«Про врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, для оформлення довідки про грошове забезпечення військовослужбовця у 2024 році Для оформлення та направлення до пенсійного органу довідки про розмір грошового забезпечення, що…»
«Про належний спосіб повідомлення про винесення припису у разі невстановлення власника тимчасової споруди Спосіб доведення припису про надання проєктно-дозвільної документації на розміщення елементу благоустрою до відома особи зумовлюється тим, чи є встановленим власник (користувач) виявленого…»
«Про інститут забезпечення позову, як елемент права на судовий захист Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними…»
«Про знесення об’єкта самочинного будівництва Правовий порядок знесення будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна залежить від підстав, за якими його віднесено до об’єкта самочинного будівництва. Якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї…»
«Про обов’язок органу місцевого самоврядування дотримуватися чинних на момент затвердження містобудівної документації процедур і державних будівельних норм Абзаци перший-четвертий пункту 3 розділу II Перехідних положень Закону України від 17 червня 2020 року № 711-ХІ «Про внесення змін до деяких…»
«Про відсутність у НКРЕКП обов'язку щодо повторного оприлюднення проєкту регуляторного акта у разі внесення до нього змін, пов'язаних із первинно визначеним предметом та метою регулювання Внесення до проєкту рішення, що має ознаки регуляторного акта, змін саме по собі не зумовлює обов`язку…»
«Про використання даних Публічної кадастрової карти як офіційного джерела інформації про фактичні межі територій та об’єктів природно-заповідного фонду Публічна кадастрова карта є інформаційною системою, розміщеною на картографічній основі Державного земельного кадастру, та водночас частиною…»
«Про порядок задоволення позовної вимоги щодо приведення пам’ятки культурної спадщини до належного стану за умови перешкоджання її обстеженню власником У разі, коли пам`ятці культурної спадщини загрожує небезпека пошкодження, руйнування чи знищення, а її власник не вживає заходів щодо приведення…»
«Про правила і межі обов’язку розпорядника інформації надавати публічну інформацію Суб`єкт владних повноважень (розпорядник) не зобов`язаний створювати нову інформацію у відповідь на запит чи звернення, якщо вона не існувала раніше. Його обов`язок обмежується наданням уже наявної, задокументованої…»
«Про застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці Судді у відставці мають право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв’язку зі…»
«Про законодавство, що підлягає застосуванню при вирішенні питання щодо призначення одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) волонтера Право на отримання одноразової грошової допомоги є похідним від юридичного факту загибелі (смерті) волонтера та виникає саме з моменту настання цієї…»
«Про повноваження Кабінету Міністрів України встановлювати складові розрахунку та розмірів грошового забезпечення для військовослужбовців Саме Уряду делеговано право встановлювати умови, порядок, а також розміри складових грошового забезпечення, і таке право є дискреційними повноваженнями,…»
«Нарахування пені за несвоєчасну сплату самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток у період дії воєнного стану Підпункт 129.9.7 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України не звільняє автоматично платника від нарахування або анулювання пені лише на підставі введення воєнного стану. Застосування цієї норми можливе лише за умови підтвердження у встановленому пунктом 69 підрозділу 10 розділу XX цього Кодексу порядку неможливості своєчасно виконати конкретний податковий обов’язок, що має встановити своїм рішенням контрольний орган. Сам факт дії воєнного стану без такого підтвердження не є підставою для звільнення від нарахування пені. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14144»
«Про належного відповідача у спорах щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення прокурора на посаді Оскільки стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді є спеціальним видом відповідальності роботодавця, а саме особи, яка зобов’язана судовим рішенням та/або в силу закону видати наказ про поновлення незаконно звільненого працівника на посаді, то належним відповідачем, який, відповідно до статті 236 КЗпП України, має нести відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення працівника на посаді, є уповноважений орган (його посадова особа), до повноважень якого, в силу відповідного закону, належить вирішення питання про поновлення працівника на посаді. У розумінні статті 236 КЗпП України власником (уповноваженим органом), який має обов’язок видати наказ (розпорядження) про поновлення прокурора на адміністративній посаді, є Генеральний прокурор, а відтак, витрати щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення його на посаді повинен нести саме Офіс Генерального прокурора як установа, у якій Генеральний прокурор виконує свої управлінські функції та яка є головним розпорядником бюджетного фінансування, а тому є належним відповідачем у таких спорах. Здійснено відступ від висновків, викладених колегіями суддів ВП КАС ВС у постановах від 08.12.2022 у справі № 280/2481/21 та від 23.03.2023 у справі № 420/8539/21, щодо застосування ст. 236 КЗпП України стосовно того, що оскільки обласною прокуратурою нараховувалася та виплачувалась заробітна плата позивачу (прокурору, що займав адміністративну посаду в обласній прокуратурі), відповідач (обласна прокуратура) є розпорядником коштів згідно з кошторисами та щомісячними розписами видатків, затверджених Генеральним прокурором, у межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України, а тому є належним відповідачем щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (під час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14022»
