Стаття 87 КПК України: судова практика Верховного Суду

«Використання уразливого стану потерпілої особи як спосіб торгівлі людьми (ст. 149 КК). Висновок суду про наявність або відсутність уразливого стану потерпілої особи та його використання обвинуваченим. Використання уразливого стану потерпілої особи як спосіб торгівлі людьми (ст. 149 КК) має місце у випадку, коли обвинувачений використовує стан людини, який позбавляє або обмежує її здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними, приймати за своєю волею самостійні рішення, чинити опір насильницьким чи іншим незаконним діям, а також який виникає у разі збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. Застосування обвинуваченим вказаного способу вчинення кримінального правопорушення може ставитися йому у вину, якщо він усвідомлював, що потерпілий перебуває в уразливому стані. Висновок суду про наявність або відсутність уразливого стану потерпілої особи та його використання обвинуваченим під час вчинення кримінального правопорушення може базуватися як на результатах експертизи щодо потерпілого, що підтверджуватиме наявність в особи фізичного захворювання чи фізичної вади, особливого психологічного стану або психічного розладу, так і на сукупності доказів, які свідчать про існування тяжких особистих сімейних або інших обставин. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6577 Щодо допустимості доказів у разі відкриття процесуальних документів, які стали підставою для проведення НСРД, після передачі кримінального провадження до суду, у разі відмови стороні обвинувачення у розсекреченні таких документів Якщо процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД, розсекречені під час судового розгляду, і сторона захисту у змагальному процесі могла довести перед судом свої аргументи щодо допустимості доказів, отриманих у результаті НСРД, в сукупності з оцінкою правової підстави для їх проведення, то суд повинен оцінити отримані докази та вирішити питання про їх допустимість. У ході досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК, усі ухвали слідчих суддів, якими надано дозвіл на проведення НСРД, стороні захисту не відкривалися, однак були долучені до провадження та відкриті сторонам під час нового судового розгляду справи, під час якого сторона захисту мала можливість з ними ознайомитися та висловити свої зауваження. З відповіді апеляційного суду убачається, що прокуратура зверталася з клопотаннями про розсекречення ухвал слідчих суддів апеляційного суду, однак експертною комісією з питань таємниць було відмовлено в їх задоволенні. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11854»

«Про можливість проведення обшуку службового кабінету без дозволу слідчого судді Службовий кабінет сам по собі не може вважатися житлом або іншим володінням. Якщо обшук проводиться у службовому кабінеті слідчого, який був наданий для виконання його службових обов'язків, а слідча дія головним чином зводилася до огляду самого засудженого, його одягу і вмісту його кишень, а також інших предметів, розташованих у кабінеті за допомогою технічних пристроїв і була спрямована на виявлення речовини, нанесеної на купюри, що були передані засудженому перед цим, то такий огляд жодним чином не стосується будь-яких елементів кабінету, де могли зберігатися особисті речі чи документи засудженого, у разі чого могло б виникнути питання про порушення прав засудженого з погляду «розумного очікування конфіденційності», а тому проведення слідчої дії не вимагало дозволу суду, передбаченого ст. 235 КПК. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/9646 Про правові наслідки відсутності захисника під час огляду кабінету, особистого обшуку і освідування (ст. 87, 234, 237, 241 КПК) Відсутність захисника під час огляду кабінету, особистого обшуку і освідування засудженого не тягне за собою недопустимість доказів, отриманих під час цих слідчих дій, оскільки не могла вплинути на їх властивості. Не у всіх випадках порушення навіть фундаментальних прав і свобод особи під час кримінального провадження має прямий вплив на дотримання гарантій справедливого судового розгляду, зокрема й на допустимість доказів, і не будь-яке формальне недотримання вимог кримінального процесуального закону при отриманні доказу автоматично тягне необхідність визнання його недопустимим. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11274 Розмежування освідування від особистого обшуку. Затримання є підставою для проведення особистого обшуку (ст. 208, 241 КПК) Якщо під час затримання особи проводилося освідування, яке було здійснено на підставі постанови прокурора, однак у складеному протоколі відображено відомості про вилучення предметів, які знаходились в кишенях у засудженого, то такі дії виходять за межі освідування і становлять собою особистий обшук. Враховуючи, що особистий обшук є складовою процесу затримання, то законне затримання саме собою є підставою для проведення особистого обшуку, що вказує на законність вказаних дій. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/11275»

