Стаття 1 КзПБ: судова практика Верховного Суду

«Про безпідставність включення вимог арбітражного керуючого до реєстру вимог кредиторів боржника КУзПБ визначено, що сплата грошової винагороди арбітражного керуючого в справі про банкрутство можлива за рахунок: 1) авансування коштів заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду; 2) коштів, одержаних боржником – юридичною особою в результаті господарської діяльності; 3) коштів, одержаних від продажу майна боржника, яке не перебуває в заставі; 4) коштів створеного комітетом кредиторів фонду для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого. Вимоги до форми та порядку ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) затверджено наказом Міністерства юстиції України від 17.08.2020 № 2778/5. Вони визначають порядок ведення реєстру вимог кредиторів у справах про банкрутство (неплатоспроможність) та вимоги до його форми, організаційні підходи при складанні, веденні та внесенні змін до нього на всіх стадіях провадження справи про банкрутство (неплатоспроможність). Зазначений реєстр – це єдина уніфікована система записів про кредиторів боржника та їхні вимоги. Під записом розуміється внесення до цього реєстру відомостей про кредитора та вимоги кредитора. Зважаючи на відмінність правового статусу розпорядника майна від правового статусу кредитора у справі про банкрутство, безпідставним є включення вимог арбітражних керуючих до реєстру вимог кредиторів боржника, оскільки сам по собі факт включення таких вимог до реєстру свідчить про покладення на боржника обов’язку щодо їх погашення, що суперечить приписам статті 30 КУзПБ, які встановлюють джерела сплати грошової винагороди арбітражного керуючого у справі про банкрутство. Надання послуг арбітражного керуючого відбувається лише на платній основі. Законодавством не передбачено випадків здійснення своїх повноважень арбітражним керуючим безоплатно. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4829»

«Застосування спеціального строку давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу При розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який встановлено пунктом 102.4 статті 102 ПК України в 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним. При цьому до спірних правовідносин не застосовуються норми статті 258 ЦК України, оскільки розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюються судами з урахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов’язань боржника згідно з нормами ПК України, які є спеціальними. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4824»

«Умови відкриття апеляційного провадження після розгляду справи та порядок встановлення тотожності доводів нової апеляційної скарги висновкам суду Для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, суд має встановити наявність таких передумов для відкриття провадження: 1) особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду; 2) доводи, покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи. Згідно із ч. 5 ст. 272 ГПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо встановить тотожність аргументів нової апеляційної скарги доводам, що вже були розглянуті судом або містилися в первісній апеляційній скарзі. Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, мотивам, наведеним апелянтом за ст. 272 ГПК України, визначається шляхом логічного зіставлення відповідних аргументів та їх змістовного збігу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14693»

«Застосування господарським судом заходів забезпечення вимог кредиторів боржника КУзПБ як спеціальним законом визначено особливі різновиди заходів забезпечення вимог кредиторів боржника, які є учасниками провадження у справі, та надано право їх застосування як за клопотанням кредитора, так за ініціативою суду. Водночас загальні принципи застосування забезпечувальних заходів (на будь-якій стадії розгляду справи, якщо їх незастосування може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав кредитора як учасника провадження), дотримання доцільності, адекватності та співмірності вжитих заходів мають застосовуватися як загальні забезпечувальні норми відповідно до статті 136 ГПК України. Господарський суд, який розглядає справу про банкрутство, не позбавлений процесуального права за власної ініціативи вжити заходів забезпечення у справі про банкрутство шляхом накладення арешту, залежно від встановлених фактичних обставин справи, керуючись принципами законності, диспозитивності та пропорційності згідно зі статтями 2, 14, 15 ГПК України, з урахуванням інтересів кредиторів і боржника у справі про банкрутство. Такі процесуальні дії господарського суду відповідають функції господарського суду як учасника справи про банкрутство щодо забезпечення справедливого балансу між кредиторами і боржником та контролю за правильністю і черговістю здійснення арбітражним керуючим дій у відповідній судовій процедурі банкрутства. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4814»

«Встановлення судом у підготовчому засіданні наявності спору про право Відповідно до частин першої – п'ятої статті 39 КУзПБ завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) щодо їх відповідності поняттю грошового зобов'язання боржника перед ініціюючим кредитором, встановлення наявності спору про право та обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі. Підставою для відмови у відкритті провадження у справі положення частини шостої статті 39 КУзПБ визначають те, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Відсутність спору про право в розрізі процедури банкрутства полягає у відсутності неоднозначності у вирішенні питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмета) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання, структури заборгованості, строку виконання зобов'язання тощо. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого є відкритими та загальнодоступними, щодо наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора із зазначених питань. Водночас відсутність будь-яких заперечень боржника з приводу названої вимоги кредитора може свідчити про її визнання, а отже, і про відсутність спору між сторонами про право. Таким чином, заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, у разі подання його до суду до звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство однозначно свідчить про наявність спору про право в розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ. Крім того, рішення третейського суду про стягнення з боржника на користь ініціюючого кредитора боргу не має преюдиційної сили відповідно до статті 75 ГПК України при доведенні обставин безспірності заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4805»

«Умови для відкриття провадження у справі про банкрутство Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов’язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника. Для унеможливлення визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог на заявника таких кредиторських вимог покладається обов’язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, розміру та моменту виникнення цих грошових вимог. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4804»

