Стаття 13 ГПК України: судова практика Верховного Суду

«Порядок і строки подання доказів позивачем Всі докази, які підтверджують заявлені позовні вимоги, мають бути подані позивачем одночасно з позовною заявою, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем до суду та належним чином обґрунтована. Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить проте, що докази,якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме напозивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (ут.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад ,якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4429»

«Процесуальні наслідки недотримання прокурором вимог частини четвертої статті 53 ГПК України щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду) Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2867»

«Встановлення ставки, від якої обчислюється судовий збір за подання апеляційних та касаційних скарг у справах про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Законом не встановлено ставки, від якої обчислюється судовий збір за подання апеляційних та касаційних скарг на постанову суду першої інстанції про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5669»

«Умови відкриття апеляційного провадження після розгляду справи та порядок встановлення тотожності доводів нової апеляційної скарги висновкам суду Для розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, суд має встановити наявність таких передумов для відкриття провадження: 1) особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду; 2) доводи, покладені в основу апеляційної скарги, не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційною скаргою іншої особи. Згідно із ч. 5 ст. 272 ГПК України суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо встановить тотожність аргументів нової апеляційної скарги доводам, що вже були розглянуті судом або містилися в первісній апеляційній скарзі. Тотожність висновків, викладених у первісній постанові суду апеляційної інстанції, мотивам, наведеним апелянтом за ст. 272 ГПК України, визначається шляхом логічного зіставлення відповідних аргументів та їх змістовного збігу. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14693»

«Визначення ставки судового збору за подання заяви про визнання правочину недійсним та зобов’язання повернути у ліквідаційну масу майно (грошові кошти) боржника за наслідком укладення недійсного правочину в процедурі банкрутства Вимога про повернення майна боржника до ліквідаційної маси є за своєю правовою природою різновидом спростування попередніх майнових дій боржника у справі про банкрутство, а тому, звертаючись із позовом про витребування спірного рухомого майна з чужого незаконного володіння в межах справи про банкрутство, особа повинна сплатити судовий збір у розмірі, передбаченому у п.п. 10 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/12231»

«Відсутність спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов’язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство Частина шоста статті 39 КУзПБ визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство той факт, що вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження. Тобто, вказана норма жодним чином не визначає підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство існування рішень, які набрали законної сили, отже наявність остаточного рішення у цьому спорі не є обов’язковою. Достатнім є сам факт наявності спору про право, результати вирішення якого можуть вплинути на заявлені вимоги кредитора. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4016»

«Щодо вирішення спорів за позовами до органів державної виконавчої служби внаслідок визнанням недійсними торгів Вирішуючи питання про те, хто є продавцем за укладеним за результатами торгів договором, необхідно виходити з умов відповідного договору, що укладається між органом Державної виконавчої служби та спеціалізованою організацією. Боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Резолютивна частина рішень у зазначених спорах не повинна містити відомостей про суб'єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4219»

«Клопотання щодо визначення вартості майна під час проведення виконавчих дій Сторони виконавчого провадження відповідно до приписів статей 19, 57 Закону України "Про виконавче провадження" мають право заявити клопотання щодо визначення вартості майна під час проведення виконавчих дій з виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4210»

«Залишення позову без розгляду у разі неявки позивача Суд має право залишити позов без розгляду у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не недійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи. Положення частини четвертої статті 202, пункту 4 частини першої статті 226 ГПК України не встановлюють вимоги, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у випадку визнання судом його явки обов'язковою та виклику до суду. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1565»

«Застосування статей 3, 5 Закону України "Про судовий збір" щодо звільнення від сплати судового збору за подання до господарських судів заяв (скарг) Не підлягає стягненню судовий збір з вимог щодо індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати. Пільга, згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5672»

«Щодо перевірки при відкритті провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора обставин можливості виконання майнових зобов’язань боржником Системний аналіз положень ст. ст. 34, 36, 39 КУПБ та ст. 13 ГПК України, дозволяє дійти до таких висновків: - при відкритті провадження у справі про банкрутство господарський суд, якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов’язання, строк яких настав; - положення КУПБ не встановлюють обов’язку для ініціюючого кредитора доводити те, що боржник у справі про банкрутство не має можливість виконати майнові зобов’язання, строк яких настав; - доведення обставин можливості виконати майнові зобов’язання, строк яких настав, покладено саме на боржника, про що свідчить те, що боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов’язання та погасити заборгованість (ч. 3 ст. 39 КУПБ); - відсутність відзиву боржника на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство, а також відсутність підтвердження боржником спроможності виконати свої зобов’язання та погасити заборгованість не перешкоджає провадженню у справі; - покладення на ініціюючого кредитора обов’язку доведення обставин можливості виконання боржником майнових зобов’язань, строк яких настав, суперечить засадам змагальності сторін. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3959»