«Надання під час судового розгляду постанов керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування Постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами. Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилося, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6871»

«Відсутність у КПК вимоги дослівного викладу у вироку показань свідків КПК не передбачає обов’язку суду дослівно викладати у вироку показання свідків. Таке джерело доказів суд відображає в тому обсязі, який необхідний для встановлення істини у кримінальному провадженні. Якщо зі змісту технічних записів судових засідань випливає, що показання свідків викладено у вироку з достатньою повнотою, без зайвої деталізації, відображено сутнісну (змістовну) складову показань, що має значення для встановлення судом обставин, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні за приписами ст. 91 КПК, то це свідчить про відсутність порушень вимог кримінального процесуального законодавства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8011 Розбіжність інформації, викладеної в заяві про вчинення кримінального правопорушення та у витягу з ЄРДР. Необов’язковість внесення до ЄРДР відомостей про суб’єкта, який ухвалив процесуальне рішення. Роздруківка відомостей з ЄРДР. Якщо в заяві про вчинення кримінального правопорушення та у витягу з ЄРДР не повністю збігається інформація, надана заявником, то це не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального законодавства. Внесення до ЄРДР відомостей про суб’єкта, який ухвалив процесуальне рішення, є необов’язковим. Роздруківка відомостей з ЄРДР не належить до кримінально-процесуальних рішень. Якщо з такої роздруківки випливає, що прокурор як користувач реєстру вніс до нього відомості за типом дії «повідомлення про підозру», однак у матеріалах кримінального провадження є доручення заступника Генерального прокурора ‒ керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури детективу вручити повідомлення про підозру судді у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК, а також відповідні розписки про те, що саме детектив вручив письмове повідомлення про підозру судді, то це не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального законодавства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8016 Відсутність вимог у КПК щодо необхідності зазначення у протоколі огляду та вручення грошових коштів посилання на те, що така слідча дія проводиться на виконання рішення прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину Незазначення детективом у протоколі огляду та вручення грошових коштів відомостей про те, що вказаний огляд та вручення особі, яка залучена до проведення слідчої дії, грошей проводилися на виконання постанови прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину, не впливає на правильність ухваленого рішення, оскільки не свідчить, що відповідна слідча дія проводилася не на підставі вказаної постанови. У статтях 104 і 237 КПК не передбачено вимог щодо необхідності зазначати у протоколі огляду та вручення грошових коштів посилання на те, що така слідча дія проводиться на виконання рішення прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину. Законодавство України не передбачає обов’язку складати кожного дня протоколи огляду та вручення грошових коштів особі, яка залучена для проведення певних слідчих дій, чи повернення цих коштів працівникам правоохоронного органу, якщо такі кошти не були використані в день їх вручення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8017 Відсутність окремого протоколу про перебіг та результати контролю за вчиненням злочину з огляду на наявність у матеріалах справи протоколів про результати проведення НСРД Відсутність окремого протоколу про перебіг та результати контролю за вчиненням злочину з огляду на одночасну наявність у матеріалах справи протоколів про результати проведення такої НСРД, як аудіо- і відеоконтроль особи, а також протоколу огляду та вручення грошових коштів і протоколу проведення обшуку сама собою не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального законодавства. У вказаних документах і на доданих до них носіях відео- та аудіозаписів у їх сукупності відображено всю необхідну інформацію, яка стосується результатів контролю за вчиненням злочину. Їх перегляд надає можливість зрозуміти перебіг проведення такої дії, встановити, чи були перевірені під час її проведення справжні наміри обвинуваченої особи та чи відбулося спостереження за її поведінкою і прийняттям нею рішення щодо вчинення злочину. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8022 Відсутність у КПК вимоги щодо окремого оформлення у формі постанови рішення про залучення особи до участі в НСРД КПК не містить вимоги щодо окремого оформлення у формі постанови рішення про залучення особи до участі в НСРД. Відсутність у матеріалах кримінального провадження рішення про таке залучення із зазначенням даних про особу, яка залучала іншу особу до конфіденційного співробітництва, не свідчить про наявність порушень КПК, які могли призвести до ухвалення незаконного та/або необґрунтованого рішення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8023 Отримання від особи згоди на її залучення до конфіденційного співробітництва й участь у НСРД. Виключне право прокурора приймати рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину. День і час отримання від особи згоди на її залучення до конфіденційного співробітництва й участь у НСРД кримінальний процесуальний закон не пов’язує з тим, чи було на момент отримання такої згоди наявне рішення слідчого судді про дозвіл на проведення аудіо- та відеоконтролю особи, оскільки виключно прокурор має право прийняти рішення про проведення такої негласної слідчої (розшукової) дії, як контроль за вчиненням злочину, натомість слідчий суддя здійснює судовий контроль за законністю проведення цієї дії, а не за підготовчими діями сторони обвинувачення, спрямованими на підготовку до контролю за вчиненням злочину і проведенням спостереження, відео- та аудіоконтролю особи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8024 Щодо правових наслідків не долучення носія інформації з відеозаписом обшуку у зв`язку з його пошкодженнями Положення частин 7 і 8 ст. 236 КПК (у редакції на час проведення обшуку) при обшуку надають слідчому, прокурору право проводити відеозапис. Необхідність дослідження відеозапису обшуку зазвичай виникає, коли захист оскаржує відповідність інформації щодо виявлених коштів неправомірної вигоди, відображеної у протоколі обшуку, реальним подіям. Якщо сторона захисту, цього не оспорювала й поняті власними підписами засвідчили правильність відображення у протоколі обшуку даних щодо його проведення та виявленої неправомірної вигоди в кабінеті судді, то відсутність носія інформації з відеозаписом обшуку не є підставою для визнання фактичних даних протоколу обшуку недопустимими доказами. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10831 Обмеження в пересуванні засудженої під час обшуку не може свідчити про фактичне затримання особи як підозрюваної у вчиненні злочину, оскільки таке обмеження здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 236 КПК Обмеження в пересуванні засудженої під час обшуку не може свідчити про фактичне затримання особи як підозрюваної у вчиненні злочину, оскільки таке обмеження здійснюється відповідно до ч. 3 ст. 236 КПК, яка надає слідчому, прокурору право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/10854»

