Факт самостійного виховання дитини: аналіз 76 справ Верховного Суду
Закон передбачає відстрочку від мобілізації та, за відповідних умов, звільнення з військової служби для особи, яка має дитину віком до 18 років і самостійно виховує та утримує її за рішенням суду. Ми проаналізували 76 справ, у яких батько чи мати просили встановити такий факт і які дійшли до Верховного Суду: чого вимагають суди, чому не спрацьовує найпоширеніший сценарій і де є простір для аргументів.
- Джерело:
- постанови Верховного Суду
- Період:
- березень 2024 — вересень 2026
- Метод:
- ручне кодування кожної постанови
справ (77 постанов) проаналізовано вручну
справ — факт самостійного виховання в підсумку не встановлено; ще 3 — на новому розгляді
справа — рішення оскаржили ТЦК чи військова частина, що не брали участі у справі
постанов у 2026 році проти 2025-го (56 проти 15, станом на 26.09)
Справ стає більше, а факт у підсумку не встановлюють
Постанови ВС за роком
- 20246
- 202515
- 2026*56
* 2026 — станом на 26 вересня. В одній справі ВС ухвалив дві постанови: 77 постанов у 76 справах.
Підсумок для того, хто просив установити факт
- Факт у підсумку не встановлено73
- Направлено на новий розгляд3
- ВС залишив установлений факт у силі0
Це результат нашого аналізу постанов, а не офіційна статистика ВС. До вибірки потрапили лише справи, які ВС розглянув по суті; неоскаржені рішення перших інстанцій сюди не входять. Статистика вибірки не є прогнозом результату конкретної справи.
Звідки цей потік
Закон № 3633-IX від 11 квітня 2024 року доповнив підстави для відстрочки від призову словами «а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду» (п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Таке саме формулювання є серед підстав для звільнення з військової служби під час воєнного стану (п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону «Про військовий обов'язок і військову службу»).
На відміну від смерті другого з батьків, позбавлення батьківських прав, визнання безвісно відсутнім та інших обставин, передбачених законом, факт самостійного виховання може бути предметом судового спору між батьками. Практика 2024–2026 років показує значне зростання кількості таких справ саме у військовому контексті.
«в умовах війни при вирішенні сімейних спорів поширеним є заявлення вимог про встановлення факту самостійного виховання дитини, що в переважній частині випадків пов'язано із питаннями мобілізації»
Що означає «самостійно»: позиція Великої Палати
Ключова постанова — Велика Палата ВС від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22. На неї посилаються майже всі наступні рішення.
«для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється»
Самостійне виховання у розумінні цієї практики — це не просто проживання дитини з одним із батьків. Суд має дослідити обставини, за яких другий із батьків не виконує батьківських обов'язків або обсяг його прав обмежений чи припинений. Оскільки такий висновок зачіпає права другого з батьків і дитини, Велика Палата залишила заяву в окремому провадженні без розгляду: це спір про право, і вирішувати його треба в позові.
Важливий нюанс: закон 2024 року
Після Закону № 3633-IX колегія Касаційного цивільного суду пропонувала Великій Палаті уточнити цей висновок. Велика Палата у березні 2025 року справу повернула, зазначивши, що її висновки ґрунтувались на нормах, чинних до цього закону. Колегія у справі № 127/3622/24 (2 квітня 2025 року) скасувала відмову військовослужбовиці й направила справу на новий розгляд. Тому стандарт 2024 року не можна застосовувати механічно: важать обставини конкретної справи й чинна редакція закону.
Проте подальша практика окремого провадження для таких заяв не відкрила: суди й далі відмовляють у відкритті провадження або залишають заяви без розгляду, посилаючись на наявність спору про право.
Заява чи позов: як змінився шлях до суду
Справи за роком останньої постанови. Позов (спір із другим із батьків) витіснив заяву в окремому провадженні.
