Будинок у шлюбі оформили на чоловіка — суд віддав половину дружині

Будинок збудували під час шлюбу, право власності зареєстрували тільки на чоловіка. Після розлучення дружина звернулася до суду з вимогою поділу — і отримала по половині будинку та земельної ділянки під ним. Верховний Суд залишив ці рішення без змін.

Головний аргумент чоловіка: це не новий будинок, а реконструкція будівлі, яка належала йому на праві особистої власності. Отже, майно особисте й поділу не підлягає.

Аргумент розбився об його ж власні документи. Подаючи декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, він сам у графі «Вид будівництва» обрав «нове будівництво», а не «реконструкція». Дані Реєстру будівельної діяльності це підтвердили. Будинок зареєстровано як окремий об'єкт нерухомості, з окремою адресою, на окремій земельній ділянці.

Позиція не нова: Верховний Суд формулював її й раніше. Цінність саме цієї справи в тому, наскільки наочно видно, як презумпція працює на практиці і що саме її спростовує.

Це ключ до будь-якого спору про поділ. Якщо встановлено, що майно набуте під час шлюбу, діє презумпція спільної сумісної власності: подружжю не треба доводити, що майно спільне. Доводить той, хто стверджує протилежне — що річ є його особистою приватною власністю.

Стаття 57 Сімейного кодексу перелічує, що саме є особистим: майно до шлюбу, отримане в дарунок або у спадок, придбане за особисті кошти, а також житло й земельна ділянка, набуті внаслідок приватизації.

Водночас позивач не звільнений від доказування взагалі: він має підтвердити факти, на яких будує вимоги — час і обставини набуття майна, існування самого об'єкта.

Суд поділив і земельну ділянку — вона була сформована та зареєстрована у 2015 році, тобто під час шлюбу, а доказів того, що вона набута за особисті кошти або на підставах зі статті 57 СК, чоловік не надав.

Але не переносьте цей висновок на будь-яку землю автоматично. Правовий режим ділянки оцінюється окремо від режиму будинку. Приватизована земля прямо названа в статті 57 СК особистою приватною власністю — і сам лише факт реєстрації під час шлюбу цього не змінює. Значення мають підстава та спосіб набуття.

• подружжя, яке будувало або купувало житло під час шлюбу, а оформило на одного
• тих, хто добудовував чи перебудовував майно, що належало одному з подружжя особисто
• людей, які вже розлучилися, але майно так і не поділили

Так. Для вимог про поділ спільного майна після розірвання шлюбу встановлено трирічну позовну давність. Вона обчислюється не автоматично з дати розлучення, а з дня, коли один зі співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (стаття 72 СК України).

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 9 вересня 2026 року, справа № 405/1316/25 — повний текст у ЄДРСР. Суддя-доповідач — Ю. В. Черняк.

Норми, застосовані судом: статті 57, 60, 63, 65, 69, 70 Сімейного кодексу України, статті 368, 372 Цивільного кодексу України. Статті 62 і 72 СК у цій справі не застосовувалися — наведені як загальний контекст.