«Допустимість як доказу технічного запису фіксування проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо-, відеоконтроль особи), а також протоколу за результатами проведення Незазначення у протоколі, що складений за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії (аудіо-, відеоконтроль особи), назви та серійного номера спеціальної техніки, її характеристики, носіїв інформації, що призначені для негласного отримання інформації, не впливає на допустимість як доказу технічного запису фіксування проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії, а також вказаного протоколу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6859 Виключна компетенція керівника уповноваженого оперативного підрозділу визначати конкретного працівника оперативного підрозділу проводити НСРД Прокурор, доручаючи оперативному підрозділу відповідно до ст. 36 КПК проведення НСРД, не уповноважений визначати конкретного працівника оперативного підрозділу, оскільки це є виключною компетенцією керівника уповноваженого оперативного підрозділу, який проводить такі дії на підставі відповідного доручення. Для проведення НСРД на підставі ухвали слідчого судді рішення прокурора у вигляді окремого процесуального документа КПК не передбачено. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8019 Надання слідчим суддею дозволу на проведення контролю за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту в разі вчинення службовою особою продовжуваного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 368 КК Контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту в разі вчинення службовою особою продовжуваного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 368 КК, а саме одержання неправомірної вигоди частинами, не потребує щоразу отримання нового дозволу слідчого судді на проведення цієї НСРД, оскільки такий дозвіл надається з метою розкриття продовжуваного кримінального правопорушення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/8020»