«Визначення розміру субсидіарної відповідальності за зобов’язаннями боржника Розмір вимог ліквідатора до третіх осіб, які згідно із законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства, за приписами абзацу першого частини…»
«Нормативна підстава визнання недійсним договору, який направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника (фраудаторний) Позивач, який не був стороною оспорюваного правочину, має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що направлений на уникнення…»
«Про відповідність критеріям співмірності заходів забезпечення позову у вигляді арешту часток та заборони вчинення реєстраційних дій у спорах про визначення розміру статутного капіталі ТОВ У майнових позовах про витребування на користь позивача із чужого незаконного володіння 50 % частки статутного…»
«З ВІДСТУПОМ! Застосування пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України при витребуванні майна у добросовісного набувача Вибуття майна з володіння власника (або особи, якій він передав майно у володіння) на підставі правочину, який у подальшому визнано недійсним, можна вважати таким, що відбулось…»
«Про фраудаторність правочину, вчиненого боржником Положеннями абзацу другого частини другої статті 42 КУзПБ підставою для визнання правочину недійсним передбачено, зокрема, відмову боржника від власних майнових вимог. Зазначеними нормами підставу недійсності правочину не обмежено відмовою боржника…»
«Про можливість визнання недійсним трудового контракту, який містить ознаки фраудаторності, за позовом ліквідатора на підставі положень статті 42 КУзПБ КЗпП, врегульовуючи трудові правовідносини, пов’язані з укладенням трудового договору (контракту) як угоди між працівником і роботодавцем, зокрема,…»
«Належні способи захисту прав та інтересів у правовідносинах з повернення відчуженого майна на аукціоні у справі про банкрутство ВП ВС відступила від власного висновку, сформульованого у постанові від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, щодо неефективності вимог про визнання недійсними…»
«Забезпечення позову як підстава для відшкодування збитків власнику майна у разі відмови в позові або закриття провадження. Згідно з частинами 1, 2 ст. 146 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду або закриття провадження з інших, ніж зазначені у ч. 1 ст.142 цього Кодексу, підстав або у…»
«Ставка судового збору за позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію та припинення речового права на нерухоме майно як наслідок визнання правочинів боржника недійсними в межах справи про банкрутство Позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію та припинення…»
«Строк дії договору факторингу ВП ВС відступила від правового висновку КЦС ВС, викладеного у справі № 712/10515/17, щодо строку дії договору факторингу, визначивши, що зобов`язання за договором факторингу вважаються виконаними в момент повернення клієнтом фактору грошових коштів, а також сплати…»
«Критерії фраудаторності правочину у процедурі банкрутства Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного…»
«Критерії фраудаторності правочину у процедурі банкрутства Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного…»
«Критерії фраудаторності правочину у процедурі банкрутства Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути: момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі); контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов`язані або афілійовані юридичні особи); щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися (див. висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19 (905/2445/19)). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/7391»
«Застосування статті 42 КУзПБ та статті 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до правочинів, укладених боржником до відкриття провадження у справі про банкрутство Застосування спеціальних норм законодавства про банкрутство можливе лише за наявності відкритого провадження у справі про банкрутство боржника, коли боржник перебуває в особливому правовому режимі, тому правочин (договір), укладений до відкриття провадження у справі про банкрутство, не може оцінюватися судом на предмет його відповідності / невідповідності вимогам законодавства про банкрутство, чинного на час укладення цього правочину (уточнено висновок КГС ВС, викладений у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16). Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6493 Критерій для застосування норм ст. 42 КзПБ України та ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Критерієм для застосування норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у тому числі і до заяв, поданих після введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, є дата відкриття провадження у справі про банкрутство. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6943 З ВІДСТУПОМ! Застосування ст. 42 КзПБ України щодо відрахування трирічного строку Аналіз норм ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що приписами цієї норми чітко визначено, що ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства підлягає застосуванню до правочинів, вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, а відтак норма ст.42 Кодексу України з процедур банкрутства, щодо відрахування трирічного строку, розширеному тлумаченню не підлягає. БП КГС ВС відступила від висновку, викладеного у постанові КГС ВС від 12.11.2020 у справі № 911/956/17, щодо застосування принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, згідно з яким до договорів, які укладені до введення в дію Кодексу України з процедур банкрутства, застосовуються спеціальні норми, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину). БП КГС ВС уточнила висновок БП КГС ВС у постанові від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 про те, що при застосуванні ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства слід керуватися загальновизнаним принципом щодо дії законів у часі під час визнання правочину недійсним, згідно з яким відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6945»
