Стаття 13 Закону «Про судоустрій і статус суддів»: судова практика Верховного Суду

«Щодо дотримання органом АМК строків давності притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності Положення ч. 2 ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначають, що перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органом АМК антимонопольної справи. Водночас наведені положення ніяким чином не скасовують, підміняють та/або продовжують строки, визначені у частині першій цієї статті. Також в силу положень ст. 19 Конституції України та п. 1 ст. 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» не наділяють правом органи АМК щодо притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності за порушення конкурентного законодавства поза межами, визначеними у ч. 1 ст. 42 Закону. У вирішенні питання щодо дотримання органом АМК строків давності притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності тлумачення словосполучення «розгляду органами Антимонопольного комітету України справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» першочергове значення має саме сутнісний зміст поняття «розгляд справи». Тобто, вчинення органом АМК всіх необхідних процесуальних дій, направлених на збір доказів, які підтверджують обставини інкримінованого суб'єкту господарювання порушення конкурентного законодавства та вчинення всіх необхідних, передбачених Законом дій задля встановлення обставин такого порушення, і, відповідно, прийняття рішення щодо наявності / відсутності підстав для притягнення цього суб'єкта до відповідальності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12138 Наслідки бездіяльності органу АМК у прийнятті рішення поза межами строку давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції У разі якщо господарські суди під час розгляду справи встановлять обставини саме щодо бездіяльності органів АМК, яка полягає у зволіканні щодо прийняття рішення за наслідками розгляду антимонопольної справи, в межах строків притягнення до відповідальності, які встановлені у ст. 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за відсутності об’єктивних і поважних причин, що пов’язані безпосередньо із розглядом справи (складність справи / поведінка сторін антимонопольної справи / дії або бездіяльність відповідних державних органів), бездіяльність органу АМК не може визнаватися такою, що узгоджується з положеннями ст. 59 Закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13180»

«Юрисдикція спору за позовом кредитора-юридичної особи до боржника-юридичної особи та поручителів, один із яких є юридичною особою, а інші – фізичними особами, про стягнення кредитної заборгованості Спір за позовом кредитора-юридичної особи до боржника-юридичної особи та поручителів, один із яких є юридичною особою, а інші – фізичними особами, про стягнення кредитної заборгованості підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо він поданий до 15 грудня 2017 року. З 15 грудня 2017 року в разі об'єднання позовних вимог щодо виконання кредитного договору з вимогами щодо виконання договорів поруки, укладених для забезпечення основного зобов’язання, спір має розглядатися за правилами господарського чи цивільного судочинства залежно від сторін основного зобов’язання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2722 Юрисдикції спору про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, сторонами якого є юридична особа як кредитодавець і фізична особа – підприємець як позичальник До юрисдикції господарських судів належать справи щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов’язання, якщо сторонами цього основного зобов'язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб'єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов'язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3225 Вплив відсутності договірних відносин між іпотекодержателем і власником майна на предметну юрисдикцію Відсутність між позивачем та відповідачем будь-яких прямих договірних відносин, у тому числі щодо забезпечення виконання основного (кредитного) зобов’язання, не змінює належності спору до господарського судочинства, оскільки специфіка забезпечувальних правовідносин визначається суб’єктним складом сторін основного зобов’язання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13034»

«Про відсутність у виконавця обов’язку перевіряти цільове призначення рахунків боржника до накладення арешту Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов'язок здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Частина третя статті 52 цього Закону такий обов'язок покладає на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт коштів, зобов'язаний повідомити виконавця та повернути постанову про арешт коштів боржника без виконання. Водночас обов'язок виконавця полягає у знятті арешту з коштів на рахунку боржника саме за умови надання документального підтвердження, що відповідний рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом, банком або боржником. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12641»