«Порядок винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. З'ясування активів та пасивів боржника Зважаючи на положення статті 49 КУзПБ, наявність рішення зборів кредиторів (комітету кредиторів у разі делегування таких повноважень) про перехід до наступної судової процедури і звернення до господарського суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури не є саме по собі безумовною підставою для введення господарським судом ліквідаційної процедури боржника. Аналіз положень статей 48, 49 КУзПБ свідчить, що господарський суд, проводячи підсумкове засідання у справі про банкрутство, приймає рішення про введення наступної судової процедури щодо боржника, які визначені частиною першою статті 6 КУзПБ із застосуванням судового розсуду. При винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури має бути доведено факт неплатоспроможності боржника, як цього вимагає стаття 205 ГК України, відповідно до положень частини четвертої якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду в разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів. Тобто за частиною четвертою статті 205 ГК України, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, а саме недостатність майна для задоволення вимог кредиторів. У зв'язку з цим при винесенні постанови про визнання боржника банкрутом та відкритті ліквідаційної процедури суд в обов'язковому порядку повинен з'ясувати як актив, так і пасив боржника та порівняти їх дані. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7354»

«Про неможливість застосування ч. 6 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства у випадку відкриття провадження у справі про банкрутство боржником Ініціювання відкриття провадження у справі про банкрутство боржником виключає можливість застосування судом до таких правовідносин приписів ч. 6 ст. 39 КУзПБ, як підставу для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, оскільки цією нормою охоплюються відносини щодо ініціювання провадження у справі особою відмінною від боржника, тобто кредитором/кредиторами. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3961»

«Умови набуття статусу кредитора з правом на апеляційне та касаційне оскарження. Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника, визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4039»

«Про оцінку обставин щодо відсутності спору про право Відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов'язання, суті (предмету) зобов'язання, підстави виникнення зобов'язання, суми зобов'язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов'язання тощо. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3963»

«Обов’язкова умова для відкриття провадження у справі про банкрутство Установлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов’язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство. Заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову (предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора), поданого до суду до звернення кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство, беззаперечно свідчить про наявність спору про право в розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1530»

«Грошові вимоги кредитора, які охоплюються поняттям «кредиторські вимоги» Грошові вимоги кредитора до боржника щодо його грошових зобов'язань перед приватним виконавцем охоплюються поняттям кредиторських вимог, поряд з вимогами інших державних органів грошового характеру. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3967 Про неможливість закриття провадження з розгляду вимог окремого кредитора на етапі відкриття процедури банкрутства Кодексом України з процедур банкрутства не передбачено процесуальної можливості закриття провадження з розгляду вимог окремого кредитора на етапі відкриття процедури банкрутства Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3968 Момент виникнення грошового зобов'язання зі сплати основної винагороди приватному виконавцю Грошове зобов'язання зі сплати основної винагороди приватному виконавцю виникає з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та визначення розміру основної винагороди у такому виконавчому провадженні відповідно до законів України "Про виконавче провадження" і "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", якщо постанова про визначення розміру основної винагороди не скасована в судовому порядку. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4222»

«Алгоритм набуття статусу учасника провадження у справі про банкрутство (кредитора) Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника, визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право оскаржувати процесуальні документи у справі про банкрутство. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2498»

«Визначення розміру вимог кредитора, забезпечених заставою майна боржника Вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються відповідно до вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4036»

«Щодо оцінки судом доводів ліквідатора при поданні заяви про покладення субсидіарної відповідальності Ліквідатор за наявності ознак банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, для забезпечення реалізації принципу безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі подає заяву про покладення субсидіарної відповідальності не раніше, ніж після завершення реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, за наявності обставин недостатності повного погашення кредиторської заборгованості банкрута. У ліквідаційній процедурі завданням ліквідатора є не просто констатація факту відсутності майна, а дієвий і належний пошук майна банкрута. Тому ліквідатор у звіті має довести, що його дії мали саме мету пошуку і виявлення майна банкрута, а під час ліквідаційної процедури він має вчиняти обґрунтовані і логічні дії, а також подавати запити до відповідних органів з урахуванням минулої діяльності банкрута. Розгляд ліквідатором питання про наявність чи відсутність підстав для подання заяви про покладення субсидіарної відповідальності, а також оцінка господарським судом таких дій ліквідатора обов’язково повинні бути відображені в ухвалі про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4850»

«Щодо перевірки при відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора обставин можливості виконання майнових зобов’язань боржником Системний аналіз положень ст. ст. 34, 36, 39 КУПБ та ст. 13 ГПК України, дозволяє дійти до таких висновків: - при відкритті провадження у справі про банкрутство господарський суд, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов’язання, строк яких настав; - положення КУПБ не встановлюють обов’язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливість виконати майнові зобов’язання, строк яких настав; - доведення обставин можливості виконати майнові зобов’язання, строк яких настав, покладено саме на боржника, про що свідчить те, що боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов’язання та погасити заборгованість (ч. 3 ст. 39 КУПБ); - відсутність відзиву боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також відсутність підтвердження боржником спроможності виконати свої зобов’язання та погасити заборгованість не перешкоджає провадженню у справі; - покладення на ініціюючого кредитора обов’язку доведення обставин можливості виконання боржником майнових зобов’язань, строк яких настав, суперечить засадам змагальності сторін. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3959»