- 2024позов 1 · заява 5 · разом 6
- 2025позов 5 · заява 9 · разом 14
- 2026*позов 43 · заява 13 · разом 56
позовзаява в окремому провадженні* 2026 — станом на 26 вересня
Чому не спрацьовує сценарій «розлучення + дитина з батьком»
Найчастіший сценарій у справах 2026 року виглядає однаково:
- 1
Позов
Військовозобов'язаний чи військовослужбовець просить розірвати шлюб і залишити дитину «на його самостійному вихованні та утриманні».
- 2
Згода й рішення
Дружина не заперечує, є договір батьків. Перша інстанція позов задовольняє.
- 3
Апеляція держави
ТЦК чи військова частина оскаржує рішення, хоча не брала участі у справі. Апеляційний суд його скасовує.
- 4
Верховний Суд
Залишає постанову апеляційного суду без змін. Факт не встановлено.
Як ВС вибудовував позицію щодо участі держави
13.03.2024 · № 495/2284/23
Військова частина вправі оскаржити рішення, ухвалене за позовом військовослужбовця, якщо позов мав на меті штучно створити підстави для звільнення.
11.09.2024 · № 201/5972/22
Велика Палата: самостійне виховання — не просто проживання дитини з одним із батьків; це спір про право, який вирішують у позові, а не в окремому провадженні.
22.01.2025 · № 495/432/23
Позов військовослужбовця, поданий, щоб штучно створити підстави для звільнення, — зловживання правом.
19.11.2025 · № 725/158/25
Приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися для невиконання публічних обов'язків — формула, яку повторюють наступні постанови.
06.05.2026 · № 725/9013/25
Право на апеляцію визнано за ТЦК: установлений факт може стати підставою для відстрочки, а це компетенція ТЦК.
«приватно-правовий інструментарій (зокрема, позов про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини без залучення відповідного представника держави) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов'язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин»
Варто знати й зворотний бік. У жовтні 2024 року одна з колегій ще вважала помилковим висновок, що спір про самостійне виховання зачіпає права ТЦК (№ 930/2899/23). Практика 2025–2026 років пішла іншим шляхом: у 31 справі з 76 держава увійшла в процес саме на стадії апеляції. Ще в одній справі апеляцію подало Міністерство оборони, яке брало участь у справі як третя особа (№ 751/6009/25).
Яких обставин недостатньо, щоб довести самостійне виховання
Кожна з цих обставин може бути доказом чогось — проживання, домовленості, місця перебування, — але сама по собі не доводить самостійного виховання. Кожен пункт — висновок, який Верховний Суд підтримав.
Дитина проживає з батьком
«Сам факт проживання дитини з батьком не підтверджує факту самостійного виховання ним дитини» — формула, повторена в багатьох постановах (напр., № 592/20023/23).
Договір між батьками
Договір «не підтверджує здійснення самостійного виховання та утримання заявником, а лише підтверджує дотримання ним цих обов'язків відповідно до закону, оскільки цим договором визначені права та обов'язки обох сторін» (№ 307/4851/22).
Мати за кордоном
Навіть якщо дитина живе з батьком із кінця 2014 року, а мати виїхала з України: проживання окремо «не перешкоджає матері спілкуватися та приймати участь у вихованні дітей» (№ 487/11354/24). Так само суди відмовили, коли мати живе за кордоном з 2021 року (№ 333/6504/24) і коли переїхала на тимчасово окуповану територію (№ 403/295/25): позивач не довів, що вона ухиляється від обов'язків.
Заява матері про виїзд і відсутність намірів
Заява матері, що вона живе за кордоном і не має наміру повертатися чи утримувати дитину, для встановлення факту виявилася недостатньою (№ 707/3637/23).
Раніше ухвалене рішення про місце проживання
Суд ще у 2019 році визначив місце проживання сина з батьком, мати виїхала, — ВС погодився з відмовою: проживання матері окремо «не свідчить про те, що вона самоусунулась від виховання та утримання дитини, і не звільняє її від батьківських обов'язків» (№ 743/1602/24).