«Щодо визнання права власності на придбане нерухоме майно на підставі статті 392 ЦК України Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України, слід враховувати, що за змістом зазначеної статті судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача таке право, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності за статтею 392 ЦК України у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права власності особи щодо майна, право власності на яке оспорюється або не визнається іншою особою, а також підтверджене належними доказами порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно, оскільки підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до статті 392 ЦК України є саме оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду. Виникнення права власності на нерухоме майно в процедурі реалізації майна на торгах у формі аукціону в межах провадження у справі про банкрутство пов’язане з укладенням договору купівлі- продажу між ліквідатором боржника як замовником аукціону та переможцем торгів з подальшим нотаріальним посвідченням такого договору та відповідною державною реєстрацією переходу права до нового власника. Відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна свідчить про те, що в позивача не виникло права власності на таке майно і не відбулося порушення його прав як власника майна, у зв’язку із чим позов про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК України не підлягає задоволенню. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/14892»

«Передумови застосування позовної давності у справі про банкрутство Позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3793»

«Початок перебігу позовної давності за вимогами ліквідатора про витребування майна І в разі пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою початок перебігу позовної давності визначається з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила. При визначенні початку перебігу позовної давності у спорі за вимогами боржника/арбітражного керуючого не допускається врахування як обставин (дати) порушення провадження у справі про банкрутство та дати призначення (заміни кандидатури) арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), оскільки ні Закон про банкрутство (положення якого втратили чинність), ні чинний Кодекс України з процедур банкрутства не встановлюють спеціальних норм про позовну давність (у тому числі щодо звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними правочинів, укладених боржником). Закон також не пов'язує перебіг позовної давності за віндикаційним позовом ані з укладенням певних правочинів щодо майна позивача, ані з фактичним переданням майна порушником, який незаконно заволодів майном позивача, у володіння інших осіб. Отже, початок перебігу строків позовної давності за вимогами про витребування майна в порядку статті 388 ЦК України відліковується з моменту, коли особа дізналася про вибуття свого майна до іншої особи, яка згодом його відчужила добросовісному набувачу, а не з моменту набуття добросовісним набувачем права власності на майно. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3859 Переривання позовної давності шляхом пред’явлення позову у справі про банкрутство Перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або її повернув, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3861 Переривання перебігу позовної давності у спорах про витребування майна Перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення (подання) позову, а здійсненого такого пред'явлення з додержанням вимог процесуального законодавства щодо форми та змісту до особи - належного відповідача за позовом, яким у випадку пред'явлення віндикаційного позову є володілець майна. У разі переходу під час розгляду справи майна у володіння іншої особи - пред'явлення позову до попереднього володільця перериває позовну давність і за вимогою до цієї іншої особи лише за умови здійснення судом заміни відповідача. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/3862»

«Особливості застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) Положення глави 19 ЦК України про строки позовної давності підлягають застосуванню з урахуванням приписів частини шостої статті 232 ГК України, а тому: 1) якщо господарська санкція нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. При цьому право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права; 2) з огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію. Положення статті 266 та частини другої статті 258 ЦК України про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду в межах строку позовної давності за основною вимогою, до господарських санкцій не застосовується. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/1829»

«Щодо обв'язку власника транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді відшкодувати різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою Відповідач як власник транспортного засобу, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, згідно зі статтями 1187, 1194 ЦК України зобов'язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, яка підлягає зменшенню на суму франшизи. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/5358»

«Електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа Не може вважатися належним письмовим доказом і не може бути доказом у справі роздруківка електронного листування, яка не відповідає вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містить електронного підпису, який є обов'язковим реквізитом електронного документа, оскільки у такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлення і зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/2475»

«Застосування заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору, визнання якого є недійсним предметом позову У спорі про визнання недійсним договору про закупівлю вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона сторонам оспорюваного договору виконувати договірні зобов’язання, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами; порушує збалансованість інтересів сторін такого договору; є неспівмірним із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову; спрямоване на втручання в господарську діяльність сторін оспорюваного договору та фактично підмінює собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог. !ВІДСТУП від постанови КГС ВС від 06.12.2023 у справі № 916/3414/23 Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/13927»

«Наслідки неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат Неповідомлення учасником справи іншого учасника справи про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а також ненаправлення на його адресу документів на підтвердження відповідних вимог позбавляє іншого учасника справи можливості подати до суду клопотання про зменшення розміру таких витрат відповідно до частин п’ятої, шостої статті 126 ГПК України. За таких обставин, у випадку недотримання позивачем вимог щодо належного направлення відповідних копій документів відповідачеві, а також у разі ненадання суду підтвердження факту такого надсилання суд з огляду на положення статті 80 ГПК України не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4394»

«Щодо застосування судом стандарту доказування «вірогідності доказів» Згідно положень статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Отже на суд покладений обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. При цьому обставини, на які учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Джерело: База правових позицій Верховного Суду — https://lpd.court.gov.ua/legal-position/4503»