Стаття 139 КАС України: судова практика Верховного Суду

«Про правомірність надсилання судом процесуальних документів на електронну поштову скриньку органу, розміщену на сервері у доменній зоні gov.ua Відповідно до Правил домену GOV.UA, розміщених на сайті www.gov.ua, цей документ визначає особливості реєстрації приватних доменних імен третього рівня в спеціальному публічному домені gov.ua. Реєстрація доменного імені здійснюється на підставі офіційного листа, оформленого з урахуванням вимог ДСТУ 4163:2020 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів», підписаного і скріпленого печаткою реєстранта або підписаного його електронним цифровим підписом у разі надіслання листа в електронній формі (підпункт 3.8 пункту 3, пункт 4 Правил). Підсумовуючи викладене, Верховний Суд вважає, що з огляду на обов`язок органів державної влади, а також державних організацій (установ, закладів) використовувати для здійснення офіційного листування поштові скриньки, зареєстровані в установленому порядку в спеціальному публічному домені gov.ua, електронна адреса з використанням такого доменного імені є офіційною в розумінні підпункту 5.8 пункту 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС. Тому надсилання судом першої інстанції судового рішення на електронну поштову скриньку, розміщену на сервері у доменній зоні gov.ua, яка була зазначена відповідачем у процесуальних документах на адресу суду та оприлюднена на його офіційному вебсайті, не порушує норм процесуального права. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9806»

«Про юридичні факти з якими пов’язано припинення строку дії заходів забезпечення позову Процесуальним законодавством урегульовано питання щодо строку дії заходів забезпечення позову, зокрема визначено, що припинення дії заходів забезпечення позову, якщо вони не скасовані або не змінені у судовому порядку, пов`язано з одночасним настанням таких юридичних фактів: 1) вирішення справи по суті; 2) набрання законної сили рішенням суду, яким вирішено справу по суті. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9701 Про правовий механізм роз`яснення судового рішення Механізм роз`яснення судового рішення, визначений статтею 254 КАС України, не допускає тлумачення судом норм процесуального права, а натомість, передбачає уточнення змісту судового рішення, зокрема у спосіб: зміни формулювання викладення відповідної частини судового рішення на більш чітке та зрозуміле; уточнення окремих положень судового рішення, які є нечіткими або допускають неоднозначність їх тлумачення; пояснення застосованих судом термінів або понять. Однак, за будь-яких умов, не допускається зміна змісту судового рішення шляхом його звуження або розширення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9702»

«Про правомірність відмови державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна на підставі судового рішення, резолютивна частина якого не встановлює набуття заявником права власності на такий об`єкт Державний реєстратор перед проведенням реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна зобов`язаний перевірити усю доступну інформацію стосовно вказаного об`єкта в офіційних реєстрах, включаючи наявність судових рішень щодо цього об`єкта в Єдиному державному реєстрі судових рішень; Існування судового рішення, яке набрало законної сили, резолютивна частина якого не встановлює набуття заявником права власності на відповідний об`єкт нерухомого майна, свідчить про існування суперечності між заявленими вимогами та документами, що їх посвідчують, і це відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для прийняття державним реєстратором рішення про відмову у державній реєстрації на такий об`єкт. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9698»

«Про обов’язок Міністерства юстиції України забезпечити інформування всіх заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів, про розгляд скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора Мін`юст повинен обрати і притримуватися такої процедури розгляду скарги, за якої не тільки скаржник, але й суб`єкт оскарження та зацікавлені особи повинні бути обізнаними про подання скарги та дату, час і місце її розгляду. Інакше кажучи, обрана Мін`юстом форма повідомлення зацікавленої особи про скаргу і порядок її розгляду з погляду стороннього зовнішнього спостерігача має свідчити про поінформованість суб`єкта оскарження чи зацікавленої особи, а також про об`єктивну спроможність суб`єктів реєстраційних відносин виразити і донести до Мін`юсту свою позицію щодо доводів скарги. Використане у нормативному приписі пункту 9 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, слово «обов`язково» для вираження волі на те, що під час розгляду скарги по суті Мін`юст має запросити скаржника та/або його представника (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб`єкта оскарження та інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі або встановлених відповідно до відомостей реєстрів вказує на істотність, безальтернативність та необхідність вчинення дій, спрямованих на прикликання скаржника та суб`єкта оскарження (тобто особи, чиї дії оскаржуються) для розгляду скарги по суті. Таке запрошення має на меті не лише проінформувати зацікавлених осіб про розгляд скарги, але й забезпечити їм реальну можливість взяти участь у засіданні, з тим, щоб їхні пояснення були прийняті та враховані. Недотримання порядку розгляду скарги не може і не повинно визнаватися формальним порушенням. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9699»

«Про правову природу акту про перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності в розрізі можливості розглядати цей документ в якості самостійного предмету судового оскарження Оскаржуючи спірні акти, особа стверджує, що висновок ВРП про відкриття дисциплінарного провадження щодо неї ґрунтувався на відомостях, викладених у цих актах, що є безумовно негативними наслідками, які порушують її права, свободи та інтереси. Проте, Верховний Суд звертає увагу, що акт про перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності - це службовий документ, в якому зафіксовано певні обставини та висновки щодо руху справи у суді, а також наявність чи відсутність порушень вимог законодавства. Оцінка цього акту та висновки, викладені у ньому, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Таким чином, висновки, викладені в акті, є відображенням дій працівників і самі собою не породжують правових наслідків для позивачки та відповідно такий акт не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивачки або настання негативних наслідків, не порушує її прав, свобод або інтересів, що, унеможливлює розгляд вимог про визнання протиправними та скасування таких актів у порядку адміністративного судочинства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9801 Про межі повноважень працівників та керівника секретаріату суду щодо судових справ, які перебувають в провадженні суду Аналіз вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 1402-VIII) свідчить, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. При цьому, будь-які висновки стосовно допущення суддею порушення вимог закону при здійсненні правосуддя можуть бути зроблені виключно при перегляді ухваленого судом (суддею, який при розгляді справ одноособово діє як суд) рішення в порядку, установленому процесуальними кодексами, або при розгляді дисциплінарної справи відносно судді. Тобто, порушення суддею вимог закону встановлюється: - судом вищої інстанції при здійсненні перегляду ухваленого судового рішення в порядку, передбаченому відповідними процесуальними кодексами; - Дисциплінарною палатою ВРП при розгляді дисциплінарної скарги стосовно судді. Іншого чинним законодавством не передбачено. Отже, установлення порушення суддею строків розгляду справ про адміністративні правопорушення та констатація спливу строків накладення адміністративного стягнення у конкретних справах не відноситься до повноважень працівників суду, у тому числі, керівника апарату суду. До повноважень керівника апарату суду належить складання та/або затвердження внутрішніх документів суду, які стосуються організації роботи суду; організація та контроль проходження організаційно-розпорядних документів суду. Однак, стосовно процесуальних документів керівник апарату виконує лише організаційні функції на відповідних етапах їх проходження (прийняття, реєстрація, надсилання тощо). Водночас, організація прийняття (відкриття), розгляду, складання, формування процесуальних документів у справи, їх виконання та контроль за виконанням перебуває в межах повноважень судді (суду). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9802»