Що суди шукають натомість — доказів ухилення другого з батьків від виховання й утримання, його винної поведінки або юридичних обставин, які обмежують чи припиняють його права. У справі № 127/4756/25 апеляційний суд установив факт на користь матері-військовослужбовиці, але Верховний Суд скасував постанову в цій частині й залишив у силі відмову першої інстанції: «матеріали справи не містять належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків». Відповідачем тут був батько дитини: правило однакове для обох батьків — хто б не просив установити факт, доводити доведеться ухилення другого.
Де є простір для аргументів
Три справи з 76 повернуто на новий розгляд. Дві з них, а також кілька інших постанов дають висновки, на які можна спиратися.
Позов не обов'язково поєднувати з позбавленням батьківських прав
Суди відмовили батькові лише тому, що мати не позбавлена прав. ВС рішення скасував: постанова Великої Палати «не містить правового висновку про те, що вимога про встановлення факту самостійного виховання дитини має бути обов'язково поєднана з вимогою про позбавлення батьківських прав», а суди мали оцінити подані докази (№ 344/20811/24, 08.10.2025).
Коли спору між батьками немає, а закон вимагає рішення суду
Суд має дослідити обставини конкретної ситуації, а не відмовляти формально (№ 127/3622/24, військовослужбовиця за контрактом).
Помер другий із батьків — рішення суду не потрібне
Самостійне виховання в такому разі презюмується і «не потребує підтвердження рішенням суду» (№ 754/2736/24). Документ про смерть — самостійна підстава за тим самим пунктом закону.
Факт може доводитися в спорі про конкретне право
ВС погодився з висновком судів, що самостійне виховання може бути обставиною, яку доводять під час розгляду спору про конкретне право, і не завжди потребує окремого попереднього встановлення (№ 461/5194/24).
Що з цього випливає для адвоката
- 1
Окреме провадження за поточною практикою ВС переважно не спрацьовує
У дослідженій вибірці заяви в окремому провадженні не призвели до остаточного підтвердження Верховним Судом факту самостійного виховання. Суди відмовляють у відкритті провадження або залишають заяву без розгляду навіть тоді, коли мати тривало лікується за кордоном (№ 642/5482/25) чи є особою з інвалідністю I групи в інтернаті (№ 361/11889/24): суди бачать у цьому спір про право, який вирішують у позові.
- 2
Оцініть питання участі ТЦК чи військової частини
Якщо рішення потенційно використовуватиметься для відстрочки або звільнення, це питання варто оцінити окремо. Практика 2025–2026 років показує, що такі органи можуть оскаржувати рішення, навіть якщо не брали участі в першій інстанції, коли судове рішення безпосередньо впливає на їхні повноваження у публічно-правових відносинах.
- 3
Згода другого з батьків сама по собі недостатня
Визнання позову або договір між батьками не замінюють доказування реальних обставин виховання й утримання дитини. Якщо спору фактично немає, а судове рішення створює підставу для відстрочки чи звільнення, це також може стати предметом перевірки апеляційного суду.
- 4
Одних доказів власної турботи недостатньо
Поряд із доказами того, що дитину фактично виховує та утримує позивач, ключове значення має поведінка другого з батьків: участь у вихованні й утриманні, причини її відсутності, можливість виконувати батьківські обов'язки та інші обставини.
- 5
Перевірте, чи потрібне рішення суду взагалі
Якщо другий із батьків помер, позбавлений батьківських прав, визнаний безвісно відсутнім — закон називає ці підстави окремо, і встановлювати факт самостійного виховання не треба.
Простими словами
Суд не встановить, що ви самостійно виховуєте дитину, лише тому, що дитина живе з вами, а другий із батьків погодився, виїхав за кордон чи підписав договір. Потрібно показати, що другий із батьків справді не виконує своїх обов'язків або його права обмежені чи припинені, — і робити це в повноцінному спорі з ним, а не через заяву «без відповідача». Якщо таке рішення має стати підставою для відстрочки чи звільнення, варто розраховувати, що його перевірить держава: ТЦК і військові частини дедалі частіше оскаржують такі рішення, і Верховний Суд визнає за ними це право. Шанси є там, де є реальні докази поведінки другого з батьків, а не лише домовленість між батьками.