«Щодо розгляду спорів про визнання недійсними правочинів, укладених боржником Відповідно до частини другої статті 161 ГПК України заявами по суті справи є, зокрема, позовна заява; відзив на позовну заяву(відзив). Згідно статті 42 КУзПБ правочини, вчинені боржником, можуть визнаватися недійсними господарським судом у межах справи про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора. З урахуванням цього та положень статті 7 КУзПБ, статті 161 ГПК України, заява вказана в статті 42 КУзПБ є різновидом заяв по суті справи і має розглядатися в порядку позовного провадження за правилами, передбаченими ГПК України. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6737»
«Щодо порядку розгляду спорів, стороною в яких є боржник (стаття 7 КУзПБ) Частина друга статті 7 КУзПБ визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги, стороною яких є боржник. Таким чином, розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи. Можливість звернення з позовом до юридичної особи, яка знаходиться в процедурі банкрутства, не пов'язується із обов'язковою наявністю у позивача, який бажає реалізувати своє право на судовий захист, статусу кредитора у справі про банкрутство. Водночас, звернення із позовом до боржника зумовлює розгляд такого позову в межах справи про банкрутство, що випливає з положень статті 7 КУзПБ. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6740 Щодо правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам Фраудаторним може виявитися будь-який правочин, що здійснюється між учасниками господарських правовідносин, який укладений на шкоду кредиторам. Отже, такий правочин може бути визнаний недійсним в порядку позовного провадження у межах справи про банкрутство відповідно до статті 7 КУзПБ на підставі пункту б частини першої статті З ЦК України як такий, що вчинений всупереч принципу добросовісності, та частин третьої, шостої статті 13 ЦК України з підстав недопустимості зловживання правом, на відміну від визнання недійсним фіктивного правочину, лише на підставі статті 234 ЦК України. У такому разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6814»
«Порядок визнання недійсним договору, укладеного боржником поза межами «підозрілого періоду», визначеного ст. 42 КзПБ або ст. 20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Якщо боржником укладено оспорюваний договір поза межами «підозрілого періоду», визначеного ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства або ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника є звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсним такого договору з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6812»
«Щодо визнання рішення загальних зборів учасників товариства та акта приймання-передачі майна недійсними зі спеціальних підстав Рішення загальних зборів учасників є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 ЦК України. До цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203, 215 ЦК України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 21 б ЦК України. Рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами, що констатують певні факти, події, пов'язані з діяльністю товариства і їх не можна ототожнювати із договором або правочином, а тому до них не можна застосовувати статтю 42 КУзПБ та визнавати недійсними у межах справи про банкрутство. Виходячи з визначення правової природи рішень загальних зборів товариства, акт приймання - передачі майна сам по собі є лише одним із доказів, що підтверджує виконання товариством свого зобов'язання з передачі його учаснику, який вибув, майна на виконання протоколу загальних зборів учасників і не має ознак правочину у розумінні статті 202 ЦК України. Тож акт приймання - передачі майна не є правочином у розумінні статті 202 ЦК України, а відтак, не може бути визнаний недійсним. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6810»
«Щодо визначення процесуального статусу сторін і третіх осіб у майновому спорі Зазначені у статті 7 КУзПБ спори мають розглядатися та вирішуватися судом в межах основної справи про банкрутство боржника, але у відокремленому позовному провадженні із визначенням кола учасників у такому спорі за правилами ГПК України. Визначення процесуального статусу особи, якій пред'явлено вимогу у майновому спорі, як учасника у справі про банкрутство без надання їй статусу відповідача за вимогами ліквідатора боржника про визнання оспорюваного правочину недійсним, скасування рішення державного реєстратора, віндикацію майна та визнання права власності матиме наслідком порушення права такої особи на ефективний захист у випадку встановлення судами, зокрема пропуску позовної давності за такими вимогами за відсутності поважних причин для поновлення позивачу строку на звернення з відповідним позовом. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/6739»
Зразки документів, калькулятори та матеріали, дібрані за галуззю права цього рішення.
Точний розрахунок ставки збору для першої інстанції, апеляції та касації
3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦКУ)Офіційний розрахунок збитків від знецінення коштів для позову
Калькулятор пені за господарським договоромРозрахунок неустойки з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ
Потрібна фахова консультація або представництво інтересів у Верховному Суді?