Дитина народилася після загибелі батька: суд визнав батьківство за ДНК з архіву

Верховний Суд 29 жовтня 2026 року залишив у силі рішення, яким установлено, що загиблий чоловік є батьком дитини, і внесено зміни до актового запису про її народження. Батьки дитини не були в шлюбі. Чоловік загинув під час військової служби в зоні бойових дій ще до народження доньки й не встиг подати заяву про визнання батьківства. Тому відомості про батька записали за вказівкою матері (ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу). Саме такий запис дає змогу звернутися до суду: Верховний Суд послався на позов про визнання батьківства (ст. 128), а суд першої інстанції застосував норму про встановлення факту батьківства померлого (ст. 130).

Рідні чоловіка спершу, за словами матері, визнавали дитину онукою. Коли вона подала заяву про встановлення факту батьківства, представник одного з батьків загиблого заявив про спір, і суд залишив заяву без розгляду. Довелося подавати позов.

Суди спиралися на листування, фото й відео, медичні документи, показання свідків, висновок спеціаліста й судову експертизу. Імовірність батьківства становила не менше 99,99999 % за висновком спеціаліста й не менше 99,999 % за судовою експертизою, обидва дослідження зроблено за зразками, що зберігалися в архіві бюро судово-медичної експертизи.

Касаційну скаргу подала третя особа у справі. Верховний Суд відхилив її доводи:

• Архівні зразки. Їх використання «саме собою не свідчить про недопустимість такого доказу».
• Кримінальні провадження. Сам факт розслідування не доводить, що докази недостовірні. Рішень, які б це встановили, у справі немає.
• Повторна експертиза. Незгода з результатом не є підставою для неї, потрібні обставини з ч. 2 ст. 113 Цивільного процесуального кодексу.

• Матерів, опікунів і піклувальників дітей, чий батько помер або загинув, не встигнувши визнати батьківство.
• Рідних померлого чоловіка, які заперечують його батьківство.

Це практичні поради, а не вимоги закону.

Мати пояснювала, що запис про батька потрібен дитині й для пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Цього питання суд у справі не вирішував.

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2026 року у справі № 209/7725/24: текст у Єдиному державному реєстрі судових рішень.