Коротко про головне
Чи достатньо, що дитина живе з батьком?
Ні. Верховний Суд послідовно зазначає, що сам факт проживання дитини з батьком не підтверджує самостійного виховання. (№ 592/20023/23)
Чи достатньо, що мати живе за кордоном?
Сама по собі ні. Проживання окремо, зокрема за кордоном, не перешкоджає матері спілкуватися з дитиною й брати участь у вихованні; суди оцінюють, чи вона ухиляється від обов'язків. (№ 487/11354/24)
Чи можна встановити факт в окремому провадженні?
За поточною практикою ВС — переважно ні: суди бачать у такій заяві спір про право, який вирішується в позові до другого з батьків. Виняток із формального підходу — справа № 127/3622/24, де справу направлено на новий розгляд. (№ 201/5972/22, № 127/3622/24)
Чи потрібно позбавляти другого з батьків батьківських прав?
Не обов'язково. ВС зазначив, що вимогу про встановлення факту не обов'язково поєднувати з вимогою про позбавлення батьківських прав. Водночас позбавлення батьківських прав — окрема підстава для відстрочки й звільнення, для якої встановлювати факт самостійного виховання не потрібно. (№ 344/20811/24)
Чи потрібне рішення суду, якщо другий із батьків помер?
Ні. У такому разі самостійне виховання презюмується і не потребує підтвердження рішенням суду. (№ 754/2736/24)
Чи може ТЦК оскаржити рішення, якщо не був учасником справи?
За практикою 2024–2026 років — так, якщо рішення може стати підставою для відстрочки чи звільнення. (№ 495/2284/23, № 725/158/25, № 725/9013/25)
Методика й межі дослідження
- Джерело — постанови Верховного Суду з бази PravoPro: усі постанови ВС 2022–2026 років, стан на 26 вересня 2026 року.
- Відібрано постанови цивільної юрисдикції, де встановлення факту самостійного виховання (утримання) дитини було предметом вимоги або спору, у військовому контексті: відстрочка, звільнення, участь ТЦК чи військової частини. Таких постанов 77 у 76 справах; у справі з двома постановами враховано останню.
- Кожну постанову прочитано вручну. Для кожної справи зафіксовано вид провадження (заява в окремому провадженні чи позов), участь ТЦК або військової частини як апелянта, що не брала участі у справі, і підсумок для того з батьків, хто просив встановити факт.
- У базі лише постанови. Ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження не враховано, тому справи, які ВС не взяв до розгляду, сюди не потрапили.
- Справи, у яких установлений першою інстанцією факт ніхто не оскаржив, до ВС не доходять. Тому «жодного підтвердженого факту» — це про практику ВС, а не про всі суди.
- 2026 рік неповний — по 26 вересня. Цифри — результат нашого аналізу, а не офіційна статистика Верховного Суду; статистика вибірки не є прогнозом результату конкретної справи.
Ключові рішення Верховного Суду й норми
- № 201/5972/22, 11.09.2024 — Велика Палата — базовий стандарт
- № 127/3622/24, 02.04.2025 — вплив Закону № 3633-IX, новий розгляд
- № 495/2284/23, 13.03.2024 — штучний сімейний спір, апеляція військової частини
- № 495/432/23, 22.01.2025 — зловживання правом
- № 725/158/25, 19.11.2025 — приватноправовий інструментарій і публічні обов'язки
- № 725/9013/25, 06.05.2026 — право ТЦК на апеляцію
- № 344/20811/24, 08.10.2025 — не обов'язково поєднувати з позбавленням прав
- № 754/2736/24, 18.10.2024 — смерть другого з батьків
- Закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII, ст. 23
- Закон «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII, ст. 26
- Закон № 3633-IX від 11.04.2024
Цитуючи цифри, посилайтеся на цю сторінку. Матеріал має аналітичний характер і не є юридичною консультацією у конкретній справі.