Громадянство України у 2026 році: порядок отримання, документи, іспити та множинне громадянство

Стаття 6 Закону «Про громадянство України» визначає кілька самостійних підстав. Від підстави залежать умови, документи й орган, до якого ви звертаєтесь.

Дорослі іноземці найчастіше звертаються за територіальним походженням, якщо мають українське коріння, або із заявою про прийняття до громадянства. Ці процедури не взаємозамінні: для походження треба документально довести зв'язок із територією, а для прийняття — виконати умови про проживання та імміграцію.

Частина 2 статті 9 Закону називає п'ять умов:

Окремо закон вирішує питання іноземного громадянства: залежно від країни ви подаєте декларацію чи зобов'язання припинити інше громадянство (про це — нижче).

Умова про п'ять років не застосовується до подружжя громадянина України, якщо шлюб триває понад три роки, до вдів і вдівців громадян України з таким самим стажем шлюбу, а також до іноземців, які відслужили за контрактом у ЗСУ, Держспецтрансслужбі чи Нацгвардії й звільнилися з визначених законом підстав.

Для біженців і осіб, яким надано притулок, строк — три роки з моменту отримання статусу. Для військових-контрактників — три роки з початку контракту або один рік служби під час воєнного стану. Для закордонних українців — один рік після дозволу на імміграцію за умови статусу закордонного українця щонайменше рік.

Умови про проживання, імміграцію та джерела існування не застосовуються також до військових, нагороджених державною нагородою, осіб з визначними заслугами перед Україною та тих, чиє прийняття становить державний інтерес.

Іспити складають і для прийняття до громадянства (ст. 9), і для набуття громадянства за територіальним походженням — у чинній редакції ст. 8, викладеній Законом № 4502-IX. Повнолітній заявник підтверджує:

Від іспитів звільнені діти, особи, визнані судом недієздатними, люди з інвалідністю, пов'язаною з порушеннями зору, слуху чи мовлення, та люди з психічними розладами — за медичним висновком українського закладу або компетентного органу іноземної держави.

Деякі заявники можуть подати зобов'язання скласти іспити замість того, щоб складати їх до рішення: військові-контрактники, особи з визначними заслугами, особи, чиє прийняття становить державний інтерес, та власники окремих посвідок на тимчасове проживання.

Єдиного переліку для всіх немає: документи залежать від підстави. Порядок провадження за заявами з питань громадянства затверджено Указом Президента № 215/2001 у редакції Указу № 110/2026 від 11.02.2026, а нові форми заяв і декларацій — наказом МВС від 08.05.2026 № 438.

Для прийняття до громадянства зазвичай потрібні:

• заява за встановленою формою;
• паспортний документ і документ про законне проживання в Україні;
• дозвіл на імміграцію або документ, що підтверджує звільнення від цієї умови;
• документи про безперервне проживання та законні джерела існування;
• документи про складання іспитів або зобов'язання їх скласти;
• декларація чи зобов'язання щодо іноземного громадянства — залежно від країни;
• фотокартки та інші документи, яких вимагає Порядок.

Для територіального походження додаються документи, що підтверджують народження або постійне проживання вас чи вашого родича на відповідній території до 24 серпня 1991 року, і документи про родинний зв'язок.

В Україні документи подають до територіальних органів Державної міграційної служби. Якщо ви постійно проживаєте за кордоном, у визначених законом випадках звертаєтесь до посольства чи консульства України.

Закон № 4502-IX набрав чинності 16 січня 2026 року. Він увів поняття множинного громадянства (підданства) — одночасної належності особи до громадянства двох або більше держав.

Стаття 5-1 Закону визнає множинне громадянство лише у шести випадках:

Тож твердження «в Україні тепер дозволене будь-яке подвійне громадянство» неправильне. Закон визнає саме ці ситуації, а в решті випадків діють декларації та зобов'язання припинити інше громадянство.

Перелік держав затверджено постановою КМУ від 05.11.2025 № 1412 у редакції постанови № 589 від 08.05.2026 зі змінами постанови № 826 від 24.06.2026. Станом на 7 жовтня 2026 року до нього входять 34 держави:

Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Данія, Естонія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Канада, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Молдова, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Польща, Португалія, Румунія, Словаччина, Словенія, США, Угорщина, Фінляндія, Франція, Хорватія, Чехія, Швейцарія та Швеція.

Спрощення за ст. 10-1 Закону полягає в тому, що громадянин такої держави подає декларацію про визнання себе громадянином України — тобто у відносинах з Україною визнає себе лише її громадянином — і не мусить відмовлятися від свого громадянства. Решту умов ст. 9, включно з іспитами до прийняття, треба виконати.

Залежить від країни громадянства. Закон передбачає кілька документів:

Частина 8 статті 9 Закону називає три категорії осіб, яких не приймають до громадянства:

• засуджені в Україні за тяжкий або особливо тяжкий злочин — до погашення чи зняття судимості, з урахуванням рівня загрози національній безпеці;
• ті, хто вчинив в іншій державі діяння, яке Кримінальний кодекс України визнає тяжким або особливо тяжким злочином;
• ті, хто своїми протиправними діями створює або створював загрозу національній безпеці України.

Для частини військових і їхніх сімей та осіб із визначними заслугами закон передбачає винятки щодо злочинів за кордоном, якщо встановлено, що переслідування мало політичні мотиви.

Окремо: якщо громадянство набуто через неправдиві відомості чи підроблені документи або не виконано взяте зобов'язання, особа втрачає громадянство, набуте за ст. 9 (п. 2 ст. 19 Закону), а рішення за іншими підставами скасовують (ст. 21). Складні випадки варто обговорити з фахівцями з міграційного права.