання-передачі визначальним для правильного застосування положень статті 629 і частини другої статті 795 ЦК України та стягнення орендної плати є встановлення періоду фактичної можливості користування орендованим приміщенням орендарем Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/366»
Пов'язані норми права
Інструменти та матеріали за темою справи
Зразки документів, калькулятори та матеріали, дібрані за галуззю права цього рішення.
Точний розрахунок ставки збору для першої інстанції, апеляції та касації
3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦКУ)Офіційний розрахунок збитків від знецінення коштів для позову
Калькулятор пені за господарським договоромРозрахунок неустойки з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?