«Рішення загальних зборів учасників товариства, яке можна вважати правочином у розумінні ст. 206-2 КК України Кримінальне правопорушення, визначене ст. 206-2 КК України, з об’єктивної сторони характеризується дією у вигляді протиправного заволодіння майном підприємства, установи, організації,…»
«Факт лише перебування у злочинному середовищі не утворює складу злочину за ст. 255-1 КК Склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255-1 КК (Встановлення або поширення злочинного впливу), утворюють дії особи, спрямовані на умисне встановлення або поширення в суспільстві злочинного…»
«Щодо відліку строку для звільнення за п. 8 ст. 40 КЗпП Право роботодавця на звільнення за п. 8 ст. 40 КЗпП України виникає з моменту набрання законної сили постанови органу, уповноваженого накладати адміністративне стягнення. Місячний строк для застосування дисциплінарного стягнення обчислюється з…»
«Щодо відповідності квартири, яка в конкретний проміжок часу не придатна для проживання, ознакам житла як предмета кримінального правопорушення, визначеного ст. 162 КК Квартира, призначена для постійного або тимчасового проживання, проте в конкретний проміжок часу не придатна для цього через…»
«Ознаки малозначного діяння особи (ч. 2 ст. 11 КК). Істотна шкода у контексті ч. 2 ст. 11 КК Специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов’язковій сукупності трьох умов: 1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у…»
«Щодо обов’язку внесення відомостей до ЄРДР незалежно від відшкодування особою завданих злочином збитків до початку досудового розслідування Відшкодування особою завданих злочином збитків до початку досудового розслідування не впливає на обов'язок внесення відомостей до ЄРДР за заявою потерпілого…»
«Надання під час судового розгляду постанов керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування Постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого…»
«Обов’язок судів роз’яснити особі про наявність правових підстав звільнення її від кримінальної відповідальності. Умови звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК. Суди першої та апеляційної інстанцій зобов’язані роз’яснити…»
«Щодо альтернативності діянь, передбачених ст. 364 КК, і можливості зміни у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, порівняно з формулюванням в обвинувальному акті «Зловживання владою» і «зловживання службовим становищем» є альтернативними діяннями, передбаченими ст. 364 КК,…»
«Обставини, які необхідно враховувати при визначенні малозначності діяння у кримінальних правопорушеннях за ст. 310 КК Вирішуючи питання про те, чи є діяння малозначним, необхідно враховувати не тільки фактично заподіяну шкоду, але й те, на що було спрямовано діяння і до яких втрат могло призвести.…»
«Ознаки малозначного діяння особи (ч. 2 ст. 11 КК). Істотна шкода у контексті ч. 2 ст. 11 КК Специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов’язковій сукупності трьох умов: 1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у…»
«Розгляд суддею апеляційногого суду кримінального провадження та справи про адміністративне правопорушення стосовно однієї й тієї ж особи не є обставиною, що виключає участь судді у кримінальному провадженні (ст. 75 КПК) КПК імперативно не встановлює заборону розглядати судді апеляційного суду…»
«Зберігання одного патрона, що є бойовим припасом. Малозначність діяння. Носіння, зберігання, придбання, передача чи збут без передбаченого законом дозволу одного патрону, що є бойовим припасом, хоча формально і містить ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК, однак за відсутності в особи зброї для відстрілу цього патрону, що унеможливлює його використання як бойового припасу за цільовим призначенням, є малозначним діянням (ч. 2 ст. 11 КК). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6881 Критерії допустимості та належності протоколу слідчого експерименту. Пред’явлення особи для впізнання у разі особистого знайомства із особою, яка впізнає Критерієм визнання належності та допустимості протоколу слідчого експерименту, перш за все, є проведення слідчої дії з дотриманням процедури, визначеної законом. Наявність незначних розбіжностей із попередньо наданими показаннями не може автоматично свідчити про недопустимість такого доказу. Процесуальний закон не забороняє пред’явлення особи для впізнання у разі особистого знайомства із особою, яка впізнає. Сам собою факт знайомства потерпілого із особами, які були причетні до його викрадення та позбавлення волі, не може бути підставою для визнання протоколу пред’явлення особи для впізнання недопустимим доказом. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6891»
«Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням при призначенні остаточного покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5033»
«Скасування касаційним судом обвинувального вироку чи ухвали і закриття кримінального провадження, якщо стаття Особливої частини КК або її частина визнані неконституційними Визнання Конституційним Судом України неконституційною статті або частини статті Особливої частини КК, якою передбачається відповідальність за діяння, є підставою для скасування обвинувального вироку чи ухвали та закриття кримінального провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК. Закриття кримінального провадження у вказаному випадку унеможливлює продовження кримінального провадження з метою реабілітації засудженого або з інших причин. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2952 Щодо стягнення судових витрат у випадку закриття кримінального провадження з підстав визнання Конституційним Судом України неконституційною статті або частини статті Особливої частини КК, якою передбачається відповідальність за діяння У випадку скасування вироку та закриття кримінального провадження з підстав визнання Конституційним Судом України неконституційною статті або частини статті Особливої частини КК, якою передбачалась відповідальність за діяння (п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК), процесуальні витрати відносяться на рахунок держави. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12801»
«Відмежування розбою, вчиненого з погрозою застосування насильства (ст. 187 КК) від вимагання (ст. 189 КК) Відмежовуючи вимагання від розбою, слід виходити з того, що під час розбою насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування, а під час вимагання такі дії спрямовані на одержання майна в майбутньому. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/46»