«Про припинення державної служби при досягненні 65-річного віку та дискреційне право суб'єкта призначення на її продовження Положення пункту 7 частини 1 статті 83 Закону України «Про державну службу» щодо припинення державної служби у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку є імперативним та у разі неприйняття суб'єктом призначення рішення про продовження строку перебування на державній службі є безумовною підставою для звільнення такої особи у визначену дату. Продовження граничного віку перебування на державній службі є правом суб'єкта призначення, а не його обов'язком. Потребу державної служби у конкретному державному службовцеві, який досяг 65-річного віку, визначає суб'єкт призначення. При цьому, бажання особи продовжити службу після досягнення нею 65-річного віку не є достатньою підставою для продовження державної служби після досягнення особою граничного віку перебування на службі. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13222»
«Про протиправність встановлення підзаконним нормативно-правовим актом обмежень щодо використання зареєстрованої торговельної марки на вивісці аптечного закладу Включення до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової та роздрібної торгівлі лікарськими засобами, імпорту лікарських засобів (крім активних фармацевтичних інгредієнтів), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 929, положення про заборону зазначення на торговельній марці, що належить ліцензіату на законних підставах, вказівки щодо рівня або іншої ознаки цін, яка може вплинути на наміри споживача щодо придбання товарів у такому закладі, інформації, що може вводити споживача в оману, про орієнтованість аптечного закладу на обслуговування певних соціальних груп населення, а також порівнянь з іншими аптечними закладами, є протиправним, оскільки такі вимоги, по-перше, дублюють і конкретизують загальні вимоги щодо оманливості, що прямо заборонено спеціальним законодавством у сфері ліцензування господарської діяльності; по-друге, обмежують правомірне використання зареєстрованої торговельної марки, яка пройшла перевірку у встановленому законом порядку. Будь-які обмеження щодо використання торговельної марки, зокрема шляхом її розміщення на вивісці аптечного закладу, можуть встановлюватися виключно законом, а не підзаконним нормативно-правовим актом. Запровадження Кабінетом Міністрів України додаткових вимог до торговельних марок, які пройшли законодавчо визначені процедури реєстрації та експертизи, порушує принципи правової визначеності, пропорційності та недискримінації, а також безпідставно обмежує право ліцензіата на використання об’єкта інтелектуальної власності у власній господарській діяльності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13175»
«Про порядок зміни цільового призначення земельної ділянки Власник земельної ділянки має повноваження щодо зміни цільового призначення земельної ділянки в межах однієї категорії земель (зокрема, з земель громадської на землі житлової або змішаної забудови у межах категорії - землі громадської та житлової забудови), однак, такі зміни мають здійснюватися у встановленому порядку та у відповідній містобудівній документації з урахуванням ієрархії, а саме - такі зміни мають відображатися, передусім, у Генеральному плані населеного пункту, оскільки саме цей вид містобудівної документації є основним та з його положеннями мають узгоджуватися всі інші види містобудівної документації. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13173»
«Про визначення цільового і функціонального призначення земельної ділянки "Цільове призначення земельної ділянки" за Земельним кодексом України та "функціональне призначення території" за генеральним планом населеного пункту не є тотожними поняттями. Цільове призначення визначається документацією із землеустрою відповідно до категорій земель, тоді як функціональне призначення встановлюється містобудівною документацією і визначає вид використання території. В межах однієї функціональної зони можуть існувати земельні ділянки з різним цільовим призначенням. Землекористувач самостійно визначає порядок використання ділянки в межах її категорії, але з обов'язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою. Функціональне призначення території визначається генеральним планом та уточнюється планом зонування або детальним планом, які не повинні суперечити генеральному плану. У документах на земельну ділянку функціональне призначення не зазначається. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13359»
Зразки документів, калькулятори та матеріали, дібрані за галуззю права цього рішення.
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?