«Малозначне діяння. Залишення засудженим дільниці соціальної реабілітації виправної колонії без мети порушити режим відбування покарання Залишення засудженим дільниці соціальної реабілітації виправної колонії без мети порушити режим відбування покарання та його наступне повернення до виправної колонії є підставою для визнання діяння малозначним і закриття кримінального провадження. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/577»
«Відсутність ознаки повторності при вчиненні суспільно небезпечного діяння особою у стані неосудності У разі вчинення суспільно небезпечного діяння особою у стані неосудності відповідне діяння не може бути кваліфіковане за ознакою повторності. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5606»
«Притягнення особи до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК, яку було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП Притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 389 КК, зокрема за ухилення від виконання покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами особи, котру вже було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП (керування автомобілем особою, позбавленою права керування транспортними засобами), виключається у випадку, коли юридичні заходи та наслідки правового реагування на суспільно небезпечну поведінку є непередбачуваними та непропорційними для такої особи; встановлені факти, які двічі призвели до притягнення до відповідальності, були нерозривно пов`язані між собою, а оцінка у кримінальному провадженні по суті стосувалася тих самих фактів, що досліджувались у провадженні про адміністративне правопорушення, і значну їх частину покладено в обґрунтування кримінального обвинувачення. У цьому випадку обвинувачення є несумісним із гарантіями, передбаченими у ст. 4 Протоколу № 7, а ухвалення обвинувального вироку суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/808»
«Звільнення особи від відбування покарання з випробуванням при призначенні остаточного покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів в тих випадках, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком. Оскільки самостійне виконання таких вироків не засноване на вимогах закону про кримінальну відповідальність, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК, суд має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5033»
«Врахування стану алкогольного сп’яніння при призначенні покарання за ст. 286 КК Стан сп’яніння не охоплюється об’єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ст. 286 КК України, і при призначенні покарання особі може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/409»
«Протокол загальних зборів співвласників підприємства, в який внесено недостовірні відомості, є предметом злочину, передбаченого ст. 358 КК Протокол загальних зборів співвласників підприємства, в який було внесено недостовірні відомості, засвідчені підписом особи, голови ліквідаційної комісії цього підприємства та його печаткою, є предметом складу злочину, передбаченого ст. 358 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/201»
«Тлумачення поняття «особливий період» Особливий період діє в Україні з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав. Отже, особливого періоду не припинено. Таку правову позицію щодо тлумачення поняття «особливий період» Верховний Суд уже однозначно сформулював у своїх постановах від 14 лютого 2018 року (провадження № 61-4157св18 та 61-3951св18), 20 лютого 2018 року (провадження 61-4255св18), 25 квітня 2018 року (провадження № 61-1664св17), 21 лютого 2019 року (провадження 51-7411км18). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/810»
«Малозначне діяння (ч. 2 ст. 11 КК) та грабіж (ст. 186 КК) Визнаючи діяння малозначним, суду потрібно враховувати не тільки фактично заподіяну шкоду, але й те, на що було направлено діяння і до яких втрат могло це призвести. Хоча для такого злочину як грабіж не встановлено нижньої межі шкоди, яка може бути завдана власнику майна, проте ця обставина лише свідчить про підвищену суспільну небезпечність цього злочину. А тому вчинене обвинуваченим діяння характеризується всіма ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК, становить притаманну злочину суспільну небезпеку, що виключає малозначність цього діяння в розумінні ч. 2 ст. 11 КК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/17»
«Ознаки малозначного діяння особи (ч. 2 ст. 11 КК). Істотна шкода у контексті ч. 2 ст. 11 КК Специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов’язковій сукупності трьох умов: 1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК, тобто всіх тих передбачених у законі об’єктивних і суб’єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК характеризують певний склад злочину. Діяння, яке не містить хоча б однієї ознаки складу злочину, не може визнаватись малозначним. Якщо істотність матеріальної (майнової чи фізичної) шкоди визначена безпосередньо в кримінальному законі шляхом закріплення конкретного розміру шкоди, яка має бути завдана при вчиненні відповідного злочину, то недосягнення цього рівня шкоди свідчить про відсутність у діях особи кримінальної протиправності, що унеможливлює звернення до ч. 2 ст. 11 КК; 2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду; 3) малозначне діяння не повинно бути суб’єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди. Якщо існує невідповідність між фактично вчиненим малозначним діянням і умислом, спрямованим на заподіяння істотної шкоди, має наставати кримінальна відповідальність за замах на той злочин, який особа бажала вчинити. Поняття істотної шкоди у контексті ч. 2 ст. 11 КК має оціночний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи. Про оціночний характер шкоди можна говорити лише в тому випадку, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК використовує загальні оціночні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно визначені правові норми). Якщо істотність шкоди знаходить своє чітке відображення у визначенні об’єктивних ознак того чи іншого складу злочину, тобто характер шкоди є фіксованим і не може оцінюватись на розсуд правозастосувача (абсолютно визначені правові норми), застосування кримінально-правової норми про малозначність виключається. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/15»
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?